РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2018 року

Київ

справа №9901/550/18

адміністративне провадження №П/9901/550/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Анцупової Т.О., Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Журіної О.О.,

представників:

позивача - Маселка Р.А.,

відповідача - Таркаєвої О.С.,

розглянув у судовому засіданні справу за позовом громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» (далі - ГО) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) про визнання рішення та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ГО подала до Верховного Суду як суду першої інстанції адміністративний позов до ВКСС (далі - також Комісія) з вимогою визнати протиправною відмову Комісії надати інформацію про прізвище, ім'я та по батькові, а також посаду особи, відповідальної за розгляд повідомлень про відображення суддею Вищого адміністративного суду України, членом ВККС Весельською Тетяною Федорівною (далі - Суддя) недостовірних відомостей у деклараціях доброчесності та деклараціях родинних зв'язків, поданих за 2015- 2017 роки.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до положень статті 34 Конституції України ГО має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Право особи на інформацію передбачено статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних прав, як-от одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади.

Своє право на звернення до адміністративного суду за захистом ГО конкретизує тим, що є суб'єктом, який з погляду закону може бути запитувачем інформації, та природою запитуваної інформації. У цьому сенсі переконує, що інформація про прізвище, ім'я та по батькові, посада особи, відповідальної за розгляд повідомлень ГО про відображення Суддею недостовірних відомостей у деклараціях родинних зв'язків та тверджень у деклараціях доброчесності за 2015- 2017 роки становить публічний інтерес, бо стосується даних про публічну особу, від доброчесності якої залежить «весь процес оцінювання» ВККС за участі такої особи.

Посилається також на те, що ГО запитувала інформацію, яка не була і не відносилася до конфіденційної, оскільки намагалося одержати публічну, суспільно-значиму інформацію, що не містить персональних даних про особу, яка проводила перевірку звернень ГО. З цього, зокрема, підсумовує, що запитувана інформація підлягала наданню.

У судовому засіданні представник ГО Маселко Р.А. підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити і навів доводи, подібні до тих, що відображені в тексті заяви. Наголосив, що порушення права ГО на отримання інформації полягають саме в тому, що Комісія у відповіді від 04 квітня 2018 року не надала повної інформації про прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд повідомлень (звернень) ГО.

У відзиві на позов ВККС пояснила, що на підставі Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) надала інформацію, якою володіла на час подання звернень від 19 березня 2018 року і запиту від 02 квітня 2018 року про надання відомостей про повне ім'я та посаду особи, відповідальної за розгляд звернень.

У відповіді від 06 квітня 2018 року за № 21-1641/18 повідомила частину інформації, якою володіла, - номери, за яким зареєстровані звернення, а також із покликанням на пункти 171, 172 Інструкції з діловодства у ВККС, затвердженої наказом Голови від 14 березня 2013 року № 24 (далі - Інструкція), відповіла, що звернення розглянув Голова Комісії та спрямував їх до відповідного структурного підрозділу секретаріату Комісії. У відповідь на третє запитання звернень повідомила, що провадиться перевірка відомостей, названих у них, і у разі виявлення підстав повідомлення будуть направлені до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про притягнення Судді до дисциплінарної відповідальності.

Доводить, що у значенні положень частини першої статті 1, частини першої статті 13, пункту 2 частини першої статті 5, пункту 6 частини першої статті 14, статей 61, 62, 92 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), пунктів 171, 172 Інструкції, які визначають дії і рішення Голови та інших посадових осіб Комісії у питаннях розгляду документів, що надходять до ВККС, Комісія надала вичерпну інформацію на момент підготовки відповіді.

Вважає відповідь на інформаційний запит ГО достовірною, повною і точною, а звідси - твердження останньої про надання неповної інформації безпідставними.

Звертає увагу, що на момент подання позову вже не було предмету спору, позаяк, після того як Комісія рішенням від 12 квітня 2018 року № 84/зп-18 внесла зміни до регламенту ВККС і доповнила його «Розділом VI. Проведення перевірки декларації родинних зв'язків судді та декларації доброчесності судді», на ще один запит ГО від 02 травня 2018 року ВККС листом від 04 травня 2018 року № 31/кп-1821/18 за підписом заступника Голови звістила прізвище члена ВККС, який проводить перевірку повідомлень ГО про недоброчесність Судді.

У судовому засіданні представник відповідача висловилася проти задоволення позовних вимог, покликалася на аргументи, подібні до викладених у відзиві.

Верховний Суд заслухав пояснення сторін, з'ясував обставини справи, перевірив докази, якими сторони обґрунтовували заявлені вимоги і незгоду з ними, і дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 1 Закону № 2939-VI під публічною інформацією розуміється відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Абзацом другим частини першої статті 6 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію забезпечується створенням механізму реалізації права на інформацію.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 14 цього Закону розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

За частинами п'ятою, шостою статті 61 Закону № 1402-VIII у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) відомостей, поданих суддею у декларації родинних зв'язків, ВККС проводить перевірку зазначеної декларації. Неподання, несвоєчасне подання декларації родинних зв'язків суддею або подання в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) відомостей мають наслідком дисциплінарну відповідальність, установлену цим Законом.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 62 цього Закону у разі одержання інформації, що може свідчити про недостовірність (в тому числі неповноту) тверджень судді у декларації доброчесності, ВККС проводить відповідну перевірку. Неподання, несвоєчасне подання декларації доброчесності суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень мають наслідком дисциплінарну відповідальність, встановлену цим Законом.

Згідно з частинами першою, третьою - п'ятою статті 92 цього Закону ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Комісії визначається цим Законом. ВККС більшістю голосів від її складу, визначеного законом, затверджує регламент, що визначає порядок роботи Комісії в межах, установлених цим Законом. Комісія має офіційний веб-сайт та офіційний друкований орган, які є офіційними джерелами інформації про роботу Комісії. Офіційний друкований орган може видаватися в електронному вигляді.

Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої статті 98 цього Закону Голова ВККС організовує роботу Комісії, визначає обов'язки заступника Голови, веде засідання Комісії, здійснює підготовку засідань ВККС та організовує діловодство. Голова ВККС видає накази, розпорядження та доручення, які є обов'язковими до виконання. ВККС затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності.

Згідно з пунктом 171 Інструкції зареєстровані документи передаються на розгляд Голові Комісії, керівництву секретаріату Комісії, структурним підрозділам Комісії в день їх надходження або наступного робочого дня у разі надходження документів у неробочий час. Телеграми, телефонограми та інші термінові документи передаються негайно. <…>.

У пункті 172 цієї Інструкції передбачено, що документи, розглянуті Головою Комісії, керівництвом секретаріату Комісії, повертаються з відповідною резолюцією службі діловодства, яка того ж дня передає документи на виконання.

ВККС рішенням № 84/зп-18 від 12 квітня 2018 року внесла зміни до Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, яким доповнила його розділом VI такого змісту: «Розділ VI. Проведення перевірки декларації родинних зв'язків судді та декларації доброчесності судді». У пункті 6.2.2. цього розподілу передбачено, що розгляд повідомлення та проведення перевірки декларації родинних зв'язків судді та декларації доброчесності судді здійснюється членом Комісії, визначеним за результатами розподілу автоматизованою системою в порядку встановленому Положенням про автоматизовану систему визначення членів ВККС для підготовки до розгляду і доповіді справ.

Факти, якими ГО обґрунтувала, а ВККС заперечує, заявлені в позовній заяві про порушення права на одержання інформації, стисло можна викласти таким чином.

19 березня 2018 року ГО письмово повідомила ВККС про те, що Суддя відобразила недостовірні відомості у деклараціях родинних зв'язків та доброчесності судді за 2015-2017 роки.

02 квітня 2018 року ГО на підставі Закону № 2939-VI подала запит на інформацію про: номер, за яким ВККС зареєструвала повідомлення ГО про відображення Суддею недостовірних відомостей у деклараціях доброчесності та родинних зв'язків відповідно; прізвище, ім'я та по батькові, а також посаду особи, відповідальної за розгляд цих повідомлень; результати їхнього розгляду з вказівкою даних про засідання ВККС, на якому розглядалися вказані повідомлення.

06 квітня 2018 року Комісія листом № 21-1641/18 звістила ГО номери, за якими повідомлення зареєстровані в автоматизованій системі: №01-8678/18 і 01-8680/18 щодо недостовірних відомостей у декларації про родинні зв'язки судді та декларації про доброчесність відповідно. Повідомила також, що відповідно до пунктів 171, 172 Інструкції ці повідомлення розглянув Голова Комісії і спрямував їх до відповідного структурного підрозділу секретаріату Комісії. Щодо результатів розгляду звернень інформувала, що на виконання вимог статей 61, 62 Закону № 1402-VIII наразі поводиться перевірка відомостей повідомлень ГО, і за наявності підстав вони будуть направлені до Вищої ради правосуддя для вирішення питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

02 травня 2018 року ГО подала ще один запит на інформацію, в якому містилося прохання надати ці самі відомості, окрім інформації про номери реєстрації повідомлень від 19 березня 2018 року.

У листі ВККС від 04 травня 2018 року № 31кп-1821/18 автора запиту було повідомлено, що звернення ГО про подання в деклараціях родинних зв'язків за 2011-2015 і 2012-2015 роки недостовірних відомостей та декларування в деклараціях доброчесності за 2015- 2017 роки недостовірних тверджень Суддею зареєстровані та відповідно до протоколу автоматизованою системою автоматичного розподілу передані члену Комісії Гладію С.В.

Із заявлених у позовній заяві і досліджених в судовому засіданні обставин випливає, що порушення права ГО на доступ до інформації проявилося саме у ненаданні повної інформації у листі від 06 квітня 2018 року.

В аспекті цих вимог, фактичних передумов, на яких вони ґрунтуються та нормативного підходу до регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд має з'ясувати, чи запитувана інформація була попередньо створена і зафіксована на відповідних носіях, чи була вона створена, отримана або опинилася у ВККС у межах реалізації нею своїх повноважень, передбачених законом. Оскільки важливою ознакою публічної інформації в розумінні Закону № 2939-VI є її попередня фіксація, потребуватиме визначення, чи спірні відносини виникли у зв'язку з відмовою в доступі до інформації, яка вже існувала, чи через відмову надати або надання неповної відповіді на запит створити нову інформацію. Треба буде вияснити, чи врегульований порядок розгляду звернень фізичних чи юридичних осіб про неподання, несвоєчасне подання декларацій доброчесності чи родинних зв'язків суддею або декларування в ній завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень чи відомостей; чи акумулюється у ВККС така інформація, чи визначено, хто є відповідальною особою за розгляд таких повідомлень, чи є публічною інформація про посадову особу, яка перевіряє повідомлення про порушення порядку декларування відомостей, передбачених законом.

У вимірі поставлених питань насамперед належить зазначити, що ГО насправді не запитувала в ВККС інформації про певні відомості, які та створила, отримала чи володіла у зв'язку з виконанням своїх повноважень, передбачених законом. Зі змісту запиту можна кваліфікувати, що ГО більше цікавилася результатами розгляду своїх повідомлень про вчинення Суддею дій, несумісних з такою чеснотою як доброчесність. Вона скоріш контролювала, як створюється інформація за її зверненнями. Інформації про результати розгляду повідомлень про неправильне декларування ще не було створено, оскільки перевірка знаходилася на стадії їхнього розгляду. Інформація, яка була відома чи створена ВККС, приміром номери реєстрації повідомлень, були надані ГО.

Якщо зважити на заявлену ГО мету подання повідомлень до ВККС про декларування Суддею недостовірних відомостей та тверджень, формулювання мотивації запиту на інформацію, то можна виснувати, що запитувач інформації вимагав відомості про повне ім'я та посаду особи, яка на підставі закону й у межах повноважень ВККС вправі проводити таку перевірку. Комісія не повідомила такої інформації відразу, оскільки не володіла нею, але повідомила тоді, коли виникли для цього правові підстави (йдеться про лист від 04 травня 2018 року). Поряд з тим, ВККС повідомила про хід розгляду звернень і надала інформацію, що Голова розглянув їх і доручив опрацювати структурному підрозділу ВККС. У відповіді відповідач послався на положення нормативного акта, яким встановлено порядок їхнього розгляду. На момент надання відповіді від 06 квітня 2017 року розгляд звернень про порушення суддею правил декларування відомостей чи тверджень, встановлених законом, не передбачав визначення посадової особи ВККС, правоможної і відповідальної за розгляд та ухвалення рішення за наслідками розгляду таких звернень.

У статті 16 Закону № 2939-VI дається визначення, хто є відповідальною особою з питань запитів на інформацію. У цій частині передбачено, що розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Ці положення закону спрямовані передусім бути гарантією забезпечення права на інформацію, і покладають на розпорядника інформації організувати доступ до неї у спосіб створення спеціальних підрозділів і призначення відповідальних осіб з питань запитів на інформацію.

Не заглиблюючись надалі в питання структури, функцій і повноважень цих структурних підрозділів або відповідальних осіб, варто лише наголосити, що будучи відповідальним за своєчасний розгляд звернень з питань інформації, навіть маючи повноваження їх підписувати, такі особи відносяться до кола тих осіб, які тільки розглядають, опрацьовують, систематизують чи виконують інші дії із запитами з питань інформації, готують на них відповіді. Але вони не належать до посадових осіб, які відповідальні за розгляд повідомлень, що стосуються суті певної події, факту, явища, діяння, які за наслідками їхнього розгляду тягнуть ухвалення певного правового рішення. За цими ознаками відомості про таку особу певним чином самі стають змістом інформації.

Як згадано вище у цій постанові, ГО запитувало інформацію про повне ім'я та посаду особи, яка розглядала повідомлення про порушення і була відповідальною за їхній розгляд, тобто інформацію, яку ВККС не створила і якою не володіла, а тому об'єктивно не могла надати.

З огляду на викладене, позовні вимоги ГО є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат, чи звернення рішення до негайно виконання, чи пов'язаних із скасуванням заходів забезпечення позову не потребують вирішення, оскільки для цього немає підстав.

Керуючись статтями 241- 246, 250, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

вирішив:

У задоволенні позову громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан» до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 27 серпня 2018 року.

Повне судове рішення складено 31 серпня 2018 року.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: Т.О. Анцупова

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук