Провадження № 2/496/386/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді Трушиної О.І.

за участю секретаря Горищенко К.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Слюсар М.М.

третьої особи ОСОБА_4

третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом і просить стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на її користь 1000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а також винести окрему ухвалу на адресу Головного управління Національної поліції в Одеській області з метою проведення перевірки та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у смерті її сина ОСОБА_6

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 року у неї та її чоловіка ОСОБА_7 народився син ОСОБА_6. Після здобуття кваліфікації технік-електрик у Одеському технікумі залізничного транспорту за спеціальністю технічне обслуговування та ремонт пристроїв електропостачання залізниць, її син ОСОБА_8 з 02.07.2012 року був прийнятий на роботу до Одеської дистанції електропостачання ДП «Одеська залізниця» електромонтером четвертого розряду району контактної мережі № 17 ст. Одеса-Сортувальна, виконуючий роботи на висоті з особливо шкідливими і небезпечними умовами праці. Оскільки робота була дійсно небезпечна, її син завжди дотримувався вимог техніки безпеки, проходив постійно інструктажі, старанно та обережно відносився до своїх обов'язків. Але ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 помер внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. Так, ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 15.24 год. при виконанні робіт по ремонту та регулюванню секційного роз'єднувача «Б», розташованого на контактній мережі № 9 по першій головній колії залізничної станції Одеса-Пересип, її сина вразило електричним струмом, внаслідок чого він помер. Згідно проведеного розслідування, ІНФОРМАЦІЯ_4 року необхідно було виконати комбіновану роботу по ремонту та регулюванню секційного роз'єднувача «Б», розташованого на опорі контактної мережі № 9 по 1-й головній колії станції Одеса-Пересип. Роботи виконувалися начебто у відповідності до техніки безпеки, поетапно. На останньому (для її сина) етапі робіт, в той час як роз'єднувач «Б» був вимкнений, електромонтери ОСОБА_9 та її син ОСОБА_6 по команді керівника робіт - ОСОБА_4 приступили до підключення шлейфів роз'єднувача. Згідно технології залишалося зняти шунтуючу перемичку з врізного ізолятора, для безпечного виконання робіт, секційний роз'єднувач повинен був бути ввімкненим, проте він був вимкнений, як зазначалося вище. ОСОБА_10 та її син ОСОБА_11 підключивши шлейфи роз'єднувача почали знімати шунтуючу перемичку з врізного ізолятора, при цьому керівник робіт ОСОБА_4 секційний роз'єднувач не вмикав. Натомість, в цей час керівник робіт ОСОБА_4 розмовляв по радіозв'язку з сигналістом. Приєднавши шлейфи роз'єднувача до контактної мережі, ОСОБА_10 дав команду електромонтеру ОСОБА_12 підкотити знімну ізолюючу вишку до ізолятора, на якому був встановлений шунт. ОСОБА_10 та її син ОСОБА_6 завісили шунтуючі штанги на контактний провід однієї секції. При зняття цього шунта, її сина ОСОБА_6 було уражено електричним струмом, викликаним різністю потенціалів секцій контактної мережі «перегін-станція». Електромонтер ОСОБА_13 побачивши, що її сина було уражено електричним струмом, за командою керівника робіт завісив заземлюючу штангу, чим викликав штучне коротке замикання та відключення контактної мережі. Інші електромонтери зняли її сина зі знімної ізолюючої вишки та перенесли його до автомотриси, де почали надавати ОСОБА_6 першу медичну допомогу, а також викликана швидка допомога, яка повезла її сина до Одеської обласної клінічної лікарні, де він помер. У висновку КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 01.09.2014 року зазначено, що смерть її сина настала внаслідок дії електричного струму. При судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_6 було знайдено тілесні ушкодження, які могли виникнути внаслідок термічної дії електричного струму від контактної мережі. Будь-яких пошкоджень, які могли б спричинити втрату свідомості або погіршення стану здоров'я до настання смерті при дослідженні трупу ОСОБА_6 виявлено не було. Крім того, вищевказаним висновком судово-медичної експертизи встановлено, що ОСОБА_6 не був ані в стані алкогольного, ані в стані наркотичного сп'яніння. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, вона втратила свого сина ОСОБА_6, якого дуже любила, в житті її сім'ї сталися невідворотні зміни, що призвели до перенесення нею значних моральних страждань, які носять триваючий характер та порушення її звичайного способу життя. Смерть сина призвела до того, що вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, яке полягає у стражданнях які вона зазнала та продовжує зазнавати, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 1000000 грн. та просила стягнути з відповідача.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та письмових поясненнях до неї. Після перерви в судове засідання позивач та її представник не з'явилися, але від них надійшла заява, в якій вони на задоволенні позову наполягали, а також просили справу розглянути без їх участі.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в судовому засіданні просив у позовних вимогах позивача відмовити в повному обсязі з підстав, викладених у запереченні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що на той час він був керівником робіт на станції Пересип і в його бригаду входили монтери, механіки, машиністи, ОСОБА_6 був членом бригади та знаходився у його підпорядкуванні. Після пропуску вантажного потягу вони повинні були приступити до зняття шунтуючої перемички, але після його відповідного наказу. Цей наказ він не надавав. Роботу на висоті під напругою виконували ОСОБА_10 та ОСОБА_6, останній самостійно приступив до цієї роботи. В результаті чого ОСОБА_6 собою закрив лінію перемикання і напруга пройшла крізь нього та після чого, він сам спустився, і вони його відвели в сторону, надавши першу медичну допомогу і викликавши швидку допомогу. Вважає, що причиною нещасного випадку є поспішність в роботі ОСОБА_6, моральну шкоду позивачу слід виплатити, але в розмірі, визначеному судом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що на той час його безпосереднім керівником був ОСОБА_4, а він керував діями робочих. ОСОБА_14 працював у них тривалий час, роботу знав, екзамени здавав добре. Вважає, що причиною нещасного випадку стало недотримання вимог виконання робіт, а саме: усі роботи проводити після команди керівника. Команди ОСОБА_6 ніхто не давав, так як їхав потяг. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 мабуть між собою домовилися щодо зняття шунта, результаті чого ОСОБА_6 вразило електричним струмом. Йому було надано першу медичну допомогу, і особисто ним була викликана швидка допомога.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач по справі є матір'ю ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 видане 08.12.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Арцизського району Одеської області (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 помер, про що 07.08.2014 року складено відповідний актовий запис № 8061, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, видане 07.08.2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (а.с. 21).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2655, виданого 07.08.2014 року КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» смерть ОСОБА_6 настала в автомобілі швидкої медичної допомоги, внаслідок нещасного випадку у зв'язку з виробництвом, а саме: вплив електричного струму (а.с. 23).

З довідки про причину смерті № 2655 від 07.08.2014 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_6 є нещасний випадок, спричинений дією іншого уточненого джерела електричного струму (а.с. 22).

Відповідно до довідки Усатівської сільської ради Біляївського району Одеської області від 19.01.2015 року, ОСОБА_6 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 року був зареєстрований та проживав а адресою: АДРЕСА_1

З трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 вбачається, що 02.07.2012 року він був прийнятий на роботу електромонтером четвертого розряду району контактної мережі № 17 ст. Одеса-Сортувальна виконуючим роботи на висоті з особливо шкідливими і небезпечними умовами праці, наказ № Е4ВК-05/72 від 02.07.2012 року (а.с. 25).

11.12.2014 року Територіальним правлінням Держгірпромнагляду в Одеській області затверджений акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Вказаним актом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року працівникам району контактної мережі ст. Одеса-Сортувальна був доведений план робіт на поточну добу, зокрема, виконання робіт з перевірки стану і регулюванню ізолюючого спряження та виконанню комбінованої роботи з ремонту та регулюванню секційного роз'єднувача «Б» на опорі контактної мережі № 9 на першій головній колії станції Одеса-Пересип. Так, електромонтери ОСОБА_10 Та ОСОБА_6 по команді керівника робіт ОСОБА_4 приступили до підключення шлейфів роз'єднувача. Згідно технології залишалося зняти шунтуючу перемичку з врізного ізолятора. Для безпечного виконання цієї роботи секційний роз'єднувач повинен був ввімкнений. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 підключивши шлейфи роз'єднувача почали знімати шунтуючу перемичку з врізного ізолятора, при цьому керівник робіт ОСОБА_4, секційний роз'єднувач «Б» не вмикав та команду на зняття шунта не давав. В цей час керівник робіт розмовляв по радіозв'язку з сигналістом ОСОБА_15 Приєднавши шлейфи роз'єднувача до контактної мережі, ОСОБА_10 дав команду електромонтеру ОСОБА_12 підкотити знімну ізолюючу вишку до ізолятора, на якому був встановлений шунт. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 завісили шунтуючі штанги на контактний провід однієї секції. При зняття шунта електромонтер ОСОБА_6 був уражений електричним струмом, викликаним різністю потенціалів секцій контактної мережі «перегін-станція». В порушення п. 3.5 рзділу ІІІ «Правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв блокування електропостачання автоблокування залізниць» наглядач ОСОБА_5 в цей час знаходився біля автомотриси АДМ-846 та моменту травмування ОСОБА_11 при знятті шунта не бачив. Електромонтер ОСОБА_13, почувши крик ОСОБА_10 та побачивши, що ОСОБА_6 був уражений електричним струмом, за командою кервника робіт ОСОБА_16 завісив заземлюючу штангу, чим викликав штучне коротке замикання та відлчення контактної мережі. ОСОБА_4 та ОСОБА_17 зняли ОСОБА_18 зі знімної ізолюючої вишки та перенесли його до автомотриси АДМ-846, де почали надавати йому першу медичну допомогу, одночасно викликав швидку медичну допомогу, яка о 15.35 год. повезла ОСОБА_6 до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», де він о 16.25 год помер (а.с. 8-13).

Також актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_4 року о 15.24 год. на Одеській дистанції електропостачання ДП «Одеська залізниця», складеного 11.12.2014 року встановлено, що причинами настання нещасного випадку, який стався з електромонтером контактної мережі ОСОБА_6 є: недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, чим порушено вимоги п. 2.3.3., таблиці 2.3. «Правил безпеки експлуатації електроустановок споживачів», додаток 2 до п. 4.2.9. «Правил експлуатації електрозахисних засобів»; допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці, чим порушено ст. 18 ЗУ «Про охорону праці» та п. 3.10. «Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», а саме до складу комісії для первинної перевірки знань з питань охорони праці не залучається представник органів Держгірпромнагляду; відсутність та неякісне проведення медичного опосвідчення (професійного добору), чим порушено ст. 17 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний організувати проведення медичних оглядів працівників, зайнятих на тяжких роботах, роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також потреба в професійному доборі, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», до виконання робіт підвищеної небезпеки а тих, що потребують професійного добору, допускаються особи без наявності висновку психофізіологічної експертизи; п. 4.2.1. Порушення технологічного процесу (порушений п. 6.5.5. Технологічної карти № 2.2.6 «Перевірка стану, регулювання і ремонт секційного роз'єднувача без зняття напруги»); 4.2.2. Невиконання посадових обов'язків (порушені п. 3.5., п. 3.6. розділу ІІІ, п. 5.1., п. 5.2. розділу ІХ, п. 14.2. розділу ХІІІ Правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць), упровадження прогресивного технологічного і автоматизованих систем управління, чим порушив п. 2.1. посадової інструкції головного інженера-першого заступника залізниці (далі ПІГІ-ПЗНЗ), не скоординував роботу заступників начальника залізниці, керівників служб, дирекції залізничних перевезень у вирішенні питань щодо упровадження нових технологій, технічних засобів, чим порушив 2.2. ПІГІ-ПЗНЗ; 4.2.3. Невиконання вимог інструкцій з охорони праці (порушений п. 14.4. розділу ХІІІ правил безпечної експлуатації контактної мережі та пристроїв електропостачання автоблокування залізниць) (а.с. 14-19).

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову, та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності, оскільки докази ним на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна ; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За змістом ст. 1167 ЦК України, якщо моральну шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Таким чином, указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Допитана в судовому засіданні позивач пояснила суду, що внаслідок загибелі на виробництві сина, позивач перебувала в стресовому стані, втратила інтерес до життя через думки про смерть сина, через стресовий стан та пригніченість втратила зв'язки зі своїми друзями та знайомими, за життя між позивачем та сином існували тісні приязні стосунки, вони проживали разом, вели спільне господарство, позивач отримувала від сина підтримку, моральну та матеріальну допомогу, втрата сина для позивача є болісною та не відновлюваною втратою близької людини.

Відповідно до висновку № 17-1701 судово-психологічної експертизи, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз 20.04.2017 року, ситуація, що досліджується за справою (смерть на виробництві сина ОСОБА_1 - ОСОБА_6, що наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки) є психотравмуючою для ОСОБА_1 були завдані страждання (моральна шкода); страждання спричинені (моральна шкода) ОСОБА_1 завдані внаслідок смерті сина - ОСОБА_6, втрата ОСОБА_1 є довічною та непоправною, такою ж є і тривалість цих страждань; сума заявленого ОСОБА_1 грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених їй (1000000 грн.) недостатньо обґрунтована і не може перевищувати 700000 грн. (а.с. 102-110).

Допитана в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_9, пояснила, що складений нею висновок судової психологічної експертизи № 7252 є повним та обґрунтованим, проведеним відповідно до методів проведення судових психологічних експертиз.

Згідно із частинами 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

Вирішуючи спір в частині стягнення моральної шкоди, суд прийшов висновку, що позивачу дійсно спричинена моральна шкода, завдана смертю її сина.

Суд, вирішуючи питання про її розмір, приймає до уваги роз'яснення в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами, від 31 березня 1995 року N 4, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

З викладеного, суд робить висновок, що моральна шкода, завдана позивачеві смертю її сина, підлягає відшкодуванню роботодавцем останнього на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнала позивач, характер немайнових втрат, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає суму моральної шкоди у розмірі 400000 грн.

Рішення суду ґрунтується на правових висновках Верховного суду України, викладених в постанові № 6-66 ЦС-14 від 25.06.2014 року.

Щодо вимоги позивача про вчинення відносно відповідача окремої ухвали слід зазначити наступне.

За приписами ст. 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

З урахуванням зазначеного, оскільки відповідних порушень судом не встановлено, відсутні підстави для винесення окремої ухвали.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ПАТ «Українська залізниця» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 4000 грн.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167, 1168, 1187 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ вул. Тверська, 5) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКОПП НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2) 400000 (чотириста тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03680, м. Київ вул. Тверська, 5) на користь держави судовий збір у розмірі 4000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Одеської області, через Біляївський районний суд Одеської області.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Суддя О.І. Трушина