ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2018 року

м. Тернопіль

Справа № 921/895/15-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

при секретарі судового засідання Кучер Р.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", вул. Гагаріна, 31, с.Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78252

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" вул. Промислова, 1, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область,48600

про: cтягнення 8 228 887 грн. збитків (з урахуванням Заяви № без номера від 01.03.2017 року про збільшення розміру позовних вимог).

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1- адвокат, договір про надання правової допомоги № без номера від 27.04.2018, ордер серія АА №139980 від 02.05.2018.

відповідача: ОСОБА_2- представник, довіреність № без номера від 26.10.2017,

ОСОБА_3- адвокат, договір про надання правничої допомоги №50 від 03.05.2018, ордер РН-043 від 02.05.2018; ОСОБА_4- директор, Виписка з наказу №25 від 21.12.2015 видана 29.05.2018 за №21

В порядку ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диски CD-R, серійні номера №NJ20U02JD3040425E2; №NJ20UG2JD3040423E1; №NJ20UG2JD8040431E2; №NJ27VF25D3123912В2; №NJ20UC2Jd8070513Е1; №NJ20UC2Jd3070623 A2; №NJ20UG21D8070517 A2; № NS27VP25D8015175В1.

Суть справи.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" про cтягнення 8 138 525 грн. 50 коп. збитків та 73080 грн. сплаченого судового збору.

Підставою для звернення до суду з позовом до відповідача послужило те, що на зберіганні у відповідача (Зерновий склад) згідно чинного договору складського зберігання зерна №1 від 3 листопада 2014 року після часткового відвантаження знаходилось 940,87 тон зерна сої, яке згодом було самовільно реалізовано відповідачем, що призвело до фактичної втрати позивачем (Поклажодавцем) зерна, тобто його нестачі. Ринкова вартість однієї тонни зерна сої станом на 27.08.2015 у відповідності до виданої на запит позивача ОСОБА_5 довідки Торгово-промислової палати №В-418 від 27.08.2015 про вартість зерна сої станом на серпень 2015 становить 8650 грн. Таким чином, розмір реальних збитків від нестачі зерна сої у кількості 940,87 тон, які повинен відшкодувати відповідач на користь позивача становить 8138525 грн 50 коп.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" 8138525 грн 50 коп збитків та 73080 грн 00 коп в повернення витрат по сплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 р. залишено без змін.

01.09.2016 на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 та рішення господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 921/895/15-г/5 між суддями визначено суддю Хому С.О.

Матеріали справи № 921/895/15-г/5 суддею Хома С.О. прийнято до свого провадження (ухвала суду від 11.01.2017) та розгляд справи призначено в судовому засіданні на 30.01.2017 на 12 год 00 хв.

В судовому засіданні 30.01.2017 оголошувалась перерва у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України до 06.02.2017 до 11 год 00 хв. для надання можливості позивачу ознайомлення із поданими відповідачем до справи Поясненнями, а відповідачу надання до справи необхідних додаткових документів; надання до справи неподаних та додаткових документів від позивача та відповідача.

Ухвалою суду від 06.02.2017 розгляд справи відкладався на 20.02.2017 на 11 год 00 хв, керуючись п.п.2,3 ч.1 ст.77,86 ГПК України.

В судовому засіданні 20.02.2017 оголошено перерву у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України до 27.02.2017 до 11 год 00 хв. для необхідності подання учасниками процесу неподаних та додаткових документів до справи.

Ухвалою суду від 27.02.2017 розгляд справи відкладався на 09.03.2017 на 10 год 00 хв, керуючись п.п.2,3 ч.1 ст.77,86 ГПК України.

В судовому засіданні 09.03.2017 оголошено перерву до 10.03.2017 до 12 год. 00 хв. для необхідності подання учасниками процесу неподані документи до справи.

06.03.2017 року від позивача надійшла Заява № без номера від 01.03.2017 року про збільшення позовних вимог, у якій позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" (48600, Тернопільська обл., Заліщицький район, місто Заліщики, вулиця Промислова, будинок 1, ідентифікаційний код 00956201) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар" (78252, івано-Франківська область, Коломийський район, с. Джурків, вулиця Гагаріна, 31, ідентифікаційний код 31774096) 8 228 887 грн. збитків; судові витрати покласти на відповідача.

Оскільки збільшення позовних вимог позивачем не суперечило вимогам ст. 22 ГПК України, не порушувало чиїх-небудь прав та законних інтересів, тому було прийнято судом до розгляду. Таким чином слід вважати, що предметом спору, з урахуванням збільшення розміру суми збитків, є стягнення 8 228 887 грн. збитків (ухвала суду від 10.03.2017 про прийняття Заяви № без номера від 01.03.2017 року про збільшення позовних вимог до розгляду).

Ухвалою суду від 10.03.2017 призначено судову товарознавчу експертизу та ухвалою суду від 10.03.2017 зупинено провадження у справі.

05 вересня 2017 року від Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов ОСОБА_6 № 1713/17-21 від 23.08.2017 року, у якому зазначається, зокрема, що згідно вимог ухвали суду оплата за проведення експертних робіт була покладена на ПСП "Оскар", 14.06.2017 року експертом за вих. № 1713/17-21/580 замовнику був направлений лист із зазначенням реквізитів та суми для проведення оплати; станом на 23.08.2017 р. оплата не проведена, у зв'язку з чим та у відповідності з п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень за № 53/5 від 08.10.1998 року зі змінами та доповненнями, повідомлено, що ухвала суду від 10.03.2017 року про призначення експертизи по господарській справі № 921/895/15-г/5 залишається без виконання.

05 вересня 2017 року матеріали справи №921/895/15-г/5 повернуто Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз до Господарського суду Тернопільської області без виконання судової товарознавчої експертизи у зв'язку з її неоплатою.

Ухвалою суду від 09.10.2017 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.10.2017 продовжено строк вирішення спору на 15 днів після закінчення двохмісячного строку передбаченого ч.3 ст.69 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.10.2017 оплату за проведення судової товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 10.03.2017 р., покладено на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" та матеріали справи №921/895/16-г/5 направлено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Батозька, 1, м. Вінниця, 21004 для здійснення судової товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.03.2017 року.

Ухвалою суду від 09.10.2017 зупинено провадження до одержання результатів судової товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 30.03.2017 провадження у справі поновлено, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання на 23.04.2018 року на 11 год. 00 хв.

В підготовчому засіданні 23.04.2018 оголошено перерву до 02.05.2018 до 14 год 00 хв., керуючись ч. 5 ст. 183 ГПК України.

В підготовчому засіданні 02.05.2018 оголошено перерву до 11. 05. 2018 до 09 год 30 хв., керуючись ч. 5 ст. 183 ГПК України.

Ухвалою суду від 11.05.2018 підготовче засідання було відкладено на 29.05.2018 року на 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 29.05.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження до 02.07.2018.

Ухвалами суду від 29.05.2018, 13.06.2018 відкладено підготовче засідання відповідно на 13.06.2018 на 15-00 год. та на 25.06.2018 на 14-00 год., керуючись п.3 ч.2 ст.183 ГПК України.

Ухвалою суду від 25.06.2018 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2018 на 16 год. 30 хв.

02.07.2018 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 18.07.2018 на 10-00 год, про що зазначено в протоколі судового засідання від 02.07.2018.

У судовому засіданні 18.07.2018 суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 18.07.2018 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 23.07.2018 на 14:00 год., про що зазначено в протоколі судового засідання від 18.07.2018

У судовому засіданні 23.07.2018 суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2018 з’явився, просить суд позов задоволити з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях.

Від позивача до матеріалів справи поступило:

-Пояснення/в рамках ухвали суду від 06.02.2017р./ № без номера від 19.02.2017р. (вх.№ 6189 від 20.02.2017)( а.с.113-124, т.V);

- Письмові пояснення № без номера від 27.02.2017р. (вх.№ 6671 від 27.02.2017)( а.с.148-150, т.V);

- Пояснення /в рамках ухвали суду від 06.02.2017р./ № 26/01 від 26.02.2017р. (вх. № 6675 від 27.02.2017)( а.с.1-415, т.VІ);

- Пояснення /в рамках ухвали суду від 27.02.2017р./ № 06/03 від 06.03.2017р. (вх. № 7301 від 07.03.2017)( а.с.211-251, т.VІІ);

- Пояснення /в рамках ухвали суду від 27.02.2017р./ № 06/03/1 від 09.03.2017р. (вх. № 7427 від 10.03.2017)( а.с.278-294, т.VІІ);

Позивач зокрема своїх письмових поясненнях № 124-юр від 18.01.2016 просить позовні вимоги задоволити, посилаючись на те, що: відповідач не виконав свого зобов’язання із збереження схоронності зерна сої в кількості 940,87тонн, яке було передане йому на зберігання у відповідності до договору №11 від 03.11.2014, зерно сої, що належало позивачу, було відчужено відповідачем, про що останнім визнано у відзиві на позов від 06.10.2015, однак право розпоряджатися зерном відповідачу не належало, оскільки останній не був ні власником даного зерна, ні уповноваженою власником зерна особою на вчинення відчуження майна, не набув такого права відповідач і у відповідності до п.25 Договору, тому що зерно було витребуване Поклажодавцем (позивачем) до 31.05.2015, тобто до закінчення строку зберігання, а тому, посилаючись на норми ст.ст.22, 611, 616, 617 ЦК України, позивач зазначає, що відповідач повинен нести відповідальність за незабезпечення схоронності зерна у формі відшкодування збитків позивачу. Разом з тим позивач зазначає, що докази, про те, що кошти від самовільної реалізації були отримані Відповідачем і направлені на погашення витрат, пов’язаних з виконанням Договору зберігання №11 від 03.11.2014 в матеріалах справи відсутні і незважаючи на реалізацію зерна, Відповідач у відзиві стверджує, що Позивач нібито досі має перед ним заборгованість;

- позивачем було здійснено оплату послуг Відповідача за рахунками, що були надані Відповідачем, за фактично надані послуги в листопаді 2014 за приймання очищення, сушіння сої в кількості 350,26 тонн та відвантаження в кількості 279,84 тонн сої, посилаючись при цьому на копії рахунків та платіжних доручень які подані до матеріалів справи, в свою чергу відповідачем не надано доказів направлення Позивачу та підписання ним актів виконаних робіт з надання послуг за Договором зберігання №11 від 03.11.2014, зокрема зміст листа №13 від 02.02.2015, на який посилається Відповідач, не містить реквізитів актів виконаних робіт, тому неможливо визначити, про які саме виконані роботи йдеться і чи стосуються вони послуг по Договору зберігання №11 від 03.11.2014, крім того, відповідач не допустив Позивача на територію зернового складу для огляду зерна та взяття проб, чим порушив статтю 959 ЦК України та умови договору зберігання і унеможливив вчасне прийняття послуг та їх оплату, якщо такі послуги взагалі були надані;

- Відповідачем не доведено належними доказами існування його заборгованості перед постачальниками газу, електроенергії, тощо, оскільки рахунки на оплату, що надані відповідачем, є підтвердженням вартості придбання ним товарів та послуг і не містять інформації про проведення або не проведення їх оплати Відповідачем;

- за твердженням відповідача, ним надаються письмові докази отримання позивачем ОСОБА_7 виконаних робіт та рахунків, щодо оплати проведених затрат по зберіганні та просушці зерна сої в кількості 903,707 тонн, однак в доданих до клопотання актах здачі-приймання виконаних робіт від 31 квітня 2015 та від 30 травня 2015, які складені Відповідачем, зазначено, що на зберіганні знаходиться 940,87 тонн зерна сої і в той же час відповідач вказує, що Позивачу було вчасно видано складські квитанції на всю здану кількість зерна і копії квитанцій надані Відповідачем до матеріалів справи, всупереч реєстрам по здачі зерна та вищевказаним актам, ці квитанції видані лише на 903,707 тонн сої, таким чином надані Відповідачем письмові докази (акти) суперечать обставинам (фактичному наданню послуг), на які посилається Відповідач, і тому не є належними доказами по справі;

- згідно п.20 Договору "зерновий склад відповідає своїм майном перед Поклажодавцем за несвоєчасне проведення відвантаження зерна, за втрату та непідтверджену Актом-розрахунком нестачу зерна, за пошкодження (погіршення) якості) зерна", відповідачем справедливо зазначено, що Акт-розрахунок нестачі зерна у матеріалах справи відсутній, а тому за цю нестачу відповідач повинен нести відповідальність своїм майном згідно вищевказаного пункту договору;

- заборгованість Поклажодавця (Позивача) за послуги зберігання, про існування якої помилково стверджує Відповідач, не може бути доказом відсутності його вини у нестачі зерна, оскільки існування такої заборгованості не припиняє зобов’язання Відповідача забезпечити схоронність зерна, переданого йому на зберігання Позивачем, а також дотримуватися принципу непорушності права власності Позивача;

-у листі – клопотанні № 6 від 18.01.2016 вказує, що протягом листопада-грудня 2014 згідно Договору зберігання ним (Позивачем) здійснено передачу на зберігання відповідачу 1220710 кг або 1220,70 т зерна сої в заліковій вазі, що підтверджується наступними товаро-транспортними накладними та реєстрами накладних про приймання зерна Зерновим складом, що підписані представниками відповідача, з викладеного вбачається, що позивачем отримано оригінали документів, що видно із штемпелів проставлених у правому нижньому куті аркуша реєстру за № 56 від 21.11.2014, №57 від 30.11.2014, №58 від 01.12.2014, №60 від 02.12.2014 та №61 від 03.12.2014, у реєстрах чітко вказана вологість зерна сої, смітна домішка, тобто Зерновим складом видано всі облікові документи Позивачу у відповідності до Закону України “Про зерно та зерновий ринок в Україні”. Також у даному клопотанні відповідач зазначає, що позивач не забрав зерно у встановлений договором строк до 31.05.2015, що унеможливило його утримання із-за неоплати послуг Зернового складу, тому останній здійснив реалізацію зерна. При цьому в даному клопотанні ТзОВ "Заліщицьке ХПП" зазначає, що надає інформацію про те, що ПСП "Оскар" з 29.11.2014 по 03.12.2014 завезено сою в кількості 1488870 кг. фізичної ваги з середньою вологістю 44,98% і смітною домішкою 4,87%, в перерахунку на залікову вагу – 903707 кг., та про те, що загальна заборгованість клієнта по наданих послугах по сої на сьогоднішній день становить 1708371 грн. 06 коп., а також наводить цифри витрат, понесених в зв’язку з реалізацією зерна сої та пов’язаних з сушінням сої, а також цифри понесених збитків: сплатою податків і зборів (штрафів), видачею зарплати працівникам та оплатою за електроенергію.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2018 з'явився, по суті позовних вимог заперечив, з підстав, зазначених у Відзивах на позовну заяву та поясненнях.

Від Відповідача до матеріалів справи поступило:

- Пояснення № без номера від 30.01.2017р.(вх. № 4679 від 30.01.2017)( а.с.27-35, т.V);

- Пояснення на виконання ухвали суду від 06.02.2017 № без номера від 20.02.2017р. (вх.№ 6186 від 20.02.2017)( а.с.87-112, т.V);

-Пояснення № без номера від 10.03.2017 (вх. № 7425 від 10.03.2017)( а.с.295-296, т.VІІ);

-Пояснення № без номера від 10.03.2017 (вх. № 7426 від 10.03.2017)( а.с.297-298, т.VІІ);

- Заперечення № без номера від 03.05.2018р. (вх. № 10394 від 02.05.2018)( а.с.148, т.VІІІ);

- Пояснення № без номера від 01.05.2018р. (вх. № 10395 від 02.05.2018)( а.с.149-152, т.VІІІ);

- Пояснення № без номера від 13.06.2018р. (вх. № 12432 від 13.06.2018)( а.с.1-5, т. ІХ);

Відповідач зокрема у Відзиві на позов № без номера від 06.10.2015 року ( вх. №21457 від 08.10.2015) позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що:

- зерно сої за складськими квитанціями №65,66,67,68,70,71 на склад поступило з вологістю 44,2%, 43,5%, 46,4%, 45,3%, що спонукало додаткові затрати по його просушуванні ТзОВ "Заліщицьке ХПП";

- зерно у кількості 1839,130 тонн, було перероблено із значним відсотком(ками) відходів, що становить 41,400тонн;

- позивач, в порушення умов п.п.10,13,14 Договору щодо оплати за наданні послуги по сушці зерна сої не виконував, у визначений договором термін ( до 15 числа місяця що слідує за ним, коли надавались послуги) надані послуги не оплачував, що унеможливлювало розрахунки з газовим господарством та подальше утримування і просушку зерна сої понад встановлений договором строк. Позивач на отримані листи не реагував, кошти не перечислював, поставивши ТзОВ "Заліщицьке ХПП" у край важке фінансове становище, оскільки просушка потребувала додаткових затрат, із-за умов його подальшого зберігання, а заборгованість позивача по оплаті за надані послуги станом на 01.06.2015 становила 1 708 371,06 грн.;

- відповідач, на виконання умов п.24 Договору №11 складського зберігання зерна сої, до закінчення строку його дії (до 31.05.2015) неодноразово направляв листи позивачу з вимогою забрати зерно зі складських приміщень із-за його можливої порчі через те, що не перерахування суми заборгованості унеможливлювало просушку зерна сої через не оплату за спожитий газ, в підтвердження факту отримання позивачем кореспонденції відповідачем долучено до відзиву на позов копії повідомлень про вручення поштового відправлення від 21.05.2015 – 2шт., від 25.05.2015 – 2шт., від 3.02.2015., від 3.04.2015 та від 8.05.2015;

- проте позивач умов договору не виконав, зерно сої у визначений договором строк (до 31.05.2015) не забрав, кошти за надані послуги по сушці зерна не оплатив, а тому від (відповідач) скористався умовами договору (п.25) і зерно в кількості 868340 кг було реалізоване на конкурсних засадах, за ринковими цінами відповідним покупцям, за повідомленням ціни, з метою недопущення його порчі. При цьому відповідач зазначає, що заборгованість позивача перед відповідачем по наданих послугах щодо просушування зерна сої складає 1 708 371,06 грн., які належать йому (відповідачу) за умовами п.25 договору;

- у листі - клопотанні № без номера від 12.01.2016 ( вх. №3392 від 13.01.2016) відповідач посилаючись на ст.33 ГПК України, та вимоги чинного законодавства, відповідно до яких відповідальність настає у випадку вини, причинного зв’язку та наслідків, які настали, зазначає, що позивачу були направлені акти виконаних робіт по зберіганні та просушці зерна сої на загальну суму 1708 371,06 грн., які позивач не підписав та не повернув відповідачу на його вимогу (долучивши при цьому копії актів здачі-приймання виконаних робіт за зберігання зерна сої за лютий, березень, квітень, травень 2015 в кількості 940,87 тон.), а також були виставлені рахунки на їх (виконані роботи (надані послуги)) оплату, проте позивач в порушення умов укладеного між ними договору (п.13 договору) не оплатив вартість послуг із зберігання зерна сої, а відтак, за твердженням відповідача, при наявності непогашених витрат зернового складу, позивач не мав права на відвантаження йому із зберігання зерна (п.14 договору). При цьому відповідач також зазначив, що позивачу були передані і всі складські квитанції за переліком, оскільки такі є документами строгої звітності і постійно видавалися позивачу у строки та порядку визначеному законом, про що останнього повідомлено листом від 08.05.2015 на його лист від 29.04.2015;

- відповідач вказує, що протягом листопада-грудня 2014 у згідно Договору зберігання ним (позивачем) здійснено передачу на зберігання відповідачу 1220710 кг або 1220,70 т зерна сої в заліковій вазі, що підтверджується наступними товаро-транспортними накладними та реєстрами накладних про приймання зерна Зерновим складом, що підписані представниками відповідача, з викладеного вбачається, що позивачем отримано оригінали документів, що видно із штемпелів проставлених у правому нижньому куті аркуша реєстру за № 56 від 21.11.2014, №57 від 30.11.2014, №58 від 01.12.2014, №60 від 02.12.2014 та №61 від 03.12.2014, у реєстрах чітко вказана вологість зерна сої, смітна домішка, тобто Зерновим складом видано всі облікові документи Позивачу у відповідності до Закону України “Про зерно та зерновий ринок в Україні””. Також у даному клопотанні відповідач зазначає, що позивач не забрав зерно у встановлений договором строк до 31.05.2015, що унеможливило його утримання із-за неоплати послуг Зернового складу, тому останній здійснив реалізацію зерна. При цьому в даному клопотанні ТзОВ "Заліщицьке ХПП" зазначає, що надає інформацію про те, що ПСП "Оскар" з 29.11.2014 по 03.12.2014 завезено сою в кількості 1488870 кг. фізичної ваги з середньою вологістю 44,98% і смітною домішкою 4,87%, в перерахунку на залікову вагу – 903707 кг., та про те, що загальна заборгованість клієнта по наданих послугах по сої на сьогоднішній день становить 1708371грн.06коп., а також наводить цифри витрат, понесених в зв’язку з реалізацією зерна сої та пов’язаних з сушінням сої, а також цифри понесених збитків: сплатою податків і зборів (штрафів), видачею зарплати працівникам та оплатою за електроенергію;

-відповідно до пояснення № без номера від 30.01.2017 (вх. №4679 від 30.01.2017), відповідач зазначає про те, що позивачем не зазначено які істотні показники якості зерна сої (вологість,домішки тощо), покладені ним в розрахунок завданих збитків. Якість зерна сої, яке перебувало на зберіганні за договором зберігання, підтверджується картками аналізу зерна №56 від 29.1.2014, №57 від 30.11.2014, №58 від 01.12.2014, №60 від 02.12.2014, №61 від 03.12.2014, відповідно до яких зерно сої, загальною заліковою вагою 903,707 т мало показники вологості – від 43,5% до 46,3%, сміттєвих домішок – від 3,8% до 6%. Вказані показники якості зерна сої, прийнятого на зберігання від позивача, також зазначені у складських квитанціях №№65,6 від 01.12.2014, №№68,70,71 від 10.12.2014, виданих позивачу на підтвердження факту прийняття цього зерна. Зазначені відомості у складських квитанціях позивач після їх отримання не оспорював, а отже, погодився з ними;

-крім того, в матеріалах справи є протокол випробувань відібраних зразків зерна сої №0124 від 17.06.2015, проведених ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації». Зазначене випробування було проведено на замовлення відповідача за відібраними зразками зерна сої, яке перебувало на зберіганні за договором зберігання. Відповідно до цього протоколу, за результатами випробувань, встановлено суттєві відмінності якісних характеристик (показників), а саме сміттєвої та олійної домішки до 58,2% та сміттєвої домішки до 39,8% вказаного зерна, що не відповідає вимогам ДСТУ 4946:2008;

-у той же час, позивачем у позові не зазначено, за зерно сої з якими показниками якості (вологості, домішок) заявлено вимогу про стягнення збитків.

-позивачем взагалі не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ринкової вартості зерна сої, виходячи з його якісних показників на момент завдання, на думку позивача, збитків. Надана позивачем цінова довідка Івано-Франківської Торгово-промислової палати «В-418 від 27.08.2015 про вартість зерна сої станом на серпень 2015 року не відображає, які показники зерна сої покладені в основу розрахунку ціни, які економічні методики розрахунку ціни використані експертом; у вказаній довідці зазначено, що з метою визначення вартості зерна сої експертом використовувались відомості Інтернет-ресурсів. При цьому, посилання на такі Інтернет-ресурси у довідці відсутні; у довідці взагалі відсутні вихідні данні (параметри) щодо зерна сої, якими керувався експерт;

-на виконання умов договору зберігання відповідачем надано позивачу послуги з приймання, зберігання, очищення та сушіння зерна сої на загальну суму, що станом на 31.05.2015 становить 1708371, 06 грн. На момент закінчення строку дії договору зберігання та нак момент витребування зерна зі зберігання (31.05.2015) у позивача перед відповідачем існувала прострочена заборгованість щодо сплати наданих послуг за договором зберігання;

-у зв’язку з невиконанням позивачем свого обов’язку зі сплати вартості наданих послуг за договором зберігання, у відповідача існувало право притримання зерна, яке перебувало на зберіганні, з правом його подальшої реалізації та задоволенням своїх вимог з вартості зерна;

-враховуючи фактичні обставини та відповідно до норм закону, у відповідача існувало право продати зерно, яке перебувало на зберіганні, у зв’язку з наявністю простроченої непогашеної заборгованості з боку позивача, а також , у зв’язку з фактичним псуванням зерна та наявністю реальної загрози його подальшого знищення (втрати) у повному обсязі;

-положенням п.25 договору зберігання передбачено можливість зберігача продати зерно на конкурентних засадах за ринковою ціною. За результатами вивчення отриманих цінових пропозицій відповідачем обрано покупця –ТОВ «Санйол Тренд», яке запропонувало найбільшу ціну за 1 тонну зерна сої з відповідними показниками якості – 4300 грн. Відповідно до вимог ст.ст.594,597 ЦК України, одержана від продажу зерна сої сума коштів спрямована відповідачем на задоволення своїх вимог – заборгованості позивача за договором зберігання.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статуту Приватного сільськогосподарського підприємства «Оскар», затвердженого рішенням загальних зборів Учасників ПСП «Оскар» згідно Протоколу №11-01/17 від 11 січня 2017, Приватне сільськогосподарське підприємство «Оскар» створено відповідно до Цивільного і Господарського Кодексів України та інших законодавчих актів України на принципах повної економічної та господарської самостійності для задоволення потреб ринку в товарах та послугах з метою одержання прибутку. Метою діяльності Підприємства є здійснення виробничо-господарської та комерційної діяльності для отримання прибутку. Предметом діяльності Підприємства, зокрема, є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" є сертифікованим зерновим складом, що підтверджується сертифікатом відповідності послуг зі зберігання зерна та продуктів його переробки №6163 від 05.08.2013, виданим Державною інспекцією сільського господарства України. Цей сертифікат посвідчує, що послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки, які надає Товариство з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство», відповідають правилам і стандартам, нормативно-правовим актам зберігання зерна і продуктів його переробки на зерновому складі.

Згідно Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство», затвердженого установчими зборами учасників Товариства від 10.08.2010 Протокол №1, Товариство з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» створено шляхом реорганізації відкритого акціонерного товариства «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» згідно рішення загальних зборів акціонерів від 28 червня 2010 року (протокол №2) заснованого згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області №698 від 20 липня 1998 року шляхом перетворення державного підприємства Заліщицьке хлібоприймальне підприємство.

Пунктом 3 Статуту визначено, що головною метою діяльності Товариства є одержання прибутків шляхом внесення фінансових та майнових внесків для здійснення господарської діяльності, дозволеної законодавством України. Товариство здійснює наступні види діяльності, зокрема: складське господарство. Господарська діяльність Товариства здійснюється на основі укладених договорів.

Товариство вільне у виборі предмета та визначенні зобов’язань його Учасників (п. 6.1 Статуту).

У відповідності до ч. 1 та ч.2 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерно підлягає зберіганню у зернових складах; власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.

Відповідно до ч. 1, ч.2, ч.3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України; за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна; договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Згідно п. 24 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

В ч. 1 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зазначається, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів:

- подвійне складське свідоцтво;

- просте складське свідоцтво;

- складську квитанцію.

03.11.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство", надалі "Зерновий склад", з однієї сторони, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Оскар", надалі "Поклажодавець", з другої сторони, укладено Договір складського зберігання зерна № 11, згідно п. 1 якого "Поклажодавець" зобов'язався передати зерно сої, заліковою вагою 2000 тон на "Зерновий склад", який зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його "Поклажодавцеві" або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством.

Згідно п. 3 договору "Зерновий склад видає" посвідчення про відповідність якості зерна державним стандартам.

Пунктом 6 даного договору передбачено, що "Зерновий склад" зобов'язаний:

1) прийняти від "Поклажодавця" зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск "Поклажодавцеві";

2) прийняти зерно за заліковою вагою та провести перевірку його якості;

3) повідомити "Поклажодавця" про умови зберігання зерна;

4) надати додаткові послуги у разі одержання від "Поклажодавця" письмового замовлення на такі послуги;

5) видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. У разі видачі простого або подвійного складського свідоцтва, "Зерновий склад" здійснює страхування зерна від ризиків випадкової загибелі, знищення, нестачі, пошкодження та втрат;

6) зберігати зерно протягом строку, визначеного в договорі;

7) продати зерно в установленому законодавством порядку на письмову вимогу володільця заставного свідоцтва у разі, коли зазначений у ньому строк погашення кредиту закінчився;

8) у разі пошкодження зерна повідомити "Поклажодавця" протягом одного дня;

9) забезпечити доступ "Поклажодавця" до зерна для проведення огляду протягом строку його зберігання;

10) повернути зерно за першою вимогою "Поклажодавця" у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

У відповідності до п. 8 договору "Поклажодавець" зобов'язався:

-забезпечити доставку зерна за власний рахунок;

-своєчасно розраховуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги;

- витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

Згідно п. 10 договору розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість.

Відповідно до п. 11 даного договору розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством.

Вид послуги Найменування Розмір плати (тариф) за

сільськогосподарської надані послуги, гривень

культури за тонну

Приймання , за тонну соя 16.00

фізичної ваги

Зберігання, за тонну

на місяць -/- 28.00

Відвантаження, за тонну

автотранспортом, -/- 51.00

ж/д транспортом -/- 51.00

Зважування вагонів -/- 270.00

Додаткові послуги:

Cушка за 1т/% до 12% -/- 32.00

Очистка за 1т/% до 2,0% -/- 9.00

Згідно п. 13 договору "Поклажодавець" сплачує вартість послуг із зберігання зерна за місяць в строк до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

У відповідності до п. 14 договору відвантаження зерна "Поклажодавцеві" здійснюється після відшкодування витрат "Зернового складу" у повному обсязі.

Згідно п. 16 договору "Зерновий склад" не має права розпоряджатися зерном (його частиною) "Поклажодавця".

Як визначається в п. 17 договору у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

В п. 18 договору сторони передбачили, що у разі невиконання підпункту 2 пункту 8 розділу "Права та обов'язки сторін" та пункту 13 розділу "Взаєморозрахунки сторін" цього договору "Поклажодавець" за кожний день прострочення платежу виплачує "Зерновому складу" пеню в розмірі 0,01 відсотків від недоотриманої суми. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 20 договору визначається, що "Зерновий склад" відповідає своїм майном перед "Поклажодавцем" за несвоєчасне проведення відвантаження зерна, за втрату та непідтверджену Актом-розрахунком нестачу зерна, за пошкодження (погіршення якості) зерна.

У п. 22 договору визначено, що строк зберігання зерна становить до 31.05.2015 р.

Згідно п. 23 договору зберігання зерна понад строк, встановлений цим договором, можливе тільки за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення додаткової угоди.

У відповідності до п. 24 даного договору "Зерновий склад" зобов'язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити "Поклажодавця" і визначити строк його витребування.

Як визначається у п. 25 договору, у разі, коли "Поклажодавець" у запропонований цим договором строк не витребував зерно, "Зерновий склад" має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються "Поклажодавцю", крім сум, що належать "Зерновому складу".

Згідно п. 27 договору складського зберігання зерна № 11 від 03.11.2014 року договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до договору складського зберігання зерна № 11 від 03.11.2014 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Оскар" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" прийняло на зберігання зерно сої загальною заліковою вагою 1 220 710 кг (1220,71 тон), що підтверджується:

-Реєстр накладних № 37/а від 05.11.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 63780 кг сої, вологість 17,0% (норма 12,0%), смітна домішка 6,0% (норма 2,0%), зернова олійна домішка 3,0%;

- товарно- транспортна накладна № 001227 від 05.11.2014 р. в кількості 32240 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001228 від 05.11.2014 р. в кількості 31540 кг;

-Реєстр накладних № 38 від 06.11.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими

пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 221960 кг сої, вологість 17,0% (норма 12,0%), смітна домішка 6,0% (норма 2,0%), зернова олійна домішка 3,0%;

- товарно- транспортна накладна № 001229 від 06.11.2014 р. в кількості 31940кг;

- товарно- транспортна накладна № 001230 від 06.11.2014 р. в кількості 23910кг;

- товарно- транспортна накладна № 001231 від 06.11.2014 р. в кількості 40610 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001234 від 06.11.2014 р. в кількості 24040 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001235 від 06.11.2014 р. в кількості 36550 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001236 від 06.11.2014 р. в кількості 35520 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001237 від 06.11.2014 р. в кількості 29390 кг;

- Реєстр накладних № 39 від 07.11.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими

пробами , згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 64520 кг сої, вологість

17,0% (норма 12,0%), смітна домішка 5,8% (норма 1,0%), зернова олійна домішка 3,2 %;

- товарно- транспортна накладна № 001240 від 07.11.2014 р. в кількості 31380 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001238 від 07.11.2014 р. в кількості 33140 кг;

-Реєстр накладних № 56 від 29.11.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 146150 кг сої, вологість 44,2% (норма 12,0%), смітна домішка 3,8 % (норма 2,0%), зернова олійна домішка 6,6%;

- товарно- транспортна накладна № 001151 від 29.11.2014 р. в кількості 25920 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001152 від 29.11.2014 р. в кількості 25310кг;

- товарно- транспортна накладна № 001214 від 29.11.2014 р. в кількості 33530 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001204 від 29.11.2014 р. в кількості 26070; —

-товарно- транспортна накладна № 001208 від 29.11.2014 р. в кількості 33320 кг;

-Реєстр накладних № 57 від 30.11.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 417100 кг сої, вологість 43,5% (норма 12,0%), смітна домішка 4,6% (норма 2,0%), зернова олійна домішка 4,0%;

- товарно- транспортна накладна № 001210 від 30.11.2014 р. в кількості 22560 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001215 від 30.11.2014 р. в кількості 34020 кг;

- товарно-транспортна накладна № 001216 від 30.11.2014 р. в кількості 38450 кг;

-товарно-транспортна накладна №001217 від 30.11.2014 р. в кількості 33120 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001218 від 30.11.2014 р. в кількості 33500 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001219 від 30.11.2014 р. в кількості 24430; -—

- товарно- транспортна накладна № 001222 від 30.11.2014 р. в кількості 33650 кг;

- товарно-транспортна накладна №001223 від 30.11.2014 р. в кількості 33030 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001224 від 30.11.2014 р. в кількості 30480 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001631 від 30.11.2014 р. в кількості 37090 кг;

-Реєстр накладних № 58 від 01.12.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 396540 кг сої, вологість 46,3% (норма 12,0%), смітна домішка 4,2% (норма 2,0%), зернова олійна домішка 4,8%;

-товарно- транспортна накладна № 001221 від 01.12.2014 р. в кількості 31400 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001635 від 01.12.2014 р. в кількості 36200 кг; —

-товарно- транспортна накладна № 001636 від 01.12.2014 р. в кількості 34230 кг ;

-товарно-транспортна накладна №001637 від 01.12.2014 р. в кількості 38460 кг;

- товарно- транспортна накладна № 001638 від 01.12.2014 р. в кількості 32840 кг; —

-товарно-транспортна накладна № 001639 від 01.12.2014 р. в кількості 32630 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001640 від 01.12.2014 р. в кількості 35610 кг;

-товарно-транспортна накладна №001641 від 01.12.2014 р. в кількості 31520 кг;

-товарно-транспортна накладна №001642 від 01.12.2014 р. в кількості 34890 кг;

-товарно-транспортна накладна № 001643 від 01.12.2014 р. в кількості 28270 кг;

-Реєстр накладних № 60 від 02.12.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 338670 кг сої, вологість 45,4% (норма 12,0%), смітна домішка 5,8% (норма 2,0%), зернова олійна домішка 6,2%;

-товарно-транспортна накладна №001120 від 02.12.2014 р. в кількості 22890 кг;

-товарно-транспортна накладна №001121 від 02.12.2014 р. в кількості 22480 кг;

-товарно-транспортна накладна №001220 від 02.12.2014 р. в кількості 27910 кг;

-товарно-транспортна накладна №001225 від 02.12.2014 р. в кількості 29200 кг;

-товарно-транспортна накладна №001646 від 02.12.2014 р. в кількості 31120 кг;

-товарно-транспортна накладна №001647 від 02.12.2014 р. в кількості 37140 кг;

-товарно-транспортна накладна №001649 від 02.12.2014 р. в кількості 32960 кг;

-товарно-транспортна накладна №001650 від 02.12.2014 р. в кількості 23630 кг;

-товарно-транспортна накладна №001667 від 02.12.2014 р. в кількості 31250 кг;

- товарно-транспортна накладна №001668 від 02.12.2014 р. в кількості 31700 кг;

-Реєстр накладних № 61 від 03.12.2014 року на прийняте зерно за середньодобовими пробами, згідно якого ПСП "Оскар" доставило на зерновий склад 190410 кг сої, вологість 45,3% (норма 12,0%), смітна домішка 6,0% (норма 2,0%), зернова олійна домішка 6,2%;

-товарно-транспортна накладна № 001119 від 03.12.2014 р. в кількості 28240 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001122 від 03.12.2014 р. в кількості 32450 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001123 від 03.12.2014 р. в кількості 34560 кг;

-товарно-транспортна накладна № 001124 від 03.12.2014 р. в кількості 34410 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001125 від 03.12.2014 р. в кількості 26160 кг;

-товарно- транспортна накладна № 001801 від 03.12.2014 р. в кількості 34590 кг.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" на підтвердження прийняття частини зерна сої було видано позивачу складські квитанції на зерно:

- №65 від 01.12.2014 р. серії АФ№071669 найменування зерна: соя, вага залікова 90978 кг, вологість 44,2, зернова домішка 6,6, сміттєва домішка 3,8;

- №66 від 01.12.2014 р. серії АФ№071670: найменування зерна: соя, вага залікова 260688 кг, вологість 43,5, зернова домішка 4, сміттєва домішка 4,6;

- №68 від 10.12.2014 р. серії АФ№071672: найменування зерна: соя, вага залікова 236536 кг, вологість 46,3, зернова домішка 4,8, сміттєва домішка 4,2;

- №70 від 10.12.2014 р. серії АФ№071674: найменування зерна: соя, вага залікова 201983 кг, вологість 45,4, зернова домішка 6,3, сміттєва домішка 5,8;

- № 71 від 10.12.2014 р. серії АФ071675 : найменування зерна: соя, вага залікова 113522 кг, вологість 45,3, зернова домішка 6,2, сміттєва домішка 6;

Всього відповідачем було видано складські квитанції на загальну кількість 903 707 кг зерна сої.

Як слідує з матеріалів справи, в листопаді 2014 р. відповідач на вимогу позивача відвантажив останньому із зернового складу зерно сої в кількості 279 840 кг (279,84 тон), що підтверджується ОСОБА_1 №1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.11.2014 р. А відтак, на зберіганні у відповідача залишилось 940 870 кг зерна сої.

Також, як підтверджується актами здачі – приймання виконаних робіт № 2 від 28.02.2015р., від 31.03.2015р, від 30.04.2015р., від 31.05.2015р. та рахунками на оплату за зберігання сої № 21 від 28.02.2015р., № 28 від 31.01.2015р. № 37 від 30.04.2015р. та № 42 від 30.05.2015р. на зберіганні у відповідача знаходилось зерно сої в кількості 940 870 кг. (940,87 тон) (належним чином засвідчені копії актів та рахунків знаходяться в матеріалах справи).

Вказані акти здачі приймання виконаних робіт та рахунки підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство", рахунки також підписані головним бухгалтером та завірені печаткою Товариства.

Також факт зберігання у відповідача станом на 01.06.2015 року зерна сої в заліковій вазі 940 870 кг за період з 03.11.2014 року по 31.05.2015 року, яке належало позивачу - ПСП "Оскар", підтверджується Протоколом №1 засідання комісії ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" з питань продажу зерна боржників з метою погашення затрат підприємства за надані послуги боржникам від 19.06.2015 року.

З огляду на наведене, судом встановлено, що на зберіганні в Товариства з обмеженою відповідальністю “Заліщицьке хлібоприймальне підприємства” залишилось 940 870 кг (940,870 тонн) зерна сої.

Згідно ч.1 ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, а згідно вимог ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" за договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна.

Як визначається в ч. 1 ст. 27 даного Закону зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Частиною 1 статті 31 Закону "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна.

Статтею 32 даного Закону передбачено, що зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбачуваному договором складського зберігання та законодавством .

Відповідно до п.п. 10 п.6 договору "Зерновий склад" зобов'язався повернути зерно за першою вимогою "Поклажодавця" у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився.

В п.п. 2 п. 8 даного договору сторони узгодили, що "Поклажодавець" зобов'язаний витребувати зерно після закінчення строку його зберігання.

20 травня 2015року позивач направив відповідачу листа №302, в якому просив підтвердити письмово (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) можливість відбору проб зерна сої, яка перебуває на збереженні згідно договору № 11 від 03.11.2014 року 27.05.2015 року комісією в складі представників хлібної інспекції та представників ПСП "Оскар", а також представника від ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" з метою перевірки якісних показників даного зерна для подальшої реалізації (належним чином засвідчені копії листа та повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.05.2015 року з відміткою про вручення вказаного листа відповідачу 22.05.2015 року знаходяться в матеріалах справи).

Також, 20 травня 2015 року позивачем направлено відповідачу листа № 303 з проханням відвантажити 29.05.2015 року сою в кількості 940,87 тон для власних потреб, а у разі неможливості просив повідомити заздалегідь рекомендованим листом з повідомленням про вручення з обґрунтуванням (належним чином засвідчені копії листа та повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.05.2015 року з відміткою про вручення вказаного листа відповідачу 22.05.2015 року знаходяться в матеріалах справи).

Як слідує з матеріалів справи, 25.05.2015 р. відповідач звернувся до позивача з листами № 43 та №46, в яких повідомив, що закінчується договір №11 від 03.11.2014 р. щодо надання послуг по зберіганню зерна і вказаний договір продовжуватися не буде, просить провести оплату за надані послуги і в найкоротший термін забрати зерно із складів ТзОВ "Заліщицьке ХПП" (належним чином засвідчені копії листів та повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.05.2015 року з відміткою про вручення вказаних листів відповідачу 27.05.2015 року знаходяться в матеріалах справи).

В матеріалах справи знаходиться копія ОСОБА_1 про незабезпечення доступу на території зернового складу Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" для відбору зернових проб сої, що належить Приватному сільськогосподарському підприємству "Оскар" від 27.05.2015 року, складений за участі представників ПСП "Оскар", а саме : Виконуючого обов'язки директора ПСП "Оскар" ОСОБА_8, заступника начальника служби безпеки ОСОБА_9, службової особи ОСОБА_10, начальника юридичного відділу ОСОБА_11, а також свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_13, у якому зазначається про те, що посадовими особами ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство", що знаходиться за адресою м. Заліщики, вул. Промислова, 1, а саме його директором ОСОБА_4, яка заздалегідь була повідомлена листом № 302 від 20.05.2015 р. про необхідність відбору зернових проб сої, що знаходиться у зберіганні ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" доступ на територію зернового складу по відбору зернових проб сої заборонили; в ОСОБА_1 зазначено, що від підпису даного ОСОБА_1 директор ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" відмовилась.

Згідно Наказу про відрядження №17-в від 28.05.2015р. позивач направив до відповідача 29 травня 2015 року транспортні засоби для переоформлення та перевезення зерна сої, що також підтверджується відмітками в журналі реєстрації відрядних посвідчень, відрядними посвідченнями, подорожніми листами вантажного автомобіля від 29.05.2015 року за номерами відповідно №№311,313,111.112,102,104,124,115,29,113 та договором про надання послуг №28/05-15 на перевезення зерна автотранспортом від 28.05.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2015 року за участі представників ПСП "Оскар", а саме : Виконуючого обов'язки директора ПСП "Оскар" ОСОБА_8, заступника начальника безпеки ОСОБА_9, службової особи ОСОБА_10, начальника юридичного відділу ОСОБА_11, водіїв: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, представника покупця зерна сої ТОВ "Фінагротех": ОСОБА_24, свідків: ОСОБА_25, ОСОБА_26 був складений ОСОБА_1 відмови від відвантаження зерна сої згідно Договору зберігання зерна сої від 03 листопада 2014 року, в якому зазначається, зокрема, що директором ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" відмовлено у видачі, відвантаженні (поверненні) зерна сої, що було передано на зберігання згідно договору складського зберігання від 03.11.2014 р. № 11, а також відмовлено в огляді (перевірці) наявності якості, відбору проб для проведення незалежної перевірки якості та території зернового складу; в ОСОБА_1 зазначено, що від підпису даного ОСОБА_1 та отримання одного примірника даного ОСОБА_1 директор ТзОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" відмовилась.

Згідно п.8 договору «Поклажодавець» зобов’язаний, зокрема, своєчасно розрахуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження,а також додаткові послуги.

Згідно п.9 договору «Поклажодавець» має право, зокрема, замовляти додаткові послуги.

Розрахунки за надані послуги проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість (п.10 договору).

Згідно п.11 договору розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством:

-приймання, за тонну фізичної ваги (соя) -16 грн;

-зберігання, за тонну на місяць -28 грн;

-відвантаження, за тонну: автотранспортом – 51 грн; ж/д транспортом – 51грн

-зважування вагонів – 270 грн;

-Додаткові послуги:

*сушка за 1т/% до 12% -32 грн;

*очистка за 1т/% до 2,0% -9%

Згідно п.13 договору «Поклажодавець» сплачує вартість послуг із зберігання зерна за місяць в строк до 15 числа місяця, що слідує за місяцем в якому фактично надавалися послуги.

В матеріалах справи знаходяться рахунки(копії):

- рахунок № 43 від 10.11.2014 (послуги по сої: приймання на суму 4676 грн. 12 коп, сушіння на суму 44814 грн. 67 коп.; очищення на суму 10411 грн. 08 коп. ) на загальну суму 71874 грн. 97 коп. – оплачено повністю;

- рахунок № 49 від 18.11.2014 (послуги по сої, відвантаження на суму 16189 грн. 86 коп., а .с. 51, т. ІІ)- оплачено повністю;

-рахунок № 57 від 30.11.2014 (послуги по сої: приймання ) на загальну суму 9011 грн. 98 коп. (а.с. 30, т. ІІ)- оплачено частково (залишилася неоплаченою сума 7093 грн. 86 коп.).

Залишаються неоплаченими:

-рахунок № 57 від 30.11.2014 (послуги по сої: приймання ) на загальну суму 9011 грн. 98 коп. (а.с. 30, т. ІІ)- оплачено частково (залишилася неоплаченою сума 7093 грн. 86 коп.);

- рахунок № 61 від 22.12.2014 року (послуги по сої: сушіння на суму 464268 грн. 98 коп.; очищення на суму 10106 грн. 48 коп. ) на загальну суму 569250 грн.55 коп. (а.с. 31, т. ІІ);

- рахунок № 62 від 23.12.2014 (послуги по сої, приймання на суму 5287 грн. 19 коп., сушіння на суму 354567 грн. 80 коп., очищення на суму 6542 грн. 91 коп.) на загальну суму 439677 грн. 48 коп. (а. с. 32, т ІІ);

- рахунок № 63 від 24.12.2014 (послуги по сої: приймання на суму 4515 грн.59 коп., сушіння на суму 289957 грн. 44 коп., очищення на суму 9652 грн. 09 коп. ) на загальну суму 364950 грн. 14 коп. (а. с. 34, т.ІІ);

-рахунок № 64 від 24.12.2014 (послуги по сої: приймання на суму 2538 грн. 79 коп., сушіння на суму 162189 грн. 66 коп., очищення на суму 5712 грн. 30 коп.) на загальну суму 204528 грн. 90 коп. (а. с. 33, т. ІІ);

- рахунок № 10 від 31.01.2015 (послуги по сої: сушіння на суму 452147 грн. 10 коп., очищення на суму 15364 грн. 39 коп. ) на загальну суму 561013 грн. 79 коп. (а.с. 77, т. ІІ); - рахунок № 11 від 31.01.2015 (послуги по сої: зберігання за січень 2015) на загальну суму 17507 грн. 72 коп. (а.с. 78, т. ІІ);

- рахунок № 21 від 28.02.2015 (послуги по сої: зберігання за лютий 2015) на загальну суму 26340 грн. 60 коп. (а.с. 79, т. ІІ);

-рахунок № 28 від 31.03.2015 (послуги по сої: зберігання за березень 2015) на загальну суму 26340 грн. 60 коп. (а.с. 80, т. ІІ);

-рахунок № 37 від 30.04.2015 (послуги по сої: зберігання за квітень 2015) на загальну суму 26340 грн. 60 коп. (а.с. 81, т. ІІ);

- рахунок № 42 від 30.05.2015 (послуги по сої: зберігання за травень 2015) на загальну суму 26340 грн. 60 коп. (а.с. 82, т. ІІ);

Заборгованість складає 1 708 371 грн. 06 коп.

Також в матеріалах справи знаходяться ОСОБА_1 здачі-приймання виконаних робіт (копії):

-ОСОБА_1 від 18.11.2014, надані послуги: приймання, сушіння, очищення сої, сума наданих послуг 71874 грн. 97 коп. (а.с. 62, т. ІІ) – оплачено повністю;

-ОСОБА_1 від 30.11.2014, надані послуги: відвантаження, сума наданих послуг 14271 грн. 84 коп. (а.с. 64, т. ІІ)– оплачено повністю;

-ОСОБА_1 № 2 від 30.11.2014, надані послуги: приймання, сума наданих послуг 9011 грн. 98 коп. (а. с. 66, т. ІІ) – оплачено частково (борг по даному ОСОБА_1 складає 7093 грн. 86 коп.);

Залишаються неоплаченими:

-ОСОБА_1 № 2 від 30.11.2014, надані послуги: приймання, сума наданих послуг 9011 грн. 98 коп. (а. с. 66, т. ІІ) – оплачено частково (борг по даному ОСОБА_1 складає 7093 грн. 86 коп.);

-ОСОБА_1 № 1 від 31.12.2014, надані послуги: сушіння, очищення, сума наданих послуг 569250 грн. 55 коп. (а. с. 68, т. ІІ);

-ОСОБА_1 № 2 від 31.12.2014, надані послуги: приймання, сушіння, очищення, сума наданих послуг 439677 грн. 48 коп. (а. с. 69, т. ІІ);

-ОСОБА_1 № 3 від 31.12.2014 , надані послуги: приймання зерна сої, сума наданих послуг 8465 грн. 26 коп. (а. с. 35, т. ІІ);

-ОСОБА_1 від 31.01.2015, надані послуги: сушіння, очищення, сума наданих послуг 561013 грн. 79 коп. (а. с. 71, т. ІІ);

-ОСОБА_1 № 2 від 31.01.2015, надані послуги: зберігання за січень 2015, сума наданих послуг 17507 грн. 72 коп. (а. с. 72, т. ІІ);

-ОСОБА_1 від 28.02.2015, надані послуги: зберігання за лютий 2015, сума наданих послуг 26340 грн. 60 коп. (а. с. 73, т. ІІ);

-ОСОБА_1 від 31.03.2015, надані послуги: зберігання за березень 2015, сума наданих послуг 26340 грн. 60 коп. (а. с. 74, т. ІІ);

-ОСОБА_1 від 30.04.2015, надані послуги: зберігання за квітень 2015, сума наданих послуг 26340 грн. 60 коп. (а. с. 75, т. ІІ);

-ОСОБА_1 від 30.04.2015, надані послуги: зберігання за квітень 2015, сума наданих послуг 26340 грн. 60 коп. (а. с. 75, т. ІІ);

-ОСОБА_1 від 31.05.2015, надані послуги: зберігання за травень 2015, сума наданих послуг 26340 грн. 60 коп. (а. с. 76, т. ІІ).

Заборгованість складає 1 708 371 грн. 06 коп.

Оплата позивачем за послуги:

-платіжне доручення № 935 від 01.12.2014 на суму 100 000 грн., призначення платежу: оплата за послуги сушіння, приймання та очищення зерна зг. рах. № 43 від 10.11.14 (46316,28) (соя), рах. № 52 (8 087,26) (кукурудза), рах. № 51 (45 607,46) (кукурудза) в т. ч. ПДВ 20% - 16666, 67 грн. ( а. с. 8, т ІІ) (з цих 100000 грн. на оплату за послуги по сушінню, прийманню та очищенню зерна сої – 46316 грн. 28 коп.);

- платіжне доручення № 980 від 05.12.2014 на суму 100 000 грн., призначення платежу: оплата за послуги зберігання зерна зг. рах. № 51 від 18.11.2014 (сума 23809,79 грн., кукурудза), рах. № 54 від 22.11.2014 р. (сума 76190,21 грн., (кукурудза) в т. ч. ПДВ 20% - 16666, 67 грн. ( а. с. 9, т ІІ);

-платіжне доручення № 31 від 24.11.2014 на суму 25558,69 грн., призначення платежу: часткова оплата за послуги приймання, сушіння та очищення зерна зг. рахунку № 43 від 10.11.14 р. (соя) в т. ч. ПДВ 20% - 4 259,78 грн. ( а. с. 10, т ІІ);

-платіжне доручення № 30 від 25.11.2014 на суму 16189 грн. 96 коп, призначення платежу: оплата за послуги відвантаження сої зг. рах. № 49 від 18.11.2014 (соя) в т. ч. ПДВ 2 698,33 ( а. с. 11 т. ІІ).

З огляду на наведене, за послуги з приймання, сушіння та очищення зерна сої позивачем було сплачено 88064 грн. 93 коп.

Таким чином:

-надано відповідачем послуг на суму 1 796 435 грн. 99 коп.

-оплачено позивачем за надані послуги – 88 064 грн. 93 коп.

-заборгованість за надані відповідачем позивачу послуги складає 1 708 371 грн. 06 коп.

Надані відповідачем рахунки (копії) і ОСОБА_1 здачі-приймання виконаних робіт (копії) знаходяться в матеріалах справи.

Також в матеріалах справи (а.с.58-61, том ІІ) знаходяться надані відповідачем рекомендовані повідомлення (копії) на підтвердження їх направлення на адресу відповідача: від 03.02.2015, від 03.02.2015, від 03.04.2015, від 05.03.2015, від 06.04.2015, від 08.05.2015, від 21.05.2015, від 21.05.2015, від 25.05.2015, від 25.05.2015 від 04.06.2015, від 24.06.2015.

20.02.2017 від відповідача до матеріалів справи надійшли Пояснення № без номера від 20.02.2017 (вх. № 6186 від 20.02.2017) на виконання ухвали суду від 06.02.2017 (а.с. 87 т. V), у яких зазначається, зокрема, наступне:

-щодо переліку фактично наданих послуг з приймання, очищення, сушіння, зберігання зерна сої за Договором зберігання №11 від 03.11.2014 за період з 03.11.2014 по 31.05.2015: на виконання Договору зберігання за період з 03.11.2014 по 31.05.2015 Відповідачем надано Позивачу послуги з приймання, зберігання, відвантаження зерна сої, а також послуги з очищення та сушіння цього зерна;

- позивач розрахувався з відповідачем лише за певну частину з наданих послуг – тільки за послуги, пов'язані з прийманням, очищенням, сушінням та відвантаженням партії зерна сої належної якості;

- при цьому заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 1 708 371 грн. 06 коп. виникла саме за послуги, надані за період з 29.11.2014 по 31.05.2015 щодо зерна сої неналежної якості;

-факт надання Відповідачем послуги з приймання від Позивача зерна сої на зберігання за Договором зберігання від 03.11.2014 №11 підтверджується наступними первинними бухгалтерськими обліковими документами:

- реєстрами накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовими пробами №№37а, 38, 39, 56, 57, 58, 60, 61 форма № ЗХС-З (засвідчують факт прийняття Відповідачем від Позивача усіх партій зерна сої як належної, так і неналежної якості);

- складськими квитанціями №№65, 66, 68, 70, 71 (видані Відповідачем на зерно сої неналежної якості, яке залишилось на зберіганні).

-факт надання Відповідачем послуг з очищення та сушіння зерна сої за Договором зберігання від 03.11.2014 №11 підтверджується:

-розпорядженнями на очистку, сушку зерна, зерен олійних культур і трав № 8 від 29.11.2014 (щодо партій зерна сої за складськими квитанціями №№ 65, 66, 68) та №10 від 02.12.2014 (щодо партій зерна сої за складськими квитанціями №№70, 71);

- актами про очистку, сушку зерна, зерен олійних культур і трав від 31.12.2014 (щодо партій зерна сої за складськими квитанціями №№ 65, 66, 68) та від 31.01.2015 (щодо партій зерна сої за складськими квитанціями №№70, 71);

- щодо оплачених позивачем послуг, наданих за Договором зберігання № 11 від 03.11.2014: як слідує з таблиці «Перелік наданих послуг за Договором зберігання №11 від 03.11.2014» (додаток №2), долученої до цих пояснень, Позивач сплатив на користь Відповідача лише вартість наданих послуг з приймання, очищення, сушіння та відвантаження зерна сої належної якості на загальну суму 88 064,93 грн.

-позивач не здійснив оплату послуг з приймання, очищення, сушіння та зберігання саме зерна сої неналежної якості, на загальну суму 1 708 371,06 грн.;

- щодо надання розрахунку заборгованості за надані послуги з приймання, очищення, сушіння, зберігання зерна сої за Договором зберігання №11 від 03.11.2014 у розмірі 1 708 371,06 грн.: за надані відповідачем з 29.11.2014 по 31.05.2015 послуги з приймання, зберігання, очищення та сушіння зерна сої неналежної якості позивач не розрахувався, заборгованість позивача перед відповідачем за вказані послуги станом на 31.05.2015 становить суму у розмірі 1 708 371,06 грн. (основна сума заборгованості);

- щодо виникнення прострочення з боку позивача зі сплати вартості наданих послуг: відповідно до умов п. 13 Договору зберігання Поклажодавець сплачує вартість послуг зі зберігання зерна за місяць в строк до 15 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому фактично надавалися послуги;

- позивач не виконав свого зобов’язання зі сплати вартості послуг, наданих з 29.11.2014 по 31.05.2015. протягом усього періоду дії Договору зберігання до закінчення строку його дії (31.05.2015) та навіть після цього;

- ОСОБА_1 виконаних робіт про надані послуги за Договором зберігання та рахунки про сплату їх вартості були направлені Відповідачем Позивачу для підписання, проте повернуті останнім без підпису, фактично позивач відмовився погасити вказаний борг Відповідачу, про що свідчать неодноразові направлення відповідачем листів-повідомлень до ПрСП «Оскар» з вимогою погашення боргу.

Відповідачем до матеріалів справи надано:

-ОСОБА_6 №46 від 25.05.2015 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_27 про те, що 31.05.2015 закінчується договір №11 від 03.11.2014 щодо надання послуг та зберігання зерна. ТОВ «Заліщицьке ХПП» вказаний договір продовжувати не буде, у зв’язку із вказаним відповідач просить позивача забрати зі складів ТОВ «Заліщицьке ХПП» зерно за вказаним договором в найкоротший термін.

-ОСОБА_6 №43 від 25.05.2015 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_27 про те, що закінчується договір №11 від 03.11.2014 і просить провести оплату за надані послуги і забрати зерно, яке знаходиться на складах. Зазначає, що договір продовжувати не буде.

-ОСОБА_6 №38 від 21.05.2015 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_8 про те, що Вами не виконується договір №11 від 03.11.2014 щодо сплати за надані послуги. Сума боргу складає на 01.05.2015 1901533,54 грн. (в тому числі борг по кукурудзі 219530,08грн).

-ОСОБА_6 №32 від 08.05.2015 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_8 про те, що, зокрема, станом на 18.05.2015 ПСП «Оскар» не виконано умови договору щодо зберігання зерна тобто – не оплачено послуги підприємства передбачені договором, в результаті дій ПСП «Оскар» в ТОВ «Заліщицьке ХПП» виникають борги по оплаті та інших платежів підприємства визначених законом. Просить усунути вказані порушення шляхом перерахування заборгованості в сумі 1 901 533, 54 грн.

-Заява №24 від 03.04.2015 ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_27 про те, що у зв’язку із загрозою пошкодження зерна сої тепловим чинником, просить в терміновому порядку почати відгрузку і реалізацію сої трьом особам. Одночасно просить надати дозвіл на реалізацію вказаної партії сої з перерахунком на Ваш рахунок.

-ОСОБА_6 №13 від 01.02.2015 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_8 з вимогою виконання договору щодо оплати зберігання, осушки зерна сої за договором №11 від 03.11.2014.

-ОСОБА_6 №13 від 02.02.2015 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_8, в якому ТОВ «Заліщицьке ХПП» просить повернути підписані акти виконаних робіт за листопад грудень 2014 року. Висилає рахунки, акти виконаних робіт за січень 2015 рік. Просить все підписати і повернути.

-ОСОБА_6 директора ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 директору ПСП «Оскар» ОСОБА_8, з вимогою виконання договору оплати зберігання, осушки зерна сої за договором №11 від 03.11.2014.

Також надані відповідачем докази надіслання зазначених вище листів на адресу ПСП «Оскар» підтверджуються копіями рекомендованих повідомлень від 21.05.2015, від 21.05.2015, від 25.05.2015, від 03.02.2015, від 03.04.2015, від 08.05.2015, від 25.05.2015 (знаходяться в матеріалах справи, а.с. 99-101 т. І).

В матеріалах справи знаходяться наступні пропозиції відповідача:

-Пропозиція №51 від 19 червня 2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке ХПП» (за підписом директора ОСОБА_4І.) про те, що ТОВ «Заліщицьке ХПП» з метою отримання з боржників-зберігачів зерна пропонує Вам для викупу зерно сої, кукурудзи. Якість зерна згідно аналізної картки, що додається. В разі Вашої зацікавленості просимо направити комерційно-цінову пропозицію.

-Пропозиція №51 від 19 червня 2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке ХПП» до ТОВ «Фуд Сід Трейд» про те, що «Заліщицьке ХПП» з метою відшкодування затрат отримання з боржників-зберігачів зерна пропонує вам для викупу зерно сої, кукурудзи. Якість зерна згідно аналізної картки, що додається. В разі вашої зацікавленості просимо направити комерційно-цінову пропозицію.

-Пропозиція №51 від 19 червня 2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке ХПП» до ТОВ «Агроцентр-Галичина» про те, що «Заліщицьке ХПП» з метою відшкодування затрат отримання з боржників-зберігачів зерна пропонує вам для викупу зерно сої, кукурудзи. Якість зерна згідно аналізної картки, що додається. В разі вашої зацікавленості просимо направити комерційно-цінову пропозицію.

-Пропозиція №51 від 19 червня 2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке ХПП» до ТОВ «Бокар Агрохім» про те, що «Заліщицьке ХПП» з метою відшкодування затрат отримання з боржників-зберігачів зерна пропонує вам для викупу зерно сої, кукурудзи. Якість зерна згідно аналізної картки, що додається. В разі вашої зацікавленості просимо направити комерційно-цінову пропозицію.

-Пропозиція №51 від 19 червня 2015 Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке ХПП» директору ТОВ «Саноіл-Трейд» про те, що «Заліщицьке ХПП» з метою відшкодування затрат отримання з боржників-зберігачів зерна пропонує вам для викупу зерно сої, кукурудзи. Якість зерна згідно аналізної картки, що додається. В разі вашої зацікавленості просимо направити комерційно-цінову пропозицію.

Також в матеріалах справи знаходяться листи суб’єктів підприємницької діяльності адресовані директору ТзОВ «Заліщицьке ХПП» з ціновими пропозиціями щодо придбання зерна сої, а саме:

-№08062015-1 від 08.06.2015 р. ТОВ «Фуд Сід Трейд» (з показниками вологості 11,7%, протеїн 32,4, пошкоджених 19,5, зіпсованих 48,7) по ціні 1 тонна-3900 грн;

-№08062015-15 від 08.06.2015 р. ТОВ «Бокар Агрохім» (з показниками вологості 11, 7%, протеїн 32, 4, пошкоджених 19, 5, зіпсованих 48,7) по ціні 1 тонна-3950 грн;

-№08062015-32 від 08.06.2015 р. ТОВ «Агроцентр-Галичина» (з показниками вологості 11,7%, протеїн 32,4, пошкоджених 19,5, зіпсованих 48,7) по ціні 1 тонна-3920 грн;

-№145 від 19 червня 2015 р. ТзОВ «Саноіл-Трейд» по ціні 1 тонна-4300 грн з урахуванням навантаження на автотранспорт.

22 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл-Трейд» («Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» («Продавець») було укладено договір поставки №2206, у відповідності до:

- п.1.1. якого «Продавець» продає, а «Покупець» купує сою , надалі «товар» (не кондиція);

-п.п.1.1.2. якого одиниця виміру кількості товару:тонна;

-п.п.1.1.3. якого кількість:1100(+/-10%);

-1.1.4. якого ціна 4300 грн 00 коп. Ціна розуміється, як вартість 1 тонни товару і включає в себе вартість погрузки товару на транспортний засіб(вантажний автомобіль).

Згідно п.2.1. договору поставки «Продавець» відвантажує товар «Покупцю» протягом десяти робочих днів, з моменту здійснення оплати «Покупцем» згідно з п.4.1. договору.

Згідно п.2.2. договору поставки відгрузка товару проводиться на автомобільний транспорт (вантажний автомобіль «Покупця».

Згідно п.3.1. договору поставки «Покупець» зобов’язується здійснити оплату по факту загрузки товару на автомобіль «Покупця2 у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Продавця» на підставі рахунку-фактури.

Згідно п.4.1. договору поставки приймання товару здійснюється відповідно до вимог:

-товар відвантажується «Покупцю» на автомобільний транспорт (вантажні автомобілі);

-«Покупець» приймає товар по кількості і якості підписує накладні «Продавця» згідно кількості, яка вказана в накладних.

Датою переходу права власності на товар є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок «Продавця» та підписання видаткової накладної з відміткою про прийняття товару «Покупцем», оформленій сторонами у порядку, встановленому чинним законодавством (п.4.3.).

ТзОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» відвантажило зерно сої в кількості 868340 кг (868,340 тонн) ТзОВ «Саноіл-Трейд», що підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення хлібопродуктів автомобільним транспортом (копії ТТН знаходяться в матеріалах справи), а саме:

-ТТН №458; дата відвантаження:22.06.15; кількість: 30350 кг;

-ТТН №459; дата відвантаження:22.06.15; кількість: 35720 кг;

-ТТН №460; дата відвантаження:22.06.15; кількість: 31140 кг;

-ТТН №461; дата відвантаження:23.06.15; кількість: 33430 кг;

-ТТН №462; дата відвантаження:24.06.15; кількість: 28750 кг;

-ТТН №463; дата відвантаження:25.06.15; кількість: 28600 кг;

-ТТН №464; дата відвантаження:25.06.15; кількість: 10640 кг;

-ТТН №465; дата відвантаження:25.06.15; кількість: 30240 кг;

-ТТН №466; дата відвантаження:26.06.15; кількість: 34630 кг;

-ТТН №467; дата відвантаження:26.06.15; кількість: 31770 кг;

-ТТН №468; дата відвантаження:01.07.15; кількість: 33750 кг;

-ТТН №469; дата відвантаження:01.07.15; кількість: 26940 кг;

-ТТН №470; дата відвантаження:03.07.15; кількість: 8320 кг;

-ТТН №471; дата відвантаження:04.07.15; кількість: 27070 кг;

-ТТН №472; дата відвантаження:08.07.15; кількість: 32630 кг;

-ТТН №473; дата відвантаження:08.07.15; кількість: 29470 кг;

-ТТН №474; дата відвантаження:08.07.15; кількість: 27300 кг;

-ТТН №475; дата відвантаження:08.07.15; кількість: 32660 кг;

-ТТН №476; дата відвантаження:09.07.15; кількість: 31960 кг;

-ТТН №477; дата відвантаження:09.07.15; кількість: 30160 кг;

-ТТН №478; дата відвантаження:11.07.15; кількість: 28850 кг;

-ТТН №479; дата відвантаження:13.07.15; кількість: 29910 кг;

-ТТН №480; дата відвантаження:13.07.15; кількість: 31740 кг;

-ТТН №481; дата відвантаження:15.07.15; кількість: 30480 кг;

-ТТН №482; дата відвантаження:15.07.15; кількість: 31920 кг;

-ТТН №483; дата відвантаження:16.07.15; кількість: 29620 кг;

-ТТН №484; дата відвантаження:17.07.15; кількість: 31210 кг;

-ТТН №485; дата відвантаження:17.07.15; кількість: 27210 кг;

-ТТН №487; дата відвантаження:20.07.15; кількість: 26010 кг;

-ТТН №486; дата відвантаження:20.07.15; кількість: 25860 кг.

Крім того, матеріали справи містять:

-Банківська виписка по рахунку (а.с. 155 том 5) ТОВ «Заліщицьке Хлібоприймальне підприємство» (№26003478682) за 01.07.2015 – 31.07.2015, якою підтверджується оплата ТОВ «Саноіл-Трейд» за сою на суму 300 000 грн, 300 000 грн, 200 000 грн, 300 000 грн, 169 661 грн,200000грн, 200 000 грн, 200 000 грн,200000грн, 200000грн, 100 000 грн, а всього на суму 2 369 661 грн.

-Банківська виписка по рахунку (а.с. 159 том 5) ТОВ «Заліщицьке Хлібоприймальне підприємство» (№26003478682) за 01.08.2015- 31.08.2015, якою підтверджується оплата ТОВ «Саноіл-Трейд» за сою на суму 200 000 грн, 150000 грн, 150 000 грн, 150 000грн, 100 000 грн, 100000 грн, 114201 грн, а всього на суму 964 201 грн.

Загальна сума по банківських виписках становить 3 333 862 грн.

Відповідач надав до матеріалів справи копію листа №51 від 18.06.2015 до позивача - ПСП «Оскар», згідно якого зазначив про направлення останньому копію протоколу випробувань №0124 від 17.06.2015 для відома, та просив надіслати представника ПСП «Оскар» в м. Заліщики, вул. Промислова, 1 для списання, утилізації сої, яка прийшла в непридатний стан, а також повідомляв, що буде проводитись знищення сої в складі комісії.

У ОСОБА_1 від 26.06.2015, затвердженого директором ТОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 (по ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» на проведення інвентаризації, огляду та знищення зерна сої урожаю 2014 року належного ПСП «Оскар») зазначено, що на виконання наказу №11 від 25 червня 2015 року нами, комісією в складі директора ТзОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_4 начальника лабораторії ТзОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_28 зав. складом ТзОВ «Заліщицьке ХПП» ОСОБА_29, було складено акт на списання, утилізації зернових культур (сої) належної ПСП «Оскар», якість яких не відповідає ДСТУ. За результатами огляду встановлено, що сою в кількості 72 100 тонн необхідно знищити шляхом утилізації. При огляді соя вкрилась пліснявію, набула білого кольору і мала невластивий запах. Тому, на територію ТзОВ «Заліщицького ХПП», за адресою вул. Промислова, 1 вивезено в яму та засипано землею, 72 100 тонн сої, яка не відповідала в тому числі ДСТУ на підставі письмового висновку від 17.06.2015 року ДП «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації».

У листі №52 від 29.06.2015 відповідача до ПСП «Оскар» вказано, що копія зазначеного вище ОСОБА_1 від 26.06.2015 про знищення, утилізацію 72 100 тонн зерна сої направляється до ПСП «Оскар» для відома.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» не повернуло Приватному сільськогосподарському підприємству «Оскар» зерно сої із зберігання, а тому останній звернувся до суду з позовом про стягнення збитків.

Приватне сільськогосподарське підприємство «Оскар» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» Вимогу за №415 від 02 листопада 2016 року (що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 03.11.2016, які знаходяться в матеріалах справи) про сплату на користь ПСП «Оскар» суму в розмірі 8138525 грн. 50 коп збитків.

Також, Приватне сільськогосподарське підприємство «Оскар» направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» Вимоги за №17/10 від 17 лютого 2017 року та №25/80 від 25 лютого 2017 (що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків відповідно від 24.02.2017 та від 25.02.2017, які знаходяться в матеріалах справи) про сплату на користь ПСП «Оскар» суму в розмірі 8138525 грн. 50 коп. збитків, завданих незаконною втратою та незаконним продажем зерна сої належного ПСП «Оскар».

При прийнятті даного рішення суд виходить із такого.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виникли договірні відносини складського зберігання зерна сої, що регламентовані параграфом 2 "Зберігання на товарному складі" гл.66 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 955 Цивільного кодексу України положення параграфу 1 глави 66 застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Як визначається ч.1 та ч.2 ст. 956 Цивільного кодексу України відповідно товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності; товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

У відповідності до ч.1,ч.2,ч.3 ст. 957 Цивільного кодексу України відповідно за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності; договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором; договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

У відповідності до ст. 961 Цивільного кодексу України товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як визначається в ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

В ч. 2 ст. 949 ЦК України передбачено, що річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Як визначається в ч. 1 ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна.

Зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством (ст.32 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").

Позивач просить суд стягнути з відповідача 8228887 грн. збитків (вартість нестачі зерна).

Згідно ч. 1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно ч.2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи , які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У статті 611 ЦК України, зокрема, зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1)у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі – у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

"Поклажодавець"(позивач) здав на склад "Зберігача" (відповідач) на зберігання 1220710 кг (1220,71 тон) зерна сої рік збирання врожаю – 2014. В ході розгляду справи представниками сторін, які брали участь по даній справі підтверджено факт часткового вивезення зерна сої із зернового складу відповідача, за виключенням 940,87 тон.

Як вбачається із матеріалів справи, 20 травня 2015 року позивачем направлено відповідачу листа № 303 з проханням відвантажити 29.05.2015 сою в кількості 940,87 тон для власних потреб.

Також як вбачається із матеріалів справи, 25.05.2015 відповідач звернувся до позивача з листами № 43 та №46, в яких повідомив, що закінчується договір №11 від 03.11.2014 р. щодо надання послуг по зберіганню зерна і вказаний договір продовжуватися не буде, просить провести оплату за надані послуги і в найкоротший термін забрати зерно із складів ТзОВ "Заліщицьке ХПП".

В ході розгляду справи судом встановлено, що зерно сої до закінчення строку зберігання- 31.05.2015 відповідачем не було повернуто позивачу (п.22 договору).

Крім того, судом встановлено, що сторонами будь-які додаткові угоди до договору складського зберігання зерна №11 від 03.11.2014 не укладались, що також підтверджено в ході розгляду справи представниками сторін. А відтак, взаємної домовленості щодо зберігання зерна понад строк встановлений цим договором не було досягнуто (п.23 договору).

Також в ході розгляду справи судом встановлено, що зерно сої на складі станом на час розгляду справи в суді відповідачем не повернуто позивачу та на складі у відповідача відсутнє. Доказів на підтвердження протилежного судом не здобуто,а відповідачем не подано.

Згідно ч.1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату ( нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до п.п.1. ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі – у розмірі її вартості.

Як визначається в ч.1. ст. 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" збитки, завдані поклажодавцеві втратою, нестачею чи пошкодженням зерна, відшкодовується зерновим складом:

- за втрату зерна та нестачу зерна – у розмірі вартості втраченого зерна або такого, що його не вистачає зерна;

- за пошкодження зерна – у розмірі суми, на яку знизилась його вартість.

Згідно ч. з ст. 623 Цивільного кодексу України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

А відтак, з врахуванням пп.1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані "Поклажодавцеві"(позивачу) нестачею зерна сої, повинні бути відшкодовані "Зберігачем" у розмірі її вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.316 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній з 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.01.2016 скасовано, справу № 921/895/15-г/5 передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 06.12.2016, зокрема, вказав:

«Зазначаючи, що не проведення позивачем розрахунків за зберігання зерна сої не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності чи зменшення її розміру, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином положення договору зберігання щодо обов'язків поклажодавця сплачувати вартість послуг зі зберігання та правові наслідки невиконання поклажодавцем обов'язку щодо відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі. Відтак, доводи та заперечення відповідача щодо наявності у зберігача права на реалізацію спірного майна на підставі пункту 25 договору та відсутності обставин, з якими законодавство пов'язує виникнення у зберігача відповідальності за втрату майна, переданого на зберігання та можливість відшкодування збитків у вигляді вартості такого майна залишились належним чином не перевіреними.

Окрім цього, для визначення розміру відповідальності зберігача має значення ціна, з якої необхідно виходити при визначенні суми збитків.

При визначенні розміру збитків, що підлягають стягненню, важливе значення мають ціни, які покладені в основу розрахунку реальної шкоди. При цьому, як правило, використовують ринкову ціну на день проведення розрахунків, а не договірну ціну товару, втім може бути застосована середня ціна як різниця між ринковою і договірною ціною. У розумінні приписів законодавства звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних товарів (робіт, послуг).

Водночас, приймаючи до уваги довідку, якою визначено середню вартість зерна сої станом на серпень 2015 року, надану позивачем, суди попередніх інстанцій вказаного не врахували, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, вартість зерна сої, зазначена у довідці, вказана безвідносно до стандарту сої, при цьому упродовж розгляду спору відповідач наголошував, вартість втраченого зерна визначена без урахування якості такого товару (вологості, домішок), відтак, розрахунок збитків залишився належним чином не перевірений».

При прийнятті даного рішення господарський суд враховує приписи ч. 1 ст.316 ГПК України.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов’язання, а саме зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.8 договору «Поклажодавець» зобов’язувався своєчасно розраховуватися за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги.

Згідно п.13 договору «Поклажодавець» сплачує вартість послуг із зберігання зерна за місяць в строк до 15 числа місяця, що слідує за місяцем в якому фактично надавалися послуги.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивач неналежно виконував свої обов’язки щодо оплати за надані відповідачем послуги з приймання, зберігання, відвантаження,а також додаткові послуги, та допустив заборгованість в сумі 1708371 грн 06 коп. (встановлено вище по тексту рішення).

В ході судового розгляду справи по суті представник позивача стверджував в усному порядку про те, що позивачу не було відомо щодо розміру плати (тарифів) за надані послуги оскільки такі договором не передбачено та відсутність заборгованості за надані послуги (про що також зазначено в Письмових поясненнях від 27.02.2017 (а.с.148-150, т.IV).

Однак, такі твердження судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються пунктом 11 договору, згідно якого розмір плати (тариф) за надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законодавством:

-приймання, за тонну фізичної ваги (соя) -16 грн;

-зберігання, за тонну на місяць -28 грн;

-відвантаження, за тонну: автотранспортом – 51 грн; ж/д транспортом – 51грн

-зважування вагонів – 270 грн;

-Додаткові послуги:

*сушка за 1т/% до 12% -32 грн;

*очистка за 1т/% до 2,0% -9%.

Згідно п.10 ч.1 ст.1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зберігання зерна – комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

Таким чином, розраховуватись за надані "Поклажодавцю" –позивачу по справі послуги є його безпосереднім обов'язком згідно умов (п.8) укладених між сторонами договору складського зберігання зерна.

Також судом не приймаються до уваги як докази надані позивачем до матеріалів справи платіжні доручення (копії):

-платіжне доручення №2 (#39906227) від 03.09.2014 на суму 103700 грн 34 (оплата за послуги приймання, сушіння та очищення ріпаку згідно рахунку №22 від 02.09.2014) (а.с.213, т.VI);

-платіжне доручення №84 (#40479961) від 15.09.2014 на суму 1412371 грн 05 коп (оплата за послуги приймання, сушіння та очищення ріпаку згідно рахунку №22 від 02.09.2014 та №28 від 15.09.2014) (а.с.214, т.VI);

-платіжне доручення №116 (#40533360) від 16.09.2014 на суму 106855 грн 39 коп (оплата за послуги приймання, сушіння та очищення ріпаку згідно рахунку №23 від 08.09.2014) (а.с.215, т.VI);

-платіжне доручення №931 (#43317870) від 27.11.2014 на суму 100000 грн (часткова оплата за послуги приймання, сушіння та очищення кукурудзи згідно рахунку від 18.11.2014(а.с.218, т.VI);

-платіжне доручення №12387 від 27.11.2014 на суму 100000 грн (часткова оплата за послуги приймання, сушіння та очищення кукурудзи згідно рахунку від 18.11.2014(а.с.219, т.VI);

-платіжне доручення №39 від 27.11.2014 на суму 100000 грн (часткова оплата за послуги приймання, сушіння та очищення кукурудзи згідно рахунку №51 від 18.11.2014(а.с.220, т.VI);

-платіжне доручення №980 (#43559636) від 05.12.2014 на суму 100000 грн ( оплата за послуги зберігання зерна згідно рахунку №51 від 18.11.2014 (сума 23809,79), рахунку №54 від 22.11.2014 (сума 76190,21), (а.с.222, т.VI);

-платіжне доручення №1001 (#43705671) від 09.12.2014 на суму 100000 грн (оплата за послуги по кукурудзі згідно рахунку №54 від 22.11.2014 (сума 26456,03), рахунку №46 від 17.11.14 (сума 73543,97) (а.с.223, т.VI);

-платіжне доручення №1007 (#43744837) від 10.12.2014 на суму 300000 грн (оплата за послуги по кукурудзі згідно рахунку №46 від 17.11.2014 (60601,30), рахунок №53 від 20.11.2014, рахунок №47 від 17.11.2014 (50398,17) (а.с.224, т.VI);

-платіжне доручення №1115 (#44007642) від 17.12.2014 на суму 100000 грн (оплата за послуги приймання, сушіння та очищення кукурудзи згідно рахунку №47 від 17.11.2014 (а.с.225, т.VI);

-платіжне доручення №1292 (#44538510) від 30.12.2014 на суму 220000 грн (оплата за послуги по кукурудзі згідно договору №14 від 11.1.2014 (а.с.226, т.VI);

-платіжне доручення №186 від 21.04.2015 на суму 190099 грн 68 коп грн (оплата за послуги зберігання та відвантаження кукурудзи згідно договору №14 від 11.1.2014 (а.с.226, т.VI);

а також не приймаються як докази платіжні доручення (копії), які стосуються в частині оплати за надані послуги по кукурудзі:

-платіжне доручення №935 (#43432630) від 01.12.2014 на суму 100000 грн (оплата за послуги сушіння, приймання та очищення зерна згідно рахунку №43 від 10.11.14 (46316,28), рах.№52 (8076,26), рах.№51 (45607,46)(а.с.221, т.VI);

оскільки такі платіжні доручення підтверджують оплату позивачем за послуги по кукурудзі, ріпаку що не є предметом договору складського зберігання зерна №11 від 03.11.2014.

Також в матеріалах справи знаходяться рахунки (копії)

-рахунок № 51 від 18.11.2015(копія) (послуги по кукурудзі на загальну суму 169417 грн. 25 коп) (а. с. 50, т. ІІ);

-рахунок№ 52 від 19.11.2014 (копія)( послуги по кукурудзі) на загальну суму 108076 грн. 26 коп)(а с. 49, т. ІІ);

-рахунок № 54 від 22.11.2014 (копія) (послуги по кукурудзі на загальну суму: 102646 грн. 24 коп.) (а. с. 48, т. ІІ.),

які також не можуть слугувати належними доказами по даній справі на підтвердження сплати за надані відповідачем послуги по договору складського зберігання зерна №11 від 03.11.2014 (стосується зерна сої) .

Відповідачем на підтвердження понесення витрат на здійснення сушки, очистки зерна сої за зобов’язаннями згідно договору зберігання №11 від 03.11.2014 надав до матеріалів справи наступні копії рахунків за реактивну і активну енергію та платіжні доручення щодо сплати за реактивну і активну енергію та за використаний природний газ:

- копії рахунків №Р4 від 20.01.2015 за реактивну електроенергію згідно договору про постачання №4 від 09.01.2013 на суму 13867, 94 грн. та №4/1 від 20.01.2015 за активну енергію згідно договору про постачання №4 від 09.01.2013 на суму 53974,49 грн. (сальдо на кінець періоду), по яких відповідачем проводились оплати, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 29.01.2015 на зазначені суми.

- копії платіжних доручень №53 від 29.12.2014 на суму 14 017, 88 грн. (за реактивну енергію згідно рахунку №Р4 від 16.12.2014), №54 від 30.12.2014 на суму 84106,34 грн. (за активну енергію згідно рахунка №4/1 від 16.12.2014), №55 від 30.12.2014 на суму 67 000, 00 грн. (оплата за листопад 2014), №50 від 25.12.2014 на суму 200 000, 00 грн (за природний газ згідно договору №05/с-01 від 01.03.2012), №49 від 17.12.2014 на суму 100 000, 00 грн. (за природний згідно договору №05/с-01 від 01.03.2012), №42 від 11.12.2014 на суму 200 000, 00 грн. (за природний газ згідно договору №05/с-01 від 01.03.2012), №35 від 03.12.2014 на суму 100 000, 00 грн. (за природний газ згідно договору №05/с-01 від 01.03.2012), №40 від 05.12.2014 на суму 100 000, 00 грн. (за природний газ згідно договору №05/с-01 від 01.03.2012), №41 від 10.12.2014 на суму 100 000, 00 грн. (за природний газ згідно договору №05/с-01 від 01.03.2012).

Проте, зазначені вище рахунки і платіжні доручення не містять посилання на підтвердження оплати за використану електроенергію та природний газ в рахунок надання послуг відповідачем по зберіганню зерна сої за зобов’язаннями саме згідно договору зберігання №11 від 03.11.2014.

Також суд зауважує, що в пункті 11 договору сторони за домовленістю чітко передбачили розмір плати (тариф) за надання послуг. А відтак, витрати зернового складу за електроенергію і газ повинні бути включені у такий розмір плати (тариф).

А отже, надані відповідачем рахунки і платіжні доручення не можуть слугувати належними та допустимими доказами у цій справі.

Представниками позивача в ході розгляду справи наголошувалось, що відповідач є сертифікованим зерновим складом та у відповідності до п.3 договору повинен довести зерно до державних стандартів.

Разом з тим, такі твердження позивача судом не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Згідно п.п.4 п.6 договору «Зерновий склад» (відповідач по справі) зобов’язався надати додаткові послуги у разі одержання від «Поклажодавця» (позивач по справі) письмового замовлення на такі послуги.

Також згідно п.9 договору «Поклажодавець» має право, зокрема, замовляти додаткові послуги. А відповідно до п.11 договору сторони віднесли до додаткових послуг сушку і очистку зерна сої.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження наявності письмового замовлення позивачем додаткових послуг: сушки і очистки зерна сої позивачем не надано до матеріалів справи.

В силу п.14 договору відвантаження зерна «Поклажодавцеві» здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі.

Як слідує із матеріалів справи, 25.05.2015 відповідач звернувся до позивача з листами № 43 та №46, в яких повідомив, що закінчується договір №11 від 03.11.2014 щодо надання послуг по зберіганню зерна і вказаний договір продовжуватися не буде, просив провести оплату за надані послуги і в найкоротший термін забрати зерно із складів ТзОВ "Заліщицьке ХПП" (належним чином засвідчені копії листів та повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.05.2015 року з відміткою про вручення вказаних листів відповідачу 27.05.2015 року знаходяться в матеріалах справи).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивач як до закінчення терміну зберігання – 31.05.2015 не розрахувався із відповідачем за надані послуги згідно договору складського зберігання, так і станом на час розгляду даної справи в суді.

Саме в силу договірної домовленості між сторонами (п.14 договору складського зберігання зерна №11 від 03.11.2014) відповідач правомірно не відвантажив зерно сої позивачу до закінчення строку зберігання – 31.05.2015 за наявності заборгованості позивача перед відповідачем за надані йому послуги на виконання договору.

В своїх Поясненнях №без номера від 30.01.2017 (вх. №4679 від 30.01.2017) відповідач стверджує, що:

- на момент закінчення строку дії Договору зберігання та на момент витребування зерна із зберігання (31.05.2015) у позивача перед відповідачем існувала прострочена заборгованість щодо сплати наданих послуг за Договором зберігання. У зв’язку із невиконанням позивачем свого обов’язку зі сплати вартості наданих послуг за Договором зберігання, у відповідача існувало право при тримання зерна, яке перебувало на зберіганні, з правом його подальшої реалізації та задоволенням своїх вимог з вартості зерна; пунктом 14 Договору №11 від 03.11.2014 передбачено, що відвантаження зерна поклажодавцеві здійснюється після відшкодування витрат зернового складу у повному обсязі.

- покладається на норми частини 1 статті 594 ЦК України, статті 597 ЦК України, статті 591 ЦК України;

- відповідно до роз’яснень п. 30 Вищого Господарського суду України, викладених у інформаційному листі «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07.04.2008 №01-8/2011, суть притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань полягає, по- перше, в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі , вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її до виконання боржником зобов’язання, по-друге, в тому, що кредитор має право на задоволення своїх вимог з вартості притриманої речі.

По-перше, відповідач виконав свої основні обов’язки за Договором (забезпечив зберігання речі) і, по-друге, притримання зерна сої (невидача зерна позивачу) зумовлено саме невиконанням обов’язків з боку позивача, воно є відповідною реакцією на не виконання (непогашення боргу) своїх зобов’язань (погашення боргу за надані послуги) боржником.

- відповідач неодноразово повідомляв позивача про необхідність забрати зерно зі зберігання у зв’язку із наявністю ризику його пошкодження та втрати, а також погасити існуючу заборгованість з оплати наданих послуг за Договором зберігання (листи №31 від 05.05.2015, №32 від 08.05.2015, №38 від 21.05.2015, №43 та №46 від 25.05.2015). Вказані листи-повідомлення одержані позивачем, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

-29.05.2015 відповідачем відмовлено позивачу у видачі зерна, у зв’язку із непогашенням існуючого боргу останнім. Відмова у видачі зерна, тобто його притримання, була викликана необхідністю забезпечення позивачем його обов’язку сплатити за надані послуги, пов’язані із зберіганням. Вказане притримання є належним, дозволеним законом способом захисту порушених прав відповідача.

В своїх Письмових поясненнях № без номера від 27.02.2017 (вх. №6671 від 27.02.2017) позивач обґрунтовує свої заперечення щодо притримання зерна відповідачем та зазначає, зокрема, наступне:

-зерновий склад зобов’язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку рігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування (п.24 Договору);

-у разі коли поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребує зерно, зерновий має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною. Кошти одержані ним від одажу зерна, передаються поклажодавцю, крім сум, що належать зерновому складу (п.25 Договору).

-тобто сторони дійшли взаємної згоди про те, що відповідач має право на продаж зерна лише у випадку невитребування поклажодавцем зерна зі зберігання.

-однак, позивач 20.05.2015р. звертався до відповідача з листами №302, №303, якими відповідно просив надати можливість 27.05.2015 здійснити відбір проб зерна, яке перебуває на збереженні згідно з договором № 11 від 03.11.2014 з метою перевірки якісних показників даного зерна, та відвантажити 29.05.2015 сою в кількості 940,87 тон.

-позивач витребував зерно зі зберігання до закінчення строку такого зберігання.

-однак, відповідачем 29.05.2015 року зерно сої позивачу відвантажено не було. Матеріали справи містять акти, в яких зафіксована відмова зернового складу від відвантаження зерна. Дані обставини додатково підтверджуються протоколами допитів свідків в рамках кримінального провадження №12016210000000197.

-Договором не передбачено права зернового складу на продаж зерна з настанням інших обставин, окрім як невитребування зерна. Домовленості сторін про передачу такого права новому складу у випадку наявності заборгованості за надані послуги між сторонами не було.

-зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не кінчився (ст.35 ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»).

-відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України притримання є одним із видів забезпечення виконання зобов’язання. Яке у свою чергу в силу вимог ст.547 Цвільного кодексу України вчиняється виключно у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення конання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

-Сторонами в укладеному договорі не передбачено права зернового складу на притримання зерна до моменту оплати поклажодавцем послуг зернового складу.

-на переконання позивача в п.14 Договору сторонами погоджено строк оплати послуг у випадку витребування зерна, а не надано згоду зерновому складу на притримання належного позивачу зерна до моменту виконання поклажодавцем обов’язку з оплати наданих йому послуг.

Доводи відповідача щодо правомірності притримання зерна сої судом відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, притриманням (ст.546 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.594 ЦК України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 595 ЦК України відповідно кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника; кредитор відповідає за втрату, псування або пошкодження речі, яку він притримує в себе, якщо втрата, псування або пошкодження сталися з його вини.

Вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 цього Кодексу.

Згідно п.30 Інформаційного листа ВГСУ від 07.04.2008р. №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", суть притримання як способу забезпечення виконання зобов’язань полягає, по-перше, в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її до виконання боржником зобов’язання, по-друге, в тому, що кредитор має право на задоволення своїх вимог з вартості притриманої речі. Згідно зі статетю 597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 ЦК України, тобто, в порядку, встановленому для реалізації предмета застави.

Як вбачається із матеріалів справи, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання шляхом притримання між сторонами не був вчинений у письмовій формі, а відтак між сторонами у справі не погоджено такого забезпечення виконання зобов’язання як притримання.

Також в порушення вимог норм ст.595 ЦК України відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про притримання зерна сої відповідачем.

Крім того, умовами п.18 договору передбачено правові наслідки не виконання поклажодавцем свого обов’язку із оплати послуг, наданих зерновим складом, а саме - право на стягнення пені за порушення позивачем грошових зобов’язань за Договором. При цьому сторонами погоджено в тому ж пункті договору, що сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов’язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 06 грудня 2017 року у справі № 915/1975/15, постанові Верховного суду від 04.07.2018 у справі № 926/2275/17.

Договір зберігання виходячи зі змісту ч.1 ст.936 ЦК України не містить зустрічних зобов’язань, які повинні виконуватися його сторонами одночасно. А статті 538,594,597 ЦК України передбачають можливість виникнення у сторони договору права зупинити виконання свого зустрічного обов’язку у разі невиконання контрагентом обов’язку, можливість кредитора притримати річ до виконання боржником обов’язку щодо оплати речі, або задовольнити вимоги кредитора за рахунок вартості притриманої речі шляхом її реалізації як предмета застави.

Однак, у даному випадку після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна №11 від 03.11.2015 мала місце втрата належної поклажодавцю на праві власності речі з родовими ознаками шляхом самовільного (без дозволу власника) розпорядження зберігача цією річчю, що не підпадає під правове регулювання вищевказаних статей.

Крім того, згідно ст.597 ЦК України вимоги кредитора, який притримує річ у себе, задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 ЦК України (публічні торги або інше, встановлене договором чи законом), а не в спосіб яким це здійснив відповідач (реалізував зерно сої юридичній особі – ТзОВ «Саноіл-Трейд» шляхом укладення договору поставки №2206 від 22 червня 2015 року) .

Позивач в своїх Письмових поясненнях №без номера від 27.02.2017 (вх. №6671 від 27.02.2017) стверджує, що:

-зерновий склад зобов’язаний письмово не пізніше ніж за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця і визначити строк його витребування (п.24 Договору).

-у разі коли поклажодавець у запропонований цим договором строк не витребує зерно, зерновий має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною. Кошти одержані ним від продажу зерна, передаються поклажодавцю, крім сум, що належать зерновому складу (п.25 Договору).

-Тобто сторони дійшли взаємної згоди про те, що відповідач має право на продаж зерна лише у випадку невитребування поклажодавцем зерна зі зберігання.

-однак, позивач 20.05.2015р. звертався до відповідача з листами №302, №303, якими відповідно просив надати можливість 27.05.2015 здійснити відбір проб зерна, яке перебуває на збереженні згідно з договором № 11 від 03.11.2014 з метою перевірки якісних показників даного зерна, та відвантажити 29.05.2015 сою в кількості 940,87 тон.

-позивач витребував зерно зі зберігання до закінчення строку такого зберігання.

-однак, відповідачем 29.05.2015 року зерно сої позивачу відвантажено не було. Матеріали справи містять акти, в яких зафіксована відмова зернового складу від відвантаження зерна. Дані обставини додатково підтверджуються протоколами допитів свідків в рамках кримінального провадження №12016210000000197.

-договором не передбачено права зернового складу на продаж зерна з настанням інших обставин, окрім як невитребування зерна. Домовленості сторін про передачу такого права новому складу у випадку наявності заборгованості за надані послуги між сторонами не було.

Суд погоджується з такими твердженнями позивача, враховуючи те, що сторони у п. 25 договору домовились, що у разі, коли "Поклажодавець" у запропонований цим договором строк не витребував зерно, "Зерновий склад" має право продати його на конкурентних засадах за ринковою ціною; кошти, одержані від продажу зерна, передаються "Поклажодавцю", крім сум, що належать "Зерновому складу"; як свідчать матеріали справи позивач звертався 20.05.2015 до відповідача з листом №303, в якому просив відвантажити 29.05.2015 сою в кількості 940,87 тон. (лист відповідач одержав), а відтак, відповідач не вправі був реалізовувати зерно сої після закінчення строку дії договору складського зберігання зерна №11 від 03.11.2014.

Згідно п.2 ч.3 ст.2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно ст.7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження,місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

В матеріалах справи знаходяться листи позивача на адресу відповідача з вимогою щодо відібрання проб та повернення зерна сої з доказами їх направлення відповідачу – повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень; а також листи відповідача на адресу позивача щодо направлення рахунків на оплату за послуги зберігання і актів здачі-приймання виконаних робіт та щодо проведення розрахунків за надані послуги зберігання та забирання зерна, не продовження послуг зберігання після закінчення строку зберігання тощо.

Суд виходячи із принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, приймає повідомлення про вручення поштових відправлень із відмітками про отримання таких поштових відправлень повноважними представниками сторін (без долучення до листів описів вкладень) як належні та допустимі докази по даній справі.

Позивач на підтвердження розміру понесених збитків надав до матеріалів справи із Поясненнями №26/01 від 26.02.2017 (в рамках ухвали суду від 06.02.2017), зокрема, наступні документи:

-Звіт №036/02-17 "Про оцінку майна ПСП "Оскар", який складений суб’єктом оціночної діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_30 (дата оцінки 28.08.2015, дата складання звіту 24.02.2017), діючого на підставі Сертифіката Суб’єкта оціночної діяльності №375/15 ФДМУ від 06.05.2015, про ринкову вартість сої станом на 28.08.2015 (дату подання позовної заяви), яка була поставлена позивачем згідно Договору №11 складського зберігання зерна від 03 листопада 2014 року із Висновком про вартість майна.

-Рецензію на «Звіт про оцінку майна ПСП «Оскар», проведену 25.02.2017 року Суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_31 (кваліфікаційне свідоцтво МФ №8030 від 20.04.2013, МФ №8220 від 05.10.2013, сертифікат 9/17 від 11.01.2017, свідоцтво про реєстрацію в реєстрі оцінювачів №11400 від 30.10.2013, тощо).

-Висновок спеціаліста ОСОБА_32 (Диплом СК №10522915 від 23.06.1998 про вищу освіту за спеціальністю «Технологія зберігання і переробки зерна», Диплом про перепідготовку ДСК №111155 від 27.06.2007 реєстр №1207) від 24.02.2017 року.

Так, у Висновку про вартість майна Суб’єкт оціночної діяльності – фізична особа –підприємець ОСОБА_30, на підставі замовлення на проведення оцінки власника майна – ПСП «Оскар», проведених оціночних процедур із застосуванням порівняльного підходу, зробив наступні висновки:

Ринкова вартість сої, заліковою вагою 940 870 кг, з показниками вологості до 12 %, смітної домішки до 2%, та зернової (олійної) домішки в межах норм згідно ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови», яка еквівалентна фізичній вазі сої 1529850 кг, що належить ПСП «Оскар», код ЄДРПОУ 31774096, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, переданої згідно Договору складського зберігання від 03.11.2014 ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство», код ЄДРПОУ 00956201, визначена станом на 28.08.2015, на замовлення власника, з метою вирішення спорів в судовому порядку, становить: 8 228 887 грн (вісім мільйонів двісті двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім гривень).

Відповідач в обгрунтування заперечень щодо заявлених позивачем позовних вимог зазначає, що вищевказаний Звіт не є належним доказом у справі, посилаючись на п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012.

Суд погоджується із твердженнями відповідача та не приймає Звіт №036/02-17 "Про оцінку майна ПСП "Оскар", який складений суб’єктом оціночної діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_30 (дата оцінки 28.08.2015, дата складання звіту 24.02.2017) як належний доказ по даній справі, виходячи із наступного.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами.

У відповідності до п. 55 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна згідно із законодавством.

Статтею 384 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна.

Згідно із ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України (чинного до 15.12.2017), проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Згідно з ч. ч. 1-2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України (чинного після 15.12.2017) учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ч. 5 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Звіт №036/02-17 "Про оцінку майна ПСП "Оскар", який складений суб’єктом оціночної діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_30 (28.08.2015), ще до призначеної судом та проведеної судової експертизи (10.03.2017).

А відтак, вказаний вище Звіт, наданий позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, не є актом судової експертизи, а суб’єкт оціночної діяльності – фізична особа –підприємець ОСОБА_30 не набув прав та не несе обов'язки судового експерта.

Крім того, Звіт №036/02-17 "Про оцінку майна ПСП "Оскар" не містить зазначення про обізнаність суб’єкт оціночної діяльності – фізичної особи –підприємцем ОСОБА_30 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та не є актом судової експертизи.

Крім того, суд враховує, що дослідження суб’єктом оціночної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_30 проводилось лише на підставі вихідних даних (документів), наданих позивачем.

Щодо Висновку спеціаліста ОСОБА_32 від 24.02.2017 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВГСУ №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012, якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання пояснень спеціаліста з питань, що виникають під час розгляду справи, зокрема, з метою з'ясування її фактичних обставин, господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 ГПК, і викликати відповідного спеціаліста для участі в судовому процесі, притому як у підготовці справи до розгляду, так і під час її розгляду. 3 ОСОБА_23 спеціаліста здійснюється ухвалою суду. Його пояснення подаються суду у вигляді висновку або в іншій прийнятній для суду письмовій формі. Спеціаліст вправі відмовитися від надання пояснень, якщо наявних у нього матеріалів недостатньо або він не має необхідних знань. Відповідні пояснення спеціаліста не є висновком експерта. За наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 ГПК з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта.

Згідно статті 71 ГПК України (чинного з 15.12.2017), спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов’язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи тощо).

Допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Спеціаліст зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом, відповідати на поставлені судом питання, надавати консультації та роз’яснення, у разі потреби надавати суду іншу технічну допомогу. За відсутності заперечень учасників справи спеціаліст може брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду, відмовитися від участі у судовому процесі, якщо він не володіє відповідними знаннями та навичками, звертати увагу суду на характерні обставини чи особливості доказів, а також право на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.

Суд зауважує, що вказаний вище Висновок складений на замовлення позивача та містить відповіді на поставлені саме позивачем питання, а не наданий на вимогу суду з метою з'ясування фактичних обставин даної справи. А відтак, як доказ не приймається судом.

Також на підтвердження свої позовних вимог позивач посилається на Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 493/1008/1009/17-22 від 29 листопада 2017 р. (в межах кримінального провадження №12016210000000197) (а.с. 177-202(зворот),т.VIII).

Як вбачається із витягу з кримінального провадження №12016210000000197, Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області з попередньою правовою кваліфікацією за частиною п`ятою статті 191 та ч.1 ст.209 Кримінального кодексу України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016210000000197 за ознаками кримінального правопорушення у відносинах, що виникли у зв'язку з укладенням договору складського зберігання зерна сої № 11 від 03.11.2014р.

Постановою старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції у Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 від 15.05.2017 року було призначенно судово-економічну експертизу у кримінальному провадженні № 12016210000000197. Проведення експертизи доручено Тернопільському відділенню Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи були поставлені слідуючі питання :

1.Чи відображено за даними-бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” ( ЄДРПОУ 00956201 ): факт укладання договорів складського зберігання №11 від 03 листопада 2014 року на зберігання зерна сої та №14 від 11 листопада 2014 року на зберігання кукурудзи з ПСП „Оскар” ( ЄДРПОУ 31774096) ?

3. Чи відображено за даними бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” ( ЄДРПОУ 00956201) факт поставки ПСП „Оскар” ( ЄДРПОУ 31774096 ) зерна сої відповідно до договору №11 від 03.11.2014 року та зерна кукурудзи відповідно до договору №14 від 11 листопада 2014 року, якщо так, то в якій кількості та на яку суму ?

5. Яка за даними бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” ( ЄДРПОУ 00956201 ) кількість зерна сої відповідно до договору №11 від 03 листопада 2014 року та зерна кукурудзи відповідно до договору №14 від 11 листопада 2014 року була повернена ПСП „Оскар” ( ЄДРПОУ 31774096 ).

7. Яка за даними бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” (ЄДРПОУ 00956201 ) кількість зерна сої відповідно до договору №11 від 03 листопада 2014 року та зерна кукурудзи відповідно до договору №14 від 11 листопада 2014 року ПСП „Оскар” ( ЄДРПОУ 31774096 ) зберігалась станом на 31 травня 2015 року?

9. Чи документально підтверджується за даними бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” (ЄДРПОУ 00956201) заборгованість ПСП «Оскар» (ЄДРПОУ 31774096) за договорами складського зберігання №11 від 03листопада 2014 року на зберігання зерна сої та №14 від 11 листопада 2014 року на зберігання зерна кукурудзи, якщо так, то в якому розмірі ?

11. В якій кількості ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” (ЄДРПОУ 00956201) не повернено зерна сої відповідно до договору №11 від 03 листопада 2014 року та зерна кукурудзи відповідно до договору №14 від 11листопада 2014 року ПСП „Оскар” ( ЄДРПОУ 31774096 ) та яка сума заподіяних збитків у зв’язку з цим ?

Висновок судово- економічної експертизи № 493/1008/1009/17-22 від 29 листопада 2017р. містить відповіді на поставлені питання наступного змісту:

По першому питанню. Дане питання не відноситься до предмету дослідження судово-економічної експертизи.

По третьому питанні. В результаті дослідження представлених документів встановлено, що за даними обліку ТзОВ «Заліщецьке ХПП» відображено передачу ПСП «Оскар» зерна сої на зберігання відповідно до договору №11 від 03.11.2014 р. в кількості 1 839 130 кг у фізичній вазі, заліковою вагою – 1 220 716 кг.

Дослідженням представлених документів ТзОВ „Заліщицьке ХПП” встановлено, що по підприємству облік переданого ПСП „Оскар” на зберігання зерна сої згідно договору від 03.11.2014 року ведеться в кількісному виразі.

Передача зерна сої ПСП „Оскар” на зберігання підтверджується даними бухгалтерського обліку, відображеними у карточці рахунку 27 „ Продукція сільськогосподарського виробництва” у кількісному виразі у вищевказаних кількостях відповідно.

По п’ятому питанні. За даними обліку ТзОВ „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” по договору складського зберігання зерна №11 ПСП „Оскар” повернено зерна сої урожаю 2014 року в кількості 279 840 кг.( 279,840 тон ).

По сьомому питанні. Відповідно до Обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні в розрізі видів зерна ( з власником) по ТзОВ „Заліщицьке ХПП” станом на 02.06.2015 року зберігається : зерна ПСП „Оскар” сої – 1 526 379 кг у фізичній вазі ( 941 216 кг у заліковій вазі)

В документах обліку ТзОВ „Заліщицьке ХПП” не відображається по яких договорах зберігання проводиться зберігання зерна.

По дев’ятому питанні. В результаті проведеного дослідження за даними бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке ХПП” станом на 01.01.2017 року відображено заборгованість ПСП „Оскар” у сумі 1 936006,44 грн.

Дослідженням представлених слідством документів по розрахунках між ПСП „Оскар” та ТзОВ „Заліщицьке ХПП” станом на листопад 2017 року переплата за зберігання зерна сої та кукурудзи складає 11824,95 грн., що підтверджується даними регістру бухгалтерського обліку ПСП „Оскар” по рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками” за січень 2011 р. - листопад 2017 р.

Згідно акту звіряння станом на листопад 2017 року заборгованість на користь ПСП „Оскар” складає 21 820 479,73 грн. ОСОБА_30 звіряння складено в односторонньому порядку.

По одиннадцятому питанні. В результаті дослідження представлених документів товариством „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” неповернено ПСП „Оскар” зерна сої урожаю 2014 року по договору від 03.11.2014 року №11 в кількості 940, 876 тон.

Сума збитків від неповернення зерна сої по договору від 03.11.2014 року № 11 з урахуванням оплати вартості послуг по збереженню зерна сої, відображених в обліку ТзОВ «Заліщицьке ХПП» та ПСП «Оскар» складає 8 245 129,09 грн.

Статтею 104 ГПК України закріплено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.86 цього Кодексу, згідно з якими: суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене суд констатує, що висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів і оцінюється судом сукупно з іншими доказами.

Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності та достатності для вирішення справи.

Суд, оцінивши висновок судово- економічної експертизи № 493/1008/1009/17-22 від 29 листопада 2017 в її сукупності з іншими доказами по справі, висновки по п’ятому питанні ( ПСП „Оскар” повернено зерна сої урожаю 2014 року в кількості 279 840 кг ( 279,840 тон), частково по третьому питанні (за даними обліку ТзОВ «Заліщецьке ХПП» відображено передачу ПСП «Оскар» зерна сої на зберігання відповідно до договору №11 від 03.11.2014 р. в кількості 1 839 130 кг у фізичній вазі) приймає в якості належного та допустимого доказу в розумінні статей 76,77 Господарського процесуального кодексу України.

А висновки економічної експертизи по іншим питанням на які посилається позивач відхиляє як такі, що спростовуються іншими доказами у справі. Зокрема це висновки:

частково по третьому питанні (за даними обліку ТзОВ «Заліщецьке ХПП» відображено передачу ПСП «Оскар» зерна сої на зберігання відповідно до договору №11 від 03.11.2014 р. в кількості заліковою вагою – 1 220 716 кг);

Тоді, як матеріалами справи підтверджено - залікову вагу – 1 220 710 кг.

По сьомому питанні. Відповідно до обсягів зерна, що знаходиться на зберіганні в розрізі видів зерна ( з власником) по ТзОВ „Заліщицьке ХПП” станом на 02.06.2015 року зберігається : зерна ПСП „Оскар” сої – 1 526 379 кг у фізичній вазі ( 941 216 кг у заліковій вазі).

Тоді, як матеріалами справи підтверджено, що на зберіганні в ТОВ “Заліщицьке хлібоприймальне підприємства” залишилось в заліковій вазі 940 870 кг (940,870 тонн) зерна сої.

По дев’ятому питанні. В результаті проведеного дослідження за даними бухгалтерського обліку ТзОВ „Заліщицьке ХПП” станом на 01.01.2017 року відображено заборгованість ПСП „Оскар” у сумі 1 936 006, 44 грн.

Дослідженням представлених слідством документів по розрахунках між ПСП „Оскар” та ТзОВ „Заліщицьке ХПП” станом на листопад 2017 року переплата за зберігання зерна сої та кукурудзи складає 11 824,95 грн., що підтверджується даними регістру бухгалтерського обліку ПСП „Оскар” по рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками” за січень 2011 р. - листопад 2017 р.

Тоді, як матеріалами справи підтверджено, що відповідачем надано послуг на суму 1 796 435 грн. 99 коп.; оплачено позивачем за надані послуги – 88 064 грн. 93 коп. та заборгованість за надані відповідачем позивачу послуги складає 1 708 371 грн. 06 коп.

По одиннадцятому питанні. В результаті дослідження представлених документів товариством „Заліщицьке хлібоприймальне підприємство” неповернено ПСП „Оскар” зерна сої урожаю 2014 року по договору від 03.11.2014 року №11 в кількості 940, 876 тон.

Сума збитків від неповернення зерна сої по договору від 03.11.2014 року № 11 з урахуванням оплати вартості послуг по збереженню зерна сої, відображених в обліку ТзОВ «Заліщицьке ХПП» та ПСП «Оскар» складає 8 245 129,09 грн.

В цій частині суд відхиляє висновок щодо суми збитків в розмірі 8 245 129,09 грн., оскільки ці висновки базуються на звіті від 24.02.2017 №036/02-17 "Про оцінку майна ПСП "Оскар", складеним суб’єктом оціночної діяльності – фізичної особи-підприємця ОСОБА_30 (дата оцінки 28.08.2015), який не береться судом як належний доказ у справі.

Окрім того, судом встановлено, що 18.12.2017р. старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області капітаном поліції ОСОБА_6 повідомлено ОСОБА_4 про те, що вона підозрюється в розтраті та привласненні чужого майна,шляхом зловживання службовим становищем, вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та використанні коштів одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України .

Обгрунтовуючи заявлені в суді вимоги, позивач, окрім іншого, вказував на відомі йому з єдиного реєстру досудових розслідувань обставини порушення щодо ОСОБА_4 кримінального провадження № 12016210000000197.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст.75 ГПК України).

Проте наразі вирок суду, яким би було встановлено протиправність дій ОСОБА_4 та її винність у привласненні чужого майна, шляхом зловживання службовим становищем та використанні коштів одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів- відсутній.

Відповідач надав до матеріалів справи:

-Таблиця щодо кількості переданого та прийнятого на зберігання зерна сої за договором зберігання від 03.11.2014 №11, укладеним між ТОВ «Заліщицьке ХПП» та ПрСП «Оскар» з відображенням кількісно-якісних показників (далі-Таблиця) (с.с.95-97, т.V);

-Таблиця «Перелік усіх наданих послуг за договором зберігання зерна №11 від 03.11.2014, укладеним між ТОВ «Заліщицьке ХПП» та ПрСП «Оскар» за період з 03.11.2014 по 31.05.2015» (далі-Таблиця) (а.с.98-101, т.V);

- ДОВІДКА-РОЗРАХУНОК основної заборгованості ПрСП «Оскар» перед ТОВ «Заліщицьке ХПП» за надані з 29.11.2014 по 31.05.2015 послуги з приймання, очищення, сушіння та зберігання зерна сої, яке перебувало на зберіганні за Договором зберігання №11 від 03.11.2014 (далі-ДОВІДКА-РОЗРАХУНОК)(а.с.102-105, т.V), в яких відобразив залишок на складі зерна сої в кількості 940,87 т, в т.числі: 903,707 т, 37,157 т (залишок від зерна належної якості).

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2018 надав до матеріалів справи Заяву про уточнення обставин № без номера від без дати (вх. №14261 від 23.07.2018), у якій повідомляє суд, що залишок зерна сої, залишеного на зберіганні у Відповідача, складав 940 870 кг. Даний обсяг зерна сої переданого на зберігання Позивачем – ПСП «Оскар» не відповідав вимогам ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови», що підтверджується реєстрами накладних долучених до матеріалів справи. Попередні твердження були допущені внаслідок помилки. Тому повідомляємо, що на підставі ч. 2 ст. 75 ГПК України, просимо вважати залишок зерна сої переданого на зберігання ПСП «Оскар» в кількості 940 870, 0 кг не відповідав вимогам ДСТУ 4964:2008. «Соя. Технічні умови».

Згідно ч.2 ст. 75 ГПК України, відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Враховуючи викладене, наявні матеріали справи, враховуючи що відповідач в жодному із своїх письмових поясненнях не зазначав про визнання конкретних обставин справи(залишок зерна сої належної якості в кількості 37,157 т), а відобразив лише в поданих вище Таблицях і ДОВІДЦІ-РОЗРАХУНКУ, а тому суд вважає за необхідне прийняти відмову відповідача від раніше визнаних обставин щодо залишку на складі належної якості зерна сої в кількості 37,157 т, яке було прийняте відповідачем на зберігання.

Матеріалами справи підтверджується, що зерно сої при поступленні на склад не відповідало ДСТУ 4964:2008 "СОЯ Технічні умови", оскільки мало великий процент вологості: з 43,5%-46,5%.

Згідно Наказу Держспоживстандарту України від 26 березня 2008 р. № 101 та Наказу Держспоживстандарту України від 30 грудня 2009 р. № 496 затверджено ДСТУ 4964:2008 "СОЯ Технічні умови", згідно п. 5.2 якого постачальне насіння сої повинно бути в здоровому стані, без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння, мати форму, колір і запах, властиві нормальному насінню сої (без затхлого, пліснявого та сторонніх запахів).

В п. 5.3 ДСТУ 4964:2008 "СОЯ Технічні умови" зазначається, що за згодою зернових складів, інших суб'єктів підприємницької діяльності вологість насіння та вміст зернової, сміттєвої домішок у сої допускають вище граничних норм за можливості доведення такого насіння до показників якості, зазначених у таблиці 1.

Таблиця 1 – Вимоги до насіння сої:

-вологість, %, не більше, ніж – 12, 0;

-масова частка білка, в перерахунку на суху речовину, %, не менше, ніж – 35,0;

- масова частка олії, , в перерахунку на суху речовину, %, не менше, ніж – 12,0;

- сміттєва й олійна домішки (разом), %, не більше, ніж – 10,0;

- зокрема сміттєва домішка – 3,0;

- в олійній домішці:

морозобійне насіння сої – 5,0;

насіння соняшнику – 2,0;

-насіння рицини – не дозволено;

-зараженість шкідниками – не дозволено, крім зараженості кліщем не вище 1-го ступеня.

Суд відзначає, що на момент спірних правовідносин діяла Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затверджена наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.2008 №661 (далі - Інструкція), яка встановлює процедуру ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки (далі - зерно) на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошномельних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності (п. 1.1. Інструкції №661).

Відповідно до п. 1.3., 1.4. розділу III Інструкції основними операціями із доробки зерна в елеваторах (складах) є його очищення, сушіння, вентилювання, знезараження. Послідовність проведення доробки визначається можливостями технологічної схеми. Проведення операцій з доробки здійснюється на підставі розпорядження до акта форми № 34, яке підписується керівником підприємства та начальником ВТЛ. ОСОБА_7 доробки на очищення і сушку зерна за формою № 34 складаються у міру проведення робіт, але не рідше одного разу на місяць. ОСОБА_7 підписуються матеріально відповідальною особою, начальником ВТЛ, перевіряються бухгалтером і затверджуються керівником підприємства.

Отже, факт надання Відповідачем послуг з очищення та сушіння зерна сої за Договором зберігання від 03.11.2014 №11 підтверджується:

- розпорядженнями на очистку, сушку зерна, зерен олійних культур і трав № 8 від 29.11.2014 та №10 від 02.12.2014;

- актом про очистку, сушку зерна, зерен олійних культур і трав від 31.12.2014 та від 31.01.2015.

Результати послуг наданих послуг - якісні показники зерна сої після очищення та сушіння підтверджуються картками аналізу зерна №67 від 31.12.2014 та №86 від 31.01.2015.

З метою встановлення дійсних обставин справи, ухвалою суду від 10.03.2017 р. призначено судову товарознавчу експертизу у справі №921/895/15-г/5, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, вул. Батозька, 1, м. Вінниця.

На вирішення судової товарознавчої експертизи поставлено наступні питання:

1.Яка ринкова вартість в Україні станом на 28 серпня 2015 року 1 (однієї) тонни зерна сої, рік збирання урожаю: 2014 р., яке перебувало на зберіганні ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" від ПрСП "Оскар" за Договором складського зберігання зерна № 11 від 03 листопада 2014 року, після проведення сушки та очистки цього зерна, з наступними показниками якості: вологість – 12,0%, сорні (сміттєві) домішки - 2,0%, зернові домішки - 58,2%, з них битих зерен-5,2%, пошкоджених зерен – 53,0%, що зафіксовано в карточках ОСОБА_33 № 67 від 31.12.2014 р. (а.с.60, том V) та № 86 від 31.01.2015 р. (а.с.61, том V)?

2.Яка ринкова вартість в Україні станом на 28 серпня 2015 року 1 (однієї) тонни зерна сої, рік збирання урожаю: 2014 р., яке перебувало на зберіганні ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" від ПрСП "Оскар" за Договором складського зберігання зерна № 11 від 03 листопада 2014 року, після проведення сушки та очистки цього зерна, з наступними показниками якості: вологість – 12,0%, сміттєва домішка – 3,0%, сміттєва й олійна домішки (разом) - 10,0%?

3.Чи можливо взагалі довести зерно сої з показниками якості, які визначені в результаті лабораторних аналізів під час приймання зерна сої на зерновий склад, а саме: вологість від 43,5% до 46,3%, сміттєва домішка від 3,8% до 6,0%, зернова домішка від 4,2% до 6,6%, що зафіксовано в складських квитанціях №65 від 01.12.2014 р. серії АФ№071669, №66 від 01.12.2014 р. серії АФ№071670, №68 від 10.12.2014 р. серії АФ№071672, №70 від 10.12.2014 р. серії АФ№071674, № 71 від 10.12.2014 р. серії АФ071675 (а.с.72-76, том I), в результаті проведення сушки та очистки такого зерна до показників якості, а саме: вологість – 12,0%, сміттєва домішка – 2,0%, сміттєва й олійна домішки (разом) - 10,0%? Якщо так, то які причини збільшення зернової домішки до показників 58,2%, з них битих зерен-5,2%, пошкоджених зерен – 53,0%, що зафіксовано в карточках ОСОБА_33 № 67(а.с.60, том V) від 31.12.2014 р. та № 86 від 31.01.2015 р.(а.с.61, том V)?

В ухвалі суду було зазначено про те, що судовому експерту дослідження провести з врахуванням вимог ДСТУ до зерна сої.

22.03.2018 через канцелярію суду згідно Супровідного листа №590/18-21 від 13.03.2018 Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових поступив Висновок судового експерта №590/18-21 від 13.03.2018 за результатами проведення товарознавчої експертизи та повернуто матеріали справи № 921/895/15-г/5.

З висновку судового експерта Вінницького відділення Київського НДІСЕ за № 590/18-21 від 13.03.2018 вбачається, таке.

Дослідження проводилось по наданим документам, які експертом приймались за достовірні, так як сам об’єкт не був експерту представлений на огляд.

У дослідницькій частині Висновку № 590/18-21 від 13.03.2018 експертом вказано:

По першому питанню. У відповідності з вимогами ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови» встановлено вимоги до постачального насіння сої. В даному випадку потрібно визначити ринкову вартість насіння сої за наступними показниками: Вологість -12%; Сміттєві домішки - 2%; Зернові домішки - 58,2 % з них - битих зерен - 5,2%; пошкоджених зерен - 53,0%. Зазначені технічні вимоги не відповідають вимогам ДСТУ. Експерт не володіє ціновою інформацією щодо ринкової вартості нестандартного насіння сої з вищевикладеними показниками.

По другому питанню.

В даному випадку експерт використовував порівняльний підхід згідно інформації Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Вінницької області. Згідно технічних вимог постачальне насіння сої відповідає наступним вимогам: вологість -12%, сміттєва домішка – 3%, сміттєва та олійна домішка (разом) – 10%. Згідно наданій інформації Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Вінницької області станом на 28 серпня 2015 року середньозважена закупівельна ціна позабіржевого ринку у Вінницькій області становила 8400,00* грн. за одну тону.

В даному випадку мова йде про зерно сої, яке відповідає вимогам стандарту за іншими показниками теж.

По третьому питанню.

Показники сої можливо довести до показників технічних вимог, але за органолептичними показниками ( згідно п.3.2 ДСТУ: насінина овально-видовжена, рідше куляста, має жовтий, ясно-жовто- зелений , коричневий колір) насінина не буде відповідати даній характеристиці. Невідповідність насіння сої за органолептичними показниками тягне за собою невідповідність його вимогам діючого стандарту. Але, в такому випадку, вартість сої буде збільшена з урахуванням відповідних витрат, які були витрачені підприємством на ці заходи. В нашому випадку до ТОВ « Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» надійшло насіння сої з показниками вологості від 43,5 % до 46,4 %. Згідно таблиці № 2 ДСТУ цей показник вологості більш як в два рази перебільшує показник вологості навіть насіння, показник вологості якого характеризується як «сире» ( 16,1% і більше).

Таким чином, можливо припустити, що зерно , яке було поставлено у значних кількостях, з значно підвищеним відсотком вологості могло запліснявіти, прорости, самозігрітися, набрякнути, збитись у грудки, тобто зазнати необоротних процесів. В цьому випадку після проведення сушки збільшується зернова домішка, що і було відображено у картках ОСОБА_33 зерна № 67 ( т.V. а.с. 60) від 31.12.2014 р та № 86 від 31.01.2015 ( а.с. 61 том т.V.)

Висновок № 590/18-21 від 13.03.2018 містить відповіді на поставлені (ухвалою суду від 10.03.2017) питання наступного змісту:

По першому питанню.

Ринкову вартість в Україні станом на 28 серпня 2015 року 1 (однієї) тони зерна сої, рік збирання врожаю - 2014, яке перебувало на зберіганні ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» від ПрСП «Оскар» за Договором складського зберігання зерна № 11 від 03 листопада 2014 року після проведення сушки та очистки цього зерна з наступними показниками якості: вологість-12%; сміттєва домішка - 2,0%; зернові домішки - 58,2%;

в т. числі - битих зерен - 5,2 %; пошкоджених – 53 %, що зафіксовано в карточках ОСОБА_33 зерна № 67 від 31.12.2014 (а.с. 60 , том 5) та № 86 від 31.01.2015 ( а.с.61, том5) визначити не надавалось за можливе по причинам, які описані в дослідницькій частині висновку. Тобто - експерт не володіє ціновою інформацією щодо ринкової вартості нестандартного насіння сої з вищевикладеними показниками.

По другому питанню.

Ринкова вартість в Україні станом на 28 серпня 2015 року 1 (однієї) тони зерна сої, рік збирання врожаю - 2014, яке перебувало на зберіганні ТОВ «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» від ПрСП «Оскар» за Договором складського зберігання зерна № 11 від 03 листопада 2014 року, після проведення сушки та очистки цього зерна з наступними показниками якості: вологість -12%; сміттєва домішка -3,0%; сміттєва та олійна домішки ( разом) - 10% при умові відповідності інших показників вимогам ДСТУ становила 8400,00 грн.( вісім тисяч чотириста грн. 00) за одну тону.

По третьому питанню.

Зерно сої з показниками якості, які визначені в результаті лабораторних аналізів під час приймання зерна сої на зерновий склад, а саме: вологість від 43,5% до 46,3%, сміттєва домішка від 3, 8% до 6,0%, зернова домішка від 4,2% до 6,6%, що зафіксовано в складських квитанціях №65 від 01.12.2014 серії АФ № 071669, №68 від 01.12.2014 серії АФ № 071672, №70 від 10.12.2014 серії АФ № 071674, №70 від 01.12.2014 серії АФ №071675 (а.с.72-76, том 1) в результаті проведення сушки та очистки такого зерна можливо довести до показників якості, а саме: вологість – 12%, сміттєва домішка – 2,0%, сміттєва та олійна домішки (разом) – 10 % але за органолептичними показниками дане зерно не буде відповідати вимогам ДСТУ, що тягне за собою загальну невідповідність зерна діючому ДСТУ 4964:2008 «Соя. Технічні умови». Причиною збільшення зернової домішки до показників 58,2% , з них битих зерен - 5, 2 %, пошкоджених зерен 53,0% , шо зафіксовано в карточках ОСОБА_33 зерна № 67 (а.с. 60, том 5) від 31.12. 2015 (а.с. 61 том 5) може бути значно підвищена вологість зерна сої, яке поступило на склад.

13.06.2018 представник відповідача через канцелярію суду надав до справи згідно Заяви від 13.06.2018 (вх. №12472) запити № без номера від 15 травня 2018 року (в порядку ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») до Тернопільської торгово-промислової палати, до Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА та до Незалежної громадської експертної ради з питань цінової ситуації на ринку зерна, в яких просить відповідно до вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2018 у справі №921/895/15-г/5 надати інформацію, з документальним підтвердженням, про вартість зерна сої станом на 28 серпня 2015 року із наступними характеристиками: рік збирання врожаю: 2014; після проведення сушки і очистки цього зерна з наступними показниками якості: вологість – 12,0%, сміттєві домішки – 2,0%, зернові домішки – 58,2%, з них битих зерен – 5,2%, пошкоджених зерен – 53,0%. І у випадку відсутності інформації про ринкову вартість станом на 28 серпня 2015 року – надання інформації з документальним підтвердженням станом на 22 червня 2015 року. У випадку неможливості надання інформації конкретно на вказані дати, то - станом на червень 2015 року і серпень 2015 року.

Представник відповідача через канцелярію суду 29.05.2018 надав до справи згідно Клопотання №без номера від 29.05.2018 (вх. №11670):

Лист адвокату ОСОБА_3 Тернопільської торгово-промислової палати №169/01-12 від 24.05.2018 на запит №б/н від 15.05.2018, в якому повідомляється, зокрема, про те, що дана інформація в довідково-інформаційному фонді Тернопільської торгово-промислової палати відсутня.

Лист адвокату ОСОБА_3 Департаменту агропромислового розвитку Тернопільської ОДА №3-384/3.1 від 25.05.2018, в якому повідомляється, зокрема, про те, що по таких даних інформація відсутня. Для отримання вказаної інформації необхідно звернутись у Головне управління статистики у Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Над Ставом, 10.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків

(ч.2 ст.73 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Враховуючи те, що судовим експертом не було дано відповіді при проведенні судової товарознавчої експертизи на поставлене питання: 1.Яка ринкова вартість в Україні станом на 28 серпня 2015 року 1 (однієї) тонни зерна сої, рік збирання урожаю: 2014 р., яке перебувало на зберіганні ТОВ "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" від ПрСП "Оскар" за Договором складського зберігання зерна № 11 від 03 листопада 2014 року, після проведення сушки та очистки цього зерна, з наступними показниками якості: вологість – 12,0%, сорні (сміттєві) домішки - 2,0%, зернові домішки - 58,2%, з них битих зерен-5,2%, пошкоджених зерен – 53,0%, що зафіксовано в карточках ОСОБА_33 № 67 від 31.12.2014 р. (а.с.60, том V) та № 86 від 31.01.2015 р. (а.с.61, том V); відповідачем не здобуто доказів на підтвердження ринкової вартості зерна сої із зазначеними показниками з незалежних від нього причин; позивачем не підтверджено розмір заявлених збитків належними та допустимими доказами; а тому судом при визначенні вартості нестачі зерна сої береться до уваги вартість реалізації зерна сої в сумі 4300 за 1 тонну, яка передбачена в договорі поставки №2206 від 22.06.2015 року укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл-Трейд» «Покупець» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Заліщицьке хлібоприймальне підприємство» «Продавець» та реалізоване такому «Покупцю» з показниками зерна сої згідно карточки ОСОБА_33 №136 від 22 червня 2015 року (а.с.53, т.V), і такі показники є найбільш наближеними до показників зафіксованих в карточках ОСОБА_33 № 67 від 31.12.2014 р. (а.с.60, том V) та № 86 від 31.01.2015 р. (а.с.61, том V).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Аналогічна правова позиція визначена у постанові ВГСУ від 05.12.2016 у справі №908/2682/13.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов до висновку про наявність порушення права позивача, оскільки позивачу, який здав на зберігання відповідачу зерно сої, після закінчення строку зберігання таке зерно сої не було повернуто відповідачем; неповернення після закінчення строку дії договору зерна сої завдало збитків позивачу; причинного зв’язку між порушенням права позивача та збитками; наявність винної поведінки відповідача (реалізація зерна сої іншій юридичній особі без згоди позивача).

А відтак, суд вважає, що позов слід задовольнити частково так стягнути з відповідача на користь позивача 2337369 грн 94 коп збитків ((940,87 тон (залишок на складі у відповідача) х 4300 грн (ціна реалізації зерна сої товариству з обмеженою відповідальністю «Саноіл-Трейд» за 1 тонну)) - 1708371 грн 06 коп (заборгованість позивача перед відповідачем за послуги зберігання зерна сої)). В решті позову відмовити за недоведеністю.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.2 ст.86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законо України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивачем згідно платіжного доручення №2877 від 27 серпня 2015 року сплачено судовий збір в розмірі 73080 грн.

Відповідачем за проведення судової товарознавчої експертизи було сплачено всього 5571 грн (14.12.2017 - 2500 грн (пл.доручення №97 від 14.12.2017), 09.01.2018 - 3071 грн (квитанція №L6CM3726 від 09.01.2018)).

Згідно п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 20757 грн 97 коп судового збору в повернення сплачених судових витрат та 1582 грн 41 коп витрат за проведення судової експертизи.

З огляду на часткове задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача 3988 грн 59 коп в повернення сплачених витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" вул. Промислова, 1, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область,48600, ідентифікаційний код 00956201, на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", вул. Гагаріна, 31, с.Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78252, ідентифікаційний код 31774096:

- 2337369 грн 94 коп збитків,

-20757 грн 97 коп судового збору в повернення сплачених судових витрат;

-1582 грн 41 коп витрат за проведення судової експертизи.

3.Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Оскар", вул. Гагаріна, 31, с.Джурків, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78252, ідентифікаційний код 31774096 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Заліщицьке хлібоприймальне підприємство" вул. Промислова, 1, м.Заліщики, Заліщицький район, Тернопільська область,48600, ідентифікаційний код 00956201:

-3988 грн 59 коп – в повернення сплачених витрат за проведення судової товарознавчої експертизи.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 02 серпня 2018 року

Суддя С.О. Хома