ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1134/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Заболотній Я. О. розглянувши матеріали справи № 916/1134/18

Позивач Державне підприємство „Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код - 38727770) в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України(адміністрація Одеського морського порту) (65026, м. Одеса, Митна пл. 1, код - 38728457)

Відповідач Одеський прикордонний загін Військова частина НОМЕР_1 (65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113, код - НОМЕР_2 )

про зобов`язання укласти договір на відшкодування експлуатаційних витрат

з підстав ухилення від укладання договору

Представники:

від позивача: Каракай І.М. - довіреність

від відповідача: Степанович Д.Г. - довіреність

СУТЬ СПОРУ: 08.06.2018 року Державне підприємство „Адміністрація морських портів України, в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України(адміністрація Одеського морського порту) (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеського прикордонного загону Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач) про зобов`язання укласти договір на відшкодування витрат на спожиту електроенергію в редакції запропонованій позивачем.

11.06.2018 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження, встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

26.06.2018 року суд отримав відзив на позов, яким позовні вимоги не визнано.

18.07.2018 року до суду надійшла відповідь на відзив, якою Позивач просить суд позов задовольнити.

19.07.2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 19.07.2017 року о 15:20 та до 08.08.2018 року о 13:45.

В С Т А Н О В И В :

18.07.2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 (Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № ДФ-155, відповідно до умов якого, згідно з актом приймання-передачі, що є додатком до Договору, у строкове платне користування до Орендаря перейшли нежитлові приміщення будинку морського вокзалу (інв. № 073000), загальною площею 820,8 кв. м., розміщені за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 6.

За умовами вказаного договору балансоутримувачем орендованого Відповідачем майна (інв. № 073000) було визначено Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт».

Відповідно до Закону України «Про морські порти України», що набрав чинності 13.06.2013 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.13 р. №133-р та наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.13 р. № 163 державні підприємства морського транспорту були реорганізовані шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та зобов`язань щодо них, відповідно до розподільчих балансів.

Так, Позивач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» було утворено на виконання вищезазначених нормативно-правових актів внаслідок виділу та стало правонаступником державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів. У результаті реорганізації Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» - далі ДП «ОМТП» (код ЄДРПОУ 01125666, м. Одеса, Митна пл., 1) стратегічні об`єкти портової інфраструктури, частина іншого майна, прав та обов`язків щодо них були передані до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відповідно до розподільчого балансу, підписаного між зазначеними юридичними особами станом на 13.06.13 р.

Відповідно до зазначеного розподільчого балансу та акта приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань до Позивача - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Балансоутримувач) як правонаступника були передані від ДП «ОМТП» певні основні засоби, в тому числі нежитлові приміщення будинку морського вокзалу (інв. № 073000), які знаходяться в користуванні Відповідача відповідно до договору оренди № ДФ-155 від 18.07.2008 р.

Також відповідно до зазначеного акта приймання-передачі до Позивача, як правонаступника ДП «ОМТП» були передані всі права та зобов`язання за договором оренди рухомого майна № ДФ-155 від 18.07.2008 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та Відповідачем.

Наказом № 17 від 13.06.13 р. Адміністрація наділила Одеську філію Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» відповідним майном, правами та зобов`язаннями, що перешли до неї від ДП «ОМТП», яке було передано адміністрації Одеського морського порту за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань № 19 від 13.06.2013 р., для здійснення відповідних повноважень (діяльності) від імені та в інтересах Адміністрації. Тому, починаючи з 13.06.13 р., адміністрація є правонаступником ДП «ОМТП» за договором оренди нерухомого майна № ДФ-155 від 18.07.2008 р. з відповідними правами, зобов`язаннями та, відповідно, виступає Балансоутримувачем орендованого майна за Договором.

Позивач ґрунтує позов посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до п. 5.9 Договору Орендар зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна, шляхом укладання протягом 15 робочих днів після підписання Договору з Балансоутримувачем орендованого Майна договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

На виконання п. 5.9 Договору, Балансоутримувач звернувся до Орендаря супровідним листом від 13.09.2017 р. вих. № 33А/1961 з пропозицією підписати у строк, встановлений чинним законодавством України, два екземпляри договору на відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію на підставі дії договору оренди нерухомого майна № ДФ - 155 від 18.07.2008 р., після чого підписані договори повернути на адресу Балансоутримувача.

Відповідача та відповідно до вимог чинного законодавства не повернуті Балансоутримувачу.

На виконання п. 5.9 Договору, Балансоутримувач звернувся до Орендаря супровідним листом від 13.09.2017 р. вих. № ЗЗА/1961 з пропозицією підписати у строк, встановлений чинним законодавством України, два екземпляри договору на відшкодування експлуатаційних витрат за спожиту електричну енергію на підставі дії договору оренди нерухомого майна № ДФ - 155 від 18.07.2008 р., після чого підписані договори повернути на адресу Балансоутримувача.

Однак, листом від 02.10.2017 р. Орендар відмовив у підписанні договору на відшкодування експлуатаційних витрат за спожите електропостачання на підставі дії договору оренди нерухомого майна № ДФ - 155 від 18.07.2008 р., посилаючись на те, що, начебто, Відповідач не продовжував дію договору оренди № ДФ - 155 від 18.07.2008 р.

Не погодившись з такою позицією Відповідача Позивач звернувся до суду із цим позовом та просить суд зобов`язати Відповідача укласти з Позивачем договір на відшкодування витрат на спожиту електроенергію в редакції запропонованій Позивачем.

Відповідач не погодившись з позовом зазначив у відзиві, що на його думку підстав для задоволення позову не має, оскільки строк дії Договору оренди від 18.07.2018 року № ДФ-155 сплинув ще 15.04.2014 року. Крім того, Відповідач посилається на пропуск Позивачем строку позовної давності при звернені до суду із цим позовом.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів. Невиконання своїх зобов`язань за умовами договору є підставою виникнення відповідальності.

У ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов`язковим до виконання сторін.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою позову стала відмова Відповідача укласти Договір про відшкодування витрат за спожиту електроенергію, обов`язок укладення якого був передбачений умовами Договору оренди № ДФ від 18.07.2008 року.

На даний час Відповідач продовжує використовувати орендовані приміщення, що визнається сторонами справи, а тому, за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

Так, Відповідно до п. 5.9 вказаного Договору оренди Орендар (відповідач по справі) зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого Майна, шляхом укладання протягом 15 робочих днів після підписання Договору з Балансоутримувачем (Позивач по справі) орендованого Майна договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг.

При цьому, у п. 10.1 та 10.4 Договору оренди сторони зазначили, що Договір укладено строком до одного року та діє з 18.07.2008 року до 15.07.2009 року включно, а у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору після закінчення його строку протягом одного місяця та у разі належного виконання Орендарем умов цього договору, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу уповноваженого управляти об`єктом оренди, наданих Орендодавцю у встановлений законодавством термін.

Суд враховує, надану Відповідачем копію листа від 10.07.2014 року № 72/4552 яким Орендар звернувся до Орендодавця (балансоутримувача) з волевиявленням про розірвання Договору оренди державного нерухомого майна № ДФ-155 від 18.07.2008року.

Позивачем підтверджено факт отримання такого листа, а тому, за приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.

В матеріалах справи відсутні будь-які додаткові угоди до спірного Договору, за якими строк його дії було продовжено.

Отже, Договір оренди державного нерухомого майна № ДФ-155 від 18.07.2008 року припинив свою дію 15.07.2014 року в порядку передбаченому умовами самого Договору.

Таким чином, будь які посилання на умови Договору, який припинив свою дію, або вимоги щодо виконання умов такого Договору суд вважає безпідставними.

Суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачено обов`язок сторони договору виконувати його умови після спливу строку дії договору, крім випадків, коли такий обов`язок покладено на сторону умовами самого договору, або самою природою договірних відносин.

Крім того, слід відмітити, що військова частина НОМЕР_1 отримала в користування приміщення в Одеському морському торговельному порту на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 року № 143 - р «Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України».

Згідно пункту 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого Поставною Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю» від 18 серпня 2010 року № 751 вказується, що проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року № 100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1999 року № 48 та цього Положення.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.94 № 100 «Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства» встановлено, що проведення роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для виконання зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (правонаступник - Міністерство інфраструктури) (пункти пропуску для залізничного, морського, річкового, паромного та повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

Тобто, обов`язку у військовій частині НОМЕР_1 , пов`язаних із утриманням приміщень, вказаними актами законодавства не передбачено, оскільки забезпечення електроенергією пункту пропуску через державний кордон України для міжнародного морського сполучення в Одеському морському торговельному порту є частиною заходів, спрямованих на утримання пункту пропуску є частиною заходів, спрямованих на утримання пункту пропуску, яке повинно забезпечувати Міністерство інфраструктури України. Вказані обставини встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.04.2012р. по справі №916/4956/15 під час розгляду справи за участю Військової частини НОМЕР_1 , та доказуванню не підлягають, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо ... існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Оскільки обов`язок укладення договору про відшкодування витрат на спожиту електроенергію нормами чинного законодавства не встановлений це є додатковою підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 13 серпня 2018 р.

Суддя О.А. Демешин