ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 серпня 2018 року

м. Ужгород

№ 807/391/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Данча М.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Крупа-Газуда М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги.

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 серпня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 21 серпня 2018 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області, відповідач), якою просить: 1) Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11 квітня 2018 року №№ 0105591311, 0105981311, 01056331311; рішення від 11 квітня 2018 року № 0106701311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 квітня 2018 року № ф-0106681311 повністю; 2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11 квітня 2018 року № 0106021311 в частині визначення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням розміром 156755 грн. штрафними (фінансовими) санкціями розміром 39188,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що за результатами перевірки господарської діяльності позивача ГУ ДФС у Закарпатській області були прийняті податкові повідомлення рішення від 11 квітня 2018 року № 0105591311, № 0106021311, № 0105981311, № 0105631311, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки). Вищезазначені податкові повідомлення рішення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за нарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску відповідача необґрунтованими, неправомірними та безпідставним, такими, що суперечать вимогам діючого податкового законодавства України та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що проведеною перевіркою встановлено порушення законодавства, зокрема п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 77226,01 грн.; п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195, п. 197.8 ст. 197, п. 199.1, п. 199.2, 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200 ПК України, ст. 7, 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження до сплати в бюджет суму єдиного соціального внеску в сумі 94387,27 грн., п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 ПК України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет військовий збір від здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, на підставі акта перевірки прийняті оскаржувані рішення, якими донараховано податкові зобов'язання та штрафні санкції, а також сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) та винесено рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Оскаржені рішення та вимогу вважає законними та у задоволенні позову просив відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що головними державними ревізорами-інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпаській області Сембер І.І. та Балега Т.М. у період з 12 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року проведена планова документальна виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, правильності проведення розрахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях за 2016, 2017 року.

За результатами перевірки складено Акт від 12 березня 2018 року № 272/13-11/НОМЕР_6.

Проведеною перевіркою встановлені порушення ФОП ОСОБА_3:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 розділу ІV "Податок на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано до сплати в бюджет податок на доходи фізичних осіб в сумі 77226,01 грн., в тому числі: за 2016 рік - в сумі 37672,38 грн. та за 2017 рік - 39553,63 грн.;

- п.п. 195.1.3, п. 195.1 ст. 195, п. 197.8 ст. 197, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 100751,00 грн., занижено податкове зобов'язання в сумі 157537, грн., в т.ч. за грудень 2016 в сумі - 54701,00 грн., за січень 2017 року в сумі 33763,00 грн., за лютий 2017 року в сумі 12307,00 грн., за квітень 2017 року в сумі 4570,00 грн., за травень 2017 року в сумі 7783,00 грн., за липень 2017 року в сумі 5822,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 34392,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 4199,00 грн.;

- ст. 7, ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в результаті чого перевіркою визначено занижену до сплати в бюджет суму єдиного соціального внеску за період, що перевірявся, в сумі 94387,27 грн., в тому числі за 2016 рік - в сумі 46043,99 грн., за 2017 рік - в сумі 48343,28 грн.;

- пп. 1.2 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу ХХ, 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України донараховано до сплати в бюджет військовий збір від здійснення підприємницької діяльності в сумі 6435,50 грн., в т.ч. 2016 рік - 3139,36 грн., 2017 рік - 3296,14 грн.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Закарпатській області прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0105591311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб розміром 77226,01 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 19306,53 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0106021311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість розміром 157537,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 39384,25 грн.;

- податкове повідомлення рішення від 11 квітня 2018 року № 0105981311, яким на 100751,00 грн. зменшено суму від'ємного значення, яке зарахується до складу наступного звітного (податкового) періоду;

- податкове повідомлення-рішення № 0105631311, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір розміром 6435, 50 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 1608, 88 грн.;

- рішення від 11 квітня 2018 року № 0106701311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафна санкція розміром 14043,13 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11 квітня 2018 року № Ф-0106681311 на суму боргу 94387,27 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, на підставі книги обліку доходів та витрат, банківських виписок за період перевірки, актів виконаних робіт, накладних, перевіркою встановлено завищення витрат, пов'язаних з отриманням доходів за період, що перевіряється в сумі 42933,38 грн., у т.ч. за 2016 рік -209291,00 грн. та за 2017 рік - 219742,38 грн.

Висновок про завищення витрат у 2016 році розміром 209291,00 грн. посадові особи контролюючого органу мотивували включенням позивачем до витрат сум сплачених на придбання книжок МДП та тим, що переліком витрат встановленим п. 177.4 ст. 177 ПК України витрати, пов'язані з отриманням дозволів на перевезення вантажів, якими є МДП не передбачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 305 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури.

Згідно ч. 2 ст. 305 МК України надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів є обов'язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Такий перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку товарів, ввезення яких на митну територію України та/або переміщення територією України прохідним та внутрішнім транзитом здійснюється за умови обов'язкового надання митним органам забезпечення сплати митних платежів" від 21 травня 2012 року № 461.

Відповідно до ч. 3 ст. 305 МК України спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 МК України забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах: надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа).

Згідно з ч. 1 ст. 316 МК України гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року як захід гарантування доставки товарів (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів), що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення застосовується за умови, що товари під час перевезення перетинають митний кордон України, а їх перевезення на всьому маршруті або на його частині здійснюється автомобільним транспортом.

У відповідності до ст. 2 Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року ця Конвенція стосується перевезення вантажів, що здійснюється без їхнього проміжного перевантаження, в дорожніх транспортних засобах, составах транспортних засобів або контейнерах, з перетинанням одного або декількох кордонів від митниці місця відправлення однієї з Договірних Сторін до митниці місця призначення іншої Договірної Сторони або тієї ж Договірної Сторони за умови, що деяка частина операції МДП між її початком і кінцем провадиться автомобільним транспортом.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Конвенції МПД вантажі, перевезені з дотриманням процедури МДП у запломбованих дорожніх транспортних засобах, запломбованих составах транспортних засобів або запломбованих контейнерів, як правило, звільняються від митного огляду в проміжних митницях.

Система МДП передбачена для максимального спрощення перевезення вантажів під митними печатками та пломбами в міжнародному торговельному обігу та забезпечення необхідною митною безпекою і гарантією.

Таким чином, витрати підприємця на придбання книжок МДП є витратами на придбання гарантійної послуги, та в силу специфіки своєї господарської діяльності, приписів податкового та митного законодавства є витратами, що прямо пов'язані з наданням послуг (вантажні перевезення).

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином витрати на придбання книжок МДП є витратами, що зменшують об'єкт оподаткування, а відтак правильно включені позивачем до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю.

Щодо висновку перевірки про завищення суми витрат у 2017 році на 219742,38 грн., пов'язаних з придбанням яєць, то вони обґрунтовані тим, що за даними платника витрати на придбання яєць склали 1192275,00 грн.

Згідно з Розрахунком податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих само зайнятою особою (додаток Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік) до документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю включено 1346235,88 грн. вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані.

Перевіркою встановлено, що за 2017 рік ФОП ОСОБА_3 реалізовано яєць на 1533744,00 грн. (без ПДВ), з яких надійшло на розрахунковий рахунок 1250680 грн. За придбані товарно-матеріальні цінності (яйця) підприємцем проведено розрахунок на 1192275 грн. Відтак, сума витрат по придбанню яєць у 2017 році складає 972534 грн., а отже витрати завищено на 219742,38 грн.

Однак, як вбачається з додатку Ф2 до податкової Декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік загальна сума продажу яєць у 2017 році - 1449262,17 грн.

Згідно з висновком проведеної перевірки, з яким погоджується і позивач, вартість придбаних та реалізованих яєць за гроші - 1192275 грн. + 137700,00 грн. (вартість залишку на складі станом на 01.01.2017 року) - 32076, 00 грн. (вартість залишку товару на складі станом на 01.01.2018) = 1297899,00 (витрати на придбання та реалізацію яєць у 2017 році) + інші нараховані витрати (паливо, банківські послуги, електроенергія) = 1346235,88 грн. + 97627,58 (заробітна плата) = 1443863,46 грн.

Таким чином, як і зазначено у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи на 2017 рік, сума одержаного доходу складає 1449262,17 грн. - вартість документально підтверджених витрат розміром 1443863,46 грн., а відтак сума чистого оподатковуваного доходу складає 5398,71 грн.

Дані податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік ФОП ОСОБА_3 підтверджується первинними та банківськими документами, наданими для проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить переконання про помилковість висновків проведеної перевірки, щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та донарахування йому грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а відтак і про протиправність податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 01055913111, оскільки воно не відповідає положенням законодавства України, що регулює спірні правовідносини.

Перевіряючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0105631311, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 8044,38 грн. ( 6435,50 грн. - за податковим зобов'язанням та 1608,88 грн. - за штрафними фінансовими санкціями) суд зазначає наступне.

З 01 січня 2015 року набрали чинності зміни до ПК України, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктами 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Так відповідно до п.п. 162.1. п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

З врахуванням наведеного військовий збір нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається, виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Оскільки судом визнається протиправним збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача згідно податкового повідомлення рішення № 0105591311 від 11 квітня 2018 року, неправомірним є також донарахування позивачу суми військового збору на вказану суму доходу, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2018 року № 0105631311 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 8044,38 грн.

Щодо правомірності рішення № 0106701311 від 11 квітня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким була застосована штрафна санкція у розмірі 14043,13 грн. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0106681311 від 11 квітня 2018 року, якою визначена заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 94387,27 грн. суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Оскільки підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували висновки контролюючого органу про заниження податку на доходи фізичних осіб та враховуючи встановлення протиправності податкового повідомлення-рішення № 0105591311, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржених вимоги та рішення про застування штрафних санкцій.

Суд зазначає, що враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки про заниження отриманого позивачем доходу, підстави для донарахування єдиного внеску у межах спірних правовідносин відсутні.

Щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 квітня 2018 року № 0105981311 та № 0106021311 суд зазначає наступне.

За висновками проведеної перевірки, підставами для збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій та зменшення суми від'ємного значення, яке зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду є виявлені факти неправильного визначення розміру частки товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях: не врахування результатів попередньої планової перевірки, не включення до загального обсягу постачання вартості перевезення вантажу з Італії в Білорусь; врахування в загальному обсязі постачання вартості реалізованих яєць, які не беруть участі у перерахунку частки.

Стосовно попередньої перевірки, судом встановлено за результатами розгляду матеріалів перевірки, зокрема акту від 11 травня 2016 року № 1211/13-02/2301009994, Мукачівською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області 31 травня 2016 року були складені: податкове повідомлення-рішення № 0008831303, яким суму завищення від'ємного значення розміром 6407,00 грн. зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; № 0008841303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість розміром 293551,00 грн. та застосовані штрафні санкції розміром 146775,00 грн.; № 0008851303, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб розміром 145296,00 грн. та застосовані штрафні санкції розміром 720048,00 грн.; рішення № 0008861303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосована штрафна санкція розміром 10977,44 грн., вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0008871303 на суму боргу 143331,39 грн.

Разом з тим, вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до суду та за позовом ФОП ОСОБА_3 відкрите провадження в адміністративній справі № 807/811/16. Однак, процедура оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в судовому порядку триває, а відтак результати перевірки за 2014-2015 року не можуть враховуватися для визначення розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість у 2016-2017 роках.

Вказуючи на те, що при проведенні перерахунку платником враховано в загальному обсязі постачання вартість реалізованого товару (яйця курячі), які не беруть участь у перерахунку частки, відповідач свої висновки не обґрунтував.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Згідно з п. 199.2 ст. 199 ПК України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.

Відповідно до п. 199. 4 ст. 199 ПК України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій.

Частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2 - 199.4 статті 199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобов'язань, зазначених у пункті 199.1 статті 199 цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобов'язань відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (п. 199.5 ст. 199 ПК України).

Враховуючи вищенаведене, відсутні законодавчі обмеження для врахування у загальному обсязі постачання вартості реалізованого товару (яйця курячі), для її подальшого використання у перерахунку частки товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Обґрунтовуючи висновки перевірки, посадові особи контролюючого органу зазначили про неправильне пропорційне включення підприємцем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбані товари, які призначені для їх використання у операціях (транзитних перевезеннях), що звільнені від оподаткування згідно п. 197.8 ст. 197 ПК України. В результаті чого було проведено розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг необоротних активів в оподатковуваних операціях.

Тобто, перевіркою вирахувано та збільшено частку транзитних операцій у загальному обсязі продажу послуг та зменшено суму податку, яка не підлягає включенню до складу податкового кредиту. За висновком відповідача підприємець не мав права розділяти транзитну операцію, а тому всі послуги надані за вказаними операціями були звільнені від оподаткування, у тому числі щодо частини послуги по переміщенню товарів поза межами території України.

Разом з тим, відповідно до п. 197.8 ст. 197 ПК України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Звільнення від оподаткування, передбачене абзацом першим цього пункту, не поширюється на операції з постачання послуг, що виконуються (надаються) для забезпечення переміщення (транспортування) природного газу транскордонними газопроводами (транспортування природного газу територією України в митному режимі транзиту).

Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Учасники транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Із системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що послуги з транзитного перевезення вантажів здійснюються виключно територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Разом з тим, перевезення вантажів автомобільним транспортом на відрізку від пункту (місця) митного оформлення товарів до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України не можуть розглядатися як транзитні перевезення через територію України, а тому не можуть враховуватись при визначенні обсягу операцій, які звільнені від оподаткування.

Відтак, суд приходить висновку, що під час проведення перевірки позивача та відповідно при визначенні обсягу наданих ним послуг з перевезення вантажів під митним режимом транзиту територією України, службовими особами відповідача безпідставно віднесено до обсягу транзитних перевезень послуги перевезення вантажів надані за межами митної території України, зокрема з пункту пропуску митного органу, і аналогічно від пункту пропуску митного органу до пункту одержання за межами території України.

Разом з тим, позивач визнає правильність визначення йому грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість розміром 782,00 грн. та відповідне застосування штрафних (фінансових) санкцій розміром 195,50 грн. (загалом 977,50 грн.), за податковим повідомленням-рішенням № 0106021311.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що визначення позивачу, оскарженими податковими повідомленням-рішенням від 11 квітня 2018 року № 0105981311 та № 0106021311 податкових зобов'язань не відповідає положенням законодавства України, що регулює спірні правовідносини, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 0105981311 підлягає визнанню протиправним та скасуванню - повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0106021311 - в частині визначення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням розміром 156755,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями розміром - 39188,75 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу (недоїмки), вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправними та скасувавши податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11 квітня 2018 року № 0105591311, № 0105981311, № 0105631311, № 0106021311 та від 11 квітня 2018 року в частині визначення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у розмірі 156755,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39188,75 грн., рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки).

У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 5097,02 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_6) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 0105591311, № 0105981311, № 0105631311 від 11 квітня 2018 року.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від № 0106021311 від 11 квітня 2018 року в частині визначення грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням у розмірі 156755,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39188,75 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 11 квітня 2018 року № 0106701311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Закарпатській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 квітня 2018 року № Ф-0106681311.

6. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_6) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) судові витрати у розмірі 5097,02 грн. (п'ять тисяч дев'яносто сім гривень дві копійки).

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя

Н.Д. Маєцька