Справа № 751/451/18 Провадження № 22-ц/795/997/2018

Головуючий у I інстанції - Ченцова С. М. Доповідач - Боброва І. О.

Категорія - цивільна

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року

м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Бобрової І.О.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

сторони :

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24»,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні рішення Моней24" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

місце ухвалення судом першої інстанції рішення -місто Чернігів,

дата складання судом першої інстанції повного тексту рішення - 08.06.2018,

У С Т А Н О В И В:

22 січня 2018 року ТОВ «Кредитні рішення Моней24» звернулось з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 29 447,6 грн та сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 30.06.2017 між товариством та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір та 14.07.2017 додаткова угода №3297417403-2. За умовами договору відповідачу надано кредит в сумі 5000 грн строком на 30 днів з відсотковою ставкою 0,98% зі строком погашення до 14.08.2017. Товариство виконало взяті на себе зобов'язання, а боржник передбачені договором умови щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків не виконала, у зв'язку з чим станом на 15.01.2018 заборгованість за кредитним договором становить 29 447,6 грн, з яких - 5000 грн сума простроченого основного боргу за кредитом, 2095 грн сума нарахованих процентів, 500 грн штрафу, 21 852,6 грн - пеня. Вказані суми позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2018 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні рішення Моней24» заборгованість за кредитним договором в сумі 29 447 грн 60 коп та 1600 грн витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та дослідження доказів, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт наполягає на тому, що кредитний договір вона з позивачем не укладала, кошти за договором не отримувала, оскільки у неї відсутній цифровий підпис. Зазначає, що бажала отримати кредит, дізнавалась про варіанти, але ніякого рішення щодо його отримання не приймала. Відповідач звертає увагу, що на роздрукованому з веб-сайту паперовому кредитному договорі та додатковій угоді не міститься електронних підписів сторін, тобто жодних договорів з позивачем вона не укладала. Станом на день підписання договору позивач не мав права укладати кредитні договори у зв'язку з відсутністю у нього відповідної ліцензії. Також на думку відповідача, кредитний договір є таким, що не відповідає Конституції України, оскільки встановлює подвійну відповідальність за порушення терміну повернення кредиту, не підйомні відсотки та пеню.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні рішення Моней24» просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач зазначає, що кредитний договір відповідачем був підписаний, кошти отримані, що підтверджується матеріалами справи. Вказує, що товариство в своїй господарській діяльності не залучає кошти від фізичних та юридичних осіб, кредитує споживачів тільки за рахунок власного капіталу, тому не потребувало ліцензії.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Таким положенням оскаржуване рішення частково не відповідає.

Судом встановлено, що 30.06.2017 між ТОВ «Кредитні рішення Моней24» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №3297417403 та 14.07.2017 Додаткова угода №3297417403-2, відповідно до яких ОСОБА_2 були надані кредитні кошти в розмірі 5 000 грн зі встановленою відсотковою ставкою у розмірі 0.98 % в день, терміном на 30 календарних днів. Ціна кредиту (вартість відсотків) становить 2095 грн (а.с.5,12).

Згідно з п.13.10 Договору датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок позичальника. Нарахування відсотків за користування кредитом починається з дати надання кредиту.

Відповідно до п.4 укладеної додаткової угоди, позичальник зобов'язався здійснити повернення кредиту відповідно до Графіка розрахунку за яким: сума кредиту 5000,00 грн; термін кредиту 30 днів; відсоткова ставка в день 0,98%; до оплати відсотків 2095,00 грн; до оплати всього 7095,00 грн.

Відповідно до п.5 додаткової угоди, дата здійснення платежу по поверненню кредиту і виплати відсотків за використання кредиту (дата погашення кредиту) визначається як наступний календарний день, що настає після 30 календарних днів з дати зарахування кредиту на рахунок позичальника. Дата здійснення платежу (Дата погашення) вказується в заявці, затвердженої кредитором, і Особистому кабінеті позичальника на сайті кредитора.

За умовами п.6 додаткової угоди, позичальник може продовжити термін, на який видається кредит (термін повернення кредиту), сплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту пролонгацію (комісію за продовження терміну повернення кредиту) в розмірі 350,00 гривень продовження терміну повернення кредиту на 7 днів; 750,00 гривень продовження терміну повернення кредиту на 15 днів; 1500,00 гривень продовження терміну повернення кредиту на 30 днів. Після оплати позичальником пролонгації (комісії за продовження терміну повернення кредиту), в Особистому кабінеті позичальника вказується новий термін повернення кредиту.

У період продовженого терміну повернення кредиту (терміну використання кредиту) відсотки за використання кредиту не нараховуються. У разі, якщо після закінчення продовженого терміну повернення кредиту, позичальник не поверне кредит та/або не сплатить відсотки за використання кредиту, при цьому не сплатить комісію за нове продовження терміну повернення кредиту, нарахування відсотків за використання кредиту поновлюється з дня, наступного за днем закінчення продовженого терміну повернення кредиту, згідно з умовами договору та/або додатків до нього (п.7 додаткової угоди).

Крім того сторони встановили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 20 років до 14.07.2037 року включно (п.9 додаткової угоди).

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з п.10 кредитного договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до дати, узгодженої сторонами у додатку до кредитного договору (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Сторони узгоджують та підписують договір шляхом використання електронного підпису одноразового ідентифікатора, який направляється позичальнику у вигляді коду смс-повідомлення на номер позичальника, зазначеного у заявці.

З матеріалів справи вбачається, що вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а саме - одноразовим смс ключем - ідентифікатором 438601 30.06.2017 о 15:03:19, додаткова угода - електронним підписом: одноразовим смс ключем - ідентифікатором 313700 01.01.1970 03:00:00.

Твердження ОСОБА_2 про те, що вона не підписувала зазначений договір, є такими, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що в розпорядженні товариства знаходилися копія паспорту ОСОБА_2, копія картки платника податків. Роздруківка SMS повідомлень «ТурбоSMS» свідчить про надіслання на номер відповідача відповідного коду, який є електронним підписом до кредитного договору та додаткової угоди.

На підтвердження укладення кредитного договору свідчить і фотокартка на якій особа жіночої статі тримає в руках паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2 та лист паперу з написом «подтверждаю займ Моney24». Дані про втрату відповідачем вказаного паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 матеріали справи не містять. Не надано відповідачем доказів того, що картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», на який позивач перерахував гроші, відповідачу не належить. Індивідуальний податковий номер платника податків ОСОБА_2, що зазначені в кредитному договорі та додатковій угоді повністю збігається з Індивідуальним податковим номером платника податків, які ОСОБА_2 вказала в власній апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Згідно з пунктами 1, 10 та 13.6 кредитного договору, позичальник - фізична особа, яка надала заявку на отримання в тимчасове користування грошових коштів на умовах повернення, платності, строковості, встановлених в кредитному договорі. Сторони дійшли згоди, що заявки, створені в електронному вигляді на домашній сторінці та підписані позичальником з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором і заявки в паперовому вигляді, ідентичні за змістом та реквізитами, мають однакову юридичну силу. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до дати, узгодженої сторонами у додатку до кредитного договору (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за договором. Сторони узгоджують та підписують договір шляхом використання електронного підпису - одноразового ідентифікатора, який направляється позичальнику у вигляді коду смс - повідомлення на номер позичальника, зазначеного у заявці.

Оскільки сторони дійшли домовленості про підписання договору у вищевказаний спосіб, доводи апелянта щодо недійсності правочину через недотримання сторонами письмової форми правочину, а також щодо його неукладення є безґрунтовними.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є недійсний через відсутність у позивача ліцензії на укладення таких договорів.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватися лише після отримання відповідної ліцензії.

ТОВ «Кредитні рішення Моней24» зареєстровано як фінансова установа, що підтверджується відповідним свідоцтвом ІК№187 від 11.10.2016 (а.с.26), якій відповідно до ч.2 та 3 ст.5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» заборонено залучати кошти фізичних осіб із зобов'язаннями щодо їх повернення. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Даних про залучення коштів фізичних осіб позивачем, та, відповідно, надання ОСОБА_2 кредиту за рахунок залучених коштів, матеріали справи не містять. Таким чином, надання фінансових послуг ТОВ «Кредитні рішення Моней24» на час видачі кредиту відповідачу не потребувало ліцензії.

Отже, на даний час Кредитний договір та додаткова угода до нього не розірвані, не змінені, не визнані недійсними, а тому повинні виконуватись сторонами в силу ст.204 ЦК України.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 5000 грн, що підтверджено Реєстром платежів про надання послуг пов'язаних з переказом грошових коштів на рахунки банківської картки отримувачів, які обслуговуються за допомогою програмно-технічних засобів ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, станом на 15.01.2018 у неї за підрахунками позивача, виникла заборгованість перед позивачем в сумі - 29447,6 грн, з яких:

- 5 000 грн. - сума простроченого основного боргу за кредитом;

- 2095 грн. - сума нарахованих процентів;

- 500 грн. - сума штрафу;

-21852,6 грн - сума пені, що підтверджується розрахунком заборгованості, який є у справі (а.с.14).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідач порушила умови договору в частині неповернення кредиту та несплати відсотків за його користування та не виконала взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовилась від виконання договірних зобов'язань.

ОСОБА_2 розрахунок боргу по кредитному договору та відсоткам, наданий позивачем, не спростовано, отже розмір заявленої позивачем в цій частині заборгованості знайшов своє підтвердження.

Разом з тим, відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пеня, як вид неустойки, нараховується у відсотках за несвоєчасно виконане зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання,

Згідно ст.61 Конституції України зазначено, ніхто не може двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

У даному випадку, за одне й те саме порушення зобов'язання (порушення строків виконання зобов`язання, несвоєчасне виконання зобов`язання) Банк накладає подвійну відповідальність одного виду.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК України, штраф і пеня - є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому, їх одночасне застосування за одне і те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15.

Тому , суд вважає, що одночасно застосовувати і штрафу і пеню, в даному випадку, є неправомірним. В цій частині доводи апелянта заслуговують на увагу.

Аналізуючи умови кредитного договору, при вирішенні питання щодо обрання форми відшкодування неустойки відповідачем, суд виходить з пріоритетності форм неустойки (штрафу та пені) вказаних в пункті 14.7 договору. В даному пункті сторони дійшли згоди, що в разі прострочення повернення кредиту позичальником в першу чергу погашається штраф за прострочення кредиту. Пеня погашається в другу чергу (а.с.8).

Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по пені в сумі - 21852 грн 60 коп.

Стягнення з відповідача штрафу в сумі 500 грн колегія суддів вважає правомірним і таким, що відповідає як умовам договору, зокрема п.7, так і вимогам закону.

Проаналізувавши обставини справи та законодавчі норми, виходячи з принципів законності, об'єктивності, розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24» заборгованості за Кредитним договором №3297417403 та Додатковою угодою №3297417403-2 від 14.07.2017 в загальній сумі 7595 грн, з яких: 5 000 грн - сума простроченого основного боргу за кредитом; 2095 грн - сума нарахованих процентів; 500 грн - сума штрафу є законним та обґрунтованим.

Згідно з частиною 1 пунктом 4 та частиною 2 статті 376 ЦПК України, окрім іншого, підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, незастосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду підлягає зміні.

Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України необхідно здійснити зміну розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу позову в сумі : 454,42 грн (7595 грн. х 100 : 29 447,6 грн = 25,79 %; 1762 х 25,79 %:100= 454,42 грн).

Оскільки позивач при подачі позову в суд першої інстанції недоплатив судовий збір в сумі 162 грн (сплачено 1600 грн замість 1762 грн), вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь держави.

З позивача на користь відповідача належить стягнути 1961,37 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному порядку ( 100% - 25,79% = 74,21 % - розмір задоволених вимог відповідача за апеляційною скаргою, 2643 х 74,21 %:100= 1961,37 грн).

Окрім вказаної суми з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ордеру серії ЧН №037507 правову допомогу ОСОБА_2 в суді першої інстанції надавав адвокат Лисов Д.О. (а.с.54). Копія договору про надання правової допомоги від 26.04.2018 міститься на а.с.56. Згідно із звітом адвокатом виконані роботи на суму 2100 грн (а.с.70). Відповідно до квитанції від 01.06.2018 ОСОБА_2 по договору від 26.04.2018 отримувачу Лисову Д.О. перераховано 8100 грн (а.с.88). Матеріали справи не містять розрахунку вказаної суми, що унеможливлює її стягнення в повному обсязі. При визначенні суми, що підлягає відшкодуванні за отримання професійної правничої допомоги колегія суддів виходить з наданого розрахунку на а.с. 70, складності справи та витраченого адвокатом часу на консультації, вивчення документів і складання відзиву на позов. Адекватною є сума 1000 грн. Виходячи саме з цієї суми відповідачу слід відшкодувати 742,10 грн (1000 х 74,21 : 100 =742,10). Всього судові витрати, які слід стягнути з позивача на користь відповідача складають 2703,47 грн (1961,37+742,10=2703,47).

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 червня 2018 року змінити, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором №3297417403 від 30.06.2017, стягнуту судом першої інстанції, з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24» з 29 447, 69 грн до 7595 (семи тисяч п'ятсот дев'яносто п'яти) грн. 00 коп та суму судового збору з 1600 грн до 454 грн 42 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24» (м. Тернопіль, вул. Бойківська, буд. 4, код ЄДРПОУ 40462908) на користь держави недоплачений при подачі позову судовий збір в сумі 162 (сто шістдесят дві) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні рішення Моней 24» (м. Тернопіль, вул. Бойківська, буд. 4, код ЄДРПОУ 40462908) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи платника податків - НОМЕР_1, судові витрати в сумі 2703,47 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст складений 15 серпня 2018 року

Головуючий:

Судді: