Справа № 308/5454/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 серпня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Бисаги Т.Ю., Собослоя Г.Г.,

з участю секретаря Пилип Ю.П.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2017 року (головуюча суддя Бенца К.К.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Міжгірського районного центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

06.06.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що з 01.11.2001 він перебував з відповідачами у трудових відносинах, працюючи на посаді спеціаліста першої категорії Міжгірського районного центру зайнятості. Із 01.02.2004 по 02.05.2015 він займав посаду головного спеціаліста відділу сприяння працевлаштуванню у Міжгірському районному центрі зайнятості.

З 02.05.2015 наказом від 30.04.2015 № 81-К його було переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості особистого консультанта відділу організації працевлаштування населення Міжгірського районного центру зайнятості. З посадовою інструкцією позивач був ознайомлений 02.05.2015 (а.с.82-85 т. 1)

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості № 34-К від 29.01.2016 його було звільнено з вказаної посади з 29.01.2016 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у звязку зі скороченням штату. Підставою звільнення вказано протокол засідання первинної профспілкової організації Міжгірського районного центру зайнятості від 22.01.2016 № 1, та протокол засідання президії ради Закарпатського територіального профспілкового обєднання працівників соціальної сфери від 29.01.2016 № 1.

Позивач вважає таке звільнення незаконним, проведеним з порушенням вимог трудового законодавства, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Вказує на те, що хоча на звільнення позивача і було надано згоду профспілкового комітету, головою якого він є, а також згоду президії ради Закарпатського територіального профспілкового обєднання працівників соціальної сфери (далі: ЗТПОПСС), однак вони отримані в незаконний спосіб. Позивач зазначав, що під тиском директора районного центру зайнятості профспілковий комітет дав згоду на його звільнення. За згодою на звільнення позивача до вищестоящого виборного органу до ЗТПОПСС звернувся не Закарпатський обласний центр зайнятості, а директор Міжгірського районного центру зайнятості, який таким правом не наділений, а відтак, на думку позивача, перевищив свої службові повноваження та порушив процедуру отримання згоди на звільнення від профспілкової організації.

Також вказував на те, що при звільненні не враховано його переважне право на залишення на роботі.

Крім того, позивач зазначав, що своєчасно, у місячний строк, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовом, проте ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Бедьо В.І. від 01.03.2016 було відмовлено у відкритті провадження, оскільки така позовна заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства. У звязку з цим він оскаржив ухвалу від 01.03.2016 до Апеляційного суду Закарпатської області та додатково звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом про поновлення на роботі. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 та закрито провадження у адміністративній справі з тих підстав, що справу не належит розглядати в порядку адміністративного судочинства.Вказані обставини пропуску строку звернення до суду просив вважати поважними.

Посилаючись на дані обставини та норми цивільного і трудового законодавства, просив:

- поновити строк для звернення до суду з позовною заявою;

- визнати протиправним та скасувати наказ від 29.01.2016 №34-К про звільнення;

- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Міжгірського районного центру зайнятості;

- стягнути з Міжгірського районного центру зайнятості на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 29.01.2016.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.11.2017 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На це рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу Посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про задоволення його позову у повному обсязі.

На обґрунтування скарги посилається на тотожні обставини, що зазначені у позовній заяві. Крім цього, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач мав переважне право на залишення на роботі через вищу кваліфікацію, його не мали права переводити на в рази нижчу за кваліфікацією посаду підсобного робітника; до моменту проведення змін в організації праці (до 02.05.2015) та втрати статусу держаного службовця він займав посаду головного спеціаліста, а не провідного, на відміну від інших працівників, які залишилися на роботі; деякі працівники мали менший стаж роботи; звільнення повязане з упередженим ставленням до нього директора Міжгірського районного центру зайнятості.

У відзивах на апеляційні скарги відповідачі просили рішення суду залишити без змін, зазначаючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося згідно з нормам законодавства.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 01.11.2001 ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Закарпатським обласним центром зайнятості та виконував трудові функції на різних посадах, що стверджується відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 (а.с.5-7 т. 1).

Зокрема, наказом від 30.04.2015 №81-К із 02.05.2015 позивача переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Міжгірського районного центру зайнятості, що підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_1 Проходження позивачем державної служби припинено.

Відповідно до Наказу Державної служби зайнятості № 206 «Про затвердження граничної чисельності працівників державної служби зайнятості» від 22.10.2015 (пп. 2.3 п.2) директорам обласних та Київського міського центрів зайнятості до 28.10.2015 необхідно було затвердити відповідні зміни до структури та штатних розписів базових центрів зайнятості .

Згідно наказу Закарпатського обласного центру зайнятості від 22.10.2015 № 102 «Про затвердження граничної чисельності працівників Закарпатської обласної служби зайнятості», 18.11.2015 затверджено штатний розпис Міжгірського районного центру зайнятості - відбувається скорочення чисельності штату, зокрема загальна чисельність штатних одиниць по Міжгірському РЦЗ скорочуються з 25 до 20 одиниць і, зокрема, із штатного розпису у відділі організації працевлаштування населення скорочено дві посади провідних спеціалістів з питань зайнятості (а.с. 59 т. 1).

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП (ч.ч.1,3) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у звязку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Встановлено, що 27.11.2015 позивача попереджено про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України зв'язку із скороченням штату працівників Міжгірського районного центру зайнятості. Факт свого ознайомлення працівник ОСОБА_1 засвідчив підписом і зазначив дату проведення ознайомлення - 27.11.2015 (а.с.113 т.1).

На засіданні профспілкового комітету первинної профспілкової організації Міжгірського РЦЗ від 22.01.2016 (протокол № 1) було розглянуто подання директора Закарпатського ОЦЗ щодо надання попередньої згоди на звільнення працівників Міжгірського РЦЗ, у т.ч. і ОСОБА_1, який серед іншого є членом профкому (а.с. 50). Профком Міжгірського РЦЗ надав згоду на звільнення всіх зазначених у поданні працівників Міжгірського РЦЗ. Питання про надання згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 профкомом розглядалося за його участі.

25.01.2016 директором Міжгірського районного центру зайнятості на імя директора Закарпатського обласного центру зайнятості було внесено подання за №58-01 про звільнення працівників, з якого вбачається, що кандидатами на звільнення у відділі організації працевлаштування населення було 4 працівники: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 (а.с. 51 т.1)

У вказаному поданні, з урахуванням ч. 1 статті 42 КЗпП України, зазначено результати аналізу роботи таких працівників за останні 4 роки із зазначенням показників, що можуть визначати їх кваліфікацію та продуктивність праці.

При цьомуМіжгірським районнимцентром зайнятостівраховано,що ОСОБА_1серед іншихпрацівників,які підлягалискороченню мавприблизно однаковийстаж роботи(14р.)в службізайнятості порівняноз іншимипрацівниками (ОСОБА_2-16р.,ОСОБА_3-14р.,ОСОБА_4 12р.),позивач найбільшукількість разівпорушував трудовута виконавськудисципліну (8разів)за щойому зменшувавсярозмір премії(ОСОБА_2-15, ОСОБА_3-0,ОСОБА_4 3),не мавза останнійперіод заохоченьза сумліннупрацю (ОСОБА_2 немав.,ОСОБА_3 двічіграмоти,ОСОБА_4 двічіграмоти),за високідосягнення упраці таособливий характерироботи мавнайменший розмірнадбавок, не виконував додаткових завдань порівняно з іншими працівниками відділу.

Поряд з іншими порушеннями також вказано відмову ОСОБА_1 пройти 10.07.2015 внутрішнє навчання з персоналом в Міжгірському РЦЗ .

Також 25.01.2016 директором Міжгірського районного центру зайнятості за № 61-01 було внесено подання Закарпатському територіальному профспілковому обєднанню працівників соціальної сфери про дачу попередньої згоди на звільнення позивача (а.с.52-54). Повноваження здійснювати подання про розірвання трудових договорів з працівниками Міжгірського районного центру зайнятості до профспілкової організації відповідно до ст. 43 КЗпП України директору Міжгірського районного центру зайнятості було надано довіреністю від 21.01.2016 № 161-13, виданою директором Закарпатського обласного центру зайнятості (а.с.55 т. 1).

Президією ради ЗТПОПСС на засіданні від 29.01.2016 (Протокол засідання №1) (а.с.156-157 т. 1) було розглянуто подання директора Міжгірського районного центру зайнятості на звільнення голови первинної профспілкової організації Міжгірського районного центру зайнятості ОСОБА_1, на якому погоджено звільнення позивача - голови первинної профспілкової організації Міжгірського районного центру зайнятості відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно акту Міжгірського районного центру зайнятості від 26.01.2016 «Про відмову від пропозиції роботи» позивач відмовився письмово надати відповідь на пропозицію дати згоду обійняти вакантну посаду підсобного робітника (на 0,5 ставки) (а.с.58 т. 1).

Наказом Закарпатського обласного центру зайнятості № 34-к від 29.01.2016 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Міжгірського районного центру зайнятості 29.01.2016 у зв'язку зі скорочення штату працівників відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.155 т. 1).

Підставою для звільнення слугував протокол засідання первинної профспілкової організації Міжгірського РЦЗ №1 від 22.01.2016 та протокол засідання президії ради Закарпатської територіальної профспілкового обєднання працівників соціальної сфери від 29.01.2016 р. №1.

Загальні підстави для звільнення працівника з ініціативи роботодавця визначені у ст. 40 КЗпП України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, судом встановлено, що дійсно у Міжгірському районному центрі зайнятості мало місце скорочення чисельності та штату працівників; позивача було своєчасно попереджено про наступне вивільнення; від переведення на іншу роботу позивач відмовився; в установі з дня попередження про вивільнення позивача до дня звільнення позивача з роботи інші вакантні посади були відсутні, що підтверджується штатними розписами Міжгірського районного центру зайнятості а також довідкою директора Закарпатського обласного центру зайнятості від 01.09.2017 № 1445 -11 про те, що в період з 29.01.2016 по сьогоднішній день на роботу до Міжгірського районного центру зайнятості не призначено жодного працівника (а.с.150). Звільнення позивача, як голови профкому, було проведено з дотриманням вимог ст. ст.43 КЗпП, 252 КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» - за попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (Міжгірського РЦЗ від 22.01.2016, протокол № 1) та вищестоящого виборного органу цієї профспілки (президії Закарпатського територіального об'єднання працівників соціальної сфери від 29.01.2016, протокол № 1).

Також суд правомірно вважав безпідставними доводи позивача про те, що при його звільнені відповідачем не враховано його переважне право на залишення на роботі.

Відповідно до вимог ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судом встановлено, що при звільненні позивача відповідачем було враховано вимоги ст. 42 КЗпП України, проведено аналіз роботи працівників за останні 4 роки звільненню, за наслідками якого Міжгірський районний центр зайнятості враховував відповідні показники.

Щодо доводів позивача про неправомірне переведення у відділ організації працевлаштування населення ОСОБА_5 колегія зазначає наступне.

ОСОБА_5 провідний фахівець з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Міжгірськогом РЦЗ - 20.11.2015 подала заяву, в якій просила призначити її на посаду провідного фахівця з питань зайнятості Відділу організації працевлаштування населення після проходження терміну стажування (а.с 32, т.2). Наказом №242-К від 20.11.2015 ОСОБА_5 було зараховано на стажування на посаді провідного фахівця з питань зайнятості цього відділу з 20 листопада по 3 грудня 2015 року (а.с.33, т.2). Наказом №2345-К від 24.11.2015 з посади провідного фахівця з питань зайнятості Відділу організації працевлаштування населення було звільнено ОСОБА_6 (а.с.34, т.2), і Наказом № 252-к від 04.12.2015, за заявою ОСОБА_5 від 04.12.2015, останню було переведено на посаду провідного фахівця з питань зайнятості Відділу організації працевлаштування населення як таку, що успішно пройшла стажування (а.с.35-36,т.2). Таким чином, ОСОБА_5 було зараховано на стажування ще до попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення. На вакантну посаду після звільнення ОСОБА_6 її було переведено як таку, що успішно пройшла стажування. Роботодавцем також було враховано, що ОСОБА_7, як диспетчером РЗЦ, у 2013 році неодноразово порушувалась виконавська дисципліна, що слугувало підставою для ротації ролей у відділі (а.с.37-38 т. 2), а тому на посаду провідного фахівця з питань зайнятості диспетчера відділу організації працевлаштування населення (з якої було звільнено ОСОБА_6М.) було переведено ОСОБА_5

Отже, звільнення позивача ОСОБА_1 відбулось з додержанням установленого законом порядку, зазначені вимоги закону були дотримані відповідачем, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими і до задоволення не підлягають. Позивач належними та допустимими доказами не довів ті обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, що звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», чи без врахування його переважного права на залишення на роботі.

За таких обставин, висновок місцевого суду про необґрунтованість вимог позивача є правильним.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 вересня 2018 року.

Головуюча:

Судді: