Постанова від 10.07.2018 по справі № Б38/29/39-08 Касаційний господарський суд

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 10.07.2018 по справі № Б38/29/39-08 Касаційний господарський суд

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № Б38/29/39-08

Картка справи

Це рішення містить правові висновки

Справа № Б38/29/39-08

Картка справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року

м. Київ

Справа № Б38/29/39-08

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Центральне управління Пенсійного фонду України в місті Дніпрі

боржник - Державне виробниче підприємство "Дніпронерудпром",

ліквідатор - арбітражний керуючий Зімниця Олександр Іванович - особисто,

ОСОБА_5, представник - адвокат ОСОБА_6 (договір про надання правової допомоги №001 від 02.07.2018),

Фонд державного майна України,

представник - Ковтяга О.В. (довіреність №38 від 05.01.2018),

Генеральна прокуратура України,

прокурор Савицька О.В. (посвідчення №041103 від 04.02.2016)

розглянув касаційні скарги арбітражного керуючого Зімниці Олександра Івановича та ОСОБА_5

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 14.03.2018

у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), Науменко І.М., Білецька Л.М.

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

від 12.12.2017

у складі судді Владимиренка І.В.

у справі №Б38/29/39-08

за заявою Центрального управління Пенсійного фонду України в місті Дніпрі

про банкрутство Державного виробничого підприємства "Дніпронерудпром"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 16.04.2018 через Дніпропетровський апеляційний господарський суд арбітражний керуючий Зімниця Олександр Іванович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою №02-02/14/42 від 12.04.2018 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №Б38/29/39-08 в порядку статей 286, 287 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України), та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. 17.04.2018 поштовим відправленням ОСОБА_5 звернувся безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою від 17.04.2018 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №Б38/29/39-08 та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

3. 01.06.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 23.04.2018 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.05.2018, колегією суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я. відкрито касаційне провадження у справі №Б38/29/39-08 Господарського суду Дніпропетровської області за касаційними скаргами арбітражного керуючого Зімниці Олександра Івановича та ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017; призначено їх розгляд у судовому засіданні на 10.07.2018 о 16 год. 30 хв.

4. У зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №Б38/29/39-08 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018 та внаслідок чого ухвалою від 09.07.2018 зазначеною колегією суддів справу №Б38/29/39-08 прийнято до провадження.

5. Прокуратурою Дніпропетровської області подано відзив на касаційну скаргу Зімниці Олександра Івановича, Регіональним відділенням Фонду державного майна України надано письмові пояснення на касаційну скаргу арбітражного керуючого Зімниці О.І.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статей 3-1, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

7. Провадження у справі №Б38/29/39-08 про банкрутство Державного виробничого підприємства "Дніпронерудпром" (далі - ДВП "Дніпронерудпром", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.04.2008 за заявою Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі міста Дніпропетровська за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 28.02.2012 про визнання боржника банкрутом.

8. Ухвалою господарського суду від 02.12.2015, зокрема, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Зімницю Олександра Івановича.

9. 20.06.2017 до господарського суду надійшла скарга Прокуратури Дніпропетровської області № 05/2-1092вих.17 від 20.06.2017 на дії ліквідатора, в якій заявник просив залучити до участі у справі ОСОБА_5; витребувати у ліквідатора Зімниці О.І. документи, пов'язані з продажем нерухомого майна банкрута, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати протиправними дії ліквідатора ДВП "Дніпронерудпром" Зімниці О.І. щодо продажу майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на другому повторному аукціоні за 7 286, 34 грн.; визнати недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ДВП "Дніпронерудпром", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оформлені протоколом №1 від 06.02.2017; визнати недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, що складається з будівель та споруд, які розташовані за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_1, видане 23.02.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г.

10. Скарга обґрунтована посиланням на те, що ліквідатором Зімницею О.І. безпідставно здійснено продаж вищезазначеного майна боржника за процедурою, визначеною вимогами Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011, що призвело до продажу майна за заниженою ціною та, як наслідок, вимоги кредиторів, в тому числі Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України, на захист інтересів якого прокурор вступив у справу, залишились незадоволені.

11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 скаргу прокуратури Дніпропетровської області № 05/2-1092вих17 від 20.06.2017 на дії ліквідатора задоволено частково, визнано дії ліквідатора ДВП "Дніпронерудпром" Зімниці О.І. щодо продажу майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на другому повторному аукціоні за 7 286, 34 грн. такими, що проведені з порушенням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнано недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ДВП "Дніпронерудпром", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оформлені протоколом №1 від 06.02.2017, визнано недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на нерухоме майно, що складається з будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, видане 23.02.2017 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., звіт ліквідатора відхилено, зобов'язано ліквідатора Зимницю О.І. завершити ліквідаційну процедуру ДВП "Дніпронерудпром" відповідно до вимог Закону про банкрутство, після завершення всіх дій передбачених ліквідаційною процедурою надати суду звіт про проведену роботу, ліквідаційний баланс банкрута, встановлено строк ліквідаційної процедури на 3 місяці.

11.1. Ухвала мотивована посиланням на те, що продаж майна боржника, який розпочатий в порядку, передбаченому Законом про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, має бути закінчений в порядку, передбаченому даною редакцією Закону, а застосування положень нової редакції Закону №4212-VІ від 22.12.2011, який набрав чинності 19.01.2013, у даному випадку є протиправним.

11.2. Судом встановлено, що відповідно до протоколу зборів комітету кредиторів №10 від 12.03.2012, комітетом кредиторів прийнято рішення про надання згоди ліквідатору Бакуліну І.С. на укладення з Товарною біржою "Регіональна універсальна біржа" договору доручення на організацію та проведення відкритих біржових торгів з продажу об'єктів нерухомості, у тому числі нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено початкову вартість майна - 889 517 грн., яку рішенням комітету кредиторів від 06.06.2012, змінено та визначено її у розмірі 371 659 грн. На виконання рішення комітету кредиторів, ліквідатором 02.07.2012 укладено договір доручення з Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" на проведення біржових торгів з купівлі-продажу майна, яке належить ДВП "Дніпронерудпром", у тому числі нерухомого майна боржника, розташованого по АДРЕСА_1 10.07.2012 в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про продаж спірного майна.

11.3. Судом першої інстанції встановлено, що протягом 2012 року відбулося декілька аукціонів з продажу спірного нерухомого майна. Зазначені аукціони не відбулися, у зв'язку з відсутністю заявок.

11.4. Враховуючи, що ще у червні 2012 року комітетом кредиторів був погоджений порядок, умови та ціна продажу майна, судом зроблений висновок про застосування до цих правовідносин приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013. Аналогічний висновок стосовно необхідності реалізації спірного нерухомого майна, за нормами Закону про банкрутство, в редакції до внесення змін від 22.12.2011, зроблений Вищим господарським судом України у постанові від 05.03.2014 у цій справі за наслідком розгляду клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 15.07.2013 щодо зобов'язання ліквідатора надати Фонду перелік ліквідаційної маси боржника для його погодження з метою відчуження у ліквідаційній процедурі. Касаційний суд розглядаючи такий спір погодився з тим, що до боржника у даній справі на стадії ліквідаційної процедури та до ліквідації 2 непроданих об'єктів нерухомості, щодо яких було прийнято рішення комітетом кредиторів про їх відчуження за нормами Закону про банкрутство в редакції ЗУ №2343-ХІІ від 14.05.1992 та не має необхідності погоджувати з ФДМУ перелік ліквідаційної маси при їх продажі після 19.01.2013року, виходячи з пункту 1-1Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство №4212-УІ від 22.12.2011.

11.5. Місцевим судом встановлено, що згідно протоколу комітету кредиторів від 19.01.2016 комітетом кредиторів прийнято рішення про надання згоди ліквідатору Зімниці О.І. на проведення продажу майна у відповідності до норм Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011.При цьому, комітетом кредиторів зазначено, що майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 виявлено після набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 та включено до ліквідаційної маси за ініціативою ліквідатора, станом на 19.01.2013 не здійснювалась публікація оголошення про продаж цього майна.

11.6. Суд встановив, що за результатами проведення другого повторного аукціону, згідно з протоколом №1 від 06.02.2017 про проведення аукціону з продажу майна ДВП "Дніпронерудпром", у відповідності до статті 75 Закону про банкрутство, в редакції від 22.12.2011, переможцем аукціону визнано ОСОБА_5, який придбав майно за 7 286,34 грн. Актом про передання права власності на куплене майно від 15.12.2017, ДВП "Дніпронерудпром" в особі ліквідатора Зімниці О.І. передало ОСОБА_5 спірні будівлі та споруди, розміщені по АДРЕСА_1 у м. Дніпро, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. 23.02.2017 видано свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на спірні будівлі та споруди.

11.7. Суд зазначив, що початкова вартість об'єкту, за якою нерухоме майно було виставлено на аукціон, призначений на 12.08.2016, склала 2 715 539,48 грн. (оголошення про проведення аукціону з продажу майна ДВП "Дніпронерудпром"), а в результаті об'єкт нерухомості було продано на другому повторному аукціоні 06.02.2017 за 7 286, 34 грн., при цьому, зниження початкової вартості спірного об'єкту нерухомого майна на крок аукціону до тієї ціни, поки не з'явиться бажаючий укласти договір, комітетом кредиторів не погоджувалося.

11.8. Місцевий суд дійшов висновку, що продаж майна боржника, який розпочатий в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній до 19.01.2013 має закінчитись в порядку, передбаченому даною редакцією Закону, а застосування положень нової редакції Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинної з 19.01.2013, у даному випадку є неправильним.

11.9. Суд виходив з того, що продаж майна підприємств - банкрутів, заснованих на державній власності, згідно Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Суд дійшов висновку, що при реалізації спірного майна боржника, ліквідатором була порушена процедура продажу майна згідно Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013 та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", щодо боржника, який є державним підприємством.

11.10. Суд погодився з доводами прокуратури про недотримання ліквідатором також вимог статті 96 Закону про банкрутство (в редакції після 19.03.2013), якою визначено особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, та зазначив, що перелік ліквідаційної маси боржника ліквідатором не було погоджено з органом уповноваженим управляти державним майном, а відсутність в матеріалах справи звіту про оцінку спірного об'єкту нерухомості станом на час продажу спірного нерухомого майна, проведеного відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", може свідчити про допущені порушення пункту 13 статті 96 Закону про банкрутство, якою встановлено порядок визначення початкової вартості майна державних підприємств.

11.11. Отже, суд дійшов висновку, що ліквідатор ДВП "Дніпронерудпром", реалізувавши спірне нерухоме майно боржника, порушив вимоги Закону про банкрутство, як в редакції чинній до 19.01.2013, так після зазначеної дати, внаслідок чого державне майно було продано за заниженою ціною.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

12. Арбітражний керуючий Зімниця Олександр Іванович подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017, в якій просив скасувати оскаржуване рішення про розгляд скарги прокуратури на дії ліквідатора як таке, що прийнято з порушенням вимог законодавства про банкрутство - статті 96, пункту 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції зі змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011.

13. 14.03.2018 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду. апеляційну скаргу арбітражного керуючого Зімниці О.І. залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 залишено без змін.

13.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд в цілому погодився з висновками суду першої інстанції, що внаслідок протиправних дій ліквідатора, останнім здійснено продаж спірного нерухомого майна боржника з порушенням вимог Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), чим суттєво порушено інтереси держави в особі кредитора - Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі та не знайшов правових підстав для скасування прийнятої ним ухвали від 12.12.2017.

13.2. Апеляційним судом відхилено доводи скаржника, що спірне нерухоме майно було виявлено ним після набрання чинності нового Закону України №4212-VІ від 22.12.2011, а тому ліквідатор здійснив продаж даного нерухомого майна за вимогами Закону про банкрутство в редакції від 19.01.2013, оскільки з матеріалів справи вбачається, що продаж даного майна за адресою: АДРЕСА_1 було розпочато у 2012, а тому продаж даного майна ліквідатор повинен був проводити відповідно до вимог Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ліквідатора)

14. Скаржник доводив, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи на предмет неправомірності дій ліквідатора щодо реалізації спірного майна ДВП "Дніпронерудпром" з порушеням вимог законодавства про банкрутство - а саме статті 96, пункту 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство в редакції зі змінами згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011.

15.Скаржник зазначав, що судами в порушення статей 73, 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017), та статей 34, 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), не встановлено наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та не надано оцінки наявним доказам, оскільки в матеріалах справи присутні докази, які підтверджують наявність звіту про оцінку спірного об'єкту нерухомості, а саме звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 01.06.2016, що виключає висновок судів про заниження вартості реалізованого майна.

16. Скаржник доводив, що судами не було досліджено чи порушені права та законні інтереси скаржника, внаслідок продажу майна банкрута за результатами аукціону, оскільки Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, в інтересах якого прокуратурою Дніпропетровської області подану скаргу, є членом комітету кредиторів, та саме за його рішенням майно банкрута реалізовувалось з другого повторного аукціону, який оскаржує прокуратура.

Доводи скаржника (ОСОБА_5.)

17. Скаржник доводив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесенні без врахування приписів статей 316, 321, 328 Цивільного кодексу України, що призвело до порушення прав та законних інтересів скаржника, оскільки судами не встановлено жодних обставин, які б свідчили про недобросовісність набуття права власності та наявність підстав, для позбавлення ОСОБА_5 права власності.

18. Скаржник доводив, що судами невірно застосовано частину 3 статті 55 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, на предмет права на оскарження результатів аукціону в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки, як вказано судами, до спірних правовідносин застосовується редакція Закону до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011.

19. Скаржник зазначав, що висновок суду першої інстанції про протиправність рішення комітету кредиторів від 19.01.2016 є необґрунтованим, оскільки даним рішенням фактично встановлено порядок та ціну реалізації майна банкрута, що є повноваженнями комітету кредиторів, які передбачені статтею 30 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, отже ліквідатором проведено реалізацію майна в порядку та за ціною, що встановлено рішенням комітету кредиторів та не суперечить нормам Закону про банкрутство та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Доводи інших учасників справи

20. Прокуратура Дніпропетровської області у відзиві на касаційну скаргу арбітражного керуючого Зімниці О.І. заперечував доводи скаржника та погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень.

21. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області надало письмові пояснення та просило залишити в силі оскаржувані рішення.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

22. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011

Стаття 1 - арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду.

Частина 6 статті 3-1 - при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частина 4 статті 24 - у ліквідаційній процедурі господарський суд, зокрема, розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Частини 1, 2 статті 30 - після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому, продаж майна підприємств - банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

23. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Пункт 1-1 Прикінцевих та перехідних положень

Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

24. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній з 15.12.2017

Частина 1, 4 статті 269 - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не зв'язаний доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

25. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржників про порушення судами застосування положень редакції Закону про банкрутство, чинній до 19.01.2013, під час вирішення питання про реалізацію спірного майна банкрута за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора ДВП "Дніпронерудпром" Зімниці О.І.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів

26. Пунктом 1-1 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

27. Положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

При цьому, відповідно до роз'яснення касаційного суду в даній справі згідно з постановою ВГСУ 05.03.2014, розпочата до набрання чинності Законом України №4212-VI від 22.12.2011, процедура продажу майна боржника повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Судами встановлено, що рішенням комітету кредиторів боржника №10 від 12.03.2012 надано згоду на продаж спірного нерухомого майна на відкритих біржових торгах, а рішенням 06.06.2012 змінено початкову вартість продажу майна та визначено її у сумі 371 659грн., також 10.07.2012 в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про продаж спірного майна, з огляду на що суди дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин процедури продажу, за редакцією Закону про банкрутство, чинною до 19.01.2013.

28. Зазначені висновки судів узгоджуються з принципом однакового застосування норм процесуального права на етапі перехідного періоду від дії однієї редакції Закону про банкрутство до його нової редакції, що відображено у пункті 1-1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 та висновками Постанови ВГСУ 05.03.2014 в даній справі.

29. З огляду на таке, доводи скаржників про можливість за рішенням комітету кредиторів боржника 19.01.2016 обрати інший спосіб реалізації активів державного підприємства, непроданих до набрання чинності новою редакцією Закону про банкрутство, Суд вважає необґрунтованими та такими, що спрямовані на порушення процедури реалізації державного майна за ЗУ Закону України "Про приватизацію державного майна", яка застосовується субсидіарно при продажу майна господарських організацій з корпоративними правами держави, які перевищують 25 % їх статутного фонду у процедурі банкрутства (стаття 30 Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013 та стаття 19 Закону України " Про управління об'єктами державної власності"

30. Відповідно до частини 1, 2 статті 30 Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013, після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому, продаж майна підприємств - банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

31. З огляду на зазначене, Суд в цілому погоджується з правильністю висновків судів про те, що при реалізації спірного нерухомого майна, ліквідатором не були враховані вимоги Закону про банкрутство, в редакції до 19.01.2013, та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якими визначається порядок реалізації майна боржника, який є державним підприємством, внаслідок чого була відсутньою конкуренція покупців, продаж майна боржника відбувся за заниженою ціною.

32. За змістом частини 6 статті 3-1 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 вбачається обов'язок арбітражного керуючого при здійсненні повноважень діяти розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів. При цьому, як гарантію забезпечення належного виконання арбітражним керуючим своїх обов'язків в процедурі банкрутства суб'єкта господарювання, законодавець визначив право кредиторів на оскарження дій арбітражного керуючого до господарського суду.

33. Приймаючи до уваги встановлене судами, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ліквідатор ДВП "Дніпрорудпром", реалізувавши спірне нерухоме майно боржника, порушив вимоги Закону про банкрутство, в редакції до 19.01.2013, внаслідок чого майно було продано за заниженою ціною, чим суттєво порушено інтереси держави, боржника та кредиторів.

34. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на апеляційний суд обов'язку щодо мотивації прийнятої ним постанови, оскільки апеляційний суд приділив достатньо уваги обґрунтуванням щодо нової оцінки доказів у справі, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення принципів господарського судочинства при застосуванні норм процесуального права, продемонструвавши справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі, прийняв рішення з дотриманням справедливого балансу інтересів боржника, кредиторів у даній справі .

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційних скарг

35. Доводи скаржників про невірне одночасне застосування норм матеріального права (статей 55 (частина 3), 96 Закону про банкрутство, в редакції чинній з 19.01.2013, та статей 25 (частини 1), 30 Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013, колегія суддів касаційного господарського суду вважає обґрунтованими з огляду на те, що до спірних правовідносин суди не вправі одночасно застосовувати норми різних нормативних актів, а різні редакції закону про банкрутство є різними нормативними актами.

Отже, з мотивувальної частини постанови слід виключити посилання на частину 3 статті 55 Закону про банкрутство ( в редакції, чинній з 19.01.2013), яка визначає підсудність господарському суду який слухає справу про банкрутство питання визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог Закону. Разом з тим, висновки судів про можливість слухання даної справи в межах провадження у справі про банкрутство повністю відповідають вимогам вимогам щодо виключної підсудності таких спорів згідно частини 9 статті 16 та пункту 7 частини 1 статті 12 ГПК України, в редакції на час розгляду спору судом першої інстанції, та є по суті правильними, а тому підстав для скасування судових рішень, виходячи з порушення правил про підсудність спору суду, який розглядає справу про банкрутство, колегія суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає.

36. Доводи скаржників відповідно до пунктів 14, 15,17, 19 мотивувальної частини даної постанови спростовуються висновками пунктів 26-34 мотивувальної частини цієї постанови.

37. Доводи скаржника про недоведення прокурором порушення прав Центрального об'єднаного управління ПФУ в м. Дніпрі Суд вважає необґрунтованими, оскільки судами встановлено та матеріалами справи підтверджується що воно є кредитором боржника 2, 4 та 6 черг, а тому вправі оскаржувати результати торгів за Законом.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

39. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг арбітражного керуючого Зімниці Олександра Івановича та ОСОБА_5 та залишення в силі оскаржуваних постанови апеляційного суду від 14.03.2018 та ухвали суду першої інстанції від 12.12.2017 як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

37. У зв'язку з залишенням без змін постанови суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції, Суд покладає на скаржників витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги арбітражного керуючого Зімниці Олександра Івановича та ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі №Б38/29/39-08 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков

Джерело: ЄДРСР 75719158

скопійовано

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!