ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №2а-1246/11/0970

адміністративне провадження №К/9901/2583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у складі судді Кафарського В. В. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у складі колегії суддів Ільчишин Н. В., Пліша М. А., Шинкар Т. І. у справі № 2а-1246/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» до Івано-Франківської митниці про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» (далі - платник податків, позивач у справі) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської митниці (далі - митний орган, відповідач у справі) про визнання неправомірними дій Івано-Франківської митниці зі складання акта від 22 лютого 2011 року № 0003/11/206000000/36382041, а також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» від 13 березня 2011 року № 7, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України, у розмірі 459 686 грн. 90 коп., з них за основним платежем у сумі - 367 733 грн. 52 коп. та за штрафними санкціями у сумі - 91 933 грн. 38 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

07 липня 2011 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено, з мотивів доведеності правомірності дій митного органу при проведенні перевірки та винесенні спірного податкового повідомлення-рішення.

24 травня 2012 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено у повному обсязі, визнано неправомірними дії Івано-Франківської митниці та скасовано податкове повідомлення Івано-Франківської митниці від 03 березня 2011 року № 7. В частині визнання дій Івано-Франківської митниці по складанню акту від 22 лютого 2011 року №0003/11/206000000/36382041 справу закрито.

20 січня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду (суддя-доповідач Пилипчук Н. Г).

Мотивами повернення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції вказано те, що судом не встановлено, чи підпадають обставини, на які посилається контролюючий орган під ознаки «порушення законодавства» та чи встановлені відповідні факти належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

31 березня 2014 року ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року, з мотивів підтвердження правомірності дій митного органу при проведенні перевірки та доведеності митного правопорушення, передбаченого статтею 267 Митного кодексу України.

28 квітня 2014 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», статті 69, 265, 266, 267 Митного кодексу України, статей 2, 71, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить безпідставність проведення перевірки митним органом поза процедурою митного контролю та протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач просить скасувати оспорювані судові рішення і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

12 травня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано тридцятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання цієї ухвали (суддя - Пилипчук Н. Г.).

02 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за наслідком усунення позивачем недоліків касаційної скарги в установлений судом строк та витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу № 2а-1246/11/0970.

11 липня 2014 року до Вищого адміністративного суду України відповідачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких митний орган спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

22 грудня 2014 року та 16 серпня 2016 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли клопотання про прискорення розгляду справи.

15 листопада 2016 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями (суддя-доповідач Шипуліна Т. М.)

10 січня 2018 року матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.

11 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги прийнято до провадження та витребувано з Івано-Франківського окружного адміністративного суду справу № 2а-1246/11/0970.

18 січня 2018 року справа № 2а-1246/11/0970 надійшла на адресу Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 27 квітня 2009 року за попереднім повідомленням № 206000002/2009/100649 через пункт пропуску «Шегіні» Львівської митниці на митну територію України ввезено товар - «установку модуля для генерування водню HYSTAT-A-1000Q/50/10», одержувачем якого вказано позивача у справі. У подальшому товар доправлено до Івано-Франківської митниці.

30 квітня 2009 року з метою розмитнення товару, отриманого позивачем за контрактом поставки від 15 квітня 2009 року № 08100-КТЕ-А, укладеного з фірмою «Невін Кепіталз ІНК», декларантом подано вантажно-митну декларацію № 206000002/9/001281 та товаросупровідні документи, серед яких, інвойси від 17 березня 2009 року № 08100/1.1 та № 08100/1.2 на загальну суму 100 000 євро.

30 квітня 2009 року митне оформлення товару як внеску до статутного капіталу завершене в режимі випуску у вільний обіг.

У лютому 2011 року митним органом проведено перевірку стану дотримання Товариством законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01 лютого 2008 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 22 лютого 2011 року № 0003/11/206000000/36382041 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено відмінність від задекларованої вартості товару на рівні 100 000 євро та встановлено реальну вартість товару на рівні 280 000 євро, внаслідок чого відбулося переміщення через митний кордон обладнання за заниженою митною вартістю, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 367 733 грн. 52 коп.

13 березня 2011 року митним органом на підставі акта перевірки та згідно пунктами 54.3, 54.4 статті 54 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 7 за порушення вимог статті 267 Митного кодексу України визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності за основним платежем у сумі - 367 733 грн. 52 коп. та за штрафними санкціями у сумі - 91 933 грн. 38 коп.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, доводиться митним органом з посиланням на неправильне декларування позивачем митної вартості.

Підставою такого висновку стала інформація, отримана від митної служби Королівства Бельгія, відповідно до якої 29 грудня 2008 року установка для генерування водню моделі HYSTAT-A-1000Q/50/10 виробництва "Hydrogenics Europe N.Y.Є (Бельгія) придбана у виробника фірми "Невін Кепіталз ІНК" згідно контракту № 08100-КТЕ-А за ціною 280 000 євро та на підставі інвойсів № 08100/1.1, № 08100/1.2, № 08100/1.1 від 17 березня 2009 року.

Контрактом передбачено здійснення поставки установки на умовах FСА - Oevel Belgium шляхом проведення двох платежів по 50 % від загальної суми (після підписання контракту та після готовності до відправки обладнання). З боку фірми "Невін Кепіталз ІНК" контракт укладав ОСОБА_3 як її комерційний директор.

У період з 22 березня 2009 року по 23 березня 2009 року фірмою-виробником "Hydrogenics Europe N.V." виписані два пакувальні листи, в яких вказано, що товар за проектним номером Р-08100-КТЕ-А відправляється з даної бельгійської фірми на адресу "Hydrogen enerdgy Ltd" Ukraine, тобто позивачеві.

Проте митним органам України на Польсько-Українському кордоні представлені не Бельгійські інвойси виписані фірмою - відправником товару "Hydrogenics Europe N.V." (Бельгія), а інвойси виписані офшорною фірмою "Невін Кепіталз ІНК".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно статуту позивача у справі єдиним учасником Товариства є юридична особа, компанія "Невін Кепіталз ІНК" (місцезнаходження: Британські Віргінські Острови, Акара Білдінг, 24 Де Кастро Стріт, Вікхемс Кей І, Роуд Таун, Тортола заснована та зареєстрована Реєстром Компанії Британських Віргінських Островів за реєстраційним номером БВО1494841, від 24 липня 2008року), в особі уповноваженого представника ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності від 19 березня 2009 року (засвідченої державним службовцем м. Нікосія (Кіпр) 27 березня 2009 року, апостиль від 30 березня 2009 року №86820/09). Відтак, фактично обидві господарські операції з придбання товару та його поставки в Україну здійснювалися з відома і за підписом ОСОБА_3.

27 листопада 2010 року постановою Івано-Франківського міського суду ОСОБА_3, 1964 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 355 Митного кодексу України (дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру).

04 квітня 2011 року постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області постанову Івано-Франківського міського суду від 27 листопада 2010 року скасовано, а провадження закрито на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (закінчення строків давності притягнення особи до адміністративної відповідальності).

На підставі частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає перегляду в межах доводів та вимог, а саме щодо неправомірності проведення перевірки митним органом та щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо неправомірності проведення перевірки

Неправомірність проведення перевірки доводиться позивачем на підставі твердження про порушення вимог підпунктів 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка Товариства проводилася на підставі Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1730 (далі - Порядок № 1730).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що реалізація повноважень митним органом щодо проведення перевірки здійснювалася згідно з положеннями пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, яким відповідають приписи Порядку № 1730.

Відповідно до частин першої та другої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 4 Порядку № 1730 встановлено, що позапланові перевірки можуть проводитися у разі, серед іншого, виявлення фактів, що свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, в тому числі, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Реалізація повноважень щодо здійснення контрольних дій після завершення процедури митного оформлення можлива шляхом звернення митних органів національного рівня за відповідною інформацією до митних органів інших держав. Наявність таких повноважень цілком відповідає змісту пункту 5 Додатку «H» Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року та статті 2 глави 2 Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 09 червня 1977 року.

За змістом пункту « 2а» Додатку ІІ Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 09 червня 1977 року Договірна Сторона вважається такою, що виконала свої зобов'язання в разі надання у відповідь на запит наявної у неї інформації або документів відносно митної вартості товарів: торговельних накладних, поданих митним органам в державі вивезення або ввезення чи копії таких накладних, завірені або не завірені митними органами в залежності від того, чи вимагають цього обставини; документації щодо діючих експортних або імпортних цін; копій декларації вартості товарів при їх вивезенні або ввезенні, торговельних каталогів, прайс-листів і т.п., опублікованих у державі вивезення або ввезення.

Нормативним актом, який визначає порядок надання допомоги щодо достовірності відомостей та підлягає застосуванню у цій справі є Угода про взаємну адміністративну допомогу в митних справах, укладена між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Бельгія, яка підписана 01 липня 2002 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2003 року № 1364, і набрала чинності для України 01 серпня 2007 року.

Відповідно до статті 2 Угоди договірні сторони домовляються подавати одна одній допомогу в рамках цієї Угоди при посередництві їх митних адміністрацій з метою, розслідування, відвернення чи припинення будь-якого порушення митного законодавства.

За запитом однієї з митних адміністрацій відповідно до цієї Угоди, допомога включає також надання будь-яких даних, що мають забезпечити правильне стягнення митними органами мита та інших податків. Будь-яка допомога подається кожною з Договірних сторін відповідно до їх національних законодавств і в рамках наявних ресурсів своїх митних адміністрацій.

Верховний Суд зазначає, що реалізація повноважень митних органів в частині проведення перевірки на підставі інформації, отриманої від уповноважених органів іноземних держав здійснювалася митним органом у порядку, передбаченому пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у відповідності до вимог чинних міжнародних договорів та Конвенцій, ратифікованих Україною у встановленому законом порядку.

Щодо неправомірності податкового повідомлення-рішення

За змістом пункту 54.4 у системному зв'язку з положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України митний орган має право за наслідками проведення перевірки після завершення процедури митного контролю збільшити податкові зобов'язання за умови підтвердження наявності складу митного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Частиною 1 статті 265 Митного кодексу України передбачено, що порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 9 квітня 2008 року № 339, якою затверджено відповідний порядок (далі - Порядок № 339). Пунктом 3 Порядку № 339 встановлено, що контроль за правильністю визначення митної вартості товарів після завершення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України здійснюється митним органом, серед іншого, у разі виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, в тому числі при надходження від митних органів іноземних держав інформації про непідтвердження автентичності документів, поданих митному органові України щодо товарів, митне оформлення яких завершене, та недостовірність відомостей, що в них містяться.

Категорія «обґрунтований сумнів», яку вживає законодавець, є оціночним поняттям, конкретний зміст якого залежить від фактичний відомостей, що стали відомими митним органам внаслідок отримання взаємної адміністративної допомоги.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці керується стандартом доказування «поза розумним сумнівом», відповідно до якого таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (пункт 282, Справа «Авшар проти Туреччини»).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідком інформації, отриманої від митних органів Королівства Бельгії, встановлено взаємопов'язаність суб'єктів, між якими здійснювалися господарські операції, факт заниження ринкової вартості товару та невідповідність даних щодо суб'єктів, відповідальних за транспортування товару, відтак вказане свідчить про наявність обґрунтованого сумніву митних органів про вчинення декларантом податкового правопорушення.

Доводи скаржника щодо відсутності належних і достатніх доказів на підтвердження заниження митної вартості ввезеної позивачем установки модуля є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що ця вартість товару при придбанні його у виробника сягала 280 000 євро, у подальшому такий товар фактично не використовувався та був направлений до України самим виробником, а не контрагентом позивача. Натомість позивачем, як власником товару не відображено жодним чином у первинних документах факт втрати первинної вартості товару, не здійснено амортизаційних нарахувань, відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 04 липня 2013 року у справі 21-202а13 не є необґрунтованими, оскільки ця позиція не враховує і не може враховувати змін, пов'язаних із прийняттям Податкового кодексу України, а саме можливості отримання інформації від уповноважених органів інших держав як підстав для проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення.

Доводи позивача щодо необхідності застосування статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» є неприйнятними з огляду на те, що з дня набрання чинності Законом України 17 лютого 2000 року №1457-ІІІ «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження», тобто з 29 лютого 2000 року, припинено пільговий режим валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроген Енерджі» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі № 2а-1246/11/0970 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер