ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.08.2018

Справа № 910/18914/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі»

До 1. Фонду державного майна України

2. Державної казначейської служби України

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: 1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

2. Міністерство інфраструктури України

про стягнення збитків в сумі 8 713 763,40 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Фурса С.М. - по дов.

від відповідача 1: Левадний Р.С. - по дов.

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: Новак А.А. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 14 559 978,64 грн. завданих збитків, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 свого обов'язку щодо вжиття заходів, спрямованих на своєчасне повернення (прийняття) цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «УКРФЕРРІ» з оренди (оформлення документів для повернення майна з оренди) після припинення договору оренди державного майна №Д-1905 від 25.12.1997р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. у справі № 910/18914/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. у справі № 910/18914/16 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017р., відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017р. касаційну скаргу Фонду державного майна України задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017р. зі справи № 910/18914/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованого розподілу справи між суддями від 05.07.2017р. справу №910/18914/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 07.07.2017р. справа №910/18914/16 прийнята до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначена до розгляду на 02.08.2017р.

27.07.2017р. представником відповідача через відділ діловодства суду подано клопотання про залучення іншого відповідача - Державної казначейської служби України.

02.08.2017р. представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про залучення іншого відповідача - Державної казначейської служби України.

Представником третьої особи 2 02.08.2017р. подано письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 02.08.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті клопотання про залучення іншого відповідача, згідно змісту яких вказане клопотання підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача раніше подане клопотання також було підтримано.

Представником третьої особи 2 було надано усні пояснення з приводу клопотань позивача та відповідача.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 02.08.2017р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача, суд дійшов висновку щодо їх задоволення.

Ухвалою від 02.08.2017р. залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача 2 Державну казначейську службу України та відкладено розгляд справи на 04.09.2017р.

04.09.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Одночасно, представником позивача було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України збитки в сумі 12 527 649,54 грн., судовий збір та судові витрати.

Вказана заява була прийнята господарським судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача 2 та третьої особи 1 у судове засідання 04.09.2017р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 04.09.2017р. розгляд справи було відкладено на 11.09.2017р.

11.09.2017р. представником відповідача 1 за первісним позовом було подано відзив на позов, в якому проти задоволення позову надано заперечення. Зокрема, відповідачем 1 наголошено на доказовій необґрунтованості заявленого позивачем розміру збитків, відсутності вини Фонду державного майна України як складової збитків. До того ж, вказаним учасником судового процесу наголошено, що визначена орендарем кількість екіпажу для обслуговування суден є значно завищеною.

Представником відповідача 1 через відділ діловодства суду також було подано клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства «Електрошипсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод».

Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Приватного підприємства «Електрошипсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод» При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказаних суб'єктів господарювання не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

За таких обставин, враховуючи все наведене вище, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку, що клопотання Фонду державного майна України про залучення до участі у розгляді справи перелічених вище третіх осіб є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

11.09.2017р. представником відповідача 1 також було подано суду клопотання про витребування доказів, в яких вказаний учасник судового процесу просив витребувати у Державної служби України з безпеки на транспорті копії свідоцтв про мінімальний склад екіпажів т/х «Каледонія», т/х «Герої Шипки», т/х «Герої Плевни», які були чинними у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р.; від Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» докази отримання екіпажами суден заробітної плати за спірний період (відомості про виплату грошових коштів, банківські виписки, довідки про видачу коштів з каси уповноваженого банку, тощо) у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р., контракти, укладені між членами екіпажів та Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі», які діяли у спірний період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р., докази витрат на відрядження членам екіпажів суден за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. в сумі 750 044,40 грн., якими є звіти працівників за отримані суми; оригінали документів доданих до позовної заяви. Одночасно, у судовому засіданні 11.09.2017р. представником відповідача 1 також було заявлено клопотання про витребування у позивача штатного розкладу т/х «Каледонія», т/х «Герої Шипки», т/х «Герої Плевни», що був чинним у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р.

Вказані клопотання було розглянуто та задоволено судом з урахуванням наступного.

Ухвалою від 11.09.2017р. розгляд справи відкладено на 25.09.2017р.; витребувано докази на підставі клопотання відповідача 1.

25.09.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів та письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, заперечення проти раніше поданих відповідачем 1 клопотань про зупинення провадження по справі та про призначення судової експертизи.

25.09.2017р. представником відповідача 1 подано через відділ діловодства суду письмові пояснення по справі та клопотання про виклик до суду для дачі пояснень посадових осіб Приватного підприємства «Електрошипсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод» для надання підтверджень щодо проведення ремонтний робіт т/х «Герої Плевни» та надання послуг по стоянці суден біля причалу заводу. У судовому засіданні 25.09.2017р. представником відповідача 2 було надано усні уточнення, в яких останній просив викликати у судове засідання директорів або повноважних представників Приватного підприємства «Електрошипсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод».

Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.30 Господарського процесуального кодексу України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Судом зауважено, що виклик у судове засідання посадових осіб сторін є правом, а не обов'язком суду.

Проте, у даному випадку, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд не вбачає за доцільне викликати у судове засідання посадових осіб Приватного підприємства «Електрошипсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод» для надання пояснень по справі.

У судовому засіданні 25.09.2017р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1 про зупинення провадження по справі з огляду на наступне.

За приписами ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію. Крім того, перелік підстав відкладення розгляду справи не є вичерпним, а зупинити провадження у справі господарський суд може лише з підстав, установлених законом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.16 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Обґрунтовуючи подане клопотання заявник посилався на те, що у провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/2122/16 за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків.

Проте, за висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами, а наявність спору у справі №916/2122/16 не унеможливлює вирішенню по суті розглядуваного спору між сторонами.

До того ж, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача 1 могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, порушення вимог Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про зупинення провадження по справі.

У судовому засіданні 25.09.2017р. представником Фонду державного майна України також заявлено усне клопотання про виклик у судове засідання для надання пояснень по суті спору посадової особи Державної служби України з безпеки на транспорті.

Вказане клопотання було розглянуто та задоволено судом, з огляду на його відповідність приписам ст.30 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.09.2017р. представником Державної служби України з безпеки на транспорті було надано пояснення по суті справи.

Ухвалою від 25.09.2017р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2017р.

Представники відповідача 2, та третіх осіб 1, 2, 3 у судове засідання 09.10.2017р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником відповідача 1 у судовому засіданні 09.10.2017р. було подано клопотання про колегіальний розгляд справи. Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням наступного.

Згідно зі ст.4^{6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.}

^{Відповідач, обґрунтовуючи свою заяву, посилається на велику кількість доказів, що підлягають дослідженню, та складність спірних правовідносин.}

^{Наразі, за висновками суду розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ, а всі представлені до матерів справи документи можуть бути оцінені судом одноособово. Інших підстав для необхідності колегіального розгляду спору відповідачем не представлено, а судом не встановлено.}

^{Крім того, на думку господарського суду, задоволення наведеного клопотання відповідача 1 могло призвести до затягування строків розгляду спору.}

^{В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.}

^{Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).}

^{Отже, враховуючи принципи справедливості та розумності строків розгляду справи, за висновками суду, справа не потребує колегіального розгляду, а клопотання Фонду державного майна України залишено без задоволення.}

^{У судовому засіданні 09.10.2017р. представником відповідача 1 було заявлено клопотання про витребування доказів.}

^{Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з огляду на обставини, що входять до предмету доказування по справі, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання Фонду державного майна України в частині витребування у Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області відомостей щодо обсягів декларування Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» податкового кредиту по взаємовідносинам з Приватним акціонерним товариством «Іллічівський судноремонтний завод» та Приватним підприємством «Електрошипсервіс». В іншій частині клопотання відповідача 1 залишено без задоволення.}

^{Наразі, за поясненнями позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» та Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» було укладено договір №1439 від 04.12.2012р. про обслуговування зарплатного проекту, на підставі умов якого банком здійснювалось перерахування заробітної платні членам екіпажів т/х «Каледонія», т/х «Герої Шипки», т/х «Герої Плевни» у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р.}

^{Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо доцільності витребування у Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» доказів по справі.}

^{Одночасно, приймаючи до уваги те, що у відповідності до вимог чинного законодавства фактично позивач є податковим агентом працівників товариства, суд дійшов висновку щодо необхідності для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надати відомості стосовно відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» нарахувань (з зазначенням обсягів нарахувань за кожним працівником) заробітної плати та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі».}

^{Ухвалою від 09.10.2017р. розгляд справи було відкладено на 23.10.2017р.}

^{23.10.2017р. представником позивача було подано письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.}

^{23.10.2017р. від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» через відділ діловодства надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.}

^{23.10.2017р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду.}

^{У судовому засіданні представником відповідача 1 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке було розглянуто та задоволено судом.}

^{Представники відповідача 2 та третьої особи 1 у судове засідання 23.10.2017р. не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.}

^{Ухвалою від 23.10.2017р. судове засідання було відкладено на 03.11.2017р.}

^{Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.11.2017р. було оголошено перерву до 09.11.2017р.}

^{У судовому засіданні 09.11.2017р. представником відповідача 1 подане клопотання було підтримано та усно заявлено про необхідність зобов'язання Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області в повному обсязі виконати вимоги ухвали від 09.10.2017р. Господарського суду міста Києва. Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 1, оскільки останнє вимогам ст.38 Господарського кодексу України не відповідає, а отже, підлягає залишенню без задоволення.}

^{Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.11.2017р. було оголошено перерву до 16.11.2017р.}

^{Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.11.2017р. було оголошено перерву до 23.11.2017р.}

^{29.11.2017р. представником позивача через відділ діловодства суду було подано заяву про уточнення позовних вимог.}

^{Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог та прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.}

^{З метою визначення остаточного переліку питань, які слід поставити на вирішення судової експертизи з урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про уточнення позовних вимог, ухвалою від 29.11.2017р. розгляд справи призначено на 06.12.2017р.}

^{Представником відповідача 1 06.12.2017р. через відділ діловодства суду було подано пропозиції щодо переліку питань, які слід поставити на вирішення судової експертизи з урахуванням уточнення позовних вимог.}

^{Ухвалою від 06.12.2017р. судом призначено судову експертизу по справі №910/18914/16, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. Ухвалою від 06.12.2017р. провадження по справі №910/189/14 зупинено до проведення експертизи та отримання висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.}

^{18.12.2017 матеріали справи № 910/18914/16 були направлені на адресу Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.}

^{23.01.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист № 17-7119/7120 від директора Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз А.І. Ріпенка, в якому останній звертається до суду з клопотанням експерта про надання матеріалів, необхідних для проведення експертизи.}

^{Ухвалою від 02.02.2018р. поновлено провадження по справі; задоволено клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи; провадження по справі зупинено.}

^{12.04.2018р. до господарського суду надійшли матеріали справи №910/18914/16 разом з висновком експерта №17-7119/7120 від 30.03.2018р. судово-економічної експертизи по матеріалам господарської справи.}

^{Ухвалою від 23.04.2018р. судом було поновлено провадження по справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2018р.}

^{21.05.2018р. підготовче засідання було відкладено на 04.06.2018р.}

^{У судовому засіданні 04.06.2018р. судом було прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, в якій вказаний учасник судового процесу просив стягнути з відповідачів збитки в сумі 8 713 763,40 грн., судовий збір в розмірі 206 700 грн., судові витрати в сумі 52 080 грн. та витрати на оплату судової експертизи в сумі 12 012 грн.}

^{У судовому засіданні 04.06.2018р. судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Фонду державного майна України про зупинення провадження по справі до розгляду Господарським судом Одеської області пов'язаної справи №916/2122/16. При цьому, суд виходив з наступного.}

^{Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.}

^{За приписами п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.}

^{Наразі, з представлених відповідачем 1 документів вбачається, що Господарським судом Одеської області розглядається справа №916/2122/16 за позовом Першого заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків, завданих внаслідок невиконання судового рішення щодо підписання додаткової угоди до договору оренди цілісного майнового комплексу та прострочення повернення обкута оренди.}

^{За висновками суду, обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, можуть бути встановлені судом в межах розгляду цієї справи на підставі оцінки доказів, представлених сторонами.}

^{Судом прийнято до уваги, що у розглядуваному клопотанні Фондом державного майна України зауважено про те, що предметом розгляду у справах №910/18914/16 та №916/2122/16 є тотожні обставини щодо наявності вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» або Фонду державного майна України у порушенні зобов'язання щодо повернення майна з оренди після припинення договору, що фактично не є підставою вважати неможливим розгляд справи №910/18914/16 до прийняття рішення у справі №916/2122/16 та набрання їм законної сили, оскільки суд має право та дійсну можливість самостійно надати оцінку правовідносинам сторін.}

^{До того ж, за висновками суду, задоволення клопотання відповідача могло призвести до затягування строків розгляду справи, а отже, порушення вимог Господарського процесуального кодексу України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.}

^{Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача 1 про зупинення провадження по справі.}

^{04.06.2018р. розгляд справи було відкладено на 22.06.2018р.}

^{18.06.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 31 231 800,29 грн.}

^{Ухвалою від 19.06.2018р. залишено без руху зустрічну позовну заяву Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 31 231 800,29 грн.; надано позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків 10 днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху; встановлено Фонду державного майна України спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання даної зустрічної позовної заяви в розмірі, встановленому законодавством, а саме 468 477 грн.}

^{02.07.2018р. представником Фонду державного майна України подано до суду заяву про продовження строків для усунення недоліків зустрічної позовної заяви. Обґрунтовуючи означену заяву вказаний учасник судового процесу посилався на те, що фінансування Фону державного майна України здійснюється за рахунок Державного бюджету України, проте, за повідомленням Державної казначейської служби України операції по рахунках Фонду на теперішній час зупинено.}

^{Ухвалою від 02.07.2018р. господарським судом було продовжено Фонду державного майна України на п'ять днів строк, встановлений ухвалою від 19.06.2018р. Господарського суду міста Києва по справі №910/18914/16 для усунення недоліків зустрічної позовної заяви Фонду державного майна України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 31 231 800,29 грн.}

^{13.07.2018р. Фондом державного майна України було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічного позову, яке було розглянуто та відхилено судом.}

^{Ухвалою від 13.07.2018р. відмовлено Фонду державного майна України в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви; повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Фонду державного майна України.}

^{13.07.2018р. розгляд справи відкладено на 23.07.2018р.}

^{23.07.2018р. судом закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд спору по суті на 06.08.2018р.}

^{Представник відповідача 1 у судовому засідання заявив усне клопотання про зупинення провадження до завершення перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду міста Києва про повернення зустрічного позову Фонду Державного майна України.}

^{Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням наступного.}

^{Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.}

^{У ст.ст.227, 228 Господарського процесуального кодексу наведено перелік підстав, за наявності яких суд може або зобов'язаний зупинити провадження по справі.}

^{Однак, наведені правові норми не містять такої підстави для зупинення провадження у справі як оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення зустрічного позову по справі.}

^{При цьому, суд звертає увагу відповідача 1 на те, що згідно ч.3 ст.195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.}

^{З огляду на вищевикладене, клопотання представника відповідача 1 було відхилено судом.}

^{Після розгляду та відхилення судом клопотання відповідача 1 про зупинення провадження, вказаним учасником судового процесу було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду спору, яке також було розглянуто та відхилено судом як таке, що позбавлено належного обґрунтування.}

^{Після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.}

^{Відповідачем 1 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті з метою надання можливості підготуватись до судових дебатів.}

^{Вказане клопотання було розглянуто та відхилено судом з урахуванням наступного.}

^{Частиною 2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.}

^{Наразі, обставини, які відповідачем 1 покладено в якості підстави заявленого клопотання, не є підставою для відкладення судового засідання з розгляду спору по суті у розумінні ст.202 Господарського процесуального кодексу України.}

^{При цьому, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.}

^{До того ж, слід звернути увагу на те, що згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.}

^{За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.}

^{Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.}

^{Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.}

^{Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.}

^{У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.}

^{Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).}

^{Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).}

^{Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).}

^{За таких обставин, за висновками суду у даному випадку задоволення клопотання відповідача 1 могло призвести до безпідставного затягування строків розгляду спору, а отже, і порушення загальних засад здійснення господарського судочинства.}

^{Представником позивача у судовому засіданні 06.08.2018р. було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.}

^{Відповідачем 1 в судовому засіданні 06.08.018р. проти задоволення позовних вимог було надано заперечення з підстав викладених у відзиві та численних письмових поясненнях по справі.}

^{Відповідач 2 та третя особа 1 у судове засідання не з'явились, проте, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.}

^{Наразі, за висновками суду, неявка вказаних учасників судового процесу не перешкоджає розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.08.2018р.}

^{Представником третьої особи 2 було надано усні пояснення по справі.}

^{В судовому засіданні 06.08.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.}

^{Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третьої особи 2, Господарський суд міста Києва,}

ВСТАНОВИВ:

05.12.1997р. між Фондом державного майна України (орендодавець) та Судноплавною компанією «Укрферрі» (орендар) (правонаступником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі») було укладено договір №Д-1905 оренди державного майна, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Державної судноплавної компанії «Укрферрі» склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки та передаточного балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.11.1997р. і становить 20304,1 тис.грн. В тому числі: а) передається в оренду майно: основні фонди за балансовою вартістю 66 395,3 тис.грн.; основні фонди за залишковою вартістю 19 963,5 грн.; нематеріальні активи за залишковою вартістю 11,4 тис.грн; б) грошові кошти та цінні папери на умовах дострокового банківського кредиту з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості не передаються, тому що згідно акту оцінки цілісного майнового комплексу кредиторська заборгованість більша за дебіторську на 17,4 тис.грн; в) орендар викуповує оборотні матеріальні засоби (окрім зазначених в п.1 «б» 295,9 тис.грн. Викуп оформляється окремим договором купівлі - продажу одночасно з підписанням цього договору.

За умовами п.2.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. вступ орендаря у володіння та користування майном настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому-передачі вказаного майна.

Згідно п.3.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і складає 604,54 тис.грн. за рік.

У п.10.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. вказано, що останній діє строком на 10 років.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №Д-1905 від 05.12.1997р. Фондом державного майна України було передано, а Судноплавною компанією «Укрферрі» за актом прийому-передачі державного майна Судноплавної компанії «Укрферрі» прийнято основні фонди та нематеріальні активи.

Додатковою угодою від 06.11.1998р. сторонами погоджено внесення змін до абзацу а п.1.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997р., зокрема викладення вказаного пункту у такій редакції: «передається в оренду майно 19 713,8 тис.грн. (в тому числі, пароми «Герої Шипки», «Герої Плевни», «Каледонія», «Шалабург») із нього: основні фонди за балансовою вартістю 66062,1 тис.грн., основні фонди за залишковою вартістю 19 702,4 тис.грн., нематеріальні активи за залишковою вартістю 11,4 тис.грн.».

Вказаною додатковою угодою також внесено зміни до договору №Д-1905 від 05.12.1997р. в частині визначення розміру орендної плати.

03.04.2003р. між орендарем та орендодавцем було укладено додаткову угоду №195 до договору №Д-1905 від 05.12.1997р., в якій контрагентами погоджено викладення абзацу першого пункту 1.1 договору у такій редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державної судноплавної компанії «Укрферрі», склад і вартість якого визначено відповідно до наведеного у додатку Акта оцінки від 24.03.2003р., складеного за результатами інвентаризації станом на 01.11.2002р. і становить - 22 437,5 тис.грн.».

У вказаній додатковій угоді підпункт «а» пункту 1.1 договору викладено у такій редакції: «а) Передається в оренду майно вартістю 22 437,5 тис. грн. (в тому числі, «Герої Шипки», «Герої Плевни», «Каледонія»), а саме:

- основні фонди за балансовою вартістю 81 344,4 тис.грн.

- основні фонди за залишковою вартістю 22 432,9 тис. грн.

- нематеріальні активи за залишковою вартістю 4,6 тис.грн.».

Одночасно, додатковою угодою №195 від 03.04.2003р. контрагентами погоджено внесення змін до розміру орендної плати, строків її перерахування, тощо.

Додатковими угодами №134 від 26.03.2004р., №720 від 28.10.2004р., №135 від 28.03.2006р., №53 від 21.01.2008р. до договору №Д-1905 від 05.12.1997р. вносились зміни.

У додатковій угоді №720 від 28.10.2004р. сторонами досягнуто згоди щодо внесення змін до п.10.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. та викладення його в наступній редакції: « 10.1. Цей договір діє з 05.12.1997р. по 05.12.2014р.».

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України (враховуючи, що правовідносини за вказаним правочином тривали і після набуття вказаним нормативно-правовим актом законної сили) принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №Д-1905 від 05.12.1997р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача 1 взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди майна.

Листом №10-16-13954 від 16.10.2014р. Фондом державного майна України було запропоновано позивачу у зв'язку з із закінченням 05.12.2014р. строку дії договору №Д-1905 від 05.12.1997р. надати кандидатури працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» для включення до складу комісії з інвентаризації і комісії по розмежуванню та оцінці майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі».

Листом №11878 від 27.10.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» запропоновано відповідачу 1 включити до комісій наступних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрферрі»: фінансового директора Тернавську Марину Вікторівну, головного бухгалтера Писаревського Олександра Євгеновича.

Наказом №2447 від 17.10.2014р. Фонду державного майна України, у зв'язку із закінченням 05.12.2014р. терміну дії договору оренди було встановлено дату оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» (30 вересня 2014р.), а також уповноважено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області забезпечити проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі». Контроль за виконанням цього наказу було покладено на заступника голови Фонду державного майна України.

Наказом №1249 від 21.10.2014р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області створено комісію по інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі».

30.10.2014р. листом №11885 позивачем надано на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підписані акти інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі».

Листом №10-16-14668 від 30.10.2014р. Фонд державного майна України повідомив заявника про те, що враховуючи лист Міністерства інфраструктури України №13980/16/10-13 від 11.12.2013р., Постанову №158 від 02.03.1993р. Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про інвентаризацію майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання)» (зі змінами) та Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затверджений Наказом №847 від 07.08.1997р. Фонду державного майна України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.1997р. за №446/2250 (зі змінами), Фондом проводиться відповідний комплекс процедур з метою повернення орендованого цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі». З метою визначення фактичної наявності й стану майна за даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі, прийнято рішення щодо проведення інвентаризації та оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» станом на 30.09.2014р. Для здійснення оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» було обрано суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Професійна аналітика нерухомості».

Листом №1190 від 05.11.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» було повідомлено Приватне підприємство «Професійна аналітика нерухомості» про готовність надати можливість огляду та фото фіксації основних засобів цілісного майнового комплексу і запропонував відвідування суден призначити на 11.11.2014р., а також у додатках до листа направлено документи, які запитувались Приватним підприємством «Професійна аналітика нерухомості» для проведення оцінки.

Як вбачається з представлених суду документів, листом №11930 від 08.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» було повідомлено Фонд державного майна України про припинення договору №Д-1905 від 05.12.1997р. та про те, що продовжувати його на новий термін товариство не має наміру.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області листом від 24.12.2014р. за №01-05-06358 направлено акт інвентаризації з додатками на 107 аркушах на адресу Фонду державного майна України.

У березні 2015 року суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Професійна аналітика нерухомості» було оформлено звіт про оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі».

Рецензією від 30.03.2015р. на звіт Приватного підприємства «Професійна аналітика нерухомості» про оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» від 27.03.2015р., здійсненою Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки та Українським товариством оцінювачів, визнано вказаний звіт Приватного підприємства «Професійна аналітика нерухомості» таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Листами №11-06-02288 від 29.04.2015р. та №11-06-02468 від 08.05.2015р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області повідомлено позивача, про те що договір на проведення незалежної оцінки з суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Професійна аналітика нерухомості» розірвано, з огляду на численні порушення цього оцінювача. Також було проінформовано позивача, про те що новий договір на проведення незалежної оцінки буде укладено з суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Томас & Сімонова» із визначення розміру збитків стосовно т/х «Каледонія».

03.07.2015р. Рецензією Українського товариства оцінювачів визнано звіт Приватного підприємства «Томас & Сімонова» про незалежну оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

11.08.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області, Міністерством інфраструктури України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» та Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» було підписано акт приймання-передавання цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997р.

Згідно вказаного акту Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі», Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області передано, а Міністерством інфраструктури України прийнято до сфери управління державне майно цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі», одночасно, органом управління - Міністерством інфраструктури України передано, а Державним підприємством «Іллічівський морський торговельний порт» прийнято на баланс майно вказаного цілісного майнового комплексу вартістю 83 021 041,00 грн.

Наразі, за твердженнями позивача, з огляду на зволікання Фонду державного майна України щодо прийняття з оренди цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» понесено збитки, що полягають у витратах на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х «Каледонія», т/х «Герої Шипки», т/х «Герої Плевни». За поясненнями заявника, витрати останнього на утримання об'єкту оренди полягали у витратах по стоянці суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни», витратах по сплаті заробітної плати членам екіпажів означених суден та сплаті єдиного соціального внеску, витратах на відрядження екіпажів суден на загальну суму 8 713 763,40 грн. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом про стягнення з Державного бюджету України збитків в сумі 8 713 763,40 грн., завданих Фондом державного майна України.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачем 1 наголошувалось на безпідставності та доказовій необґрунтованості розміру заявлених до стягнення збитків. До того ж, вказаним учасником судового процесу було зазначено, що після закінчення строку дії договору оренди орендар використовував вказані вище морські судна у господарській діяльності та отримував відповідний прибуток.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків».

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74, ст.162 Господарського процесуального кодексу України, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення збитків, позивачем повинно бути доведено наявність протиправної поведінки Фонду державного майна України, обставини завдання збитків, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача 1 та збитками й вину заподіювача збитків.

З приводу такої обов'язкової складової збитків як протиправна поведінка суд зазначає наступне.

Правові засади управління об'єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» (з огляду на те, що відносини за договором №Д-1905 від 05.12.1997р. продовжували існувати після набуття-вказаним нормативно-правовим актом законної сили).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.

Об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію (стаття 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»). За частиною першою статті 4 цього Закону до кола суб'єктів управління об'єктами державної власності входять, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади, Фонд державного майна України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону України Фонд державного майна України щодо державних підприємств, установ і організацій уповноважений, зокрема, виступати орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (підпункт «а»), здійснювати контроль за використанням орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, виконанням умов договорів оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди (підпункт «б»).

Також за змістом ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 287 Господарського кодексу України (з огляду на те, що відносини за договором №Д-1905 від 05.12.1997р. продовжували існувати після набуття-вказаним нормативно-правовим актом законної сили) орендодавцем щодо державного майна є: Фонд державного майна України.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Пунктом 10.6 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вказувалось судом, у додатковій угоді №720 від 28.10.2004р. сторонами досягнуто згоди щодо внесення змін до п.10.1 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. та викладення його в наступній редакції: « 10.1. Цей договір діє з 05.12.1997р. по 05.12.2014р.».

Листом №11930 від 08.12.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» було повідомлено Фонд державного майна України про припинення договору №Д-1905 від 05.12.1997р. та про те, що продовжувати його на новий термін товариство не має наміру.

Тобто, з системного аналізу наведеного вище полягає, що договір №Д-1905 від 05.12.1997р. припинив свою дію 05.12.2014р.

Судом зазначалось, що Наказом № 2447 від 17.10.2014р. Фонду державного майна України, у зв'язку із закінченням 05.12.2014р. терміну дії договору оренди, було встановлено дату оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» (станом на 30 вересня 2014 р.), а також уповноважено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області забезпечити проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі». Контроль за виконанням цього наказу було покладено на заступника Фонду державного майна.

Згідно ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частина 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачають, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди затверджений Наказом №847 від 07.08.1997р. Фонду державного майна України, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 1997 р. за №446/2250.

Порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди забезпечує реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» і регулює здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризації і оцінки майна орендованих підприємств, визначення часток держави і орендаря у цьому майні, врахування заборгованості орендарів по орендних платежах, приймання-передавання майна, вибору організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні і, при необхідності та за згодою орендаря, майні орендаря.

Цей Порядок поширюється на випадки повернення цілісних майнових комплексів державних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів (далі - орендовані підприємства) після припинення (внаслідок закінчення строку) договору оренди, розірвання договору оренди за погодженням сторін або за рішенням суду.

Згідно п.1 вказаного порядку інвентаризація та оцінка майна орендованого підприємства здійснюються до дати закінчення договору оренди.

Зміст і послідовність процедур припинення або розірвання договору оренди і реорганізації орендованого підприємства визначаються цим Порядком (якщо інше не передбачено актом Кабінету Міністрів України), договором оренди та досягнутою між орендодавцем і орендарем не пізніше як за три місяці до визначеної дати припинення (розірвання) договору оренди домовленістю, яка може бути оформлена відповідною угодою. Якщо договір оренди розірвано за рішенням суду, то угода укладається протягом 5 днів після того, як це рішення набрало законну силу (п.4 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди).

Пунктом 6 Порядку визначено, що повна інвентаризація майна орендованого підприємства проводиться інвентаризаційною комісією, утвореною орендодавцем, станом на останнє число місяця в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди та завершується не пізніше зазначеної дати. Дата інвентаризації збігається з датою оцінки.

Згідно п.7 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренд при проведенні повної інвентаризації інвентаризаційна комісія керується Положенням про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993р. Для проведення повної інвентаризації інвентаризаційна комісія може створювати на орендованому підприємстві робочі групи тощо.

Для проведення інвентаризації майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), утворюється інвентаризаційна комісія за наказом державного органу приватизації про проведення інвентаризації.

Пунктами 5^{1 та 52 означеного Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) визначено, що інвентаризація майна, яке підлягає поверненню з оренди, проводиться інвентаризаційною комісією, яка утворюється орендодавцем, до складу якої входить представник орендодавця, а також керівник і головний бухгалтер орендаря. Голову інвентаризаційної комісії призначає орендодавець. Членам інвентаризаційної комісії, до початку інвентаризації, надається наказ керівника державного підприємства, організації або орендодавця про проведення інвентаризації, а голові інвентаризаційної комісії - також контрольний пломбір.}

Інвентаризація та оцінка, у зв'язку із поверненням майна з оренди, проводиться в період, що настає не раніше ніж за три місяці до дати закінчення строку дії договору оренди, та завершується не пізніше зазначеної дати.

Інвентаризація майна державного підприємства або організації чи їх окремих структурних підрозділів або цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів повинна бути закінчена за 15 календарних днів, якщо інше не передбачено законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність (п.6 Положення).

З системного аналізу наведених вище вимог Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), вбачається, що підписанню акту приймання-передачі (повернення з оренди) цілісного майнового комплексу слід здійснити ряд заходів, насамперед спрямованих на проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна. При цьому, саме на Фонд державного майна України законодавством покладено ініціювання та основні обов'язки забезпечення проведення оцінки орендованого майна.

Як було встановлено судом, ще 21.10.2014р. Наказом №1249 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було створено комісію по інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі», а 30.10.2014р. листом №11885 Позивачем надано на адресу регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області підписані акти інвентаризації цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі».

Листом №10-16-14668 від 30.10.2014р. Фонд державного майна України повідомив позивача про те, що Фондом, з метою визначення фактичної наявності й стану майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі, прийнято рішення щодо проведення інвентаризації та оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» станом на 30.09.2014р. Для здійснення оцінки цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» було обрано суб'єкта оціночної діяльності - Приватне підприємство «Професійна аналітика нерухомості».

Листом №1190 від 05.11.2014р. за позивачем було повідомлено Приватне підприємство «Професійна аналітика нерухомості» про готовність надати можливість огляду та фото фіксації основних засобів цілісного майнового комплексу, запропонував відвідування суден визначити на 11.11.2014р., а також у додатках до листа направив документи, які запитувались Приватним підприємством «Професійна аналітика нерухомості» для проведення оцінки.

Наведені вище обставини вказують на те, що Фонд державного майна України вчасно та у відповідності до процедури встановленої Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) розпочав процедуру повернення цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» із оренди.

З представлених суду документів вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» надавались своєчасно необхідні документи для проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна. Тобто, позивачем вчинялись дії, спрямовані на інвентаризацію орендованого майна, з метою проведення його оцінки та оформлення документів необхідних для завершення процедури повернення з оренди орендованого майна. Вказані обставини відповідачем 1 протягом розгляду справи належними та допустимими у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами спростовано не було.

Проте, всупереч вимогам п. 5^{2 та п. 6 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), акт оцінки майна орендованого підприємства цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» було затверджено Фондом державного майна України лише 27.07.2015р.}

^{Після отримання у березні 2015 року суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Професійна аналітика нерухомості» звіту про оцінку необоротних активів цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» від 27.03.2015р., рецензією від 30.03.2015р. на даний звіт, здійсненою Всеукраїнською асоціацією фахівців оцінки та Українським товариством оцінювачів, визнано вказаний звіт таким, що відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.}

^{Листами №11-06-02288 від 29.04.2015р. та №11-06-02468 від 08.05.2015р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області повідомлено заявника, про те що договір на проведення незалежної оцінки з суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством «Професійна аналітика нерухомості» розірвано та те, що новий договір на проведення незалежної оцінки буде укладено з суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Томас & Сімонова» із визначення розміру збитків стосовно т/х «Каледонія».}

^{Вказане свідчить про наявність у відповідача 1 дійсної волі та вчинення відповідних дій, які фактично призвели до зволікання виконання обов'язку щодо своєчасного прийняття цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» з оренди, що свідчить про наявність його вини (умислу) у порушенні зобов'язання.}

^{При цьому, судом прийнято до уваги наявні в матеріалах справи численні листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» за 2015р., в яких орендарем висувалась вимога про негайне прийняття орендодавцем об'єкту оренду.}

^{Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем 1, на якого законодавством покладено ініціювання та основні обов'язки забезпечення проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна, безпідставно не вжито достатніх та необхідних заходів, спрямованих на повернення цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» в строк, встановлений до припинення договору оренди № Д-1905 від 05.12.1997р. тобто до 05.12.2014р.}

^{Наразі, суд також зазначає, що посилання відповідача 1 на те, що позивач ухилявся від підписання додаткової угоди до договору оренди на виконання судового рішення по справі №5014/781/2012 за позовом Фонду державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укрферрі» про зобов'язання підписати додатковий договір до договору оренди № Д-1905 від 5 грудня 1997 року не нівелюють обставин наявності в діях (бездіяльності) відповідача 1 ознак протиправної поведінки, як однієї зі складових відшкодування збитків.}

^{При цьому, оцінюючи доводи учасників судового процесу стосовно обставин прийняття об'єкту оренди після закінчення строку дії договору, судом також прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.}

^{У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.}

^{Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Козлова Дмитра Олександровича щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.}

^{У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.}

^{Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).}

^{Отже, приймаючи до уваги позицію Конституційного суду України, виходячи з того, що нормами чинного законодавства визначено окремий порядок повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення договору оренди, який передбачає з боку Фонду державного майна України, як орендодавця вчинення у певні строки чіткого алгоритму дій, суд дійшов висновку, що доведеності позивачем протиправної поведінки відповідача 1, як однієї зі складових збитків, що полягала у порушенні строків прийняття об'єкту оренди - цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» після закінчення договору №Д-1905 від 05.12.1997р.}

^{З приводу збитків, як обов'язкової складової предмету доказування у розглядуваному спорі, суд зазначає наступне.}

^{Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого включається включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.}

^{Частиною 2 ст.18 орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.}

^{За приписами ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.}

^{Пунктом 5.4 договору №Д-1905 від 05.12.1997р. передбачено обов'язок орендаря у разі припинення договору оренди повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.}

^{Наразі, за твердженнями заявника, з огляду на зволікання, що допущені Фондом державного майна України щодо прийняття з оренди цілісного майнового комплексу Державної судноплавної компанії «Укрферрі» після закінчення терміну дії договору оренди №Д-1905 від 05.12.1997р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» понесено збитки, що полягають у витратах на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х «Каледонія», т/х «Герої Шипки», т/х «Герої Плевни». За поясненнями заявника, витрати останнього на утримання об'єкту оренди полягали у витратах по стоянці суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни», витратах по сплаті заробітної плати членам екіпажів означених суден та сплаті єдиного соціального внеску, витратах на відрядження екіпажів суден на загальну суму 8 713 763,40 грн.}

^{Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.}

^{Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).}

^{Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).}

^{Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.}

^{На підтвердження витрат на стоянку та обслуговування суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни» за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. позивачем представлено до матеріалів справи наступні документи:}

^{- договір №55761 від 13.01.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод» (завод), згідно умов якого завод надає замовнику причал для стоянки та надання послуги для т/х «Герої Шипки». Зі змісту технічних умов до договору вказане судно знаходиться на технозабезпеченні заводу. У п.3 договору №55761 від 13.01.2014р. визначено вартість стоянки суден у розмірі 2877,48 грн. на добу. Додатковою угодою №1 від 05.03.2015р. контрагентами досягнуто згоди щодо продовження строку стоянки судна «Герої Шипки» на 2015р. та визначено, що вартість стоянки становить 18 177,44 грн. за добу;}

^{- договір №55748 від 28.10.2013р., укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод» (завод), згідно умов якого завод надає причал для стоянки та надання послуг т/х «Герої Плевни». Зі змісту технічних умов до договору вказане судно знаходиться на технозабезпеченні заводу. Пунктом 3 договору №55748 від 28.10.2013р. передбачено, що вартість стоянки судна становить 3595 грн. на добу. Додатковою угодою №3 від 31.01.2014р. сторонами погоджено продовження строку стоянки на 2014р. та визначено вартість стоянки в сумі 2877,48 грн. на добу. Додатковою угодою №4 від 02.01.2015р. продовжено строк стоянки на 2015р. та визначено її вартість в сумі 5676,68 грн. на добу. Додатковою угодою №5 від 07.03.2015р. вартість стоянки погоджено у розмірі 18025,10 грн. на добу;.}

^{- договір №51631 від 27.07.2010р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іллічівський судноремонтний завод» (завод), предметом якого є надання замовником причалу для стоянки судна «Каледонія». Згідно технічних умов до договору вказане судно знаходиться на технозабезпеченні заводу. Згідно п.3.1 вказаного правочину вартість стоянки судна на одну добу становить 802,07 грн.}

^{Одночасно, в обґрунтування витрат на ремонт об'єкту оренди, понесених у вказаний вище період, заявником представлено до матеріалів справи генеральний договір підряду №01/09-11 від 13.09.2011р., який укладено між Закритим акціонерним товариством Судноплавна компанія «Укрферрі» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі») (замовник) та Приватним підприємством «Електрошипсервіс» (виконавець), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконувати роботи на об'єктах замовника у відповідності до його заявки власними силами з використанням власного обладнання та матеріалів.}

^{Як свідчать матеріали справи, листом від 06.03.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» було повідомлено Приватне підприємство «Електрошипсервіс» про необхідність виконання в межах договору №01/09-11 від 13.09.2011р. ремонтних робіт на т/х «Героїв Плевни».}

^{За наслідками проведення ремонтних робіт сторонами було складено акт виконаних робіт від 17.03.2015р. на суму 30105 грн., на оплату вказаного акту виконавцем виставлено рахунок №17/03 від 17.03.2015р., який було оплачено позивачем згідно платіжного доручення №467 від 18.03.2015р.}

^{З приводу заявлення позивачем в якості збитків витрат на оплату праці, витрат на відрядження членів екіпажів суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни» та сплаченої суми єдиного соціального внесу, судом прийнято до уваги наступне.}

^{Статтею 35 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що судно повинно мати основні суднові документи, зЗокрема, відоцтво про мінімальний склад екіпажу.}

^{Порядком визначення мінімального складу екіпажу судна (затвердженого Наказом №575 від 10.11.2014р.Міністерства інфраструктури України) визначено, що цей Порядок встановлює вимоги до визначення мінімального складу екіпажу судна з метою забезпечення достатньо ефективного та результативного укомплектування судна екіпажем для забезпечення його безпеки та охорони, безпеки судноводіння і діяльності на водних шляхах та в порту, попередження нанесення шкоди здоров'ю або загибелі людей, навколишньому природному середовищу та майну.}

^{Згідно п. 1.4. Порядку мінімальний склад екіпажу судна - мінімальна кількість осіб командного складу та суднової команди, які можуть у будь-який час експлуатації забезпечити безпечне управління судном, а саме: безпеку людей, судна, збереження вантажу, майна та захист навколишнього природного середовища.}

^{Виходячи з п. 1.4 Порядку визначення мінімального складу екіпажу судна, позивачу для підтримання суден у належному стані, необхідно було забезпечити наявність екіпажу на суднах.}

^{При цьому, із матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням позивача є: м. Одеса, провулок Сабанський, 4а. Оскільки, вказані судна «Герої Шипки», «Герої Плевни» знаходились на перестої біля причалів Іллічівського морського торговельного порту (Іллічівського СРЗ), який є населеним пунктом поза межами основного місця роботи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрферрі») позивачу необхідно було нараховувати та сплачувати добові членам екіпажу суден, отже, нарахування добових членам екіпажу суден є необхідним для підтримання майна у належному стані.}

^{Згідно свідоцтва про мінімальний склад екіпажу №000398 від 25.11.2013р. (строком дії до 15.11.2019р.) судно «Герої Плевни» вважається безпечно укомплектованим, якщо при плаванні в морі, на борту перебуває екіпаж за численністю не нижче 22 осіб. При цьому, у вказаному свідоцтві визначено звання (посади) необхідних членів екіпажу.}

^{Відповідно до свідоцтва про мінімальний склад екіпажу №000224 від 22.08.2013р. (строком дії до 25.06.2018р.) судно «Герої Шипки» вважається безпечно укомплектованим за наявності екіпажу у кількості 21 осіб.}

^{У свідоцтві №000230 від 05.09.2013р. (строком дії до 18.04.2017р.) визначено мінімальний склад екіпажу судня «Каледонія» на рівні 30 осіб.}

^{Як вбачається з представлених суду наказів про прийняття на роботу, про переведення, про звільнення та довідки №03-ОК від 14.01.2015р. про продовження трудових договорів на необмежений строк, у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. до екіпажів суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни» входили наступні особи: Байдалінова Л.А., Белокуров А.О., Бойко Ю.М., Борзий І.В., Босий П.Н., Буланович О.Г., Величко С.В., Вербицький В.О., Виговський В.С., Востриков О.А., Висідалко В.В., Габаль С.М., Галян В.В., Герт Є.В., Гончаренок С.В., Горбатюк А.П., Горош А.О., Горун О.С., Горюха Р.Б., Григораш В.В., Делицин А.Є., Детиченко Ю.М., Дзюбан Ю.А., Дмитрієв М.С., Домброський Г.П., Дунаф Ю.І., Єршов О.О., Ждамаров А.А., Залетов І.М., Звонов І.Л., Іськов К.Б., Кабанов К.І., Каланшник В.Р., Калюжний О.А., Киртока І.І., Коєв М.П., Кокалко Г.М., Копілов С.М., Коробко О.Л., Коробко В.Л., Костенко В.Н., Коханюк О.В., Кравцов С.М., Кравченко А.Л., Кравченко В.В., Кравченко В.М., Красуцький П.Г., Кривцов В.І., Крючкович Є.Г., Кулькін О.О., Левковський О.В., Майстренко О.І., Макаров Ю.І., Максименко Д.В., Мандажи П.Г., Мельник О.І., Михайлов М.В., Михелєв І.А., Москвітін Ю.О., Музика О.О., Негара О.К., Несмеянов А.М., Новаченко В.А., Павлов В.В., Паладій О.В., Панюшкін С.О., Писогорло О.Д., Подмазко О.С., Подниколенко В.В., Приболовський І.М., Радковський Є.В., Репа А.В., Романенков В.Д., Рябуха В.А., Сенченко Т.М., Сенчук В.І., Сидоренко Н.З., Сидорчук В.І., Скальський В.А., Сорокін В.К., Старченко С.Я., Титов О.Д., Токарчук А.С., Тригуб В.О., Тригуб О.І., Федченко Л.А., Фудруй І.М., Цибулько О.В., Чебан В.І., Чорич Д.В., Чуприна М.О., Шарковському В.І., Шаров М.Ю., Швец О.В., Шевчук В.М., Щеглов О.І., Юдов О.В.}

^{Заперчення відповідача 1 стосовно прийняття на роботу частини означених працівників після повернення об'єкту оренди орендодавцю, суд до уваги не приймає як такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи документами.}

^{Як свідчать матеріали справи, 04.12.2012р. між Акціонерним банком «Південний» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» (клієнт) було укладено договір №1439 про обслуговування зарплатного проекту, згідно п.1.1 якого банк відкриває поточні рахунки, операції за якими можуть здійснюватись використання спеціальних платіжних засобів, а саме платіжних карток (ПК), фізичним особам - працівника клієнта, а також іншим фізичним особам, що отримуються від клієнта виплати, дозволені чинним законодавством України (працівник), на підставі документів, передбачених інструкцією Національного банку України «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземних валютах».}

^{За умовами вказаного правочину банк надає клієнтові послуги із зарахування заробітної плати та інших виплат, дозволених чинним законодавством України, працівникам клієнта на поточні рахунки, вказані у п.1.1 даного договору, на умовах, визначених у даному договорі, та на підставі наданої клієнтом платіжної відомості на зарахування заробітної плати (або інших виплат, дозволених чинним законодавством України) працівникам клієнта, завіреної підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою клієнта на паперовому носії та в електронному вигляді.}

^{З метою повного та всебічного з'ясування справи, ухвалою від 09.10.2017р. судом було зобов'язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» надати документально підтверджені письмові пояснення щодо відкриття на підставі умов договору №1439 від 04.12.2012р. про обслуговування заправленого проекту, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі», поточних рахунків (з наведенням номерів рахунків для кожного працівника) наступним працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі»: Байдаліновій Л.А., Белокурову А.О., Бойко Ю.М., Борзому І.В., Босому П.Н., Буланович О.Г., Величку С.В., Вербицький В.О., Виговський В.С., Востриков О.А., Висідалко В.В., Габаль С.М., Галян В.В., Герт Є.В., Гончаренок С.В., Горбатюк А.П., Горош А.О., Горун О.С., Горюха Р.Б., Григораш В.В., Делицину А.Є., Детиченко Ю.М., Дзюбан Ю.А., Дмитрієву М.С., Домброському Г.П., Дунаф Ю.І., Єршову О.О., Ждамарову А.А., Залетову І.М., Звонову І.Л., Іськов К.Б., Кабанову К.І., Каланшник В.Р., Калюжному О.А., Киртока І.І., Коєву М.П., Кокалко Г.М., Копілову С.М., Коробко О.Л., Коробко В.Л., Костенко В.Н., Коханюк О.В., Кравцову С.М., Кравченку А.Л., Кравченку В.В., Кравченку В.М., Красуцькому П.Г., Кривцову В.І., Крючкович Є.Г., Кулькіну О.О., Левковському О.В., Майстренку О.І., Макарову Ю.І., Максименко Д.В., Мандажи П.Г., Мельнику О.І., Михайлову М.В., Михелєву І.А., Москвітіну Ю.О., Музика О.О., Негара О.К., Несмеянов А.М., Новаченко В.А., Павлову В.В., Паладію О.В., Панюшкіну С.О., Писогорло О.Д., Подмазко О.С., Подниколенко В.В., Приболовському І.М., Радковському Є.В., Репа А.В., Романенков В.Д., Рябуха В.А., Сенченко Т.М., Сенчук В.І., Сидоренко Н.З., Сидорчук В.І., Скальському В.А., Сорокіну В.К., Старченко С.Я., Титову О.Д., Токарчуку А.С., Тригуб В.О., Тригуб О.І., Федченко Л.А., Фудруй І.М., Цибулько О.В., Чебан В.І., Чорич Д.В., Чуприна М.О., Шарковському В.І., Шарову М.Ю., Швец О.В., Шевчук В.М., Щеглову О.І., Юдову О.В.}

^{На виконання вимог ухвали суду Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» було надано суду довідку №233-55017 БТ від 19.10.2017р., в якій було вказано про відкриття вказаним вище працівникам позивача поточних рахунків.}

^{З представлених до матеріалів справи документів вбачається, що на виплату заробітної платні вищевказаним членам екіпажів суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни», Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» складались та направлялись до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» платіжні відомості.}

^{Ухвалою від 09.10.2017р. судом також було зобов'язано Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний» надати відомості щодо перерахування (з визначенням конкретних сум виплат по кожному з робітників) Товариством з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» на поточні рахунки вказаних вище осіб заробітної платні за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р.}

^{На виконання вказаних вимог господарського суду Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» було представлено до матеріалів справи довідку про зарахування сум заробітної плати за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. на рахунки вище перелічених працівників позивача.}

^{Одночасно, з метою достеменного вставлення всіх обставин, що входять до предмету доказування у справі, судом ухвалою від 09.10.2017р. було зобов'язано Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області надати відомості стосовно відображення в податковому обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» нарахувань (з зазначенням обсягів нарахувань за кожним працівником) заробітної плати та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. наступним працівникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі»: Байдаліновій Л.А., Белокурову А.О., Бойко Ю.М., Борзому І.В., Босому П.Н., Буланович О.Г., Величку С.В., Вербицький В.О., Виговський В.С., Востриков О.А., Висідалко В.В., Габаль С.М., Галян В.В., Герт Є.В., Гончаренок С.В., Горбатюк А.П., Горош А.О., Горун О.С., Горюха Р.Б., Григораш В.В., Делицину А.Є., Детиченко Ю.М., Дзюбан Ю.А., Дмитрієву М.С., Домброському Г.П., Дунаф Ю.І., Єршову О.О., Ждамарову А.А., Залетову І.М., Звонову І.Л., Іськов К.Б., Кабанову К.І., Каланшник В.Р., Калюжному О.А., Киртока І.І., Коєву М.П., Кокалко Г.М., Копілову С.М., Коробко О.Л., Коробко В.Л., Костенко В.Н., Коханюк О.В., Кравцову С.М., Кравченку А.Л., Кравченку В.В., Кравченку В.М., Красуцькому П.Г., Кривцову В.І., Крючкович Є.Г., Кулькіну О.О., Левковському О.В., Майстренку О.І., Макарову Ю.І., Максименко Д.В., Мандажи П.Г., Мельнику О.І., Михайлову М.В., Михелєву І.А., Москвітіну Ю.О., Музика О.О., Негара О.К., Несмеянов А.М., Новаченко В.А., Павлову В.В., Паладію О.В., Панюшкіну С.О., Писогорло О.Д., Подмазко О.С., Подниколенко В.В., Приболовському І.М., Радковському Є.В., Репа А.В., Романенков В.Д., Рябуха В.А., Сенченко Т.М., Сенчук В.І., Сидоренко Н.З., Сидорчук В.І., Скальському В.А., Сорокіну В.К., Старченко С.Я., Титову О.Д., Токарчуку А.С., Тригуб В.О., Тригуб О.І., Федченко Л.А., Фудруй І.М., Цибулько О.В., Чебан В.І., Чорич Д.В., Чуприна М.О., Шарковському В.І., Шарову М.Ю., Швец О.В., Шевчук В.М., Щеглову О.І., Юдову О.В.}

^{На виконання вимог ухвали від 09.10.2017р. Державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області представлено суду довідку №1476/20/15-570801 від 18.10.2017р. та відомості №1455 від 20.10.2017р.}

^{З приводу доказового обґрунтування позивачем витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на відрядження, судом прийнято до уваги наступне.}

^{Як зазначалось вище, з матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням позивача є: м. Одеса, провулок Сабанський, 4а. Оскільки, вказані судна «Герої Шипки», «Герої Плевни» знаходились на перестої біля причалів Іллічівського морського торговельного порту (Іллічівського СРЗ), який є населеним пунктом поза межами основного місця роботи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрферрі») позивачу необхідно було нараховувати та сплачувати добові членам екіпажу суден, отже, нарахування добових членам екіпажу суден є необхідним для підтримання майна у належному стані.}

^{З представлених суду документів, а саме посвідчень про відрядження вбачається, що дійсно після закінчення строку дії договору №Д-1905 від 05.12.1997р. та до моменту прийняття орендодавцем об'єкту оренди Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» направлялись у відрядження члени екіпажів «Герої Шипки», «Герої Плевни».}

^{Наявними в матеріалах справи видатковими касовими ордерами підтверджуються обставини видачі працівникам грошових коштів на відрядження.}

^{Судом прийнято до уваги пояснення заявника, що частина виплат на відрядження здійснювалась у відповідності до видаткових касових ордерів. Інша ж частина перераховувалась на картки працівників через банк.}

^{Одночасно, судом прийнято до уваги, згідно довідки Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» суми заробітної плати та витрат на відрядження у відповідності до платіжних відомостей перераховуються робітникам з одним призначенням платежу «Зарахування заробітної плати та інших виплат згідно платіжних відомостей Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрферрі».}

^{Виходячи з того, що під час розгляду справи між сторонами виник спір щодо дійсного розміру збитків, які було завдано внаслідок зволікання орендодавця у прийнятті об'єкта оренди після закінчення строку дії договору, ухвалою від 06.12.2017р. судом було призначено судову експертизу по справі №910/18914/16, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.}

^{На вирішення судового експерта судом було поставлено наступні запитання: чи підтверджуються документально витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на утримання судна «Каледонія» за період з 06.12.2014р. по 06.03.2015р. на загальну суму 266 484,43 грн., в тому числі, витрати по стоянці судна в сумі 108 564,92 грн., витрати на заробітну плату в сумі 114 993,01 грн., витрати по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 42 926,90 грн.? Якщо ні, то визначити в якому розмірі означені витрати підтверджуються. Чи підтверджуються документально витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на стоянку суден «Герої Плевни», «Герої Шипки», «Каледонія» в розмірі 5 062 630,05 грн. та витрати на ремонт судна «Герої Плевни» в розмірі 30105 грн. за період з 07.03.2015р. по 11.08.2015р.? Якщо ні, то визначити в якому розмірі означені витрати підтверджуються. Чи підтверджуються документально витрати, понесені за період з 07.03.2015р. до 11.08.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на оплату забортної плати екіпажам суден «Герої Плевни», «Герої Шипки», «Каледонія» в сумі 2071832,44 грн. та сплаті єдиного соціального внеску на суму 543151,28 грн.? Якщо ні, то визначити в якому розмірі означені витрати підтверджуються. Чи підтверджуються документально витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на відрядження екіпажів суден «Герої Плевни» та «Герої Шипки» за період з 07.03.2015р. до 11.08.2015р. на суму 745 172,40 грн. Якщо ні, то визначити в якому розмірі означені витрати підтверджуються. Який розмір доходу отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» від експлуатації (у разі такої) у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. судна «Каледонія»? Який розмір доходу отримано Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» від експлуатації (у разі такої) у період 07.03.2015р. по 11.08.2015р. суден «Герої Плевни», «Герої Шипки»? Який загальний розмір витрат понесено Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на утримання у період з 06.12.2014р. по 11.08.2015р. судна «Каледонія»? Який загальний розмір витрат понесено Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на утримання у період з 07.03.2015р. по 11.08.2015р. суден «Герої Плевни», «Герої Шипки»?}

^{За наслідками проведення судової експертизи по справі експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз було складено висновок №17-7119/7120 від 30.03.2018р.}

^{Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.}

^{За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.}

^{У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.}

^{Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості. Належних та допустимих доказів зворотного матеріали справи не містять.}

^{У висновку судової експертизи зазначено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково нада них документів, документально підтверджуються витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр феррі» на утримання судна «Каледонія» за період з 06.12.2014 р. по 06.03.2015 р. на загальну суму 266484,43 грн., в тому числі, витрати по стоянці судна в су мі 108564,92 грн., витрати на заробітну плату в сумі 114993,01 грн., витрати по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 42926,90 грн.}

^{Експертами також встановлено, що документально підтверджуються витрати, понесені Товарист вом з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на стоянку суден «Герої Плев ни», «Герої Шипки», «Каледонія» в розмірі 5062630,05 грн. та витрати на ремонт судна «Герої Плевни» в розмірі 30105,00 грн. за період з 07.03.2015 р. по 11.08.2015р.}

^{У висновку №17-7119/7120 від 30.03.2018р. Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково нада них документів, документально підтверджуються витрати, понесені за період з 07.03.2015р. по 11.08.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на оплату заробітної плати екіпажам суден «Герої Плевни», «Герої Шипки», «Каледонія» в сумі 2071470,54 грн., та сплаті єдиного соціального внеску на суму 543016,18 грн.}

^{Експертом також встановлено, що документально підтверджується витрати, понесені Товарист вом з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на відрядження екіпажів суден «Герої Плевни» та «Герої Шипки» за період з 07.03.2015 р. по 11.08.2015 р. на суму 740056,80 грн.}

^{У висновку зауважено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково нада них документів, загальний розмір витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на утримання у період з 06.12.2014 р. по 11.08.2015р. судна «Каледонія», підтверджується наданими документами в сумі 701319,75 грн. Судовим експертом встановлено, що загальний розмір витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» на утримання у період з 07.03.2015 р. по 11.08.2015р. суден «Герої Плевни» та «Герої Шипки», підтверджується надани ми документами в сумі 8012443,65 грн.}

^{Тобто, з системного аналізу висновку судової експертизи полягає, що твердження позивача стосовно понесення останнім після закінчення строку дії договору витрат на утримання суден «Герої Плевни», «Каледонія» та «Герої Шипки» в загальному розмірі 8 713 763,40 грн. є документально підтвердженими.}

^{Одночасно, посилання відповідача 1 на те, що після закінчення строку дії договору позивачем використовувались судна «Герої Плевни» та «Герої Шипки» для здійснення господарської діяльності, а отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» було отримано відповідний прибуток, суд до уваги не приймає, в якості доказу спростування заявленого до стягнення розміру збитків, оскільки за наслідками проведення судової експертизи, експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз було встановлено, що проведеним дослідженням наданих матеріалів справи та додатково нада них документів, отримання доходу Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» від експлуатації у період з 07.03.2015р. по 11.08.2015 р. суден «Герої Плевни» та «Герої Шипки», докуме нтально не підтверджується.}

^{За таких обставин, виходячи з аналізу та оцінки представлених суду документів у сукупності, а саме платіжних відомостей, платіжних доручень про сплату єдиного соціального внеску, довідок Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» та Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, висновку судової експертизи, суд дійшов висновку щодо належної доказової обґрунтованості тверджень заявника стосовно понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» витрат на утримання збереження об'єкту оренди у належному стані, зокрема, т/х «Каледонія», т/х «Герої Шипки», т/х «Герої Плевни», а саме витрат по стоянці суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни», витрат по сплаті заробітної плати членам екіпажів означених суден та сплаті єдиного соціального внеску, витрат на відрядження екіпажів суден на загальну суму 8 713 763,40 грн.}

^{За висновками суду, причинно-наслідковий зв'язок у даному випадку полягає в тому, що витрати позивача на утримання суден, які були об'єктами оренди у відповідності до умов договору №Д-1905 від 05.12.1997р., було понесено Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрферрі» саме внаслідок протиправних дій Фонду державного майна України, що полягали у несвоєчасному вчиненні всього алгоритму дій, необхідних для своєчасного прийняття державного майна з оренди у порядку, що визначений чинним законодавством України. Тобто, у разі своєчасного прийняття орендодавцем об'єкту оренди після припинення договору, у орендаря був би відсутній обов'язок з утримання об'єкту, а отже понесення з цією метою певних витрат.}

^{Судом вказувалось, що вина, як обов'язкова складова збитків, презюмується. У даному випадку саме на заподіювала збитків покладається обов'язок довести відсутні вини. Проте, всупереч наведеного відповідачем 1 відсутність своєї вини у заподіянні збитків позивачу доведено суду належними та допустимими доказами не було.}

^{Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).}

^{Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.}

^{Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.}

^{Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.}

^{У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,}

^{вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від}

^{27 вересня 2001 року).}

^{Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.}

^{З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.}

^{За таких обставин, виходячи з наведеного вище, з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги всі представлені суду документи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення збитків, завданих останньому внаслідок винних протиправних дій відповідача 1, в сумі 8 713 763,40 грн., які складались з витрат на стоянку та обслуговування суден «Каледонія», «Герої Шипки», «Герої Плевни», виплату заробітної плати, витрат на відрядження членам екіпажів та єдиного соціального внеску, понесених після закінчення строку дії договору №Д-1905 від 05.12.1997р. до моменту прийняття об'єкта оренди орендодавцем, є правомірними та належним чином доказово обґрунтованими.}

^{Наразі, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.}

^{Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» передбачено, що до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.}

^{У сфері оренди державного майна Фонд державного майна України: виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності; бере участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договорів оренди (стаття 5 Закону України «Про Фонд державного майна України»).}

^{У ст.14 Закону України «Про Фонд державного майна України» зазначено, що фінансування та матеріально-технічне забезпечення Фонду державного майна України здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.}

^{Таким чином, відповідач 1, виступаючи орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та іншого майна реалізує державну політику у сфері оренди, тобто діє від імені Держави в цивільних правовідносинах в силу законодавчих приписів.}

^{Відповідно до приписів статті 174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.}

^{Цивільно-правова відповідальність держави може мати дві основні форми: а) безпосередньо за своїми зобов'язаннями; б) опосередкована, субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями державних установ і казенних підприємств.}

^{У випадках, коли відповідний компетентний орган державної влади діє від імені держави в цивільних правовідносинах, інша особа-кредитор має право висувати відповідні вимоги безпосередньо до держави як казни й одержувати задоволення від неї, а не від представників, що виступають від імені держави в цивільному обороті, і казна повинна нести безпосередню відповідальність за власними зобов'язаннями держави (як казни), коштами і майном державної скарбниці.}

^{Залежно від підстав виникнення держава несе відповідальність з договірних та позадоговірних зобов'язань. Підставою для відповідальності держави може бути, зокрема, невиконання або неналежне виконання зобов'язань, які виникають з договорів, укладених державою через компетентні органи державної влади. Тобто, відшкодування збитків у такому випадку здійснюється за рахунок держави органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а не за рахунок коштів на утримання органу державної влади. Вказану правову позицію висловлено Вищим господарським судом у постанові від 27.06.2017р. по справі №910/18914/16.}

^{Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.}

^{Згідно з приписами частини першої статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.}

^{За приписами статті 1 Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено Указом №460/2011 від 13.04.2011р. Президента України, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр).}

^{У відповідності до статті 4 вказаного Положення Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.}

^{За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» про стягнення Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» збитків в сумі 8 713 763,40 грн., що завдані Фондом державного майна України.}

^{Пунктом 5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.}

^{За приписами ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.}

^{Порядок розподілу судових витрат визначено у ст.129 Господарського процесуального кодексу України.}

^{Згідно ч.ч.1, 3 вказаної статті судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.}

^{Отже, за висновками суду, судовий збір за подання позову в сумі 130 706,45 грн. (з урахуванням кінцевої визначеної позивачем суми позовних вимог) та витрати на оплату судової експертизи в сумі 12 012 грн., понесення яких позивачем підтверджується платіжним дорученням №298 від 13.03.2018р., підлягають віднесенню на відповідача 1.}

^{Одночасно, суд звертає увагу заявника на те, що згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.}

^{Проте, відповідного клопотання заявником подано не було, що вказує на відсутність у даному випадку у суду підстав для сповнення позивачу частини сплаченого судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.}

^{Одночасно, враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, з огляду на кінцеві висновки суду щодо задоволення позовних вимог, судові витрати за оскарження судових актів залишаються за особою, яка їх понесла.}

^{З приводу вимог заявника про стягнення з відповідачів судових витрат в сумі 52080 грн., сплачених за проведення економічного дослідження, суд зазначає наступне.}

^{Як вказувалось вище, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст.123 Господарського процесуального кодексу України).}

^{Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.}

^{Оскільки фактично грошові кошти 52080 грн. було сплачено за проведення економічного дослідження, а не судової експертизи, а отже, останні не підлягають розподілу у порядку ст.ст.129, 237 Господарського процесуального кодексу України.}

^{Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для покладення витрат в сумі 52080 грн. на відповідачів як судових витрат.}

^{Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,}

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м.Київ, вул.Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (65014, Одеська обл., місто Одеса, провул.Сабанський, будинок 4-А, ЄДРПОУ 20957025) збитки в сумі 8 713 763,40 грн., завдані Фондом державного майна України (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, будинок 18/9, ЄДРПОУ 00032945).

3. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, будинок 18/9, ЄДРПОУ 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (65014, Одеська обл., місто Одеса, провул.Сабанський, будинок 4-А, ЄДРПОУ 20957025) судовий збір в розмірі 130 706,45 грн. та витрати на оплату судової експертизи в сумі 12 012 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 10.08.2018р.

Суддя Спичак О.М.