Постанова

Іменем України

01 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 488/3589/16-ц

провадження № 61-17030св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Миколаївська вечірня школа № 1 Миколаївської міської ради Миколаївської області,

третя особа - Міністерство освіти і науки України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Миколаївської вечірньої школи № 1 Миколаївської міської ради Миколаївської області на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду до Миколаївської вечірньої школи № 1 Миколаївської міської ради про зобов'язання видати виправлений дублікат атестату про середню освіту.

Позивач зазначав, що у 1972 році він закінчив Жовтневу середню школу робітничої молоді № 1 та отримав атестат про середню освіту. В подальшому позивач втратив вказаний атестат, через що у 2014 році звернувся до відповідача, який є правонаступником Жовтневої середньої школи робітничої молоді № 1, за видачею дублікату атестату про середню освіту.

Відповідач видав дублікат атестату НОМЕР_1, однак в ньому вказано про те, що позивач «здобув повну загальну середню освіту», аналогічно зазначено і назву виданого атестату. Проте, на час здобуття позивачем освіти не існувало такого освітнього рівня, оскільки він з'явився лише у 1991 році, та втрачений ним атестат називався як «атестат про середню освіту».

У зв'язку з тим, що виданий позивачу дублікат містить невірну інформацію, позивач 10 серпня 2016 року звернувся до відповідача з заявою про видачу виправленого документа про середню освіту, як то передбачено п 3.17 «Порядку замовлення документів державного зразка, видачі та обліку їх карток» від 10 грудня 2003 року. Відповіді на вказане звернення позивач не отримав та документу про освіту йому не було видано.

Посилаючись на наведене позивач просив зобов'язати відповідача видати виправлений дублікат атестату про середню освіту НОМЕР_1.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що при видачі ОСОБА_2 дублікату документа про освіту, відповідач дотримався вимог чинного законодавства (Закону України «Про освіту» та Закону України «Про загальну середню освіту»).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2016 року скасовано, у справі ухвалено нове рішення. Позовну заяву ОСОБА_2 до Миколаївської вечірньої школи № 1 Миколаївської міської ради про покладення обов'язку задоволено частково. На Миколаївську вечірню школу № 1 Миколаївської міської ради покладено обов'язок розглянути заяву ОСОБА_2 зареєстровану за вхідним № 86 від 10 серпня 2016 року відповідно до положень розділу 3 Порядку замовлення документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України № 811 від 10 грудня 2003, у редакції наказу Міністерства освіти і науки України від 13 серпня 2007 N 737 та видати відповідний документ про освіту.

Рішення мотивоване тим, що покладення на відповідача такого обов'язку відповідає способу захисту порушеного права ОСОБА_2 на визначення саме освітньою установою відповідності дублікату освітнього документу виданого позивачу, вимогам закону в частині визначення його назви та освітнього рівня за процедурою встановленою наведеними нормативними актами.

У червні 2016 року Миколаївська вечірня школа № 1 Миколаївської міської ради Миколаївської області подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що видача відповідного документа про освіту суперечить нормам чинного законодавства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2017 року ОСОБА_2 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити. Заперечення мотивовані законністю та обґрунтованістю оскарженого рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що позивач ОСОБА_2 у 1972 році здобув середню освіту у Жовтневій середній школі робітничої молоді № 1 та отримав атестат про середню освіту.

Через втрату атестату про середню освіту, він звернувся до відповідача по даній справі - Миколаївської вечірньої школи № 1, як до правонаступника Жовтневої середньої школи робітничої молоді № 1, за видачею дублікату атестату про середню освіту.

30 квітня 2014 року Миколаївською вечірньою школою № 1 видано позивачеві дублікат атестату НОМЕР_1 про здобуття ним у 1972 році повної загальної середньої освіти у Жовтневій середній школі робітничої молоді № 1, та з зазначенням назви документу як «атестат про повну загальну середню освіту».

В серпні 2016 року позивач звернувся із заявою до директора Миколаївської вечірньої школи № 1 про видачу йому виправленого дублікату атестату про середню освіту, посилаючись на те, що документ про освіту, який він отримав як дублікат, містить не вірну інформацію, тобто помилки, в самій назві документу та в зазначенні кваліфікаційного рівня освіти.

Згідно тексту цієї заяви як додаток до неї долучено оригінал атестата про повну загальну середню освіту НОМЕР_1, додаток до атестату НОМЕР_2 та ксерокопію паспорта.

При частковому задоволенні позову апеляційний суд зробив висновок, що суть заявленого спору полягає саме в не розгляді відповідачем заяви ОСОБА_2 та не видачі йому атестату з виправленнями.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком апеляційного суду з таких підстав.

Згідно частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у справі № 488/4247/15 за позовом ОСОБА_2 до Миколаївської вечірньої школи № 1, третя особа - управління освіти Миколаївської міської ради, про визнання дублікату про повну загальну середню освіту недійсним та зобов'язання вчинити дії, рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 07 липня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

При цьому у цій справі суди встановили, що «виданий дублікат про повну загальну середню освіту відповідає положенням Закону України «Про освіту», який набув чинності 23 травня 1991 року, а порядок видачі та форма дубліката документа про середню освіту визначено постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року № 12 «Про документи про освіту та вчені звання», Положенням про ІВС «Освіта» і Порядком замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2003 року № 811, що передбачають порядок видачі документів про освіту нового зразка, зокрема із використанням даних, отриманих за допомогою Спеціалізованого програмного забезпечення ІВС «Освіта» - комп'ютерної програми, із застосуванням яких забезпечується формування в електронному вигляді та внесення до ІВС «Освіта» інформації щодо документів та навчальних закладів.

Відповідно до цих нормативних документів було замовлено та видано ОСОБА_2 дублікат атестату про повну загальну середню освіту із зазначенням при цьому, що ОСОБА_2 здобув повну загальну середню освіту в 1972 році у Жовтневій середній школі робітничої молоді № 1.

Чинними нормативними актами не передбачена видача документа про середню освіту державного зразка без визначення освітнього рівня особи з урахуванням положень Закону України «Про освіту».

У зв'язку із цим у справі № 488/4247/15 суди зробили висновок про відсутність правових підстав для визнання недійсним виданого відповідачем дублікату атестату, оскільки при його видачі відповідач дотримався вимог законодавства, яке регулює питання способу та порядку видачі дублікатів атестату».

Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки обставини видачі дублікату атестату були предметом оцінки суду і встановлені судовими рішеннями справі № 488/4247/15, то при розгляді цієї справи між тими самими сторонами ці обставини доказуванню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при видачі позивачеві дублікату атестату НОМЕР_1 дотримався вимог нормативно-правових актів у сфері освіти, які регулюють порядок видачі дублікатів документів про освіту, та вимог Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту». Тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним. Натомість апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржене рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської вечірньої школи № 1 Миколаївської міської ради Миколаївської області задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року скасувати.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 листопада 2016 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду Миколаївської області від 22 лютого 2017 року втрачає законну силу і подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило