ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/1261/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Мединиця О.Є.)

від 06.12.2017

у справі № 917/1261/17

за позовом Заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області

до Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державна екологічна інспекція у Полтавській області

про стягнення 184 374,00 грн

ВСТАНОВИВ :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" (далі - ДП "Пирятинське лісове господарство") про відшкодування збитків в сумі 184 374,00 грн, завданих незаконною рубкою дерев.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що оскільки обов'язки із забезпечення охорони, захисту лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які і повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання зазначених обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок та пошкодження дерев, то цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев). При цьому матеріально-правовою підставою визначено статті 324, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 4, 5, 20, 35, 40, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", статті 1, 17, 19, 64, 68, 69, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2017 у справі № 917/1261/17 позов задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Пирятинське лісове господарство" 184 374,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

2.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 917/1261/17 рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2017 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- 03.10.2016 вх. №658/115/01-16 до Чорнухинського РВ УМВС України в Полтавській області надійшло повідомлення вх. №658/115/01-16 ДП "Пирятинське лісове господарство" про незаконну порубку лісових насаджень в урочищі "Липова дача" в кварталі 31 виділах 15, 21 та в кварталі 29 виділ 14 невідомими особами;

- за даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про кримінальне правопорушення з попередньою кваліфікацією за ст. 246 КК України;

- про виявлене правопорушення посадовими особами ДП "Пирятинське лісове господарство" складена польова перелікова відомість самовільно зрубаних дерев, відповідно до якої при обході виявлено незаконну рубку 10 дерев в кварталі 31 виділах 15, 21 та 9 дерев в кварталі 29 виділ 14 на території ДП "Пирятинське лісове господарство";

- інженером охорони та захисту лісу в ДП "Пирятинський лісгосп" Кузьменком М.І. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знесення дерев кварталі 31 виділах 15, 21 та в кварталі 29 виділ 14 в адміністративних межах Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541;

- згідно з розрахунком загальна сума заподіяної шкоди становить 184 374,00 грн;

- протоколом огляду місця події від 03.10.2016 та доданою до нього фототаблицею, допитом майстра лісу ДП "Пирятинське лісове господарство" Чорнухинське лісництво ОСОБА_5 під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено факт незаконної порубки дерев, проте особи - лісопорушники встановлені не були;

- оскільки, ДП "Пирятинське лісове господарство" сума збитків у розмірі 184 374,00 грн не відшкодована, зазначене стало підставою для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області про їх стягнення.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги Заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, місцевий господарський суд, керуючись нормами ст.ст. 5, 40, 41, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 16, 17, 19, 63, 64, 68, 69, 86, 88, 90, 105, 107 Лісового кодексу України виходив з наступного:

- згідно з Розпорядженням голови Чорнухинської районної державної адміністрації від 16.07.2008 № 236 земельна ділянка, на території якої здійснено самовільну рубку дерев невстановленими особами, надана у постійне користування для ведення лісового господарства ДП "Пирятинське лісове господарство", що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою;

- відповідно до п. 3.1 статуту ДП "Пирятинське лісове господарство" підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування підприємству;

- предметом діяльності підприємства є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства (п. 3.2 Статуту);

- цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

2.5. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що прокурором не доведено вину ДП "Пирятинське лісове господарство" або його працівників у вчиненні незаконних порубок дерев, не доведено факту невиконання або неналежного виконання працівниками державної лісової охорони лісового господарства вимог законодавства щодо забезпечення реалізації заходів, спрямованих на охорону лісів від незаконної порубки, в зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення шкоди.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 917/1261/17 Кізлівська сільська рада Чорнухинського району Полтавської області подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення Господарського суду Полтавської області від 02.102.107 залишити в силі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області:

- судом апеляційної інстанції прийнято постанову з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 19,64, 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Статтями 5, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

4.2. Згідно статті 9 Лісового кодексу України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

4.3. Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

4.4. Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

4.5. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

4.6. Статтею 86 Лісового кодексу України встановлено, що організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

4.7. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

4.8. Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

4.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір у даній справі виник у зв'язку з виявленням факту самовільної рубки 10 дерев в кварталі 31 виділах 15, 21 та 9 дерев в кварталі 29 виділ 14 на території, переданій ДП "Пирятинське лісове господарство" під охорону, та покладанням відповідальності за незаконну порубку у вигляді стягнення з відповідача шкоди за порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

4.10. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

4.11. Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

4.12. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

4.13. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

4.14. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

4.15. Як встановлено судом першої інстанції, ДП "Пирятинське лісове господарство" як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то місцевим судом обґрунтовано стягнуто з ДП "Пирятинське лісове господарство" 184 374,00 грн.

4.16. З врахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої лісовому фонду України, з огляду на те, що постійним лісокористувачем не виконано свого обов'язку щодо охорони і збереження лісових насаджень на підвідомчій йому території.

4.17. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

4.18. Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.19. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.21. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.22. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.2. Відповідно до статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

6. Судові витрати

6.1. У зв'язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Державне підприємство "Пирятинське лісове господарство".

Керуючись статтями 236, 300, 308, 312, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 917/1261/17 скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2017 залишити в силі.

3. Стягнути з Державного підприємства "Пирятинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 21071375, м. Пирятин, вул. Цибаня, 72, індекс 37000) на користь Кізлівської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 22550161, Полтавська область, Чорнухинський район, село Кізлівка, вул. Центральна, 81, індекс 37130) 5 531,22 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Полтавської області видати наказ на виконання даної постанови.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

Л. Стратієнко