ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 2а-19322/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Панасюка О.В.,

прокурора Леньшина Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату про скасування пункту 2 протоколу № 11 та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Луцького гарнізону звернувся в суд із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Волинського обласного військового комісаріату про скасування пункту 2 протоколу № 11 від 23 жовтня 2009 року про відмову у встановленні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та зобов’язати комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій встановити статус учасника бойових дій відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позовні вимоги вмотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в рядах Радянської Армії в період з 14.12.1968 року по 12.11.1970 року у військовій частині п-п.№ 53651 на території бувшої ЧССР, якій надавалась допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії колишнього Союзу РСР, тобто на території країни, яка входить до «Переліку держав і періодів бойових дій на їх території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №63 від 8 лютого 1994 року, згідно якої у Чехословаччині в період з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року велися бойові дії. Таким чином, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 має право на встановлення статусу учасника бойових дій. Просить визнати протиправними дії посадових осіб та скасувати пункт 2 рішення комісії Волинського ОВК по розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» протоколу №11 від 23.10.2009 року та зобов’язати Волинський ОВК встановити ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

В судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просили їх задовольнити. Позивач додатково суду пояснив, що у період із 14.12.1968 року по 12.11.1970 року приймав участь у бойових діях в республіці Чехословакія в складі військової частини п-п 53651. За час проходження служби у даній в/частині неодноразово був піднятий по тривозі та змушений був із стрілецькою зброєю відбивати напади повстанців, неодноразово приймав участь у збройних сутичках із місцевим населенням Чехословакії та попадав під обстріли. Волинським ОВК безпідставно було прийнято рішення про відмову в встановленні статусу учасника бойових дій.

Відповідач – Волинський ОВК у запереченні від 9 грудня 2009 року та представник в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнали, мотивуючи тим, що позивачем не доведено факт його участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ в період проходження їм строкової військової служби в рядах Радянської Армії на території Чехословаччини, де з 20.08.1968 року по 01.01.1969 року велися бойові дії, як того вимагає пункт 2 статті 6 Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», яким керувалась комісія при прийнятті рішення. Відповідно до даного Закону учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн – військовослужбовці Радянської армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових і технічних спеціалістів і радників), працівників відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів), а тому рішення комісії Волинського ОВК від 23.10.2009 року було прийнято на законних підставах. На підтвердження обставин, які дають підставу для встановлення статусу учасника бойових дій, позивач повинен був представити свідчення очевидців, вирізки з газет тощо. Крім того, у виданій довідці Центральним архівом Міністерства оборони РФ зазначено лише, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині п-п №53651, яка в період з 14.12.1968 року по 12.11.1970 року дислокувалась у місті Штурово ЧРСР, а її особовий склад «займався бойовою і політичною підготовкою». Отже, на підставі поданих документів ОСОБА_1 в зазначений період безпосередньої участі у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ не брав, як того вимагає ст.6 ч.1 п.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, в період з 14.12.1968 року по 12.11.1970 року проходив строкову військову службу в рядах Радянської Армії у військовій частині № 53651, яка дислокувалась у місті Штурово ЧСРС на посаді радіотелефоніста, у військовому званні «рядовий».

Згідно з архівними довідками Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації № 3/П-55296 від 19.10.2005року, № 3/115573 від 31.10.2006 року підтверджується той факт, що військова частина 53651 перебуває в переліку частин та установ, які діяли на території Чехословаччини в 1969-1970 роках по плану «Дунай».

ОСОБА_1 в 2008 році подав у Володимир-Волинський РВК документи для визначення статусу учасника бойових дій, на підставі архівної довідки №3/115573 від 31 жовтня 2006 року.

Рішенням комісії Волинського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій викладеним у протоколі № 1/6, ОСОБА_1 15 січня 2008 року відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій з мотивацією відсутності підтверджень участі в бойових діях, було прийнято рішення повернути матеріали справи на доопрацювання в РВК у зв’язку з тим, що архівна довідка Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації № №3/115573 від 31 жовтня 2006 року не підтверджує участі в бойових діях при виконанні інтернаціонального обов’язку в Чехословаччині. Військовою прокуратурою Луцького гарнізону 30 вересня 2009 року за №2478 внесено комісії Волинського обласного військового комісаріату протест з вимогою скасувати рішення від 15 січня 2008 року.

Комісія Волинського ОВК по розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначенням осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 6 жовтня 2009 року розглянула протест військового прокурора, скасувала своє попереднє рішення та вирішила повторно розглянути документи ОСОБА_1 для встановлення останньому статусу учасника бойових дій (пункт 4,5 протоколу № 9).

Комісія Волинського ОВК з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій при розгляді документів ОСОБА_1 23 жовтня 2009 року повторно відмовила останньому в наданні статусу учасника бойових дій посилаючись на те, що у представлених документах відсутні відомості про участь у бойових діях чи їх забезпеченні ОСОБА_1. Зокрема посилаючись на архівну довідку, згідно якої ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини пп. 53651 в період з 14.12.1968р. по 12.11.1970р., яка діяла на території Чехословакії по плану «Дунай», було відмовлено у встановлені статусу учасника бойових дій.

Однак, суд вважає, що оскаржуване прокурором рішення комісії Волинського обласного військового комісаріату є таким, що прийняте всупереч норм чинного законодавства України, порушує законні права позивача, у зв’язку з чим підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»» затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території.

Згідно даної Постанови в Чехо-Словаччині в період з 20 серпня 1968 року по 1 січня 1969 року велися бойові дії.

Таким чином, період військової служби ОСОБА_1 з 14.12.1968 року по 12.11.1970 року у військовій частині 53651 припадає на період ведення бойових дій на території ЧРСР. Як вбачається із довідки від 31 жовтня 2006 року, виданої Центральним архівом Міністерства оборони РФ, ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині п-п №53651, яка в період з 14.12.1968 року по 12.11.1970 року дислокувалась у місті Штурово ЧРСР і особовий склад займався бойовою і політичною підготовкою. За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 як військовослужбовець, який проходив службу в Чехо-Словаччині в період ведення бойових дій у цій державі, має право на встановлення йому статусу учасника бойових дій.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача в судовому засіданні не довів, що військова частина 53651, яка дислокувалась в м. Штурово ЧРСР, де в цей період велися бойові дії та в якій проходив військову службу позивач ОСОБА_1, не була задіяна в бойових діях чи не забезпечувала бойову діяльність військ.

Суд враховує ту обставину, що військова частина 53651 вибула до Чехо-Словаччини 14 грудня 1968 року, тобто на початку ведення бойових дій на території цієї держави, що свідчить саме про спрямування вказаної військової частини в зону ведення бойових дій для певної допомоги, що прямо випливає з постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63. Разом з тим, суд бере до уваги і ту обставину, що представник відповідача в судовому засіданні не міг пояснити, у чому саме полягає забезпечення бойової діяльності військ.

Відповідно до наказу Міністра оборони України №158 від 08.04.2009 року «Про затвердження Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків «Ветеран війни - учасник бойових дій» та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України» рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій приймають відповідні комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, що створюються, зокрема, в обласних військових комісаріатах.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що пункт 2 протоколу №11 від 23 жовтня 2009 року комісії Волинського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із встановленням статусу учасників бойових дій, яким відмовлено ОСОБА_1 у встановленні статусу учасника бойових дій не відповідає вимогам законодавства України, порушує конституційні права ОСОБА_1, а тому слід скасувати та зобов’язати Волинський ОВК встановити позивачу такий статус.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити .

Скасувати пункт 2 протоколу № 11 комісії Волинського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій від 23 жовтня 2009 року про відмову у встановленні статусу учасника бойових дій ОСОБА_1.

Зобов’язати Волинський обласний військовий комісаріат встановити ОСОБА_1 статус учасника бойових дій.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 28 грудня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк