АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 серпня 2018 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду міста Києва Васильєва М.А.,

за участю:

захисника ОСОБА_1

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року, якою

ОСОБА _2,

ІНФОРМАЦІЯ _1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352, 40 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що 15 березня 2018 року о 02.08 год. в м. Києві на пр-ті Героїв Сталінграду, 10, керував автомобілем НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку за допомогою спеціального технічного засобу для визначення вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Драгер» 6820 (результат тесту 0,51 проміле). Медичний огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку лікарем-наркологом у відділенні медичних оглядів на стан алкогольного та наркотичного сп'яніння № 2 Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, б, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи і дослідженням доказів.

Апелянт зазначає про те, що працівники поліції підійшли до його авто без будь-яких законних підстав, з вимогою перевірки документів. Працівниками поліції не складали жодні матеріали, які б свідчили про порушення ним (ОСОБА_2.) ПДР України, проте, після перевірки документів інспектори національної поліції звинуватили його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та наказали йому (ОСОБА_2.) проїхати з ними. Згодом зупинили двох водіїв та запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння з використанням спеціального засобу, і він погодився, проте на його вимогу надати технічну документацію, а також надати роздрукований результат «відмовились», обмежившись лише фразою, що тест показав великий відсоток алкоголю, отже, буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Також апелянт зазначає про те, що огляд на визначення стану сп'яніння працівниками поліції проведений не за місцем зупинки автомобіля за адресою м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 10, а по вул.. Визволителів, 6, в м. Києві.

Оскільки співробітником поліції було порушено порядок проведення огляду, а також у зв'язку з тим, що другий примірник тесту йому працівники поліції не надавали, виникає обґрунтований сумнів, чи саме його результати тесту було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та передано до суду.

Також, в апеляційній скарзі зазначено про те, що з акту огляду, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що даний документ підписано двома свідками, але письмові пояснення двох свідків не відповідають дійсним обставинам, оскільки в поясненнях вказано, що дані свідки засвідчили відмову від проходження тесту, від підписання документів та ознайомлення з часом та місцем розгляду справи, а не факт проходження огляду, а також сама форма пояснень не передбачає можливості свідком вписати будь-які дані, які ним засвідчуються.

Апелянт звертає увагу на те, що він не відмовлявся, а лише бажав ознайомитись з результатами тесту, один примірник, якого співробітником поліції надати відмовився і лише усно повідомив, що результат позитивний, а також ознайомитись з сертифікатом відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки та актом огляду, який йому також не надавали.

Крім того, ОСОБА_2 вказує, що всупереч Інструкції про «Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів», огляд лікарем було проведено без отримання результату лабораторних досліджень, а на його (ОСОБА_2.) клопотання відібрати проби зразків біологічного середовища були проігноровані без будь-якого пояснення, хоча він висував заперечення щодо результатів огляду із застосуванням технічних засобів, а на його вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки також було відмовлено. Незважаючи на його законні вимоги та в порушення норм інструкції, лікарем було складено висновок за результатами огляду.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що підчас складання протоколу інспектор поліції не роз'яснив йому права, про що свідчить відсутність відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, внаслідок чого, були порушенні його законні права та інтереси.

Також, ОСОБА_2 зазначає, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення є акт огляду, складений на місці зупинки транспортного засобу, що і вважається місцем скоєння правопорушення. Проте з акту огляду, що міститься в матеріалах справи та роздруківки із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу випливає, що він був складений за адресою м. Київ, вул. Визволителів, 6, а тому викладене призводить до порушення працівниками поліції вимог ст. 256 КУпАП.

Окрім того, зі змісту протоколу вбачається, що він був складений інспектором роти 2 батальйону 2 полку 1 рядовою поліції ОСОБА_4, але при заповненні посади не вказано орган національної поліції, до якого відноситься вищенаведена особа, відповідно до Положення про Департамент патрульної поліції затвердженого Наказом Національної поліції № 73 від 6 листопада 2015 року, виключно співробітникам департаменту патрульної поліції та його структурним підрозділам надається право виявляти та припиняти факти порушення безпеки дорожнього руху, а незаповнене повністю найменування посади інспектора не дає можливості остаточно визначити її приналежність до ДПП чи територіального органу.

В апеляційній скарзі також зазначено, що відповідно до примірнику протоколу про адміністративне правопорушення, що знаходиться в матеріалах справи, в графі, де передбачено посилання на норму КУпАП, що передбачає відповідальність за правопорушення, вказано ч. 1 ст. 130 КУпАП, в примірнику протоколу, який було надано йому інспектором поліції після його складання та підписання, вказано лише ст. 130 без уточнення частини.

Апелянт також посилається на те, що в порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі не вказано суть правопорушення, оскільки, виходячи з положень ст. 130 КУпАП, відповідальність особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно у разі керування транспортним засобом у стані сп'яніння або за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а не за керування автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, як це відображено інспектором поліції в протоколі про адміністративне правопорушення.

Щодо свідків, то апелянт зазначає, що вони не були присутні в місці складання протоколу за адресою м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 10, а із змісту пояснень, що містяться в матеріалах справи, дані особи засвідчили факт відмови від проходження тесту, від підписання документів та ознайомлення з часом та місцем розгляду справи.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснив, що зупинився на узбіччі по вул. Героїв Сталінграда у зв'язку з несправністю автомобіля, і, подзвонив до знайомого, щоб останній йому допоміг. Автомобіль перебував у невстановленому місці. Він (ОСОБА_2.) вирішив піти додому. Певний час побув вдома, а потім повернувся з товаришем. Він (ОСОБА_2.) сидів в автомобілі, підійшли працівники поліції, яким він на вимогу надав документи. На його переконання, працівники поліції не мали права до нього підходити. В подальшому працівники поліції запропонували проїхати йому до медичного закладу для проходження огляду з метою визначення стану сп'яніння. Він разом з другом в автомобілі працівників патрульної поліції поїхали до медичного закладу на лівий беріг. Вже на лівому березі поліцейські зупинили двох свідків, хоча він і на місці не заперечував щодо проходження огляду на «Драгері». Він пройшов тест, працівники поліції повідомили, що щось є. Попрямували до лікаря нарколога. Лікар нарколог оглянув його та здивувався. Що сказав лікар, він не пам'ятає. Проте, він (ОСОБА_2) не відмовлявся від огляду на стан сп'яніння, а тільки не погоджувався з результатом огляду. Однак, кров і сечу лікар брати відмовився. В подальшому працівники поліції повезли його (ОСОБА_2.) і друга на те місце, звідки їх забрали. Друг викликав драйвера, і вони поїхали.

Під час апеляційного розгляду захисник ОСОБА_1, підтримуючи доводи апеляційної скарги, пояснив, що працівниками поліції порушено вимоги порядку проходження водієм огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, а також зазначив, що інспектор поліції, яка доставляла ОСОБА_2 до закладу охорони здоров'я, не була присутня під час оголошення результатів огляду, про що зазначено у висновку. Окрім того, захисник наголосив, що алкотестер «Драгер» 6820 не повинен був використовуватись працівниками поліції, оскільки термін його сертифікації закінчився 27 березня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та його захисника, переглянувши відеозапис з нагрудного відео реєстратора інспектора патрульної поліції, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного правопорушення, оскільки винуватість останнього підтверджуються зібраними у справі та дослідженими судом доказами в їх сукупності: даними за результатами застосування спеціального технічного засобу для визначення вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Драгер» 6820, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 березня 2018 року № 002698, відеозаписами з камер нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції, які містяться на диску (ас. 14-16), і з таким висновком погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, з відеозапису подій з камер нагрудного відеореєстратора інспектора патрульної поліції, які містяться на диску, вбачається наступне.

На диску наявні 5 відео-файлів:

- перший файл розпочинається об 11:03:16 та закінчується о 11:05:42, з якого вбачається рух автомобіля працівників патрульної поліції із відповідним сигналом за автомобілем білого кольору. В подальшому автомобіль білого кольору зупинився, водій вийшов з автомобіля. Далі звуку не прослуховується, а тільки вбачається, як водій привітався до працівників патрульної поліції. Працівники поліції про щось з водієм розмовляють. Водій з сумки дістає документи;

- другий файл розпочинається о 01:33:33 та закінчується о 01:45:04, з якого вбачається, що працівник поліції пропонує ОСОБА_2 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», оскільки у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння. На це ОСОБА_2 звертається до працівників поліції, у зв'язку з чим його зупинили та у зв'язку з чим вони його затримують. ОСОБА_2 з працівниками поліції розмовляє підвищеним тоном. Працівники поліції повідомляють водію, що він порушив правила дорожнього руху, а також є відповідне орієнтування з лінії «102», на що ОСОБА_2 обурюється. Далі друг ОСОБА_2 спілкується з інспектором поліції, яка повідомила останньому причину зупинки транспортного засобу, а також друг ОСОБА_2 після розмови з інспектором поліції зателефонував на лінію «102» з метою з'ясування обставин орієнтування щодо автомобіля ОСОБА_2;

- третій файл розпочинається о 01:45:19 та закінчується о 01:47:02, з якого вбачається, що товариш ОСОБА_2 намагається з'ясувати у інспектора патрульної поліції, як можна вирішити це питання, і одночасно запитує у поліцейської, чи ОСОБА_2 адекватний. У відповідь інспектор патрульної поліції зазначає про те, що не може визначити адекватність ОСОБА_2;

- четвертий файл розпочинається о 02:32:24 та закінчується о 02:36:42, на якому зафіксовано, що інспектор патрульної поліції в присутності двох свідків за участю ОСОБА_2 повідомляє свідкам, що водій після зупинки транспортного засобу та після пропонування інспектором поліції пройти тест за допомогою приладу «Драгер», виявив бажання пройти огляд у лікаря-нарколога. Однак, після приїзду до медичного закладу виявив бажання пройти тест за допомогою приладу «Драгер». Інспектор поліції пропонує понятим перевірити трубку до «Драгеру» на герметичність та в подальшому роз'яснює ОСОБА_2, як правильно дути в трубку. Інспектор поліції повідомляє, що допустима норма 0,2 проміле. Водій проходить огляд за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 0,51 промеле, що значно перевищує допустиму норму. На запитання працівника поліції, чи погоджується ОСОБА_2 з результатом, останній повідомив, що не погоджується;

- п'ятий файл розпочинається о 02:45:01 та закінчується о 03:08:11, на якому зафіксовано, що ОСОБА_2 перебуває у лікаря нарколога. ОСОБА_2 читає певний документ. ОСОБА_2 запитує у незрозуміло у кого, якщо в нього дійсно стан сп'яніння, чи можна якось цьому запобігти, на що лунає відповідь, що він буде це доводити у суді. В подальшому лікар-нарколог з'ясовує анекті дані ОСОБА_2, проводить медичний огляд ОСОБА_2: дивиться на зіниці очей, пропонує ОСОБА_2 зробити пальцево-носову пробу, міряє тиск. В подальшому лікар нарколог проводить огляд ОСОБА_2 за допомогою приладу «Драгер», результат якого показав 0,55 проміле. Працівник поліції після побаченого звертається до ОСОБА_2 та зазначає, що він (ОСОБА_2.) керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння та одночасно повідомляє водія, що автомобіль необхідно або евакуювати, або забрати на штраф-майданчик, або зателефонувати дружині, щоб вона забрала автомобіль. В подальшому вбачається, що лікар-нарколог заповнює певні документи, а працівник поліції роз'яснює наслідки керування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння (ас. 7).

Таким чином, під час апеляційного розгляду встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 був саме зупинений працівниками поліції, що на місці зупинки ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», виявивши бажання пройти такий огляд у лікаря нарколога. В подальшому, ОСОБА_2 погодився пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», який проведуть поліцейські, і такий огляд в присутності двох свідків був проведений. За результатами огляду встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з незгодою ОСОБА_2 з результатами проведеного працівниками поліції огляду, такий огляд проводився в медичній установі. За результатами повторно проведеного огляду було підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває в стані алкогольного сп'яніння.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2018 року о 02.33 год. в м. Києві по пр. Г. Сталінграду, 10 щодо ОСОБА_2 складено протокол про те, що 15 березня 2018 року о 02.08 год. в м. Києві по пр.. Г. Сталінграду, 10 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом RENAUT MEGANE державний номерний знак НОМЕР_2, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій пройшов за допомогою приладу «Драгер» і у лікаря нарколога.

В графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення ОСОБА_2 пояснив, що з обставинами незгідний, поліція порушила закон. На протязі 12 годин зобов'язується за кермо не сідати.

В графі підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 розписався без будь яких застережень (ас. 1).

З наявного в матеріалах справи чеку алкотестеру «Драгер», вбачається, що за результатом огляду проходження ОСОБА_2 за допомогою алкотестеру «Драгер», проведеному працівниками поліції, встановлено 0,51 проміле (ас. 2-3).

Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, вбачається, що огляд ОСОБА_2 проведений у зв'язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд проведено за допомогою ALKOTEST 6820 ARHK - 0554, проба позитивна. Свідки огляду ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_2 вказаний акт не підписав (ас. 4).

Окрім того, відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на підставі що містяться в акті огляду особи № 002698 від 25 березня 2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 перебуває у стані алкогольного сп'яніння (ас. 5).

Доводи ОСОБА_2 про те, що на місці зупинки транспортного засобу не було проведено огляд у встановленому законом порядку, спростовуються даними відеозапису, з якого вбачається, що на місці зупинки ОСОБА_2 не погоджувався на проведення такого огляду, у зв'язку з чим був доставлений до КМНКЛ «Соціотерапія», і саме по прибуттю до лікарні погодився на проходження огляду за участю інспекторів поліції.

Доводи апелянта про те, що співробітником поліції було порушено порядок проведення огляду, а також у зв'язку з тим, що другий примірник тесту йому працівники поліції не надавали, у зв'язку з чим виникає обґрунтований сумнів, чи саме його результати тесту було долучено до протоколу про адміністративне правопорушення та передано до суду, апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з відеозапису події, ОСОБА_2 не погодився з результатами вказаного огляду працівниками поліції, у зв'язку з чим і було проведено огляд лікарем наркологом. Отже, працівниками поліції вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року № 1452/735, дотримані, а доказів на спростування вказаних апелянтом обставин, ні самим апелянтом, ні його захисником апеляційному суду не було надано.

Щодо свідків, то апеляційний суд акцентує увагу на тому, що з акту огляду, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що даний документ підписано двома свідками, про те, що у ОСОБА_2 виявлені ознаки сп'яніння та результати огляду останнього за допомогою приладу «Драгер», проведеного працівниками поліції, що підтверджується відеозаписом подій.

Проте, письмові пояснення цих свідків, наявні у справі, не відповідають дійсним обставинам, оскільки в них зазначено, що дані свідки засвідчили відмову від проходження тесту, від підписання документів, а тому вказані письмові пояснення свідків апеляційний суд не приймає як доказ у справі.

Доводи ОСОБА_2 про те, що всупереч Інструкції про проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів», огляд лікарем було проведено без отримання результату лабораторних досліджень, а на його (ОСОБА_2.) клопотання відібрати проби зразків біологічного середовища були проігноровані без будь-якого пояснення, хоча він висував заперечення щодо результатів огляду із застосуванням технічних засобів, а на його вимогу надати сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, також було відмовлено, є безпідставними та спростовуються наступним.

Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 9 листопада 2015 року № 1452/735, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Пунктом 14 цієї ж Інструкції передбачена обов'язковість проведення дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами.

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд наголошує, що матеріали справи не містять будь-яких даних, що ОСОБА_2 перебував у несвідомому стані, і, в матеріалах відсутні докази на спростування вказаних обставин.

Окрім того, з відеозапису подій не вбачається, що апелянтом висловлювались будь-які прохання щодо надання або працівниками поліції, або лікарем наркологом сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи ОСОБА_2 про те, що підчас складання протоколу інспектор поліції не роз'яснив права особі, про що свідчить відсутність відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, внаслідок чого були порушенні законні права та інтереси ОСОБА_2, оскільки спростовуються власноручним підписом ОСОБА_2 у протоколі.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції недотримані вимоги ст. 256 КУпАП, є необґрунтованим, оскільки в протоколі зазначено дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Доводи ОСОБА_2 про те, що протокол був складений з порушенням, оскільки не зазначено найменування посади інспектора, що не дає можливості остаточно визначити її приналежність до ДПП чи територіального органу, є необґрунтованими, оскільки у протоколі зазначено, що він складений інспектором роти 2 батальйону 2 полку 1 рядовою поліції ОСОБА_4, що дає можливість, в разі необхідності, ідентифікувати особу, яка складала протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи ОСОБА_2 про те, що в копії протоколу відсутня частина статі 130 КУпАП, що є підставною для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин надано ОСОБА_2 не було, а, окрім того, наявний у справі оригінал протоколу про адміністративне правопорушення по формі та змісту відповідає вимогам закону.

Щодо пояснень захисника ОСОБА_1 про те, що строк дії сертифікату на алктотестер «Драгер-6820» закінчився ще 27 березня 2017 року, а тому його не можна було застосовувати, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який діяв до 31 грудня 2015, для серійного виробництва в Україні ЗВТ або для ввезення їх на територію України партіями передбачалося проведення державних випробувань та занесення цих ЗВТ до Державного реєстру ЗВТ.

1 січня 2016 року на територію України набрав чинності новий Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі - Закон), яким не передбачено проведення державних випробувань ЗВТ, натомість передбачено здійснення оцінки відповідності законодавчо регульованих ЗВТ вимогам технічних регламентів.

На вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається, поширюється дія Технічного регламенту законодавчо регульованих ЗВТ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2016 року № 94, яка набрала чинності 4 вересня 2016 року (далі - Технічний регламент).

Згідно з частиною першою статті 11 та частинами першою і другою статті 28 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» відповідність введеної в обіг, наданої на ринку або введеної в експлуатацію в Україні продукції вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції, є обов'язковою, за винятком випадків, визначених у зазначених технічних регламентах та статті 12 цього Закону (особливості перехідних періодів застосування технічних регламентів).

У випадках, визначених у технічних регламентах, якими передбачене застосування процедур оцінки відповідності, виробник або уповноважений представник (від імені та під відповідальність виробника) повинен складати декларацію про відповідність.

У декларації про відповідність заявляється про те, що виконання вимог, які застосовуються до продукції та визначені у відповідних технічних регламентах, було доведено.

Відповідно до пунктів 22 та 56 Технічного регламенту виробники:забезпечують супроводження ЗВТ, які вони вводять в обіг, зокрема копією декларації про відповідність. Тобто, саме виробник (або за письмовим дорученням його уповноважений представник) складає декларацію, якою бере на себе відповідальність за відповідність ЗВТ вимогам, визначеним у Технічному регламенті.

У декларації про відповідність зазначається, зокрема, інформація про видані призначеним органом з оцінки відповідності сертифікати.

Тобто, для ЗВТ, які введені в обіг з 4 вересня 2016 року, виробник ЗВТ повинен складати декларацію про відповідність, а імпортери та розповсюджувачі забезпечити супроводження таких ЗВТ декларацією про відповідність, крім перехідного періоду, визначеного пунктом 5 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, згідно з яким сертифікати відповідності ЗВТ затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.

Згідно з пунктом 3 наказу Мінекономрозвитку від 13 липня 2016 року № 1161 «Деякі питання ведення Реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки», зареєстрованого в Мін'юсті 3 серпня 2016 року за № 1081/29211, ДП «Укрметртестстандарт» забезпечує зберігання до 1 січня 2019 року інформації про затверджені типи ЗВТ, унесені в установленому порядку до набрання чинності Законом до Державного реєстру ЗВТ.

Станом на 31 грудня 2015 року до Державного реєстру ЗВТ було занесено газоаналізатори Alcotest ..., Interlock XT (зокрема, виконання з умовним позначенням Alcotest 6820, призначений для вимірювання вмісту парів етилового спирту у повітрі, що видихається людиною), виробництва фірми Drager Safety AG &aик; Co. KGaA, Німеччина, номер за Державним реєстром У788-14, та видано сертифікат відповідності ЗВТ затвердженому типу № UA-MI/2-4574-2014 від 1 вересня 2014 року, який був чинним до 27 березня 2017 року.

Разом з тим, законодавчо регульовані ЗВТ, у тому числі вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається людиною, які перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту відповідно до статті 17 Закону.

З наданих копій документів вбачається, що ALKOTEST 6820 ARHK - 0554 введений в дію до 4 вересня 2016 року, своєчасно проходив повірку, останній раз 25 жовтня 2017 року, наступна дата обов'язкової державної повірки 25 жовтня 2018 року, тобто, вказаний прилад використаний відповідно до вимог закону.

Санкцією ч. 1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення за вчинення вказаного адміністративного правопорушення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, призначивши адміністративне стягнення у межах санкції статті ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності підтверджується наявність в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і апеляційний суд не знаходить підстав для скасування постанови місцевого суду, яка є законною, вмотивовано, такою, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352, 40 грн. - залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду міста Києва М.А. Васильєва