ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

Київ

справа №804/16344/15

адміністративне провадження №К/9901/31370/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю Горбатюка В.С

представника позивача - Горяча Ж.С.

представників відповідача - Макаренка С.В., Павловича Д.М.,

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офіс великих платників податків ДФС)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя Ляшко О.Б.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 (судді Баранник Н.П., Дурасова Ю.В., Щербак А.А.)

у справі № 804/16344/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську МГУ ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0000525103.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 № 0000525103.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну відповідача по справі з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників податків ДФС.

Колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення даного клопотання та здійснила заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на її правонаступника - Офіс великих платників податків ДФС.

Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.06.2015 по 17.07.2015 посадовими особами відповідача згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 24.06.2015 № 39, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за квітень 2015 року та правомірності нарахування залишків сум від'ємного значення звітних (податкових) періодів до 1 лютого 2015 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, за результатами якої складено акт від 17.07.2015 № 14/28-01-51-03/24432974 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.6, статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 187.1, 187.8 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.2, 201.10, 201.11, 201.12, 201.14, 201.15 статті 201, пунктів 208.2, 208.3 статті 208 Податкового кодексу та пункту б розділу V, пункту 7 розділу VI Наказу № 966, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2015 року у розмірі 30 568 913,79 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 30.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000525103, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 30 568 913,79 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 15 284 456,90 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 17.07.2015 № 14/28-01-51-03/24432974 та встановлено судами попередніх інстанцій підставами для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування слугували висновки перевіряючого про безпідставність формування позивачем складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія», ТОВ «Промліга», ТОВ «Дорводгазбуд», ТОВ «Терни-сервісмонтаж», AT «Промарматура», ВБО «Єдина компанія», ТОВ «ЄСК», ТОВ «Реммаркбуд», ТОВ «МІК», ТОВ «Тондо», ТОВ «Стройбетон», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, оскільки позивачем не було надано податковому органу документів, які б свідчили про реальність таких господарських операцій. Крім того, товариством включено до декларації уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2014 року, який не було прийнято податковим органом. Також, ПАТ «АрелорМіттал Кривий Ріг» не перенесено значення рядка 23.3 «Зараховується до складу наступного звітного період» до рядка 24 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду (рядок 22.1+ рядок 23.3), тобто в порушення пункту 7 Розділу VI порядку заповнення уточнюючого розрахунку завищено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів на підставі уточнюючих розрахунків у сумі 14 126 406 грн. За твердженням податкового органу позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з постачання йому послуг нерезидентами, місцем постачання яких є митна територія України. При цьому відповідач посилається на те, що позивач невірно заповнив у податкових накладних за такими операціями дату виникнення податкових зобов'язань та несвоєчасно зареєстрував такі накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічними доводами обґрунтована і касаційна скарга податкового органу.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» засобами електронного зв'язку було подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за грудень 2014 року (№ 9073668951 від 20.04.2015) та додаток 5, відповідно до якого зменшено р.22, 23.3 Декларацій у сумі 150 611 грн.

Податковим органом засобами електронного зв'язку в електронній формі направлено повідомлення про відмову у прийнятті його уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за грудень 2014 року (№9073668951 від 20.04.2015) та додаток 5 до нього (від 20.04.2015) (квитанція №2 від 20.04.2015р. 14:59:19). У даній квитанції було зазначено наступне: «Пакет не прийнято». Разом з тим, позивач зазначає, що жодного посилання на причини неприйняття розрахунку у такій квитанції не було.

За правилами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України).

Враховуючи те, що податковим органом не було повідомлено позивача щодо причин неприйняття податкової звітності, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності тверджень відповідача щодо неправомірності включення позивачем уточнюючого розрахунку з ПДВ за грудень 2014 року.

Також, судами встановлено, що позивач не переніс значення рядка 23.3 уточнюючих розрахунків до рядка 24 таких розрахунків. Дії позивача були пов'язані в першу чергу зі зміною форми податкової декларації з ПДВ. Так, уточнюючі розрахунки стосувалися виправлення даних декларації за січень 2015 року. Така декларація заповнювалася ще за старою формою, в той час як самі уточнюючі розрахунки подавались у квітні і заповнювалися вже за новою формою. Зважаючи на невідповідність рядків з одними і тими самими номерами у старій і новій формах декларації, а також на введення у новій формі декларації абсолютно нових рядків, позивачем помилково не було перенесоно значення таких рядків.

Рядок 24 декларації «сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» складається із суми рядків 22.1 та рядка 23.3 «зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного(податкового) періоду». Не перенесення значення рядку 23.3 до рядка 24 не вплинуло на право платника відносити такі суми до складу податкового кредиту наступного звітного періоду та не призвело до неправильності розрахунків з бюджетом.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України прямо передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті (різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту), така сума або враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди, або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника, або та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Інших підстав, які б свідчили про відсутність у позивача права на формування складу податкового кредиту податковим органом не наведено.

Також, відповідач посилається на те, що позивач невірно заповнив у податкових накладних за операціями з нерезедентами дату виникнення податкових зобов'язань та несвоєчасно зареєстрував такі накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Згідно статті 208 Податкового кодексу України, у випадках, коли платник податку-резидент отримує від нерезидентів послуги, місцем постачання яких є митна територія України, такий платник не лише формує податкове забов'язання з ПДВ за такими операціями, але і одночасно складає податкові накладні, суми ПДВ за якими відносить до складу податкового кредиту.

Відповідно до абзацу 2 пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, складена платником (резидентом) за такими операціями та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації відповідного звітного періоду.

При цьому абзацом 2 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України.

У даному випадку позивач у відповідності до вимог податкового законодавства України сформував податкові зобов'язання з ПДВ за операціями з отримання послуг від нерезидентів, склав за такими операціями податкові накладні і зареєстрував їх у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент подання позивачем декларації з ПДВ за квітень 2015 року (період, у якому віднесено суми ПДВ за операціями з нерезидентами до складу податкового кредиту), як і на момент проведення перевірки, податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.

Реальність самих операцій з нерезидентами контролюючим органом під сумнів не ставиться, в акті перевірки відсутні будь-які зауваження щодо правильності формування позивачем своїх податкових зобов'язань за такими операціями, суми таких податкових зобов'язань та правильності визначення суми податкового кредиту. Єдина претензія контролюючого органу стосується своєчасності реєстрації податкових накладних за відповідними операціями.

В даному випадку позивач сплатив до бюджету суми ПДВ за відповідними операціями, належним чином задекларував податкові зобов'язання з цього виду податку за такими операціями, реальність яких визнається відповідачем, сума податкового кредиту за такими операціями підтверджена необхідними документами, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Відповідальність за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної визначена статтею 1201 Податкового кодексу України. Порушення порядку реєстрації податкових накладних та допущення помилок при реєстрації таких не може слугувати підставою для позбавлення права платника податку на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту.

Щодо формування податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «ТБ «Брянківська вугільна компанія», ТОВ «Промліга», ТОВ «Дорводгазбуд», ТОВ «Терни-сервісмонтаж», AT «Промарматура», ВБО «Єдина компанія», ТОВ «ЄСК», ТОВ «Реммаркбуд», ТОВ «МІК», ТОВ «Тондо», ТОВ «Стройбетон».

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами що між позивачем і ТОВ «ТБ «БВК» був укладений договір № 4125 від 09.12.2014 р., відповідно до якого ТОВ «ТБ «БВК» зобов'язалося поставити позивачеві вугільний концентрат.

На виконання зазначеного договору у квітні 2015 року ТОВ «ТБ «БВК» поставило позивачеві вугільного концентрату на загальну суму 20 695 147,76 гривень (в тому числі ПДВ 3 449 191,29 гривень).

Факт поставки позивачеві вугільного концентрату від ТОВ «ТБ «БВК» засвідчується наявними у позивача і наданими до перевірки первинними документами: видатковими накладними, залізничними накладними, посвідченнями якості, актами приймання-передачі вугільної продукції на кожну відповідну поставку, виставленими рахунками.

Окрім цього, позивачем відшкодовувались витрати залізничного тарифу:

- на суму 60 138,25 гривень (в тому числі ПДВ 10 023,04 гривень), факт надання послуг підтверджується актом № 44Т від 04.04.2015 р., за результатом виставлено рахунок на оплату № 44Т від 04.04.2015 p.;

- на суму 30 410,27 гривень (в тому числі ПДВ 5 068,38 гривень), факт надання послуг підтверджується актом № 45Т від 06.04.2015 р., за результатом виставлено рахунок на оплату № 45Т від 06.04.2015 р.

ТОВ «ТБ «БВК» та ТОВ «ДПТК» здійснювали посередницьку діяльність з постачання вугільної продукції. Виконання посередницьких операцій не вимагає наявності значних трудових ресурсів та основних фондів. Відповідно, немає підстав вважати, що тієї кількості працюючих та основних фондів, які має у своєму розпорядженні ТОВ «ТБ «БВК» та ТОВ «ДПТК» згідно з даними, наведеними в Акті перевірки, недостатньо для реального виконання операцій з продажу та організації перевезення вугільного концентрату.

Між позивачем і ТОВ «Терни-Сервісмонтаж» було укладено декілька договорів: (1) договір № 2400 від 17.06.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Терни-Сервісмонтаж» зобов'язалося виконати роботи з ремонту корпуса збагачення РЗФ-1 гірничого департаменту позивача, (2) договір №4600057986/2900 від 06.08.2014 р., відповідно до якого ТОВ «Терни-Сервісмонтаж» зобов'язалося виконати будівельно-монтажі роботи на об'єкті «Технічне переоснащення і модернізація гірничо-збагачувального комплексу РЗФ №1. Корпус збагачення №1. Секція №1», (3) договір № 627 від 20.01.2015 р., відповідно до якого ТОВ «Терни-Сервісмонтаж» зобов'язалося виконати роботу з ремонту декламатора МД-9 № 131 РЗФ-2 гірничого департаменту позивача.

В рамках виконання зазначених договорів у квітні 2015 року ТОВ «Терни- Сервісмонтаж» виконало для позивача роботи загальною вартістю 2 113 032,11 гривень (в тому числі ПДВ 352 172,01 гривень).

Між позивачем і ТОВ «ВБО «Єдина компанія» було укладено декілька договорів: (1) договір № 685 від 02.03.2015, відповідно до якого ТОВ «ВБО «Єдина компанія» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту верхнього спорудження колії ЦРК металургійного виробництва позивача, (2) договір №968 від 30.01.2015, відповідно до якого ТОВ «ВБО «Єдина компанія» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту верхнього спорудження колії УЗТ гірничого департаменту позивача, (3) договір № 1596 від 19.03.2015, відповідно до якого ТОВ «ВБО «Єдина компанія» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту верхнього спорудження колії ЦРК металургійного виробництва позивача, (4) договір №1227 від 16.02.2015, відповідно до якого ТОВ «ВБО «Єдина компанія» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту верхнього спорудження колії УЗТ гірничого - департаменту позивача.

В рамках виконання зазначених договорів у квітні 2015 року ТОВ «ВБО «Єдина Компанія» виконало для позивача роботи загальною вартістю 1775946,77 гривень (в тому числі ПДВ 295991,13 гривень).

Між позивачем і ТОВ «ЄСК» було укладено договір № 1395 від 27.02.2015, відповідно до якого ТОВ «ЄСК» зобов'язалося виконати для позивача будівельно-монтажні роботи на об'єкті «ПВВ ДП-9. Будівництво залізничної колії, включення стрілкового переводу в ЕЦ ст. Ново-Бункерна, пусконалагоджувальні роботи».

В рамках виконання зазначеного договору у квітні 2015 року ТОВ «ЄСК» виконало для позивача роботи загальною вартістю 1 290 329,40 гривень (в тому числі ПДВ 215 054,90 гривень).

Між позивачем і ТОВ «Реммаркбуд» було укладено декілька договорів: (1) договір № 1569 від 13.03.2015, відповідно до якого ТОВ «Реммаркбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту чаш дробарок Sandvik СН880 ДФ гірничого департаменту позивача, (2) договір № 244 від 09.01.2015, відповідно до якого ТОВ «Реммаркбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту насосного обладнання позивача, (3) договір № 512 від 16.01.2015, відповідно до якого ТОВ «Реммаркбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту пульпо насосної станції ШГ РЗФ ГД позивача, (4) договір № 732 від 22.01.2015, відповідно до якого ТОВ «Реммаркбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з ремонту обладнання (барабанів сепараторів) позивача.

В рамках виконання зазначених договорів у квітні 2015 року ТОВ «Реммаркбуд» виконало для позивача роботи загальною вартістю 1 123 846,47 гривень (в тому числі ПДВ 187 307,91 гривень).

Між позивачем і ТОВ «Дорводгазбуд» було укладено декілька договорів підряду: (1) договір №192 від 04.01.2015, відповідно до якого ТОВ «Дорводгазбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з поточного ремонту рухомого складу (тепловозів) гірничого департаменту позивача, (2) договір №193 від 04.01.2015, відповідно до якого ТОВ «Дорводгазбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з поточного ремонту рухомого складу (думпкарів) гірничого департаменту позивача, (3) договір №2411 від 02.08.2011, відповідно до якого ТОВ «Дорводгазбуд» зобов'язалося надати позивачеві послуги по аутсорсінгу технологічного персоналу для забезпечення безперебійного та безаварійного рівня організації виробництва на дільницях агломераційного цеху №3, (4) договір № 1372 від 26.02.2015, відповідно до якого ТОВ «Дорводгазбуд» зобов'язалося виконати для позивача роботи з обслуговування та утримання в справному стані механічного обладнання систем густого та рідкого змащування ДФ гірничого департаменту позивача.

В рамках виконання зазначених договорів у березні 2015 року ТОВ «Дорводгазбуд» виконало для позивача роботи/надало послуги загальною вартістю 934002,43 гривень (в тому числі ПДВ 155 667,07 гривень).

Факт реального виконання господарських операцій з вказаними контрагентами засвідчується наявними у позивача і наданими до перевірки первинними документами: актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, виписками по рахунках, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, прибутковими ордерами.

Додатково, при необхідності, сторони підписували акти на передачу основних і допоміжних матеріалів, акти на використані матеріали, акти на оприбуткування матеріалів тощо.

Таким чином, в матеріалах справи наявні в повному об'ємі первинні документи, якими підтверджується факт реального здійснення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами, а відтак твердження податкового органу щодо безпідставності включення сум за вказаними господарськими операціями до податкового кредиту та відповідно від'ємного значення податку на додану вартість і суми заявленого бюджетного відшкодування є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

На момент складання таких податкових накладних, як і на момент безпосереднього виконання робіт/надання послуг для позивача, контрагенти позивача мали статус платників ПДВ.

Текст касаційної скарги не містить посилань в чому судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та складається виключно з цитування тексту акта перевірки. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 344, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі № 804/16344/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко