ПОСТАНОВА

Іменем України

28 серпня 2018 року

Київ

справа №0870/10872/12

адміністративне провадження №К/9901/40642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби)

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2016 (суддя Семененко М.О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 (судді Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.)

у справі № 0870/10872/12 (СН/808/80/16)

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби)

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат»)

про стягнення частини чистого прибутку, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - позивач, СДПІ з обслуговування ВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС ) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі - відповідач, ПАТ «Запорізький абразивний комбінат») про стягнення заборгованості перед бюджетом, а саме - частину чистого прибутку (доходу) у сумі 1 217 386 грн.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, позовну заяву залишено без розгляду. Підставою для залишення позовної заяви без розгляду слугував пропуск позивачем строку на звернення до адміністративного суду з позовом.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказує, що судами попередніх інстанцій не заперечується несплата відповідачем частини прибутку (доходу) до Державного бюджету України. Податковий орган дізнався про вказане порушення товариством законодавства лише у ході проведення перевірки, зафіксованої актом від 28.07.2006 № 71/08-02/00222226 та не звертався раніше до суду з заявою про стягнення частини чистого прибутку, оскільки тривала процедура судового оскарження по прийнятому податковому повідомленню-рішенню.

Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Разом з письмовими запереченнями відповідачем було надано суду клопотання про заміну сторін у справі: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби та Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» на Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат».

Згідно положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи її третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Розглянувши подане клопотання, суд приходить до висновку щодо його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.01.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2014, позов задоволено: стягнуто з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на користь Державного бюджету України суму частини чистого прибутку за 2004, 2005 роки в розмірі 1 217 386,00 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України виходив з того, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи, оскільки судовими інстанціями залишено поза увагою, що податковий орган повинен пред'явити адміністративний позов про стягнення частини прибутку (обов'язкового платежу, який не має сили податкового зобов'язання) з урахуванням строків, встановлених частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Податковим органом було надано суду клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом. Однак, обставини наведені позивачем у заяві про поновлення строку були визнані судом неповажними та позовну заяву було залишено без розгляду.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

За змістом частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що граничним строком для сплати товариством частини чистого прибутку є: І квартал 2004 року до 20 травня 2004 року; ІІ квартал 2004 року до 19 серпня 2004 року; ІІІ квартал 2004 року до 19 листопада 2004 року; IV квартал 2004 року до 19 лютого 2005 року; І квартал 2005 року до 20 травня 2005 року; ІІ квартал 2005 року до 19 серпня 2005 року; ІІІ квартал 2005 року до 21 листопада 2005 року; IV квартал 2005 року до 20 лютого 2006 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 405 від 30.03.2004, та п. 6 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 50 від 15.01.2005, визначена відповідно до цих Порядків і нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Відповідно до вказаних порядків інформацію щодо нарахування та сплати частини прибутку (доходу) господарські організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.

Оскільки встановлений обов'язок щодо сплати частини чистого прибутку суб'єктами господарювання до бюджету не є грошовим зобов'язанням, то з моменту виникнення у позивача обов'язку щодо сплати частини чистого прибутку до Державного бюджету України та невиконання товариством цього обов'язку у встановлені строки у податкового органу виникло право на звернення до суду з позовом щодо стягнення таких сум. Зокрема, положеннями процесуального закону, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи викладене, безпідставним є посилання податкового органу щодо пропуску строків, в зв'язку з тривалою процедурою судового оскарження податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Допустити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС її правонаступником Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби та Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» правонаступником Приватним акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат».

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 09.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017 у справі № 0870/10872/12 (СН/808/80/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. ЮрченкоЗ оригіналом згідно