ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2018

Справа № 910/4080/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі

регіональної філії «Львівська залізниця»

про стягнення 25.148,83 грн.

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

25.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» про стягнення 25.148,83 грн.

04.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 25.148,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час здійснення перевезення вантажу на станціях Бурштин Львівської залізниці та Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було складено комерційні акти №388103/348 від 17.09.2017р. та №450003/325 від 14.09.2017р. про нестачу вантажу у вагоні №61603767 у кількості 2250 кг та вагоні №55074702 в кількості 11350 кг. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача, як перевізника, 25.148,83 грн. вартості нестачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/4080/18 (суддя Любченко М.О.) та прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою відповідачу встановлено строк у п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали подати письмовий відзив на позовну заяву.

21.05.2018 від відповідача до суду надійшов відзив, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наявність реальних збитків, вина заподіювача, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками. Жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення позивачем не надано. Вказує на те, що за даними комерційних актів не виявлено пошкодження захисних пломб, вагони у технічному відношенні - справні. Таким чином, відсутній причинний зв'язок між дією перевізника і втратою або ушкодженням вантажу, а отже відсутня вина перевізника. В даному випадку перевізник не має доводити свою невинуватість, тому що така вже передбачається (ст. 924 ЦК України та ст. 314 ГК України).

21.05.2018 від відповідача до суду надійшла заява-клопотання відповідно до якої відповідач просить застосувати позовну давність до вимог позивача.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 за № 05-23/919 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ (у зв'язку з лікарняним судді Любченко М.О.), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 прийнято справу № 910/4080/18 до провадження.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом трьох днів з дня вручення даної ухвали подати суду докази надіслання на адресу позивача відзиву на позовну заяву та заяви-клопотання.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 13.06.2018 було направлено ПАТ «Українська залізниця» та Регіональній філії «Львівська залізниця» рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103047240755 та за № 0103047240852 за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, вул. Тверська, 5 та 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1.

Відповідач ухвалу суду від 13.06.2018, надіслану за вказаними вище адресами, отримав 18.06.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення за № 0103047240755 та за № 0103047240852.

22.06.2018 від регіональної філії «Львівська залізниця» до суду надійшла заява разом зі списком № 29 від 17.05.2018 про надсилання копій документів позивачу у справі.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», як вантажовідправник, за накладною № 51921906 відправило на станцію Бурштин Львівської залізниці вагони з вантажем вугілля кам'яне марки Г 0-100 на адресу Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» вагон № 61603767.

12.09.2017 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», як вантажовідправник, за накладною № 51923837 відправило на станцію Бурштин Львівської залізниці вагони з вантажем вугілля кам'яне марки Г 0-100 на адресу Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» вагон № 55074702.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що під час прибуття вагонів на станцію призначення було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у накладній та є меншою, тому відповідач має відшкодувати збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 25.148,83 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Як передбачено ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до п. 1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам'яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо) приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що при відправленні вантажу у залізничній накладній № 51921906 від 12.09.2017 зазначено, що загальна маса вантажу (вугілля кам'яне) у вагоні № 61603767 складає 68100 кг та у залізничній накладній № 51923837 від 13.09.2017 зазначено, що загальна маса вантажу (вугілля кам'яне) у вагоні № 61603767 складає 67450 кг.

Згідно з ст. 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Доказів того, що залізницею при прийняті вантажу до відправлення було перевірено правильність відомостей в накладних № 51921906 від 12.09.2017 та № 51923837 від 13.09.2017 щодо фактичної маси вантажу у вагонах № 61603767 та № 55074702 та встановлено її невідповідність не подано.

Згідно з ст. 31 Статуту придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:

вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;

контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Згідно з п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Згідно з п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Як вбачається з накладених 51921906 та 51923837 вантаж завантажено у вагони вантажовідправником насипом, у вологому стані, вантаж маркований - одна борона повздовжня катку-ущільнювача.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Зі змісту п. 7 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 вбачається, що маркування забезпечує збереження і свідчить про відсутність втрати вантажу.

Як свідчать матеріали справи, по прибуттю на станцію Бурштин Львівської залізниці у вагонах було виявлено недостачу вантажу, а саме у вагоні № 61603767 в кількості 2250 кг, про що складено комерційний акт № 388103/348 від 17.09.2017, в якому вказано, що маркування відсутнє.

По прибуттю на станцію Бурштин Львівської залізниці у вагоні № 55074702 виявлено недостачу вантажу в кількості 11350 кг, про що складено комерційний акт № 450003/325/349 від 14.09.2017, в якому зазначено, що маркування порушене.

З огляду на відсутність або пошкодження маркування на вагонах суд приходить до висновку, що мало місце втрати вантажу.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вартість втраченого вантажу визначена з урахуванням довідки вантажовідправника, що підписана генеральним директором та начальником відділу економіки та фінансів.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 61603767 складає 1362 кг (68100 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 2250 кг (2250 кг (недостача зазначена у комерційному акті) - 1362 кг (сума норми природної втрати) = 888 кг х 2.366,36 грн. (вартість однієї тони), сума втраченого вантажу 2.101,33 грн.

Сума норми природної втрати та граничного розходження від маси вантажу у вагоні № 55074702 складає 1349 кг (67450 кг * 2%), а кількість фактичної недостачі становить 11350 кг (11350 кг (недостача зазначена у комерційному акті) - 1349 кг (сума норми природної втрати) = 10001 кг х 2.304,52 грн. (вартість однієї тони), сума втраченого вантажу 23.047,50 грн.

Відповідно до п. 2.7 роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З приводу застосування строку позовної давності заявленого відповідачем слід зазначити наступне

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Згідно з ст. 135 Статуту претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

З огляду на те, що комерційні акти складено 14.09.2017 та 17.09.2014 позивач звернувшись з позовом до суду 30.03.2018 (подано до поштового відділення зв'язку), який отриманий судом 04.04.2018 не пропустив строк позовної давності для звернення з даним позовом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (85003, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472) 25.148 (двадцять п'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 83 коп. збитків, 1.762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя

В.В.Сівакова