КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 823/5246/15 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Літвіної Н.М.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _3 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича (далі - відповідач, уповноважена особа) про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 11 від 09 вересня 2015 року «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними» в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу №76702 від 05.02.2015 року та переказу коштів (транзакції) здійсненої ОСОБА_4 05.02.2015 року в сумі 195000,00 грн. на підставі платіжного доручення №4144 від 05.02.2015 року на рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1; зобов'язання відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ КБ «Стандарт» рахунок НОМЕР_2 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також апелянт звертав увагу суду на те, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок «дроблення» великого вкладу іншого клієнта з метою створення штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування коштів за рахунок держави, а відтак укладений договір банківського вкладу між позивачем та банком є нікчемним.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, позивач є вкладником ПАТ «КБ «Стандарт» згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 76702 від 05.02.2015 року.
Відповідно до квитанції № 4144 від 05.02.2015 року, клієнт ПАТ «КБ «Стандарт» ОСОБА_4 перерахував на банківський рахунок позивача НОМЕР_1 кошти у сумі 195000 грн.
Також, 05.02.2015 року на депозитний рахунок позивача було внесено кошти в сумі 5000 грн.
Станом на 19.02.2015 року на рахунку позивача знаходились кошти в сумі 200000 грн. 00 коп.
11 лютого 2015 року правлінням Національного банку України було прийнято рішення № 90/БТ «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку».
Даним рішенням ПАТ «КБ «Стандарт» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та установлено певні обмеження в його діяльності.
При цьому, це рішення є банківською таємницею.
18 лютого 2015 року правлінням Національного банку України прийнято постанову № 116 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» до категорії неплатоспроможних».
19 лютого 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови правління Національного банку України № 116 прийнято рішення № 38 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Стандарт», згідно з яким розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Стандарт» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 20 лютого 2015 року по 19 травня 2015 року включно.
18 травня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 101 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Стандарт», яким продовжено здійснення тимчасової адміністрації по 18 червня 2015 року.
18 червня 2015 року правлінням Національного банку України прийнято рішення «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» № 385.
19 червня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» № 120, яким запроваджено процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» строком на 1 рік з 19 червня 2015 року по 18 червня 2016 року включно та Грицака Ігоря Юліановича призначено уповноваженою особою.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 208 від 12 листопада 2015 року «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» та делегування повноважень ліквідатора банку» з 16 листопада 2015 року призначено відповідача.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 903 від 02 червня 2016 року «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «КБ «Стандарт» та делегування повноважень ліквідатора» продовжено строк здійснення процедури ліквідації названого банку на два роки по 18 червня 2018 року включно.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» «Про тимчасове обмеження здійснення банком на час ліквідації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами» № 2/2-ОД від 19 червня 2015 року тимчасово обмежено здійснення банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам, в тому числі позивачеві, на час проведення досудового розслідування правоохоронними органами.
17 червня 2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Стандарт» звернулася до Подільського районного управління ГУ МВС України в місті Києві із заявою № 556 про кримінальне правопорушення, відповідно до якої просив зареєструвати її у ЄРДР та розпочати досудове розслідування кримінального провадження.
Подільське районне управління ГУ МВС України в місті Києві своїм листом від 07 жовтня 2015 року за вихідним № 55/15909 повідомило уповноважену особу Фонду гарантування про те, що заява про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована у Подільському РУ ГУМВС України в місті Києві.
В даному листі також вказано, що 23 червня 2015 року відомості щодо протиправних дій фізичних осіб при перерахуванні грошових коштів із власних рахунків, відкритих у банку, внесено до ЄРДР за № 12015100070004281. Попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.
09 вересня 2015 року відповідачем було видано наказ № 11 «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними». Даним наказом визнано нікчемним правочин по переказу грошових коштів від клієнта ПАТ «КБ «Стандарт» ОСОБА_4 на банківський рахунок позивача НОМЕР_1 у розмірі 195000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09 серпня 2012 року (далі - Положення № 14).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 26 цього ж Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
В пп. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:
- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.
Частинами 2, 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.
Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено підстави, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється Фондом відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.
Перевіряючи правильність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку, має місце факт внесення коштів в розмірі 195 000 грн. на рахунок позивача НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «КБ «Стандарт» за договором банківського вкладу № 76702 від 05 лютого 2015 року, що підтверджується квитанцією № 4144 від 05 лютого 2015 року, копія якого міститься в матеріалах справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що умови договору № 76702 від 05 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та банком, не містять обмежень щодо зарахування коштів на рахунок позивача від інших осіб.
Вимогами ст.72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для відмови у відшкодуванні коштів, що знаходяться на рахунку позивача, матеріали справи не містять.
Доводи апелянта про те, що вказаний правочин з перерахування коштів на рахунок позивача є нікчемним, оскільки кошти надійшли наслідок «розбивки» великого вкладу іншого клієнту з метою створення штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на відшкодування коштів за рахунок держави, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не наділяє уповноважену особу Фонду правом визнавати нікчемними правочини, укладені між фізичними особами - клієнтами банку з третіми особами, а тому, висновки про безпідставність операції перерахування ОСОБА_4 на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 195000 грн. є помилковими.
Платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку ОСОБА_4 на рахунок позивача, не є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України. Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.07.1018 року у справі № 826/1476/15.
Враховуючи наведене та те, що підставою для відмови позивачу у включенні даних про його рахунки до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, слугував саме наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» Грицака І.Ю. № 11 від 9 вересня 2015 року «Про визнання правочинів (договорів) нікчемними», в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів щодо рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що вказаний наказ підлягає скасуванню.
Крім того, в контексті наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що за відсутності підстав нікчемності правочину уповноважена особа Фонду зобов'язана включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак вказаних дій не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або недоведеність матеріалами справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Стандарт» Ірклієнка Юрія Петровича - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Н.М. Літвіна
