ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №1270/7293/2012

адміністративне провадження №К/9901/15574/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши матеріали заяви Офісу великих платників податків ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 у справі № 1270/7293/2012 за позовом приватного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000248022.

В обґрунтування позову ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Суди встановили, що в періоди з 20.02.2012 по 04.04.2012, з 05.04.2012 по 07.05.2012 та з 28.05.2012 по 13.06.2012, на підставі направлень від 16.02.2012 № 91, № 92, № 93, № 94, № 95, № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, № 103, № 104, № 105, № 106, № 107, № 108, № 109, № 110, № 111, від 05.06.2012 № 92, згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 08.02.2012 № 71, від 02.04.2012 № 25, від 23.05.2012 № 110, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 20.06.2013 № 47/23-01/32292929 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог: - підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за IV квартал 2010 та І квартал 2011 у загальній сумі 130 107 605 грн.; - пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період 01.04.2011-31.12.2011 на загальну суму 267 195 066 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000248022, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 413 341 677 грн.

Крім того, судами встановлено, що ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" було імпортовано на митну територію України нафту сиру, яку оформлено у митному режимі переробки на митній території України відповідно до Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах».

Так, між ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (виконавець) та BAT «ТНК-ВР Холдинг» (замовник), укладені договори про надання послуг з переробки давальницької сировини від 23.11.2007 № ТВН-1119/07, від 22.09.2008 № ТВН-0603/08, від 25.02.2010 № ТВН-0032/10, від 01.10.2010 № TBH-0755/010.

Також, між позивачем (виконавець) та компанією «Petrocraft S.A.» (замовник) укладені поговори про надання послуг з переробки давальницької сировини від 19.03.2010 № 7-П, від 30.11.2010 № 8-П.

Відповідно до умов зазначених договорів замовники брали на себе зобов'язання передати на переробку, у якості давальницької сировини, нафту сиру, а виконавець брав на себе зобов'язання приймати та переробляти на власних виробничих потужностях нафту замовників в кількості, строки та на умовах визначених у договорах.

Позивач отримував нафту сиру від компаній-замовників, згідно договорів з ВАТ «ТНК-ВР Холдинг» від 25.02.2010 № ТВН-0032/10 (IV квартал 2010 року, І півріччя 2011 року), від 01.10.2010 (2011 рік) № ТВН-0755/10, від 29.04.2011 (2011 рік) № ТВН-0269/11 та «Petrocraft S.A.» від 19.03.2010 (IV квартал 2010 року, І півріччя 2011 року) № 7-П, від 30.11.2010 (І півріччя 2011 року) № 8-П.

При цьому, як вбачається з акту податкової перевірки, перевіряючими було встановлено, що для виконання умов договорів, тобто для переробки давальницької сировини на обладнанні позивача одночасно здійснювалася переробка сировини інших постачальників, як резидентів, так і нерезидентів України.

Позивач отримав дозвіл на ввезення та переробку товарів у режимі переробки шляхом подання заяви митному органу. Разом із заявою ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" були надані: зовнішньоекономічні договори, на підставі яких здійснюватиметься переробка товарів і які містять відомості про обов'язковий обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк їх виконання, технологічна схема переробки, в якій зазначені відомості про всі етапи переробки й процесу перетворення товарів, розміщених у режимі переробки, продукти переробки, кількісні показники товарів, розміщених у режимі переробки, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій щодо переробки, державні стандарти й стандарти підприємства, технічні умови, висновки Торгово-промислової палати про підтвердження кількісних показників виходу продуктів переробки за договором з переробки товарів.

Відповідно до умов вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів норма виробітку нафтопродуктів (у відсотках) складає 92% від обсягів давальницької сировини (нафти, присадки) із обумовленими технологією технологічними втратами із 1 тони нафти 8%, в тому числі виробничі витрати - 6,54%/6,55%, технологічні безповоротні витрати (далі також - технологічне паливо, виробничі втрати) - 1,46%/1,45%.

Згідно бази даних електронних копій ВМД, за період, що перевірявся, позивачем, зокрема, здійснено оформлення: 7846 ВМД типу ЕК 10 щодо 9338 товарів, вироблених за результатом здійснення переробки давальницької сировини (нафти), загальною фактурною вартістю 20 670 118 556,41 грн., загальною вагою 4 342 246 967 кг.; 47 ВМД типу IM40 щодо 79 товарів, вироблених за результатом здійснення переробки давальницької сировини, загальною фактурною вартістю 1 236 169 077,97 грн., загальною митною вартістю 1 250 031 325,92 грн. та загальною вагою 200 860 516 кг., в асортименті встановленому відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів про надання послуг з переробки давальницької сировини від 23.11.2007 № ТВН-1119/07, від 22.09.2008 № ТВН-0603/08, від 25.02.2010 № ТВН-0032/10, від 01.10.2010 № TBH-0755/010, укладених з BAT «ТНК-ВР Холдинг» (замовник), від 19.03.2010 № 7-П, від 30.11.2010 № 8-П укладених з компанією «Petrocraft SA», British Virgin Islands (замовник), а саме: бензин автомобільний марки А-80, А-92, А-95; дизельне паливо; паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду II; мазут паливний; газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ та БТ; сірка технічна газова грудкова; поліпропілен марки ЛІПОЛ.

Як за результатом проведеного аналізу митних оформлень давальницької сировини, так і виготовлених з неї нафтопродуктів, митним органом виявлено, що готова продукція складає 92% від обсягу імпортованої в Україну нафти сирої. У висновках Луганської регіональної Торгово-промислової палати також зазначається, що з 1 тонни нафти вихід нафтопродуктів складає 92 %.

З акту перевірки слідує, що перевіряючими, відповідно до наданої позивачем зведеної інформації про загальні обсяги фактично використаної сировини та понесених підприємством виробничих втрат при здійсненні переробки нафти, як давальницької сировини, виявлено, що позивач використовував технологічні втрати (паливо) для переробки давальницької сировини та виготовлення товарної продукції, як безоплатно отриманих товарів. Також встановлено, що під час процесу переробки нафти утворюються супутні продукти переробки. При цьому, згідно з технологічною схемою переробки нафти позивачем, ці продукти відсутні в переліку готової продукції, яка виробляється підприємством з давальницької нафти. Згідно вищезазначених контрактів такі супутні продукти відносяться до так званих «втрат на паливо» - технологічні втрати (паливо).

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вище зазначені продукти використовуються позивачем як паливо у виробничому процесі переробки нафти, що дає підприємству можливість заощаджувати кошти на закупівлю палива для виробничих потреб. Тобто, при переробці нафти та виробництві товарних нафтопродуктів позивач безоплатно використовував технологічні втрати (паливо) як безоплатно отримані товари від контрагентів замовників.

Виходячи з вище викладеного, відповідачем було зроблено висновок, що технологічні втрати (паливо), які необхідні під час здійснення переробки нафти для утворення нафтопродуктів (окремо за кожним найменуванням), та за допомогою яких здійснюється вихід готової продукції за кількісними показниками для отримання кожного окремого продукту, повинні бути включені до складу доходів, оскільки вказані супутні товари виробляються з давальницької нафти та не обумовлені контрактом на переробку і вони повинні належним чином оподатковуватись.

Відповідачем у акті перевірки надано оцінку викладеному та зроблено висновок, що виходячи з річних обсягів переробки давальницької сировини за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, встановлено виробництво супутніх товарів, які підлягають оподаткуванню, як отримані безоплатно, а саме: супутніх товарів, що постійно утворюються в процесі переробки нафти - технологічні втрати (виробниче паливо - мазут сумішевий компонент, кокс, гази).

Також відповідачем у акті перевірки встановлено відсутність доказів фактичного здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем за період IV квартал 2010 року - IV квартал 2011 року сформовані валові витрати з наступними контрагентами: ТОВ «ДС Електрик Інжиниринг», ТОВ «Укренергонафтогазбуд», ТОВ «Есмє», ТОВ «Укрпромсервіс», ТОВ «Електропроектпроммонтаж», ПП «Лігохім», ТОВ «Вентуріс», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ПП «Торговий дім Фрегат», ТОВ «Днепрпромтех 97». У зв'язку із цим відповідачем зроблено висновки про нереальність господарських операцій, з посиланням на порушення контрагентами певних правил ведення господарської діяльності, сумніви щодо відсутності у контрагентів необхідних ресурсів, непідтвердження позивачем документально придбаного товару, отриманих послуг (робіт), що призвело до заниження сум грошових зобов'язань з податку на прибуток.

Таким чином, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 № 0000248022 протиправними ПАТ "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2015, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду України із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Просить ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 Офіс великих платників податків ДФС мотивує тим, що оскаржуване рішення не відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 27.06.2017.

У заяві, серед іншого, Офіс великих платників податків ДФС зазначає, що у ході проведення перевірки у позивача не були виявлені документи, по яких відбувався рух товару, та з'ясовано, що операції не мали реального товарного характеру, складені первинні бухгалтерські документи по операціям за договорами поставки не відповідають дійсності та суперечать вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, відповідач посилається на пояснення директора ТОВ «Днепрпромтех 97» ОСОБА_3, надані до ГВПМ ДПІ в Дарницькому районі м. Києва про його непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства.

У зв'язку з початком роботи Верховного Суду матеріали справи № 1270/7293/2012 передано до Верховного Суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Хохуляка В.В. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Верховний Суд ухвалою від 16.03.2018 відкрив провадження за заявою Офісу великих платників податків ДФС про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 у справі № 1270/7293/2012, а ухвалою від 09.08.2018 справу призначив до розгляду у письмовому провадженні без повідомлення та виклику учасників справи.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд вважає, що заява Офісу великих платників податків ДФС не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та наданої постанови Верховного Суду України дає підстави для висновку, що вони ухвалені у справах, правовідносини в яких не є подібними та зарізних фактичних обставин цих справ.

Так, у справі, рішення в якій оскаржується, спір виник з приводу заниження валових доходів позивачем у зв'язку із переробкою давальницької сировини. В основу акту перевірки платника податків покладено висновок контролюючого органу про те, що технологічні втрати (паливо), які необхідні під час здійснення переробки нафти для утворення нафтопродуктів (окремо за кожним найменуванням), та за допомогою яких здійснюється вихід готової продукції за кількісними показниками для отримання кожного окремого продукту, повинні бути включені до складу доходів, оскільки вказані супутні товари виробляються з давальницької нафти та не обумовлені контрактом на переробку і вони повинні належним чином оподатковуватись.

Крім того, Вищий адміністративний суд України спростував доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій та вказав, що в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами. Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Натомість, в постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 зроблені висновки про безтоварний характер господарських операцій, які не підтверджені належними первинними документами, в зв'язку з тим, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Підставою для прийняття Верховним Судом України такого рішення став вирок Шевченківського районного суду міста Києва, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності контрагента позивача.

Таким чином, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про невідповідність оскаржуваного судового рішення висновкам Верховного Суду України, оскільки прийняття різних судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, встановленими судами при вирішенні питання про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення.

Крім того, наведені в заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 доводи Офісу великих платників податків ДФС фактично зводяться до правової оцінки обставин у справі та дослідження доказів, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, заява Офісу великих платників податків ДФС не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1 Кодексу адміністративного судочинства України та підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.11.2017 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

_________________________

_________________________

_________________________

В.В.Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна

Судді Верховного Суду