Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2018 р. № 820/3089/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Шляхової О.М.

при секретарі судового засідання - Молчанової О.М.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Українського державного університету залізничного транспорту до ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 про скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач , Український державний університет залізничного транспорту (надалі позивач, Університет, УкрДУЗТ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 (надалі відповідач), в якому просив суд: скасувати вимогу №20-03-25-4500 від 05.05.2017р. щодо усунення порушень законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану вимогу такою, що не відповідає приписам чинного законодавства, порушує права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що відповідачем зроблені неправомірні висновки стосовно порушень, які ніби-то були допущені Українським державним університетом залізничного транспорту. Такі висновки, на думку позивача, призвели до прийняття оскаржуваної в даній справі вимоги, яка є обов’язковою до виконання та приписує усунути виявлені ревізією порушення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2017р. провадження у справі № 820/3089/17 було зупинено у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи. У справі №820/3089/17 призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: чи підтверджується документально висновки ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4, викладені в акті планової ревізії №03-11/06 від 19.06.2017 року фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період 01.03.2014 по 01.06.2017, та у вимозі № 20-03-25-4500 від 05 липня 2017 року щодо усунення порушень законодавства, в частині, зазначеній у пунктах 1-13 вимоги?

Проведення експертизи доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. ОСОБА_5 Міністерства юстиції України.

23.06.2018р. до канцелярії суду надійшов висновок експертної установи за № 24485 від 31.05.2018р. разом із матеріалами адміністративної справи.

У зв'язку із чим ухвалою суду від 03.07.2018р. поновлено провадження в адміністративній справі №820/3089/17 за адміністративним позовом Українського державного університету залізничного транспорту до Північно - східного офісу ОСОБА_4 про скасування вимоги.

У зв'язку із внесеними змінами до Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017 року, подальший розгляд справи здійснюється за останньою редакцією КАС України, відповідно до п. 12 ч.1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно вище зазначеного: заяви і скарги, подані до набрання чинності редакцією КАС України від 15.12.2017р., провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності редакцією Кодексу від 15.12.2017р. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження у справі судом відкрито 19.03.2018р.; підготовче провадження закінчено 05.06.2018р.

У судове засідання, призначене на 07 серпня 2018 року, прибули представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. В обґрунтування позову також зазначив, що ОСОБА_3 офісом ОСОБА_4 протиправно та без наявності підстав винесено вимогу, яка є необґрунтованою, оскільки приймаючи оскаржувану вимогу ОСОБА_3 офіс ОСОБА_4 діяв не на підставі, поза межами повноважень та всупереч способу, що передбачені Конституцією та законами України. Вважає, що оскаржувана вимога є необґрунтованою, оскільки не враховує усіх обставин, що мають значення для її прийняття, прийнята всупереч принципу пропорційності - без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана Вимога. Зазначає, що вимога є безпідставною та упередженою, такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству та усталеній судовій практиці з вирішення аналогічних питань. При цьому вимога усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку не містить конкретних заходів і способів такого усунення, а єдиним способом виконання вимоги фактично є відшкодування завданих збитків, що не може бути здійснено органом фінансового контролю шляхом направлення вимоги.

Відповідач, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність. Свою позицію виклав у запереченнях, наданих до адміністративної справи та у додатковому відзиві на позовну заяву (т. 2 а.с.75-79; т. 5 а.с. 55-59).

В обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначив, що в ході проведеної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.03.2014р. по 01.06.2017р. було виявлено низку порушень. Вважає, що оскаржувана вимога № 20- 03-25/450 від 05.07.2017р. стосується виключно порушень, що полягають у відшкодуванні збитків, при цьому у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою яких неможливо стягнути виявлені в ході перевірки збитки. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача. У справі, що розглядається, інспекція надала вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір. Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не про визнання вимоги протиправною. Відповідач послався на правову позицію Верховного суду України, викладену у постановах від 15.04.2014р. у справі № 21-40а 14, від 15.04.2014р. у справі № 21-63а14, від 16.05.2014р. у справі № 21-89а14, від 20.05.2014р. у справі № 21- 93а14, від 15.01.2015р. у справі № 21-603а14.

У судовому засіданні представник відповідача також посилався на позицію Верховного Суду України від 20.02.2018 року, викладену у справі № 822/2087/17, та просив в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Відповідно до п. 2.1 плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на І квартал 2017р. та п. 1.1.1.1 плану контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 на І квартал 2017р., на підставі направлення на проведення ревізії від 27.03.2017р. № 375, виданого начальником ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4, головним державним фінансовим інспектором Хілинською О.А. проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017р.

Ревізію проведено з 27.03.2017р. по 12.06.2017р. у відповідності до питань програми ревізії, на підставі п. 22 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. №550 (зі змінами), ревізія фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту зупинялась з 03.05.2017р. по 17.05.2017р. та з 24.05.2017р. по 08.06.2017р. у зв'язку з необхідністю проведення зустрічних звірок.

За результатами ревізії позивача ОСОБА_3 офісом ОСОБА_4 складено ОСОБА_6 №03- 11/06 від 19.06.2017р. планової ревізії фінансово-господарської діяльності Українського державного університету залізничного транспорту за період з 01.03.2014 по 01.06.2017р. (т. 1 а.с. 37-62).

З висновками акту ревізії Український державний університет залізничного транспорту не погодився та із супровідним листом № 01-21/51 від 30.06.2018р. подав на акт ревізії заперечення. ОСОБА_3 офіс ОСОБА_4 розглянув надані заперечення та своїм листом № 20-03-25/4350 від 30.06.2017р. надав Висновки на заперечення від 30.06.2017р., затверджені начальником ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 Єфімовим, згідно яких заперечення позивача не приймаються.

ОСОБА_3 офісом ОСОБА_4 було направлено на адресу позивача вимогу № 20-03- 25-4500 від 05.07.2017р. (т. 1 а.с. 63-66) щодо усунення порушень законодавства, якою визначено 13 встановлених під час ревізії і не усунутих порушень законодавства на загальну суму 453 079,05грн., та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ, п.п. 46, 49-50, 52 "Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006р. № 550 (надалі Порядок № 50), ОСОБА_3 офіс ОСОБА_4 вимагав від позивача усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам даної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі Закон № 2939-ХІІ) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі, (ст. 2 Закону № 2939-ХІІ).

Відповідно до ст. 4 Закону № 2939-ХІІ інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, суд у відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Зазначена позиція зокрема узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №826/3902/15 та у постанові Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі № 826/3350/17, в яких зокрема зазначено, що та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі п. 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-ХІІ, з чим кореспондується абз. 4 п. 50 Порядку) жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

Зазначене свідчить про хибність висновку щодо відсутності підстав для вирішення питання правильності (обґрунтованості) спірних вимог контролюючих органів (в тому числі в частині розміру нарахованих сум, які підлягають поверненню) із посиланням на наявність передбаченої законом окремої, незалежної процедури реалізації органом своєї компетенції (завдань, функцій), реалізація чи нереалізація якої жодним чином не впливає на реалізацію компетенції щодо пред'явлення обов'язкових до виконання вимог.

При цьому "законність" письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З огляду на зазначене вище, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства, суд наділений процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, об'єктивно має право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання відповідачем законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов'язки відповідача.

Аналізуючи посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену у його постановах від 15.04.2014р. у справі № 21-40а14, від 15.04.2014р. у справі № 21-63а14, від 16.05.2014р. у справі № 21-89а14, від 20.05.2014р. у справі № 21-93а14, від 15.01.2015р. у справі № 21-603а14, суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у його постановах від 24.04.2018р. у справі №826/3902/15 та від 08.05.2018р. у справі № 826/3350/17, зазначає, що аргументи відповідача про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що "законна вимога" контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов'язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб'єкта владних повноважень як предмет судового контролю), слідує, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі п. 10 частини першої статті 10 Закону №2939-ХІІ, з чим кореспондується абз.4 п. 50 Порядку) жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред'явлення обов'язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

У даній справі, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, і відтак породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку і, як вказав відповідач у своїх запереченнях проти позову, стосується виключно порушень, що полягають у відшкодуванні збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов'язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою ініціювання розгляду питання про розірвання контракту з керівником.

Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов'язковий до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. За таких умов, спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов'язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.

Суд зазначає, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб'єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, з’ясувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Стосовно порушень, встановлених підчас ревізії та зазначених у вимозі, які, на думку органу фінансового контролю, потягли понесення збитків державою та підконтрольною установою, суд зазначає наступне.

В ході ревізії встановлено, що в 2014/2015 та 2015/2016 навчальних роках нарахування і виплата заробітної плати 44 науково-педагогічним працівникам 12-ти кафедр УкрДУЗТ та Красноліманської філії проводились за умови не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи, що є порушенням вимог ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" № 108/95-ВР (надалі Закон № 108/95-ВР), п. 5.1 р. 5 "Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах", затвердженого наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993р. № 161, (далі - Положення № 161) в період його дії, пп. 5.3.3 п. 5 МОНмолодьспорту України та Центральним Комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на 2011-2015 роки від 06.07.2011р. № 37 (далі - Галузева угода) та призвело до зайвого використання бюджетних коштів на виплату заробітної плати в загальній сумі 94 674,83грн., в т.ч. за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. в сумі - 21 177,34грн., з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. - 46 979,93грн. та з 01.01.2016р. по 30.06.2016р. - 26 517,58грн., та на сплату у завищених розмірах єдиного соціального внеску - ЗО 574,95грн., в т.ч. за період з 01.09.2014р. по 31.12.2014р. в сумі - 7 687,37грн., з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. - 17 053,72грн. та з 01.01.2016р. по 30.06.2016 р. - 5 833,87грн. Розрахунок проведено виходячи з розмірів посадових окладів, визначених у штатних розписах та наказах по Університету, в залежності від фактичного виконання науково-педагогічними працівниками Університету загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів. (Довідки про необґрунтовано нараховану та виплачену заробітну плату науково-педагогічним працівникам при виконанні не в повному обсязі методичної, наукової та організаційної роботи в УкрДУЗТ за 2014/2015 та 2015/2016 навчальні роки згідно реєстру, копії індивідуальних планів згідно з реєстром та довідки про співставлення планового і фактичного відпрацювання норми тривалості робочого часу згідно з реєстром в Додатках 63-65 до акта).

ОСОБА_6, в ОСОБА_6 ревізії стосовно цього епізоду не наведено посилання на відповідну норму чинного законодавства, якою передбачено коригування заробітної плати викладача відповідно до фактичного виконання науково-педагогічними працівниками Університету загальних обсягів навантаження відповідно до індивідуальних планів.

Згідно пояснення позивача, науково-педагогічним працівникам Університету, що працюють на відповідних посадах, нараховується та виплачується заробітна плата відповідно до окладу, встановленого штатним розписом. П. 5.1 Положення № 161 (в період його чинності до листопада 2014р.), робочий час викладача визначається обсягом його навчальних, методичних, наукових і організаційних обов'язків у поточному навчальному році, відображених в індивідуальному робочому плані. Тривалість робочого часу викладача з повним обсягом обов'язків становить не більше 1548 годин на навчальний рік при середньотижневій тривалості 36 годин. Отже, вищевказана норма встановлює загальну тривалість робочого часу, а не весь обсяг методичних, наукових і організаційних обов'язків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про вищу освіту" від 1.07.2014р. № 1556-УІІ (далі - Закон № 1556), робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов'язків. Норми часу навчальної роботи у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності (крім вищих навчальних закладів, що мають статус національного або дослідницького) визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки за погодженням із заінтересованими державними органами. Норми часу методичної, наукової, організаційної роботи визначаються вищим навчальним закладом. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

З метою вдосконалення організації праці педагогічних і науково-педагогічних працівників, забезпечення контролю за організацією навчального процесу Університетом на підставі наказу Міністерства освіти і науки України № 450 від 07.08.2002р., були розроблені та діяли "Тимчасове положення про планування та облік роботи науково-педагогічних працівників Університету", схвалене протоколом засідання вченої ради № 5 та затверджене ректором Університету, а також "Норми часу для планування і обліку методичної, наукової, організаційної роботи науково-педагогічними працівниками", затверджені наказом по Університету від № 62. Разом з тим, наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2013р. № 384, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.05.2012р. № 711/21024 "Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації" (чинний до 03.03.2014р.) затверджена форма індивідуального плану роботи викладача та її облік № Н-4.04.

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2013р. №384 встановлено, що форма індивідуального плану передбачає, що в розділах методична, наукова робота зазначається підсумковий результат у вигляді рукопису, друкованої праці, обсяг, тираж, строки виконання та позначка про виконання. В розділі організаційна робота зазначається підсумковий результат, строк виконання та позначка про виконання. Таким чином, форма індивідуального плану не передбачає нормування часу для планування та обліку методичної, наукової та організаційної роботи. Окрім того, вказаний нормативний документ втратив чинність.

Підставою для нарахування заробітної плати є табель обліку робочого часу, а передача індивідуальних планів для нарахування заробітної плати не передбачена законодавством. При цьому стаття 56 чинного наразі Закону України "Про вищу освіту" передбачає включення до складу робочого часу науково-педагогічного працівника окрім часу виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи, ще й часу виконання ним інших трудових обов'язків, який також підлягає оплаті.

Отже, посилання відповідача в ОСОБА_6 ревізії на Галузеву угоду на 2011-2015 роки належним чином не обґрунтовано. Позивач та його робітники не є членами зазначеної профспілки, а пунктами 5.3.3, 5.3.4 Галузевої угоди на 2011-2015 роки Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України лише рекомендувало органам управління освітою, керівникам закладів та установ освіти і науки визначати режим робочого часу науково-педагогічних працівників у межах 3 6-го динного робочого тижня з урахуванням виконання навчальної, організаційної, методичної, наукової робіт, передбачених індивідуальним планом; та регулювати режим виконання навчальної роботи розкладом навчальних занять. Визначати обсяг навчальної роботи для кожного викладача безпосередньо навчальним закладом з урахуванням кваліфікації працівника та профілю кафедри в межах не більше 900 годин у навчальному році. Забезпечити прозорість розподілу навчального навантаження.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. виходячи з наведеного та відповідно наданих на дослідження документів, підтвердити висновки ОСОБА_6 ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. про те, що в 2014/2015 та 2015/2016 навчальних роках науково - педагогічним працівникам УкрДУЗТ та Краснолиманської філії при не виконання ними в повному обсязі основних видів методичної, наукової, навчально-виховної та організаційної роботи проводилось нарахування і виплата заробітної плати в загальній сумі 94 674,83грн. та відповідно сплата ЄСВ - 30 574,95грн., та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 125 249,78грн., не надається за можливе.

В результаті ревізії наявності фактів оплати праці за невідпрацьований час, позивачем шляхом співставлення інформації, зазначеної в листах-відповідях закладів охорони здоров'я м. Харкова (листи - запити згідно з реєстром в Додатку 68 до акта, копії листів-відповідей згідно з реєстром, зведена довідка нарахування заробітної плати за час тимчасової непрацездатності та довідки-розрахунки з табелями обліку робочого часу в Додатку 69-70 до акта) з даними табелів обліку робочого часу та особових карток по нарахуванню заробітної плати встановлено, що за період тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою працівників Університету, їм здійснювалось нарахування та виплата заробітної плати. 4-м працівникам Університету нараховано та виплачено заробітної плати за невідпрацьований час за період з 01.03.2014 по 01.01.2016 в загальній сумі 1616,68грн. (в тому числі: за 2014 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 272,84грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 201,70грн.; за 2015 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 913,50грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 228,64грн.) та перераховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 586,85грн. (в тому числі: за 2014 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 99,04грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 73,22грн.; за 2015 рік за рахунок коштів загального фонду бюджету 331,60грн., за рахунок коштів спеціального фонду бюджету 82,99грн.), що є порушенням ст. 94 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-УІІІ (далі - Кодекс від 10.12.1971 № 322-VIII) та ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон України від 24.03.1995 № 108/95-ВР).

Заперечуючи проти висновків акту ревізії в цій частині, позивач обґрунтування своїх вимог послався на статтю 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001р. № 2240-ІІІ (надалі за текстом - Закон № 2240), що був чинним до 31 грудня 2014р., якою передбачено, що тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві визначна одним зі страхових випадків, а допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім того згідно ч. 2 ст. 22 Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999р. № 1105-ХІУ (за наступними змінами та доповненнями) Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико- соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

"Порядком оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2001р. № 439, чинним до.06.2015р., передбачено, що цей Порядок визначає умови та розмір оплати власником або уповноваженим ним органом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (далі - дні тимчасової непрацездатності), за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності. Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності. Дні тимчасової непрацездатності застрахованій особі оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати - особі, яка має страховий стаж понад вісім років. Витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності найманих працівників, відносяться згідно з пп. 5.6.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на валові витрати, а для бюджетних установ та організацій - на їх видатки за кодом економічної класифікації 1111 "Заробітна плата".

"Порядком оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. № 440, також встановлено, що цей Порядок визначає умови оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, застрахованій особі (далі - дні тимчасової непрацездатності) за рахунок коштів роботодавця. Оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи. Дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Витрати, пов'язані з оплатою днів тимчасової непрацездатності, відносяться до витрат підприємств, установ, організацій, а для бюджетних установ - до їх видатків за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету.

Тобто доказам настання такого страхового випадку як "тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві" є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, переданий до бухгалтерії Університету. Відсутність в бухгалтерії належним чином оформленого листка непрацездатності з одночасним перебуванням на робочому місці працівника, що належним чином виконує покладені на нього функціональні обов'язки, зумовлює неможливість виплати такому працівникові допомоги по тимчасовій непрацездатності із одночасною необхідності оплати фактично відпрацьованого часу.

Заробітна плата нараховується згідно з табелями обліку та у відповідності до відпрацьованих годин. В цьому випадку Університет діяв у повній відповідності до вимог статті 94 КЗпП України, статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995р. № 108/95-ВР "Про оплату праці", оскільки оплата провадилась за фактично відпрацьований час.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. матеріали справи не

містять дані про те, що надані на дослідження документи та використання робочого часу зазначених працівників УкрДУЗТ судом визнані недійсним та такими, що не підтверджують фактично відпрацьований час.

Відповідно наданих документів, листки непрацездатності, зазначені в листі-відповіді працівниками до УкрДУЗТ не надавались.

Також документів, які б підтверджували нарахування, відповідно й виплату лікарняних даним працівникам в досліджуваних місяцях, або- в наступних місяцях, згідно із зазначеними листками тимчасової непрацездатності, на дослідження не надано та в акті ревізії про це не зазначено.

В зв'язку з тим, що листки непрацездатності до УкрДУЗТ не надавались, відповідно лікарняні даним працівникам не нараховувались та не виплачувались, та вони фактично перебували на робочому місці (відповідно табелів обліку використання робочого часу та пояснень посадових осіб) та виконували свої посадові обов'язки, заробітна плата була нарахована та виплачена їм обґрунтовано.

Виходячи з вищенаведеного, в обсязі наданих на дослідження документів, та в межах компетенції судового експерта, висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. про те, що 4-м працівникам Університету нараховано та виплачено заробітної плати за невідпрацьований час за період з 01.03.2014 по 01.01.2016 в загальній сумі 1616,68грн. та перераховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 586,85грн., та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 2203,53грн., не підтверджуються.

Ревізією дотримання законодавства при нарахуванні і виплаті премій, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, проведеною суцільним способом, встановлено, що працівникам УкрДУЗТ в жовтні 2015р. виплачено премію з нагоди 85-річчя дня заснування Університету в загальній сумі 15 300,00грн. Кошти на виплату премії отримані Університетом від Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") в сумі 6300,00грн. та Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця (далі - Львівська залізниця) - 9000,00грн. Отримані від "Придніпровська залізниця" та Львівська залізниця кошти в повному обсязі використані на виплату премії працівникам без нарахування з отриманих коштів ЄСВ.

На думку відповідача зазначене є порушенням вимог наказів ДП "Придніпровська залізниця" і Львівська залізниця від 22.09.2015 № 197 та від 21.09.2015 № П-27/6, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464- VI та призвело до зайвого використання коштів на сплату ЄСВ в загальній сумі 5553,90грн. (Копія наказів від 22.09.2015 № 197 та від 21.09.2015 № П-27/6 та Довідка про зайве перерахування ЄСВ в Додатках 84- 86 до акта).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги стосовно стверджуваного у цій частині акту ревізії порушення, позивач зазначив, що накази ДП "Придніпровська залізниця" від 22 вересня 2015р. Хе 197 і ДТГО "Львівська залізниця" від 21 вересня 2015р. № П-27/6 не містять жодних вказівок щодо необхідності нарахування (утримання) за рахунок виділених коштів сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі на текстом - ЄСВ). Окрім того згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-УІ, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Отже зазначена норма не містить вказівок про необхідність обчислення ЄСВ виключно за рахунок виплат, на які нараховується ЄСВ, а міститься пряма вказівка про нарахування ЄСВ на суму виплат. Це також узгоджується з вимогами пп. 1 ч. 1, ч. 5 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. № 2464-УІ, якою передбачено що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Отже ЄСВ нараховується на суми виплат, що є базою його нарахування (у даному випадку - сума премії), а не за рахунок таких виплат.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. в межах компетенції судового експерта-економіста висновки ОСОБА_6 ревізії № 03-11/06 від 19.06.2017р. щодо зайвого використання коштів УкрДУЗТ на сплату ЄСВ в сумі 5553,90грн. (15300x36,3%), яка в акті ревізії визнана як збитки, підтвердити не надається за можливе.

Також ревізією з питання обґрунтованості та правильності нарахування заробітної плати зовнішнім сумісникам, відповідачем встановлено порушення на його думку вимог ст. 94 Кодексу від 10.12.1971 № 322-VIII та ст. ст. 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР, за період з 01.03.2014 по 01.04.2015, яке полягає у нараховані та виплаті заробітної плати зовнішньому суміснику ОСОБА_7 за невідпрацьований час в загальній сумі 37703,60грн., на яку проведено нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 13686,41грн. (Довідка про заробітну плату, нараховану зовнішньому суміснику - завідувачу кафедри "Фізика" УкрДУЗТ ОСОБА_7В за період з 01.03.2014 по 30.04.2015, в Додатку 100 до акта).

Зокрема відповідачем в акті ревізії вказано, що у період з 01.03.2014 по 01.04.2015 на посаді завідувача кафедри "Фізика" УкрДУЗТ за сумісництвом працював ОСОБА_7, який за основним місцем роботи обіймав посаду декана фізичного факультету Харківського національного університету імені ОСОБА_8.

Інформація щодо зайняття ОСОБА_7 за основним місцем роботи керівної посади наведена в довідці від 02.12.2014 №. 0104-921, підписаної начальником відділу кадрів Харківського національного університету імені ОСОБА_8, яка додана до особової справи зазначеного працівника, сформованої відділом кадрів УкрДУЗТ. (Копія довідки від 02.12.2014 № 0104-921 з основного місця роботи ОСОБА_7 в Додатку 92 до акту).

З метою з'ясування графіку роботи зазначеного сумісника УкрДУЗТ за основним місцем роботи, підтвердження його посади, часу перебування у відрядженнях, на курсах підвищення кваліфікації та періодів тимчасової непрацездатності направлено запити до Харківського національного університету імені ОСОБА_8 від 07.04.2017р. № 20-03-25/2520 та від 04.05.2017р. № 20-03-25/3086. (Запити та відповіді в Додатку 93-96 до акту).

За даними отриманої відповіді встановлено, що ОСОБА_7 прийнято на посаду декана фізичного факультету за рахунок загального фонду з 24.12.2013 строком на 7 років (до 24.12.2020) у зв'язку з обранням Вченою радою фізичного факультету, за контрактом. (Копія витягу з наказу по Харківському національному університету імені ОСОБА_8 № 0104-2/2517 від 23.12.2013 та копія трудової книжки ОСОБА_7 БТ-І № 6775291, завірені належним чином, зазначені в Додатках 97-98 до акту).

Відповідно до графіку роботи вищезазначеного працівника, доданого до відповіді Харківського національного університету імені ОСОБА_8 від 13.05.2017р. № 0104-494, період його роботи з понеділка по п'ятницю становив з 8 годин ЗО хвилин до 17 годин 15 хвилин, з перервою з 12 годин 30 хвилин до 13-ї години, що збігається з графіком його роботи в УкрДУЗТ, визначеним Правилами внутрішнього трудового розпорядку, що унеможливлює виконання ним обов'язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом.

Відповідно до Кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково- педагогічних працівників навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 01.06.2013 № 665, посаду декана, як і посаду завідувача кафедри віднесено до категорії "Керівники" (Код КП-1229.4), пункти 1 та 14 відповідно.

Зазначеній категорії працівників, відповідно до вимог п. 4 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за № 76 (далі - Положення № 43) та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", із змінами (далі - Постанова № 245), заборонено працювати за сумісництвом, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Не зважаючи на обмеження, встановлені законодавством, декан фізичного факультету Харківського національного університету імені ОСОБА_8 у перевіреному періоді з 01.03.2014 по

01.04.2015 працював в УкрДУЗТ за сумісництвом на 0,5 ставки на керівній посаді завідувача кафедри "Фізика". (Копія витягів з наказів ректора ОСОБА_9 від 02.09.2013 № 261ос, ректора ОСОБА_10 від 26.06.2014 № 174ос та від 31.05.2015 № 76ос в Додатку 99 до акту).

Крім того, згідно з п. 1 Положення № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час.

Заперечуючи факт і обставини стверджуваного в акті ревізії зазначеного порушення, позивач зазначив, що підставою для обмеження права ОСОБА_7 на працю в Університеті відповідач визначив інформацію щодо зайняття ОСОБА_7 за основним місцем роботи керівної посади, наведену в довідці від 02.12.2014р. № 0104-921. З цієї ж підстави (наявність довідки від 02 грудня 2014р.) були поставлені питання начальнику відділу кадрів ОСОБА_11 (додаток № 101). ОСОБА_6 не містить жодного обґрунтування того, яким чином довідка від 02 грудня 2014р. могла вплинути можливість роботи ОСОБА_7 в Університеті в період з 01.03.2014р. на посаді завідувача кафедри "Фізика". Не наведено також ‘"жодного обґрунтування можливості (чи необхідності) повернення ОСОБА_7 нарахованої та виплаченої йому за цей період заробітної плати ПІСЛЯ отримання Університетом вказаної довідки.

Відповідно статті 127 Кодексу Законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочогор., в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Також приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України зобов'язуть особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. ОСОБА_12 ч. 1. ст. 1215 ЦКУ встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

Постановою Кабінету Міністрів України "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" від 03.04.1993р. № 245 доручено Міністерству праці разом з Міністерством юстиції та Міністерством фінансів розробити і затвердити положення про умови роботи за сумісництвом, передбачивши в ньому особливості застосування цієї постанови для окремих категорій працівників (наукових, медичних і фармацевтичних працівників, професорсько-викладацького складу та інших), а також визначити перелік робіт, що не вважаються сумісництвом.

Абз. третім п. 1 "Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій", затвердженим наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993р. № 43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.1993р. за № 76 встановлено, що не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення. Згідно Переліку робіт, які не є сумісництвом, усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом: 3. Педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік. 5. Керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах науковців та висококваліфікованих спеціалістів, які не перебувають у штаті цих установ та учбових закладів, з оплатою їх праці в розрахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспірантом; завідування кафедрою висококваліфікованими спеціалістами, у тому числі тими, що займають керівні посади в навчальних закладах і науково-дослідних установах з оплатою в розрахунку 100 годин за навчальний рік. 11. Інша робота, яка виконується в тому разі, коли на основній роботі працівник працює неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), якщо оплата його праці по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу (ставки) за основним місцем роботи.

Отже розрахунок відповідачем матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 51390,01грн. проведено без врахування фактичного виконання професором ОСОБА_13 педагогічної роботи та передбаченого пунктом 5 "Переліку робіт, які не є сумісництвом" права на завідувати кафедрою.

Довідка Харківського національного університету імені ОСОБА_8, надавалась на запит відповідача від 07.04.2017р. № 20-03-25/2520 містить інформацію наступного змісту: ОСОБА_7 (декан, професор, 0,5), що на думку позивача свідчить, що за основним місцем роботи професор ОСОБА_13 працює на 0,5 ставки, тобто неповний робочий день і відповідно до цього отримує неповний оклад (ставку), а питання не перевищення повного окладу (ставки) за основним місцем роботи розміру оплати його праці по основній та іншій роботі під час ревізії та складання ОСОБА_12 - взагалі не досліджувалось.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. матеріали справи містять копії табелів обліку використання робочого часу УкрДУЗТ по підрозділу "Фізика" за березень 2014 - березень 2015, що містять підписи від імені відповідального за табельний облік, керівника підрозділу та головного бухгалтера УкрДУЗТ. Згідно табелів обліку робочого часу, завідувачем кафедрою, професором ОСОБА_7 при 0,5 ставки від посадового окладу відпрацьовано робочий час в УкрДУЗТ - по З години в день в період березень 2014 - березень 2015, зазначений в акті ревізії як невідпрацьований.

Відповідно розрахункових відомостей УкрДУЗТ "по відділу Фізика" та відомостей передачі до банку за період березень 2014 - березень 2015, заробітна плата ОСОБА_7 нараховувалась та виплачувалась відповідно відпрацьованого часу, зазначеного в табелях обліку використання робочого часу УкрДУЗТ.

Порушень щодо встановлених розмірів нарахованих та виплачених сум заробітної плати суміснику ОСОБА_7 в період березень 2014-березень 2015, в акті ревізії не встановлено.

Тобто, відповідно до матеріалів справи, відпрацьований час працівником ОСОБА_7 в УкрДУЗТ відображено табелях обліку використання робочого часу.

Встановлення правомірності складання табелів та визначення дійсності даних щодо фактично відпрацьованого часу, занесених до табелів обліку використання робочого часу, передбачає встановлення фактичних обставин справи та оцінку дій осіб, що не відноситься до компетенції судового експерта та не потребує наявності спеціальних знань.

Матеріали справи не містять дані щодо того, що надані на дослідження табелі використання робочого часу зазначеного працівника УкрДУЗТ судом визнані недійсними як такими, що не підтверджують фактично відпрацьованій час.

Як було наведено вище, в акті ревізії зазначено: "Відповідно до графіку роботи вищезазначеного працівника, доданого до відповіді Харківського національного університету імені ОСОБА_8 від 13.05.2017 № 0104-494, період його роботи з понеділка по п'ятницю становив з 8 годин ЗО хвилин до 17 годин ЗО хвилин з перервою з 12 годин ЗО хвилин до 13-ї години, що збігається з графіком його роботи в УкрДУЗТ, визначеним Правилами трудового розпорядку, що унеможливлює виконання ним обов'язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом".

Суд зазначає, що заробітна плата (винагорода) нараховується та виплачується працівнику за фактично виконану роботу (фактично відпрацьований час).

Порушень щодо виконання або невиконання обсягів робіт, покладених на ОСОБА_7 або не відпрацювання робочого часу в УкрДУЗТ, зазначеного в табелях обліку робочою часу, не встановлено, а встановлено: "період його роботи в університеті імені ОСОБА_8 збігається і графіком його роботи в УкрДУЗТ, що унеможливлює виконання ним обов'язків завідувача кафедри "Фізика" за сумісництвом". Тобто, на підставі чого йому нараховувалась та сплачувалась заробітна плата, перевірку в акті ревізії не проведено та порушення і приводу цього не встановлено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в акті ревізії невідпрацьований фактично час не визначений.

Питання щодо правильності (законності) встановленого графіку роботи (режиму роботи) в УкрДУЗТ зазначеного сумісника, який, відповідно до акту ревізії співпадає із графіком (днями роботи) в університеті імені ОСОБА_8, не відноситься до компетенції судового експерта-економіста.

Виходячи з наведеного в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта, висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. про те, що за період з 01.03.2014 по 01.04.2015 зовнішньому суміснику ОСОБА_7 за невідпрацьований час нараховано та сплачено заробітної плати в загальній сумі 37703,60грн., на яку проведено нарахування та перерахування єдиного соціального внеску в сумі 13686,41грн. та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 51390,01грн., не підтверджуються.

Також актом ревізії визначено, що не зважаючи на заборону використання автомобіля ГАЗ 3110, що унеможливлює виконання водієм ОСОБА_14 обов'язків, передбачених посадовою інструкцією (що підтверджено відсутністю подорожніх листів про роботу автомобіля), працівнику ОСОБА_14 нараховано і сплачено заробітної плати в загальній сумі 63089,66грн., на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96грн., що є порушенням вимог ст. 94 Кодексу від 10.12.1971 № 322-УІП та ст. ст. 1,2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР. (Довідка про заробітну плату, нараховану водію ОСОБА_14 в Додатку 104 до акту).

За твердженням акту ревізії Університетом проведені заходи, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 01.03.2014 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" (далі - постанова № 65), та від 11.10.2016р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів" (далі - постанова №710), і в Університеті, що є установою, яка фінансується з державного бюджету, за розпорядженням проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_15 від 12.03.2014 №1 припинено використання усіх легкових автомобілів, окрім автомобіля Nissan Махіmа, державний номер НОМЕР_1. На виконання вищезазначеного розпорядження по Краснолиманській філії УкрДУЗТ припинено використання автомобіля ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2. ОСОБА_12, не зважаючи на припинення роботи зазначеного автомобіля, у період з 01.04.2014 по 01.06.2017р. по Краснолиманській філіїУкрДУЗТ утримувалась 1 ставка водія, яку впродовж зазначеного періоду займав ОСОБА_14, що отримував заробітну плату відповідно до посадового окладу водія в повному обсязі.

Відповідно до даних особової картки працівника та Трудової книжки серія БТ № 2648625 ОСОБА_14 прийнято до Університету 24.04.2013 на посаду водія автотранспортних засобів Краснолиманської філії УкрДУЗТ, на якій він і працює по теперішній час, інформація щодо переміщення його на інші посади у трудовій книжці та особовій карті працівника відсутні. (копія трудової книжки серія БТ №2648625, особової картки ОСОБА_14., заяви про прийняття на роботу, копія витягу з наказу, копія посадової інструкції містяться в Додатках 102 до акту).

У своєму поясненні, наданому 27.04.2017р., ОСОБА_14 зазначено, що він працює водієм Краснолиманської філії з 2013р., до його обов'язків належить: водіння автомобіля ГАЗ 3110, технічне обслуговування цього автомобіля, проведення ремонтних робіт, заповнення подорожніх листів на час роботи автомобіля. Крім того, водієм пояснено, що автомобіль ГАЗ 3110 перебуває у несправному стані, внаслідок чого його транспортування до Університету в м. Харків неможливе. (Пояснення водія Краснолиманської філії ОСОБА_14 в Додатку 103 до акта).

За висновком відповідача, внаслідок зазначеного порушення Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 81120,62грн..

В тій частині свого позову, що стосується наведених обставин, позивач вказав, що згідно додатку № 104 працівника ОСОБА_14 визначений водієм автомобіля ВАЗ 21043, хоча по тексту акту ревізії вказано використання автомобіля ГАЗ 3110. Окрім того, згідно особової картки працівника ОСОБА_14, вказаний працівник з 24 грудня 2013р. відповідно до наказу №410ос переведений на ставку водія автотранспортних засобів (3 тарифний розряд) та прийнятий на посаду електромонтера 3 розряду (З тарифний розряд) за сумісництвом на 0,5 ставки.

Згідно статті 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Представник позивача також пояснив, що Університет був позбавлений юридичної можливості змінити істотні умови праці та її оплати водія ОСОБА_14 одночасно із набуттям чинності постановами Кабінету Міністрів України від 01.03.2014р. № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" та від 11 жовтня 2016р. № 710 "Про ефективне використання державних коштів".

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р.: до акту ревізії додано додаток № 104 "Довідка про заробітну плату, нараховану водію автомобіля ВАЗ 21043 Лиманської філії УкрДУЗТ ОСОБА_14 за період з 01.04.2014 по 01.03.2017 щодо нарахованої заробітної плати ОСОБА_14 Слід зазначити, що в даному додатку йдеться про автомобіль ВАЗ 21043 Лиманської філії УкрДУЗТ, тоді як в акті зазначено про ГАЗ 3110, державний номер 280-47ХВ Краснолиманськоі філії УкрДУЗТ.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію витягу і накату по УкрДУЗТ, в яких зазначено:

- № 410ос від 25.12.2013: "Перевести ОСОБА_14 водія автотранспорті засобів (0,5 ставки), двірника (0,5 ставки) Краснолиманськоі філії", з 24 і рудня 2013 року за його згодою на ставку водія автотранспортних засобів (3 тарифний розряд) з посадові окладом 1218грн. у місяць за рахунок спеціального фонду та прийняти на носі електромонтера 3 розряду (3 тарифний розряд) за сумісництвом на 0,5 ставки від посадового окладу 1218грн. у місяць за рахунок спеціального фонду".

Слід зазначити, що в розпорядженні не зазначено, що ОСОБА_14 переведено водієм саме на автомобіль ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2, як це зазначено в супровідному листі до штатного розпису.

На дослідження надано копію Розпорядження № 1 від 12.03.2014 "На виконання Постанови КМУ від 01.03.2014 № 65 та Плану заходів щодо економічного та раціональний використання державних коштів", в якому зазначено: "щодо використання легкового автомобільного транспорту академії з 12.03.2014... Зобов’язую: 1. Для задоволення потреб академії використовувати легковий автомобіль НОМЕР_3. 1 Припинити використання всіх інших легкових автомобілів..."

Дане розпорядження містить підпис від імені проректора ОСОБА_15

Суд зазначає, що на дослідження експерту надавались копії штатних розписів УкрДУЗТ, у тому числі по Краснолиманській філії на 2014, 2015, 2016, 2017 (з 1 січня) роки, відповідно яких у період 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувались:

- 1 ставка електромонтера 3 розряду;

- 1 ставка водія автотранспортних засобів (ВАЗ 21043).

В штатних розкладах відображено утримання 1 ставки водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ-З110) в періоді з 01.10.2014 до 01.05.2016 - в Професорсько-викладацькому складі, а не в Краснолиманській філії. Відповідно до наказу №410ос від 25.12.2013 ОСОБА_14 був працівником Краснолиманськоі філії. З 01.05.2016 в Професорсько-викладацькому складі ставка водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ-ЗІ10) вже не утримується.

Тобто, виходячи з наведеного:

- штатні розписи УкрДУЗТ (Краснолиманській філії) містять інформацію про автомобіль ВАЗ 21043, а не про автомобіль ГАЗ 3110, державний номер НОМЕР_2 про який йдеться в акті ревізії;

- ОСОБА_14 був працівником Краснолиманській філії, а не Професорсько-викладацького складу, в штатному розкладі якого рахувалась 1 ставка водія автомобіля ГАЗ-3110 "Волга";

- З 01.05.2016 в Професорсько-викладацькому складі ставка водія автотранспортних засобів ("Волга" ГАЗ- 3110) вже не утримувалась.

Ставку водія автомобіля Nissan Махіmа в штатних розкладах взагалі не відображено.

До того ж, за виконання роботи на якій посаді нараховувалась та виплачувалась заробітна плата ОСОБА_14 - як водію або як електромонтеру, в розрахункових відомостях не відображено.

Посадові інструкції, де були б відображені обов'язки, який повинен виконувати ОСОБА_14 на дослідження не надані.

Як було зазначено вище, в акті ревізії визначено: "не зважаючи на припинення роботи зазначеного автомобіля, у період з 01.04.2014 по 01.06.2017 по Краснолиманській філії УкрДУЗТ утримувалась 1 ставка водія, яку впродовж зазначеного періоду займав ОСОБА_14, що отримував заробітну плату відповідно до посадового окладу водія в повному обсязі", при цьому за розпорядженням проректора ОСОБА_15 від 12.03.2014 № 1 припинено використання усіх легкових автомобілів, окрім автомобіля НОМЕР_4.

Встановлення того, чи припинено використання автомобіля відповідно до розпорядження № 1 від 12.03.2014 (або правомірність не припинення використання автомобіля) передбачає встановлення фактичних обставин справи, що не потребує спеціальних знань та оцінку дій посадових осіб Краснолиманській філії УкрДУЗТ, що не відноситься до компетенції судового експерта.

Виходячи з вищенаведеного та в обсязі наданих документів, висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. про те, що водію ОСОБА_14 нараховано і сплачено заробітної плати в загальній сумі 63089,66грн., на яку нараховано та перераховано єдиного внеску в сумі 18030,96грн. при тому, що використання автомобіля ГАЗ 3110 заборонено, що унеможливлює виконання ним обов'язків, та внаслідок цього нанесення збитків на загальну суму 81120,62грн., не підтверджуються.

Відповідно статті 127 Кодексу Законів про працю України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: 1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми; 2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію; 3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України зобов'язують особу, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), повернути потерпілому це майно. При цьому стаття 1215 ЦК України встановлює, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Вимоги відповідача, викладені в оскаржуваній вимозі випадкам, встановленим ст. 127 КЗпП України та ст. 1215 ЦК України не відповідають.

Також ревізією встановлено порушення вимог ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-VI, що за твердженням відповідача призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8 960,12грн.

Зокрема документальною ревізією встановлено, що компенсація середнього заробітку за листопад - грудень 2015р. в сумі 8 960,12грн., яка відшкодована УПСЗН Московського району ХМР (відповідно до виписки казначейства за 04.05.2017) в травні 2017р., тобто відшкодування здійснено за попередній бюджетний період, бухгалтерією Університету не була перерахована в дохід державного бюджету, що є порушенням вимог ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-УІ та призвело до недоотримання державним бюджетом коштів в загальній сумі 8960,12грн. (Копія виписки казначейства за 04.05.2017р. на суму 8960,12грн. в Додатку 110 до акта).

У той же час ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-УІ передбачено, що Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Неприйняття Верховною ОСОБА_13 України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Отже наведена правова норма (про нібито порушення якої стверджується у цій частині ОСОБА_14) не містить жодних приписів щодо необхідності перерахування в дохід державного бюджету сум відшкодування за попередній бюджетний період.

Пунктом 2.4 "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ", затвердженого наказ Міністерства фінансів України від 02.04.2014р. № 372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2014р. за № 426/25203 (далі за текстом - Порядок № 372), передбачено, що суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.

Згідно пояснень позивача середня заробітна плата старшому викладачу ОСОБА_16 за листопад- грудень 2015р. у розмірі 8'960,15грн. була нарахована та виплачена за рахунок власних надходжень Університету. Отже на суму коштів у розмірі 8'960,15грн., які надійшли у травні 2017р. (у поточному бюджетному періоді) на поточний рахунок, відкритий в ПАТ "МЕГАБАНК", як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередньому бюджетному періоді (2015 році), за рахунок власних надходжень університету, коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду, що і було здійснено у даному випадку. Перерахуванню до Державного бюджету зазначені кошти не підлягають.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. висновки ОСОБА_14 ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. про те, що компенсація середнього заробітку за листопад-грудень 2015р. в сумі 8960,12грн., яка відшкодована УПСЗН Московського району в травні 2017р., бухгалтерією Університету не була перерахована в дохід державного бюджету, що призвело до недоотримання державним бюджетом коштів, та внаслідок цього нанесення збитків державному бюджету в загальній сумі 8960,12грн., не підтверджуються.

Також ревізією встановлено порушення ч. 1 ст. З, ч. 2 ст. 56 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, п. 2.4 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 № 372, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.04.2014 за № 426/25203, яке за твердженням відповідача полягає у тому, що заробітна плата, утримана з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, не була перерахована в доход державного бюджету, внаслідок чого державним бюджетом за період з 01.03.2014 по 01.06.2017р. недоотримано коштів в загальній сумі 104813,20грн., а саме: за 2015 рік - в сумі 88 206,11грн., за 2016 рік - 5 084,92грн., за І квартал 2017р. - 11 522,17грн. (Довідки про недоотримання коштів державним бюджетом, окремі копії розрахункових відомостей Університету за січень 2015-2017р. років в Додатках 112-113 до акта).

В цій частині позивач послався на приписи п. 3.2 "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" (затверджена наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003р. № 242, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 січня 2004р. за № 106/8705), згідно якої 3.2. На рахунки зараховується сума коштів, яка фактично надійшла на ім'я установи (у тому числі кошти, що вносяться на відновлення касових видатків поточного року). Суми коштів, які надходять на відновлення касових видатків загального фонду, проведених у минулих бюджетних періодах, перераховуються до доходів відповідного бюджету.

Також, відповідно до п. 2.4 Порядку № 372, суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на реєстраційні, спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків (крім власних надходжень), як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету. На суми коштів, які надходять у поточному бюджетному періоді на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в органах Казначейства, або поточні рахунки, відкриті в установах банків, як повернення дебіторської заборгованості, яка виникла у попередніх бюджетних V періодах, за рахунок власних надходжень бюджетних установ коригується результат виконання кошторису з одночасним збільшенням доходів поточного періоду.

У 2014-2017р. роках Університетом проводився перерахунок заробітної плати, виплаченої в попередньому році та утримання зайво виплачених сум. При цьому зарахування (фактичного надходження) коштів в касу чи на рахунок Університету не відбувалось, а заробітна плата відповідних працівників була їм виплачена у розмірі, зменшеному на розмір утримання. Кошти на виплату заробітної плати у вказаних періодах були запитані та отримані в меншому розмірі. За таких обставин посилання на вимоги "Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ та внесення змін до деяких нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку бюджетних установ", "Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ" є безпідставним, оскільки у зв'язку з проведенням утримання з заробітної плати працівників кошти на рахунок та/або в касу Університету не надходили, підстави для застосування наведених вище норм відсутні.

Як вбачається з висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. в межах компетенції судового експерта-економіста висновки акту ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. щодо не перерахування в поточному періоді в дохід державного бюджету сум заробітної плати, утриманої з працівників Університету за попередні бюджетні періоди, з нарахуваннями на неї, та внаслідок чого державним бюджетом за період з 01.03.2014 по 01.06.2017р. недоотримано коштів в загальній сумі 104813,20грн., які визнані в акті ревізії як збитки, підтвердити не надається за можливе.

Ревізією також встановлено порушення п. 3.21 Правил приймання стічних вод № 321, п. 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Мінжитлокомунгоспу України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила №190), п. 7.3 ДСТУ 3013-95 "Правила контролю за відведенням дощових і снігових стічних вод з територій міст і промислових підприємств", Правилами приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова, затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської ОСОБА_13 Харківської області від 08.09.2010 № 321 (далі - Правила №321), та умов укладених між КП "Харківводоканал" та Університетом договорів про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договори), а саме:

- від 28.01.2014 № 3529/05-Б-2 з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);

- від 14.04.2014 № 3855/05-Б-2 з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" і додаткові угоди до нього б/н від 01.06.2014, б/н від 08.12.2014(предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);

- від 11.02.2015 № 799/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" і додаткова угода до нього б/н від 21.04.2015 (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);

- від 18.01.2016 № 950/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010-37.00.1, послуги з централізованого водовідведення);

- від 03.02.2017р. № 1079/05-ТК-Б з додатками №1 "Перелік об'єктів водовідведення" та №2 "Умови надання послуг, здійснення оплати, інші права та обов'язки Сторін" (предмет договору - послуги каналізаційні (код за ДК 021:2015-90430000.0, послуги з централізованого водовідведення).

Судом з'ясовано, що виявлене порушення полягає у застосуванні коефіцієнтів стоку відповідно до різних поверхонь за період з 01.03.2014по 01.01.2017р. Університетом. Відповідно до щомісячних довідок по нарахуванню та сплаті абонента, актів здачі-приймання наданих послуг з водопостачання та водовідведення, казначейських виписок та платіжних документів, зайво сплачено за послуги водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86грн., в тому числі: за 2014 рік на - 1295,54грн., за 2015 рік на - 1119,03грн. та за 2016 рік на - 1858,29грн. (Довідка про надміру сплачені кошти за послуги водовідведення по додатковому притоку стічних вод Університету в Додатку 154 до акта).

Зокрема, ревізією встановлено, що в Паспорті водного господарства, дані про площі земельних ділянок об'єктів водовідведення, з яких приймається додаткова кількість стічних вод, зазначено як площі під будівлями та спорудами і площі з удосконаленим покриттям, без розмежування по іншим видам поверхонь. Фактично нарахування за додаткову кількість стічних вод проведено відповідно до умов надання послуг, визначених Договором, п. 3.21 та Додатком 7 Правил приймання стічних вод та площі земельних ділянок згідно з Додатком № 1 до Договору, із застосуванням коефіцієнту стоку у теплий та холодний періоди року для твердих поверхонь (покрівлі будинків і споруд, асфальтобетонні покриття) до загальної площі земельних ділянок структурних підрозділів, а саме: у грудні 2014р., січні, лютому, грудні 2015р., січні, лютому, грудні 2016р., січні, лютому 2017р. - 0,6, з.03. по листопад 2014р., з.03.по листопад 2015р., з.03. по листопад 2016р. - 0,7, на загальну площу 4,93429 га, а саме: майдан Фейербаха, 7 - 0,767 га; майдан Фейербаха, 8; пров. Фейербаха, 1/3; Харківська Набережна, 8; Харківська Набережна, 16 - 1,7579 га; пров. Деповський, 2а - 0,91417 га; вул. Алчевських, 30 - 0,06002 га; вул. Б. Шрамка, 5 - 0,09264 га; вул. Фісановича, 9 - 0,1182 га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га; пров. Чайкіної Лізи, 2 - 0,3931 га; вул. Привокзальна, 1 - 0,05806 га.

Згідно з паспортом земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від.08.1998р., площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (проїзди та відмостки) (тверді поверхні) складають лише 0,4410 та замість 0,7732 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по вул. Молочній, 3, це - землі під зеленими насадженнями - 0,282237 га та непокриті території (ґрунтові) - 0,05 га. (Копія паспорту земельної ділянки по вул. Кірова (Молочна), 3 від.08.1998р. в Додатку 150 до акта).

Також згідно з даними технічних паспортів на будівлі та споруди, акту узгодження меж фактичного користування земельною ділянкою для проведення грошової оцінки, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, оборотних відомостей за субрахунком 103 "Будівлі та споруди" в частині обліку будівель, оборотних відомостей за субрахунком 106 "Інструменти, прилади та інвентар" в частині обліку плит тротуарних та акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001р., площа земельної ділянки, з якої приймається додаткова кількість стічних вод, розмежовується за наступними видами поверхонь: площа під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покриті території (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні) складають лише 0,4838 га замість 0,91417 га вказаних у Додатках № 1 до Договорів, решта площі земельної ділянки по пров. Деповський, 2а, це - землі під зеленими насадженнями - 0,4303 га. (Копії інвентарних карток, акту приймання-передачі будинку культури залізничників по пров. Деповський, 2а від 05.01.2001р., технічних паспортів на будівлі та споруди в Додатку 151 -153 до акта).

Внаслідок наведених порушень, на думку відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4272,86грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог у цій частині, позивач вказав, що з метою врегулювання цього питання ще під час проведення ревізії, Університет звернувся до КП "Харківводоканал" з листом № 01-36/46 від 09.06.2017р. КП "Харківводоканал" своїм листом № 14-6/3815 від 20.06.2017р. повідомило, що згідно з п.3.21 "Правил приймання стічних вод Споживачів у каналізаційну мережу м. Харкова", затверджених рішенням виконавчого комітету Харківської міської раді від 08.09.2010 №321., при розрахунку загального обсягу стічних вод від об'єкта господарювання враховується додаткова кількість стічних вод, яка неорганізовано потрапляє у період дощів та сніготанення у мережу міської каналізації через нещільності люків оглядових колодязів та за рахунок інфільтрації грунтових вод. Додатковий обсяг зливових стічних вод визначається при роздільній системі каналізації у розмірі 20% від додаткового обсягу стічних вод, розрахованого відповідно до і площі території, яку займає Споживач, даних гідрометеослужби та коефіцієнту покриття.

При укладанні Договору про закупівлю послуг за державні кошти (централізоване водовідведення) від 03.02.2017р. № 1079/05-ТК-Б (надалі - Договір), у §1 був вказаний перелік нормативних документів, якими зобов'язані керуватися Сторони. Таким чином, нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод, що надходять у мережу міської госп.-фекальної каналізації у період дощів та сніготанення, проводились вашій установі відповідно до нормативних документів, викладених у § 1 Договору та Додатка № 1 до Договору про площі земельних ділянок.

Згідно укладеного Договору загальна площа земельних ділянок всіх об'єктів УкрДУЗТ складає 4,93429га утому числі: пров. Деповський,2А - 0,91417га; вул. Молочна, 3 - 0,7732 га.

Розбіжностей та звернень по даному питанню до теперішнього часу не виникало.

Як вбачається з наданого листа КП "Харківводоканал", що згідно з Рішенням від 22.01.2014 №52 про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.09.2010 №321 "Про затвердження Правил приймання стічних вод споживачів у каналізаційну мережу м.Харкова", з 01.02.2014 розрахунок додаткового обсягу зливових стічних вод з території Університету проводиться з урахуванням коефіцієнту покриття 0,7 у теплий період року та 0,6 у холодний період.

Для розгляду питання нарахувань за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95, Вам необхідно надати виконавчі геодезичні зйомки територій Ваших установ у масштабі 1:500, виконані на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зміст акту в цій частині не відображає фактичного стану земельних ділянок на час ревізії і фактично ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірно встановлених фактах та обставинах. При цьому згідно відповіді КП "Харківводоканал" зміна підстав для нарахування за додатковий обсяг зливових стічних вод з урахуванням застосування коефіцієнту стоку згідно із різними видами поверхонь відповідно до ДСТУ 3013-95 можлива виключно на підставі "виконавчих геодезичних зйомок територій у масштабі 1:500, виконаних на топографічній основі з нанесеними межами території, із наземними та підземними спорудами та комунікаціями, межами водопостачання та водовідведення і контрольними колодязями, а також надати експлікації земельних ділянок, із зазначенням типу покриття займаних територій". За таких обставин буд-які інші суто арифметичні розрахунки на підставі застарілих відомостей є необґрунтованими.

У той же час розрахунки ОСОБА_14 у цій частині проведено шляхом здійснення виключно арифметичних дій із застарілим даними (станом на 1998-2001 роки) без врахування фактичних даних щодо площі земельних ділянок під забудовами (житлові будинки та господарські будівлі) та покритих територій (плити тротуарні, асфальтове покриття) (тверді поверхні), які впливають чи можуть впливати на обсяг стічних вод (оскільки такі заміри не проводились).

За відсутності таких фактичних замірів проведений розрахунок додаткового притоку зливних вод не може вважатись обґрунтованим, оскільки є суто теоретичною точкою зору перевіряючих, яка не ґрунтуються на відповідним чином затвердженій методології проведення такого роду розрахунків - отже не може бути підставою для визначення нібито завданої Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 4'272,86грн.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. підтвердити висновки ОСОБА_14 ревізії №03-11/06 від 19.06.2017р. в частині зайво сплачених за послухи водовідведення коштів в загальній сумі 4272,86 гри., та внаслідок цього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.

Отже позовні вимоги в цій частині є такими, що також підлягають задоволенню.

Актом ревізії також зазначено, про встановлення перевірками фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017р. та 18.05.2017р. нестачі продуктів харчування у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_17 на загальну суму 2 617,56грн. (ОСОБА_14 інвентаризації продуктів харчування в Додатках 168-169 до акта), внаслідок чого, за твердженням відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 2 617,56грн..

Крім того, перевіркою фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету станом на 13 годину 30 хвилин 26.04.2017р. та 15 годину 30 хвилин 18.05.2017р. у матеріально-відповідальної особи в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_17 встановлено наявність на харчоблоці напівфабрикатів на загальну суму 229,33грн., в тому числі: начинки м'ясної на млинці, начинки макової на пироги, капусти тушеної на пироги, картоплі відварної та картоплі відварної товченої на пироги, яка була приготовлена для подальшого її використання при випіканні пирогів наступного дня. У той же час використання зазначених начінок, термін вживання яких минув, у процесі приготування пиріжків наступного дня заборонено вимогами СанПиН 42-123-4117-86 "Условия, сроки хранения особо скоропортящихся продуктов", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР від 19.03.1991 зі змінами та доповненнями внесеними відповідно до Постанови Головного державного санітарного лікаря України від 23.01.2006 № 2 (п. 149 таблиці) (далі - СанПиН 42-123-4117-86).

Отже відсутність контролю за якістю продуктів харчування призвело до використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33грн., що суперечить вимогам СанПиН 42-123-4117-86. Внаслідок зазначених порушень, за твердженням відповідача, Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33грн..

Також вибірковою ревізією обґрунтованості списання продуктів харчування, проведеною за 31.03.2016 та за період з 26.04.2017р. по 18.05.2017р. шляхом звіряння даних обігово-сальдових відомостей за субрахунком 232 Продукти харчування, забірних листів на виробництво, із виробництва на буфети, фіскальних касових чеків, меню, калькуляційно-технологічних карток в частині відповідності обсягів закладки продуктів фактичному виходу готових страв (з врахуванням втрат при холодній та тепловій обробці) встановлено необґрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97грн., у тому числі за 31.03.2017р. - на суму 1 617,44грн., за період з 26.04.2017р. по 18.05.2017р. - на суму 636,53грн., що є порушенням вимог ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ, п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. (Розрахунки безпідставно списаних продуктів харчування по їдальні Університету в Додатках 175-176 до акта). Внаслідок допущеного порушення, за твердженням відповідача, УкрДУЗТ завдано матеріальної шкоди (збитки) на суму 2 253,97грн..

Заперечуючи наведені висновки акту ревізії, позивач у позові вказав, що зазначені припущення не відповідають фактичним обставинам справ та не враховують пояснення, надані матеріально- відповідальними особами.

Зокрема, Акт не містить жодної вказівки щодо порядку врахування під час перевірок фактичної наявності продуктів харчування в їдальні Університету, проведеними станом на 26.04.2017р. та 18.05.2017р., залишків продуктів харчування у напівфабрикатах, тих, що знаходились в харчоблоці за адресою місто Харків, провулок Деповський, 2-А, 4-ий корпус, та в буфеті АТЗ за адресою місто Харків, майдан Фейербаха, 7, 1-ий корпус. При цьому також не були враховані маса тари та пакування продуктів, допущені помилки при встановлені маси нетто фасованих продуктів.

Відносно нібито завдання Університету матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 229,33грн. внаслідок використання у процесі приготування готових страв (пиріжків) напівфабрикатів з вичерпаним терміном придатності на суму 229,33грн. позивач зазначив, що ОСОБА_14 ревізії містить необґрунтовані та суперечливі припущення нібито "при фактичних оглядах харчоблоку УкрДУЗТ 26.04.2017р. та 18.05.2017р. встановлені факти приготування начинки на наступний день". Оскільки фактичні огляди проводились у певні моменти часу (26.04.2014р. та 18.05.2016р.) то такими фактичними оглядами неможливо встановити буд-які факти та обставини, що нібито відбувались наступного дня. Таким чином твердження ОСОБА_14 нібито "при фактичних оглядах харчоблоку УкрДУЗТ 26.04.2017р. та 18.05.2017р. встановлені факти приготування начинки на наступний день" не відповідають дійсності. При цьому згідно пояснень в.о. завідувача їдальнею ОСОБА_17 використання зазначених у цій частині ОСОБА_14 продуктів харчування (начинки) фактично відбулось у ті ж самі дні - 26.04.2014р. та 18.05.2016р. для приготування їжі для студентів заочної форми навчання.

Судом зазначається, що ОСОБА_14 ревізії не містить будь-яких об'єктивних, належних і допустимих доказів безпідставного припущення нібито продукти харчування (начинка) на суму 229,33грн. не були використані для приготування зазначених блюд саме 26.04.2014р. та 18.05.2016р. У той же час ревізори не були присутніми під час приготування таких блюд у зазначений період і вочевидь не могли достеменно встановити факт використання чи не використання вказаних продуктів харчування саме у вказаний проміжок часу. В свою чергу первинні документи Університету достеменно свідчать про фактичне використання вказаних продуктів за їх призначенням.

Необґрунтованим жодним нормативно-правовим актом є припущення фахівців відповідача, викладені в ОСОБА_14, що нібито фактична реалізація у складі готових страв продуктів харчування на суму 229,33грн. може хоча б теоретично призвести до завдання матеріальної шкоди (збитків)) на суму 229,33грн. Фактична реалізація товарно - матеріальних цінностей своїм наслідком має фактичне надходження відповідної суми грошових коштів, що аж ніяк не може бути кваліфіковано як завдання матеріальної шкоди (збитків).

Не відповідає дійсності також й інше припущення ОСОБА_14 щодо нібито необґрунтованого списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97грн., яке не враховує обставини списання зіпсованих продуктів харчування внаслідок технічної аварії водопроводу та обставини переміщення продуктів харчування між буфетами, виробництвом та складом.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. в обсязі наданих на дослідження документів, підтвердити висновки акту ревізії про необґрунтоване списання продуктів харчування на загальну суму 2 253,97грн. та в результаті цього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.

Проведеною ревізією також визначено порушення вимог п.п. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-УІ, п.п. 20, 23 Порядку від 28.02.2002 № 228 (зі змінами) та призвело до покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.03.2014 по 01.01.2017р. на загальну суму 17750,55грн.

Ревізією встановлено, що калькуляції вартості платної послуги з захисту дисертацій Університетом не складались, кошти від захисту дисертацій до Університету не надходили. В ході ревізії проведено розрахунок витрат, пов'язаних з захистом дисертацій сторонніми фізичними особами на оплату праці з нарахуваннями та електроенергію, та встановлено, що за період з 01.03.2014 по 01.01.2017р. Університетом на виплату заробітної плати витрачено 17735,91грн., в тому числі на оплату праці - 13651,18грн., на сплату єдиного соціального внеску - 4084,73грн. та Університетом сплачено за електричну енергію, спожиту при захисті дисертацій осіб, які не навчались в аспірантурі УДУЗТ - 14,64грн. (Довідки про захист дисертацій по спеціалізованим вченим радам: Д 64.820.01; Д64.820.02 та Д64.820.4,довідка про покриття витрат сторонніх фізичних осіб, що навчалися в аспірантурі інших вищих навчальних закладів, які захистили дисертації на здобуття наукового ступеня по ДАК: Д 64.820.01; Д 64.820.02 та Д 64.820.04; довідки про вартість 1 - години педагогічної роботи педагогічних працівників Університету (членів спеціалізованої вченої ради) в Додатках 227-236 до акта).

За твердженням відповідача, внаслідок допущених порушень Університету завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 17750,55грн.

Позовні вимоги Університету в цій частини заявлені із посиланням на те, що ОСОБА_14 не містить жодної вказівки на докази та обставини дійсного нарахування та виплати членам спеціалізованої вченої ради Університету заробітної плати (та нарахування на її суму ЄСВ) у визначених у Додатках № 230-235 розмірах саме за участь у роботі саме спеціалізованої вченої ради, а не за виконання інших його трудових обов'язків, що зумовлює необґрунтованість визначеної суми у розмірі 17735,91грн., в тому числі на оплату праці - 13'651,18грн., на сплату єдиного соціального внеску - 4'084,73грн. Також в ОСОБА_14 відсутні будь-які обґрунтовані розрахунки витрат на комунальні послуги (електроенергію), що зумовлює необґрунтованість визначеної суми у розмірі 14,64грн.

Пп. 11 п. 1 "Перелік платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. № 796 (наділа за текстом - Порядок № 796) встановлено, що у сфері освітньої діяльності можуть надаватися такі платні послуги, як прийом кандидатських іспитів, видання та розповсюдження авторефератів, дисертацій, стенографування під час захисту дисертацій, організація, підготовка до захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософії (кандидата наук) та його проведення для осіб, які навчаються (навчалися) відповідно до договорів, укладених з фізичними або юридичними особами, у тому числі для осіб, які не навчаються (не навчалися) у відповідному навчальному закладі або науковій установі (крім оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради та оплати часу участі в таких засіданнях офіційних опонентів).

Отже, наведеною нормою прямо і недвозначно передбачена неможливість отримання у якості плати за послуги з захисту дисертацій сум оплати часу проведення засідання членам спеціалізованої вченої ради.

Вимогами Бюджетного кодексу України також передбачено, що передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України, прийняття рішення про місцевий бюджет або про внесення змін до нього (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 57 цього Кодексу). Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

ОСОБА_6 не містить жодного доказу на підтвердження стверджуваного у цій частині порушення, оскільки під час ревізії не встановлені факти та обставини передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.

Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України "витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше".

ОСОБА_12, Акт не містить жодного обґрунтованого розрахунку та доказу твердження нібито витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати та комунальних витрат за відповідні періоди у даному випадку нібито були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. Окрім того ч. 9 Бюджетного кодексу України передбачено: якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. в обсязі наданих на дослідження документів та в межах компетенції судового експерта, підтвердити висновки акту ревізії щодо покриття УкрДУЗТ витрат сторонніх фізичних осіб в сумі 17750,55грн. та в результаті нього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.

Актом ревізії також визначено порушення вимог ч.ч. 7, 8 ст. 13 та п. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, п.п. 20, 23 Порядку від 28.02.2002 № 228 (зі змінами), яке полягає у невключені до кошторису вартості навчання в центрі до вузівської підготовки в 2015/2016 навчальному році витрат з оплати праці та нарахувань на заробітну плату викладачам, що є порушенням вимог п. 2.4 Порядок № 736/902/758 та п. 5 п.1 Переліку № 796 (із змінами). На думку відповідача, це призвело до покриття Університетом витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.09.2015 по 30.06.2016 на загальну суму 46345,77грн.

Суд зазначає, що ОСОБА_12 містить застереження, що "Довідка про покриття витрат сторонніх фізичних осіб з надання послуг з підготовчих курсів з кошторисом та копії індивідуальних планів кафедри вищої математики згідно з реєстром в Додатках 239-240 до акта". ОСОБА_12 до вказаної довідки включені також відомості щодо викладачів кафедри "Історії", індивідуальні плани яких взагалі не досліджувались. При цьому, індивідуальний план доцента кафедри історії ОСОБА_18 не містить відомостей щодо його роботи на вказаних курсах, що зумовлює неможливість включення до зазначеного розрахунку суми у розмірі 5'255,10грн.

Між тим, ОСОБА_12 не містить жодного доказу на підтвердження зазначеного у цій частині порушення, оскільки під час ревізії - не встановлені, і в ОСОБА_12 - не зазначені, факти та обставини передачі коштів між загальним та спеціальним фондами чи здійснення платежів за рахунок спеціального фонду бюджету понад межі коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету. Видатки спеціального фонду на оплату заробітної плати та нарахування ЄСВ за відповідні періоди були у повному обсязі забезпечені відповідним надходженнями.

Відповідно до частини 4 статті 23 Бюджетного кодексу України витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. ОСОБА_12 не містить обґрунтованого розрахунку та доказу твердження нібито витрати спеціального фонду на оплату заробітної плати за відповідні періоди у даному випадку нібито були проведені понад межі або не за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду. Окрім того частиною 9 Бюджетного кодексу України передбачено, якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

Наведена норма бюджетного законодавства у цій частині ОСОБА_12 врахована не була.

Згідно висновку судової економічної експертизи № 24485 від 31.05.2018р. виходячи з наданих на дослідження документів, у межах компетенції судового експерта, підтвердити висновки акту ревізії №03- 11/06 від 19.06.2017р. щодо покриття УкрДУЗТ витрат сторонніх фізичних осіб за період з 01.09.2015р. по 30.06.2016р. на загальну суму 46345,7грн. та внаслідок цього нанесення збитків на відповідну суму, не надається за можливе.

Щодо посилань представника відповідача, висловлену у запереченнях (поданих до суду 09 серпня 2017 року) та у додатковому відзиві на позов, в якому наполягає, що спірна вимога не є актом індивідуальної дії та є такою, яке жодним чином не порушує прав позивача, що свідчить про відсутність правових підстав для звернення до суду з позовом про її скасування. В якості чого представник відповідача посилається на постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17, ухвалену за результатами розгляду аналогічної справи, правові позиції якого, на думку відповідача, повинні бути враховані судом при вирішенні цієї справи, суд зазначає наступне:

Між тим, суд зазначає, що зазначений додатковий відзив на позовну заяву не враховує усталену судову практику Верховного суду України, що склалась у квітні – травні 2018 року та висвітлена у постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якому проаналізовано посилання на постанову Верховного суду від 20 лютого 2018 року у справі №822/2087/17 та зазначено, зокрема: "Аналізуючи посилання відповідача на позицію Верховного Суду України, викладену у його постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 822/2087/17, суд зазначає, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред’явлення обов’язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що "законна вимога" контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов’язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб’єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред’явлення обов’язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу (зокрема стягнення збитків у судовому порядку - на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939, з чим кореспондується абз. 4 пункту 50 Порядку) жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред’явлення обов’язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

У даній справі, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, і відтак породжує права і обов’язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб "забезпечити відшкодування збитків", встановлених контролюючим органом. Додатково про обов’язковий характер даної вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Водночас, спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов’язковий до виконання підконтрольною установою, винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою.

За таких умов правильними є висновки судів про те, що спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов’язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії".

Таким чином, позиція Верховного Суду полягає в тому, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб’єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

У зв’язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач не надав жодних змістовних заперечень по суті викладених у позовній заяві аргументів та доводів позивача стосовно висвітлених в ОСОБА_12 ревізії епізодів та виявлених порушень, що стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням позиції Верховного Суду, перевіривши оскаржувану в даній справі вимогу, суд дійшов висновку про її невідповідність приписам чинного законодавства та дійсним обставинами справи та вважає оскаржувану вимогу ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 № 20-03-25-4500 від 05.07.2017р. року щодо усунення порушень законодавства необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Українського державного університету залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 01116472; 61050, м. Харків, пл. Фейєрбаха, б. 7) до ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 40478572; 61022, м. Харків, пл. Свободи, б. 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх) про скасування вимоги - задовольнити.

Скасувати вимогу ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 №20-03-25-4500 від 05 липня 2017 року щодо усунення порушень законодавства, винесену відносно Українського державного університету залізничного транспорту.

Стягнути на користь Українського державного університету залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 01116472; 61050, м. Харків, пл. Фейєрбаха, б. 7) сплачену суму судового збору в розмірі 1600,00 гривень (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 офісу ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 40478572; 61022, м. Харків, пл. Свободи, б. 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 серпня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.