АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 640/8820/18 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/790/808/18 Колесник С.А.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач - Бездітко В.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Бездітко В.М.

за участю секретаря - Михайлюка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 як захисника ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року про притягнення ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Йорданського Хашимітського Королівства до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в :

Працівниками поліції 07.05.2018 року складений протокол відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії БР № 226169, 06.05.2018 року о 23-52 год. в м. Харкові по вул. Шолом-Алейхема, 19 водій ОСОБА_4 керував автомобілем «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість). Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків.

Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 2.9 «а» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 352, 40 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, адвокат ОСОБА_8, як захисник ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив наступне.

Постанова районного суду не відповідає норма матеріального та процесуального права. ОСОБА_4 не відмовлявся від проходження огляду, у зв'язку з недружелюбністю працівників патрульної поліції у відношенні ОСОБА_4, останній не розуміючи, що буде відбуватися далі, відмовився їхати у будь-якому напрямку саме з працівниками патрульної поліції.

Вважає , що суд не з'ясував повно і всебічно всіх обставин в справі, не надав оцінки всім аргументам учасників, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_4

Посилається , що працівниками поліції допущенні порушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_4 не роз'яснили його права, передбачені ст. 268 КУпАП, не видали направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння. За таких обставин поліцейськими недотримано порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, тому огляд ОСОБА_4 є недійсним.

Просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 26.07.2018 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА _4 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 в призначене апеляційним судом судового засідання на 22.08.2018 року о 10-10 год. не з'явилася. Повідомлялись належним чином, відповідно до вимог ст. 277-2, ч. 5 ст. 294 КУпАП (а.с. 52, 54-55, 58,).

Згідно договору № 1/10/05-15 про надання правової допомоги від 10.05.2018 року на підставі якого діє адвокат ОСОБА_8 втратив дію 10.08.2018 року згідно п. 3.1 зазначеного договору (а.с. 39).

Апеляційним судом за вищевказаних обставин відкладено розгляд справи, наступне судове засідання призначено на 05.09.2018 року о 10-20 год.

В призначені судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, повідомлявся завчасно належним чином, судову кореспонденцію не отримує, рухом справи не цікавиться (а.с. 54-55, 59-61).

В ч. 4 ст. 294 КУпАП встановлені строки перегляду постанови суду першої інстанції відповідно до яких, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Виходячи з вищезазначеного та вимог ст. 294 КУпАП, щодо строків перегляду постанови, враховуючи поведінку ОСОБА_4 направлену на зловживання процесуальними правами з метою затягування судового розгляду, апеляційний суд приходить до висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за наявними матеріалами справи за відсутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст., 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно ст. 16 КУпАП іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стаття 24 КУпАП передбачає, адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так , п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є:, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.

Пункт 6 розділу ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі за змістом - Інструкція 2) передбачає, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 226169 від 07.05.2018 року, складений саме за відмову водія ОСОБА_4 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку.

Відмова водія ОСОБА_4 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується:

- поясненнями гр. гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були свідками відмови водія ОСОБА_4 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я (а.с. 1-3);

- даними про відсторонення водія ОСОБА_4 від керування автомобілем, яке здійснено в порядку передбаченому ст. 265-2 КУпАП та відповідно до рапорту лейтенанта поліції Шрамко А.Л., транспортний засіб «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_1, залишився за адресою: вул. Шолом-Алейхема, 15 без суттєвої перешкоди та без порушень ПДР України(а.с. 7);

- відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що під час спілкування з поліцейськими ОСОБА_4 поводиться зухвало, лається, перешкоджає поліцейським у здійсненні своїх службових обов'язків, законні вимоги не виконує, ображає поліцейську Шрамко А.Л., погрожує відповідальністю, зазначає, «що зараз приїдуть хлопці, які будуть розмовляти з поліцейськими». На пропозицію поліцейських, прослідувати в заклад охорони здоров'я, з метою проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в присутності двох свідків категорично відмовляється. В подальшому на відеозаписі зафіксовано складання матеріалів про адміністративне правопорушення та невідомі чоловіки, один з яких назвався головою діаспори Полістини (а.с. 7).

Так , у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП, при складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції 2, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА _4 таким правом не скористався, протокол підписав, пояснень не надав. Не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не заявляв про невідповідність внесених даних до протоколу (а.с. 1).

Поліцейським протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 226169 від 07.05.2018 року стосовно ОСОБА_4 складений в установленому законом порядку. Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_4 сторони працівника поліції або свідків було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_4 суду не надав, а виконання поліцейськими своїх службових обов'язків не свідчить про недружелюбність працівників патрульної поліції ОСОБА_4

Відповідно , у районного суду та суду апеляційної інстанції відсутні підстави для визнання необ'єктивними доказів, якими підтверджено вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 районним судом повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі доказів наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. Постанова суду відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на норми КАС України є помилковим, оскільки чинний КУпАП не передбачає застосування аналогії права, є спеціальним законом та крім іншого, регулює порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення (Розділ ІV)

Доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права суперечать матеріалам справи, тому не можуть бути підставою для зміни постанови суду

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи, які б свідчили про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не зазначено (а.с. 36-38).

Дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_4 керуючи транспортним засобом, розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, умисно вчинив адміністративне правопорушення та з метою уникнення адміністративної відповідальності відмовився від походження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також , як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи особу правопорушника, характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, що відповідає характеру вчиненого правопорушення і меті адміністративного стягнення.

Підстав для скасування або зміни постанови Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року не встановлено.

Керуючись ст. ст. 16, 245, 266, 278, 280, 283, 294, 295, 298, 299, 317 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 як захисника ОСОБА_4ишитибез задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 26 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду

Харківської області В.М. Бездітко