ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 вересня 2018 року (11 год. 20 хв.)

Справа № 808/3410/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача 1,2 - Кудельського В.І, Прокопович І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 (69027, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (МСП 01601, м. Київ-01, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, визнання неправомірною відмову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _4 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ від 04.05.2017 № 171 про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_4 (М-050473);

визнати протиправним та скасувати наказ від 31.05.2017 № 132 о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та зарахування його до ДВБ НП України;

визнати протиправним та скасувати наказ від 01.06.2017 № 135 о/с про утримання з ОСОБА_4 (М-050473) грошового забезпечення.

поновити полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), грошове забезпечення утримане на підставі наказу № 135 о/с від 01.06.2017;

визнати неправомірною відмову у призначені на посаду начальника Запорізького УВБ ДВБ НП України на підставі рапорту від 28.03.2017 та зобов'язати вирішити питання про призначення ОСОБА_4 (М-050473) на посаду начальника Запорізького УВБ ДВБ НП України;

відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду №808/2975/16 від 06.02.2017 скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в частині звільнення ОСОБА_4В та поновлено його на посаді начальника УВБ в Запорізькій області з 04.10.2016. Проте фактично поновлення не відбулось, оскільки вказану посаду обіймала інша особа. Позивач звертався до відповідача щодо отримання посвідчення та спеціального жетону, однак отримано відмову. Після ознайомлення з наказом ДВБ НП про поновлення позивача на посаді, позивач прибув до адмінбудівлі ГУ Нацполіції з метою потрапити на своє робоче місце. Однак, з огляду на відсутність у позивача посвідчення та спеціального жетону, зробити цього не зміг.

У позові також позивач вказує, що відповідач, приймаючи наказ про поновлення позивача на посаді повинен був розірвати трудовий договір із ОСОБА_5, який займав на той час відповідну посаду. Проте цього зроблено не було. Крім того, у зв'язку із проведенням організаційно-штатних змін змінено назву Управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на Запорізьке управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України. Скорочено 26 осіб та введено у штат 26 осіб.

Після таких змін позивач подав рапорт про призначення його на посаду начальника Запорізького управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, проте такий рапорт залишився без відповіді. Про відмову у задоволенні рапорту позивач дізнався під час отримання заперечення на позовну заяву у справі №808/854/17.

Позивач зазначає, що іншої рівнозначної посади йому не запропоновано, хоча станом на 28.03.2017 такі вакансії існували у двох областях України.

Також, 25.05.2017 відповідач надіслав на адресу позивача лист про проведення відносно позивача службового розслідування щодо не виходу на роботу та запропоновано позивачу прибути до ДВБ НП України 31.05.2017 для ознайомлення з наказом та надання пояснень. Такий лист позивач отримав 31.05.2017 та повідомив відповідача про неможливість прибуття до ДВБ.

16.06.2017 позивачу стало відомо про прийняття відповідачем наказу про його звільнення з посади та про утримання грошового забезпечення з 29.03.2017, на підставі доповідної записки заступника начальника ДВБ НП України ОСОБА_6 від 30.05.2017.

Позивач не погоджується із такими наказами, оскільки вважає, що звільнення позивача за результатами службового розслідування про невихід на роботу є протиправним. Позивач з незалежних від нього причин не зміг потрапити на робоче місце, оскільки відповідач не видав йому необхідні атрибути поліцейського, не забезпечив необхідними для роботи засобами.

Також позивач зазначає, що відповідачу було відомо про неможливість потрапити на робоче місце позивача, оскільки вказані обставини обговорювались у справі №808/854/17. При цьому, судове засідання по вказаній справі призначене на 03.05.2017, а наказ про проведення службового розслідування виданий 04.05.2017.

Позивач також не погоджується із наказом позивача про звільнення його з посади та зарахування у розпорядження ДБВ НП, оскільки підставою для такого наказу може бути лише відсутність особи за місцем проживання, за умови, якщо близьким родичам не відомо місцезнаходження такої особи. Позивач стверджує, що на протязі квітня-травня 2017 року неодноразово по телефону спілкувався із начальником кадрового забезпечення ОСОБА_7, що свідчить про обізнаність відповідача про місцезнаходження позивача.

Також позивач вважає, що заступником начальника ДВБ НП ОСОБА_6 навмисно складено доповідну записку 30.05.2017, не дочекавшись, чи прибуде позивач за викликом до ДВБ НП 31.05.2017.

З урахуванням викладених вище обставин позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.11.2017 відкрито провадження та призначене судове засідання на 21.11.2017.

Ухвалою суду від 21.11.2017 провадження у справі зупинено до 18.12.2017.

18.12.2017 провадження у справі поновлено, та зупинено до одужання представника позивача.

23.02.2018 провадження у справі поновлено, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 23.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та оголошено перерву до 22.03.2018.

У підготовчому засіданні 22.03.2018 оголошувалась перерва до 13.04.2018. Також, оголошувались перерви до 14.05.2018, 18.06.2018.

Протокольною ухвалою від 18.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 18.06.2018.

У судовому засіданні оголошувались перерви до 02.07.2018, до 17.07.2018, 21.08.2018,та 06.09.2018.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Зокрема вказав, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2017 по справі № 808/2975/16 наказом ДВБ НПУ від 09.03.2017 № 61 о/с ОСОБА_4 поновлено на службі в поліції з 04.10.2016 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, про що відповідач неодноразово повідомляв позивача листами. Також вказує, що з огляду на організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції, в Управлінні внутрішньої безпеки Запорізької області, відбулась зміна організаційної структури, що супроводжувалось скороченням загальної чисельності працівників. Працівники, виведені за штат, повідомлялись у встановленому спеціальним законодавством порядку про скорочення їх посад та можливе звільнення через 2 місяці. Одночасно з цим, працівникам пропонувались посади у Департаменті, на які вони могли бути призначені. Ураховуючи такі зміни, відповідач неодноразово листами на адреси, зазначені ОСОБА_4 у його особовій справі, повідомляв останнього про них та пропонував прибути до Департаменту для ознайомлення з тимчасовими функціональними обов'язками та вирішення питання про подальшу службу в поліції, однак дані вимоги позивач ігнорував довгий час.

Позивач прибув до Департаменту 28.03.2017, де була проведена нарада керівництва Департаменту з організаційно-штатних питань, на якій позивача, зокрема, ознайомлено з наказом про поновлення на службі в поліції на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області з 04.10.2016 (на скороченій посаді) та ним під підпис отримано копію наказу № 61 о/с. Проведення наради відображене у протоколі цієї наради № 29 від 28.03.2017.

Також щодо порядку отримання жетону поліцейського та службового посвідчення, відповідач зазначив, що після оголошення наказу про призначення на посаду позивач повинен був, у відповідності Порядку оформлення, обліку, видачі спеціальних жетонів поліцейським затверджений наказом МВС України 23.12.2015 № 1614, прибути до відділу кадрового забезпечення Департаменту для отримання спеціального жетону. Проте, станом на день звільнення позивач не звертався до відділу кадрів за отриманням спеціального жетону, а тому жетон у нього був відсутній.

Одночасно, необхідність отримання спеціального жетону пов'язано з отриманням службового посвідчення поліцейського.

Для виготовлення та отримання службового посвідчення необхідно пройти певну процедуру.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач перебував поза штатом у зв'язку із проведеними організаційно-штатними змінами у Департаменті, отриманню службового посвідчення мало передувати призначення ОСОБА_4 за його згодою на запропоновану штатну посаду.

Також відповідач зазначив, що у зв'язку із звільненням позивача зі служби в поліції раніше оформлений допуск до державної таємниці був скасований Службою безпеки України.

Щодо доступу до кабінету начальника УВБ в Запорізькій області, отримання електронного ключа від вхідних дверей до Управління та отримання безперешкодного входу до адміністративної будівлі ГУНП України в Запорізькій області, відповідач зазначив, що згідно рішення суду позивача було поновлено на посаді, яка була скорочена, на його адреси неодноразово направлялись листи ДВБ про необхідність його прибуття для вирішення питання щодо подальшого проходження служби, 28.03.2017 на нього було покладено виконання тимчасових обов'язків у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці.

Таким чином, відповідач вважає, що відсутня необхідність у забезпеченні позивача доступу до кабінету начальника Запорізького управління, оскільки для виконання покладених на нього обов'язків було виділено окреме робоче місце в Управлінні.

Також відповідач у відзиві та у судовому засіданні зазначив про правомірність призначення службового розслідування, оскільки позивач з 29.03.2017 зник, не з'являвся за місцем проходження служби та був відсутній за місцем реєстрації та проживання. Спілкування та листування відбувалось через адвоката ОСОБА_1

В той же час, підставою для призначення службового розслідування слугував рапорт начальника відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття ДВБ від 04.05.2017 №4565/42-02/2017 про відсутність позивача на службі з 28.03.2017 по 07.04.2017.

Крім того, під час проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 у період з 01.04.2017 по 24.04.2017 перебував на території АР Крим, з 26.04.2017 по 07.05.2017 знаходився у місті Анталія, після чого того ж дня виїхав до АР Крим, де перебував до 02.07.2017.

Таким чином, позивач не міг особисто підписати лист від 30.05.2017 та направити його до Департаменту.

Враховуючи відсутність позивача на території України, відповідач вважає, що позивач не міг отримувати на надсилати листи від свого імені.

В той же час, у листі від 15.06.2017 та рапорті від 21.06.2017, позивач зазначив, що він вважає поважною причиною невиходу на службу невиконання Департаментом вимог ст. 29 КЗпП, він бажає надати пояснення щодо неможливості невиходу на роботу, а також те, що після отримання матеріалів службового розслідування ним будуть надані пояснення з цього приводу. При цьому відповідач зазначає про неможливість складення таких документів позивачем, оскільки на той час позивач перебував поза межами України.

Ураховуючи доводи вказане, позивач вважає, що позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 06.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017, у справі №808/2975/16 визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 29.09.2016 №146о/с в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та поновлено полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України з 04.10.2016 (а.с.42-51).

На виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/2975/16, Департаментом внутрішньої безпеки НП України 09.03.2017 прийнято Наказ №61о/с «По особовому складу», яким скасовано Наказ ДВБ НП України №146о/с від 29.09.2016 у частині звільнення ОСОБА_4 - начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області з 03.10.2016 зі служби в поліції та поновлено позивача на служби в поліції на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області з 04.10.2017 (а.с.52).

Відповідач листом від 09.03.2017 повідомив позивача про видання наказу від 09.03.2017 №61о/с та про необхідність прибуття до Департаменту 15.03.2017 для оформлення необхідних документів та вирішення питання щодо подальшого проходження служби (а.с.147, 149).

Вказаний лист направлений на адресу реєстрації позивача (м.Запоріжжя, вул. Космічна, 26-а), та адресу, вказану позивачем у деклараціях (м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 6-38), проте не отриманий «за закінченням терміну зберігання» (а.с.148).

Відповідач листом від 14.03.2017 повідомив позивача, що позивачу за адресами, вказаними в особовій справі, надсилались листи щодо інформування про поновлення на посаді та повторно повідомлялось позивачу про необхідність прибуття до Департаменту (а.с.150, 151). Вказані листи позивачем не отримані, у зв'язку із відміткою відділення поштового зв'язку «за закінчення терміну зберігання».

Також, 16.03.2017 відповідач листом №2910/42-01/04-17 повідомив адвоката позивача про необхідність позивачу прибути до Департаменту для оформлення необхідних документів та вирішення питання щодо подальшого проходження служби (а.с.152).

21.03.2017 листом №Ч-56/04/3-17 Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повідомило позивача, що в ГУНП в Запорізькій області наказ НПУ від 09.03.2017 №61о/с про призначення позивача на посаду начальника Управління ВБ в Запорізькій області ДВБ НПУ не надходив, у зв'язку із чим надати позивачу безперешкодний доступ до адмінбудівлі ГУНП неможливо (а.с.53).

22.03.2017 позивач звернувся до Національної поліції України листом про надання доступу до виконання службових обов'язків начальника УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України, у якому просив направити наказ про поновлення позивача на посаді, видати службове посвідчення та спеціальний жетон, надати допуск до секретної інформації, забезпечити допуск до робочого місця та необхідними для роботи засобами (а.с.54-55).

Також, 28.03.2017 позивач звернувся до Начальника ДВБ НП України рапортом про призначення його на посаду начальника Запорізького управління внутрішньої безпеки ДВБ НП України, у зв'язку з організаційно-штатними змінами (а.с.56-57). 27.04.2018 листом №Ч-90о/п/42-02/02-17 відповідач повідомив, що рапорт розглянуто, проте позитивного рішення не прийнято (а.с.58).

28.03.2017 проведено нараду керівництва ДВБ з організаційно-кадрових питань, на якій позивач був присутнім. Відповідно до протоколу наради, позивач ознайомлений із наказом від 09.03.2017 №61о/с щодо призначення його на посаду начальника УВБ в Запорізькій області; направлено позивача на медичний огляд до ВЛК; ухвалено вважати, що позивач не надав керівництву документів, що підтверджують перебування його на амбулаторному лікуванні; ухвалено вважати позивача поновленим на службі, проте з огляду на відсутність допуску до державної таємниці покладено виконання інших функціональних обов'язків (а.с.153).

Також, 28.03.2017 відповідачем складені акти про відмову позивача ознайомлюватись із: попередженням про можливе подальше вивільнення; із функціональними обов'язками (а.с.154-155).

Судом встановлено, що 30.03.2017 позивач прибув до ГУПН в Запорізькій області з метою потрапити на своє робоче місце, проте з огляду на відсутність у позивача службового посвідчення позивача не пропустили до адмінбудівлі ГУНП України в Запорізькій області (а.с.66-67).

З огляду на не можливість позивача потрапити за своє робоче місце позивач звернувся до суду із позовом про визнання неправомірною бездіяльності ДВБ НП України щодо невидачі посвідчення та жетону, не забезпечення доступу до робочого місця та необхідними засобами роботи (справа №808/854/17).

Також, відповідачем листами від 05.04.2017 та 06.04.2017 вказував на необхідність позивачу надати лікарняні листи за час перебування на лікарняному та поінформувати позивача про місцезнаходження позивача та про причини невиходу на роботу. Такі листи направлений на адресу реєстрації позивача (м.Запоріжжя, вул. Космічна, 26-а), та адресу, вказану позивачем у деклараціях (м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 6-38), проте не отримані «за закінченням терміну зберігання» (а.с.157-158).

04.05.2017 рапортом на ім'я Начальника ДВБ НПУ повідомлено, що 18.04.2017 до Департаменту надішли акти про відсутність на службі у період з 27.03.2017 по 07.04.2017 полковника поліції ОСОБА_4, якого наказом від 09.03.2017 №61о/с поновлено на службі в поліції. З урахуванням викладеного т.в.о. начальника ВКЗ та ОП ДВБ НПУ просив за вказаних фактом признати службове розслідування (а.с.161).

Відповідно до таких актів, які складені працівниками Запорізького УДВБ НП України, позивач був відсутній на службі з 27.03.2017 по 31.05.2017 (а.с.182-223, т.1).

Відповідно до інформації Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції «102» (лист від 12.05.2017 №2762/27/04/4-2017, 31.05.2017 №3250/27/02/4-2017, від 26.06.2017 №3757/27/0214-17, а.с.175-178, т.1), у період з 27.03.2017 по 31.05.2017 позивач здійснював перетин державного кордону України, а саме:

01.04.2017, 13:57 - виїзд, пункт перетину - рухомий комплекс Салькове, тип перетину - авто (зворотній бік а.с.178, т.1);

24.04.2017, 18:41 - в'їзд, пункт перетину - рухомий комплекс Салькове, тип перетину - авто (зворотній бік а.с.178, т.1);

26.04.2017, 09:59 - виїзд, пункт перетину - Харків, тип перетину - авіа; напрямок Харків - Анталія (зворотній бік а.с.178, т.1);

07.05.2017, 10:44 - в'їзд, пункт перетину - Харків, тип перетину - авіа; напрямок Анталія-Харків (зворотній бік а.с.178, т.1);

07.05.2017, 19:24 - виїзд, пункт перетину - рухомий комплекс Салькове, тип перетину - авто (зворотній бік а.с.178, т.1);

02.07.2017, 15:40 - в'їзд, пункт перетину - рухомий комплекс Салькове, тип перетину - авто (зворотній бік а.с.175, т.1).

04.05.2017 відповідачем прийнятий наказ №171 «Про призначення службового розслідування» за фактом невиходу ОСОБА_4 на службу без поважних причин (а.с.71).

18.05.2017 відповідачем листом №4873/42-02/04-17 повідомив позивача про призначення щодо нього службового розслідування за фактом невиходу на службу та повідомив про необхідність прибуття до Департаменту для ознайомлення з наказом та надання пояснень (а.с.169).

Вказаний лист надісланий на адресу: м.Запоріжжя, вул. Космічна, 26а, проте позивачем не отриманий «за закінченням строку зберігання» (а.с.169).

Лист аналогічного змісту надісланий на адресу: м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 6-38, також позивачем не отриманий (а.с.170).

Відповідач надіслав позивачу лист 25.05.2017 №5105/42-02/0417 «Про прибуття до Департаменту», у якому вказано, що позивач поновлений на посаді начальника УВД в Запорізькій області наказом №61о/с від 09.03.2017. Також у листі вказано про призначення службового розслідування наказом від 04.05.2017 №171, оскільки позивач не виходе на службу без повідомлення причин. У зв'язку із вказаним наказом позивачу необхідно 31.05.2017 прибути до Департаменту для ознайомлення із наказом про призначення службового розслідування та надання пояснень (а.с.68, 171). Вказаний лист отриманий адвокатом позивача - ОСОБА_1 30.05.2018 (а.с.171)

Листом від 30.05.2017 позивач повідомив відповідача про неможливість прибуття до Департаменту, оскільки лист про необхідність прибуття отримав тільки 30.05.2017. Просив призначити іншу дату прибуття (а.с.69-70).

30.05.2017 заступником ДВБ НПУ ОСОБА_6 складено доповідну записку щодо продовження терміну службового розслідування та зарахування ОСОБА_4 в розпорядження. У вказаній записці зазначено, що місцем реєстрації (гуртожиток, м.Запоріжжя, вул. Космічна 26а) позивач не проживає; за адресою, яка вказана у декларації позивача (м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, 6-38), будь-які особи відсутні, сусіди пояснили, що ОСОБА_4 тривалий час не проживає; близькі родичі позивача перебувають в РФ та АР Крим, тому опитати їх неможливо. У зв'язку із цим запропоновано: позивача зарахувати у розпорядження, утримати грошове забезпечення з 29.03.2017 до дати надання документів щодо поважності причин невиходу на службу; продовжити термін службового розслідування до 04.07.2017.

На підставі вказаної доповідної записки:

наказом ДВБ НП України від 31.05.2017 №132 о/с позивача зараховано у розпорядження Департаменту, звільнивши його з посади начальника УВБ в Запорізькій області (а.с.167).

наказом від 01.06.2017 №135 о/с утримано з позивача грошове забезпечення з 29.03.2017 до дати надання документів, які підтверджують поважну причину відсутності на службі.

04.07.2017 т.в.о. начальника ДВБ затверджений висновок службового розслідування, за результатами якого вирішено звільнити позивача зі служби в поліції за порушення Дисциплінарного статуту, які виявилися у невиході на службу з 29.03.2017 по 30.05.2017 без поважних причин та вважати дні невиходу ОСОБА_4 на службу прогулами (а.с.224-231, т.1).

05.07.2018 відповідачем прийнятий наказ №267 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого позивача звільнено зі служби в поліції (а.с.232, т.1).

Вважаючи накази щодо проведення службового розслідування та за наслідками службового розслідування протиправними, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати наказ від 04.05.2017 № 171 про проведення службового розслідування відносно ОСОБА_4 (М-050473);

визнати протиправним та скасувати наказ від 31.05.2017 № 132 о/с про звільнення полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та зарахування його до ДВБ НП України;

визнати протиправним та скасувати наказ від 01.06.2017 № 135 о/с про утримання з ОСОБА_4 (М-050473) грошового забезпечення;

поновити полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України;

стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь полковника поліції ОСОБА_4 (М-050473), грошове забезпечення утримане на підставі наказу № 135 о/с від 01.06.2017;

визнати неправомірною відмову у призначені на посаду начальника Запорізького УВБ ДВБ НП України на підставі рапорту від 28.03.2017 та зобов'язати вирішити питання про призначення ОСОБА_4 (М-050473) на посаду начальника Запорізького УВБ ДВБ НП України.

Повно і всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи та наявні докази, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, суд не вбачає підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що підставними для пред'явлення позову позивач вказує наступне:

- відсутність фактичного поновлення позивача на посаді, оскільки така позивача зайнята іншою особою ОСОБА_5, який не звільнений і продовжує працювати;

- відсутністю у позивача необхідних атрибутів поліцейського (спеціального жетону, службового посвідчення);

- відсутністю у позивача допуску до секретної інформації, неможливістю потрапити до робочого кабінету, відсутністю електронного ключа;

- незаконність призначення та проведення службового розслідування, порушення процедури проведення такого розслідування, та відповідно незаконність прийнятих за результатами проведеного службового розслідування наказів.

Судом встановлено, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 06.02.2017 по справі № 808/2975/16, наказом ДВБ НПУ від 09.03.2017 № 61 о/с ОСОБА_4 поновлено на службі в поліції з 04.10.2016 на посаді начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області.

Відповідно до наказу Національної поліції України від 13.03.2017 № 220 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції» в Управлінні внутрішньої безпеки Запорізької області відбулась зміна організаційної структури із скороченням загальної чисельності працівників.

Позивача, як і інших працівники, виведено за штат.

Судом встановлено та відповідними листами відповідача, які містяться у матеріалах справи підтверджено, що позивач неодноразово повідомлявся про організаційно-штатні зміни та про необхідність прибуття до Департаменту для ознайомлення з тимчасовими функціональними обов'язками та вирішення питання про подальшу службу в поліції, однак дані вимоги позивач ігнорував довгий час.

28.03.2017 ОСОБА_4 прибув до Департаменту на нараду керівництва Департаменту з організаційно-штатних питань, де позивача ознайомлено із наказом НПУ від 13.03.2017 № 220 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції» (протокол від 28.03.2017 №29).

Проте, відповідно до акту від 28.03.2017, позивач відмовився ознайомитись із вказаний наказом та попередженням про можливе вивільнення (а.с.154, т.1).

Також, у вказаному протоколі зазначено, що позивач на нараді повідомив, що 27.03.2017 закінчилось його амбулаторне лікування, однак документів, які б підтверджували перебування його на лікарняному, він не надав.

Крім того, у п.12 протоколу зобов'язано відділ кадрового забезпечення та оперативного прикриття ДВБ в установленому законодавством порядку забезпечити отримання ОСОБА_4 жетону поліцейського та службового посвідчення.

З приводу отримання жетону та службового посвідчення поліцейського, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Поряду оформлення, обліку, видачі спеціальних жетонів поліцейським затверджений наказом МВС України 23.12.2015 № 1614, спеціальні жетони видаються особам, які призначаються на службу в поліцію на посади молодшого, середнього, вищого складу Національної поліції України.

Спеціальні жетони з індивідуальними номерами закріплюються за поліцейськими наказами Національної поліції України, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, закладів, установ Національної поліції України одночасно з призначенням на службу на посади молодшого, середнього, вищого складу поліції та зберігаються за ними протягом усього періоду їх служби (п. 2 розділу ІІ).

Спеціальні жетони видаються працівниками підрозділів кадрового забезпечення апарату Національної поліції України, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, закладів, установ Національної поліції України, які згідно з посадовими обов'язками відповідають за видачу спеціальних жетонів, після оголошення наказу про призначення поліцейських на посаду під особистий підпис у журналі обліку видачі спеціальних жетонів з індивідуальними номерами (п. 3 розділу ІІ).

Відповідач зазначає, що ОСОБА_4 не звертався до відділу кадрів ДВБ НП України щодо вирішення питання про отриманням спеціального жетону.

Звернення позивача до Національної поліції України листом від 22.03.2017 (а.с.54, т.1) не є зверненням до належного органу, у розумінні вимог вказаного вище Порядку.

Щодо отримання службового посвідчення, суд вказує, що відповідно до Порядку оформлення, виготовлення, обліку, видачі, знищення службових посвідчень, що видаються поліцейським та державним службовцям органів, підрозділів та установ Національної поліції України затверджено наказом МВС України від 14.12.2015 № 1573 (чинний на день виникнення відносин; скасований наказом МВС України від 26.04.2017 № 347; далі - Порядок №1573), необхідність отримання спеціального жетону тісно пов'язано з отриманням службового посвідчення поліцейського, оскільки номери закріплених спеціальних жетонів заносяться до всіх документів особового обліку поліцейських, у тому числі до послужного списку особової справи, службового посвідчення, наказів про особовий склад, документів грошового і речового забезпечення та зазначаються в службовому листуванні (п. 5 розділу ІІ Порядку).

Відповідач зазначає, а позивач не спростовує, що службове посвідчення позивача зберігається в його особовій справі у відділі кадрового забезпечення ДВБ.

Відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку, для виготовлення та отримання службового посвідчення особи прибувають у встановлені терміни до кабінету-студії з довідкою встановленого зразка, в якій визначені підстави для його видачі. Довідка видається підрозділами кадрового забезпечення органів за місцем проходження служби особи.

У довідці для виготовлення посвідчення зазначаються: звання (ранг державного службовця); номер спеціального жетону; прізвище, ім'я та по-батькові; посада; служба; підстава обміну посвідчення.

Проте, судом встановлено, що позивач перебував поза штатом, а тому отриманню службового посвідчення мало передувати призначення позивача на запропоновану штатну посаду.

Щодо оформлення допуску до державної таємниці, суд зазначає, що допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Для розгляду питання про надання громадянам допуску до державної таємниці державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, де працюють, проходять службу або навчаються громадяни, оформляються документи, які надсилаються до органів Служби безпеки України. (ч. 2 та 3 ст. 22 Закону «Про державну таємницю»).

Тобто, відповідач не наділений повноваженнями надавати допуск до державної таємниці позивачу, а має обов'язок надіслати до Управління Служби безпеки України в Запорізькій області оформлені ОСОБА_4 документи для їх перевірки, оформлення допуску або відмови в цьому.

Щодо доступу до кабінету начальника УВБ в Запорізькій області, отримання електронного ключа та отримання безперешкодного входу до адміністративної будівлі ГУНП України в Запорізькій області, суд зазначає наступне.

Зі змісту протоколу наради від 28.03.2017 №29 вбачається, що на позивача покладено виконання інших обов'язків у зв'язку із відсутністю допуску до державної таємниці (п.6 протоколу, а.с.153, т.1).

Таким чином, позивач не призначався на посаду начальником Запорізького управління внутрішньої безпеки ДВБ НПУ, а тому, відповідно, відсутня необхідність у доступі позивача до кабінету начальника Запорізького управління.

Відповідач листом від 26.04.2017 № Ч-345, Ч-369/42-01/04-17 (а.с.159, т.1) повідомив позивача, що для отримання електронного ключа від вхідних дверей Управління позивача необхідно було прибути до Запорізького управління ДВБ.

Позивач зазначає, що 30.03.2017 прибув до адміністративної будівлі ГУ НП України, проте не зміг потрапити на своє робоче місце, оскільки не мав службового посвідчення та жетона.

З цього приводу судом допитані свідки (працівники ГУ НП в Запорізькій області, які 30.03.2017 перебували на службі щодо здійснення пропускного режиму до адмінбудівлі), а саме, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які вказали, що не дуже добре пам'ятають події 30.03.2017.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_4 30.03.2017 прибув до ГУ НП в Запорізькій області, проте, з огляду на відсутність посвідчення позивач не зміг пройти.

З цього приводу суд зазначає, що позивач за весь час з моменту поновлення намагався пройти до ГУ НП в Запорізькій області лише 30.03.2017.

При цьому, право доступу до адмінібудівлі ГУНП в Запорізькій області надає не лише службове посвідчення, а й наказ про поновлення на службі в поліції від 09.03.2017 №61.

Судом встановлено, що відповідач неодноразово надсилав позивачу вказаний наказ, проте поштова кореспонденція не отримувалась.

Інших спроб, ніж 30.03.2017 потрапити на своє робоче місце позивач не здійснював.

Крім того, суд зазначає, що у провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа №808/854/17 за позовом ОСОБА_4 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невидачі полковнику поліції ОСОБА_4 начальнику УВБ ДВБ НП України службового посвідчення та спеціального жетону, надання допуску до секретної інформації за формою 2; не забезпечення доступу до робочого місця (кабінету начальника УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України); не забезпечення необхідними для роботи засобами (надання електронного ключа від вхідної двері до управління та кабінету);

зобов'язати відповідача видати полковнику поліції ОСОБА_4 начальнику УВБ ДВБ НП України службове посвідчення та спеціальний жетон, надати допуск до секретної інформації за формою 2; забезпечити доступ до робочого місця (кабінету начальника УВБ в Запорізькій області ДВБ НП України); забезпечити необхідними для роботи засобами (надання електронного ключа від вхідної двері до управління та кабінету).

Щодо доводів позивача про необхідність звільнення ОСОБА_5 з посади начальника Запорізького управління ДВБ НПУ та розгляду рапорту ОСОБА_4 від 28.03.2017.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 призначений на посаду начальника Запорізького управління ДВБ після проведення організаційно-штатних змін згідно наказу НПУ від 13.03.2017 № 220 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції» та у порядку ст. 68 Закону України «Про національну поліцію».

В той же час, позивача поновлено на посаду начальника управління внутрішньої безпеки в Запорізькій області, яка була скорочено наказом НПУ від 13.03.2017 № 220 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції».

28.03.2017 позивач звернувся рапортом на ДВБ НПУ про призначення його на посаду начальника Запорізького управління внутрішньої безпеки Департаменту, на що листом від 27.04.2017 № Ч-90о/п/42-02/02-17 позивачу повідомлено, що за результатами розгляду його рапорту позитивного рішення керівництвом не прийнято.

Згідно ч. 2 ст. 68 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки (ч. 6 ст. 68 цього Закону).

Таким чином, звільнення ОСОБА_5 не є обов'язковим та необхідним для виконання ОСОБА_4 покладених на нього функціональних обов'язків.

Щодо правомірності призначення і проведення службового розслідування, звільнення ОСОБА_4 з посади та виведення у розпорядження Департаменту, суд зазначає наступне.

Згідно п. 2.1. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Із матеріалів справи судом встановлено, що підставою для призначення службового розслідування став рапорт начальника відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття ДВБ від 04.05.2017 №4565/42-02/2017 з інформацією про те, що з Запорізького управління ДВБ надійшли акти про відсутність на службі з 28.03.2017 по 07.04.2017 полковника поліції ОСОБА_4, якого наказом ДВБ НПУ від 09.03.2017 № 61 о/с поновили на службі в поліції на посаді начальника УВБ в Запорізькій області (а.с.160, т.1).

За результатами розгляду рапорту та матеріалів, відповідачем прийнятий Наказом від 04.05.2017 № 171, який призначено службове розслідування за фактом невиходу позивача на службу.

Таким чином, суд вважає, що відповідач правомірно та із законних підстав виніс наказ про призначення службового розслідування.

Судом дослідженні актами, які складені комісією Запорізького управлінням ДВБ та надіслані до Департаменту, відповідно до таких актів, позивач був відсутній на службі з 27.03.2017 по 31.05.2017 (а.с.182-223, т.1).

При цьому відповідач зазначає, що станом на 06.07.2017 - дату звільнення зі служби в поліції - ОСОБА_4 не надано підтверджуючих документів поважної причини невиходу на службу.

Суду такі докази також не надані.

У висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_4 у період з 01.04.2017 по 24.04.2017 перебував на території тимчасово окупованої території АР Крим, а з 26.04.2017 по 07.05.2017 знаходився у місті Анталія (Республіка Туреччина), після чого того ж дня виїхав до АР Крим. Станом на 26.06.2017 ОСОБА_4 знаходився на території АР Крим.

Зазначено факти підтверджуються інформацією Департаменту інформаційної підтримки та координації поліції «102» (лист від 12.05.2017 №2762/27/04/4-2017, 31.05.2017 №3250/27/02/4-2017, від 26.06.2017 №3757/27/0214-17, а.с.175-178, т.1).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що з огляду на відсутність позивача на території України, позивач не міг особисто отримувати та відправляти від свого імені кореспонденцію.

Пунктом 6.3. Інструкції № 230 передбачені права особи рядового і начальницького складу, стосовно якої проводиться службове розслідування, де серед іншого зазначено право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування та за письмовим рапортом ознайомлюватись з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України (п. 6.3.5).

В пункті 6.2.2. Інструкції № 230 обов'язком виконавця проведення службового розслідування зазначено: після затвердження висновку службового розслідування за письмово оформленим бажанням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, знайомити її із затвердженим висновком службового розслідування, а також з окремими матеріалами, зібраними в процесі його проведення в частині, яка її стосується, з дотриманням вимог законодавства.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що факти, викладені у висновку службового розслідування є доведеними, причини невиходу позивача не є поважними, з огляду на відсутність позивача у спірний період на території України.

Таким чином, 05.07.2017 наказом № 267 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Цим наказом дні невиходу на службу з 29.03.2017 по 30.05.2017 визнано прогулами.

Наказом ДВБ від 06.07.2017 № 174 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 06 липня 2017 року.

Таким чином, суд вважає, що вказані вище накази є законними та в повній мірі підтверджені відповідними матеріалами службового розслідування.

Щодо Наказу про звільнення з посади начальника УВБ в Запорізькій області та зарахування у розпорядження Департаменту та Наказ про утримання грошового забезпечення, суд зазначає, що оскільки під час проведення службового розслідування встановлено відсутність позивача за місцем проходження служби та за місцем проживання, прийнято рішення звільнити ОСОБА_4 з посади та зарахувати його у розпорядження ДВБ до повернення поліцейського (у разі неприйняття іншого рішення про подальше проходження ним служби в поліції), як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 67 Закону «Про національну поліцію».

Зазначене викладено у доповідній записці голови комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_6 від 30.05.2017 №5279/42-02/04-17 (а.с.164-165, т.1).

Наказом ДВБ від 01.06.2017 № 135 о/с, відповідно до п. 8 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС від 06.04.2016 № 260, утримано з позивача грошове забезпечення з 29.03.2017 до дати надання документів, які підтверджують поважну причину відсутності на службі.

Пунктом 8 розділу І вказано Порядку встановлено, що за час відсутності поліцейського на службі без поважних причин грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення поліцейському є наказ керівника (начальника) органу поліції, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.

Враховуючи, що позивач не надав доказів поважності причин невиходу на службу, з 29.03.2017 по 31.05.2017, то у суду відсутні підстави підстав вважати наказ відповідача від 01.06.2017 № 135 о/с протиправним.

Також, під час судового розгляду судом допитані свідки, а саме:

ОСОБА_11, який на даний час перебуває на посаді головного інспектора відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (на момент звільнення позивача - старший інспектор з особливих доручень відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України), який пояснив, що надсилав листи позивачу про необхідність надання пояснень під час службового розслідування. Обстежувались адреси позивача, які вказані ним в особовій справі. Позивач до Департаменту не прибув, жодних пояснень не надав. Крім того, позивач у випадку зміни місця проживанні повинен в обов'язковому порядку повідомляти керівництво. Опитами близьких родичів також не було можливості, оскільки вони знаходяться на територіях Російської Федерації та АР Крим.

ОСОБА_7 на даний час перебуває на посаді головного оперуповноваженого-інспектора відділу кадрового забезпечення та оперативного прикриття Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (на момент звільнення позивача - т.в.о. начальника ВКЗ та ОП ДВБ НПУ), який пояснив, що позивача поновлено у тимчасовий штат, позивач за рішенням суду поновлений на посаді, з якої його було звільнено. В той же час, особі, яка перебуває у тимчасовому штаті не видається службове посвідчення. Щодо спілкування вказаного свідка телефоном із позивачем, то свідок вказав, що не впевнений, що спілкувався саме із позивачем.

ОСОБА_6, на даний час перебуває на посаді начальника Департаменту забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами (у складі кримінальної поліції) Національної поліції України (на момент звільнення позивача - заступник начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України). Свідок пояснив, що позивач неодноразово поновлювався за судовими рішеннями, в результаті чого поновлений поза штат. Вказав, що позивач тривалий час не виходів на службу, не пройшов ВЛК, а тому встановити придатність позивача до служби в поліції не можливо. У зв'язку із цим, жодних рівнозначних вакантних посад позивачу не пропонувалось. Також вказав, що для отримання посвідчення та жетону необхідно пройти певну процедуру, яка позивач не пройшов. Також зазначив, що позивач повинен повідомляти керівництво про зміну місця проживання, чого зроблено не було.

ОСОБА_12, пенсіонер МВС, станом на березень-квітень 2017 року - начальник кадрового забезпечення ГУ НП у Запорізькій області. Пояснив, що 30.03.2017 перебував на роботі, йому зателефонував постовий та повідомив, що ОСОБА_4 хоче пройти до свого кабінету, на що свідок вказав, що можу пройти за наявності посвідчення. Зазначив, що працівники поліції потрапити до адмінбудівлі ГУ НП у Запорізькій області можуть лише за службовим посвідченням.

Також суду зазначає, що під час розгляду справи судом досліджені аудіо докази, а саме телефонний запис розмови позивача (за твердженням представника позивача) та працівників ДБВ НП України.

З цього приводу суд зазначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 73 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 76 КАС України).

З цього приводу суд зазначає, що по-перше, достеменно встановити хто саме спілкується телефонним зв'язком не можливо, по-друге, суд вважає, що аудіозапис не вважається доказом, у розмінні вищевказаних норм КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 (69027, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (МСП 01601, м. Київ-01, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, визнання неправомірною відмову, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.09.2018.

Суддя Ю.В.Калашник