61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2009 р.

Справа № 2-а-40/09/1618

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Кононенко З.О.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Лаба О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2009р. по справі № 2-а-40/09/1618

за позовом ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області

третя особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з адміністративнимпозовом, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області протиправними, які не відповідають законодавству України і порушують його конституційні права; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області провести перерахування його пенсії у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, що складає на час звернення до суду 4352 грн. (544 х 8 = 4352) та додаткової пенсії у відповідності до ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, що становить 408 грн. згідно ст. 67 цього Закону, послідуючим перерахунком розміру пенсії при зміні прожиткового мінімуму.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2009 р. частково задоволено позов ОСОБА_3:

- визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області неправомірними;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_3, призначити та виплачувати йому, як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, пенсію відповідно до положень ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з розрахунку пенсії з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2009 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», постанови Кабінету міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року № 654, що призвело до неправильного вирішення справи. В апеляційні скарзі відповідач також просить розглядати справу без участі його представника.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія А № НОМЕР_1, та визнаний інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС.

На підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивачу призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну його здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачеві згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 28 травня 2008 року N 530.

Представник відповідача в письмових запереченнях, поданих до суду першої інстанції, проти позову заперечував, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 16.07.2008 року № 654. Також зазначив, що ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного трудового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 вищевказаного Закону не застосовується до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ", відповідно до якого позивачеві призначена пенсія.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 виходив з того, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 зазначеного Закону, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підвищення пенсії інваліду війни застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а тому позов щодо призначення та виплати позивачеві пенсії як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції від 06.06.1996 р., в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону в тій же редакції, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

В ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції від 05.10.2006 р. встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Частиною 3 ст. 4 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.00 р. передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінено та встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 р.: по 1 групі інвалідності –220% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 2 групі інвалідності –200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 3 групі інвалідності –180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 р. із зони відчуження: по 1 групі інвалідності –160% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 2 групі інвалідності –150% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 3 групі інвалідності –140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по 1 групі інвалідності –130% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 2 групі інвалідності –120% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по 3 групі інвалідності –110% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом “Про Державний бюджет України”і не може коригуватися іншими нормативно правовими актами.

Даним Законом ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”змінено та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи –20% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Також цим Законом ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” змінено та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зміни, внесені Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”до статей 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22.05.2008 р. під час обчислення пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися ст. 50 та ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону № 230/96 ВР від 06.06.1996 р. та ст. 67 даного Закону в редакції від Закону № 231 - V від 05.10.2006 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.Згідно ст. 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 р. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня –470,0 грн., з 1 квітня –481,0 грн., з 1 жовтня –498,0 грн.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 р., тобто 498,0 грн.

17.11.2008 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах районі Полтавської області з заявою про перерахунок зазначених пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якими встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком (а.с. 16).

Листом від 23.12.2008 року № 202/Д-02, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області позивачу відмовлено у перерахунку пенсії згідно ч. 4 ст. 54, ч.1 ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з мінімального розміру пенсії за віком (а.с. 17-18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість, надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 654 від 16.07.2008 р. колегія суддів не бере до уваги, оскільки положення даної постанови звужує обсяг встановлених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” прав осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”та здійснює свої повноваження на підставі п. 15 даного Положення, яким створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду в м. Лубни Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, УПФУ в м. Лубни Полтавської області повинно здійснити перерахунок пенсії позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного та обґрунтованого висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії позивачу ОСОБА_3 відповідно до ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27.03.2009р. по справі № 2-а-40/09/1618 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубни Полтавської області третя особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Бенедик А.П.

Судді

В.А.

Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.10.2009 р.