ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

30 серпня 2018 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/1729/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання – Карча В.М.,

представника позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.2018 № 04-02/35)

представників відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 19.02.2018 № 1075/9/12-32-10-00-29), ОСОБА_3 (довіреність від 27.08.2018 № 5860/9/12-32-10-00-29),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги від 21.05.2018 № 10463-17, податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» (далі – ПАТ «СК «Оранта-Лугань», позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – ГУ ДФС у Луганській області, відповідач), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Луганській області, що були вчинені під час проведення камеральної перевірки та полягають у неправомірному визначенні податкових зобов’язань на підставі поданих ПАТ «СК «Оранта-Лугань» уточнюючих декларацій з податку на прибуток;

- визнати протиправними дії посадових осіб ГУ ДФС у Луганській області щодо нарахування ПАТ «СК «Оранта-Лугань» пені в розмірі 111443,63 грн та стягнення вказаної суми за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств;

- зобов’язати ГУ ДФС у Луганській області повернути ПАТ «СК «Оранта-Лугань» суму коштів у розмірі 111443,63 грн, що були стягнуті в рахунок погашення протиправно нарахованої пені;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Луганській області від 21.05.2018 № 10463-17 про сплату штрафних санкцій у розмірі 213861,63 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 18.10.2017 № НОМЕР_1, яким установлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від суми зобов’язання, в розмірі 23190,90 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Луганській області від 18.10.2017 № НОМЕР_2, яким установлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в розмірі 20% від суми зобов’язання, у розмірі 214420,13 грн.

Позовні вимоги мотивовано таким.

ПАТ «СК «Оранта-Лугань» є страховою фінансовою установою, зареєстрованою 14.09.1994, та є платником податку на прибуток страхових компаній. Основним видом діяльності є код КВЕД 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя.

24.10.2017 позивач отримав податкові повідомлення-рішення:

від 18.10.2017 № НОМЕР_1, яким установлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у розмірі 10% від суми зобов’язання, в розмірі 23190,90 грн;

від 18.10.2017 № НОМЕР_2, яким установлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з податку на прибуток страхових організацій, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, та на підставі статті 126 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції в розмірі 20% від суми зобов’язання, у розмірі 214420,13 грн.

01.06.2018 позивач отримав податкову вимогу від 21.05.2018 № 10463-17 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 213861,63 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень та вимоги став акт ГУ ДФС у Луганській області від 04.10.2017 № 1211/12-32-12-07/02305867 «Про результати камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток підприємства», складений за результатами проведеної камеральної перевірки податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ПАТ «СК «Оранта-Лугань» з питань перевірки термінів подання податкової звітності та своєчасності сплати податку на прибуток підприємства та авансових внесків з податку на прибуток за 2014, 2015 роки.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями податкового органу, а також із діями щодо списання пені з суми надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у розмірі 111443,63 грн, 31.10.2017 за вих. № 04-02/27 позивач у строки, визначені пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, подав скаргу до Державної фіскальної служби України з вимогою скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача з обґрунтуванням їх протиправності.

Також листом від 31.10.2017 за вих. № 04-02/28 позивач на виконання вимог пункту 56.5 ПК України повідомив ГУ ДФС у Луганській області про оскарження податкових повідомлень-рішень до ДФС України.

Однак, не отримавши жодного результату розгляду заяви, позивач виявив, що за даними електронного кабінету платника ДФС України по інтегрованій картці платника за кодом 11020700 уже існує податковий борг за результатом нарахування неузгоджених сум податкових зобов’язань, нарахований по оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях, та з суми надміру сплачених коштів з податку на прибуток податковим органом списано пеню в розмірі 111443,63 грн.

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Отже, відповідачем у порушення вимог пункту 56.15 статті 56 ПК України протиправно визначено податковий борг товариства та нараховано податкові зобов’язання.

У зв’язку з цим 20.11.2017 за вих. № 04-02/33 позивач повторно направив скаргу до ДФС України з вимогою виключити нараховані зобов’язання по ІКП на строк адміністративного оскарження.

Враховуючи, що станом на 27.11.2017 жодних дій з боку ДФС України та відповідача не було вчинено, позивач втретє направив скаргу до ДФС України від 27.11.2017 за вих. № 04-02/34 з вимогою виконати пункт 56.15 та привести у відповідність дані ІКП товариства, а також врахувати, що у позивача з податку на прибуток існує переплата, а отже, встановлені в Акті порушення строків сплати зобов’язань є безпідставними.

11.12.2017 ДФС України направило позивачу рішення про продовження строків розгляду скарги до 19.01.2018.

Рішенням від 15.01.2018 «Про результати розгляду скарги» ДФС України залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін. Підставою для відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень, на думку ДФС України, слугувало те, що самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань було погашено із затримкою.

Враховуючи зазначене, а також те, що висновки акта камеральної перевірки є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, а також зважаючи, що відповідач не мав жодних законних підстав та повноважень для проведення саме камеральної перевірки та нарахування штрафних санкцій за статтею 126 ПК України, позивач вважає оскаржені податкові повідомлення-рішення протиправними й такими, що належать до скасування.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток страховика, що оподатковується за ставкою, встановленою п. 136.1 ст. 136 ПК України, є фінансовий результат до оподаткування, визначений за правилами бухгалтерського обліку, який формується, у тому числі, з урахуванням доходів та витрат від страхування, відкоригований на різниці. Одночасно дохід за договорами страхування оподатковується за ставкою, встановленою п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 ПК України.

За результатом 2014 та 2015 років у відповідності до норм чинного законодавства позивач подав декларації з податку на прибуток підприємств за звітні податкові періоди (звітні та уточнюючі).

За задекларованими даними (включаючи уточнюючі податкові декларації, яким було зменшено об’єкт оподаткування) за 2014 рік нараховано до сплати податку на прибуток у розмірі 440420,00 грн (авансові внески в сумі 823004 грн рядок 12 декларації від 19.06.2015; + 362 грн рядок 36 декларації від 19.06.2015; + 208 грн рядок 38 декларації від 19.05.2015; - 346501 грн рядок 15 декларації від 19.06.2015 – 18653 грн рядок 27 декларації від 10.06.2016). За авансовими внесками за цей (звітний) період перераховано (сплачено) до бюджету 702766,00 грн. Отже, різниця між нарахованою та сплаченою позивачем сумами склала 262346,00 грн. Таким чином, дана сума вважається надмірно сплаченим податком на прибуток за результатами 2014 року.

За задекларованими даними (включаючи уточнюючі податкові декларації, якими було зменшено об’єкт оподаткування) за 2015 рік нараховано до сплати податку на прибуток у розмірі 93141,00 грн (авансові внески у сумі 522328 грн рядок 16ЗП декларації від 18.04.2016 – 408232 грн рядок 19 декларації від 18.04.2016 – 20955 грн рядок 27 декларації від 12.05.2017). Різниця між сумою наявної переплати на початок податкового (звітного) періоду 2015 року та сумою, нарахованою до сплати, склала 169205,00 грн (262346,00 (переплата за 2014 рік) – 93141,00 грн).

За результатами податкового (звітного) періоду 2016 року об’єкт оподаткування податком на прибуток був відсутній, і станом на дату винесення податкових повідомлень-рішень (жовтень 2017 року у ПАТ «СК «Оранта-Лугань» обліковувалась переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 169205,00 грн.

У зв’язку з наявністю надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств позивач у відповідності до п.п. б) пункту 87.1 статті 87 ПК України звертався до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області із заявами про перерахунок коштів, надмірно сплачених з податку на прибуток на інший бюджетний рахунок для погашення заборгованості по орендній платі за землю, податку на нерухоме майно, платі за землю (від 26.05.2017 за вих. № 06-09/14, від 10.08.2017 за вих. № 06-09/19, від 11.09.2017 за вих. № 06-09/21, від 15.12.2017 за вих. № 06-09/48, від 17.10.2017 № 06-09/25).

Всі зазначені заяви отримано та виконано без жодних зауважень Старобільською ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, тому кошти, надмірно сплачені з податку на прибуток, було перераховано на інші бюджетні рахунки у сумах, визначених в заявах.

Отже, податковий орган, здійснюючи перерахунок коштів з одного бюджетного рахунку (податок на прибуток підприємств) на інші бюджетні рахунки, фактично визнав, що у позивача наявна переплата з податку на прибуток підприємств.

За результатами господарської діяльності об’єкт оподаткування підприємства був зменшений, та виникла переплата з податку на прибуток підприємств, у зв’язку з чим позивачем було визначено суму перевищення, яка переноситься у зменшення податкових зобов’язань наступного податкового періоду.

Передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

Як слідує з матеріалів справи, факт подання позивачем уточнюючих розрахунків з податкових зобов’язань щодо сплати податку на прибуток за 2014, 2015 роки був помилково визначений відповідачем як факт погашення з простроченням податкового боргу з авансових внесків, що є неприпустимим.

Також позивач посилається, що 23.11.2016 Луганською регіональною торгово-промисловою палатою України видано сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 7023, № 7024, № 7025, якими засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.07.2014 по 26.05.2016 для ПАТ «СК «Оранта-Лугань» при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

Позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» наявність сертифікату ТПП України є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов’язань, зокрема, від застосування штрафних санкцій з боку податкових органів.

Враховуючи, що у позивача станом на дату проведення камеральної перевірки не існувало жодних податкових зобов’язань з податку на прибуток у зв’язку з наявною переплатою, позивач вважає, що у контролюючого органу не було законних підстав для їх визначення.

Крім того, податковим органом за кожним фактом подання уточнюючої декларації в порушення норм чинного законодавства в автоматичному режимі в інтегрованій картці платника податку з сум надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств стягувалась пеня. Так, у 2014 році застосовано пеню в розмірі 924,00 грн, в 2015 – 287,62 грн, в 2016 – 110232,01 грн, а всього – 111443,63 грн.

На підставі вищевикладеного позивач вважає дії відповідача щодо визначення податкових зобов’язань та нарахування пені протиправними, а оскаржені податкові повідомлення-рішення та вимогу – такими, що належать до скасування.

Ухвалою суду від 22.06.2018 позову було залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

25.07.2018 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає таке.

24.10.2017 позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2. Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, а також з діями ГУ ДФС у Луганській області щодо списання пені, позивач повідомив відповідача про оскарження податкових повідомлень-рішень до ДФС України.

Скарга ПАТ «СК «Оранта-Лугань» від 31.10.2017 № 04-02/27 (вх. ДФС від 21.11.2017 № 59458/6) була розглянута, та позивачеві направлено рішення про результати розгляду скарги від 15.01.2018 за вих. № 1184/6/99-99-11-03-01-25. ДФС України також розглянуто листи-скарги ПАТ «СК «Оранта-Лугань» від 20.11.2017, 27.11.2017, 18.12.2017 №№ 04-02/33, 04-02/34, 04-02/49, про що позивачеві надано відповідь від 17.01.2018 № 1672/6/99-99-11-03-02-25.

Відповідач не погоджується з твердженням позивача про те, що ГУ ДФС у Луганській області порушено вимоги п. 56.15 статті 56 ПК України, оскільки з моменту отримання повідомлення платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення розмір грошового зобов’язання, визначений у спірному податковому повідомленні-рішенні, виводиться з інтегрованої картки платника з відповідного податку поза карткою, що і було зроблено відповідачем та підтверджується витягом з картки платника за кодом класифікації доходу бюджету 11023700 (авансові внески з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філії аналогічних організацій).

ГУ ДФС у Луганській області було проведено камеральну перевірку ПАТ «СК «Оранта-Лугань» щодо термінів подання податкової звітності та своєчасності сплати податку на прибуток підприємства та авансових внесків з податку на прибуток за 2014, 2015 роки, якою встановлено порушення вимог п. 57.1 статті 57 ПК України, про що складено акт перевірки від 04.10.2017 № 1211/12-32-12-0702305867.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «СК «Оранта-Лугань» несвоєчасно сплачено самостійно узгоджені суми податкових (грошових) зобов’язань по авансовим внескам з податку на прибуток, а саме:

самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань в загальному розмірі 231909,00 грн по деклараціям від 26.02.2014 (реєстраційний № НОМЕР_4), від 28.04.2015 (реєстраційний № НОМЕР_5) були погашені з затримкою граничних термінів сплати до 30 календарних днів включно шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями та частково шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток (доходи) страховика від 22.06.2015 (реєстраційний № НОМЕР_6);

самостійно узгоджені суми податкових (грошових) зобов’язань в загальному розмірі 1072100,63 грн по деклараціям від 26.02.2014 (реєстраційний № НОМЕР_4) від 28.04.2015 (реєстраційний № НОМЕР_5), від 22.06.2015 реєстраційний № НОМЕР_6) були погашені з затримкою граничних термінів сплати більше 30 календарних днів шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями, частково шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток (доходи) страховика від 22.06.2015 (реєстраційний № НОМЕР_6) та частково шляхом подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 18.04.2016 (реєстраційний № НОМЕР_7).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 126.1 статті 126 ПК України ГУ ДФС у Луганській області винесено податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 № НОМЕР_1 про застосування штрафу в розмірі 10% погашеної суми податкового боргу в сумі 23190,90 грн, № НОМЕР_2 про застосування штрафу у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу в сумі 214420,13 грн.

Щодо посилання позивача на звернення до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області у зв’язку з наявністю надмірно сплачених коштів з податку на прибуток підприємств у відповідності до п.п. б) п. 87.1 ст. 87 ПК України з проханням про перерахування надмірно сплачених коштів відповідач вважає, що ним при здійсненні заліку надмірно сплачених коштів з одного бюджетного рахунку (податок на прибуток підприємств) на інші бюджетні рахунки не порушено норм ПК України, та незрозумілим є посилання позивача на визнання ГУ ДФС у Луганській області наявності переплати з податку на прибуток підприємств, оскільки порушення з боку ПАТ «СК «Оранта-Лугань» стосується іншої норми ПК України.

Стосовно доводів позивача щодо неприпустимості помилкового визначення контролюючим органом факту подання позивачем уточнюючих розрахунків з податкових зобов’язань щодо сплати податку на прибуток за 2014, 2015 роки, як факту погашення з простроченням податкового боргу з авансових внесків, відповідач посилається на таке.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 ПК України в редакції, що діяла на момент вчинення порушення, було встановлено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов’язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Втім, зазначає відповідач, позивачем остаточно не визначено статус заявленої уточнюючими деклараціями надлишково сплачених сум , так, у випадку переведення коштів з одного бюджетного рахунку на інші позивач стверджує, що це переплата, у випадках же зарахування контролюючим органом цих же коштів у рахунок погашення боргу згідно з черговістю позивач стверджує, що подання уточнюючих розрахунків не є сплатою податкового боргу.

Стосовно вимоги про скасування податкової вимоги відповідач зазначає, що станом на 25.05.2017 сума заборгованості позивача з податку на прибуток страхових організацій складала 213861,63 грн, тому у відповідності до чинного законодавства відповідачем було сформовано та направлено позивачеві вимогу від 21.05.2018 за № 10463-17.

Щодо посилання позивача на неможливість притягнення до відповідальності у відповідності до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» відповідач посилається на таке.

Надані до матеріалів справи сертифікати Луганської ТПП №№ 7023, 7024, 7025 від 23.11.2016 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), видані ПАТ «СК «Оранта-Лугань», по-перше, мають чітко визначений період дії форс-мажорних обставин – з 01.07.2014 по 26.05.2016, по-друге, взагалі не містять посилань на податок на прибуток страхових організацій, включаючи філії аналогічних організацій, розташованих на території України.

Враховуючи викладене, відповідач вважає позов таким, що не належить до задоволення (том 1 арк. спр. 148-154).

03.08.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, а 07.08.2018 – доповнення до відповіді на відзив, у яких позивач посилається на таке.

Станом на дату винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень (жовтень 2017 року) у позивача обліковувалася переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 169205,00 грн. У зв’язку з наявністю надмірно сплачених коштів з податку на прибуток позивач звертався до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з відповідними заявами про перерахунок коштів (як надмірно сплачених з податку на прибуток) на інший бюджетний рахунок для погашення заборгованості по орендній платі за землю, податку на нерухоме майно, платі за землю, що було виконано контролюючим органом. При цьому контролюючий орган жодного разу не зараховував ці кошти в рахунок погашення боргу.

На думку позивача, незрозумілим є твердження відповідача, що позивачем остаточно не визначено статус заявленої уточнюючими деклараціями надлишково сплачених сум. Адже, якщо декларація подана (в тому числі уточнююча) та прийнята ДФС, то суми, зазначені в ній, визначені як самостійно узгоджені платником податків, цей статус є єдиним, а тому – остаточно визначеним і зрозумілим.

Твердження відповідача про те, що в позивача був наявний податковий борг у розмірі 213861,63 грн, на думку позивача, є безпідставним, оскільки ця сума виникла з податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем по даній справі, а тому сума не є узгодженою.

Також позивач наголошує, що подання уточнюючих декларацій (розрахунків) не є сплатою податкового боргу. Податковий борг шляхом сплати узгодженої суми грошового зобов’язання ним не погашався, отже сам об’єкт застосування штрафних санкцій, як того вимагає стаття 126 ПК України, відсутній.

Щодо тверджень відповідача про правомірність проведення камеральної перевірки, то позивачем не заявлялися вимоги щодо протиправності/незаконності її проведення.

З приводу сертифікатів ТПП зазначає, що останні не є основною, безумовною та єдиною підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень, а є виключно додатковою обставиною, що підтверджує факт дії форс-мажорних обставин на операційну діяльність позивача у 2014-2016 роках, внаслідок чого він був змушений корегувати раніше самостійно визначені податкові зобов’язання шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Твердження відповідача, що сума податкового боргу була виведена з інтегрованої картки, не відповідає дійсності. По-перше, виключення суми податкового боргу проведено з тривалим запізненням, лише 13.12.2017, по-друге, нарахування штрафної санкції проводилося по інтегрованій картці платника з податку на прибуток з кодом бюджетної класифікації 11020700 «Податок на прибуток страхових організацій», незважаючи на те, що штрафні санкції виникли по коду бюджетної класифікації 11023700 «Авансові внески з податку на прибуток страхових організацій».

Позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (том 1 арк. спр. 203-208, 212-213).

07.08.2018 від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив (том 1 арк. спр. 212-213), а 17.08.2018 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (том 1 арк. спр. 218-220).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовну заяву в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Позивач ПАТ «СК «Оранта-Лугань», код ЄДРПОУ 02305867, місцезнаходження: 92700, Луганська область, Старобільський район, м. Старобільськ, пл. Базарна, буд. 7, зареєстрований як юридична особа 14.09.1994, перебуває на обліку в Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області, основний вид діяльності 65.12 Інші види страхування, крім страхування життя, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.07.2018 № НОМЕР_8 (том 1 арк. спр. 138-143).

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової декларації податку на прибуток ПАТ «СК «Оранта-Лугань» за період 2014, 2015 роки, за результатами якої складено акт від 04.10.2017 № 1211/12-32-12-07/02305867 (том 1 арк. спр. 63-68).

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємства та авансових внесків з податку на прибуток протягом строків, визначених абз. 1 та абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України за 2014-2015 роки.

Як зазначено в акті перевірки, самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань в загальному розмірі 231909,00 грн по деклараціям від 26.02.2014 (реєстраційний номер НОМЕР_4), від 28.04.2015 (реєстраційний номер НОМЕР_5) були погашені з затримкою граничних термінів сплати до 30 календарних днів включно шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями та частково шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток (доходи) страховика від 22.06.2015 (реєстраційний номер НОМЕР_6); самостійно узгоджені суми податкових (грошових) зобов’язань в загальному розмірі 1072100,63 грн по деклараціям від 26.02.2014 (реєстраційний номер НОМЕР_4), від 28.04.2015 (реєстраційний номер НОМЕР_5), від 22.06.2015 (реєстраційний номер НОМЕР_6) були погашені з затримкою граничних термінів сплати більше 30 календарних днів шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями, частково шляхом подання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток (доходи) страховика від 22.06.2015 (реєстраційний номер НОМЕР_6) та частково шляхом подання податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 18.04.2016 (реєстраційний номер НОМЕР_7).

На підставі акта від 04.10.2017 № 1211/12-32-12-07/02305867 ГУ ДФС у Луганській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 18.10.2017 № НОМЕР_1, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 231909 грн позивачеві нараховано штраф у розмірі 10%, що склало 23190,90 грн (арк. спр. 57-58); від 18.10.2017 № НОМЕР_2, яким на підставі статті 126 ПК України за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 1072100,65 грн позивачеві нараховано штраф у розмірі 20%, що склало 214420,13 грн (том 1 арк. спр. 59-62).

Не погодившись зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу від 31.10.2017 № 04-02/27 до ДФС України (том 1 арк. спр. 39-41).

Листом від 31.10.2017 № 04-02/28 позивач повідомив ГУ ДФС у Луганській області про оскарження податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 № НОМЕР_1 та від 18.10.2017 № НОМЕР_2 (том 1 арк. спр. 44).

20.11.2017 ПАТ «СК «Оранта-Лугань» звернулося до ДФС України зі скаргою № 04-02/33, в якій просило виключити нараховані ППР в ІКП по податку на прибуток на термін розгляду адміністративного оскарження (том 1 арк. спр. 45-46).

27.11.2017 позивач звернувся до ДФС України з листом № 04-02/34 щодо термінів адміністративного оскарження за листом від 31.10.2017 № 04-02/27 (том 1 арк. спр. 49-51).

18.12.2017 позивач звернувся до ДФС України з листом № 04/02-49 щодо адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень (том 1 арк. спр. 54-55).

Рішенням ДФС України від 11.12.2017 № 29356/6/99-99-11-03-01-25 продовжено строк розгляду скарги ПАТ «СК «Оранта-Лугань» від 31.10.2017 № 04-02/27 (том 1 арк. спр. 38).

Рішенням ДФС України від 15.01.2018 № 1184/6/99-99-11-03-01-25 оскаржені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу – без задоволення (том 1 арк. спр. 29-37).

21.05.2018 ГУ ДФС у Луганській області сформовано податкову вимогу № 10463-17, згідно з якою ПАТ «СК «Оранта-Лугань» повідомлено про суму податкового боргу з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, в розмірі 213861,63 грн, в т.ч. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 213861,63 грн (том 1 арк. спр. 28).

Також судом установлено, що контролюючим органом позивачеві було нараховано пеню: у 2014 році в сумі 924 грн, у 2015 році – 287,62 грн, у 2016 році – 110232,01 грн, яку погашено за рахунок сплачених підприємством сум податку на прибуток, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника (том 2 арк. спр. 118-122).

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платника податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

49.18.1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

49.18.2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

49.18.3. календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

49.18.4. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу;

49.18.5. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Статтею 137 ПК України визначено порядок обчислення податку на прибуток підприємств та сплати.

Згідно з пунктом 137.1 цієї статті податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 137.2 цієї статті податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому пунктом 141.1 статті 141 цього Кодексу.

Пунктом 141.1 статті 141 ПК України визначено особливості оподаткування страховика.

Страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до пункту 136.1 статті 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу.

Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в підпункті 136.2.1пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика (підпункт 141.1.1).

Об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до підпунктів 136.2.1 та 136.2.2 пункту 136.2 статті 136 цього Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування (підпункт 141.1.2).

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до підпункту 126.1статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Статтею 129 ПК України визначено порядок нарахування пені.

Згідно з пунктом 129.1 цієї статті нарахування пені розпочинається:

129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов’язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов’язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов’язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов’язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов’язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що уразі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом установлено, що за результатами 2014 та 2015 років позивачем було подано податкові декларації з податку на доходи (прибуток) страховика.

Так, 13.03.2015 позивачем подано звітну податкову декларацію за 2014 рік, де в рядку 11 «Загальне податкове зобов’язання (рядок 02 + рядок 09 + рядок 10)» задекларовано 458503 грн, в рядку 14 «Сума нарахованого податку за результатами попереднього звітного (податкового) періоду поточного року з урахуванням уточнень» - «-», в рядку 13 «Податкове зобов’язання за звітний (податковий) період» - 458503 грн (том 1 арк. спр. 97-99).

19.06.2015 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2014 рік, де в рядку 13 «Податкове зобов’язання за звітний (податковий) період» задекларував до зменшення «-364501» грн (том 1 арк. спр. 100-102).

10.06.2016 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2014 рік, де в рядку 27 «Збільшення (зменшення)податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» зазначив «-18653» грн (том 1 арк. спр. 103-105).

18.04.2016 позивач подав звітну податкову декларацію за 2015 рік, в якій у рядку 04 «Об’єкт оподаткування» задекларував 497098 грн, у рядку 06 «Податок на прибуток» зазначив 89478 грн, у рядку 17 «Податок на прибуток за звітний податковий період» зазначив «-408232» грн, у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 – рядок 18) – «-408232» грн (том 1 арк. спр. 106-108).

12.05.2017 позивач подав уточнюючу податкову декларацію за 2015 рік, в якій у рядку 04 «Об’єкт оподаткування» задекларував 409190 грн, у рядку 06 «Податок на прибуток» зазначив 73654 грн, у рядку 17 «Податок на прибуток за звітний податковий період» зазначив «-429187» грн, у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 – рядок 18) – «-429187» грн., у рядку 27 «Збільшення (зменшення) податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду, що уточнюється» - «-20955» грн (том 1 арк. спр. 109-111).

27.02.2017 позивач подав звітну податкову декларацію за 2016 рік, в якій у рядку 04 «Об’єкт оподаткування» задекларував «-791387» грн, у рядку 06 «Податок на прибуток» зазначив «0» грн, у рядку 17 «Податок на прибуток за звітний податковий період» зазначив «0» грн, у рядку 19 «Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 – рядок 18) – «0» грн (том 1 арк. спр. 112-114).

Таким чином, уточнюючими податковими деклараціями позивач зменшив суми податкових зобов’язань.

У зв’язку із наявністю надміру сплачених коштів з податку на прибуток позивач у відповідності до п. 87.1 статті 87 ПК України звернувся до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з листами від 26.05.2017 № 06-09/14, від 10.08.2017 № 06-09/19, від 11.09.2017 № 06-09/21, від 15.12.2017 № 06-09/48, від 17.10.2017 № 06-09/25, в яких просив за рахунок надміру сплачених сум з податку на прибуток погасити податковий борг з інших податків та обов’язкових платежів (том 1 арк. спр. 69-78).

Факт того, що суми переплати було зараховано в сплату грошових зобов’язань позивача з інших видів податків та обов’язкових платежів, не заперечується відповідачем.

Контролюючий орган трактує подання позивачем уточнюючої декларації як факт сплати грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 35.1 статті 35 Податкового Кодексу України передбачено, що сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Отже, сплата податку являє собою фактичне внесення сум податку, які підлягають сплаті до відповідного бюджету.

При цьому уточнююча податкова декларація хоч формально і підпадає під визначення погашення податкового боргу, однак, не може вважатись тим способом, в який погашається податковий борг, з урахуванням положень статей 87 та 95 ПК України.

З іншого боку, порядок виправлення помилок, в тому числі і грошових зобов'язань, у документах фінансової звітності врегульовано статтею 50 ПК України. Тобто, як зазначалося вище, пунктом 50.1 статті 50 ПК України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Таке право ПАТ «СК «Оранта-Лугань» і реалізувало, при цьому сплативши визначене зобов'язання у встановлений строк.

Що стосується виправлення помилки в сторону зменшення суми грошового зобов'язання, то це може трактуватись лише як відсутність такого зобов'язання, і жодним чином не як його сплата.

Суд також бере до уваги правову позицію Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, згідно з якою відсутність обов’язку сплати грошового зобов’язання доводить відсутність погашення суми податкового боргу (постанови від 27.02.2018 у справі № 813/2009/17, від 31.07.2018 у справі № 824/2675/14-а, від 14.08.2018 у справі № 818/1507/17).

На підставі викладеного, враховуючи відсутність складу правопорушення (грошового зобов'язання та податкового боргу зі сплати податку на прибуток підприємств, факту погашення податкового боргу) суд робить висновок, що контролюючий орган безпідставно застосував до позивача штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена шляхом подання уточнюючих декларацій.

Щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань платіжними дорученнями, суд зазначає таке.

02.09.2014 Верховною Радою України прийнято ОСОБА_2 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі – ОСОБА_2 № 1669), який набув чинності 15.10.2014.

Згідно з положеннями статті 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин розпочата та не була закінчена антитерористична операція відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Відповідно до матеріалів справи зареєстрованим місцезнаходженням позивача є м. Старобільськ Луганської області, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р та від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Стаття 10 Закону № 1669-VII визначає, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Термін «відповідальність» необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку.

Вищенаведеним Законом № 1669-VII не визначено перелік зобов’язань, за невиконання або неналежне виконання яких особа звільняється від відповідальності. Разом з цим ОСОБА_2 № 1669-VII спрямований на забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що положення статті 10 Закону № 1669-VII застосовується до спірних правовідносин та є спеціальною нормою закону, яка поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції, факти про які, в свою чергу, підлягають підтвердженню належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб, що відповідно встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов'язку своєчасної реєстрації податкових накладних.

Отже, стаття 10 Закону України № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов’язань є наявність у такого суб’єкта господарювання сертифіката ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин.

У відповідності до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), як в редакції, затвердженій Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3), так і Рішенням Президії Торгово-промислової палати України 18 грудня 2014 року № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) документ установленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Таким чином, сертифікат ТПП застосовується при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

У даному випадку позивачеві нараховано штрафні санкції саме за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань з податку на прибуток.

Як слідує з матеріалів справи, позивач має сертифікати Луганської регіональної торгово-промислової палати від 23.11.2016 № 25.12-386, від 23.11.2016 № 25.12-385, від 23.11.2016 № 25.12-387 (арк. спр. 123-125), якими останньому засвідчено настання обставин непереборної сили з 01.07.2014 по 26.05.2016.

Щодо посилань відповідача на те, що сертифікати не стосуються сплати податку на прибуток, суд зазначає, що обставини непереборної сили стосуються виникнення форс-мажорних обставин у Товаристві в цілому внаслідок проведення антитерористичної операції, а не конкретного виду податку, збору чи обов’язкового платежу.

Також суд звертає увагу, що місцезнаходженням ПАТ «СК «Оранта-Лугань» у 2014 році було м. Луганськ. Вказана обставина не заперечується відповідачем.

Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» визначено: «Ураховуючи те, що на території Донецької та Луганської областей відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23 липня 2014 року № 436 починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи, з метою запобігання загрози життю і здоров’ю працівників та клієнтів банків, забезпечення стабільності банківської системи, керуючись статтями 3, 27, 99 Конституції України, статтями 7, 15 Закону України «Про Національний банк України», статтею 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про боротьбу з тероризмом», розділом I Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 22 липня 2014 року № 435, Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», Правління Національного банку України постановляє:

1. Банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою».

Отже, з 06.08.2014 було припинено здійснення усіх видів банківських операцій на тимчасово неконтрольованій території.

Таким чином, суд вважає накладення на позивача штрафних санкцій таким, що не відповідає меті та цілям притягнення платника до відповідальності. Адже за впливу обставин непереборної сили платники податків могли допустити порушення термінів сплати податкових зобов’язань за незалежних від них обставин.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Зважаючи, що до податкової вимоги від 21.05.2018 № 10463-17 на суму 213861,63 грн увійшли лише суми штрафних санкцій, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 18.10.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, вказана податкова вимога також належить до скасування як протиправна.

Як установлено судом, позивачеві в інтегрованій картці автоматично було нараховано пеню на загальну суму 111443,63 грн за період 2014-2016 роки у зв’язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов’язань з податку на прибуток.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність складу правопорушення з боку позивача та наявність підстав для звільнення від застосування до платника штрафних санкцій у зв’язку з наявністю обставин непереборної сили, скасування податкових повідомлень-рішень, а також враховуючи, що окреме рішення про нарахування пені контролюючим органом не приймалося, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Оранта-Лугань» пені в розмірі 111443,63 грн та стягнення вказаної суми за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток страхових організацій.

Щодо позовних вимог про зобов’язання ГУ ДФС у Луганській області повернути ПАТ «СК «Оранта-Лугань» суму коштів у розмірі 111443,63 грн, що були стягнуті в рахунок погашення нарахованої пені, суд зазначає таке.

Статтею 43 ПК України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.

Згідно з підпунктом 43.2 цієї статті у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Підпунктом 43.3 цієї статті передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Як установлено судом та не заперечується позивачем, із заявою про повернення коштів, що були зараховані в рахунок погашення пені, позивач не звертався.

Відтак, вказана позовна вимога не належить до задоволення через неправильно обраний спосіб захисту.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 129.2 цієї статті у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Згідно з пунктом 4 підрозділу 4 розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881, у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

З метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне обрати належний спосіб захисту, зобов’язавши відповідача здійснити корегування даних інтегрованої картки публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» з податку на прибуток страхових організацій шляхом скасування пені в сумі 111443,63 грн, нарахованої за період 2014-2016 років.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача, що були вчинені під час проведення камеральної перевірки та полягають у неправомірному визначенні податкових зобов’язань на підставі поданих ПАТ «СК «Орнта-Лугань» уточнюючих декларацій з податку на прибуток, суд не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платникам податків надано право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, за оскарженням яких особа звертається до суду, мають породжувати певні наслідки для особи, порушуючи її права, свободи чи інтереси.

Самі по собі дії контролюючого органу щодо визначення платнику податків податкових зобов’язань не тягнуть правових наслідків. Такі наслідки для платника тягнуть рішення, в даному випадку – податкові повідомлення-рішення від 18.10.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті за наслідками перевірки.

Суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, що є достатнім та необхідним способом захисту порушених прав позивача в цій частині.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови в задоволенні позову.

На підставі викладеного у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у неправомірному визначенні податкових зобов’язань, слід відмовити.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої цієї статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 10296,08 грн (том 1 арк. спр. 3, 136).

У зв’язку з частковим задоволенням позову на користь позивача слід стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що складає 8534,08 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування вимоги від 21.05.2018 № 10463-17, податкових повідомлень-рішень від 18.10.2017 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18.10.2017 № НОМЕР_1, яким до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 23190,90 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 18.10.2017 № НОМЕР_2, яким до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у сумі 214420,13 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 21.05.2018 № 10463-17 про сплату штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 213861,63 грн.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Луганській області щодо нарахування публічному акціонерному товариству «Страхова компанія «Оранта-Лугань» пені в розмірі 111443,63 грн та стягнення вказаної суми за рахунок надмірно сплачених коштів з податку на прибуток страхових організацій.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Луганській області здійснити корегування даних інтегрованої картки публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» з податку на прибуток страхових організацій шляхом скасування пені в сумі 111443,63 грн, нарахованої за період 2014-2016 років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) на користь публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» (92700, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Базарна, 7, код ЄДРПОУ 02305867) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 8534,08 грн (вісім тисяч п’ятсот тридцять чотири грн 08 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 31 серпня 2018 року.

Суддя

ОСОБА_4