ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2018 року

справа № 808/3230/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Дурасова Ю.В.

судді: Божко Л.А., Лукманова О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника позивача: адвоката Яценко Я.В.,

представника відповідача: Єрмолаєвої Д.С.,

представника третьої особи без самостійних вимог (ОСОБА_3) - адвоката ОСОБА_4,

представника третьої особи без самостійних вимог (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) - Демків Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги Державної аудиторської служби України та Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Холодницького Н.І

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2018 (суддя Бойченко Юлія Петрівна, дата складання повного тексту 16.04.2018)

у справі за адміністративним позовом Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради до Державної аудиторської служби України, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_3, Головний державний фінансовий інспектор Державної аудиторської служби України Павлова О.В., Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач , Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради, звернулась з позовом до Державної аудиторської служби України про визнання дій неправомірними. Після зменшення своїх позовних вимог та, відповідно, залишення ухвалою суду від 05.04.2018 частини позовних вимог без розгляду, позивач просив: визнати протиправними дії відповідача (Державної аудиторської служби України) щодо прийняття рішення щодо виділення працівника в якості спеціаліста за результатами розгляду звернення Старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді третьої особи ОСОБА_8 від 01.06.2017 №06-18833-16, здійсненими всупереч вимогам Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII та Порядку взаємодії між органами ДКРС та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Голови КРУ України, МВС України, СБУ, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 №346/1025/685/53.

Позов обґрунтовано тим, що оскаржувані дії вчинені відповідачем всупереч положенням Закону №2939 та п. 3.1 Порядку взаємодії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.04.2018 позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної аудиторської служби України щодо виділення працівника в якості спеціаліста за результатами розгляду звернення Старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратура Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 01.06.2017 №06-18833-16.

Рішення суду першої інстанції обґрунтована тим, що адміністративний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даному випадку відповідачем під час виділення інспектора в якості спеціаліста для проведення перевірки позивача в межах кримінального провадження вчинялись суто владні управлінські дії, які не регламентуються кримінальним процесуальним законодавством. Також суд першої інстанції виходив з того, що лист від 01.06.2017 №06-18833-16 підписаний особою, яка в значенні абзацу дев'ятого пункту 1.3 Порядку взаємодії не є керівником правоохоронного органу. Крім того, цей лист не відповідає вимогам п. 3.2 Порядку взаємодії щодо зазначення: дати, з якої необхідно буде залучити спеціаліста до проведення перевірки, та на який термін; питань, на які спеціалістові необхідно буде надати відповідь. Відтак, суд дійшов висновку про порушення відповідачем під час вчинення оскаржуваних дій приписів п. 4.1 Порядку взаємодії та вчинення цих дій поза межами повноважень, наданих Законом №2939, та всупереч вимогам ст. 19 Конституції України. Також зазначив, що складена Головним державним фінансовим інспектором Державної аудиторської служби України довідка від 19.06.2017, інформація в якій згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя є недостовірною, а також і оскаржувані дії відповідача, безпосередньо стосуються прав та інтересів позивача, оскільки на підставі цієї довідки відповідач може скласти протокол про порушення бюджетного законодавства та, на підставі такого протоколу, прийняти рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

З рішення суду першої інстанції не погодилися: відповідач у справі - Державна аудиторська служба України та третя особа без самостійних вимог - Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України та подали апеляційні скарги.

Відповідач - Державна аудиторська служба України в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 239-243 т. 3). Зазначає, що предметом розгляду адміністративної справи є дії органу державного фінансового контролю щодо виділення спеціаліста за результатами розгляду звернення Генеральної прокуратури України від 01.06.2017 року № 06-18833-16 для участі у перевірці дотримання законодавства України Запорізькою обласною державною адміністрацією та комунальною установою «Запорізька обласна клінічна лікарня» під час проведення закупівельних процедур за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, яка проводилася в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013080040000048 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 364 та ч.1 ст. 366 КК України. Посилається на п.п. 3.1 пункту 3 Порядку взаємодії (№346/1025/685/53) згідно якого працівники органів державної контрольно-ревізійної служби за зверненням правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах (з питань, визначених в абзаці 1 пункту 2.2 цього Порядку), та на інших об'єктах контролю (з питань, визначених в абзаці 2 цього Порядку), як спеціалісти. У ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди та посадових осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду. Зазначає, що законодавство не ототожнює участь спеціаліста Державної фінансової інспекції у перевірках, що проводяться правоохоронними органами (за наслідками яких спеціаліст надає довідкову інформацію), з участю в проведенні ревізій, передбачених ст. 11 ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», результати яких оформлюються актом. Вказує, що в силу Постанови Верховного Суду від 27.02.2018 року №826/818/16, орган державного фінансового контролю не проводив заходів фінансового контролю щодо позивача, оскільки сама перевірка проводилася Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, у зв'язку з чим ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не може бути застосований у спірних правовідносинах. Вважає, що правовий статус спеціаліста визначено Кримінальним процесуальним кодексом України. Тому компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд таких питань, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Вважає помилковою позицію суду першої інстанції, що під час виділення спеціаліста для проведення перевірки позивача в межах кримінального провадження вчиняються суто владні управлінські дії, які не регламентуються кримінальним процесуальним законодавством. При цьому, відповідач зазначає, що Порядок взаємодії спрямований, зокрема, на забезпечення ефективної взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби і органами прокуратури та розроблений на основі КПК України; Порядок взаємодії необхідний для ефективної та детальної процесуальної взаємодії правоохоронних органів та органу державного фінансового контролю. Зазначає, що звернення Генеральної Прокуратури України від 01.06.2017 року повністю відповідає вимогам КПК України, а Порядок взаємодії, яким керувався головний державний фінансовий інспектор Державної аудиторської служби Павлова О.В., покликаний врегулювати певні дії з метою забезпечення ефективної взаємодії органу державного фінансового контролю з правоохоронними органами.

Третя особа без самостійних вимог - Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України в своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (а.с. 216-233 т. 3). Посилається на порушення підсудності при розгляді даної справи, що виходить за межі повноважень юрисдикції даного суду. Зазначає, що участь спеціаліста в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні не регулюється Порядком взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури від 19.10.2006 року №346/1025/685/53, оскільки цей Порядок спрямований на забезпечення ефективності взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та правоохоронними органами з питань розгляду звернень правоохоронних органів лише про виділення спеціалістів органів державної контрольно-ревізійної служби для участі в перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах та на інших об'єктах контролю (п. 3 Порядку). Отже, зазначений Порядок не слід застосовувати до даних правовідносин, оскільки спеціаліст був залучений в порядку ст. 71 КПК України. Питання участі головного державного фінансового інспектора відділу контролю діяльності суб'єктів господарювання Департаменту взаємодії з правоохоронними органами Павлової О.В. як спеціаліста у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013080040000048 не регулюється Порядком взаємодії, а визначається виключно Кримінальним процесуальним Кодексом. Вказує також, що суд першої інстанції посилався на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2018 року у справі №333/6816/17, яке не набрало законної сили. Вважає, що дана справа не підсудна адміністративному суду, оскільки в силу п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства, тому провадження у даній справі підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Представником відповідача надано до суду відзив на апеляційну скаргу Спеціалізованої антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України (а.с. 2-10 т. 4). Згідно відзиву просить задовольнити апеляційну скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України. Посилається на те, що дії виділеного спеціаліста, вчинені в межах кримінального провадження Генеральної прокуратури, а не в межах контрольних заходів Держаудитслужби. Також посилається на Постанову Верховного Суду від 27.02.2018 року №826/818/16, згідно якого ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Порядок взаємодії не може бути застосований у спірних правовідносинах. Вважає, що правовий статус спеціаліста визначено Кримінальним процесуальним кодексом України. Тому компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд таких питань, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Представником позивача також надано до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги, згідно яких просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін . Посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені рішення дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, однак дії відповідного державного органу не можуть бути оскаржені в порядку КПК України, тому позивач оскаржує дії відповідача (Держаудитслужби) в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що позивач та відповідач не є сторонами кримінального провадження. Дії органу державної влади не можуть бути оскаржені за правилами інших видів судочинства, окрім за правилами адміністративного судочинства. Тому немає підстав для закриття провадження у справі, оскільки така справа не може бути розглянути в порядку КПК України. Зазначає, що позивач потребує судового захисту, оскільки результати спірної перевірки лягли в основу пред'явлення підозри у вчиненні кримінального правопорушення декільком особам, що потягло за собою негативні наслідки в діяльності самого позивача. Статтею 71 КПК України встановлено загальне право сторін кримінального провадження на залучення спеціаліста, але не визначено порядок такого залучення, що безпосередньо і реалізується Порядком взаємодії. Відповідач, Держаудитслужба, зобов'язаний був перевірити законність звернення прокуратури щодо виділення спеціаліста, на відповідність вимогам чинного законодавства (в тому числі на відповідність вимогам КПК) та відмовити у виділенні спеціаліста у випадку невідповідності звернення вимогам законодавства (відсутність судового дозволу на проведення такої перевірки). Зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів, що спеціаліст залучався до перевірки, яка проводилася саме правоохоронними органами, а не самосійна відповідачем, та доказів того, в якій саме слідчій дії його було залучено. Вказує, що єдиним нормативним документом, що передбачає складання довідки за результатами участі спеціаліста у перевірці є Порядок взаємодії (а.с. 21-24, 27-29 т. 4).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Погоджується з позицією Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України про закриття провадження у справі.

Представник третьої особи без самостійних вимог (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України) підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити та закрити провадження у справі, оскільки юрисдикція адміністративного суду не поширюється на правовідносини, які слід вирішувати в порядку КПК України.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи без самостійних вимог (ОСОБА_3) проти апеляційних скарг заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суду пояснив, що звернення прокуратури про виділення спеціаліста не відповідає п. 3.2 Порядку взаємодії, оскільки таке звернення не містить обов'язкові відомості, що мають бути у звернені.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Третя особа у справі без самостійних вимог (Головний державний фінансовий інспектор Державної аудиторської служби України Павлова О.В) надала заяву про розгляд справ без її участі, апеляційні скарги підтримує, просить їх задовольнити (а.с. 20 т. 4).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2017 старший групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальник п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді ОСОБА_8 звернулась до відповідача із листом №06-18833-16, в якому повідомила, що Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні Національного антикорупційного бюро України №42013080040000048 від 07.11.2013 за фактом вчинення службовими особами Запорізької обласної державної адміністрації та позивача у ході здійснення державних закупівель медичного транспорту та обладнання кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України. В листі зазначено, що з метою забезпечення кримінального провадження, проведення повного, всебічного досудового розслідування, встановлення всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень, виникла потреба у залученні спеціаліста з метою перевірки додержання вимог чинного законодавства при проведенні закупівельних процедур. Керуючись ст.ст. 36, 71, 93 КПК України та положеннями ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (№2939) просила виділити компетентного спеціаліста Держаудитслужби для проведення відповідної перевірки.

Листом від 06.06.2017 №15-17/487 відповідач (Держаудитслужба) поінформував Генеральну прокуратуру України про те, що, за наслідками розгляду зазначеного вище листа, ним виділений з 06.06.2017 спеціаліст для участі у перевірці з питань дотримання законодавства Запорізькою обласною державною адміністрацією та позивачем у кримінальному провадженні №42013080040000048 від 07.11.2013.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII від 26.01.1993 та Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затверджений спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратуру України від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1166/13040.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. При цьому, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Перш за все проаналізуємо статтю 71 КПК України, яка регламентує правовий статус спеціаліста у кримінальному провадженні та порядок його залучення. Зокрема, як зазначає представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, саме на підставі статті 71 КПК України було здійснено звернення правоохоронного органу до Державної аудиторської служби України та відбулося виділення спеціаліста.

У відповідності до ч. 1. ст. 71 КПК України, Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Отже, спеціаліст як один з "інших учасників кримінального провадження" сприяє сторонам, потерпілому, суду у здійсненні завдань кримінального провадження завдяки використанню наявних у нього спеціальних знань та навичок застосування технічних чи інших засобів, а також завдяки наданню ним консультацій під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, з'ясування і вирішення яких потребують спеціальних знань і навичок.

Таким чином, в порядку частини 1 ст. 71 КПК України, спеціаліст може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань застосування технічних чи інших засобів. При цьому, в силу ст. 71 КПК України спеціаліст не наділений повноваженнями складати довідки щодо перевірки додержання вимог чинного законодавства при проведенні ряду закупівельних процедур, оскільки така довідка містить в собі аналіз обставин справи і не стосується технічних питань. Зазначена норма вказує на те, що спеціаліст не може надавати висновки, довідки, аналізи, перевірки фактів, оскільки спеціаліст - це особа, яка може надати лише консультацію з питань застосування технічних чи інших засобів.

Проаналізуємо частину 2 ст. 71 КПК України. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що процесуальна форма участі спеціаліста відрізняється від форми участі експерта (експерт бере участь у провадженні з метою надання висновку з питань, які поставлені сторонами і судом і який є окремим джерелом доказів).

Водночас згідно з ч. 3 ст. 237 КПК з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціаліста (а не для проведення перевірки).

Аналіз ст. 71 КПК України дає підстави для висновку, що звернення старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника п'ятого відділу управління процесуального керівництва О. Ярової про виділення компетентного спеціаліста Державної аудиторської служби України для проведення відповідної перевірки (а.с. 24, т. 2) - не відповідає вимогам ст. 71 КПК України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в порядку ч. 3 ст. 237 КПК для участі в огляді слідчий, прокурор може запросити спеціаліста. Однак, таке запрошення спеціаліста здійснюється лише для участі в огляді, а не для проведення перевірки, при цьому, запрошення спеціаліста для участі в огляді не регламентується статтею 71 КПК України.

Отже, матеріали справи містять звернення правоохоронного органу від 01.06.2017 до Державної аудиторської служби України, при цьому, в зверненні чітко зазначена мета залучення спеціаліста: перевірка додержання вимог чинного законодавства при проведенні ряду закупівельних процедур (а.с. 24, т. 2).

Аналізуючи мету залучення спеціаліста, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що мета залучення спеціаліста (для перевірка додержання вимог чинного законодавства при проведенні ряду закупівельних процедур) - не відповідає вимогам статті 71 КПК України.

Постає питання, яким чином мав діяти суб'єкт владних повноважень - Державна аудиторська служба України, в разі звернення правоохоронного органу для виділення компетентного спеціаліста?

Даючи відповідь на поставлене питання, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що в безпосередньо у зверненні правоохоронного органу зазначені норми, якими керується правоохоронний орган (ст. 36, 71, 93 КПК України) та положення Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Отже, правоохоронний орган посилається у зверненні на положення не тільки КПК України, а й на норми Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", (у редакції, яка була чинна станом на дату вчинення оскаржуваних дій), визначалось, що перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органом державного фінансового контролю на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Контроль за дотриманням законодавства щодо закупівель здійснюється як у порядку проведення перевірки державних закупівель, так і під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Статтею 7 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" визначено, що орган державного фінансового контролю координує свою діяльність з органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, фінансовими органами, органами доходів і зборів, іншими контролюючими органами, органами прокуратури, Національної поліції, служби безпеки.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що норми Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", не передбачають можливість, виділення Державною аудиторською службою України в межах кримінального провадження спеціаліста для проведення перевірки підприємств, установ та організацій, що контролюються.

При цьому, Порядок проведення перевірок державних закупівель Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 631, так само не передбачає виділення спеціаліста для проведення перевірки підприємств, установ та організацій, що контролюються. Крім того, зазначеним порядком не передбачена можливість проведення перевірки об'єкта контролю за зверненням правоохоронного органу.

Водночас, єдиним нормативним актом, який регламентує порядок виділення спеціаліста для участі у перевірках, що проводяться правоохоронними органами, є Порядок взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затверджений спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратуру України від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1166/13040 (далі - Порядок взаємодії), який є чинним з 05.11.2006.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно зазначено, що Порядок взаємодії є чинним для відповідача виходячи з того, що відповідач є правонаступником Головного контрольно-ревізійного управління України. Зокрема це вбачається з аналізу положень наступних нормативно-правових актів: п.п. 1, 5 Указу Президента України від 09.12.2010 №1085/2010, яким Головне контрольно-ревізійне управління України реорганізоване в Державну фінансову інспекцію України; постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №868, якою Державна фінансова інспекція України реорганізована в Державну аудиторську службу України.

Слід зазначити, що Порядок взаємодії спрямований на забезпечення ефективної

взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України (далі - правоохоронні органи) з питань розгляду звернень правоохоронних органів, призначення, організації та проведення ревізій за ними, передачі їм матеріалів ревізій за власною ініціативою органів ДКРС, зворотного інформування про результати розгляду переданих матеріалів, виділення спеціалістів органів ДКРС, інших питань, що мають місце при виконанні органами ДКРС та правоохоронними органами покладених на них завдань.

Отже, саме зазначений Порядок забезпечує ефективну взаємодію між органами державної контрольно-ревізійної служби (далі - органи ДКРС) та органами прокуратури з питань розгляду звернень правоохоронних органів. Тому в даних правовідносинах слід користуватися при залученні спеціаліста саме Порядком взаємодії, а не ст. 71 КПК України.

Колегія суддів апеляційної інстанції також бере до уваги, що Порядок взаємодії вимагає дотримання певних правил при зверненні правоохоронних органів до органів ДКРС.

Так, звернення правоохоронного органу щодо проведення ревізії повинно бути розглянуто відповідною особою та за результатами розгляду може бути прийняте рішення про повідомлення правоохоронного органу про необхідність уточнення звернення (абз. 5 п. 2.5 Порядку взаємодії). На думку колегії суддів апеляційної інстанції саме таким чином і мав діяти відповідач проаналізувавши лист правоохоронного органу від 01.06.2017 про виділення компетентного спеціаліста.

Колегія суддів апеляційної інстанції зосереджує увагу на ч. 2 ст. 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма Конституції України регламентує чіткий порядок дій органів державної влади.

Натомість, відповідачем, не дотримано в даному випадку зазначеної норми Конституції України. Так, встановивши, що звернення не відповідає вимогам ст. 71 КПК України, відповідач не мав правових підстав для вчинення дій, направлених на виділення спеціаліста.

Матеріали справи містять лист від 06.06.2017 року №15-17/487, підписаний заступником голови Ю.Солянік, згідно якого зазначено, що Державна аудиторська служба України розглянула звернення Генеральної прокуратури України від 01.06.2017 року та повідомляє про виділення з 06.06.2017 року спеціаліста для участі у перевірці з питань дотримання законодавства Запорізькою обласною державною адміністрацією та КУ «Запорізька обласна клінічна лікарня» у кримінальному провадженні № 42013080040000048 від 07.11.2013 року (а.с.48 т. 2).

Отже, в порушення норми ст. 71 КПК України та з недотриманням норм Порядку взаємодії, відповідачем було виділено спеціаліст для участі у перевірці з питань дотримання законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично відноситься до пояснень представника третьої особи без самостійних вимог (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України) відносно того, що будь-які перевірки у відповідності до звернення від 01.06.2017 року не проводилися, оскільки матеріали справи спростовують зазначені доводи.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять Акт від 01.03.2013 №4-21 З (а.с. 86-234 т. 1) позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунальної установи «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради за період з 01.01.2011 по 01.02.2013.

В апеляційній скарзі третьої особи без самостійних вимог (Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України) зазначено, що дана справа не підсудна даному суду, тому слід закрите дане провадження.

Колегія суддів апеляційної інстанції досліджує даний аргумент.

Так, в силу ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

В силу позовних вимог позивач оскаржує дії суб'єкта владних повноважень (Державної аудиторської служби України) щодо неправомірного виділення спеціаліста.

При цьому, ні позивач ні відповідач не є сторонами кримінального провадження № 42013080040000048, отже, позивач позбавлений можливості оскарження дій прокуратури в силу норм КПК України. Однак, звернення прокуратури до Державної аудиторської служби України про виділення спеціаліста (яке на думку позивача здійснено з порушенням норм КПК України) та виділення спеціаліста Державною аудиторською службою України (яке на думку позивача здійснено з порушенням вимог Порядку взаємодії) порушують права позивача, оскільки, висновки, зазначені в довідці спеціаліста, впливають на права та обов'язки позивача. Тому позивач, звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав, оскільки даний спір не може бути розглянутий ні в порядку кримінального судочинства, ні в порядку цивільного судочинства, ні в порядку господарського судочинства.

В силу норм КАС України, позивач має правові підстави для оскарження дій суб'єкта владних повноважень. Так, в силу ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.

Отже, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що

В пункті 1.3 Порядку взаємодії міститься визначення наступних термінів, застосованих у цьому порядку:

звернення правоохоронного органу - супровідний лист до постанови про призначення ревізії, винесеної слідчим, прокурором або особою, що проводить дізнання, а також письмове доручення, вимога, пропозиція керівника правоохоронного органу;

керівник правоохоронного органу - керівники та заступники керівників центральних апаратів правоохоронних органів, їх самостійних структурних і територіальних підрозділів.

Абзацом 1 пункту 3.1 Порядку взаємодії визначено, що працівники органів ДКРС за зверненнями правоохоронних органів можуть брати участь у перевірках, що проводяться правоохоронними органами у підконтрольних установах (з питань, визначених в абзаці першому пункту 2.2 цього Порядку), та на інших об'єктах контролю (з питань, визначених в абзаці другому пункту 2.2 цього Порядку), - як спеціалісти.

Отже, саме в силу застосування норм Порядку взаємодії, здійснюється ефективне забезпечення взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури з питань розгляду звернень правоохоронних органів. Натомість, не виконання норм Порядку взаємодії, тягне за собою проблематичність у взаємовідносинах між зазначеними державними органами, порушення норм законодавства України та породження адміністративних позовів.

В абзаці 3 пункту 3.1 Порядку взаємодії зазначено, що працівники органів ДКРС направляються для участі в перевірках, що проводять правоохоронні органи, на підставі листа відповідного органу ДКРС.

Згідно із абз. 5-6 пункту 3.1 Порядку взаємодії у ході участі у перевірці спеціаліст використовує свої спеціальні знання і в межах компетенції надає консультації та відповіді на порушені питання, при цьому фіксує факти порушення законодавства з питань використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності, визначає розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) та посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальну шкоду (збитки).

Результати участі спеціаліста у перевірці оформляються довідкою, яка складається на чистому аркуші та підписується спеціалістом із зазначенням посади та назви органу, у якому він працює. Довідка складається у двох примірниках, один з яких після підписання спеціалістом надсилається правоохоронному органу - ініціатору перевірки. Другий примірник довідки залишається у відповідному органі ДКРС.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що з аналізу обставин справи та зазначених вище норм Порядку взаємодії вбачається, що відповідач (Державна аудиторська служба України) та третя особа без самостійних вимог (Спеціалізована антикорупційна прокуратура Генеральної прокуратури України) частково керувались положеннями саме цього нормативного акту у спірних правовідносинах, оскільки ст. 71 КПК України не надає таких повноважень.

Разом з тим, пунктом 3.2 Порядку взаємодії визначено, що звернення правоохоронного органу щодо виділення працівника органу ДКРС в якості спеціаліста для участі у перевірці, що проводиться правоохоронним органом, повинно містити:

обґрунтування необхідності залучення спеціаліста;

дату, з якої необхідно буде залучити спеціаліста до проведення перевірки, та на який термін;

повну назву об'єкта контролю, його місцезнаходження, дані про організаційно-правову форму;

питання, на які спеціалістові необхідно буде надати відповідь.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що звернення правоохоронного органу не містить будь-яких питань, на які спеціалістові слід надати відповідь.

Пунктом 4.1 Порядку взаємодії визначено, що звернення правоохоронного органу має бути підписане керівником, визначеним в абзаці 9 пункту 1.3 цього Порядку. Звернення, підписане іншими службовими особами, крім визначених цим пунктом, залишається без виконання.

Так, в силу зазначеної норми, керівником правоохоронного органу є керівники та заступники керівників центральних апаратів правоохоронних органів, їх самостійних структурних і територіальних підрозділів.

Звернення правоохоронного органу від 01.06.2017 №06-18833-16 підписане Старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратура Генеральної прокуратури України ОСОБА_8, натомість матеріали справи не містять підтвердження що зазначена особа є керівником або заступником керівника центрального апарату правоохоронного органу, його самостійних структурних і територіальних підрозділів.

Звернення правоохоронного органу, яке не відповідає вимогам пунктів 2.3 та 3.2 цього Порядку або стосується проведення ревізій у суб'єктів господарювання, які не віднесено Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (№2939) до підконтрольних установ, а також з питань, які не належать до компетенції органів ДКРС, залишається без виконання з обґрунтуванням причин неможливості його виконання.

Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач приймав будь-яких рішень у формі наказу про виділення чи відрядження спеціаліста (інспектора Павлову О.В.) для проведення перевірки позивача (складання довідки), а так само матеріали справи не містять направлень на проведення перевірки.

Матеріали справи підтверджують, що 19.06.2017 головний державний фінансовий інспектор Павлова О.В., в якості залученого спеціаліста, прийняла участь у перевірці дотримання законодавства України Запорізькою обласною державною адміністрацією та Комунальною установою "Запорізька обласна клінічна лікарня" під час проведення закупівельних процедур, про що складена довідка (а.с. 2-18 т. 2).

При цьому, матеріали справи містять Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2018 у справі №333/6816/17, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 27.03.2018. Зазначеним судовим рішенням встановлений факт порушення інформацією, викладеною у довідці від 19.06.2017, особистих немайнових прав ОСОБА_3 (третя особа у справі), оскільки ця інформація є недостовірною (стор. 8 рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі №333/6816/17).

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із визначенням, наведеним в п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини 2 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції судом першої інстанції правильно встановлено, що ані позивач, ані відповідач не є учасниками будь-якого кримінального провадження. Відповідно, для позивача не існує іншого способу судового оскарження дій відповідача щодо яких поданий цей позов.

Саме тому, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про неможливість застосування до даної справи висновків, зазначених в Постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року №826/818/16, згідно якого зазначено, що орган державного фінансового контролю не проводив заходів фінансового контролю щодо позивача, оскільки сама перевірка проводилася Головним слідчим управлінням Служби безпеки України, у зв'язку з чим ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не може бути застосований у спірних правовідносинах. Однак, дана справа містить інші обставини, ніж зазначені у вказаному рішенні. Як зазначалося вище, матеріали справи містять акт ревізії Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради від 01.03.2013 №04-21 З за період 01.01.2011 по 01.02.2013, т.т. перевірка проводилася державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області (а.с. 86-234 т. 1)

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення про службу) відповідач є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 2 Закону №2939 визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи зазначені норми, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно зазначив, що інших форм проведення відповідачем державного фінансового контролю, ніж визначені в ч. 2 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", законодавство України не передбачає.

За змістом п. 2.1 Регламенту Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12.04.2012 №35 (зі змінами) (далі - Регламент ГПУ) самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури - це Головне управління, управління, відділ, що відповідно до затвердженої структури генеральної прокуратури не входить до складу інших підрозділів і підпорядковується безпосередньо заступнику Генерального прокурора України або Генеральному прокурору України.

Зі змісту п. 2.2 Регламенту ГПУ вбачається, що самостійні структурні підрозділи діють на підставі відповідних Положень, які затверджуються наказами Генерального прокурора України.

Наказом виконуючого обов'язки Генерального прокурора України від 12.04.2016 №149 затверджене Положення про Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру Генеральної прокуратури України (далі - Положення про САП). В підпункті 1) пункту 2.1 розділу 2 Положення про САП визначено, що п'ятий відділ входить в структуру управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді, яке в свою чергу входить в структуру Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України.

З наведеного вбачається, що лист від 01.06.2017 №06-18833-16 підписаний особою, яка в значенні абзацу дев'ятого пункту 1.3 Порядку взаємодії не є керівником правоохоронного органу. Крім того, цей лист не відповідає вимогам п. 3.2 Порядку взаємодії щодо зазначення: дати, з якої необхідно буде залучити спеціаліста до проведення перевірки, та на який термін; питань, на які спеціалістові необхідно буде надати відповідь.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем під час вчинення оскаржуваних дій приписів п. 4.1 Порядку взаємодії та вчинення цих дій поза межами повноважень, наданих Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та всупереч вимогам ст. 19 Конституції України.

Щодо питання про те, чи стосуються оскаржувані дії прав та інтересів позивача суд першої інстанції правильно зазначив наступне.

Пунктами 2, 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (визначено, що відповідачу, крім іншого, надані права: призупиняти в межах своїх повноважень бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу у разі виявлення порушень законодавства; ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Крім того, згідно із підпунктом 18-23 пункту 6 Положення про службу відповідач для виконання покладених на нього завдань має право призупиняти в межах повноважень, передбачених законом, бюджетні асигнування, зупиняти операції з бюджетними коштами в установленому законодавством порядку, а також застосовувати та ініціювати застосування відповідно до закону інших заходів впливу в разі виявлення порушень законодавства; вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені під час проведення ревізій приховані, занижені валютні та інші платежі, порушувати перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування у разі, коли отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; накладати у випадках, передбачених законом, адміністративні стягнення; порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.

Абзацом 8 пункту 3.1 Порядку взаємодії визначено, що за матеріалами участі працівників органів ДКРС як спеціалістів у перевірках, що проводились правоохоронними органами, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів органами ДКРС не направляються, заходи щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування у випадках, передбачених статтею 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" не вживаються, протоколи про адміністративне правопорушення не складаються.

Слід зазначити, що з часу затвердження Порядку взаємодії до нього не вносились зміни, хоча більшість нормативно-правових актів, на підставі яких його було прийнято, зазнали істотних змін, у тому числі викладені у новій редакції. Зокрема, це стосується Закону №2939 та Кримінального процесуального кодексу України.

На теперішній час стаття 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" регламентує порядок проведення ревізій органами державного фінансового контролю та не регламентує вжиття заходів щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування.

Відтак, норма абз. 8 п. 3.1 Порядку взаємодії не є перешкодою у вжитті відповідачем заходів щодо стягнення в судовому порядку коштів або припинення бюджетного фінансування і кредитування.

Позивач є бюджетною установою, яка контролюється відповідачем (його територіальними органами).

За приписами пунктів 2-5 частини 1 статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу:

- зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1-3, 10, 11, 14-29, 32-36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу;

- призупинення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 20, 22-29, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Призупинення бюджетних асигнувань передбачає припинення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк від одного до трьох місяців у межах поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) у порядку, встановленому Міністерством фінансів України;

- зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- повернення бюджетних коштів до відповідного бюджету - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначене пунктом 24 (щодо субвенцій та коштів, наданих одержувачам бюджетних коштів) частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Частиною 2 статті 118 Бюджетного кодексу України визначено, що рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначених пунктами 2-5 та 7 частини першої статті 117 цього Кодексу, приймається Міністерством фінансів України, органами Казначейства України, органами державного фінансового контролю, місцевими фінансовими органами, головними розпорядниками бюджетних коштів у межах встановлених їм повноважень на підставі протоколу про порушення бюджетного законодавства або акта ревізії та доданих до них матеріалів. Рішення набирає чинності з дня його підписання.

Форма та порядок складання протоколу про порушення бюджетного законодавства встановлюються Міністерством фінансів України.

Зі змісту п. 2 Порядку складання Протоколу про порушення бюджетного законодавства, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.11.2010 №1370 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 30.11.2010 за № 1201/18496, вбачається, що протокол оформляється посадовою особою, зазначеною в абзаці другому пункту 1 цього Порядку, на підставі документів та інших матеріалів, що підтверджують факт порушення бюджетного законодавства.

У разі складання акта ревізії Протокол не оформляється.

Отже, з наведеного вбачається, що складена спеціалістом довідка від 19.06.2017, інформація в якій згідно рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя є недостовірною, а також і оскаржувані дії відповідача, безпосередньо стосуються прав та інтересів позивача, оскільки на підставі цієї довідки відповідач може скласти протокол про порушення бюджетного законодавства та, на підставі такого протоколу, прийняти рішення про застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства. При цьому законодавець не обмежив відповідача у часі, протягом якого може бути складений відповідний протокол, та не визначив чіткий перелік документів та інших матеріалів, що підтверджують факт порушення бюджетного законодавства.

Виходячи з викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо виділення працівника в якості спеціаліста за результатами розгляду звернення Старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальника п'ятого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратура Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 01.06.2017 №06-18833-16, а відтак про наявність правових підстав для задоволенні заявлених вимог позивача.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційних скаргах, оскільки аргументи викладені в апеляційних скаргах спростовуються доводами, викладеними позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Державної аудиторської служби України та Заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Холодницького Н.І. на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 р. - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 р. - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили 16.08.2018 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 16.08.2018.

В повному обсязі постанова виготовлена 22.08.2018.

Головуючий суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова