ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 809/807/17

провадження № К/9901/24502/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 809/807/17

за адміністративним позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, треті особи: Національний природний парк «Гуцульщина», ДП «Кутське лісове господарство» про визнання незаконним та скасування рішення;

за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (суддя Матуляк Я. П.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року (у складі колегії суддів: Кузьмича С. М., Довгої О. І., Улицького В. З.), встановив:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У травні 2017 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду з адміністративним позовом до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, треті особи: Національний природний парк «Гуцульщина» (далі - НПП «Гуцульщина»), ДП «Кутське лісове господарство», в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки його прийняттю не передувало проведення відповідних громадських обговорень; на момент його прийняття не було враховано зауважень, які були визначенні при прийнятті попереднього рішення «Про затвердження генерального плану» від 16 липня 2013 року; проектні матеріали генерального плану не погоджені із НПП «Гуцульщина», який є постійним землекористувачем частини земельної ділянки, за рахунок якої збільшується територія Пістинської сільської ради.

3. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, позивачу відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 лютого 2018 року заступник прокурора Львівської області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

5. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

6. 23 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області на касаційну скаргу, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.

7. 02 квітня 2018 року та 16 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшли клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України про залучення третьої особи. Клопотання обґрунтовані тим, що рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на інтереси Міністерства екології та природних ресурсів України як органу державної влади на якого згідно чинного законодавства України покладено повноваження щодо забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері охорони об'єктів природно-заповідного фонду.

8. Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України.

9. Станом на 22 серпня 2018 року інші заперечення та відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами попередніх інстанцій установлено, що Указом Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» від 14 травня 2002 року № 456/2002 на території Косівського району Івано-Франківської області створено НПП «Гуцульщина», який підпорядковано Міністерству екології та природних ресурсів України.

11. Згідно цього Указу до території НПП «Гуцульщина» погоджено включення 32271 га земель державної власності, в тому числі 7606 га земель, що мають бути надані парку в постійне користування та 24665 га земель, що включаються до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів, які зазначені в додатках № 1 та № 2.

12. У додатку № 1 до Указу Президента України від 14 травня 2002 року № 456/2002, визначено Перелік землекористувачів, землі яких мають бути надані у постійне користування НПП «Гуцульщина», а саме: землі Косівського міжгосподарського лісгоспу, площею 816 га, у тому числі: Пістинське лісництво 503 га, Кобаківське лісництво 165 га, Рожнівське лісництво 148 га; Кутського державного лісгоспу Державного комітету лісового господарства України загальною площею 6790 га, у тому числі: Косівське лісництво 1675 га, Кутське лісництво 1477 га, Шешорське лісництво 3030 га, Яблунівське лісництво 608 га. Усього 7606 га.

13. У додатку № 2 до Указу Президента України від 14 травня 2002 року № 456/2002, визначено Перелік землекористувачів, землі яких мають бути включені до складу НПП «Гуцульщина» без вилучення, а саме: Косівського міжгосподарського лісгоспу, площею 9893 га, у тому числі: Великорожинське лісництво 3912 га, Кобаківське лісництво 1166 га, Рожнівське лісництво 754 га; Пістинське лісництво 1012 га, Яблунівське лісництво 3049 га; Кутського державного лісгоспу Державного комітету лісового господарства України загальною площею 14772 га, у тому числі: Березівське лісництво 3116 га, Косівське лісництво 2392 га, Космацьке лісництво 4398 га, Кутське лісництво 1519 га, Яблунівське лісництво 3347 га. Усього 24665 га.

14. Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 17 липня 2002 року № 271 (в редакції наказу від 02 вересня 2013 року № 377) затверджене Положення про Національний природний парк «Гуцульщина» (далі - Положення), згідно з п. 1.1. якого НПП «Гуцульщина» є об'єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Парк розташований на території Косівського району Івано-Франківської області.

15. Право парку на постійне користування земельною ділянкою оформлюється витягом з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження (п.1.7. Положення).

16. Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 03 липня 2013 року № 495-р, відповідно до ст. 92, 123 і 149 Земельного кодексу України НПП «Гуцульщина» надано дозвіл на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 6674 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні ДП «Кутське лісове господарство» згідно з додатком, розташованих на території Косівського району Івано-Франківської області, з подальшим наданням їх зазначеному парку у постійне користування для забезпечення його функціонування.

17. Разом з цим, рішенням двадцять восьмої сесії шостого скликання Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь» затверджено доопрацьований генеральний план забудови села Пістинь, де враховані зауваження та пропозиції, викладенні в протоколі містобудівної архітектурної ради при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 26 грудня 2012 року, згідно з яким в межі населеного пункту включено додаткову територію - 1315,4 га, існуюча площа села - 1087,4 га, проектна площа села - 2402,8 га.

18. Не погоджуючись з вказаним рішенням Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до суду з адміністративним позовом.

19. Незгода першого заступника прокурора Івано-Франківської області з оскаржуваним рішенням відповідача полягає у тому, що цим рішенням до меж населеного пункту села Пістинь включено додаткову територію, площею 1315,4 га, до якої належить 546 га земель державного лісового фонду, які проектом створення НПП «Гуцульщина» передбачено для відведення під землі природно-заповідного фонду цього парку.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повністю дотримався порядку прийняття регуляторних актів, у тому числі щодо проведення громадських слухань, та правомірно погодив графічні матеріали генерального плану у землекористувача земельних ділянок, яким відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17, слід вважати ДП «Кутське лісове господарство», а не НПП «Гуцульщина».

21. В обґрунтування таких висновків, суди попередніх інстанцій з посиланням на ст. 16, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI), ст. 3, 7, 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-XII (далі - Закон № 2456-XII), ст. 3, 19, 43, 44, 45, 57 Земельного кодексу України зазначали, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати, зокрема, в комунальній власності, проте включення таких земель до складу населеного пункту шляхом розроблення його генерального плану потребує відповідного погодження з їх власниками, землекористувачами згідно з наділеними законом повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками.

22. З посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17 за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області до НПП «Гуцульщина» про стягнення шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що постійним користувачем земельної ділянки, визначеної в Указі Президента України від 14 травня 2002 року № 456/2002, є Кутський державний лісгосп Державного комітету лісового господарства України, у вказаного землекористувача земельна ділянка не вилучалась, НПП «Гуцульщина» в постійне користування не надавалася, акт на право постійного користування цією земельною ділянкою НПП «Гуцульщина»» не видавався і право лісокористування за ним на вказану землю не реєструвалося, що є підставою для висновку, що в розумінні чинного законодавства України НПП «Гуцульщина» не є постійним користувачем лісової земельної ділянки.

23. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що позивачем не доведено того, що державний акт на право постійного користування земельними ділянками, одержаний в установленому порядку ДП «Кутське лісове господарство», є скасованим, недійсним або нечинним. Тому законодавчий механізм підтвердження права постійного користування земельними ділянками планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, передбачений п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України не включається у зв'язку з існуванням законного та легітимного постійного землекористувача.

24. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що посилання позивача на ту обставину, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не було проведено громадських слухань у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 року № 555 (далі - Постанова КМУ № 555), є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи рішенням Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11 січня 2013 року та протоколом № 22 від 29 травня 2013 року (а. с. 169, 170).

25. Суд апеляційної інстанції на спростування тверджень позивача про порушення відповідачем порядку проведення громадських слухань доопрацьованого генерального плану села Пістинь зазначив, що в судовому засіданні представник відповідача та ДП «Кутське лісове господарство» пояснили, що 19 грудня 2013 року відповідачем було отримано 2-ий, 3-ий, 4-ий примірник доопрацьованого плану, 1-ий примірник доопрацьованого генерального плану села Пістинь знаходився в Пістинській сільській раді, метою якого було доведення до громадськості відповідних доопрацювань та зауважень. В судовому засіданні було представлено, а судом оглянуто газету обласного рівня, в якій висвітлювалася відповідна інформація.

26. У зв'язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не було порушено порядку прийняття оскаржуваного рішення.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що 19 грудня 2013 року Державним підприємством Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя направлено до Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області доопрацьований генеральний план села Пістинь, для його повторного розгляду на сесії сільської ради (лист від 10 жовтня 2017 року № 7/484).

28. Однак на момент надходження у сільську раду доопрацьованого генерального плану села Пістинь, він був уже затверджений радою, про що свідчить рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».

29. Наведене, на думку скаржника, вказує на те, що доопрацьований проект генерального плану села Пістинь, в порушення вимог ст. 21 Закону № 3038-VI, на громадські слухання не виносився, а тому при його розробці та затвердженні думка громадськості та державний інтерес враховані не були.

30. Водночас скаржник вказує на безпідставність висновку суду апеляційної інстанції вказаного у пункті 25 цієї постанови, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надходження у сільську раду першого примірника доопрацьованого генерального плану та проведення щодо нього громадських обговорень.

31. Скаржник також зазначає, що не відповідають дійсності висновки суддів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності у НПП «Гуцульщина» документу на право власності чи користування спірними земельними ділянками, а відповідно і необхідності погоджувати з ним меж села Пістинь, оскільки таким документом відповідно ч. 4 ст. 7 Закону № 2456-XII слід вважати проект організації території НПП «Гуцульщина», який затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 жовтня 2010 року № 440.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

32. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

33. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є правомірність рішення двадцять восьмої сесії шостого скликання Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь».

34. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

35. Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 17 вказаного закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

36. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

37. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (ч. 6 ст. 17 Закону № 3038-VI).

38. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк, зокрема, звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя), щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту (п. 3 ч. 7 ст. 17 Закону № 3038-VI).

39. За змістом ст. 20 Закону № 2456-XII національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

40. Відповідно до ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

41. Згідно ст. 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

42. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати, зокрема, в комунальній власності, і саме по собі включення таких земель до території населеного пункту не свідчить про порушення норм закону. Разом з цим, включення таких земель до складу населеного пункту шляхом розроблення його генерального плану потребує відповідного погодження із землекористувачами згідно з наділеними законом повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками.

43. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки факт того, що користувачем спірної земельної ділянки є ДП «Кутське лісове господарство», що підтверджується Указом Президента України «Про створення Національного природного парку «Гуцульщина» від 14 травня 2002 року № 456/2002, яким до території НПП «Гуцульщина» погоджено включення земель, що включаються до складу парку без вилучення у постійних землекористувачів, які зазначені в додатках № 1 та № 2.

44. Водночас суди попередніх інстанцій вірно вказали, що як свідчить зміст постанови Вищого господарського суду України від 29 серпня 2017 року у справі № 909/4/17, НПП «Гуцульщина» не є користувачем спірної земельної ділянки, що згідно ст. 78 КАС України не підлягає доказуванню.

45. З огляду на вказане, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області було правомірно отримано погодження проекту генерального плану забудови села Пістинь саме у ДП «Кутське лісове господарство», як землекористувача спірної земельної ділянки.

46. Що стосується доводів скаржника щодо не проведення Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області громадських слухань з приводу обговорення доопрацьованого проекту генерального плану села Пістинь, Суд зазначає наступне.

47. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону № 3038-VI громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

48. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 3 ст. 21 Закону № 3038-VI).

49. Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 21 Закону № 3038-VI).

50. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування (ч. 5 ст. 21 Закону № 3038-VI).

51. Згідно п. 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою КМУ № 555, оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

52. Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;

5) інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

53. Як свідчить наявний у матеріалах справи лист Івано-Франківської філії Державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю. М. Білоконя від 10 жовтня 2017 року № 7/484, доопрацьований генеральний план села Пістинь надано Пістинській сільській раді для повторного розгляду 19 грудня 2013 року.

54. У той же час рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь» було прийнято 11-13 грудня 2013 року, тобто до надходження доопрацьованого генерального плану до Пістинської сільської ради.

55. Водночас будь-яких доказів того, що генеральний план забудови села Пістинь після його доопрацювання пройшов процедуру громадських слухань у порядку визначеному ст. 21 Закону № 3038-VI та Постанови КМУ № 555, матеріали справи не містять.

56. Наявні у матеріалах справи рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11 січня 2013 року та протокол цієї ради № 22 від 29 травня 2013 року, на які суд першої інстанції покликається як на підтвердження дотримання відповідачем порядку проведення громадських слухань щодо доопрацьованого генерального плану села Пістинь, не можуть свідчити про дотримання відповідачем такого порядку, оскільки вони прийняті до 19 грудня 2013 року.

57. Крім того, висновки суду апеляційної інстанції щодо того, що 19 грудня 2013 року відповідачем було отримано лише 2-ий, 3-ий, 4-ий примірник доопрацьованого генерального плану села Пістинь, а 1-ий примірник доопрацьованого плану знаходився в Пістинській сільській раді, Суд оцінює критично, оскільки будь-яких доказів на їх підтвердження матеріали справи не містять та ґрунтуються лише на поясненнях відповідача, які жодним чином не підтвердженні.

58. Зокрема, суд апеляційної інстанції приймаючи такі пояснення відповідача та покладаючи їх в основу рішення, не з'ясував дати отримання Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області 1-ого примірника доопрацьованого генерального плану села Пістинь.

59. Відтак, суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку правомірності рішення Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області від 11-13 грудня 2013 року «Про затвердження доопрацьованого генерального плану забудови села Пістинь», належним чином не з'ясували чи виносився доопрацьований проект вказаного рішення на громадські слухання з дотриманням відповідної процедури, передбаченої Законом № 3038-VI та Постановою КМУ № 555.

60. Без дослідження і з'ясування наведених вище обставин, прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна вважати законними та обґрунтованими.

61. За ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

62. За таких обставин, коли судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

63. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

64. Оскільки Суд повертає справу для нового розгляду до суду першої інстанції, то відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

65. Щодо клопотань Міністерства екології та природних ресурсів України про залучення до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Суд зазначає, що оскільки судове рішення у цій справі жодним чином не вплине на права, інтереси або обов`язки Міністерства екології та природних ресурсів України підстави для залучення останнього до участі у розгляді справи в якості третьої особи на підставі ст. 49 КАС України відсутні.

Керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства екології та природних ресурсів України про залучення його до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - залишити без задоволення.

Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року скасувати та направити справу № 809/807/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповіда Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб