Справа № 415/2414/17

Провадження № 11-кп/782/181/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши на відкритому судовому засіданні апеляційні скарги цивільного відповідача в особі директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_9 , представника потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_6 , на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 3 квітня 2018 року стосовно

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого заступником дільниці РЗО на ВП «Шахта ім. Д.Ф.Мельникова», раніше не засудженого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 ,

визнано винним за ч.2 ст. 272 КК України та призначене покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.

Звільнено ОСОБА_11 від відбування основного і додаткового покарань, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_11 не обрано.

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , працюючого майстром мостової філії «Лисичанськийрайавтодор», раніше не засудженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

визнано винним за ч.2 ст. 272 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки.

Звільнено ОСОБА_13 від відбування основного і додаткового покарань, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року.

Запобіжний захід ОСОБА_13 не обрано.

Стягнуто з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у рівних частинах на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, іден.код 37800278), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у сумі 13 385 (тринадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.

Стягнуто з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у рівних частинах на користь держави, процесуальні витрати за проведення гірничотехнічної експертизи (акт №4625-16), у розмірі 9688 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_8 майнову шкоду у сумі 50 590 (п`ятдесят тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень та моральну шкоду у розмірі 1 321 500 (один мільйон триста двадцять одна тисяча п`ятсот) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 704 800 (сімсот чотири тисячі вісімсот) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_16 моральну шкоду у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_17 до цивільного відповідача - ПАТ «Лисичанськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_17 моральну шкоду у розмірі 123 340 (сто двадцять три тисячі триста сорок) гривень,

ВСТАНОВИЛА:

За вироком суду ОСОБА_11 та ОСОБА_13 визнані винними у скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

12.03.2014 року о 09-00 годин, обвинувачений ОСОБА_13 видав обвинуваченому ОСОБА_11 разом з підпорядкованими йому робітниками дільниці РЗО: гірниками підземними 3-го розряду ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , учнями електрослюсарів підземних ОСОБА_15 і ОСОБА_10 , у 1 зміну наряд на виконання робіт з підвищеною небезпекою: ремонту, встановлення та підключення устаткування підвищеної небезпеки - вузлу кріплення пульту керування секції механізованого кріплення ZY-4000/08/15 на поверхневому промисловому майданчику ВГТ «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» (далі - шахти), що знаходиться за адресою: Луганська область, місто Лисичанськ, вул.Первомайська, 217. Відповідно до п. 7 додатку 3 «Переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107, гірничошахтне та гірничорятувальне устаткування є устаткуванням підвищеної небезпеки. Відповідно до п. 2 додатку 2 «Перелік видів робіт підвищеної небезпеки» до вказаного Порядку, монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкція машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки віднесені до робіт підвищеної небезпеки.

У подальшому, обвинувачений ОСОБА_13 , не розробивши технічної документації на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу ZY-4000/08/15 на поверхні, не ознайомивши робітників з технічною документацією під підпис, всупереч вимогам правил безпеки на роботи, які виконувалися вперше без розробленої технічної документації працівниками, які не мають на це відповідної кваліфікації, недбало ставлячись до безпеки оточуючих людей, а саме: гірникам підземним 3-го розряду ОСОБА_16 і ОСОБА_17 та учням електрослюсаря підземного ОСОБА_15 і ОСОБА_10 , та без присутності закріплених за ними робітників-інструкторів ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , видав наряд на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу ZY-4000/08/15 на поверхні.

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_11 , не провівши позаплановий інструктаж гірникам підземним 3-го розряду дільниці РЗО ОСОБА_16 і ОСОБА_17 та учням електрослюсарів підземних ОСОБА_15 і ОСОБА_10 , допустив до роботи учнів електрослюсарів підземних ОСОБА_15 та ОСОБА_10 без закріплених за ними робочих-інструкторів ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , не дотримавшись вимог правил безпеки, недбало ставлячись до безпеки оточуючих людей, не відмовився від виконання вказаних робіт за відсутності розробленої технічної документації, без кваліфікованих робітників, які мають право на проведення робіт з монтажу гідравліки механізованого комплексу ZY-4000 і без можливості забезпечити жорстку та надійну фіксацію кріплення перекриття секції механізованого комплексу ZY- 4000.

Приблизно о 09 годині 10 хвилин ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під керівництвом обвинуваченого ОСОБА_11 розпочали виконання вищевказаного наряду. На початку зміни ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 і ОСОБА_17 принесли з комірки дільниці РЗО інструменти, зі складу шахти пульт та три дерев`яні стовпи з ремонтно-будівельної дільниці (РБД) до місця здійснення наряду на шахтному дворі. Одночасно обвинувачений ОСОБА_11 узгодив з начальником дільниці РБД ОСОБА_20 питання про тимчасове виділення автонавантажувача для підйому верхнього перекриття секції ZY-4000/08/15. Після чого, за допомогою автонавантажувача було підняте верхнє перекриття секції ZY-4000/08/15, під яке, під безпосереднім керівництвом обвинуваченого ОСОБА_11 , було встановлено 3 дерев`яні стовпи. У подальшому, автонавантажувач поїхав виконувати інші завдання, а робітники почали виконувати встановлення та підключення вузлу кріплення пульту керування секції механізованого кріплення.

Приблизно о 09 годині 55 хвилин обвинувачений ОСОБА_11 прийняв рішення зняти скобу кріплення гідравлічного рукава, який був приєднаний до домкратів балансування перекриттям і заважав їм, оскільки затуляв монтажний отвір для встановлення пульта. ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , використовуючи молоток та викрутку, стали роз`єднувати скобу кріплення гідравлічного рукава, який заважав. Під дією залишкового тиску рукав вирвало з кріплення та виприснуло емульсію. Після цього трапилось горизонтальне зміщення перекриття, що призвело до падіння дерев`яних стойок, та раптове опускання верхнього перекриття секції, що призвело до травмування працівників.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 70 від 12.03.2014 ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження у вигляді рясних внутрішкірних крововиливів в області голови та верхньої третини грудної клітини, крововиливів у з`єднанні оболонки очей, неприродної рухливості, закритих переломів обох кісток правої голені у середній третині, лівого стегна у нижній третині, крововиливів, саден тильної поверхні лівої кісті, правого стегна, грудної клітини, рваної рани лівої пахвової області, крововиливів у плевральну порожнину черевну, крововиливів в область коренів легенів, переломів ребер справа з ушкодженням плеври, компресійного перелому 1 поперекового хребця. Смерть ОСОБА_15 настала від тяжкої тупої травми з множинними переломами ребер, хребта, кісток кінцівок з пошкодженням внутрішніх органів, ускладнених травматичним шоком 12.03.2014 о 13 годині 45 хвилин.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 25 від 06.03.2017 потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді дрібних крововиливів в області обличчя та шиї, лоскутної рани внутрішньої поверхні верхньої третини правої гомілки, переламів 4-7 ребер справа, перелому поперечних відростків 2 поперекового хребта з обох боків, перелому поперечних відростків 1-4 поперекових хребців справа зі зміщенням і перелому кореня дужки 4 поперекового хребта справа, переламу кісток тазу зліва на межі тіла підвздушної кістки і горизонтальної вітки лонної кістки з невеликим зміщенням, переламу нижньої вітки лонної кістки на межі сідничної кістки зліва, закритого компресійного перелому 1 поперекового хребта 1 ступеня, 2 поперекового хребта 2 ступеня, 4 поперекового хребта 1 ступеня, забою поперекового відділу спинного мозку 3 ступеня, нижньої параплегії, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, політравми тяжкого ступеня, закритої травми грудної клітини, забою легені справа, органів середостіння, дихальної недостатності, травматичного шоку 2 ступеня, закритої ускладненої травми поперекового відділу хребта, спинального шоку, посттравматичної пневмонії справа, ускладненої ексудативним плевритом, закритого перелому сідничної кістки зліва без зміщення, закритої травми живота, субкон`юктивального крововиливу обох очей, травматичного розриву печінки, внутрішньочеревної кровотечі, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності у момент їх заподіяння.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №52 від 03.03.2017 потерпілий ОСОБА_16 отримав тілесні ушкодження у вигляді політравми, закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, забою, здавлювання грудної клітини, двостороннього травматичного гемопневмотороксу, закритої тупої травми живота з ушкодженням внутрішніх органів, розриву печінки, забою нирок, зачеревної гематоми, перелому 4-5-6 ребер справа, перелому 7 ребра зліва, осколкового компресійного перелому 2 хребця зі зміщенням відломків зліва та його підвивиху, перелому 5 п`ясної кістки з діастазом та зміщенням у ширину, травматичного шоку 2 ступеня, закритої ускладненої травми поперекового відділу хребта, забою спинного мозку 3 ступеня, спинального шоку, нижньої в`ялої параплегії, посттравматичного двостороннього плевриту, пошкодження паренхіми печінки, внутрішньочеревної кровотечі, субкон`юктивального крововиливу обох очей, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент їх заподіяння.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 58 від 10.03.2017 потерпілий ОСОБА_17 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного перелому 3 хребця 1 ступеня, закритого перелому зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба зі зміщенням, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинило довготривалий розлад здоров`я.

Відповідно до вищевикладеного, обвинувачений ОСОБА_13 порушив:

- п. п. 2.1.IV, 5.1.IV, 14.1.IV, 19.1. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», у частині відповідно до яких: проектування, будівництво, реконструкція та експлуатація вугільних шахт проводяться з дотриманням вимог Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про об`єкти підвищеної небезпеки», Гірничого Закону України, вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів;

опрацювання і затвердження директором шахти (уповноваженою особою) нормативних актів, що діють на підприємстві, повинні здійснюватися відповідно до вимог Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.93 № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.94 за № 20/229;

навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників шахт повинні здійснюватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05;

на усі види робіт та операцій повинна бути технологічна проектна документація (ТПД), яка затверджується директором або головним інженером шахти. У ТПД повинен передбачатися комплекс технічних і санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечує нормальні умови праці та збереження здоров`я працівників шляхом запобігання або обмеження несприятливої дії небезпечних та шкідливих виробничих чинників, зниження ризику розвитку професійної і виробничо- обумовленої захворюваності;

-п. п. 9.34.1, 9.34.10 «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості», на начальника дільниці покладено обов`язок:

забезпечити виконання ст. 26, 41, 42 Гірничого Закону України і ст. 14 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних умов і охорони праці на дільниці;

виконання всіма працівниками дільниці робіт з дотриманням вимог нормативних та інших документів з охорони праці і СУВОП;

усі види робіт на дільниці технічною документацією;

виконання робіт відповідно до технічної документації;

розробити технічну документацію на усі; види робіт на дільниці.

Відповідно до висновку судової гірничотехнічної експертизи № 4625-16 від 10.01.2017, дії начальника дільниці РЗО ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» - обвинуваченого ОСОБА_13 не відповідали вимогам ст. 14 Закону України «Про охорону праці»; ст. ст. 20, 41, 42 Гірничого Закону України, п. п. 2.1.IV, 5.1.IV, 14.1. IV, 19.1. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», п. п. 9.34.1., 9.34.10 «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості України (типове керівництво)», п. 5.7. Положення про нарядну систему, п. 10 Загальних професій робітників гірничих і гірничо-капітальних робіт Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, п. 3.7. «Інструкції з навчання працівників шахт», пунктів 2.2, 2.4, 5, 6 Наказу про проходження виробничої практики студентами Лисичанського гірничого технікуму за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв», п.п. 2.1, 2.4, 2.5 «Посадової інструкції начальника дільниці РЗО» у частині того, що у І зміну 12.03.2018 року всупереч вимогам правил безпеки на роботи, які виконувалися вперше без розробленої технічної документації працівниками, які не мають на це відповідної кваліфікації, а саме: гірникам підземним 3-го розряду та учням електрослюсаря підземного, та без присутності закріплених за ними робітників-інструкторів, видав наряд на виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секціях механізованого комплексу ZY-4000/08/15 на поверхні, і з технічної точки зору знаходились у прямому причинному зв`язку з травмуванням робітників дільниці РЗО.

У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_11 порушив:

-п. п. 2.1 .IV, 5.1.IV, 14.1.IV, 19.1. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», у частині відповідно до яких: проектування, будівництво, реконструкція та експлуатація вугільних шахт проводяться з дотриманням вимог Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про охорону праці", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", "Про охорону навколишнього природного середовища", «Про об`єкти підвищеної небезпеки», Гірничого Закону України, вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів;

під час видачі наряду гірникам на роботи, які раніше вони не виконували або після перерви у роботі більше ніж 30 календарних днів, з ними має бути проведено позаплановий інструктаж під підпис, що проводиться згідно з вимогами Інструкції з навчання працівників шахт, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 30.05.95 № 79, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 01.08.95 за № 272/808;

експлуатація та обслуговування машин і гірничошахтного обладнання, приладів і апаратури, а також їх монтаж, демонтаж і збереження здійснюється відповідно до вимог цих Правил та інструкцій (керівництв) з їх експлуатації та відповідно до вимог чинного законодавства. Зміна конструкції машин, обладнання, схем управління та захисту дозволяється у порядку, визначеному чинним законодавством;

- п. 9.34.1 «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості», на заступника начальника дільниці покладено обов`язок забезпечити:

виконання ст. 26, 41, 42 Гірничого Закону України і ст. 14 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних умов і охорони праці на дільниці;

виконання всіма працівниками дільниці робіт з дотриманням вимог нормативних та інших документів з охорони праці і СУВОП;

усі види робіт на дільниці технічною документацією;

виконання робіт відповідно до технічної документації.

Відповідно до висновку судової гірничотехнічної експертизи № 4625-16 від 10.01.2017, дії виконуючого обов`язки заступника начальника дільниці РЗО ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» - обвинуваченого ОСОБА_11 не відповідали вимогам ст. ст. 6, 14 Закону України «Про охорону праці»; ст. ст. 20, 41 Гірничого Закону України, п. п. 2.1.ІV, 5.1.IV, 3.2. IV «Правил безпеки у вугільних шахтах», п. п. 9.34.1. «Системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості України (типове положення)», п. 7.7. «Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці», п. 4.5. «Інструкції з навчання працівників шахт», п. п. 2.1, 2.4, 4.5, 4.10 «Посадової інструкції заступника начальника дільниці РЗО» у частині того, що не дбав про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку оточуючих людей на робочому місці - поверхневому промисловому майданчику шахти і приступив до виконання робіт з монтажу пульта управління гідравлічною системою на секції механізованого комплексу ZY-4000, не маючи технічної документації, не маючи працівників відповідної кваліфікації, не маючи можливості забезпечити жорстку та надійну фіксацію кріплення перекриття секції механізованого комплексу ZY-4000, і з технічної точки зору знаходиться у прямому причинному зв`язку з травмуванням робітників дільниці РЗО.

В апеляційнійскарзі директор ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ОСОБА_7 просить скасувати частково вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 03.04.2018 року в частині розгляду цивільних позовів ОСОБА_8 та ОСОБА_10 та постановити нове рішення, яким значно зменшити суми, які задовольнив суд першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що судом був задоволений цивільний позов ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі в розмірі 50590 грн. Суд обґрунтував свій висновок тільки на підставі представленого потерпілою товарного чеку.

Суд не взяв до уваги вимогу ст.. 1201 ЦК України, в якій вказано, що втрати і виготовлення пам`ятників визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не більше граничної вартості стандартних пам`ятників в даній місцевості згідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Згідно товарного чека від 16.02.2018 року вартість пам`ятника коштує 8300 грн.

Також суд без всяких підстав задовольнив позов потерпілої ОСОБА_8 по відшкодуванню моральної шкоди в розмірі 1321 500 гри. При цьому суд взяв до уваги виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі - (смерті) військовослужбовця, резервіста в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму. Суд послався на порядок призначення і виплату одноразової грошової допомоги затверджене постановою КМУ від 25 грудня 2013 року № 975 у разі загибелі (смерті) чи інвалідності військовослужбовців та резервістів, які призвані для проходження служби. Згідно п. 2 вказаної постанови військовослужбовцем вважається такий, який виконує обов`язки військової служби за умови, визначених Законом України «Про військові обов`язки і військову службу». ОСОБА_15 виконував свої трудові обов`язки згідно трудового договору підприємством ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова». В даному випадку яке має відношення смерть цивільного громадянина, яка наступила в разі травми па підприємстві до смерті чи загибелі військовослужбовця суд не обґрунтував.

Суд також задовольнив частково позов потерпілого ОСОБА_10 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 704800 грн., однак спочатку ОСОБА_10 заявив позов па 500 000 грн., а потім збільшив до 1 млн. грн., не обґрунтувавши цю суму додатковими доказами.

Потерпілий ОСОБА_16 також отримав 1 групу інвалідності і втратив 90 відсотків працездатності, але суд стягнув з відповідача 500 тис грн. Суд передав перевагу потерпілому ОСОБА_10 при цьому не обґрунтував свій висновок.

Суд задовольняючи ці позови ( ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ) не виконав вимогу постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про суди практику по справам про відшкодування моральної шкоди», враховуючи те, що у моральних страждань є межа, то суд при вирішенні вказаних позовів мав виходити принципів розумності і справедливості, про що просив у суду в дебатах цивільний відповідач.

Суд не прийняв до уваги інформацію про те, що в березні 2017 року на шахті «Степова» у Львівській області стався вибух, загинуло 8 робітників, то сім`ям загиблих Львівська державна адміністрація виплатила по 100 тис грн.

Вироком від 3 квітня 2018 року суд визнав винними ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у скоєнні злочину по ч. 2 ст. 272 КК України, а отже згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної шкоди» та ст. 1167 ЦК України заподіяну моральну шкоду повинні відшкодувати винні особи, які здійснили злочин, але суд стягнув моральну шкоду з юридичної особи ПАТ «Лисичанськвугілля».

ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати частково вирок Лисичанського міського суду від 3 квітня 2018 року в частині розгляду цивільного позову ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди і постановити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Лисичанськвугілля» компенсацію моральної шкоди, у повному обсязі - 2 000 000 (два мільйони) гривень, розглянути справу без її участі у зв`язку із станом здоров`я.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що з лютого 2014 року її син ОСОБА_15 , 1995 року народження проходив платну практику на державному підприємстві ВП «Шахта ім. Мельникова ПАТ «Лисичанськвугілля» де загинув 12 березня 2014 року, через службову недбалість цілої низки посадових осіб, які в подальшому, під час активних бойових дій в місті Лисичанську, своєю протиправною бездіяльністю, змусили її в квітні та травні 2014 року замовляти виготовлення пам`ятнику, та в червні-липні 2014 року встановлювати огорожу та укріплювати площадку на могилі сина. Саме в цей час у м. Лисичанську велися активні бойові дії, тому будь-які ствердження про високі ціни на пам`ятники та інше облаштування могил у середині 2014 року, це ніщо інше як додаткова образа її як потерпілої.

Під час судового слідства було судом з`ясовано, що відповідач не закріпив за практикантами, включаючи її сина ОСОБА_15 наставників, не видав відповідних наказів, та послав мого сина та інших працівників на виконання робіт, які вони не мали обов`язок виконувати і які були організовані з значними порушеннями техніки безпеки, що призвело до загибелі її сина ОСОБА_15 та призвело до травмування інших працівників. Вже після цієї трагедії, відповідач не тільки не надав своєчасно всі передбачені законом документи але і не повідомив інформацію про її права (права родини загиблого), які передбачені Законодавством України. Розрахунки по заробітку її загиблого сина, та інформація про розрахунки компенсацій у зв`язку з його загибеллю, були їй надані, тільки через чотири роки боротьби за свої права, після трагедії та тільки після подачі нею скарги до міністерства вугільної промисловості, генерального прокурора України, міністра юстиції України, Голови адміністрації Президента України, Уповноваженого ВР України з прав людини і після мого звернення до ЄСПЛ, та її заяви про намір створити всеукраїнську організацію «Матері України, проти загибелі на виробництві, своїх дітей та інших близьких людей і проти дискримінації відносно потерпілих, під час кримінальних розслідувань по таким фактам».

Так за чотири роки, від тривалого стресу, та у зв`язку з тим, що посадові особи державного підприємства, підпорядковані відповідачу, змусили її, своєю протиправною бездіяльністю, захищати вже порушені ними права в цілій низці державних інституцій, вона перенесла хірургічну операцію онкологічного типу та цілу низку інших хвороб, які стали наслідком зниження її імунітету від зазначених вище стресів, що додатково вказує на глибину та тривалість фізичних та моральних страждань.

Від тривалої депресії, та образливої поведінки, навіть представника відповідача, під час судового засідання, вона потрапила на лікування в психіатричну клініку, де лікувалася від тривалого стресу, та депресії (що підтверджено відповідними довідками та висновками лікарів, які приєднані до матеріалів справи і що в сукупністю з іншими доказами, вказує на великі моральні та фізичні страждання у продовж чотирьох років).

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції її представником, адвокатом ОСОБА_21 була зазначена практика ЄСПЛ та приклади оцінки компенсацій родинам загиблих судами в Світі, де компенсація моральної шкоди по кожному загиблому, дорівнюється $ 20 000 000 (двадцяти мільйонам). На території України вимога компенсації моральної шкоди в 2 000 000 гривень, з урахування тривалості порушення прав і трагічності самої події, та негативних наслідків вже для її життя та здоров`я, є невеликою компенсацією і вона може бути значно збільшена, при розгляді скарги в ЄСПЛ, якщо відповідач змусить і надалі боротися за свої права на міжнародному рівні, при цьому перешкоджаючі в отриманні законних компенсацій по надуманим, штучним перешкодам.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_22 в своїй апеляційній скарзі просить вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 03.04.2018 стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 272 КК України змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині вирішення питання про долю процесуальних витрат та цивільних позовів потерпілих. Стягнути з обвинувачених у рівних частинах на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова, суму витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у сумі 13 385 гривень 68 копійок по 6692 гривень 84 копійки з кожного. Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у рівних частинах на користь держави, процесуальні витрати за проведення гірничотехнічної експертизи, у розмірі 9688 гривень 80 копійок по 4844 гривень 40 копійок з кожного.

Збільшити розмір моральної школи, яка підлягає стягненню з ПАТ «Лисичанськ вугілля», зазначивши у вироку, що на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1 500 000 грн., ОСОБА_10 - 900 000 грн., ОСОБА_17 - 150 000 грн.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на постанову КМУ від 25.12.2013 № 975 (зі змінами).

Прокурор не оспорюючи доведеності вини обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації їх протиправних дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося в наступному.

Суд першої інстанції, поклавши на обвинувачених відшкодування процесуальних витрат за проведення гірничотехнічної експертизи у сумі 9688,80 гри, а також витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в розмірі 13385,68 грн. не визначив їх розмір стосовно кожного обвинуваченого.

Також, мотивуючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача суд першої інстанції послався на Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, яким визначається механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, регулюються ст. 1167 ЦК України (моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Але вирок суду не містить рішення про відшкодування одноразово чи шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Застосування наведеного Порядку до правовідносин з відшкодування моральної шкоди, завданої смертю осіб, які не є військовослужбовцями, військовозобов`язаними чи резервістами є безпідставним.

Отже наведені норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, судом першої інстанції не буди враховані.

Захисник ОСОБА_6 діючий вінтересах ОСОБА_10 в апеляційнійскарзі проситьзмінити вирок Лисичанського міськогосуду від3квітня 2018року участині розгляду цивільногопозову ОСОБА_10 до ПАТ«Лисичанськвугілля» провідшкодування моральноїшкоди,задовольнивши позовнівимоги убільшому розмірі(повністю),-у розміріодин мільйонгривень,дослідити копіюдовідки доакта оглядумедико-соціальноюекспертною комісієюпро встановленняпершої групи«Б» інвалідностіта значновиражене обмеженняжиттєдіяльності; копію довідкипро результативизначення ступенявтрати професійноїпрацездатності увідсотках,відповідно якоїступінь втратипрацездатності стовідсотків,потребує постійногостороннього догляду;копії грамоті подякза досягненняв бігу;постанову апеляційногосуду Дніпропетровської областівід 30березня 2018у справі№201/4408/174-цпро задоволенняморальної шкодиу розміріп`ятимільйонів гривень, яка була опублікована після судових дебатів та постановлення вироку. Розглянути справу без його участі та участі ОСОБА_10 .

Адвокат зазначає, що 12 березня 2014 року, при проходженні практики, ОСОБА_10 були завдані множинні травми, не сумісні із здоровим життям, від яких він став інвалідом на все життя. Постійно пересувається на інвалідному візку, потребує постійного стовідсоткового стороннього догляду оскільки не може самостійно робити елементарні необхідні для життя речі, що особливо пригнічує життя молодого чоловіка, який багато років займався спортом, мав численні нагороди та плани на майбутнє.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №25 від 6 березня 2017 всі численні спричинені потерпілому ОСОБА_10 травми відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності у момент їх заподіяння.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, представником ОСОБА_21 була зазначена практика ЄСПЛ, та приклади оцінки компенсацій родинам загиблих, судами в Світі, де компенсація моральної шкоди по кожному загиблому, дорівнюється $ 20 000 000 (двадцяти мільйонам). На території України, вимога компенсації моральної шкоди в 2 000 000 гривень, з урахування тривалості порушення прав і трагічності самої події, та негативних наслідків вже для життя та здоров`я, є невеликою компенсацією і вона може бути значно збільшена, при розгляді скарги в ЄСПЛ.

Також зазначає, що на території України були прийняті судові рішення, якими задовольнялись і більші суми, наприклад Апеляційним судом Дніпропетровської області був задоволений позов про стягнення матеріальної шкоди громадянину у розмірі п`яти мільйонів гривень. Це рішення також вказує на те, що моральна шкода не може обмежуватись мінімальними розрахунками і бути рівна тільки 704 тис.800 грн.

Також від учасників процесу надішли заперечення на апеляційні скарги.

Директор ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова вказує, що апеляційна скарга потерпілої - ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 млн. гря не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вимога потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з цивільного відповідача суми моральної шкоди в розмірі 2 млн. грн грунтується лише на тому, що представник цивільного позивача не признав в повному обсязі в судовому засіданні матеріальний позов ОСОБА_8 . Признавати чи не признавати позов це право сторони, яке передбачена ст. 206 ЦПК України. Інших підстав для збільшення суми позову потерпи ОСОБА_8 в своїй скарзі не привела.

Апеляційна скарга ОСОБА_6 - представника потерпілого ОСОБА_10 також не підлягає задоволенню, так як первинний позов потерпілого ОСОБА_10 був в розмірі 500 тис. грн. і він збільшив суму позиву лише тому, що представник потерпілої ОСОБА_8 - ОСОБА_21 без вагомих підстав збільшив розмір позову на 1 млн. грн., а не тому, що його здоров`я погіршилось.

Апеляційна скаргапрокурора ОСОБА_22 також не підлягає задоволенню в тій частині, де вона висловлює своє тлумачення про збільшення розмірів моральної шкоди потерпілої ОСОБА_8 до 1,5 млн. грн., потерпілому ОСОБА_10 до 900 тис. грн.., ОСОБА_17 до 150 тис. грн. Прокурор висловлює свою думку як представник цих осіб, але вони мають своїх представників, які мають висловлювати свою думку з цього приводу.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідача, потерпіла ОСОБА_8 вказує, що відповідач не бере до уваги, той факт, що норми матеріального та процесуального права, покладають відповідальність на юридичну особу, працівники якої, під час виконання своїх професійних обов`язків, здійснюють певні дії.

Що стосується завеликої суми витраченої на поховання, пам`ятник та обладнання могили її сина, потерпіла ОСОБА_8 зазначає, що відповідач не бере до уваги, той факт, що її син ОСОБА_15 загинув в березні 2014 року і саме з квітня по травень включно, замовлення виконувала комерційна фірма (що видно з квитанції від 30 березня 2014 року, що приєднана судом до справи), оскільки в той час у м. Лисичанську велись активні бойові дії, майже ніякі фірми чи підприємства не працювали, а будівлі адміністративних організацій взагалі були захоплені бойовиками, отже на той час шукати пам`ятник та інші речі для обладнання могили сина, подешевше, тобто шукати альтернативи в таких нелюдяних умовах було неможливо.

Що до завеликої суми стягнутої з відповідача за мольні страждання вказує, що відповідач, не бере до уваги те, що її права на отримання повної та всебічної інформації по правам родини, яка втратила сина, який загинув саме на виробництві, та на розрахунки його заробітної плати і компенсацій, які відповідачем, в порушення Закону, не надавались у продовж чотирьох років і були надані тільки у 2018 році, після подачі скарги до міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Крім того порівнювати життя у період окупації, ведення бойових дій, саме в той час їй довелось займатися похованням свого сина з мирними періодами, як це робить своїми розрахунками та прикладами, відповідач, посилаючись на різні випадки, є як найменше образою, та не професійними з юридичної сторони діями, так як при таких обставинах і фактах треба використовувати норми прямої дії Конституції України і норми міжнародного права, які захищають основоположні права людини на життя та здоров`я.

Що до приклада наведеного відповідачем як Львівська ОДА в 2017 році (по аварії на шахті Степна, де загибли шахтарі), виплатила по сто тисяч компенсації родинам по кожному загиблому, що на думку відповідача, начебто є підставою, для зниження стягнення компенсації моральної шкоди потерпілим по цьому кримінальному провадженню, відповідач не бере за увагу, що Львівська ОДА надала одноразову допомогу, яка не є компенсацією моральної шкоди, та яка не стягнута з конкретного відповідача за вироком суду, тобто не є компенсацію юридичної особи, яка винна в загибелі людей, а є доброю волею керівництва ОДА. По друге, це доказ не на користь відповідача. Так, як миттєвість дій державної влади, ніяк не виправдовує тривалу бездіяльність юридичної особи, яка сталася в даному випадку зі сторони відповідача, по даній справі, тобто у продовж 4 років. А вказує на явно умисне витягування певних подій з загального контексту, щоб ввести суд в оману.

Стосовно апеляційної скарги прокурора, яка в своїй апеляційній скарзі зазначила, що на користь ОСОБА_8 «підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1 500 000 грн.», то це вочевидь є технічною помилкою, оскільки цю випадкову помилку, фактично підтверджує і лист першого заступника прокурора Луганської області ОСОБА_23 від 04.05.2018року за №09/2-106-16,який нещодавнонадійшов наїї адресу з повідомленням «... в суді апеляційної інстанції Ваша апеляційна скарга буде підтримана у повному обсязі».

Потерпілий ОСОБА_10 в запереченняхна апеляційнускаргу цивільноговідповідача зазначив,що відповідачзовсім нерозуміє щотаке аналогіяправа.У своїхвиступах йогопредставник посилавсясаме нааналогію права,посилаючись навійськове законодавство,бо цивільнезаконодавство нечітко регулюєправовідносини уцивільній сфері-компенсації моральноїшкоди.Але цивільнезаконодавство встановлюєаналогію права. Разом з тим, оскільки відносини у військовій сфері пов`язані з реальною загрозою для життя і здоров`я, що громадяни, якій йдуть у армію усвідомлюють, що їм прийдеться вбивати і можуть бути самі вбиті, то аналогію права слід застосовувати як мінімальний розмір моральної шкоди для інваліда найтяжкої групи (інваліда першої групи). Відповідач не послався на жодний закон цивільного права, який має чіткі цифри, або розрахунки цифр (наприклад у мінімальних зарплат). Тому ОСОБА_10 заперечує проти висловлювань відповідача у апеляційній скарзі про те, що військове законодавство не підходить до компенсації найтяжкої групи інвалідності.

Цивільний відповідачне розуміє навіть половини тих фізичних травм та страждань, які були йому завдані, та з якими труднощами йому доводиться стикатися щодня, оскільки після тієї страшної трагедії навіть елементарні речі він не може робити самостійно, та потребуватиме стороннього догляду все життя.

Що до приклада наведеного відповідачем як Львівська ОДА в 2017 році (по аварії на шахті ОСОБА_24 , де загибли шахтарі), виплатила по сто тисяч компенсації родинам по кожному загиблому, ОСОБА_10 вказує, що Луганська ОДА йому взагалі нічого не виплатила. Крім того наводить приклад рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області рішенням, якого було задоволений позов про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000000 грн. Це рішення також вказує на те, що моральна шкода не може обмежуватись мінімальними розрахунками і бути рівна тільки 704 тис.800 грн.

Що до апеляційної скарги прокурора, то ОСОБА_10 її підтримує частково у частині збільшення задоволення позовних вимог, але до одного мільйону гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка вважає апеляцію цивільного відповідача необґрунтованою та підтримала апеляційну скаргу прокурора, і інші апеляційні скарги, вислухавши представника потерпілого захисника ОСОБА_6 , який підтримав доводи своєї апеляції, та заперечував проти задоволення апеляції цивільного відповідача, вважаючого інші апеляції обґрунтованими, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження, судова колегія приходить до наступного.

Вирок суду щодо доведеності вини обвинувачених за ч.2 ст.272 КК України, та фактичних обставин скоєння злочину не оскаржується у апеляціях.

Відповідно до вимогст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Зазначені вимоги закону суд у повному обсязі не виконав.

Так, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підстережені витрати на залучення експерта.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», у справі в який засуджено декілька осіб, судові витрати визначаються в певних частках з урахуванням ступеня вини та майнового стану кожного із засуджених».

В порушення зазначеного суд першої інстанції стягнувши з обвинувачених процесуальні витрати за проведення гірничнотехнічної експертизи, та витрати на стаціонарне лікування потерпілих від злочину, не визначив їх розмір стосовно кожного обвинуваченого.

В мотивувальній частині вироку суду, суд в обґрунтування стягнення розміру моральної шкоди завданої потерпілим послався на постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975.

На думку колегії суддів, з мотивувальної частини вироку підлягає виключенню посилання на зазначену постанову КМУ, оскільки відповідна постанова затверджує виплати грошових коштів у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Однак, правові відношення які склалися по цьому кримінальному провадженню регулюються ст.ст.1167,1168 ЦК України, і ніяким чином не стосуються військовослужбовців.

Судова колегія вважає, що вирок суду стосовно підстав, мотивів та обґрунтування стягнення на користь потерпілих з цивільного відповідача грошових коштів за рахунок відшкодування моральної шкоди є законним та обґрунтованим.

На переконання судової колегії, розмір стягнень за рахунок відшкодування моральних страждань підлягає збільшенню з урахуванням зазначених моральних страждань які наведені у вироку суду, і які зазначили потерпіла, представник потерпілого та прокурор у своїх апеляціях.

Враховуючі наведене, на думку судової колегії з цивільного позивача на користь ОСОБА_10 необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 1000 000 гривень, на користь ОСОБА_8 2000 000 гривень, на користь ОСОБА_17 150 000 гривень.

Таким чином згідно ст.408 КПК України вирок суду підлягає зміні, апеляція цивільного відповідача задоволенню не підлягає, апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, апеляції потерпілої, та представника потерпілого підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.405, 407,408,412,418,419 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скаргу цивільного відповідача в особі директора ПАТ «Лисичанськвугілля» ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 задовольнити частково.

Апеляції потерпілої ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_10 ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 3 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_11 , ОСОБА_13 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року.

Стягнути ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_10 моральну шкоду у розмірі 1000 000 (однин мільйон) гривень.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_8 моральну шкоду у розмірі 2000 000 (два мільйони) гривень.

Стягнути з ПАТ «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_17 моральну шкоду у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у рівних частинах на користь Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи ЦМЛ імені Титова (Банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, розрахунковий рахунок 31410544700051, іден.код 37800278), суму витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в сумі 13 385 (тринадцять тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок, по 6692 гривень 84 копійок с кожного. Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_11 у рівних частинах на користь держави, процесуальні витрати за проведення гірничотехнічної експертизи (акт №4625-16), у розмірі 9688 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 80 (вісімдесят) копійок, по 4884 гривень 40 копійок с кожного.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_1