ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2018 року

справа № 804/675/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В., Суховаров А.В.,

секретар судового засідання: Троянов А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, суддя першої інстанції Голобутовський Р. З.,

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасвати:

- податкове повідомлення-рішення №0020271305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування у розмірі 408 398,40 грн., з якого: за податковим зобов'язанням 326 718,72 грн., штрафні санкції 81 679,68 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0020311305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 34 033,20 грн.; з якого: за податковим зобов'язанням 27 226,56 грн., штрафні санкції 6 806,54 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0020281305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 26475,00 грн., з якого: за податковим зобов'язанням 21 180,00 грн., штрафних санкцій 5 295,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0020291305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 340,00 грн.;

- рішення № 0020261305 від 20.12.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4518,13 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020251305 від 20.12.2017 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 45181,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що первинними документами, наданими під час перевірки, підтверджено факт постачання товару, відповідно, реальність здійснення господарської діяльності. Факт постачання товару відповідачем не заперечується. На підтвердження розрахунку за договором постачання позивачем виписані прості векселі на загальну суму 1824155,16 грн., що є передбаченим законодавством та договором належним видом оплати за поставлений товар. Тому висновок контролюючого органу про завищення валових витрат, відображених у податковій декларації про майновий стан і доходи на загальну суму 1815104,00 грн. (без ПДВ) шляхом включення до складу валових витрат неоплачених витрат на придбання товару є необгрутнованим та протирічить чинному законодавству України. Щодо нарахованого зобов'язання з податку на додану вартість зазначено, що єдиною відповідальністю за неподання реєстраційної заяви платником ПДВ є нарахування податкового зобов'язання; з огляду на норми статті 183 Податкового кодексу України з 01.08.2016 року операції з продажу товарів було припинено, але станом на цю дату інсувала заборгованість покупців на цю суму, яка була погашена у вересні 2016 року та не пов'язана з отриманням доходу за вересень, оскільки за першою подією (поставкою товару) періодом доходу є саме липень 2016 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0020281305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в розмірі 21180,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5295,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області повернуто заявнику.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ще частину позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що операції з видачі векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів відображається в бухгалтерському обліку у такий спосіб: у продавця закривається дебіторська заборгованість за кредитом рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і з'являється заборгованість, що відображається за дебетом рахунка 341 «Короткострокові векселі, отримані в національній валюті». У покупця одночасно закривається кредиторська заборгованість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» і з'являється заборгованість по рахунку 621 «Короткострокові векселі в національній валюті». Отже видача векселя в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) товарів тягне за собою збільшення витрат платника податків, тому що в результаті цієї операції відбувається збільшення зобов'язань такого платника податків, ці витрати можуть бути достовірно оцінені та відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що цілком підпадає під визначення витрат, передбачене підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Тобто, видача векселів в оплату за отримані ТМЦ є належним підтвердженням витрат на їх придбання. Також позивачем надано докази фактичної оплати векселів. Ненадання документів під час податкової перевірки не виключає можливість використання цих документів як належних доказів в адміністративному процесі з огляду на вимоги процесуального законодавства щодо з'ясування усіх обставин у справі. Отже податкове повідомлення-рішення № 0020271305 від 20.12.2017 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб підлягає скасуванню. Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0020311305 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору, рішення № 0020261305 від 20.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиний внесок, та вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020251305 також ґрунтуються на висновках завищення позивачем валових витрат, висновки суду про обґрунтованість їх прийняття відповідачем є помилковими, прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права та такими, що не відповідають обставинам справи. В частині задоволення позовних вимог позивач судове рішення не оскаржує. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0020291305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 340 грн. рішення позивачем не оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Позивач у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

За приписами частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований 13.06.1996 року виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області та перебуває на податковому обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

За період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 здійснював на загальній системі оподаткування.

В період з 21.11.2017 по 04.12.2017 Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 6378-п від 10.11.2017 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 за результатами якої складено акт № 31686/04-36-13-05/2360200095 від 08.12.2017 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення:

1. пункту 177.2, підпункту 177.4.4, підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми валових витрат у розмірі 1815104,00 грн., в тому числі: 2016 рік - 1815104,00 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу у розмірі 1815104,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 0,00 грн., 2016 рік - 1815104,00 грн. та занижено ПДФО до сплати в сумі 326718,72 грн., в тому числі: 2016 рік - 326718,72 грн., в результаті чого донараховано: ПДФО у розмірі 326718,72 грн. , в тому числі: 2016 рік - 326718,72 грн.;

2. вимоги підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 р. XX, статті 177 Податкового кодексу України, в частині завищення витрат за 2015-2016 роки в розмірі 1815104,00 грн., в тому числі: 2015 рік - 0,00 грн., 2016 рік - 326718,72 грн., що призвело до заниження до оподаткування військовим збором з чистого (оподатковуваного) доходу в розмірі 27226,56 грн., в тому числі: 2015 рік - 0,00 грн., 2016 рік - 27226,56 грн., в результаті чого донараховано військового збору у розмірі 1673,03 грн. за 2016 рік;

3. підпункту 4 частини 1 статті 4, пункту 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 5 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - перевіркою встановлено заниження бази до сплати єдиного соціального внеску в сумі 1815104,00 грн., в тому числі: 2015 рік - 0,00 грн.; 2016 рік - 1815104,00 грн. в результаті чого сума боргу по ЄСВ складає 45181,29грн., в тому числі за 2016 рік - 45181,29 грн.;

4. пункту 181.1 статті 181, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині несвоєчасної реєстрації платником податку на додану вартість та заниження до сплати ПДВ у розмірі 21180,00 грн.;

5. пункту 203.1 статті 203, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині не подачі податкових декларацій з податку на додану вартість, за період серпень - вересень 2016 року;

6. пункту 4 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пункту 12 розділу II та пункту 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року №435 в частині неподання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік.

На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 20.12.2017 року прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0020271305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за податковим зобов'язанням в розмірі 326718,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81679,68 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020311305 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору, за податковим зобов'язанням в розмірі 27226,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 6806,64 грн.;

- рішення № 0020301305 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиного внеску у розмірі 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020281305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в розмірі 21180,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5295,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0020291305 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 340 грн.;

- рішення № 0020261305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4518,13 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020251305 зі сплати єдиного внеску в сумі 45181,29 грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України)

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства про завищення витрат з придбання ТМЦ у період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. на суму 1815104,00 грн. (без ПДВ) з огляду на відсутність підтвердження оплати за отриманий від ТОВ «АПК «Співдружність» товар.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. (пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України)

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Згідно з пунктом 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. (пункт 2.1. Положення № 88)

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік в Україні» встановлено, що первині та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України)

За приписами підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Статтею 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі. (стаття 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні»)

Матеріалами справи підтверджено, що 04.03.2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АПК «Співдружність» (продавець) укладено договір на постачання товару - запасні частини до обладнання різного призначення.

Пунктом 3.3. вказаного договору передбачено у якості оплати розрахунок у формі простого векселя.

На виконання вказаного договору ТОВ «АПК «Співдружність» виписано видаткові накладні на постачання товару № 03 від 30.03.2016, № 04 від 20.07.2016, № 05 від 20.07.2016, № 06 від 26.07.2016, № 07 від 28.07.2016.

Розрахунок за договором здійснено шляхом виписання простих векселів на загальну суму 1824155,16 грн.: АА2051683 від 28.04.2016 р., АА2051684 від 28.04.2016 р., АА2051685 від 28.04.2016 р., АА2051686 від 28.04.2016 р., АА2052537 від 11.08.2016 р., АА2052538 від 11.08.2016 р., АА2052539 від 11.08.2016 р., АА2052540 від 11.08.2016 р., АА2052542 від 11.08.2016 р., АА2052543 від 11.08.2016 р., АА2052544 від 11.08.2016 р.

Вказані векселі містять реквізити платежу та банківської установи: м. Дніпропетровськ, п/р 26002110773002 у КБ «Приватбанк» МФО 805012.

У акті перевірки контролюючий орган вважає господарську операцію між ТОВ «АПК «Співдружність» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) за договором купівлі-продажу від 04.03.2016 реальною.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надавались письмові пояснення від 30.11.2017 року, в яких позивачем зазначено про погашення вексельних зобов'язань.

Разом з тим, при проведенні перевірки позивачем не надано на запит контролюючого органу документів, які підтверджують погашення вексельних зобов'язань.

При цьому, при розгляді справи до суду першої інстанції надано договір поруки від 14.03.2016, укладений між ТОВ «Техресурс Компані» (поручитель), ТОВ «АПК «Співдружність» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець), предметом якого є в порядку та на умовах, визначених договором купівлі-продажу від 04.03.2016, поручення ТОВ «Техресурс Компані» перед продавцем щодо виконання покупцем обов'язку, та зобов'язання покупця сплатити поручителеві за його вимогою суми заборгованості. Заборгованість покупця виникає за товари, які було (буде) поставлено покупцю та/або за векселями, якими може бути (було) оформлено забезпечено таку заборгованість, та термін сплати яких настав (п.1.2 договору поруки від 14.03.2016).(а. с. 135)

Також, надано акти пред'явлення векселів до платежу від 10.05.2016, від 12.08.2016, щодо пред'явлення ТОВ «Спецмонтажтехнологія» векселів, та квитанції до прибуткового касового ордера ТОВ «Техресурс Компані» про прийняття коштів від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 1 574 315,16 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, дійшов висновку, що суд не приймає як належне підтвердження здійснення оплати за договором від 04.03.2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АПК «Співдружність», оскільки позивач в ході судового розгляду справи не надано доказів погашення заборгованості перед ТОВ «АПК «Співдружність», а лист ТОВ «Техресурс Компані» від 12.05.2016 року не може бути визнаний судом, як підтвердження здійсненого перерахунку суми 1824155,16 грн., жодного підтвердження від ТОВ «АПК «Співдружність» щодо погашення заборгованості позивачем не надано.

Крім того, відповідні документи під час перевірки надані не були.

Колегія суддів критично оцінює такий висновок суду першої інстанції, оскільки , як вбачається з вищевикладених норм чинного законодавства, за умови відображення проведення розрахунків із застосуванням векселів у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі, для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари можна видавати прості векселі.

При цьому, у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. (підпункт 21.1.1 пункт 21.1 статті 21 Податкового кодексу України)

Оскільки позивачем дотримано всі вищезазначені вимоги, будь-яких застережень щодо оплати за поставлений товар у формі простого векселя для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування у Податкового кодексі України не міститься, то висновки податкового органу про несплату за поставлений товар за договором від 04.03.2016 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «АПК «Співдружність», є помилковими та такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 291.6 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

Таким чином, для платників єдиного податку визначено обмеження щодо форми розрахунків за відвантажені товари.

Натомість для фізичних осіб-підприємців, що перебувають на загальній системі оподаткування такі обмеження не встановлені, тому будь-яких порушень чинного податкового законодавства при розрахунку за поставлений товар у вексельній формі позивач не допустив.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та скасування податкового повідомлення-рішення № 0020271305 від 20.12.2018 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатом річного декларування, на суму 408398,40 грн., в т. ч. за податковим зобов'язанням в розмірі 326718,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 81679,68 грн.

Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0020311305 від 20.12.2018 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору, рішення № 0020261305 від 20.12.2017 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиний внесок, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020251305 від 20.12.2018 по сплаті єдиного внеску є похідними від висновку контролюючого органу про завищення позивачем валових витрат, яким вище надано оцінку, та спростовано, тому вказані рішення та вимога також підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 6 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведені правові норми, часткове задоволення позовних вимог, повернення судом першої інстанції частини понесених позивачем та документально підтверджених судових витрат у розмірі 264,75 грн., документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 4920,78 грн. (сплачені за подання позову) та 7779,10 грн. (сплачені за подання апеляційної скарги), всього 12 699,88 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020271305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування у розмірі 408 398,40 грн., з якого: за податковим зобов'язанням 326 718,72 грн., штрафні санкції 81 679,68 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020311305 від 20.12.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: військовий збір у розмірі 34 033,20 грн.; з якого: за податковим зобов'язанням 27 226,56 грн., штрафні санкції 6 806,54 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 0020261305 від 20.12.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 4518,13 грн.

Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0020251305 від 20.12.2017 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 45181,29 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12 699,88 грн.

Постанова набирає законної сили з 06.09.2018 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 06.09.2018.

Головуючий суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров