АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року

м. Рівне

Справа № 560/226/16-ц

Провадження № 22-ц/787/1381/2018

Апеляційний суд Рівненської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С. О.,

суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.

учасники справи:

позивач : Державна установа «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України»

відповідач: ОСОБА_1,

розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року, ухваленого в складі судді Оборонової І.В., повний текст якого виготовлено 21 травня 2018 року, у справі № 560/226/16-ц,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та, з урахуванням зменшених позовних вимог, просив стягнути на користь Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" матеріальну шкоду в розмірі середньомісячного заробітку - 4626,15 грн., завдану відповідачем під час виконання трудових обов'язків, а також судові витрати в розмірі 1378,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за час перебування на посаді директора, відповідачем завдано підприємству ДУ "РОЛЦ ДСЕСУ" матеріальну шкоду на загальну суму 426097,59 грн.

Просить стягнути з відповідача 4626,15 грн., застосувавши п. 2 ч.1 ст.133 КЗпП, яка полягає в обмеженій матеріальній відповідальності в розмірі середньомісячного заробітку, які відповідач добровільно відшкодувати відмовляється.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної установи "Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" матеріальну шкоду в розмірі середньомісячного заробітку - 4626,15 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять шість п'ятнадцять копійок) завданої під час виконання трудових обов'язків.

Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду мотивоване тим, що неправомірними діями ОСОБА_1 позивачем понесено збитки, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності відповідно до ст. 130 КЗпП України.

20 червня 2018 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій він, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити за безпідставністю .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду є законним та обгрунтованим просить залишити його без зміни.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її часткове задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції цим вимогам не відповідає.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 26 березня 2014 року № 16-о ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДУ "Рівненський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України" (надалі ДУ "РОЛЦ ДСЕСУ").

Наказом Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 11 січня 2016 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади та достроково припинено дію контракту.

З наведеного вбачається, що в період з 26 березня 2014 року по 11 січня 2016 року відповідач займав посаду директора ДУ "РОЛЦ ДСЕСУ".

Доводи позовної заяви зводяться до того, що внаслідок вчинення неправомірних дій ОСОБА_1, позивач зазнав збитків в розмірі 426097,59 грн., які повинен відшкодувати відповідач із застосуванням п. 2 ч.1 ст.133 КЗпП, яка полягає в обмеженій матеріальній відповідальності в розмірі середньомісячного заробітку.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно п. 1. Розділу 1 Статуту Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» останній підпорядкований Міністерству охорони здоров'я України.

Враховуючи спірні правовідносини, які склалися між сторонами, положення ч. 4 ст. 136 КЗпП України та те, що Державна установа «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» знаходиться в підпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України, то саме міністерство, як вищестоящий в порядку підлеглості орган повинен звертатись до суду з даним позовом.

На дану обставину суд першої інстанції уваги не звернув і розглянув спір за позовом неналежного позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи.

З огляду на те, що позовні вимоги заявлені неналежним позивачем у справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Понесені відповідачем витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги слід стягнути з Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» у сумі 2067грн. (ч.1 та ч.13 ст.141 ЦПК України)

Керуючись ст.ст. 374, ст. 376, ст. 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 травня 2018 року скасувати.

Позов представника Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником залишити без задоволення.

Стягнути з Державної установи «Рівненський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 2067,00 грн. судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 11 вересня 2018 року.

Головуючий :

Судді :