ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2018 Справа №910/5402/17

Колегія суддів Господарського суду Львівської області в складі: Головуючий суддя: Пазичев В.М., суддя: Рим Т. Я. та суддя: Фартушок Т. Б., при секретарі Вашкевич Н.І., розглянувши матеріали справи:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" (м. Київ)

про: стягнення боргу в розмірі 60182,89 грн.

позивача за зустрічним позовом: Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" в особі Львівської дирекції, (м. Львів)

до відповідача за зустрічним позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів)

про: визнання за ПАТ „Укрпошта" права на оренду за 1 грн. в рік та визнання договору оренди в частині розміру орендної плати частково недійсним

Головуючий суддя Пазичев В.М.

Суддя Рим Т.Я.

Суддя Фартушок Т.Б.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники :

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Малиняк В.А. - дов. № б/н від 01.01.2017 року.

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Райхель Р.П., довіреність № б/н від 17.01.18

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (м. Львів) до Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" (м. Київ) про стягнення боргу в розмірі 60182,89 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 13.06.2017 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.06.2017 року відкладено розгляд справи на 22.06.2017 року, для надання можливості виконати вимоги ухвали суду в повному обсязі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2017 року відкладено розгляд справи на 29.06.2017 року, для надання можливості виконати вимоги ухвали суду в повному обсязі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.06.2017 року відкладено розгляд справи на 08.08.2017 року, у зв'язку із неявкою представника відповідача та для надання можливості виконати вимоги ухвали суду в повному обсязі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.08.2017 року відкладено розгляд справи на 14.08.2017 року, у зв'язку із неявкою представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 року відкладено розгляд справи на 30.08.2017 року, у зв'язку із неявкою представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.08.2017 року відкладено розгляд справи на 11.10.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника позивача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2017 року відкладено розгляд справи на 18.10.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Ггосподарського суду Львівської області від 18.10.2017 року відкладено розгляд справи на 29.11.2017 року, у зв'язку із відсутністю представника позивача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2017 року відкладено розгляд справи на 12.12.2017 року, для надання доказів. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.12.2017 року відкладено розгляд справи на 18.12.2017 року, у зв'язку із відсутністю представників сторін. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.12.2017 року призначено підготовче засідання на 17.01.2018 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.01.2018 року розгляд справи відкладено на 07.02.2018 року, у зв'язку з неявкою представника позивача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2018 року розгляд справи призначено на 14.02.2018 року, у зв'язку із перебуванням судді Пазичева В. М. у відрядженні. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.02.2018 року розгляд справи призначено на 14.03.2018 року, у зв'язку з неявкою представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.11.2017 року зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" в особі Львівської дирекції до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання за ПАТ „Укрпошта" права на оренду за 1 грн. в рік та визнання договору оренди в частині розміру орендної плати частково недійсним прийнято та призначено до спільного розгляду з позовом № 910/5402/17.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.08.2017 року, враховуючи ті обставини, що за предметом спору справа є складною і потребує детального розгляду та об'єктивної оцінки значної кількості зібраних у ній доказів, а також, що витребовуються додатково, слід призначити колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, клопотання відповідача судом задоволено і призначено колегіальний розгляд справи № 910/5402/17 у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.08.2017 року визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя Пазичев В.М., суддя Манюк П.Т. та суддя Фартушок Т.Б.

У зв'язку із відпусткою судді Манюка П.Т., на підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії від 29.08.2017р., замінено суддю Манюка П.Т. на суддю Бортник О.Ю.

У зв'язку із відпусткою судді Фартушка Т.Б., на підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії від 17.10.2017 року, замінено суддю Фартушка Т.Б. на суддю Горецьку З.В.

У зв'язку із відпусткою судді Бортник О.Ю., на підставі протоколу автоматизованої зміни складу колегії від 17.01.2018р., замінено суддю Бортник О.Ю. на суддю Рим Т.Я.

Згідно протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 14.03.2018 року визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя Пазичев В.М., суддя Рим Т. Я. та суддя Фартушок Т. Б.

Суд зазначає, що у зв'язку із прийняттям Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-УІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", нова редакція Господарського процесуального кодексу України, вступила в дію з 15.12.2017р.

Оскільки, під час продовження розгляду даної справи у відповідності до п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних Положень ГПК України, суд вирішив продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, то дану справу слід розглядати зі стадії підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 14.03.2018 р. провадження у справі зупинене, до набрання законної сили судових рішень у справах № 910/12618/17, № 910/11499/17, № 914/707/17.

11.07.2018 року за вх. № 25838/18 від представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом на адресу суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/5402/17, так як, 26.06.2018 року ц справі № 914/707/17 Великою Палатою Верховного суду було постановлено рішення про відхилення касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та залишено без змін Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 року у даній справі.

Ухвалою суду від 10.08.2018 р. поновлено провадження у справі. Підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 03.09.2018 року. Ухвалою суду від 03.09.2018 р. розгляд справи відкладено на 06.09.2018 року, у зв'язку із неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.2017 року, про відкладення від 13.06.2017 року, від 22.06.2017 року, від 29.06.2017 року, від 08.08.2017 року, від 14.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 11.10.2017 року, від 18.10.2017 року, від 29.11.2017 року, від 12.12.2017 року, від 18.12.2017 року, від 17.01.2018 року, від 08.02.208 року, від 14.02.2018 року, від 10.08.2018 р., від 03.09.2018 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.06.2017 року за вх. № 2859/17 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

08.08.2017 року за вх. № 27120/17 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.

14.08.2017 року за вх. № 27749/17 представник позивача подав клопотання.

14.08.2017 року за вх. № 27989/17 представник позивача подав клопотання.

12.10.2017 року за вх. № 34696/17 представник позивача подав клопотання.

14.03.2018 року за вх. № 725/18 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав клопотання про зупинення провадження у справі.

В клопотанні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) зазначає, що в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 910/5402/17 за позовною заявою Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ПАТ "Укрпошта" в особі Львівської дирекції про стягнення заборгованості з орендної плати, за зустрічним позовом ПАТ "Укрпошта" в особі Львівської дирекції до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним п. 5.1 Договору оренди в частині орендної плати та визнання права на користування орендованим приміщенням за 1 грн. в рік. Позивач просить зупинити провадження у справі № 910/5402/17 до вирішення справ № 910/12618/17, № 910/11499/17 та № 914/707/17, що перебувають на розгляді в апеляційній та касаційній інстанціях. Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) це клопотання підтримав.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.2017 року, про відкладення від 13.06.2017 року, від 22.06.2017 року, від 29.06.2017 року, від 08.08.2017 року, від 14.08.2017 року, від 30.08.2017 року, від 11.10.2017 року, від 18.10.2017 року, від 29.11.2017 року, від 12.12.2017 року, від 18.12.2017 року, від 17.01.2018 року, від 08.02.2018 року, від 14.02.2018 року, від 10.08.2018 р., від 03.09.2018 р. виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

29.08.2017 року за вх. № 29200/17 представник відповідача подав пояснення.

17.01.2018 року за вх. № 1743/18 представник відповідача подав клопотання.

Відповідно до ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відповідно до ст. 240 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 06.09.2018 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 14.09.2015 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - позивач) та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» (надалі - відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № С-9807-15 (надалі - Договір), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 203,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. О. Довженка, 6.

Позивач зазначає, що термін дії Договору визначений на 2 роки 364 дні з 14.09.2015 р. до 13.09.2018 р. включно (п. 4.1. Договору).

Згідно зі ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник та кредитор.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а згідно з ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п. 5.2. Договору, орендна плата перераховується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць.

Позивач зазначає, що підпунктом 7.2 Договору оренди встановлений обов'язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до довідки про заборгованість № 4-2302-319 від 17.03.2017 р. відповідач порушував умови Договору, оскільки не вносив плату за користування об'єктом оренди, в результаті чого виникла заборгованість на загальну суму 60182,89 грн.

Згідно з ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до вимог чинного законодавства, за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів віднесено до підвідомчості господарських судів.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта". правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта», як Національний оператор поштового зв'язку, покликаний задовольняти основні інформаційні потреби населення щодо доставки засобів масової інформації, посилок, бандеролей, вручення пенсій та соціальних допомог населенню, приймання різного роду платежів, а також пересилання письмової кореспонденції. Надання послуг поштового зв'язку проводиться об'єктами поштового зв"язку підприємства згідно з вимогами Правил надання послуг поштового зв"язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009 р. № 270. які розроблені відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок» та Актів Всесвітнього поштового союзу.

14 вересня 2015 року між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Українським державним підприємством поштового зв"язку, в особі Львівської дирекції (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна № С-9807-15. Термін Договору визначений на 2 (два) роки 364 дні з 14 вересня 2015 року до 13 вересня 2018 року (п. 4.1 Договору).

Згідно п. 1.1. Договору, Орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради від 21.11.2013 року № 2923 від 20.11.2014 р. № 4052 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 203,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. О. Довженка 6, та перебуває на балансі ЛКП «Хуторівка», для розміщення відділення поштового зв'язку.

Розмір орендної плати, згідно п. 5.1 та 5.2 Договору, визначається відповідно до чинної на час укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої Ухвалами Львівської міської ради від 07.06.2007 р. № 897 (із змінами та доповненнями) та від 14.07.2015 р. № 4966 і складає:

- 2544,05 грн. без ПДВ за перший місяць оренди терміном на 1 рік з датиі укладення цього Договору оренди до 14 вересни 2016 року включно:

- 8480,17 грн. без ПДВ з 15 вересня 2016 року до закінчення терміну дії цього Договору, і підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік).

Відповідач наголошує, що перед укладанням Договору оренди № С-9807-15 від 14.09.2015 р. на підставі звернення УДППЗ«Укрпошта» від 12.07.2012 р. № 01-06-1094 (зареєстроване у Львівській міській раді 24.07.2012 р. № 2-19100) Львівською міською радою прийнято Ухвалу від 27.12.2012 р. № 2067 «Про встановлення УДППЗ «Укрпошта» орендної плати за користування нежитловими приміщеннями» та визначено Львівській дирекції УДППЗ «Укрпошта» орендну плату за користування нежитловими приміщеннями, що перебувають у власності територіальної громади м. Львова, у розмірі 1 грн. на рік без ПДВ за кожний об'єкт оренди терміном на 1 рік. Після закінчення терміну дії договорів оренди нерухомого майна приміщень, у яких знаходяться відділення поштового зв'язку, виникла необхідність їх переукладення, в тому числі і того, об'єктом якого є приміщення, що знаходиться за адресою: Львів, вул. О. Довженка, 6, площею 203,8 кв.м.

Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» стверджує, що з метою переукладення договорів оренди неодноразово зверталася з листами (листи № 01-09-834 від 16.10.2014 р., № 01-09-557 від 11.07.2014 р., листи, які зареєстровані в Центрі надання адміністративнихпослуг за № 2-5617 від 07.04.2014 р. та № 2-7644 від 15.05.2014 р. додаються) до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР та до Голови комісії комунального майна та власності Львівської міської ради щодо продовження договорів оренди з орендною платою в розмірі 1 грн. на рік для відділень поштового зв'язку, та приведеним у відповідність Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна в частині, що стосується визначення орендної плати за користування комунальним майном для розміщення відділень потового зв'язку.

19.05.2014 р. позивач листом № 2302-1339 повідомив, що Ухвалами, прийнятими Львівською міською радою, УДППЗ «Укрпошта», в особі Львівської дирекції, надано право укласти договори оренди з Управлінням комунальної власності Львівської міської ради, але розмір орендної платті за об'єкт оренди буде визначено згідно Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 р. № 897 «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова, відповідно до орендної ставки за використання нерухомого майна, і становитиме 5%.

Відповідач зазначає, що не враховуючи вимоги, які викладені у листах Львівської дирекції УДПІП «Укрпошта» «Щодо укладення договорів оренди з орендною платою в розмірі 1 грн. на рік у відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», Управління комунальної власності ДЕР ЛМР 09.09.2015 р. повідомило відповідача листом № 2302-вих.2077 про необхідність підписання договорів оренди нерухомого майна» із застосуванням орендної ставки 1,5 % від вартості орендованого майна виключно до 14.09.2015 р., а у випадку непідписання договорів оренди до вказаного терміну, буде застосовуватися орендна ставка 5 % на весь термін дії Договору.

Відповідач стверджує, що даний договір він вимушений був укласти на умовах позивача, оскільки, відділення поштового зв'язку за вказаною адресою знаходиться багато років, діяльність підприємства поштового зв"язку повязана з територією обслуговування, тому пошук нового приміщення призвів би до тимчасового припинення функціонування ВПЗ, перенесення в інше місце, що потягнуло би за собою неможливість доставки кореспонденції, пенсій та державних допомог на доставочних дільницях зони обслуговування відділення поштового зв'язку, що призвело б до численних скарг, як із сторони мешканців, підприємств, організацій та органів місцевого самоврядування, та могло викликати соціальну напругу.

Оскільки, на думку відповідача, УДППЗ «Укрпошта», як національний оператор, покликаний задовольняти основні інформаційні потреби населення щодо доставки засобів масової інформації, а також здійснювати вручення пенсій та допомог, протягом 2-х місячного терміну з позивачем Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» була вимушена укласти Договори оренди, в т.ч. і Договір оренди № С-9807-15 від 14.09.2015 р.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про поштовий зв'язок", місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень зобов'язані надавати допомогу операторам у розміщенні на відповідних територіях об'єктів поштового зв'язку.

Відповідач зазначає, що під час проектування розвитку населених пунктів, будівництва та реконструкції житлових масивів у містах, а також окремих житлових будинків місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень повинні вживати заходів щодо забезпечення проектування і будівництва об'єктів поштового зв'язку, призначених для організації надання універсальних послуг поштового зв'язку, відповідно до встановлених нормативів, з можливістю наступної передачі їх Національному операторові у користування на пільгових умовах. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні в межах своїх повноважень всебічно сприяти ефективній діяльності та розвитку об'єктів поштового зв'язку на відповідних територіях. Як вбачається із дій органів місцевого самоврядування шляхом прийняття ухвал щодо надання в оренду приміщень для розміщення відділень поштового зв"язку, не сприяли відповідачу щодо укладення договорів оренди в розмірі 1 грн. відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Згідно з частинами 1, 3 статті 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", засобам масової інформації у встановленому порядку передаються у безстрокову оренду приміщення загальнодержавної і комунальної власності, якими вони користуються для здійсненим виробничої діяльності. Державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об"єднаннями громадян, державнимими науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективми, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", норми цього Закону поширюються також на телерадіоцентри та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність цих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації.

За твердженням відповідача, Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» виступило національним оператором поштового зв'язку. Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» є філіалом УДППЗ «Укрпошта» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрпошта», відповідно до п. 2.2.3 Статуту УДППЗ «Укрпошта», ч. 3 п. 21 Статуту ПАТ «Укрпошта» та Положення «Про Львівську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» (із змінами внесеними наказом в.о. генерального директора ПАТ «Укрпошта» від 02.03.2017 р. № 237), функцією Львівської дирекції є надання послуг розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою, що підпадає під дію ч. 3 ст. 6 Закону і на відповідача розповсюджується такий же порядок переданим в оренду приміщень та розмір орендної плати, що і для бюджетних установ.

Відповідно до п. 10 Методики розрахунку, порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року, розмір річної орендної плати за оренду нерухомою майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, зокрема, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних в комунальних періодичних видань, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують становить 1 гривню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методика розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності визначається Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності (листи № 01-09-834 від 16.10.2014 р. № 01-09-557 від 1 1.07.2014 р.).

За твердженням відповідача, ухвалами Львівської міської ради про надання в оренду нежитлових приміщень Поштамту-ЦПЗ № 1 Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» для розміщення відділень поштового зв'язку визначено, що розмір орендної плати визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном, яка розроблена на основі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, та не може їй суперечити, а також звужувати права третіх осіб чи іншим чином погіршувати їх становище.

Також, відповідач зазначає, що Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» зверталась до відповідача з листами № 22-07-02 від 19.10.2016 р. ,№ 22-07-03 від 18.11.2016 р., № 22-07-94 від 28.12.2016 р. щодо внесення змін до Договорів оренди у частині застосування орендної ставки в 1 гривню в рік, на що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у відповідях зазначило, що розмір орендної плати переглядається лише за згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідач зазначає, що 02.03.2016 р. Львівською дирекцією УДППЗ «Укрпошта» направлено лист № 02-07-169 «Щодо індексації орендної плати», щодо надання роз"яснення в частині нарахування індексації орендної плати за січень 2016 року згідно діючих договорів оренди для розміщення ВПЗ (в т.ч. Договір № С-9807-15 від 14.09.2015 р.), оскільки, на підставі п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» зупинено на 2016 рік дію норми статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України. 1992 р.. № 30 ст. 416) в частині індексації орендної плати.

04.05.2016 р. Управління комунальної власності ДЕП ЛМР надало УДППЗ «Укрпошта» відповідь № 2302-1039 «Щодо індексації орендної плати по договорах оренди нерухомого майна комунальної власності», в якій вказано, що індексація орендної плати зупинена по договорах оренди нерухомого майна, які були укладені після 01.01.2016 р. Також, відповідач повідомив, що Львівською міською радою був підготовлений проект ухвали «Про зупинення індексації орендної плати на 2016 рік, але на пленарному засіданні 2-ї сесії 7-го скликання 11.02.2016 р. не набрав необхідної кількості голосів на підтримку, тому був відхилений.

Оскільки, за твердженням відповідача ст. 6 Закону України "Про державну підтримку засобів масової у інформації та соціальний захист журналістів" прирівнює підприємства поштового зв'язку до організацій, що фінансуються з бюджету і якщо розмір річної плати за оренду нерухомого майна у м. Львові бюджетними організаціями становить 1 гривню, то і для Львівської дирекції УДППЗ «Укрпошта» розмір річної орендної плати за користування об'єктами нерухомого майна, також повинен становити 1 гривню, а нарахування індексації орендної плати з січня 2016 року повинно бути припинено, адже, в законі відсутня пряма норма, що вказує на зупинення індексації орендної плати по договорах оренди нерухомого майна, які були укладені після 01.01.2016 р.

Відповідач звертає увагу на Постанову Верховного суду України від 27.05.2015 р. за заявою Сумської дирекції УДППЗ «Укрпошта» про перегляд ВСУ постанови Вищого господарського суду України від 18.03.2015 р. у справі № 920/49/14 за позовом УДППЗ «Укрпошта» до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, третя особа - ТОВ «Ікс-Прес», про спонукання укласти договір.

Оскільки, на думку відповідача, органи місцевого самоврядування не дотримали прямих норм законів а саме: статті 12 Закону України "Про поштовий зв'язок", ч. 2 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та не сприяли Львівській дирекції УДПНЗ «Укрпошта (правонаступником якого є ПАТ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції) в укладенні договорів оренди з орендною платою в розмірі 1 грн. в рік для розміщення ВПЗ, тому нарахування орендної плати в сумі 60182,89 грн. є незаконним та неправомірним, у зв'язку з недотриманням вимог вищевказаних законів при укладенні договору оренди № С-9807-15 від 14.09.2015 р. в частині орендної плати, оскільки розмір оренди перевищує 1 грн. Відповідно до ч. 1, 3 є т. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У силу припису частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочпну є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчиненим правочину.

Підставою недійсності правочпну є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу та якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Частина 1. 2 ст. 207 ЦК України зазначає, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову зобов'язання, яка самостійно в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої строни або третіх осіб.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарськіїх договорів) недійсними», якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству. чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно із ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. № 777, до повноважень Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходження.

Згідно з п. 1.1 Положення про Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням Виконавчого комітету міської ради від 02.12.2016 р. № 1125, Управління комунальної власності Львівської міської ради є структурним підрозділом Департаменту економічної політики Львівської міської ради.

Відповідно до цього ж Положення, основними завданнями Управління є: виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м. Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м. Львова.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та правочини.

Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених Законом, а також з угод, не передбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, таку як: передати майно, сплатити кошти тощо, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 14.09.2015 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - позивач) та Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта», в особі виконуючого обов'язки директора Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (далі - відповідач) Ростова Миколи Васильовича укладено Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № С-9807-15 (далі - Договір), згідно з п. 1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 203,8 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. О. Довженка, 6.

Договір укладений на термін з 14.09.2015 р. до 13.09.2018 р. (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.6 Договору, орендна плата сплачується орендарем не пізніше 20 числа місяця за попередній місяць. Обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату передбачений також у п. 7.1.2 Договору оренди.

Щодо заперечень позивача за зустрічним позовом про безпідставність нарахування орендної плати в заявленому розмірі, оскільки згідно положень чинного законодавства України, він має право на сплату орендної плати в розмірі 1 грн. в рік, то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Статтею 653 ЦК України спеціально розмежовуються поняття "зміна договору" та "зміна зобов'язання, що випливає з договору": якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Верховний Суд України в постанові № 916/1689/15 від 29.03.2017 р. висловив обов'язкову до застосування правову позицію про те, що аналіз наведених вище норм права та приписів частини другої статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дає підстави для висновку, що до моменту внесення змін до договору оренди орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрпошта" зверталося до Управління комунальної власності із проханням внести зміни в п. 5.1 Договору, в якому визначити розмір орендної плати - 1 грн. в рік. Однак, Управління комунальної власності в добровільному порядку відмовилося вносити відповідні зміни до Договору. Доказів внесення змін до спірного договору оренди та доказів звернень до суду із вимогою внести відповідні зміни до Договору, який є предметом спору, не представлено.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність змін до п. 5.1 спірного Договору, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі, передбаченому чинним Договором оренди.

Суд зазначає, що доводи позивача за зустрічним позовом про наявність законодавчо встановленого права на оренду в розмірі 1 грн. в рік можуть бути лише підставою для внесення змін в Договір в судовому порядку. Однак, до моменту внесення таких змін, ці доводи не можуть слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати, оскільки, згідно приписів ст. 632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Враховуючи те, що відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) за спірний період користувався орендованими приміщеннями, тому відсутні правові підстави для зміни ціни після користування орендованим майном.

Відповідно до Довідки про заборгованість № 4-2302-319 від 17.03.2017 р., відповідачем орендна плата за користування об'єктом оренди своєчасно не вносилась, у зв'язку з чим допущено заборгованість на загальну суму 60182,89 грн.

Однак, здійснивши перерахунок суми заборгованості суд встановив, що позивачем допущена помилка у розрахунку суми основного боргу, а саме невірно здійснено розрахунок відповідно до умов Договору оренди. Так, при розрахунку орендної плати, позивачем невірно застосовано показник індексу інфляції, всупереч п. 5.3 Договору.

Таким чином, судом встановлено що розмір орендної плати за період з 15.09.2016 р. по 31.02.2017 р. становить:

15.09.2016 р.-30.09.2016 р. = 5427,31 грн.; жовтень 2016 р. = 10359,38 грн.; листопад 2016 р. = 10649,44 грн.; грудень 2016 р. = 10841,13 грн.; січень 2017 р.= 10938,70 грн.; лютий 2017 р.= 11048,09 грн.

Отже загальна сума заборгованості за вказаний період становить 59264,03 грн.

Щодо зустрічного позову, судом встановлено, що 14 вересня 2015 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та Українським державним підприємством поштового зв'язку в особі Львівської дирекції (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення № С-9807-15 від 14.09.2015 р. (далі - Договір № С-9807-15 від 14.09.2015 р.). Термін дії Договору визначений на 2 (два) роки 364 дні з 14 вересня 2015 до 13 вересня 2018 (п. 4.1. Договору).

Згідно п 1.1. Договору, Орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради від 21.11.2013 р. № 2923, від 20.11.2014 р. № 4052, від 27.08.2015 р. № 5026, передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 203,8 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. О. Довженка, 6 та перебуває на балансі ЛКП «Хуторівка», для розміщення відділення поштового зв'язку.

Розмір орендної плати, згідно п. 5.1. та 5.2 Договору, визначається відповідно до чинної на час укладення Договору Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої Ухвалами Львівської міської ради від 07.06.2007 р. № 897 (зі змінами та доповненнями) та від 14.07.2015 р. № 4966 і складає:

- 2544,05 грн. без ПДВ за перший місяць оренди терміном на 1 рік з дати укладення цього Договору оренди до 14 вересня 2016 року включно.

- 8480,17 грн. без ПДВ з 15 вересня 2016 року до закінчення терміну дії Договору, і підлягає індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік).

Перед укладенням Договору оренди № С-9807-15 від 14.09.2015 р. на підставі звернення УДППЗ «Укрпошта» від 15.05.2014 р. № 01-09-416, ЛМР було прийняте рішення № 2067 «Про встановлення УДППЗ «Укрпошта» орендної плати за користування нежитловими приміщеннями» та визначено Львівській дирекції УДППЗ «Укрпошта» орендну плату за користування нежитловими приміщеннями, що перебувають у власності територіальної громади м. Львова, у розмірі 1 грн. на рік без ПДВ за кожний об'єкт оренди терміном на 1 рік.

Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» з метою переукладення договорів оренди неодноразово зверталася з листами (листи № 01-09-834 від 16.10.2014 р., № 01-09-557 від 11.07.2014 р., листи, які зареєстровані в Центрі надання адміністративних послуг за № 2-5617 від 07.04.2014 р. та № 2-7644 від 15.05.2014 р.) до Управління комунальної власності ДЕР ЛМР та до Голови комісії комунального майна та власності Львівської міської ради щодо продовження договорів оренди з орендною платою в розмірі 1 грн. на рік для відділень поштового зв'язку, та приведенням у відповідність Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова до вимог Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна в частині, що стосується визначення орендної плати за користування комунальним майном для розміщення відділень поштового зв'язку.

19.05.2014 р. позивач листом № 2302-1339 повідомив, що Ухвалами, прийнятими Львівською міською радою, УДППЗ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції надано право укласти договори оренди з Управлінням комунальної власності Львівської міської ради, але розмір орендної платті за об'єкт оренди буде визначено згідно Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затвердженої Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 р. № 897 «Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м. Львова», відповідно до орендної ставки за використання нерухомого майна, і становитиме 5%.

Львівська дирекція УДППЗ «Укрпошта» зверталась до відповідача з листами № 22-07-02 від 19.10.2016 р., № 22-07-03 від 18.11.2016 р., № 22-07-94 від 28.12.2016 р. щодо внесення змін до Договорів оренди у частині застосування орендної ставки в 1 гривню в рік, на що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у відповідях зазначило, що розмір орендної плати переглядається лише за згодою сторін або за рішенням суду.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом в частині визнання недійсним п. 5.1 договору оренди № Ф-9806-15 від 14.09.2015 р. в частині орендної плати, що перевищує 1 грн., колегія суддів вважає такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пункт 4 даної статті передбачає, що дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 215 ЦК України, зазначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як на підставу своєї вимоги про визнання недійсним п. 5.1 Договору в частині орендної плати, що перевищує 1 грн., відповідач посилається на невідповідність цього пункту нормами Методики розрахунку орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Положенням про оренду майна територіальної громади м. Львова, затвердженим Ухвалою міської ради від 07.06.2007 р. № 897 (із змінами та доповненнями), визначено, що орендодавцем комунального майна є Управління комунальної власності Департаменту економічної політики.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р., державні та комунальні телерадіоорганізації, редакції державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємства зв'язку, що їх розповсюджують, користуються орендою та послугами поштового, телеграфного і телефонного зв'язку в порядку та за тарифами, встановленими для бюджетних організацій.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» норми цього Закону поширюються також на телерадіоцентри та підприємства поліграфії і зв'язку тією мірою, наскільки вони забезпечують діяльність цих засобів масової інформації.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», суб'єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується видання, є розповсюджувачем продукції друкованого засобу масової інформації.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до п. 2.2. Статуту ПАТ «Укрпошта», який затверджений наказом Міністерства інфраструктури України № 56 від 16.02.2017 р., до одних із видів діяльності ПАТ «Укрпошта», поряд з іншими, зокрема, віднесено розповсюдження періодичних друкованих видань за передоплатою, здійснення видавничої діяльності, видання газет, журналів та інших видів видавничої діяльності.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Львівська дирекція Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» є відокремленим підрозділом Публічного акціонерного товариства «Укрпошта». Відповідно до п. 2.2. Положення про Львівську дирекцію УДППЗ «Укрпошта» (із змінами та доповненнями), затвердженого наказом УДППЗ «Укрпошта» від 09.11.2015 р. № 862, одними із функцій позивача поряд з іншими, визначено розповсюдження періодичних друкованих видань за передплатою, здійснення видавничої діяльності, видання газет, журналів та інших видів видавничої діяльності.

Статтею 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачено необхідності узгодження у договорі оренди цільового призначення орендованого майна за кожним із видів господарської діяльності.

Поширення заходів державної підтримки засобів масової інформації на підприємства зв'язку пов'язано зі здійсненням підприємствами зв'язку діяльності з розповсюдження періодичних друкованих видань, зазначених у частинах 1 та 3 статті 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Таким чином, діяльність позивача за зустрічним позовом підпадає під дію Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» та Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»

Відповідно до п. 10 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року N 786 (з подальшими змінами і доповненнями до неї), розмір річної орендної плати за оренду нерухомого майна бюджетними організаціями, які утримуються за рахунок державного бюджету, державними та комунальними закладами охорони здоров'я, які утримуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, державними та комунальними телерадіоорганізаціями, редакціями державних і комунальних періодичних видань та періодичних видань, заснованих об'єднаннями громадян, державними науково-дослідними установами, навчальними закладами, трудовими і журналістськими колективами, підприємствами зв'язку, що їх розповсюджують, Товариством Червоного Хреста України та його місцевими організаціями, асоціаціями органів місцевого самоврядування із всеукраїнським статусом, а також інвалідами з метою використання під гаражі для спеціальних засобів пересування, становить 1 грн.

Як зазначено вище у цій постанові, п. 5.1 спірного договору, не відповідає вищенаведеним положенням Законів України та Методики.

Також слід зазначити, що ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що органи місцевого самоврядування діють та керуються лише в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону до 15.12.2017 р.) господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Крім того, ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України (в редакції закону з 15.12.2017 р.) також передбачає право суду ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

В даному випадку, ПАТ «Укрпошта» в особі Львівської дирекції на розгляд місцевого господарського суду подано зустрічну позовну заяву до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» права на користування орендованими приміщеннями, розмір орендної плати за яке має становити 1 грн. в рік; визнання недійсним п. 5.1 договору оренди № Ф-9806-15 від 14.09.2015 р. в частині орендної плати, що перевищує 1 грн. та стягнення судових витрат, яка місцевим господарським судом прийнята до розгляду.

Однак, щодо вимоги про визнання недійсним п. 5.1 Договору оренди № С-9807-15 від 14.09.2015р. в частині орендної плати, що перевищує 1 грн., то така вимога теж задоволенню не підлягає у зв'язку із таким.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Погодження сторонами певних умов договору щодо розміру орендної плати є волевиявленням сторін та не порушує встановлені норми Закону щодо визначення іншого розміру орендної плати (більшого чи меншого). Інших документальних обґрунтувань, щодо наявності підстав визнання недійсним у цій частині договору оренди суду не надано. Відтак, за даних обставин у суду відсутні правові підстави для визнання недійсним Договору оренди № С-9807-15 від 14.09.2015р. у цій частині.

Верховний Суд України в листі від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України" зазначив, що визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов, необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК). Його застосування регулюється ст. ст. 215 - 236 ЦК. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції), відшкодування збитків або моральної шкоди у випадках, коли її відшкодування передбачено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 2.1, 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Крім того, згідно ст. 217 ЦК Укрїни, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже в разі визнання п. 5.1 Договору недійсним, відповідач за первісним позовом ставить під сумнів дійсність всього Договору.

Тому, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Укрпошта" шляхом пред'явлення вимоги про визнання недійсним п. 5.1 Договору в частині орендної плати, що перевищує 1 грн., намагається внести зміни в цей Договір та встановити розмір орендної плати - 1 гривню. Вказані дії позивача є недопустимими, оскільки матеріально-правові підстави та порядок внесення змін в Договір оренди чітко передбачені в ст.ст. 651, 652 ЦК України, ст. 188 ГК України та ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Вказаними статтями передбачено і спосіб такого внесення.

Чинне законодавство України не передбачає можливості та матеріально-правових підстав для внесення змін у договір шляхом використання правового механізму, установленого ст.ст. 203, 215 та 216 ЦК України.

Проаналізувавши встановлені сторонами умови Договору, суд дійшов висновку, що зміст договору (правочину) не суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, в момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч.1 ст. 203 ЦК України. Належні та допустимі докази на спростування зазначеної обставини у матеріалах справи відсутні.

Статтею 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї норми передбачені способи захисту прав та інтересів, зокрема, визнання права.

Як зазначено Верховним Судом України в листі від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України», позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

В даній справі відсутні правові підстави визнавати за ПАТ «Укрпошта» право на користування орендованим приміщенням згідно Договору оренди № С-9807-15 від 14.09.2015р. розмір орендної плати, за яке має становити 1 грн. в рік., оскільки позивачу за зустрічним позовом слід привести у відповідність з вимогами закону спірний пункт Договору, а саме 5.1., у встановленому законом порядку та спосіб, тому в цій частині вимоги позивача за зустрічним позовом до задоволення не підлягають.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем за первісним позовом позовні вимоги не спростовані, суд прийшов до висновку, що первісний позов Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" в особі Львівської дирекції про стягнення боргу в розмірі 60182,89 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 59264,03 грн.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження частини своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що зустрічний позов Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання за ПАТ „Укрпошта" права на оренду за 1 грн. в рік та визнання договору оренди в частині розміру орендної плати частково недійсним є не обґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 145 від 10.03.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Як доказ сплати судових витрат, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) подав платіжне доручення № 6748 від 30.10.2017 року на суму 3200,00 грн. про сплату судового збору.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід покласти на сторін пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги за первісним позовом - задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) заборгованість в сумі 59264 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 03 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрпошта" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) суму сплаченого судового збору в розмірі 1575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 57 коп.

4. У задоволенні решти частини первісних позовних вимог - відмовити.

5. У заловоленні зустрічних позовних вимог - відмовити.

6. Наказ видати, в порядку ст. 327 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 07.09.2018 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку ст. 256 ГПК України.

Головуючий суддя Пазичев В.М.

Суддя Рим Т. Я.

Суддя Фартушок Т. Б.