ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2152/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018

(головуючий - Діброва Г.І., судді: Лисенко В.А., Разюк Г.П.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017

(суддя Петренко Н.Д.)

у справі №916/2152/17

за позовом Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту)

до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба"

про стягнення 29 691,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2017 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", згідно з яким, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача 29 513,01 грн заборгованості, 29,51 грн інфляційних втрат, 148,69 грн 3% річних.

1.2. Позов мотивовано тим, що з метою отримання плати за оформлення приходу та виходу в/з порту Чорноморськ та справляння необхідних портових зборів позивач виставляв відповідачу рахунки. Проте такі рахунки не було оплачено відповідачем.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Службою капітана порту Чорноморськ було здійснено оформлення приходу та виходу в/з порту Іллічівськ суден Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", що підтверджено складеними актами.

2.2. З метою отримання плати за оформлення приходу та виходу в/з порту Чорноморськ, а також справляння необхідних портових зборів, позивачем були складені акти виконаних робіт, довідки-рахунки та виставлені рахунки Казенному підприємству "Морська пошуково-рятувальна служба" на загальну суму 29 513,01 грн, а саме:

- рахунок від 31.05.2017 №6739 на суму 2 950,61 грн (судно Витязь, вхід 07.05.2017 з 12:00, вихід 31.05.2017 о 13:00);

- рахунок від 16.06.2017 №7133 на суму 4 636,59 грн (судно Сапфір, вхід 21.06.2017 з 12:15, вихід 21.06.2017 о 23:05);

- рахунок від 20.06.2017 №7279 на суму 2 950,61 грн (ПРК-01, вхід 20.06.2017 о 11:00, вихід 20.06.2017 о 14:00);

- рахунок від 13.07.2017 №7311 на суму 4 222,15 грн (судно Витязь, вхід 02.06.2017 з 12:00, вихід 16.06.2017 о 13:00);

- рахунок від 05.09.2017 №10621 на суму 2 950,61 грн (судно Сапфір вхід 05.09.2017 о 8:00, вихід 05.09.2017 о 12:00);

- рахунок від 18.09.2017 №11201 на суму 2 950,61 грн (судно ПРК-04, вхід 18.09.2017 о 8:00, вихід 18.09.2017 о 14:00);

- рахунок від 20.09.2017 №11260 на суму 2 950,61 грн (ПРК-01, вхід від 20.09.2017 о 8:00, вихід 20.09.2017 о 14:00);

- рахунок від 20.09.2017 №11261 на суму 2 950,61 грн (ПРК-02, вхід від 20.09.2017 о 10:00, вихід 20.09.2017 о 15:50:00).

Рахунки направлялись Казенному підприємству "Морська пошуково-рятувальна служба" рекомендованим поштовим повідомленням і були отримані відповідачем та не оплачені.

2.3. Листом позивача від 30.05.2017 №57/15-02.2-10-1758 було направлено відповідачу проект договору про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту.

Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" у відповідь листом від 13.07.2017 №4/25/1141-17 повідомило позивача, що не може укласти договір на запропонованих умовах через те, що проект договору не враховує специфіку роботи відповідача і через невизначеність обсягів конкретних послуг і затверджених тарифів на ці послуги.

Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" направляло позивачу листом від 29.08.2017 №4/25/1478-17 підписаний проект договору про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту з протоколом розбіжностей від 21.08.2017.

Учасниками справи під час розгляду справи не подано суду укладеного і підписаного між сторонами договору про надання послуг капітана (служби капітана) морського порту.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 30 листопада 2017 року рішенням Господарського суду Одеської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) 14 759,96 грн заборгованості, 22,16 грн інфляційних втрат, 89,74 грн 3% річних, 1 430,88 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2017 внесено виправлення в п. 2 резолютивної частини рішення, а саме "заборгованість у розмірі 28 241,47 грн, 16,48 грн інфляційних втрат, 140,89 грн трьох процентів річних" замість невірно вказаних "заборгованість у розмірі 14 759,96 грн, 22,16 грн інфляційних втрат, 89,74 грн трьох процентів річних".

3.2. 26 січня 2018 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 залишено без змін.

3.3. Частково задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що плата за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту є послугою, яка надається за вільними цінами, оскільки аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року по справі №21-453а11.

Враховуючи те, що капітаном суден Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", який є представником судновласника за нормами статті 58 Кодексу торговельного мореплавства України, було підписано довідки-рахунки, складені позивачем за послуги з оформлення виходу суден, суд апеляційної інстанції погодився з доводами суду першої інстанції про правомірність позовних вимог в частині стягнення сум за надані послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту.

При цьому, господарські суди зауважили на тому, що оформлення приходу та виходу судна із порту не відноситься до корабельного збору.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 15 лютого 2018 року Казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018, рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 у частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Наказ Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року №214 "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", на який посилається суд апеляційної інстанції в обґрунтування того, що оформлення приходу суден в порт та виходу суден з порту є послугою, втратив чинність відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №239 від 10.06.2014 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 року №392 та від 27 червня 1996 року №214".

4.2.2. Постановою Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року по справі №21-453а11, на яку також посилається суд апеляційної інстанції, постанову Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду. Зазначена постанова містить посилання на нормативно-правові акти, які втратили чинність, зокрема, й на наказ Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року №214 "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України".

Також відповідач наголошує на тому, що з лютого 2012 року змінилось законодавство та були прийняті нові нормативно-правові акти: Закон України "Про морські порти України" у 2013 році, наказ Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 "Про портові збори", Постанова Кабінету Міністрів України від 28.11.2012 №1090 "Про затвердження Порядку перетинання суднами державного кордону під час здійснення пошуку і рятування на морі", Порядок оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 №430 та ін.

4.2.3. Статтею 21 Закону України "Про морські порти" встановлено, що тарифи на послуги, крім спеціалізованих послуг, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником. При цьому судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що договір між сторонами укладено не було.

4.2.4. Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 №545 (далі - Правила №545) та Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 №430 (далі - Порядок №430).

Відповідно до Правил №545 та Порядку №430, оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірка (контроль) є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах. Вказаними нормативними документами плата за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірку не передбачена.

4.2.5. Оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту - це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торгівельному порту України.

Відтак, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту відноситься до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах.

4.2.6. Суди першої та апеляційної інстанцій як на підставу визнання оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна послугою, що підлягає оплаті, посилаються на Обов'язкові постанови по морському порту Іллічівськ. Оскільки п. 5.5.21 Обов'язкових постанов по морському порту Іллічівськ суперечить ст. 78 Кодексу торговельного мореплавства України, відповідно до якої оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту - функція капітана морського порту, ст. 21 Закону України "Про морські порти", відповідно до якої тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником, слід застосовувати норми законів, оскільки закон має вищу юридичну силу.

4.3. 18 квітня 2018 року позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення, що оскаржуються, - без змін.

4.4. Заперечення мотивовано такими аргументами.

4.4.1. Пунктом 3 ст. 21 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що тарифи на послуги які не є регульованими, є вільними. Тобто, у такий спосіб законодавець наділив позивача правом встановлювати свої місцеві тарифи на господарські послуги, які надаються суб'єктам господарювання. Виходячи з наведеного плата за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту є послугою, яка надається за вільними цінами (позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 27 лютого 2012 року по справі №21-453а11).

Таким чином, нормами діючого законодавства не передбачено заборони на стягнення з суден плати за надання комерційних послуг за встановленими адміністрацією порту тарифами, при наявності сплачених судном обов'язкових портових зборів, встановлених державою.

4.4.2. Згідно з ст. 17 Закону України "Про морські порти України" обов'язкові постанови по порту приймаються адміністрацією морських портів України за погодженням з капітаном морського порту та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті та містять специфічну для кожного морського порту інформацію про порядок плавання суден в акваторії морського порту, на каналах і фарватерах, включаючи правила заходу суден до морського порту і виходу з морського порту.

Відповідно до 5.5.21 Обов'язкових постанов по морському порту Іллічівськ, затверджених наказом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" №162 від 26.05.2016, послуги, що надаються СКМП з оформлення приходу, відходу суден оплачуються за діючими тарифами.

4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінювався відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи від 29.05.2018 та від 30.07.2018, які містяться у матеріалах справи.

4.6. Враховуючи положення пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність касаційного перегляду даної справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з відповідача заборгованості за оформлення приходу та виходу судна із порту, а також інфляційних втрат та 3% річних.

5.2.2. Спірні правовідносини, зважаючи на їх правову природу, регламентуються нормами Кодексу торгівельного мореплавства України, Законом України "Про морські порти", наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013 "Про портові збори", Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України 17.07.2003 №545, Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2003 №430 та відповідними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Згідно з статтею 3 Закону України "Про морські порти України" законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт", "Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

5.2.3. Відповідно до статті 73 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України) правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та Законом України "Про морські порти України" . До функціонування морських рибних портів застосовуються норми цього Кодексу щодо морських портів з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

Статтею 74 КТМ України встановлено, що організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.

Згідно з ст. 75 КТМ України державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на морському і річковому транспорті. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морських терміналах, розташованих у межах територій та акваторій, відокремлених від основної території та акваторії відповідного морського порту, здійснює окремий підрозділ служби капітана морського порту. Капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

До функцій капітана морського порту належить, зокрема, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту (стаття 78 КТМ України).

5.2.4. Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону України "Про морські порти України" морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про морські порти України" принципами функціонування та розвитку морських портів є розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності; забезпечення безпеки мореплавства та господарської діяльності, що провадиться у морському порту.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про морські порти України" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

В частині першій статті 21 Закону України "Про морські порти України" зазначено: "Тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту".

5.2.5. Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 було затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок справляння зборів №316), а також Порядок обліку та використання коштів від портових зборів (далі - Порядок використання коштів від зборів №316).

Відповідно до Порядку справляння зборів №316 портові збори справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку. Сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту.

Порядок використання коштів від зборів №316 регулює питання, пов'язані з обліком та використанням коштів від портових зборів, що справляються в установленому законодавством порядку, та є обов'язковим для застосування усіма суб'єктами господарювання різних форм власності, на користь яких справляються портові збори.

Міністерство інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Отже, визначення ставок портових зборів та послуг, які сплачуються у складі портових зборів, є виключною компетенцією держави. Портові збори установлюються по єдиних тарифах, носять цільовий характер і не можуть використовуватися з іншою метою.

У разі несплати портових зборів, капітан морського порту відмовляє судну у видачі дозволу на вихід з порту (стаття 91 Кодексу торговельного мореплавства України).

5.2.6. Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку справляння зборів №316, корабельний збір справляється із суден груп А, Б і Г за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку.

Згідно із пунктом 2.3 розділу II Порядку справляння зборів №316, від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е.

Таким чином, оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту відноситься до заходів, пов'язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, при цьому, за кожний вхід суден у порт та вихід з порту нараховується та сплачується корабельний збір у розмірі, визначеному Порядком справляння зборів №316.

5.2.7. Процедура оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту передбачена Правилами контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003 №545, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 березня 2004 року за № 353/8952 (далі - Правила №545), та Порядком оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.06.2013 №430, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 липня 2013 року за № 1230/23762 (далі - Порядок №430).

Відповідно до Правил №545 та Порядку №430, оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірка (контроль) є заходами, пов'язаними із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах.

Вказаними нормативними документами плата за оформлення приходу (виходу) в (із) порт (порту) судна та його перевірку не передбачена.

Водночас, відповідно до Порядку використання коштів від зборів №316 заходи, пов'язані із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах, оплачуються коштами від корабельного збору.

Відповідно до Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту №430, оформлення приходу/виходу судна в/із порт(у) здійснюється наступним чином: до початку навантажувально-розвантажувальних операцій (або виходу із порту) усі судна, що прибули/відбувають до/із порту, оглядаються (перевіряються) уповноваженими особами служби капітана морського порту (далі - Служба); уповноважена особа Служби реєструє прихід кожного судна в Журналі реєстрації приходу суден, вихід судна - в Журналі реєстрації виходу суден; прихід та відхід суден, що плавають під Державним Прапором України, підтверджується штампом приходу/виходу, який проставляється на судновій ролі, що повертається капітану судна.

5.2.8. Таким чином, процедура оформлення приходу/виходу судна в/із порт(у) включає в себе як перевірку судна, його документів та реєстрацію кожного приходу/виходу судна в/з порт(у), що здійснюється службою капітана морського порту, так і проставляння капітаном порту відповідного штампа на судновій ролі.

5.2.9. Окрім того, Положенням про капітана морського порту та службу капітана морського порту, яке затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27.03.2013 №190 (далі - Положення), встановлено порядок діяльності капітана морського порту та служби капітана морського порту в частині здійснення ними нагляду та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях. Капітан морського порту очолює службу капітана морського порту (далі - Служба), яка входить до складу адміністрації морських портів України.

Відповідно до пункту 1.2 Положення капітан морського порту виконує функції, які стосуються здійснення нагляду та забезпечення безпеки мореплавства.

Згідно з п. 2.1.3 Положення капітан морського порту здійснює нагляд за дотриманням вимог щодо порядку заходження суден у морський порт і виходу з морського порту.

5.2.10. Отже, у позивача були відсутні підстави застосування вільних тарифів на послуги з оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, оскільки оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту оплачено у складі корабельного збору.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає помилковими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що плата за послуги з оформлення приходу суден у порт та виходу суден з порту є послугою, яка надається за вільними цінами.

5.2.11. При цьому, Верховний Суд відхиляє посилання суду апеляційної інстанції на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року по справі №21-453а11 та враховує правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (справа №21-374а14), що прийнята пізніше.

Більш того, постановою Верховного Суду України від 27 лютого 2012 року по справі №21-453а11, на яку посилається суд апеляційної інстанції, постанову Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду. Зазначена постанова містить посилання на нормативно-правові акти, які втратили чинність, зокрема, й на наказ Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року №214 "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України".

Верховний Суд вважає правильними зауваження скаржника про те, що наказ Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року №214 "Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", на який посилається суд апеляційної інстанції в обґрунтування того, що оформлення приходу суден в порт та виходу суден з порту є послугою, втратив чинність відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України №239 від 10.06.2014 "Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Міністерства транспорту України від 31 жовтня 1995 року №392 та від 27 червня 1996 року №214".

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 (яка була прийняти після постанови від 27.02.2012) вказано, що оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту - це законодавчо визначена функція капітана морського порту, який є посадовою особою, уповноваженою на здійснення державного нагляду за мореплавством у морському торговельному порту України. Оформлення приходу суден у порт та виходу з нього не є послугою, при наданні якої застосовуються вільні ціни.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Враховуючи викладений правовий висновок та зважаючи на обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки у позивача були відсутні підстави застосування вільних тарифів на послуги з оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту, оскільки оформлення приходу суден у морський порт і виходу з морського порту оплачено у складі корабельного збору. Оформлення приходу суден у порт та виходу з нього не є послугою, при наданні якої застосовуються вільні ціни.

6.2. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку Верховний Суд приймає нове рішення, судовий збір за розгляд справи в судах попередніх інстанцій покладається на позивача у справі.

Так, Казенним підприємством "Морська пошуково-рятувальна служба" сплачено судовий збір у розмірі 1 760,00 грн за подання апеляційної скарги, 3 200,00 грн за подання касаційної скарги, які підлягають стягненню з позивача на його користь.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2018 та рішення Господарського суду Одеської області від 30.11.2017 у справі №916/2152/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Іллічівської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація Іллічівського морського порту) (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38727770) на користь Казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (65114, Одеська область, м. Одеса, Люстдорфська дорога, 140А, код ЄДРПОУ 38017026) 1 760,00 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, 3 200,00 грн судового збору за розгляд справи Верховним Судом.

4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Одеської області.

5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко