ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 липня 2018 року

справа № 808/2238/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання - Сколишев О.О., за участю представника позивача - Можари О.О., представника відповідача - Шавла Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (суддя у 1 інстанції - Батрак І.В., рішення ухвалено у залі судового засідання Запорізького окружного адміністративного суду в м.Запоріжжя 14 березня 2018 року, повний текст складено 23 березня 2018 року) у справі №808/2238/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський елеватор» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільнянський елеватор» (далі - позивач, товариство, ТОВ «Вільнянський елеватор») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 06 липня 2017 року №№0009001402, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на сумі 43254195,00 грн. та №009011402, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на сумі 40384234,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, з урахуванням уточнень та додаткових пояснень, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 29.06.2017 року №367/08-01-14-02/36474844 ґрунтуються на припущеннях щодо недійсності вчинених позивачем з його контрагентом правочинів. Також зазначає, що він розрахувався з ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» шляхом видачі зазначеним контрагентам простих векселів, ще до моменту визнання контрагентів банкротами та до моменту їх ліквідації. Зазначені видані векселя в рахунок погашення заборгованості перед вказаними контрагентами відображені в Реєстрі виданих векселів ТОВ «Вільнянський елеватор», в бухгалтерському обліку використані, як бланки суворої звітності, бланки векселів АА 2391610, АА 2391611, АА 2391612, АА 2391613 списані, що підтверджується актами списання бланків від 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 30.04.2014 року, 30.06.2014 року. При цьому, вказує, що господарські операції з видачі векселів в погашення заборгованості були проведені з запізненням 18.01.2017 року, тобто зазначена господарська операція була відкоригована в бухгалтерському обліку в момент складання річної бухгалтерської та податкової звітності за 2016 рік, про що свідчить бухгалтерська довідка від 18.01.2017 року. Зауважує, що в бухгалтерському обліку з моменту видачі векселя обліковується заборгованість за кожним виданим векселем, а не за контрагентом, оскільки векселедержателем після його видачі може бути будь-яка інша юридична або фізична особа, тобто після видачі векселя він може бути проданий, переведений (індосований) особою якій видавався вексель будь-якій іншій особі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0009001402 від 06.07.2017 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 43254195,00 грн., з них 28836130,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 14418065,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; податкове повідомлення-рішення №009011402 від 06.07.2017 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 40384234,00 грн., з них 26922823,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 13461411,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем не надано належної оцінки письмовим доказам стосовно відсутності у контрагента ТОВ «МАКОНД_ЛЮКС» трудових ресурсів, основних засобів та фондів тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності, при цьому він не є імпортером або виробником. Щодо врегулювання безнадійної заборгованості вказує, що підприємством не надані будь-які документи, які свідчили про вжиті заходи погашення кредиторської заборгованості ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» або звернення до суду стосовно стягнення такої заборгованості з ТОВ «Вільнянський елеватор». Належних та допустимих доказів щодо надання витребуваної інформації щодо непогашеної станом на 01.01.2015 року кредиторської заборгованості по зазначеним контрагентам та її документального підтвердження представниками позивача не надано, як і не надано документи, які б свідчили про звернення кредиторів на примусове стягнення майна боржника та в ході перевірки їх наявність не встановлена.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, винесено з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що товариство з обмеженою відповідальністю «Вільняський елеватор» зареєстроване в якості юридичної особи 16.04.2009 року. Видами діяльності за КВЕД є: 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.10 Складське господарство; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

У період з 28.02.2017 року по 14.04.2017 року відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вільнянський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2017 року №232/08-01-14-02/36474844.

У зв'язку з надходженням заперечень до акту перевірки та наданням підприємством додаткових документів, які не досліджувалися під час перевірки, на підставі вимог пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказом керівника ГУ ДФС у Запорізькій області призначена позапланова документальна виїзна перевірка підприємства з питань, що викладені у запереченнях на акт перевірки від 24.04.2017 року №132/08-01-14-02/364748445 тривалістю - 10 робочих днів, починаючи з 31 травня 2017 року, яку на підставі наказу від 14.06.2017 року №1503 продовжено на 5 робочих днів, починаючи з 15 червня 2017 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 29.06.2017 року №367/08-01-14-02/36474844.

Не погодившись з висновками акту перевірки від 29.06.2017 року №367/08-01-14-02/36474844 позивач подав заперечення.

Листом від 03.07.2017 року №7836/10/08-01-14-02-08 відповідач повідомив товариство, що з урахуванням результатів розгляду заперечень та доповнень до заперечень до акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Вільнянський елеватор» від 24.04.2017 року №232/08-01-14-02/36474844, результатів позапланової перевірки від 29.06.2017 року №367/08-01-14-02/36474844 висновки акту планової перевірки викладені у наступній редакції:

Позивачем порушено пп. 14.1.11, пп. 14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26922823,00 грн., в тому числі по періодам: 2016 рік - 26922823,00 грн. ; пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну су 28836130,00 грн., в тому числі по періодам: серпень 2016 року - 3417238,00 грн., вересень 2016 року - 15778416,00 грн., жовтень 2016 року - 2636594,00 грн., листопад 2016 року - 5803009,00 грн., грудень 2016 року - 1200873,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на те, що позивач декларував придбаний у ТОВ «Маконд-люкс» товар: сільськогосподарську продукцію, в тому числі: пшениця, кукурудза, соняшник, ячмінь, який фактично є товаром невідомого походження, оскільки відсутнє його придбання по ланцюгу постачання. По рахунку 631 «розрахунки зх. Постачальниками» станом на 01.01.2015 року, 01.01.2016 року, 01.01.2017 року рахується кредиторська заборгованість по постачальникам ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп», коригування податкового кредиту проведено не було. Договори, інші первинні документи, які б підтверджували зміну первісного кредитора або наявність його правонаступника, до перевірки не надані та в ході перевірки їх наявність не встановлена.

На підставі акту перевірки від 24.04.2017 року №232/08-01-14-02/36474844, з урахуванням акту від 29.06.2017 року №367/08-01-14-02/36474844 з питань, що викладені у запереченнях від 15.05.2017 року №17, відповідачем 06.07.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№009011402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 40384234,00 грн., в тому числі 26922823,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 13461411,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0009001402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 43254195,00 грн., в тому числі 28836130,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 14418065,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

При цьому, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вільнянський елеватор» («Покупець») та ТОВ «Маконд-люкс» («Продавець») укладено ряд договорів купівлі-продажу, які наведені в додатку №8 до акту планової перевірки від 24.04.2017 року №232/08-01-14-02/36474844, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених договором прийняти та оплатити відповідну сільськогосподарську продукцію, зокрема, насіння соняшника, пшеницю, кукурудзу, ячмінь урожаю 2015, 2016 років, у відповідній кількості, яка передбачена умовами договору за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору. Пунктами 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 4.1 Договорів ціна товару, що поставляється за цими договорами вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару покупцем, згідно виставленого продавцем рахунку-фактури. Ціни за одиницю товару на момент укладання договору можуть на протязі дії договору змінюватися за погодженням сторін, які оформлюються видатковими накладними та рахунками-фактурами. Прийом-передача продукції здійснюється за кількістю: на підставі товаросупроводжувальних документів (або акт прийому-передачі). Товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної і виписаного акту прийома-передачі товару. Розрахунок за продукцію здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або іншим способом не забороненим чинним законодавством України.

Реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, що відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України та які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних на прийняте насіння з визначенням якості по середньодобовому зразку тощо. Факту наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється. Придбаний у контрагента товар оприбутковано позивачем та використаний ним у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію одержану по контрагенту позивача, не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки, оскільки вона не спростовує дійсність укладених ТОВ «Вільнянський елеватор» з контрагентом правочинів щодо придбання товару та не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Також, є безпідставними посилання відповідача на невідповідність форми видаткових накладних приписам чинного законодавства, оскільки сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.1995 року №710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 року на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994 року. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей, а тому відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства товариством.

Також, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

Стосовно висновку відповідача про наявність та продуктивність зерно метальної машини у ТОВ «Маконд-люкс» та відповідно сумнівів щодо фізичної можливості здійснення ним поставки, то вони є лише припущеннями, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини суду не доведені: в акті перевірки не зазначено марку автомобіля, тип зернометальної машини, її характеристик.

Також є помилковими доводи відповідача про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, з огляду на те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договору, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочину та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчиненого правочину з контрагентом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

При цьому, посилання на вирок Печерського районного суду від 31.08.2017 року у справі №757/46751/17-к та наявність кримінальних проваджень не приймаються до уваги, оскільки відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини.

Також слід зазначити, що при визнанні договору нікчемним податковим органом не дотримано приписів законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку, не надано доказів про умисність укладання угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. А безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, на що посилається відповідач, не підтверджена у встановленому законом порядку жодним доказом, сам висновок носить характер припущення.

Отже, отримання позивачем сільськогосподарської продукції від ТОВ «Маконда-люкс», здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведених перевірок.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Щодо відображення в акті перевірки кредиторської заборгованості з постачальниками та визнання цієї заборгованості безнадійною слід зазначити наступне.

До такого висновку контролюючий орган дійшов з огляду на те, що ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» визнані господарським судом банкрутами та ліквідовані ще на протязі 2014 року, у зв'язку з чим заборгованість позивача перед вказаними підприємствами є безнадійною заборгованістю згідно з положеннями пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Разом з тим, поняття сумнівної та безнадійної заборгованості визначено в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237.

Так, згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Під сумнівним боргом розуміється поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Крім того, відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, зокрема, визначається як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків від 01.06.2014 року, відповідно до якого заборгованість ТОВ «Вільнянський елеватор» перед ПП «Ін-тегро» складала 227936,77 грн.

При цьому, ТОВ «Вільнянський елеватор» та ПП «ІН-ТЕГРО» дійшли згоди про погашення заборгованості в вказаної сумі шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Ін-тегро», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 01.06.2014 року ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «ІН-ТЕГРО» вексель серії АА 2391610 від 01.06.2014 року на суму 227936,77 грн.

Також, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 03.02.2014 року заборгованість ТОВ «Вільнянський елеватор» перед ПП «Политонтрейд» складала 47450,00 грн. При цьому «Вільнянський елеватор» та ПП «Политонтрейд» дійшли згоди про погашення заборгованості в вказаній сумі шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Политонтрейд», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 03.02.2014 року ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «Политонтрейд» вексель серії АА 2391611 від 03.02.2014 року на суму 47450,00 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків від 09.04.2014 року заборгованість ТОВ «Вільнянський ватор» перед ПП «Промкварт» складала 671945,61 грн. При цьому, ТОВ «Вільнянський елеватор» та ПП «Промкварт» дійшли згоди про погашення заборгованості у вказаній сумі шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Промкварт», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 09.04.2014 року ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «Промкварт» вексель серії АА 2391612 від 09.04.2014 року на суму 671945,61 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 31.01.2014 року заборгованість ТОВ «Вільнянський елеватор» перед ПП «Ситрейд групп» складала 36000,00 грн. При цьому, ТОВ «Вільнянський елеватор» та ПП «Ситрейд групп» дійшли згоди про погашення заборгованості в сумі 36000,00 грн. шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Ситрейд групп», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 31.01.2014 року ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «Ситрейд групп» вексель серії АА 2391613 від 31.01.2014 року на суму 36000,00 грн.

Вищезазначені видані векселя відображені позивачем в Реєстрі виданих векселів.

В подальшому, після видачі зазначених векселів ТОВ «Вільнянський елеватор» були списані в бухгалтерському обліку використані, як бланки сурової звітності, бланки зазначених векселів: АА 2391610, АА 2391611, АА 2391612, АА 2391613, що підтверджується актами списання бланків від 31.01.2014 року, 28.02.2014 року, 30.04.2014 року та 30.06.2014 року, відповідно.

Отже, позивач розрахувався з ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» шляхом видачі їм простих векселів, ще до моменту визнання зазначених контрагентів банкротами та до моменту їх ліквідації.

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 року №2374-ІІІ, визначено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Таким чином, у відповідності до приписів Закону України «Про обіг векселів в Україні» станом на 01.06.2014 року припинились грошові зобов'язання ТОВ «Вільнянський елеватор» по заборгованості перед вказаними контрагентами та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за виданими простими векселями. Зазначені векселі є довгостроковими, оскільки видані зі строком пред'явлення не раніше 2024 року.

При цьому, Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, на рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням. Також зазначеною Інструкцією визначено, що аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем.

Отже в бухгалтерському обліку з моменту видачі векселя обліковується заборгованість за кожним виданим векселем, а не за контрагентом, оскільки векселедержателем після його видачі може бути будь-яка інша юридична або фізична особа, в відповідності зі статтею 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні», тобто після видачі векселя від може бути проданий, переведений (індосований) особою, якій видавався вексель будь-якій іншій особі.

Як зазначає представник позивача, господарські операції з видачі векселів ТОВ «Вільнянський елеватор» в погашення заборгованості перед ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп», які здійснені 01.06.2014 року, 03.02.2014 року, 09.04.2014 року та 31.01.2014 року, проведені фактично в бухгалтерському обліку ТОВ «Вільнянський елеватор» з запізненням - 18.01.2017 року, тобто зазначена господарська операція була відкоригована в бухгалтерському обліку в момент складання річної бухгалтерської та податкової звітності за 2016 рік. Про проведення 18.01.2017 року в бухгалтерському обліку зазначеної господарської операції свідчить бухгалтерська довідка від 18.01.2017 року.

Отже, станом на 31.12.2016 року в бухгалтерському обліку ТОВ «Вільнянський елеватор» обліковувалася кредиторська заборгованість перед ПП «Ін-тегро» (в сумі 227936,77 грн.), ПП «Политонтейд» (в сумі 47450,00 грн.), ПП «Промкварт» (в сумі 671945,61 грн.), ПП «Ситрейд групп» (в сумі 36000,00 грн.), адже коригування проведено лише в січні 2017 року, про що свідчить вищезазначена бухгалтерська довідка від 18.01.2017 року.

В оборотно-сальдових відомостях за 2015-2016 роки та журналах-ордерах по рахунку 63.1.2. Розрахунки з постачальниками та підрядниками за послуги ТМЦ ОС за 2015-2016 роки відображена інформація щодо бухгалтерського обліку підприємства станом на 31.12.2016 рік, таким чином, в цих документах ще міститься інформація про наявність кредиторської заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставного зазначення в акті перевірки від 24.04.2017 року №232/08-01-14-02 про наявність у позивача безнадійної заборгованості сумі 983332,38 грн. перед ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» та, відповідно, про заниження доходів за 2016 рік в сумі 983332,38 грн. і заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 176999,83 грн., оскільки розрахунки з зазначеними контрагентами ТОВ «Вільнянський елеватор» проведено на протязі 2014 року шляхом розрахунку з ними векселями ще до моменту їх визнання банкрутами та до ліквідації зазначених підприємств.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не доведено правомірності винесених податкових повідомлень-рішень від 06 липня 2017 року №№0009001402 та №009011402, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі №808/2238/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнянський елеватор» до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 25 липня 2018 року, в повному обсязі постанова складена 06 серпня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва