ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2018 року

справа № 808/1648/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Юрко І.В. , секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участю представника позивача - Свідерський К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року у справі №808/1648/18 (головуючий суддя у 1 інстанції Конишева О.В., рішення складено в м. Запоріжжя Запорізьким окружним адміністративним судом 14.06.2018 року, повний текст судового рішення складено 18.06.2018 року) за позовом Комунального підприємства «Титан» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування індивідуальної податкової консультації, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року Комунальне підприємство «Титан» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати Податкову консультацію Головного управління ДФС у Запорізькій області від 06.11.2017 року №2521/IПК/08-01-12-01-10.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що висновок, викладений в податковій консультації від 06.11.2017 року №2521/ІПК/08-01-12-01-10 суперечить діючому податковому законодавству, а відтак вищевказана податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року позов Комунального підприємства «Титан» задоволено в повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 06.11.2017 року №2521/IПК/08-01-12-01-10.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для повного та всебічного розгляду справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що податкова консультація, яка надіслана позивачу листом від 06.11.2017 року №2521/ІПК/08-01-12-01-10, відповідає приписам чинного законодавства України. При цьому, судом першої інстанції не було враховано, якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування.

Представник позивача до суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі є безпідставними, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

Представник позивача у судовому засіданні просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач на підставі діючого законодавства та Статуту здійснює роботи з технічного обслуговування, утримання фонтанів, територій парків, скверів, міських пляжів, громадських вбиралень та модульних туалетних кабін, обслуговування мобільних туалетних кабін, ремонту малих архітектурних форм, благоустрій території міста, прибирання територій, вивіз листя, сміття, встановлення МАФ та інше.

Згідно з наказом департаменту інфраструктури та благоустрою від 29.12.2016 року №9292р КП «ТИТАН» визначено одержувачем бюджетних коштів на виконання заходів згідно «Програми розвитку інфраструктури та комплексного благоустрою м. Запоріжжя на 2017-2019», затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 21.12.2016 року № 7.

Відповідно до цієї Програми КП «ТИТАН» отримує кошти з бюджету по КФК 100203 (4116060 з 01.01.2017р.) «Благоустрій міст, сіл, селищ» (загальний фонд) за кодом бюджетної класифікації КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)», а саме: догляд за зеленими насадженнями парків, скверів, пляжів; утримання парків, міських пляжів, фонтанів; санітарне обслуговування громадських та модульних туалетних кабін; обслуговування мобільних туалетних кабін; поточний ремонт та технічне обслуговування малих архітектурних форм парків, пляжів, фонтанів, скверів ; енергопостачання міських фонтанів, пляжів, парків; водопостачання та водовідведення парків, фонтанів, пляжів.

Так, КП «Титан» листом від 31.03.2017 року №215 звернулося до Головного управління Державної Фіскальної Служби у Запорізькій області про надання податкової консультації з питань оподаткування податком на додану вартість фінансування бюджетної програми «Благоустрій міста».

Відповідач листом від 28.04.2017 року №4462/10/08-01-12-01-D7 «Про надання відповіді» повідомив, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства, для отримання більш конкретної відповіді необхідне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

На запит відповідача, про надання додаткових документів, позивачем листом від 27.09.2017 року № 723 «Про надання індивідуальної письмової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства» додані пояснення та копії первинних документів, на підставі яких здійснюється фінансування бюджетної програми «Благоустрій міста».

27.09.2017 року №723 позивач подав до відповідача лист, в якому просив надати письмову податкову консультацію щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам установам, організаціям)" на виконання бюджетної програми «Благоустрій міста», а саме:

чи розповсюджуються норми п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України на субсидії які отримує підприємство;

чи повинно обкладати податком на додану вартість цільові бюджетні кошті, що передбачені планом використання бюджетних коштів виключно на виплату заробітної плати, сплати ECB, придбання товарів (робіт, послуг) та за рахунок яких джерел;

чи визнається зазначене цільове фінансування отримане підприємством по програмі благоустрою - оплатою ( компенсацією ) виконаних послуг/робіт за рахунок коштів місцевого бюджету.

На вищевказаний лист відповідачем було прийнято податкову консультацію від 06.11.2017 року № 2521/ІПК/08-01-12-01-10, в якій зазначалося, що якщо бюджетні кошті, що надаються платнику податку - одержувачу таких коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отриманні платник не визначає податкові зобов'язання з ПДВ, оскільки відсутній об'єкт оподаткування ПДВ. Водночас, якщо зазначені бюджетні кошті надходять до платників податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, у тому числі, що постачаються в рамках виконання бюджетної «Програми розвитку інфраструктури та комплексного благоустрою м. Запоріжжя на 2017-2019 рр.», які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку - одержувач зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з наступного.

За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п.52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Відповідно до п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Згідно з п. 53.3 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Згідно з п. 1.5 розд. 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету , затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 р. № 333, зареєстрованої в МінЮсті 27.03.2012 р. за N 456/20769 (далі - Інструкція № 333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Пунктом 1.6 1 Інструкції № 333 визначено, що:

субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;

трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Підпунктом 2.4.1 Інструкції № 333 передбачено, що до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» відносяться:

субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;

дотації сільськогосподарським товаровиробникам;

субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;

відшкодування відсотків за користування кредитами;

державна підтримка громадських організацій;

поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов'язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.

У разі придбанні товарів/послуг, відповідно до п 2.2 Інструкції №333, застосовується код бюджетної класифікації 2200 «Використання товарів і послуг», за якою здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби (код 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар», код 2220 «Медикаменти та перев'язувальні матеріали», код 2230 «Продукти харчування», код 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)», код 2250 «Видатки на відрядження», код 2260 «Видатки та заходи спеціального призначення», код 2270 «Оплата комунальних послуг та енергоносіїв», код 2280 «Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм»).

Відповідно до п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

За приписами п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600 не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таке твердження кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін субсидія» взагалі не передбачається платності, у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що придбавалися у суб'єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків.

Облік поточного бюджетного фінансування в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі.

Крім того, відносини які виникають між позивачем і органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій є бюджетними а не цивільно-правовими та взагалі не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З метою визначення об'єкта оподаткування ПДВ, слід встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг. Відповідно до п/п.:

14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.

14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є достачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Наведене в ПК України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема: договорів та інших правочинів;

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів;

безпосередньо з актів цивільного законодавства;

з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду;

настання або ненастання певної події.

За приписами п. 1.1 ст. 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені ст. 5 ПК України:

поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;

інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Такі поняття як «продаж», «обмін», «дарування» відсутні в нормах податкового законодавства та відповідно розкриваються в ЦК України, зокрема:

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувалъник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Термінам «постачання товарів» та «постачання послуг» притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як «договір купівлі-продажу», «договір дарування», «договір міни», «договір про надання послуг» та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 ПКУ.

Таким чином, безпосередньо податковим законодавством, в ст. 188 та 189 ПКУ, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.

Разом з тим, ст. 1 ЦК України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України. За ч. 1 ст. 1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1 ЦК України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

В ст. 91 БК України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів (п/п 5 п. 1).

Відповідно до п. 38 ст. 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) одержувач бюджетних коштів це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

За приписами п.п. 3) п.2. ст.22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головний розпорядник бюджетних коштів Департамент інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради затверджує плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів. Одержувач бюджетних коштів (позивач) використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів (п.5,6 ст. 22 БК України).

При цьому укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.

Оплата виконання позивачем бюджетної «Програми розвитку інфраструктури та комплексного благоустрою м. Запоріжжя на 2017 - 2019 рр.» здійснюється на підставі заявок на фінансування.

Таким чином бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.

Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів (Департаментом інфраструктури та благоустрою Запорізької міської ради) та одержувачем (позивачем) є бюджетними, а не цивільно - правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на означене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок відповідача в податковій консультації про те, що бюджетні кошті надходять до платників податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, у тому числі, що постачаються в рамках виконання бюджетної «Програми розвитку інфраструктури та комплексного благоустрою м. Запоріжжя на 2017 - 2019 рр.», які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування коштів на банківський рахунок такий платник податку - одержувач зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з вартості таких товарів/послуг, суперечить діючому податковому законодавству.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі аналогічні доводам які були надані суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.06.2018 року у справі №808/1648/18 за позовом Комунального підприємства «Титан» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування індивідуальної податкової консультації - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 27 серпня 2018 року, в повному обсязі постанова виготовлена 06 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді І.В. Юрко

В.А.Шальєва