Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 766/1105/16-ц

провадження № 61-16786св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А., суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя - доповідач), Ступак О. В., УсикаГ. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - Херсонська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року у склад судді Гаврилова Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради про визнання незаконним та скасування наказів.

Позов обгрунтовано тим, що з 1998 року вона працювала вчителем у Херсонській спеціалізованій школі І-ІІІ степенів №52. З 2000 року вона переведена на посаду заступника директора з методичної та науково-дослідної роботи, а з січня 2013 року по березень 2016 року перебувала у відпустці по догляду за дітьми до трьох років. У березні 2016 року після виходу із відпустки її було ознайомлено із наказом №61 від 03 березня 2016 року «Про перерозподіл функціональних обов'язків заступників директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 2016 навчальному році». У зв'язку з чим на неї було покладено нові обов'язки, які не відповідають її кваліфікації, а саме з організації позакласної та позашкільної виховної роботи, здійснення методичного керівництва виховним процесом. Також позивачу було надано для ознайомлення наказ від 31 серпня 2015 року «Про перерозподіл функціональних обов'язків між директором та його заступниками у 2015-2016 навчальному році». Між нею та адміністрацією школи виник конфлікт, але вона продовжувала виконувати обов'язки, покладені на неї згідно з посадовими обов'язками 2000 року заступника директора з методичної та науково-дослідної роботи. В результаті зазначеного конфлікту між сторонами відповідачем було видано незаконні накази про неналежне виконання позивачем покладених на неї обов'язків. Позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ № 61 від 03 березня 2016 року «Про перерозподіл функціональних обов'язків заступників директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 2016 році», наказ № 82 від 21 березня 2016 року «Про своєчасне надання звітності про харчування учнів першого-четвертого класів та пільгових категорій за березень 2016 року», наказ №83 від 22 березня 2016 року «Про відповідальність за невиконання розпорядження директора», наказ № 92 від 28 березня 2016 року «Про невиконання обов'язків покладених на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_3».

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року в позові ОСОБА_3 до Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що кваліфікаційні вимоги для всіх заступників директора загальноосвітнього навчального закладу є однаковими: повна вища освіта за професією «вчитель» та стаж науково-педагогічної роботи не менше 2 років. Тобто позивач, яка має стаж роботи з 1998 року за професією «вчитель», «психолог», має достатню кваліфікацію, щоб працювати на зазначеній посаді. Відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 1205 від 06 грудня 2010 року «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» у навчальних закладах не передбачена посада «заступника директора з методичної та науково-дослідницької роботи». Тобто позивач не могла працювати на посаді, якої за штатним розписом не існує.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі пункту 2.10 трудового контракту від 27 травня 2008 року, підпункту 4.2 пункту 4 посадової інструкції директора загальноосвітнього навчального закладу, роз'яснень, наданих начальником Управління освіти Херсонської міської ради педагогічний працівник школи зобов'язаний виконувати розпорядження і накази директора закладу, який є органом уповноваженим власником і має право та повноваження вирішувати питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що із вказаних наказів позивач не визнає та оскаржує у судовому порядку лише три накази: наказ №61 від 03 березня 2016 року, наказ № 82 від 21 березня 2016 року та наказ №83 від 22 березня 2016 року. Законність інших трьох наказів: № 77, № 78, № 79 від 17 березня 2016 року позивач не оспорює. Однак невиконання цих трьох наказів також було підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2017 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_11, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що спірні накази про покладення обов'язків на ОСОБА_3 як заступника директора з навчально-виховної роботи видані повноважною особою в межах повноважень та відповідно до займаної нею посади.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що невиконання таких обов'язків до декретної відпустки не звільняє позивача від виконання функціональних обов'язків з навчально-виховної роботи відповідно до посади, до виконання якої позивач приступила після виходу з декретної відпустки, про що свідчить її особисто подана заява.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що накази № 61 від 03 березня 2016 року, № 82 від 21 березня 2016 року та № 83 від 22 березня 2016 року, а також наказ № 92 від 28 березня 2016 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідають вимогам закону, що підтверджується актами про відмову від виконання обов'язків та поясненнями.

Апеляційний суд також погодився з висновками суду першої інстанції про те, що на підставі підпункту 4.2 пункту 4 посадової інструкції директора загальноосвітнього навчального закладу директор має право заохочувати та застосовувати дисциплінарну відповідальність до працівників закладу.

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2017 року.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

13 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за указаним позовом призначено до судового розгляду.

20 червня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на припущеннях та повністю не відповідають фактичним обставинам справи. Згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336 до посадових інструкцій може бути внесено зміни, доповнення лише на підставі наказу керівника підприємства, установи організації за згодою працівника. Статтею 31 КЗпП України заборонено власнику або уповноваженому ним органу вимагати від працівника виконання роботи не обумовленої трудовим договором. Позивача ознайомлено з посадовими обов'язками заступника директора з методичної та науково-дослідницької роботи, в яких було визначено коло функціональних обов'язків покладених на неї. Інших наказів щодо переміщення позивача чи про переведення на іншу посаду або про зміну назви посади відповідачем не видавалися, а позивачем не підписувалися. З 2000 року позивач займала посаду заступника директора з методичної та науково - дослідницької роботи і не було переведено на інші посади, зокрема на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи. Суди не надали правової оцінки усім обставинам справи, а саме щодо відсутності наказів про зміну назви посади та наказу про внесення змін до посадових обов'язків позивача у 2010 році. Суди також не звернули уваги на те, що згідно з наказом № 196 «Про затвердження посадових інструкцій працівників школи відповідно до посад штатного розкладу» вона не була ознайомлена, про що свідчить відсутність її підпису на цьому наказі. Під час огляду відповідної інструкції в суді першої інстанції нею було виявлено наявність її підпису. Проте вона заперечувала факт підписання нею цієї інструкції, про що було заявлено неодноразові клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Проте судом першої інстанції у задоволені клопотання про призначення почеркознавчої експертизи було відмовлено, а суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув це клопотання. Суди не перевірили наявність правових підстав для зміни назви посади позивача та зміни її функціональних обов'язків. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що наказ Міністерства освіти та науки України від 06 грудня 2010 року № 1205 «Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» втратив чинність лише з 01 вересня 2012 року, а зміна назви посади, яку замає позивач, на думку відповідача відбулася у 2010 році, коли цей наказ ще не набув чинності. Призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загально - освітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу. Тому дисциплінарне стягнення до неї має застосовуватися лише Управлінням освіти. Пунктом 3 статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» визначено заборону відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов'язків на виконання робіт, не передбачених трудовим договором без згоди педагогічного працівника. Відмова педагогічного працівника від виконання робіт, не передбачених трудовим договором не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарних стягнень.

У червні 2017 року Херсонська спеціалізована школа І - ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради подав заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій установлено всі обставини справи, надано оцінку доказам у справі, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, просило відхилити касаційну скаргу, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 25 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 серпня 1998 року ОСОБА_3 прийнята на посаду вчителя біології та охорони життя у загальноосвітню школу І - ІІІ ступенів № 52 м. Херсона.

01 вересня 2000 року ОСОБА_6 призначено на посаду заступника директора з методичної та науково-дослідницької роботи загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів № 52 м. Херсона, якій в 2002 році надано статус Херсонської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови.

Наказом Херсонської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради від 31 серпня 2010 року № 93к змінено прізвище заступника директора ОСОБА_6 на ОСОБА_3 з 01 вересня 2010 року (а. с. 55).

Наказом Управління освіти Херсонської області від 05 липня 2010 року затверджено новий штатний розклад школи № 52, згідно якого посада «заступник директора з методичної та науково-дослідницької роботи» не передбачена (а. с.78-82).

Відповідно до наказу директора Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради № 196 від 27 серпня 2010 року затверджена посадова інструкція заступника директора з навчально-виховної роботи, в якій міститься підпис ОСОБА_6 (а. с.48 - 53).

Таким чином, судами установлено, що відповідно до затвердженої інструкції відсутня посада «заступник директора з методичної та науково - дослідної роботи».

Судами встановлено, що з 14 січня 2013 року по 02 березня 2016 року позивач ОСОБА_3 перебувала у декретній відпустці та відпустці по догляду за дитиною.

02 березня 2016 року позивач ОСОБА_3 подала заяву як заступник директора з навчально - виховної роботи про вихід з 03 березня 2016 року з відпустки по догляду за дитиною до 3-х років, про що виданий наказ № 21- к від 03 березня 2016 року (а. с.56 - 57).

Наказом Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради № 61 від 03 березня 2016 року перерозподілено функціональні обов'язки заступників директора ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 2016 році та покладено на ОСОБА_3 відповідальність за харчування учнів та дітей пільгових категорій та інші обов'язки, як заступника директора з навчально-виховної роботи (а. с. 61 - 75).

Судами встановлено, що ОСОБА_3 з вищевказаним наказом ознайомлена, але відмовилася його підписувати, оскільки не згодна з пунктами, які не виконували до декретної відпустки.

За таких обставин суди дійшли правильно висновку про те, що розподіл обов'язків покладено на директора школи і питання перерозподілу функціональних обов'язків заступника директора вирішено в межах його повноважень.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наказом Херсонської спеціалізованої школи І - ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради № 82 від 21 березня 2016 року в межах функціональних обов'язків покладених на ОСОБА_3 як заступника директора з навчально-виховної роботи, зобов'язано останню надати відомості про харчування учнів 1- 4 класів та дітей пільгових категорій за березень 2016 року. З цим наказом позивач ознайомлена, але не погодилась, посилаючись на те, що ці функції до її обов'язків не входять (а. с. 12).

У зв'язку з відмовою виконувати покладені на ОСОБА_3 обов'язки наказом Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради № 83 від 22 березня 2016 року зобов'язано своєчасно надати звітність про харчування учнів за березень 2016 року та попереджено за невиконання розпоряджень директора школи про особисту відповідальність позивача (а. с.13).

За змістом статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисциплiни до працiвника може бути застосовано тiльки один з таких заходiв стягнення: догана або звiльнення.

Судами встановлено, що 28 березня 2016 року у зв'язку з невиконанням наказів директора школи винесено наказ № 92 «Про невиконання обов'язків покладених на заступника директора з навчально-виховної роботи ОСОБА_3» й оголошено догану ОСОБА_3, попереджено її про звільнення за систематичне невиконання своїх обов'язків на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (а.с.14).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно наказу Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради № 102-к від 13 серпня 2018 року та наказу Управління освіти Херсонської міської ради № 1223-к від 11 серпня 2016 року трудовий договір між сторонами розірвано за заявою ОСОБА_3 на підставі статті 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника).

З огляду на викладене, з урахуванням встановлених обставин у справі суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні накази про покладення обов'язків на ОСОБА_3 як заступника директора з навчально-виховної роботи видані повноважною особою в межах повноважень та відповідно до займаної позивачем посади.

Відповідно до пункту 3.8 посадової інструкції директора загальноосвітнього закладу № 52 ОСОБА_7, затвердженої наказом начальника Управління освіти Херсонського міськвиконкому №809-к від 29 серпня 2003 року, директор визначає посадові обов'язки працівників, створює умови для підвищення рівня їхньої професійної майстерності.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди обґрунтовано не взяли до уваги доводи ОСОБА_3 щодо невиконання обов'язків, покладених на неї відповідно до наказу від 03 березня 2016 року № 61 так як ці обов'язки вона не виконувала раніше (до декретної відпустки), з тих підстав, що не виконання цих обов'язків у той час не звільняє позивача від виконання функціональних обов'язків з навчально-виховної роботи відповідно до посади, до виконання якої ОСОБА_3 приступила після виходу з декретної відпустки, про що свідчить її особисто подана заява.

З урахуванням встановлених обставин у справі, відмовляючи у позові, суди дійшли висновку про те, що накази відповідача № 61 від 03 березня 2016 року, №82 від 21 березня 2016 року та №83 від 22 березня 2016 року, а також наказ відповідача №92 від 28 березня 2016 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідають вимогам закону.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до правильного висновку, що оскаржувані накази є правомірними, видані відповідачем у межах наданих йому повноважень як директора, відповідають вимогам КЗпП України та зумовлені змінами в організації виробництва та праці й відсутні правові підстави для визнання дій відповідача щодо видання цих наказів незаконними та їх скасування. Невідповідність вказаних наказів вимогам чинного трудового законодавства України та відсутність підстав для їх видання належними та допустимими доказами позивачем не доведена.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що між сторонами трудові відносини припинено, тому будь-яких негативних наслідків для трудових прав ОСОБА_3 оскаржувані накази не створюють та не порушують її права та законні інтереси.

Посилання позивача про те, що з 2000 року позивач займала посаду заступника директора з методичної та науково-дослідницької роботи і не було переведено на інші посади, зокрема на посаду заступника директора з навчально-виховної роботи, а також відсутні накази про зміну назви посади та про внесення змін до посадових обов'язків позивача у 2010 році є безпідставним, з огляду на таке.

Із установлених судами обставин та матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Міністерства освіти та науки України № 1205 від 06 грудня 2010 року «Про затвердження Типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» у навчальних закладах не передбачена посада заступника директора з методичної та науково-дослідницької роботи, а отже, позивач не могла займати посаду, яка не існує за штатним розписом.

Крім того, з наявної у справі копії трудової книжки ОСОБА_3, на підставі наказу від 27 серпня 2010 року № 196 внесено запис, а саме - змінено назву посади «заступник директора з методичної та науково-дослідницької роботи» на «заступник директора з навчально-виховної роботи» (а. с. 46), що відповідає штатному розпису Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступеню № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради станом на 01 липня 2010 року (а.с. 47) та підтверджується особистим підписом ОСОБА_3 під посадовою інструкцією заступника директора з навчально-виховної роботи 30 серпня 2018 року (а. с. 48-53).

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що наказ Міністерства освіти та науки України від 06 грудня 2010 року № 1205 «Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів» набув чинності лише з 01 вересня 2012 року, а зміна назви посади відбулася у 2010 році, коли цей наказ ще не набув чинності не заслуговують на увагу суду, з огляду на таке.

Набрання чинності наказом Міністерства освіти і науки України №1205 від 06 грудня 2010 року зумовило здійснення перегляду штатного розпису та внесення в нього змін у зв'язку з упорядкуванням штатів та штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, директором школи ОСОБА_7 27 серпня 2010 року було видано наказ № 196 «Про затвердження посадових інструкцій працівників школи, відповідно до посад штатного розпису», який не є предметом спору у конкретній справі та не оспорювався позивачем.

Разом з тим, позивач перебувала у декретній відпустці до березня 2016 року і у заяві про вихід на роботу позивач зазначає її посаду як заступника директора з навчально-виховної роботи, вчителя біології (а.с. 56), а також затвердження такої посади підтверджується штатним розписом школи станом на 01 січня 2016 року (на час виходу на роботу ОСОБА_3 з декретної відпустки), що також спростовує її доводи касаційної скарги щодо незаконності спірних наказів.

У зв'язку з цим посилання позивача на наявність атестаційного листа працівника ОСОБА_3 із зазначенням попередньої посади суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки обов'язок керівників закладів щодо приведення штатного розпису закладів у відповідність до наказів Міністерства освіти і науки України від 06 грудня 2010 року №1205 «Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів», встановлено перш за все самими наказом, а також окремими наказами Управління освіти Херсонської міської ради в безпосередньому підпорядкуванні якого знаходиться Херсонська спеціалізована школа І - ІІІ ступеню № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради.

Відповідно до пункту відповідно до підпунктів 5.2.5, п.5.2.7 Положення про управління освіти Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради 26 серпня 2011 року № 336 (далі - Положення), керівник управління за погодженням заступника міського голови, призначає на посаду та звільняє з посади керівників підпорядкованих комунальних закладів і установ освіти, заохочує та накладає дисциплінарні стягнення на працівників управління освіти та керівників навчальних закладів та установ освіти. Заохочення та накладання дисциплінарних стягнень на заступників керівників закладів освіти міста керівником управління освіти не передбачено (а. с.181 -203).

Відповідно до пункту 4.2. Статуту Херсонської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 52 з поглибленим вивченням української мови Херсонської міської ради (далі - Статут) директор надає управлінню освіти подання на призначення на посаду та звільнення з посади заступників директора, інших педагогічних працівників ( а.с. 100-121).

Відповідно до пунктів 2.8, 2.10 трудового контракту від 27 травня 2008 року, укладеного між Управлінням освіти Херсонської міської ради та директором загальноосвітнього навчального закладу спеціалізованої школи № 52 з поглибленим вивченням української мови, директор школи накладає на працівників закладу стягнення за порушення трудової дисципліни у відповідності до законодавства України, крім звільнення педагогічних працівників загальноосвітнього навчального закладу. Відповідно до підпунктів 4.2 пункту 4 посадової інструкції № 14 директора загальноосвітнього навчального закладу № 52 ОСОБА_7 директор має право заохочувати і притягати до дисциплінарної відповідальності працівників закладу.

Таким чином, як встановлено судами, директор спеціалізованої школи одночасно з Управлінням освіти Херсонської міської ради здійснює функції щодо призначення на посаду та звільнення з посади своїх заступників та інших педагогічних працівників закладу, їй делеговано повноваження із заохочення та накладення дисциплінарних стягнень на цю категорію працівників закладу, а також до її повноважень належить складання колективного договору, правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових обов'язків працівників, надання права на укладання господарських договорів, ведення кадрової роботи, надання статистичної звітності.

Тому доводи касаційної скарги про те, що призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загально - освітнього навчального закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника загальноосвітнього навчального закладу, а дисциплінарне стягнення до неї має застосовуватися лише Управлінням освіти Херсонської міської ради є безпідставними, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи, а саме: Статутом, трудовим контрактом від 27 травня 2008 року, посадовою інструкцією директора загальноосвітнього навчального закладу та Положенням, на підставі яких директор має усі повноваження щодо заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників навчального закладу.

Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачем, як у суді першої так і у суді апеляційної інстанції, було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з тих підстав, що посадову інструкцію вона не підписувала, але судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні цього клопотання, а суд апеляційної інстанції взагалі не розглянув таке клопотання, не спростовують висновків судів. Суди визначилися, що вирішення спору можливе на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без призначення експертизи, що випливає із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про призначення у справі судово -почеркознавчої експертизи за необґрунтованістю ( а. с. 195).

Відмова у призначенні експертизи не вплинула на з'ясування обставин справи на підставі поданих сторонами докази.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими судами, дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові про визнання незаконними та скасування наказів, інші доводи касаційної скарги не мають правового значення для їх перевірки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав позивача.

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 06 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик