open
  • Друкувати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 22-ц-74
Історія справи
Справа № 22-ц- 74 /2010                      Головуючий у 1-й інстанції – Котенко О.А.

Категорія  6                                           Суддя-доповідач – Семеній Л.І.

                                                     УХВАЛА      

                                               і м е н е м              У к р а ї н и

“ 19 ” січня  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого –  Шевченко В.А.,

суддів            –  Семеній Л.І., Кононенко О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

 на рішення    Ковпаківського районного суду м.Суми   від  10 вересня  2009 року

 у справі за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3

 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Комунальне підприємство  “Сумське міське бюро технічної інвентаризації ”, Управління  архітектури та містобудування Сумської міської ради, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю  у Сумській області

          про  визнання права власності  на самочинно побудовану прибудову, визнання  проведеного переобладнання законним,

 

встановила:

Рішенням суду від 10 вересня  2009 року  відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання  права власності  на самочинно збудоване  нерухоме майно за необґрунтованістю.

Додатковим рішенням від 07 грудня 2009 року зазначене рішення доповнено та відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання проведеного переобладнання законним за необґрунтованістю.

        В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати  рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким  задовольнити їх позовні вимоги  в повному обсязі.

        Зазначають, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим  в зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням  норм процесуального права. Зокрема, погоджуючись з тим, що розміри прибудови не відповідають зазначеним у проекті, вважають, що це не може бути  істотним порушенням  норм ДБН та прав відповідачів. Також зазначають, що наявність  вологи, сольових проступів на стінах та підлозі, потрапляння вихідних газів з димовивідної труби в приміщення 2-го поверху житлового будинку А-1 фактично нічим не доведені, а лише  з’ясовано експертом зі слів співвласників. Вважають, що відсутність дозволу на виконання будівельних робіт, неприйняття прибудови в експлуатацію  не можуть бути перешкодою у визнанні за ними права власності  на самочинне будівництво.

    Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянтів, ОСОБА_7, яка підтримала скаргу з мотивів в ній викладених, відповідача ОСОБА_4 та представників відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які заперечили проти задоволення скарги, перевіривши  законність й обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі є співвласниками 21/100 частини жилого будинку №6 по вул.Лєскова м.Суми в рівних частках. Співвласниками іншої частини цього будинку є ОСОБА_4 та ОСОБА_5(до шлюбу ОСОБА_5). Власником сусіднього будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_6

    Згідно з рішенням виконкому Сумської міської ради від 26.09.2006 року №501 позивачам було надано дозвіл на будівництво житлової прибудови до  будинку розміром 7,3 м  х  6,20 м., але позивачами здійснено її будівництво в розмірах 10,69 м х 5,91м.

    При будівництві прибудови були порушені  будівельні норми і правила, протипожежні правила, споруда збудована без належного дозволу на виконання будівельних робіт, при її будівництві  були порушені права відповідачів – співвласників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а також власника  будинку АДРЕСА_1  - ОСОБА_6 Зазначена споруда в експлуатацію відповідною комісією не приймалась, до органів  місцевого самоврядування з приводу здійсненого самочинного будівництва  позивачі  не звертались.

    Вказані факти правильно встановлені судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався у рішенні.

    Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

    Цією нормою передбачене загальне правило про те, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

    Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

    Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову  територій» передбачено, що інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю надається дозвіл на виконання будівельних робіт – документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єктів будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земельних робіт. Здійснення будівельних робіт без дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність.

    Згідно з п.п.1.5, 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року №6/5 підлягає обов’язковій реєстрації   право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

    Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

    На підставі п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об’єктів нового  будівництва, зокрема, як житлово-громадського, так і виробничого призначення,  інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

    Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивачі не надали суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували  здійснення  ними  передбаченого чинним законодавством комплексу заходів, а саме: замовлення робочого проекту на будівництво прибудови, погодження і затвердження його у встановленому порядку, одержання дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, введення об’єкту будівництва в експлуатацію.

    За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання за позивачами права власності на самочинно побудовану прибудову.

    Доводи апелянтів щодо отримання дозволу на будівництво прибудови  рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 26.09.2006 р., погодження даного питання з мешканцями сусідніх будинків в письмовому вигляді та наявність висновків експерта про можливість усунення недоліків, не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду за відсутності акту прийняття в експлуатацію даного об'єкту.

Інші доводи апелянтів не спростовують висновків суду та не є підставами для скасування  чи зміни рішення, яке ухвалене у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись  п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308,313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми  від 10 вересня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців.

Головуючий –

           Судді –  

Джерело: ЄДРСР 7628169
Друкувати PDF DOC
Копіювати скопійовано
Надіслати
  • PDF
  • DOC
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
скопійовано Копіювати
Шукати у розділу