ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 564/118/17

адміністративне провадження № К/9901/32160/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 564/118/17

за позовом ОСОБА_2 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії;

за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області (суддя Левчук В. В.) від 29 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Іваненко Т. В., Кузьменко Л. В., Франовської К. С.) від 23 травня 2017 року, встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення перерахування, донарахування та виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати відповідача здійснити нарахування, донарахування та виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2016 році учаснику бойових дій згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, виплативши йому грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік у меншому розмірі, ніж визначено положеннями ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порушили його право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком станом на 1 травня поточного року.

3. Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 02 березня 2017 року до участі у справі залучено Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації в якості другого відповідача.

4. 16 березня 2017 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нездійснення перерахування, донарахування та виплати разової щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов'язати відповідачів здійснити нарахування, донарахування та виплату недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2016 році учаснику бойових дій згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

5. Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду з адміністративним позовом; у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

8. Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області у запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України 24 липня 2017 року, просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2

9. Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації у запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України 02 серпня 2017 року, просить постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення

10. Вищим адміністративним судом справу до розгляду призначено не було.

11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. 02 березня 2018 року касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 564/118/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

13. Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії ЮА № 110116, яке видане 29 вересня 2015 року Управління персоналу штабу управління оперативного командування «Південь».

15. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у квітні 2016 року позивачу здійснено виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року в сумі 920 грн.

16. У грудні 2016 року позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області з заявою про перерахунок та виплату разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня в розмірі, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - п'ять мінімальних пенсій за віком.

17. Листом від 22 грудня 2016 року № 5093/04-12 Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області повідомило позивача, що відповідно до ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» учасникам бойових дій передбачено виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн. Разова грошова допомога до 5 травня у сумі 920 грн., передбачена чинним законодавством, йому виплачена.

18. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суди попередніх інстанцій виходили з наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.

20.1. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

20.2. Частиною 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

20.3. Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон № 79-VIII), який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

20.4. Із набуттям чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

20.5. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.

20.6. Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.

20.7. Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що Конституційний Суд України в п. 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

20.8. Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.

20.9. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

21. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій зазначили, що Закон № 79-VIII прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону № 79-VIII.

22. Отже, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу одноразової допомоги до 5 травня в розмірі 920 грн., діяв відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (чинного з 1 січня 2015 року) та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що до правовідносин слід застосувати ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 25 грудня 1998 року, та ст. 2 вказаного Закону, яка встановлює заборону обмеження прав ветеранів війни. Також зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є спеціальним у врегулюванні правовідносин з питань соціального захисту осіб, на відміну від Бюджетного кодексу України, оскільки колізія норм права вирішується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до конкретного випадку (юридичного факту). Вважає, що рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року та від 25 січня 2012 року не підлягають застосуванню в даному випадку.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідачів щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

25. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня у 2016 році у розмірі 920 грн.

26. Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

27. Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20 рп/2011, яке винесено за результатом розгляду конституційного подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Зокрема, перед Конституційним Судом України було поставлено питання: чи обмежує конституційні права громадян факт надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, залежно від наявності фінансового ресурсу?

28. Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов правового висновку, що дії органів державної влади відповідають Конституції України та є допустимими.

29. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ), не є порушенням конституційних прав громадян.

30. Слід також зазначити, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2016 році.

31. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічні спірним у даній справі правовідносини були предметом розгляду у Європейському суді з прав людини.

32. В ухвалі від 03 червня 2014 року (справа «Серебрянський проти України», заява №54704/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку (п. 36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто правомірно виплатили позивачу грошову допомогу до 5 травня у 2016 році як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн.

34. Аналогічний правовий висновок щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сукупності із Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №713/62/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 348/2100/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.

35. Отже, доводи касаційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

36. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

37. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 29 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2017 року у справі № 564/118/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб