ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Зоркіна Ю.В.

15 серпня 2018 р.

Справа № 820/5792/17

Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтер.Оіл" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018р. (повний текст складено 10.04.18р.) по справі № 820/5792/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтер.Оіл"

до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки , Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання дій протиправними, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер.Оіл" (далі по тексту - ТОВ "Інтер.Оіл", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними дії Чорноморського міжрегіонального Управління Уктрансбезпеки щодо проведеного габаритно-вагового контролю автомобіля марки МАН ТGX 24.480 д.н.з НОМЕР_1 та напівпричепу VAN HOOL N316 д.н.з. НОМЕР_2, складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевіркою транспорту ТОВ "Інтер.Оіл" відповідно до акту АПВ № 21412;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок №257/17 від 28.05.2017р. ТОВ "Інтер.Оіл." за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідно до акту АПВ №21412, автомобіля марки МАН ТGX 24.480 д.н.з НОМЕР_1 та напівпричепу VAN HOOL N316 д.н.з. НОМЕР_2.

В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуваний розрахунок винесений із порушеннями вимог нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Державної служби України з безпеки на транспорті при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, за результатами зважування жодних документів водію не вручено, тому розрахунок складений неправомірно.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2018 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018р. адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Інтер.Оіл".

Представник відповідача до суду апеляційної інстанції надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи.

На підставі ч.13 ст. 10, ч.4 ст. 229, ст. 310 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.05.2017 року у пункті габаритно-вагового контролю а/д М-14 "Одеса-Мелітополь - Новоазовськ" на 203 км. + 500 посадовою особою Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки MAN моделі TGX 24.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки VAN HOOL модель ТЗ16 реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, що належить ТОВ "Інтер.Оіл", про що складено акт (ВТ) проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 0020531 від 28.05.2017 року (а.с. 43).

При проведенні перевірки виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без відповідного дозволу, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, внаслідок чого складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт про перевищення транспортними засобами нормативно - вагових параметрів № 21412 від 28.05.2017 року (а.с.97-98). Водій зі змістом акту ознайомлений, проте від підписання акту відмовився, про що посадовими особами відповідача до акту внесено відповідний запис.

Відповідно до акту № 21412 від 28.05.2017 року за результатами проходження зазначеного контролю встановлено перевищення нормативно-встановлених параметрів для не великовагових транспортних засобів, а саме: загальна вага транспортного засобу складає - 46.800 т., замість встановлених 40 т, навантаження на строєну ось 22.440 т. (а.с. 43, 44).

На підставі вищевказаних документів, відповідач 28.05.2017р. склав розрахунок №257/17 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого платнику ТОВ "Інтер.Оіл" за порушення вагових обмежень нарахована до сплати сума в розмірі 3135,60 Євро (а.с. 42).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо проведення габаритно-вагового контролю та складеним розрахунком, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 3 Закону України від 03 листопада 2016 року №1728-VIII "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", до 31 грудня 2017 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності; 2) за письмовою заявою суб'єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п'яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.

Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб'єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою.

Статтею 4 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державна регуляторна служба зобов'язана до початку проведення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті погодження на проведення таких заходів. Проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без оприлюднення погодження Державної регуляторної служби забороняється.

За приписами ст. 5 Закону України "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суб'єкт господарювання перед проведенням позапланового заходу державного нагляду (контролю) ознайомлюється з погодженням Державної регуляторної служби на проведення такого заходу з наданням йому копії відповідного документа.

Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо їм не пред'явлено погодження, передбачене статтею 3 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт", рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Згідно з ч. 14-17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

За приписами статті 33 Закону України від 08 вересня 2005 року №2862-IV "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 статті 29 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п. 13 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Пунктом 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За приписами підпункту 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з пунктом 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 16 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль ( п. 17 Порядку №879).

Відповідно до пункту 19 Порядку №879, під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Пунктом 21 Порядку №879 передбачено, що у разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Згідно з пунктом 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до пункту 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

За приписами пункту 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Наведеними приписами спеціального законодавства окрім планових та позапланових перевірок передбачено окремий захід контролю автомобільних перевізників - рейдова перевірка (перевірка на дорозі).

Отже, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) є особливим заходом державного контролю автомобільних перевізників, яка проводиться в будь-який час з урахуванням інфраструктури за згідно затвердженого графіку, та яка не охоплюється визначенням "планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю)".

Під час розгляду справи встановлено, що за результатами проходження габаритно- вагового контролю транспортного засобу марки MAN моделі TGX 24.480 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки VAN HOOL модель ТЗ16 реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить позивачеві, встановлено перевищення нормативно-встановлених параметрів, а саме: загальна вага транспортного засобу складає - 46.800 т. замість встановлених 40 т, навантаження на строєну ось -28,0 т. замість встановлених 22 т.

Як вбачається з матеріалів справи, зважування проводилося стаціонарними автомобільними вагами повісьового зважування САВПВ-20, які станом на 28.05.2017 року були повіреними, що підтверджується свідоцтвом ДП "Херсонський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про повірку законодавчо регульованого засобу вимірюваної техніки №380/М від 20.04.2017 р., яке чинне до 20.04.2018 р. ( а.с.120-130).

Зазначені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, є належним обґрунтуванням достовірності результатів зважування транспортного засобу 28.05.2017р., та спростовують доводи апелянта стосовно незаконності застосування засобу зважування.

Щодо посилання скаржника на те, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення колегія суддів зазначає, що відповідачами у спірних правовідносинах є Укртранспбезпека та її територіальний орган, а за приписами ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення затримувати транспортні засоби мають право виключно співробітники відповідного уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Що стосується доводів апелянта про те, що застосована Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі, колегія суддів зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Але, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.

Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме: виключення постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 пункту 19 Порядку №879, без визначення необхідності застосування методики, затвердженої Мінекономрозвитку або іншої методики.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 року по справі № 820/1420/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апелянта про те, що квитанція за результатами зважування не підписана, що не дає змоги ідентифікувати ваги, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки в процесі зважування сертифікованим та повіреним ваговим комплексом отримано чек зважування, який ваговим обладнанням друкується автоматично та засвідчує фактичну масу транспортного засобу.

Що стосується посилання апелянта на специфіку вантажу - рідина (олія), що при русі та гальмуванні транспортного засобу призводить до переміщення рідини всередині цистерни та, відповідно, зменшення навантаження на одні осі так і збільшення на інші, колегія суддів зауважує, що зважування здійснювалося на рівній поверхні із застосуванням стаціонарних вагів повісьового зважування САВПВ-20, при допустимій швидкості руху транспортного засобу 4.0 км/год.

Щодо посилання скаржника на не дослідження судом першої інстанції товарно-транспортної накладної, відповідно до якої перевізником є ПП "Сойбін-Гліцина", колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять дві різні ТТН, які виписані однією датою на один транспортний засіб, проте, вказані ТТН містять різні відомості про маршрут руху транспортного засобу ( а.с. 101, 141).

Разом з тим, розрахунок плати за проїзд визначається за наслідком габаритно-вагового контролю, у тому числі шляхом визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті, а тому відомості з наведеної ТТН не можуть спростовувати встановлені під час такого контролю показники.

Зі змісту пунктів 28, 30, 31-1 Порядку №879 випливає, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування залежить від протяжності маршруту. При цьому, пункт 31-1 Порядку №879 лише уточнює, що, за відсутності дозволу на проїзд, плата за проїзд має бути визначена незалежно від того виконав транспортний засіб маршрут чи тільки має намір його виконати.

Враховуючи те, що скаржник взагалі не мав дозволу на рух великовагового транспортного засобу на зазначеному маршруті (з м. Луганськ до м. Южний Одеської області), відповідачем правомірно розраховано плату за проїзд за всю відстань маршруту.

Щодо інших доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час проведення габаритно-вагового контролю автомобіля марки МАН ТGX 24.480 д.н.з НОМЕР_1 та напівпричепу VAN HOOL N316 д.н.з. НОМЕР_2, складання розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевіркою транспорту ТОВ "Інтер.Оіл" відповідно до акту АПВ № 21412 діяв у межах та у спосіб, що визначений чинним законодавством.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтер.Оіл" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.03.2018 по справі № 820/5792/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

Л.В. Курило

Судді

С.П. Жигилій Т.С. Перцова

Постанова складена в повному обсязі 17.08.2018 р.