ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа №803/1054/17

касаційне провадження №К/9901/524/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 (суддя Димарчук Т.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя - Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Курилець А.Р.) у справі № 803/1054/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2017 № 0002824003.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 04.09.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29.11.2017 залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 без змін.

Головне управління ДФС у Волинській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: частини п'ятої статті 45, статті 78 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпунктів 14.1.152, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, наголошує, що відповідні доходи визнаються зарахованими до бюджету саме з дня надходження коштів на єдиний казначейський рахунок, а не з дня подання платником платіжного доручення про сплату податку/збору до банківської установи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» подано до органу доходів і зборів електронну декларацію акцизного податку за листопад 2016 року, яку контролюючим органом у цей же день прийнято та зареєстровано.

Згідно із вказаною декларацією самостійно визначена позивачем до сплати сума акцизного податку за листопад 2016 року скала 152220,00 грн.

30.12.2016 згідно з платіжними дорученнями № 14429, № 14432, № 14433, № 14434, № 14435, № 14436, № 14437 Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» ініційовано сплату узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 152220,00 грн.

Вказані платіжні документи прийнято банком, але не виконано.

21.07.2017 Головним управлінням ДФС у Волинській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати акцизного податку по м. Ковель Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль», результати якої оформлено актом № 183/03-20-40-03-14/39610216.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 222.3 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок несвоєчасної сплати податкового зобов'язання з акцизного податку в сумі 152220,00 грн. за листопад 2016 року. Зокрема, з'ясовано, що граничним терміном сплати узгодженої суми податкового зобов'язання було 30.12.2016, в той час як кошти надійшли до бюджету 04.01.2017.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 № 0002824003, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» застосовано штраф у розмірі 15222,00 грн.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 222.1.1 пункту 222.1 статті 222 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суми податку перераховуються до бюджету платниками акцизного податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Згідно з пунктами 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

За правилами пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 цього Закону ініціатор це особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.

Згідно з пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Пунктом 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 зазначеного Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

За правилами пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податку/збору слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків/зборів до бюджету.

Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр-Петроль» подало до обслуговуючого банку - Волинського головного регіонального управління Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» належним чином оформлені платіжні доручення, які прийнято останнім до виконання 30.12.2016, що підтверджується проставленими на платіжних документах штампами з відміткою банку «проведено банком 30.12.2016».

Будь-яких доводів щодо недобросовісності позивача у спірній ситуації відповідачем не наведено.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2017 у справі № 803/1054/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк