ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 липня 2018 року

Справа № 808/1317/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72311, АДРЕСА_1)

до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 2)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний ОСОБА_1 (далі – позивач) до Мелітопольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач або Мелітопольське ОУПФУ в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача по зарахуванню до загального трудового стажу додаткових періодів та здійсненні перерахунку пенсії протиправною;

- зобов’язати відповідача зарахувати в загальний трудовий стаж позивача період з 28.11.1975 по 01.09.1976 та період з 25.06.1981 по 15.08.1981 (10 місяців 24 дні) та здійснити перерахунок пенсії з врахуванням додаткових періодів.

Ухвалами суду від 16 квітня 2018 року та 29 травня 2018 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. В межах встановленого строку позивачем надано до суду документи на виконання вимог ухвал суду.

Ухвалою суду від 08 червня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №808/1317/18.

В обґрунтуванні позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 28.11.1975 по 01.09.1976 за направленням колгоспу навчався на підготовчому відділенні в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства, в якому в подальшому здобував освіту до 15.08.1981. Вважає, що відповідачем протиправно не враховано до трудового стажу періоди з 28.11.1975 по 01.09.1976 та з 25.06.1981 по 15.08.1981. Вказує, що був членом колгоспу та на навчання був направлений рішенням загальних зборів, отже вимога про виконання (невиконання) встановленого мінімуму трудової участі на нього не поширюється. За таких обставин, просить задовольнити позов.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (вх. від 31.05.2018 №16756) проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що зарахування до трудового стажу періоду навчання саме на підготовчому відділенні вищого навчального закладу законодавством не передбачено, тому підстави для зарахування періоду з 28.11.1975 по 01.09.1976 відсутні. Щодо періоду з 25.06.1981 по 15.08.1981 зазначає, що в дипломі ОСОБА_1 про закінчення навчального закладу вказана дата 24.06.1981. Крім того, членство в колгоспі без фактично відпрацьованих трудоднів не є підставою для зарахування стажу. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Враховуючи приписи п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Мелітопольському ОУПФУ в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком.

З 1974 по 1983 рік позивач був членом колгоспу «Прапор комунізму», що підтверджується трудовою книжкою колгоспника від 20.08.1974 №217.

Згідно з рішенням загальних зборів колгоспу позивача направлено на навчання на підготовче відділення при Мелітопольському інституті механізації сільського господарства, про що свідчить лист колгоспу від 20.09.1975 №352.

Відповідно до наказу Мелітопольського інституту механізації сільського господарства від 28.11.1975 №708 ОСОБА_1 зарахований слухачем підготовчого відділення інституту.

Наказом від 24.07.1976 №464 позивача зараховано студентом першого курсу та надано канікули до 01.09.1976.

Наказом від 26.06.1981 №161-С позивачу присвоєно кваліфікацію інженера-механіка і видано диплом встановленого зразка.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Мелітопольського ОУПФУ в Запорізькій області з заявами про зарахування до загального трудового стажу періодів з 28.11.1975 по 01.09.1976 та з 25.06.1981 по 15.08.1981. Вказував, що до 1983 року був членом колгоспу та в трудовій книжці колгоспника датою відрахування з інституту зазначено 15.08.1981.

Орган Пенсійного фонду відмовив позивачу, що оформлено листами від 21.02.2018 №35/О-7 та від 26.03.2018 №52/О-7.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з пунктом "д" частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 45 Закону СРСР від 19.07.1973 «Про затвердження Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту» було передбачено, що вища освіта здійснюється в університетах, інститутах, академіях, заводах - втузах та інших навчальних закладах, віднесених у встановленому порядку до вищих навчальних закладів. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах здійснюється за денною, вечірньою та заочною формами навчання.

За змістом ч. 2 ст. 53 Закону України «Про вищу освіту» також визначено, що студентом (слухачем) є особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною формою, вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Таким чином, навчанням у вищому навчальному закладі є період з дня зарахування особи до вищого навчального закладу на денну, вечірню або заочну форму навчання до дня її відрахування у зв'язку із завершенням навчання та отриманням відповідного документа про вищу освіту державного зразка.

Відповідно до наказу Мелітопольського інституту механізації сільського господарства від 26.06.1981 №161-С та архівної довідки Таврійського державного агротехнічного університету (створеного на базі інституту), позивач отримав повну вищу освіту та отримав диплом спеціаліста встановленого зразку серії ЖВ-1 №106288 24.06.1981, отже вимоги про врахування до трудового стажу періоду з 25.06.1981 по 15.08.1981 є необґрунтованими.

Підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в ст.45 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про народну освіту та в ст. 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, так як у разі, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Запис у трудовій книжці про період навчання на підготовчому відділенні та факт отримання державної стипендії не є підставою для зарахування цього періоду до трудового (страхового) стажу.

Отже, після закінчення підготовчого відділення ОСОБА_1 не отримав освітнього чи освітньо - кваліфікаційного рівня, а лише дістав право на вступ у вищий навчальний заклад.

Таким чином, позивач не має права на перерахунок загального трудового (страхового) стажу з урахуванням періоду навчання на підготовчому відділенні Мелітопольського інституту механізації сільського господарства з 28.11.1975 по 01.09.1976.

Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, що членство в колгоспі без фактично відпрацьованих трудоднів не є підставою для зарахування до трудового стажу; трудовою книжкою колгоспника не підтверджено відпрацювання ОСОБА_1 встановленого мінімуму трудоднів за 1975 рік після 11 листопада.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.07.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко