Провадження № 2/243/339/2018

Справа № 243/10451/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Слов’янськ

Слов’янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.В.,

за участю секретаря Малиновської І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов’янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

23 листопада 2017 року до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки. В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначено, що позивачка працювала в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді контролера відділу по формуванню корисного відпуску.

Відповідно до Указу Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької та Луганської областей було розпочато антитерористичну операцію.

Незважаючи на це, керівництвом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було прийняте рішення про продовження здійснення своєї господарської діяльності на непідконтрольній території України із залишенням відповідної частки робочого персоналу для нормального функціонування підприємства. Робоче місце позивачки, знаходилося на непідконтрольній території України у м. Горлівка Донецької області. За взаємною домовленості між нею та відповідачем 31 березня 2017 року її було звільнено з підприємства.

В день звільнення відповідач не виплатив позивачці всі належні при звільненні суми, а саме заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, та компенсацію за невикористану відпуску. Факт невиплати зазначених коштів підтверджується зверненням Голови Донецької обласної організації профспілки до АТ «Систем Кепітал Менеджмент» з вимогою про усунення порушень трудового законодавства України ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» щодо грошових розрахунків із звільненими працівниками.

Також, в день звільнення, відповідач не видав позивачці трудову книжку.

Направлені позивачкою письмові вимоги щодо проведення розрахунку, надання копії наказу про звільнення, довідки про заборгованість по заробітній платі та інших компенсаційних виплат, а також вимоги про пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу, відповідачем були проігноровані.

Вважає, що жодних перешкод, які б унеможливлювали проведення з нею повного розрахунку, та видання належно оформленої трудової книжки у відповідача не існувало, оскільки заробітну плату позивачка отримувала через банківську установу на підконтрольній території України, а увесь керівний персонал підприємства, у тому числі працівники по веденню кадрового та бухгалтерського обліку, знаходилися на безпечній для себе відстані проведення антитерористичної операції у м. Краматорську та у м. Маріуполі, відповідно до нової реєстрації місця знаходження юридичної особи.

Вважає дії відповідача щодо невиплати сум, які належать їй при звільненні з роботи, незаконними та дискримінаційними за місцем її проживання, оскільки заробітна плата за березень 2017 року була виплачена тільки тим працівникам, які знаходились на підконтрольній території України.

Також зазначає, що відповідач зобов'язаний відповідно до діючого трудового законодавства України оплатити їй відпрацьовані дні з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, оскільки ніяких правових підстав щодо звільнення відповідача від обов'язку по виплаті заробітної плати не існувало.

Підприємство з 01 березня 2017 року по 12 березня 2017 року працювало у звичайному режимі згідно із правилами внутрішнього трудового розпорядку. З 13 березня 2017 року у зв’язку із захопленням структурних підрозділів, які знаходилися на непідконтрольній території України, виник простой не з вини працівника.

Згідно із ч. 3 ст. 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, якою пов'язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число відпрацьованих робочих днів. Таким чином, розмір середньоденної заробітної плати складає:

(4805,18 грн. за січень 2017 року + 5362,36 грн. за лютий 2017 року) : (20 робочих днів у січні 2017 року + 20 робочих днів у лютому 2017 року) = 254,18 грн. (середньоденна заробітна плата).

Таким чином заробітна плата за березень 2017 року складає 5591,96 грн. (254,18 грн. *22 робочих дня у березні 2017 року), з яких підлягають утриманню податки і обов’язкові платежі.

Розмір компенсації за невикористану відпустку становить – 4879,68 грн.

Відповідно до п. 3 Постанови КМУ від 27 квітня 1993р. №301 «Про трудові книжки працівників» трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Згідно із п. 4 цієї Постанови вказано, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відповідно до ст. 235 КЗпП, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки відповідач при звільненні не видав трудову книжку, то період затримки видачі трудової книжки становить - 201 робочий день (з 03 квітня 2017 року – наступний робочий день після звільнення по 23 січня 2018 року - день призначеного судового засідання).

Таким чином середній заробіток за час вимушеного прогулу за затримку трудової книжки становить: 51090,18 грн. (254,18 грн. * 201 робочий день).

З урахуванням уточнених позовних вимог позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 31 березня 2017 року, у розмірі – 5 591,96 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі – 4879,68 грн., та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки в розмірі – 51090,18 грн.

Ухвалою Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року назву відповідача у справі було змінено на акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі».

У судове засідання позивачка ОСОБА_1, не з’явилась. Разом із позовною заявою до суду подала заяву в якій розгляд справи просила проводити у її відсутності, за участю її представника ОСОБА_3, позов задовольнити (а.с. 29).

Представник позивачки ОСОБА_3, який діє на підставі договору про надання правової допомоги № 84 від 13 вересня 2017 року (а.с. 8-11), будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву з проханням розгляд справи 13 вересня 2018 року проводити у його відсутності, позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності № 601 від 30 травня 2018 року, будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду справи, у судове засідання не з’явилась, подала до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності. У своєму відзиві на позовну заву, відповідач зазначив, що 02 вересня 2014 року Верховною ОСОБА_2 України прийнятий Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення АТО» № 1669 -VII. Розпорядження - 1 від 02.12.2015р. № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, відповідно до якого м. Краматорськ (де зареєстроване Товариство) є територією проведення антитерористичної операції. Розпорядженням КМУ № 1085 - р від 07.11.2014 року, затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та перелік населених пунктів, розташовані на лінії зіткнення, відповідно до якого населені пункти де знаходиться майно Товариства та здійснюється ним діяльність є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють повноваження (зона АТО). Приймаючи до уваги Положення Закону № 1669, Розпорядження 1275-р, № 1085-р, Товариство здійснювало господарську діяльність на території проведення АТО у порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 263 від 07 травня 2015 року «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», Суб'єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій (КТ) та неконтрольованій території (НКТ), ведуть окремий бухгалтерська її облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території.

На виконання вимог вказаної постанови, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій неконтрольованій території, що підтверджується наказом від 08 травня 2015 року №289-ОД.

Таким чином, ведення та зберігання документації по персоналу та ведення бухгалтерського обліку на території, що не контролюється українською владою здійснювали відповідні робітники дирекції по персоналу та бухгалтерії, що знаходились на неконтрольованій території.1

13 березня 2017 року за місцезнаходженням виробничих потужностей, адміністративних будівель та матеріально-технічних баз ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, яка не контролюється українською владою у Донецькій області, невідомими особами були вчинені дії, які мають ознаки злочину, передбаченого ч.3 ст.206 Кримінального кодексу України, а саме вчинення противоправних дій, які блокують діяльність підприємства. Внаслідок захоплення майна та приміщень посадові особи Товариства позбавлені контролю над будівлями, спорудами, об'єктами електроенергетики, обладнанням, транспортними засобами, товарно-матеріальними цінностями, комп'ютерною технікою, документацією, базами даних та іншим майном на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

У зв'язку із зазначеними обставинами, Товариство, починаючи з 13 березня 2017 року, фактично було позбавлено можливості забезпечувати виконання своїх зобов'язань до моменту усунення форс-мажорних обставин. За фактом втрати контролю над активами, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 15 березня 2017 року звернулось до правоохоронних органів України, ДФС України та державних фондів.

За заявою Товариства Головним управлінням Національної поліції у м. Києві було відкрите кримінальне провадження № 12017100000000150.

17 березня 2017 року Товариство повідомило Державну фіскальну службу про відсутність доступу до особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності Товариства, а 20 березня 2017 року також про неможливість вивезення первинних бухгалтерських документів.

Також, 17 березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було видано наказ №188а-ОД про припинення виробничої діяльності на неконтрольованій території в зв'язку з втратою контролю над майном.

Крім того, 12 травня 2017 року відбулася масштабна вірусна атака комп'ютерних систем в 150 країнах світу. ОСОБА_5 ДТЕК, в тому числі ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» були заражені вказаним вірусом. Деяка інформація, що знаходилась на серверах та безпосередньо на комп'ютерах була зашифрована, але Товариство намагається відновити втрачені дані.

27 червня 12017 року та 29 червня 2017 року на об'єкти інфраструктури енергогенеруючих та енергопостачальних компаній нашої держави, в тому числі на Товаристві, відбулася ще одна масштабна кібератака. Результатам цього стала дестабілізація роботи інформаційних та комунікаційних елементів корпоративних мереж, а також виведення з робочого ладу ряду автоматизованих систем.

Масова кібератака в державі є загальновстановленим фактом та призвела до втрати доступу до деяких документів та інформації.

З цього приводу, 04 липня 2017 року Товариство звернулось з відповідним повідомленням до Департаменту кіберполіції НПУ, яке 14 липня 2017 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050390001995.

Враховуючи вищенаведені обставини, існуюча ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти Товариства та ніяким чином не залежать від волі відповідача. Саме ці об'єктивні обставини позбавили відповідача можливості доступу до документації та інших даних, необхідних для з'ясувати факту наявності зобов'язань перед працівниками, в тому числі позивачкою.

Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена : правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботі бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську - операцію.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належать: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Отже табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Оскільки табелі обліку робочого часу щодо Позивача, відповідно до наказу від 08 травня 2015 року № 289-ОД, велись на неконтрольовані території, у зв’язку з захопленням майна товариства, в розпорядженні Відповідача відсутні табелі обліку робочого часу, тобто первинні документи, які фіксують факт виконання працівником роботи за березень 2017 року, про що Товариство повідомляло органи ДФС листом від 17 березня 2017 року вих. №68/1742/ис, а тому підстав для нарахування позивачі заробітної плати немає, нарахування її є технічно та юридично неможливим.

Відповідно до частини 12 статті 10 Закону України «Про відпустки», власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Надання відпустки оформляється наказом (розпорядженням) про надання відпустки (типова форма № П-3 наказу Держкомстату №489). На підставі наказу (розпорядження) про надання відпустки відділ кадрів робить відмітки в особовій картці працівника (типова форма № П-2 наказу Держкомстату № 489).

Відповідно до п. п. б) п. 121 наказу Міністерства юстиції України №578/5 від 12.04.2012 р. «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів» підприємствами ведуться реєстраційні журнали з кадрових питань (особового складу) зі строком зберігання 75 років.

В розпорядженні відповідача відсутні накази про надання відпусток Позивачу з яких можливо було б встановити кількість днів відпустки, які не були використані Позивачем та які б підлягали компенсації в зв'язку зі звільненням. До матеріалів справи Позивачем, в порушення ст. 81 ЦПК України, не долучено належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність на день звільнення невикористаних днів відпусток.

Таким чином, зазначена позивачкою у позовній заяві кількість невикористаних днів відпустки не підтверджена допустимими доказами, а тому не може бути взята до уваги.

Згідно з п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку саме, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установа; йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що перед, місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

При цьому, до складу середньої заробітної плати включаються не всі виплати, які були здійснені на користь працівника.

Так п. 4 вказаної постанови визначені виплати не враховуються під час обрахування середнього заробітку, зокрема:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових).

Отже для розрахунку середньої заробітної плати необхідна інформація про виплачені раніше позивачу суми та їх склад, для встановлення, чи підлягають ці суми включенню у розрахунок. За відсутності таких відомостей, провести розрахунок середньої заробітної плати згідно із вимогами постанови КМУ №100 від 08.02.1995року неможливо.

Обґрунтованість правової позиції відповідача, зокрема, підтверджується п. 4 листа ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 вересня 2012 року № 10 - 1389/0/4-12, в якому зазначено, що положеннями розділу III наведеного Поряд-к передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню при обчисленні середнього заробітку як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу (постанова від 23 січня 2012 р. № 6-87цс11).

Згідно із постановою Верховного Суду України від 23 січня 2012 р. № 6-87цс11 було скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ від 19 серпня 2011 року в частині стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв'язку з тим, що з розрахунку середньої заробітної плати не були виключені виплати, які не підлягають урахуванню відповідно до розділу ІІІ Порядку.

Крім того, постановою від 14 вересня 2016 року №6-419цс16 ВСУ скасував рішення судів по справі та направив справу на новий розгляд, зазначивши в постанові та в правовій позиції у справі, що положеннями розділу III Порядку передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати.

Відповідно, також неможливо розрахувати розмір компенсації за невикористані дні відпустки, так як невідома ні кількість днів, які підлягають компенсації, ні розмір середнього заробітку, який підлягає виплаті.

При цьому, ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Вимога щодо наявності вини в діях роботодавця, також передбачена ч. 6 ст. 235 КЗпП.

Так як нездійснення виплат на користь позивача є наслідком злочинних дії третіх осіб, вина відповідача у існуючому становищі відсутня, що також підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 2374/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року, де в розділах V та VI здійснено аналіз обставин подій, існуючої судової практики та зроблено висновок про наявність після 13 березня 2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» своїх обов'язків щодо виплати заробітної плати та видачі трудових книжок.

Окрім того, в період з 25 липня 2017 року по 03 серпня 2017 року в ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» Головним управлінням Держпраці у Донецької області була проведена перевірка додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування за період 2015-2017 роки. За результатами перевірки, оформленими Актом від 29 серпня 2017 року N05-20-3335/0032, порушень трудового законодавства не виявлено.

При цьому, у вказаному Акті перевірки встановлено, що перевірка питань, що стосуються невиплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, невиплати розрахункових сум працівникам, які перебувають на неконтрольованій території не вбачається можливим, у зв'язку із втратою контролю над документацією, архівом, комп'ютерною технікою товариства, які перебувають на неконтрольованій території.

В своїй позовній заяві позивачка стверджує, що відповідач не видав їй ані оригіналку, ані дублікату трудової книжки.

При цьому, на день звільнення, працівник не знаходилась на підприємстві, оскільки перебувала на неконтрольованій території, де відповідач вже вимушено припинив свою діяльність. В подальшому та до цього часу працівник продовжувала перебувати на НКТ, де будь-які підрозділи або представники відповідача відсутні.

Так як внаслідок протиправних дій третіх осіб, відповідач був позбавлений можливості видати трудову книжку через відсутність доступу до неї, а також відсутності зв'язку з Позивачем, вина Відповідача у не видачі трудової книжки відсутня.

В обґрунтування своїх вимог, позивачка посилається на ч. 3 п. 6.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників про те, що якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості.

Проте, вказаний пункт не містить ніяких вказівок ким саме та в які строки видається дублікат, а лише врегульовано питання оплати вартості трудової книжки.

Між тим, діючим законодавством встановлено спеціальний порядок відновлення втрачених на НКТ трудових книжок, який Позивачем не був дотриманий.

Відповідно до п. 5.6. Інструкції, у зв'язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок з надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, дублікат трудової книжки може бути виданий за новим місцем роботи.

Дублікат в такому випадку видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.

Відповідно до п. 5.2. та 5.3. Інструкції, при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до влаштування на підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Проте, в розпорядженні відповідача відсутні документи щодо роботи Позивача, отже оформлення дублікату трудової книжки, у відповідності до зазначених норм Інструкції є неможливим.

Із заявами про видачу дублікату трудової книжки або відшкодування вартості дублікату, позивачка до відповідача ніколи не зверталась.

При цьому, у зв'язку із відсутністю необхідних даних, здійснити, розрахунок середнього заробітку позивача з дотриманням вимог п. 3 та 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати неможливо.

Кабінет Міністрів України в п. 9 розпорядження від 11 січня 2017 року № 8-р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» передбачив, що виплата заробітної плати на підприємствах усіх форм власності, які провадять законну господарську діяльність на неконтрольованій території, за умови дотримання ними вимог щодо протидії фінансуванню тероризму та недопущення дій, спрямованих на зміну кордонів або територіальної цілісності України забезпечується з моменту настання умов, визначених пунктом 1 рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 р. № 62.

Умовою, визначеною в п. 1 вказаного рішення РНБО «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» є реалізація пунктів 1 і 2 Мінських домовленостей (припинення вогню, відведення важкого озброєння), а також повернення захоплених підприємств до функціонування відповідно до законодавства України.

Відповідач звертає увагу на те, що існуюча ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти нашого підприємства, які відбулись 13 березня 2017 року та завдали величезної шкоди та до теперішнього часу контроль над захопленим майном Товариства не відновлено.

Всі обов'язки перед працівниками до лютого 2017 року виконані в повному обсязі. Незважаючи на факт проведення АТО на території Донецької області, товариство, як соціально-орієнтоване підприємство, добросовісно та з відповідальністю ставилось до потреб працівників, неухильно та в повному обсязі дотримувалось своїх обов'язків, в тому числі в сфері оплати праці.

До відновлення контролю над майном товариства, зокрема документацією, необхідною для проведення розрахунків заробітної плати відповідач фізично неспроможний з'ясувати факт наявності зобов'язань перед працівниками. У зв’язку із наведеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с. 57-61). У відзиві на позовну заяву від 19 січня 2018 року, відповідачем наведено аналогічні посилання та наголошено, що нездійснення виплат на користь позивачки є наслідком злочинних дій третіх осіб та вина відповідача в існуючій ситуації відсутня, що зокрема, стверджується відповідним Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 2374/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року, в розділах V та VІ якого, здійснений аналіз обставин подій, існуючої судової практики, та зроблений висновок про наявність після 13 березня 2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх обов’язків щодо виплати заробітної плати та видачі трудових книжок (а.с.139-140).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно із статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов'язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального поводження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Крім того, ч. 2 ст. 21 Конституції України закріплює засаду невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини. Відповідно до цієї засади не допускається не тільки відчуження прав і свобод, якими людина володіє, а й обмеження їхнього змісту, створення перешкод для їх реалізації тощо. Дані положення повною мірою поширюються і на передбачені цивільно-процесуальним законом права суб'єктів цивільного провадження.

У загальному розумінні рівність перед законом означає обов'язок всіх додержуватися приписів закону, використовувати закон у своїх інтересах. Закріплення рівності перед законом як засади здійснення правосуддя в цивільних справах означає, що жодна обставина не може стати підставою для надання будь-яких привілеїв або запровадження будь-яких обмежень, що суперечать приписам цивільно-процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх суб'єктів провадження.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов’язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов’язків, передбачений пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Також, згідно із положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 працювала у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» на посаді контролера відділу по формуванню корисного відпуску. 31 березня 2017 року позивачку було звільнено з роботи на підставі п. 1 статті 36 КЗпП України, що підтверджено Наказом № 3-к від 31 березня 2017 року ( а.с. 163-164).

Відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

За змістом ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач повинен виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як вже зазначалося вище, згідно із ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже, відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та визнано особисто ОСОБА_1, що вона працювала у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», виробнича діяльність якого здійснювалась у місті Горлівка Донецької області, на території проведення АТО.

Наказом № 289-ОД від 08 травня 2015 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07 травня 2015 року, для забезпечення ефективного управління і контролю за діяльністю підрозділів і працівників, які виконують роботу на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження», ведення і зберігання документації на персонал, який знаходиться на непідконтрольній території, покладено на працівників дирекції по персоналу, який знаходяться на непідконтрольній території ( а.с. 62).

Згідно із Наказом № 188-а-ОД від 17 березня 2017 року «Про зміни в організації ведення діяльності», виробничу діяльність підприємства із застосуванням майна ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», над яким втрачено контроль з 13 березня 2017 року наказано вважати припиненою у зв’язку із втратою контролю над усім рухомим та нерухомим майном ПАТ «Донецькобленерго», а також запасами, документами архівами, комп’ютерними системами, системами обліку, програмним забезпеченням, що розташовано у зоні антитерористичної операції, на території, яка не контролюється українською владою в Донецькій області та у місті Донецьк ( а. с. 80).

17 березня 2017 року Технічним директором ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за вихідним № 01/1723/ис повідомлено Міністерство економіки розвитку і торгівлі України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Державну інспекцію енергетичного нагляду України, Державну інспекцію з експлуатації електричних станцій і мереж, Державну службу України з питань праці, Головного управління з держпраці у Донецькій області, Державну аудиторську службу України, Державну регуляторну службу України, Міністерство соціальної політики України, Виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального захисту інвалідів, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Міністерства інфраструктури України, Антимонопольного комітету України, Державної екологічної інспекції, Міністерства оборони України про те, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є юридичною особою, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним видом діяльності є розподілення електроенергії. При цьому нерухоме майно та рухоме майно, необхідне для здійснення господарської діяльності Товариства, розташоване на території Донецької області в зоні проведення АТО. Окрім того, первинна, бухгалтерська та інша документація Товариства, бази даних облікової системи також знаходяться у зоні проведення АТО. 13 березня 2017 року за місцем знаходження адміністративних і виробничих потужностей Товариства надійшли документи, які свідчать про незаконне блокування господарської діяльності. Товариство на даний час втратило контроль над здійсненням своєї господарської діяльності, оскільки невідомими особами висунуто вимогу про заборону відчуження майна, яким, в тому числі, є майно, продукція та кошти Товариства та заборонено встановлювати обтяження на майно, що є однім із способів забезпечення ведення господарської діяльності. У зв’язку з таким блокуванням керівництво Товариства обмежене у розпорядженні документацією про фінансово - господарську діяльність, комп’ютерною технікою, автомобільним транспортом. Посадові особи товариства позбавлені можливостей забезпечувати належні та безпечні умови праці та діяльність підприємства, задля недопущення настання шкідливих наслідків для навколишнього середовища та майна третіх осіб, у посадових осіб товариства відсутня можливість забезпечувати безпеку життя та здоров’я співробітників.

На даний час будь - які представники Товариства не мають доступу до кадрового діловодства та не контролюють схоронність всіх особових справ та інших документів, які стосуються трудової діяльності співробітників товариства (а.с. 68-69, 70-75).

З метою притягнення осіб до відповідальності, за вчинення дій у період з 13 березня 2017 року, спрямованих на неправомірне втручання в діяльність ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та привласнення його майна, що мають ознаки злочину, зокрема, передбачені ч. 3 ст. 206 КК України, порушено кримінальне провадження № 1207100000000150 ( а. с. 65-67).

Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року розпочато проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операції та визначені населені пункти, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження. До переліку таких міст включене м. Донецьк.

Наказом ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» від 08 травня 2015 року 289-ОД здійснено розподіл кадрового та бухгалтерського обліку по контрольованій та неконтрольованій державною владою території.

Встановлено, що позивачка не перемістилась з непідконтрольної території України, продовжувала працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, позивачка свідомо за власним вибором погодилась із виконанням роботи в умовах проведення АТО на території, яка є тимчасово непідконтрольною державній владі України.

Підставою припинення трудових відносин позивачки за згодою сторін було припинення виробничої діяльності підприємства та втрата контролю над його майном та документацією у зв’язку із захопленням підприємства невідомими особами.

З Науково – правового Висновку щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс мажорних обставин (обставини непереборної сили), вбачається, що Торгово-промисловою палатою України Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Донецькобленерго» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Горлівка. Початок дій форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили) є - 13 березня 2017 року ( а. с. 97-117).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, роботодавець фактично відсутній за фактичним місцем ведення своєї діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Горлівка Донецької області - місцем роботи позивачки по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не перемістилась з непідконтрольної державній владі України території, та продовжувала, за своїм вибором, працювати на тій частині підприємства, яка перебувала на території проведення антитерористичної операції у місті Горлівка Донецької області, погодившись із виконанням роботи на території проведення АТО.

Звертаючись із вимогою про стягнення заробітної плати за дні, відпрацьовані в березні 2017 року, позивачка посилається на те, що заробітна плата їй не нарахована та не виплачена, тому її належить стягнути у судовому порядку а також стягнути середній заробіток за дні затримки видачі трудової книжки, а також компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28 вересня 2005 року № 286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників», до первинної облікової документації підприємства, установи, організації належать: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в тому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Отже табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Таким чином, суд приходить до переконання, що нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Судом достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією.

Так, з повідомлення про неможливість вивезення первинних документів в порядку підпункту 38.11 пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, адресованого 20 березня 2017 року Начальнику Дніпропетровського Управління ОВПП ДФС ОСОБА_6, вбачається, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» товариство з 13 березня 2017 року втратило контроль над здійсненням своєї господарської діяльності. У зв’язку з таким блокуванням керівництво обмежене у розпорядженні документацією про фінансово - господарську діяльність товариства, комп’ютерною технікою, автомобільним транспортом.

На даний час товариство здійснило переміщення своїх органів управління з тимчасово окупованої території на контрольовану Україною територію. При цьому вивезення матеріальних цінностей Товариства, документів (в тому числі фінансової звітності та первинної документації) було унеможливлено у зв’язку з існуванням загрози життю та здоров’ю співробітників та наявних форс – мажорних обставин. Внаслідок цього вся первинна документація за календарні періоди з початку роботи товариства від 12 листопада 1998 року до 13 березня 2017 року та від 12 листопада 1998 року до 17 липня 2015 року залишилися на тимчасово окупованій території.

Станом на 20 березня 2017 року, вивезення документів є неможливим у зв’язку з ризиками для життя та здоров’я співробітники платника податків та у зв’язку з адміністративними перешкодами встановленими органами влади. З цих причин товариство не може пред’явити первинні документи на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та податкових зобов’язань. Загальний перелік первинних документів Товариства, вивезення яких з тимчасово окупованої території є неможливим: видаткові накладні, акти прийому-передачі; акти виконаних робіт, акти наданих послуг; податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (отримані та видані); платіжні доручення; рахунки-фактури; касові книги, касові ордери; розрахунково-платіжні відомості; табеля обліку робочого часу; авансові звіти з додатками; акти введення в експлуатацію основних засобів, МШП; акти списання товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів, МШП; матеріальні звіти; товарно-транспортні накладні та шляхові листи; картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, картки напрацювання акумуляторних батарей; вантажні митні декларації та інші документи ( а.с. 78-79).

З індивідуальних відомостей Пенсійного фонду України, а саме Форма ОК-5, про застраховану особу ОСОБА_1, яка працювала у ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» за 2016- 2017 роки, вбачається, що відносно неї в Пенсійному фонді України містяться наступні відомості: сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці, позначка про сплату страхових внесків. За спірний період а саме за березень 2017 року - сума заробітку для нарахування пенсії склала 0,00 грн. (а.с. 21).

На підставі ч.8 ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 4 Закону, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, устав і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п.1 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 8 липня 2010 року ( з наступними змінами) «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464-VI від 8 липня 2010 року), Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб

Згідно із ч.1 ст. 16 вказаного Закону, Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".

Відповідно до частин 2, 8 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Частиною 2 ст. 24 Закону № 2464-VI від 8 липня 2010 року визначено, що банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Отже, інформація з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування є офіційною інформацією, сформованою на підставі бухгалтерських та інших документів відповідача, тому є достовірною.

Відповідно до п. 2 розділу III Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18 червня 2014р. №10-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014р. за №785/25562 індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб надаються страхувальникам та/або застрахованій особі на паперових носіях за формою згідно з додатком 1 або додатком 2 до цього Положення. Додатком 1 до Положення встановлена форма ОК -5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», в яку вносяться відомості з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про страхувальника та застраховану особу, зокрема, відомості про суми заробітку застрахованої особи для нарахування пенсії та страхових внесків.

Довідка Форми ОК - 5, надана позивачкою ОСОБА_1 не містить інформації про суми заробітку для нарахування пенсії та про сплату страхових внесків за період, у який, як зазначає позивачка, їй не нарахована заробітна плата, тобто містить інформацію щодо предмету доказування, та є належним доказом. Довідка отримана позивачкою без порушення порядку, встановленого законом, а отже є допустимим доказом по справі.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, 13 березня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», яке здійснювало свою виробничу діяльність у місті Горлівка Донецької області, зазнало захоплення невідомими особами, та немає доступу до кадрової, бухгалтерської та іншої документації, та не володіє активами до теперішнього часу. За зазначеними фактами порушені кримінальне провадження, в яких ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» є потерпілою стороною за ч.3 ст.206 КК України.

На теперішній час в судовому засіданні не є можливим встановити наявність чи відсутність невикористаних ОСОБА_1 щорічних відпусток, за які роки, якою тривалістю та режимом оплати, а отже не є можливим встановити в дійсному судовому засіданні і розміри таких компенсацій.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не має можливості перевірити чи здійснювалися такі нарахування компенсації за невикористану відпустку та її розмір.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації за невикористані щорічні відпустки також задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.5 ст. 235 КЗпП України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із статтею 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема, до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв’язку із несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб’єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) від 24 липня 2017 року за № 2370/2/21-10.2 терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата Ясинуватського району Донецької області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об’єктивно унеможливлюють виконання обов’язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами ( а. с. 97-117).

Товариство при звільненні працівників повинно провести з ними розрахунок в день звільнення за умови: 1) виконання працівником своїх функціональних обов’язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом; розцінками та нормами праці; наказами та розпорядженнями ( на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; 2) провадження мережі господарської діяльності.

Втрата контролю і доступу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходяться на територіях міст Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Ясинувата, Ясинуватського району Донецької області, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звіту, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями і припинення провадження господарською діяльністю, знівелювала можливість ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» виконати зобов’язання перед працівниками згідно із ст. ст. 47,83, 115, 116 КЗпП України. Дата виходу з під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, тобто дата встановлення непереборної сили 13 березня 2017 року ( а. с. 97-117).

Саме такою правовою позицією керувався Верховний Суд України у своїх постановах № 6-948 цс16, та 6-2159 цс15, які відповідно до приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин щодо застосування відповідних норм права.

Крім того, 27 червня 2017 року та 29 червня 2017 року на об'єкти інфраструктури енергогенеруючих та енергопостачальних компаній України, у тому числі на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», відбулася масштабна кібератака, в результат чого стала дестабілізація роботи інформаційних та комунікаційних елементів корпоративних мереж, а також виведення з робочого ладу ряду автоматизованих систем.

Масова кібератака в державі є загальновстановленим фактом та призвела до втрати доступу до деяких документів та інформації.

З цього приводу, 04 липня 2017 року ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» звернулось з відповідним повідомленням до Департаменту кіберполіції Національної Поліції України, яке 14 липня 2017 року було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050390001995 (а.с. 81).

Враховуючи вищенаведені обставини, існуюча ситуація виникла внаслідок незаконних та злочинних дій проти відповідача та жодним чином не залежать від його волі. Саме ці об'єктивні обставини позбавили ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» можливості доступу до документації та інших даних, необхідних для з'ясування факту наявності зобов'язань перед працівниками, в тому числі і перед позивачкою у справі.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачкою в судовому засіданні не доведений. При цьому судом приймались відповідні заходи щодо встановлення вказаних позивачкою фактів та обставин, проте їх з’ясування через настання форс - мажорних обставин є неможливим. На момент звільнення ОСОБА_1 та по теперішній час, інформація в обліку товариства щодо будь - яких сум, які були б їй нараховані, але не виплачені відсутня.

Нарахування заробітної плати за березень 2017 року є неможливим, оскільки таке нарахування, знову ж таки, проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась. Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, тому відповідач не мав об’єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов’язків та виконати свої зобов’язання за трудовим договором, а також видати відповідачу його трудову книжку, яка знаходить на підприємстві на тимчасово окупованій території.

Відповідач не має об’єктивної можливості перевірити факт виконання позивачкою своїх професійних обов’язків та в свою чергу виконати свої зобов’язання за трудовим договором.

Головним управлінням Держпраці у Донецької області була проведена перевірка додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування за період 2015-2017 роки. За результатами перевірки, оформленим Актом від 03 серпня 2017 року 05-02-3333/0028, порушень трудового законодавства не виявлено.

При цьому, у вказаному Акті перевірки встановлено, що здійснити нарахування заробітної плати за березень 2017 року та здійснити розрахунок компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток неможливо у зв'язку із втратою контролю над всім майном, документацією, архівом, комп'ютерними системами, системами обліку, програмами забезпечення, що залишились в зоні АТО (а.с. 82-96).

Таким чином судом встановлена відсутність вини відповідача як у нездійсненні виплат на користь позивачки так, відповідно, і у невидачі їй трудової книжки, оскільки це є наслідком злочинних дії третіх осіб, що підтверджується Науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України № 2370/2/21-10.2 від 24 липня 2017 року, в тому числі і про наявність після 13 березня 2017 року обставин непереборної сили, які унеможливлювали та унеможливлюють виконання відповідачем своїх обов’язків щодо видачі трудових книжок.

Суд звертає увагу на ту обставину, що на день звільнення, позивачка не знаходилась на підприємстві, оскільки перебувала на неконтрольованій території України, де відповідач вимушено припинив свою діяльність та не мав доступу до трудових книжок. В подальшому, та до цього часу працівник продовжувала перебувати на непідконтрольній території, де будь-які підрозділи або представники відповідача відсутні.

Таким чином, суд вважає, що відсутня вина відповідача у невидачі трудової книжки позивачці.

Між тим, діючим законодавством встановлено спеціальний порядок відновлення втрачених на НКТ трудових книжок.

Відповідно до п. 5.6. Інструкції, у зв’язку з відсутністю доступу до трудової книжки працівника внаслідок надзвичайної ситуації, передбаченої Кодексом цивільного захисту України, або проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, дублікат трудової книжки може бути виданий за новим місцем роботи.

Дублікат в такому випадку видається на підставі заяви працівника та отриманої ним у письмовому вигляді інформації зі штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації про виникнення надзвичайної ситуації або Антитерористичного центру при Службі безпеки України про проведення антитерористичної операції на території, де працював працівник, що надається в довільній формі.

Відповідно до п. 5.2. та 5.3. Інструкції, при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень). Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ «Відомості про роботу» у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Разом з тим, судом встановлено, що в розпорядженні відповідача відсутні документи щодо роботи позивачки, отже оформлення дублікату трудової книжки, відповідно до зазначених норм Інструкції є неможливим.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність вини відповідача у порушенні вимог ст. ст. 47, 83, 115 , 116, 235 КЗпП України перед ОСОБА_1, яка була звільнена з підприємства в період встановлення обставин непереборної сили, що є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог.

Відповідно до п. 8 статті 6 ЗУ «Про судовий збір», розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 141 ЦПК України, за якими судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 550,00 грн., стягненню з відповідача на користь позивачки не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, ст. ст. 34, 47, 49, 94, 113, 114, 116, 117, 235 ч. 5 КЗпП України, ч. 2 ст. 1, ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1 ч. 1 ст. 11, п. 1 ч. 1 ст. 14, ч. 6, 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України “Про оплату праці”, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, та середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у зв’язку із затримкою видачі трудової книжки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 13 вересня 2018 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_2