П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3620/17

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

17 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року (повне рішення складене 07.06.18) у справі за адміністративним позовом Державної служби геології та надр України до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП ЕКОРЕСУРС" про анулювання спеціального дозволу №3489 від 01.11.2004,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2017 року позивач, Державна служба геології та надр України звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НВКП ЕКОРЕСУРС" (ТОВ "НВКП Екоресурс") про припинення права користування надрами шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами від № 3489 від 02.11.2004 року, виданого ТОВ "НВКП ЕКОРЕСУРС".

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 31 травня 2018 року адміністративний позов залишив без задоволення. Судове рішення мотивоване тим, що що спеціальний дозвіл на користування надрами №3489 від 02.11.2004 виданий ТОВ "НВКП ЕКОРЕСУРС" не підлягає анулюванню, оскільки відповідач вчинив усіх необхідних дій на усунення відповідних порушень передбачених приписом №1129-14/06 від 16.09.2016, а тому позовні вимоги Державної служби геології та надр України залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення суду необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано вимоги ч. 1 ст. 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 26 Кодексу України про надра, п. 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ від 30 травня 2011 року № 615.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що апеляційна скарга не містить доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції, а також не наведено жодних обставин, що мають значення для справи, які судом з'ясовано неповно. Також зазначено, що ним вчинено усі необхідні дії, які від нього залежали на виконання припису позивача, однак в апеляційній скарзі повторно наведено перелік недоліків, які були виявлені перевіркою без зазначення жодних доводів щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення №3 десятої сесії сільської ради ХХІІІ - скликання від 19.05.2000 надано ВАТ "Геотехнічний інститут" м.Львів в довгострокову оренду 7,4 га землі несільськогосподарського призначення із земель запасу в урочищі "Яковець" терміном на 20 років, для розробки кар'єру глауконітовського піску.

18.01.2002 відповідачем засновано ВАТ "Геотехнічний інститут" та надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 3489 від 02.11.2004. Як додаток до спеціального дозволу укладено угоду про умови користування надрами №3489 від 02.10.2015.

Також, відповідачу видано документи, що засвідчують право на користування надрами, а саме: акти про надання гірничого відводу №1166 від 17.01.2006 та №3125 від 10.08.2016.

Наказом від 21.06.2016 №193 "Про затвердження плану проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року", затверджено план проведення перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року.

Віповідно до наказу від 23.06.2016 №194 "Про проведення планових перевірок надрокористувачів у ІІІ кварталі 2016 року" наказано провести планові перевірки надрокористувачів, зазначених у Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватись державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року згідно з предметом перевірки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2011 №1294.

Згідно додатку до наказу від 23.06.2016 №194, витягу з Переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватися державний геологічний контроль у ІІІ кварталі 2016 року, встановлено, що відносно відповідача буде здійснюватися перевірка дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин.

На підставі вищезазначених наказів та повідомлення про проведення планової перевірки б/н та направлення від 09.09.2016 №1087-14/06 Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України провів перевірку відповідача.

За наслідками проведеної перевірки складений акт №06-02/24/2016-51/п (188) від 16.09.2016 у якому позивач вказує на допущення відповідачем ряду порушень, а саме: 1) відсутні документи, що посвідчують право на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, чим порушено вимоги п.3 програми робіт "Підготовка матеріалів з на отримання земельної ділянки, для потреб, пов'язаних з користуванням надрами в установленому порядку" та відповідно п. 5.3 Угоди про умови користування надрами: "проводити та фінансувати роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт"; 2) надра надані у користування, не використовуються за призначенням, а саме видобування корисної копалини не проводиться, чим порушено вимоги п. 4 програми робіт : "Проводження видобування 2 тис. т. на рік" (з 2 кв. 2016 р.) та п. 5.3 Угоди про умови користування надрами : "використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано", також не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами: Видобування глауконіт-кварцових пісків, придатних для виготовлення глауконітоліту у відповідності до вимог ТУ У 02497915,001-2001 "Глауконіт природний і модифікований. Технічні умови"; 3) не подається до Держгеонадр України інформація щодо виконання Програми робіт за формою згідно з законодавством; 4) не проведено Повторну державну експертизу та оцінку запасів Адамівського-2 родовища (ДКЗ України, протокол від 22.07.2004 № 867); 5) проект розробки родовища корисних копалин не погоджений в установленому порядку, а саме відсутній висновок державної екологічної експертизи; 6) відсутній Акт про передачу розвіданого родовища для промислового освоєння.

16.09.2016 Центральний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України на підставі акту перевірки склав припис №1129-14/06, яким зобов'язав відповідача в термін до 17.10.2016 усунути порушення вимог законодавства у сфері надрокористування та надати до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України матеріали, які підтверджують факт усунення порушень.

Центральний міжрегіональний відділ направив на адресу Держгеонадр України Подання №1405-14/06 на зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 3489 від 02.11.2004, вказавши, що ТОВ "НВКП Екоресурс" на виконання припису №1129-14/06 від 16.09.2016 станом на 04.11.2016 надіслало листи з поясненнями та матеріалами про усунення порушень зазначених у приписі від 16.09.2016, при цьому після опрацювання яких частина порушень, а саме п.1-5 зазначених у приписі, залишаються не усунутими.

Наказом № 429 від 16.11.2016 Державна служба геології та надр України зупинила дію спеціального дозволу на користування надрами №-3489 від 02.11.2004 та надала відповідачу 30 календарних днів для усунення порушень. Про вказаний наказ відповідач повідомлений листом Державної служби геології та надр України №22914/13/14-16 від 09.12.2016.

Наказами від 11.01.2017 року № 6 та № 227 від 17.05.2017 позивач надав надрокористувачу 30 календарних днів для проведення експертизи, а також продовжив термін для усунення порушень шляхом надання 30 календарних днів від 13.05.2017. Про вказані вище накази відповідач повідомлений листами, що підтверджується рекомендованими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи.

Також, Центральним міжрегіональним відділом надано директору Департаменту державного геологічного контролю інформацію для врахування на засіданні Комісії з питань надрокористування, вказавши, що станом на 31.07.2017 відповідачем не надано матеріалів, які підтверджують факт усунення порушень зазначених у приписі.

Державна служба геології та надр України звернулась 14.09.2017 до відповідача з проханням надати у 15-денний строк, з моменту отримання листа, власну позицію (згоду/не згоду) на припинення права користування надрами згідно спеціального дозволу № 3489 від 02 11.2004.

Враховуючи, що ТОВ "НВКП ЕКОРЕСУРС" порушило законодавство в сфері надрокористування та не усунуло порушення, на думку позивача були наявні підстави для анулювання спеціального дозволу на користування надрами № 3489 від 02.11.2004 згідно статті 26 Кодексу України про надра та пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 року № 615, в зв'язку із чим позивач змушений звернутись до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо надання надр у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам регулює Кодекс України про надра.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра).

Відповідно до статті 16 Кодексу України про надра в редакції, чинній на час видачі спірного дозволу, спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Надання спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами здійснюється після попереднього погодження з відповідною Радою народних депутатів питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби. У разі виконання окремих видів робіт, пов'язаних з користуванням надрами, особами, не зазначеними у спеціальному дозволі (ліцензії), відповідальність за виконання умов, передбачених спеціальними дозволами (ліцензіями), несе суб'єкт, що отримав спеціальний дозвіл (ліцензію).

Спеціальні дозволи (ліцензії) на користування надрами надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, як правило, на конкурсних засадах в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, процедуру надання у 2004 році спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони визначав Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від від 02.10.2003 № 1540 (далі - Порядок №1540) (чинний на момент видачі спеціального дозволу на користування надрами № 3489 від 02.11.2004).

Згідно п.1 зазначеного Порядку, встановлено, що він регулює надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони і поширюється на всі види користування надрами, на які необхідний дозвіл.

Пунктом 10 зазначеного Порядку №1540 передбачено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр з метою раціонального і ефективного використання надр може встановлювати, надаючи дозвіл, особливі умови користування надрами, які стосуються: вимог, правил і стандартів користування конкретними ділянками надр; якості продукції або робіт; технології видобування та переробки корисних копалин; порядку видобування запасів корисних копалин, у тому числі з метою запобігання негативним екологічним наслідкам і забезпечення безпеки забудованих територій; видів, обсягів і строків виконання робіт, що повинні здійснюватися на ділянці надр; припинення діяльності з використання ділянки надр.

Також, невід'ємним додатком до дозволу є угода про умови користування надрами між надрокористувачем і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Кодексу України про надра користувачі надр зобов'язані: 1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; 2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; 3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища; 4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві; 4 1) надавати та оприлюднювати інформацію про загальнодержавні та місцеві податки і збори, інші платежі, а також про виробничу (господарську) діяльність, необхідну для забезпечення прозорості у видобувних галузях, відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України; 5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.

Права та обов'язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції - з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

Згідно статті 26 Кодексу України про надра право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7) вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Частиною третьою статті 26 Кодексу України про надра законодавством України вказано, що законодавством можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Верховним Судом України у постановах від 19 вересня 2011 року у справі № 21-164а11, від 25 червня 2011 року у справі № 21-36а11 та від 10 грудня 2013 року у справі № 21-450а13 та Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 802/4846/13-а та від 26 червня 2018 року у справі № 802/923/14-а було зроблено правовий висновок про те, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. У разі відсутності спору відповідач має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів це право припиняється у судовому порядку.

Згідно з пунктом 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2015, право користування надрами припиняється з підстав та у порядку, передбаченому Кодексом України про надра та Законом України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Положеннями частини сьомої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено, що дозвільний орган, який видав документ дозвільного характеру, може звернутися до адміністративного суду з позовом про застосування заходу реагування у виді анулювання документа дозвільного характеру за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) встановлення факту надання в заяві про видачу документа дозвільного характеру та документах, що додаються до неї, недостовірної інформації; 2) здійснення суб'єктом господарювання певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності, на які отримано документ дозвільного характеру, з порушенням вимог законодавства, щодо яких дозвільний орган видавав припис про їх усунення із наданням достатнього часу для їх усунення.

Тобто, у разі відсутності спору, Мінприроди має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу України про надра, самостійно припиняти право користування надрами, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку.

Таким чином, у відповідності до статті 26 Кодексу України про надра підставами для припинення права користування надрами в судовому порядку є: користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення (пункт 4); використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр (пункт 5); якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу - 180 календарних днів не приступив до користування надрами (пункт 6).

В інших випадках, передбачених статтею 26 Кодексу України про надра, користування надрами може бути припинене за рішенням Мінприроди або за заявою користувача. Підставою позовних вимог щодо припинення користування надрами є не виконання відповідачем в повному обсязі вимог припису.

Як встановив суд першої інстанції, відповідач на виконання припису надав позивачу пояснення про часткове усунення вимог припису, при цьому зазначивши, що частину вимог неможливо усунути з незалежних від відповідача причин.

Так, Розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 13.02.2009 № 129/2009-р ТзОВ НВКП "Екоресурс" було передано в оренду земельну ділянку площею 13,777 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Баранівської сільської ради за межами с. Баранівка строком на п'ять років для ведення підсобного сільського господарства. При цьому, строк дії договору оренди земельної ділянки закінчився в 2013 році, однак відповідач 11.03.2015 подав заяву від 10.03.2015 на ім'я начальника Головного управління Держземагентства у Хмельницькій області на отримання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 14 га із земель запасу на території Баранівської сільської ради за межами с. Баранівка для облаштування кар'єру із розробки глауконіт-кварцових пісків на родовищі "Адамівське-2".

Відповідачем було подано аналогічне за змістом звернення до Хмельницької обласної державної адміністрації про отримання дозволу для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак вказані звернення належним чином не розглянуті.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем вчинено вичерпних дій для отримання відповідних правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, однак з незалежних від нього причин Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказами від 21.12.2015 №22-7055-СГ, №22-7056-СГ, №22-7057-СГ, №22-7058-СГ та від 24.12.2015 №22-7320-СГ, №22-7403-СГ, №22-7354-СГ, №22-7404-СГ, №22-7405-СГ, надано дозволи фізичним особам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною її цільового призначення.

Слід зазначити, що з наявних в матеріалах справи доказів суд встановив, що відповідач 10.05.2018 уклав договір оренди земельної ділянки площею 1,63 га, з Ярмолинецькою районною державною адміністрацією, яка займає частину території родовища.

Також, згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №123961336, встановлено, що вказаний вище договір б/н від зареєстрований 10.05.2018 на підставі рішення державного реєстратора Дерев'янченко М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 41097685 від 15.05.2018, строк дії даного договору встановлено до 02.11.2034.

Однак, враховуючи те, що 26.04.2016 слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне провадження №12016240000000059 та на даний час триває досудове розслідування в відповідному кримінальному провадженні, а тому відсутність у відповідача документів, що посвідчують право на земельні ділянки в межах родовища, зумовлена об'єктивними та незалежними від нього причинами, та буде вирішено після закінчення розгляду відповідної кримінальної справи.

Стосовно вимог п.2 припису, суд першої інстанції правомірно зазначив, що станом на день звернення до суду земельна ділянка під родовищем розподілена та передана у власність дев'яти фізичним особам, використання її відповідачем тимчасово унеможливлюється, оскільки вчинення дій із видобутку корисних копалин за відсутності належних документів що посвідчують право відповідача на земельну ділянку для потреб, пов'язаних з користуванням надрами суперечить нормам чинного законодавства України.

Також, колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку порушенню зазначеному у п.3 припису, суд першої інстанції правомірно зазначив щодо неможливості коригування термінів виконання робіт, визначених у програмі робіт угоди про умови користування надрами, оскільки відповідачем не оформлене право на користування земельною ділянкою в межах Адамівського-2 родовища.

Згідно порушення п.4 припису встановлено, що відповідачем не проведено Повторну державну експертизу та оцінку запасів Адамівського-2 родовища (ДКЗ України, протокол від 22.07.2004 № 867).

Однак, судом першої інстанції враховано, що відповідач вживав заходів з проведення повторної державної експертизи запасів корисних копалин, про що свідчить подана згідно з листом №23 від 08.09.2016 на реєстрацію до ДНВП "Геоінформ" заява за формою № 3-гр, яка була зареєстрована 23.09.2016 у Держгеонадра України за №384, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач звернувся до Ярмолинецької РДА із заявою про надання дозволу на відбір проби для підтвердження технологічних властивостей глауконіту на землях запасу державної власності в межах дії спеціального дозволу на користування надрами №3489 від 02.11.2004.

Також, ТОВ "НВКП ЕКОРЕСУРС" 18.01.2017 звернулось з заявою до Державної комісії України по запасах корисних копалин з проханням провести повторну геолого-економічну оцінку родовища глауконіт-кварцових пісків Адамівського-2 родовища.

Відповідно до довідки Державної комісії України до запасах корисних копалин від 16.05.2017 № 217/08/1, яка міститься в матеріалах справи, відповідачу були затверджені балансові запаси глауконіт-кварцових пісків загальнодержавного значення Адамівського-2 родовища в Ярмолинецькому районі Хмельницької області.

Також, листом від 29.06.2017 №476/08/3 Державна комісія України по запасах корисних копалин повідомила відповідача, що згідно з пунктом 3 договору №.12 від 18.01.2017, щодо проведення державної експертизи матеріалів геолого-економічної оцінки запасів корисних копалин, протокол засідання колегії ДКЗ є документом, що: свідчить про виконання робіт за Договором.

Вказаний оригінал протоколу надіслано Державною комісією України по запасах корисних копалин до Держгеонадр України, яка в свою чергу повинна була ввести вказаний протокол в дію, проте, як зазначає відповідач станом на день розгляду справи жодних відомостей з цього приводу не отримувало.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач обов'язок стосовно проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин Адамівського-2 родовища виконав, а отже і виконав п.4 припису.

На виконання відповідачем порушення п.5 припису, суд першої інстанції встановив, що ним здійснено ряд дій, які були спрямовані на виконання вказаного пункту, а саме, 28.03.2017 направив на адресу Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької облдержадміністрації заяву №8 про надання висновку державної екологічної експертизи, одночасно з цим 11.05.2017 Департамент надав висновок державної екологічної експертизи №003 від 11.05.2017 щодо матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище розробки і рекультивації Адамівського-2 родовища глауконіт-кварцових пісків продуктивністю 50 тис. тонн на рік.

Слід також зазначити, що станом на час розгляду вказаної справи державна екологічна експертиза матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище розробки родовищ корисних копалин не проводиться, оскільки 23.05.2017 прийнято Закон України "Про оцінку впливу на довкілля", який набрав чинності 18.06.2017 та почав діяти з 18.12.2017, згідно якого втратив чинність Закон України "Про екологічну експертизу".

Таким чином, Враховуючи доводи позивача про те, що відповідач не усунув порушень законодавства з питань надрокористування в частині отримання висновку державної екологічної експертизи на думку суду не відповідають нормам чинного законодавства України, оскільки положеннями законодавства України більше не передбачено такого виду експертиз, як екологічна.

Конституційний Суд України у рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Крім того, у пункті 2 рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/ зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що спеціальний дозвіл на користування надрами №3489 від 02.11.2004 виданий ТОВ "НВКП ЕКОРЕСУРС" не підлягає анулюванню, оскільки відповідач вчинив усіх необхідних дій на усунення відповідних порушень передбачених приписом №1129-14/06 від 16.09.2016.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.