П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/18/18-а

Головуючий у 1-й інстанції:Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

30 липня 2018 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія) до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" про визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2018 року позивач, Командитне товариство «Бізнес Гарант» (Приватне підприємство "ВІП БІЗНЕС" і Компанія), (надалі - КТ "Бізнес Гарант") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС України про: визнання протиправними дії по складанню акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року, скасування вимоги про сплату митних платежів за гарантією № 8195859-U16-581707 від 23.07.2017 року; зобов'язання скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Закарпатській області висновок на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у розмірі 183430,17 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 18 травня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії Закарпатської митниці ДФС України щодо складання акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року та скасував вимогу Закарпатської митниці ДФС України про сплату належної сплати митних платежів за гарантією № 8195859-U16-581707 від 23.07.2017 року.

Судове рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи встановлено відсутність факту невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, відповідно, у гаранта не виникає зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа. З огляду на відсутність факту невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання та відповідною відсутністю факту настання гарантійного випадку, у відповідача були відсутні підстави на складання акту про настання гарантійного випадку від 21.08.2017 року. Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо складання акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року та скасування вимоги про сплату митних платежів за гарантією від 23.07.2017 року судом першої інстанції визнано обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягали задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що ні перевізником, а ні гарантом органам доходів і зборів не було надано жодних документів щодо підтвердження дії обставин непереборної сили, що у подальшому було також підтверджено інформацією наданою Сумською митницею ДФС та відомостями протоколу про порушення митних правил від 05.09.2017 за № 0650/80500/17, складеного цією митницею, при переміщенні за межі митної території України товарів за митною декларацією №UА 305310/2017/003576 від 23.07.2017 та фінансовою гарантію № 8195859-U16-581707 від 23.07.2017 (копія протоколу про порушення митних правил додана до матеріалів справи). Таким чином, на момент складання акту про настання гарантійного випадку (21.08.2017), направлення гаранту вимоги про сплату належної суми митних платежів (23.08.2017) та станом на 04.09.2017 - на момент виникнення у гаранта обов'язку щодо перерахування належної суми митних платежів, мав місце гарантійний випадок, - що вказує на правомірність оскаржуваного Акта та Вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що перевізник «Speedy Trans» хоч із порушенням встановлених строків доставки (05.09.2017), але все ж таки доставив товар за МД №UА 305310/2017/003576 від 23.07.2017 та фінансовою гарантію № 8195859-U16-581707 від 23.07.2017 у митницю призначення - Сумську митницю ДФС - товар був доставлений у незмінному вигляді та без порушення пломб, даний факт підтверджується відмітками інспектора Сумськоїмитниці ДФС на гарантійному документі, що свідчить про завершення процедур митного режиму транзиту.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Командитним товариством «Бізнес-Грант» з Міністерством доходів та зборів 27.01.2014 року укладено угоду № 7 про надання фінансових гарантій органам доходів та зборів незалежним фінансовим посередником, за яким позивач надає фінансові гарантії у випадку не виконання зобов'язань особою, відповідальною за сплату митних платежів. Пунктом 2.1 угоди передбачено обов'язок Міндоходів інформувати позивача про настання гарантійного випадку, надавати можливість ознайомлюватися із документами, які стосуються такого випадку. Згідно п. 4.2. угоди акт не складається, якщо товари у незмінному вигляді будуть доставлені до органу доходів та зборів призначення, хоч і з порушенням строків доставки.

23.07.2017 року позивач за заявою третьої особи (декларант) видав гарантійний документ № 8195859-U16-581707 на вантаж: миючі засоби та засоби чищення, який переміщується за маршрутом Сербія - Росія, перевізник компанія «Speedy Trans». Товар повинен був доставлений до Сумської митниці до 02.08.2017 року.

15.08.2017, на запит відповідача надійшла відповідь Сумської митниці про ненадходження до її зони діяльності товару оформленого за митною декларацією від 23.07.2017 року в режимі транзит.

21.08.2017, відповідачем складений акт про настання гарантійного випадку, а саме - недоставляння у митницю призначення товару у встановлений строк. Митна вартість 659 820, 73 грн., сума податків та зборів, що повинні бути оплачені - 184430,17 грн.

23.08.2017, відповідачем винесена вимога про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 23.07.2017 року № 8195859-U16-581707 на суму 183430,17 грн.

31.08.2017, позивач повідомив відповідача про неможливість доставити товар у визначений строк у зв'язку із поломкою транспорту та заміною водія.

04.09.2017, позивач повідомив відповідача про прибуття вантажу для виконання митних формальностей.

05.09.2017, позивач повідомив відповідача, що транспортний засіб із вантажем пройшов митні процедури та покинув територію України.

27.09.2017, позивач звернувся до ДФС України та відповідача із листом щодо надання роз'яснень стосовно того, чи вважається факт доставки вантажу з порушенням строку гарантійним випадком та чи повинен він сплачувати митні платежі.

11.10.2017, позивач сплатив суму митних платежів, визначених вимогою, що підтверджується платіжним дорученням № 1306.

17.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів у сумі 183430,17 грн. у зв'язку із відсутністю гарантійного випадку, оскільки перевищення загального строку транзиту не є гарантійним випадком.

25.10.2017, відповідач листом повідомив позивача про настання гарантійного випадку, відсутність обставин непереборної сили на необхідності виконання вимоги.

27.10.2017 року ДФС України направило позивачеві лист аналогічного змісту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митним Кодексом (МК України) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні: 1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання; 2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; 3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу; 4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Відповідно до ст. 95 МК України визначені строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

До строків не включається:1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу (аварія чи дії обставин непереборної сили); 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

У відповідності до вимог ст. 102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

Також, згідно ст. 193 МК України, за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом. У разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником встановлених цим Кодексом строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів. Перевізник звільняється від зобов'язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Статтею 306 МК України визначено, що одним з способів забезпечення сплати митних платежів, зокрема, є фінансові гарантії.

Згідно ст. 307 МК України, юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

Інформаційна взаємодія між гарантами та органами доходів і зборів здійснюється за допомогою засобів електронного зв'язку шляхом надсилання авторизованих повідомлень в електронній формі, засвідчених електронним цифровим підписом гарантів та/або посадових осіб органів доходів і зборів, цілодобово, з періодичністю не більше 30 хвилин. При здійсненні інформаційного обміну гарантам надається інформація про статус усіх отриманих фінансових гарантій, зокрема, про номер та дату складення акта про настання гарантійного випадку за виданими гарантами фінансовими гарантіями;

Так, у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 311 МК України, фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

Орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів, зокрема, у разі перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого).

Підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані норми МК України мають певні неузгодженості між собою стосовно застосування відповідальності у разі порушення строку доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так визначено, що за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується тільки до адміністративної відповідальності. Порушення же ним встановлених строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів, однак надалі вказано, що орган направляє гарантові вимогу щодо сплати митних платежів у разі перевищення більше ніж на 10 днів встановленого строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

З метою нормативного врегулювання вказаних правовідносин суд приймає до уваги посилання позивача на п. 25 Рекомендованих правил розділу 1 Митний транзит Спеціального додатку E Транзит, Завершення митного транзиту Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, дата підписання 18.05.1973 року, дата приєднання України 05.10.2006 року, дата набрання чинності для України 15.09.2011 року, згідно якої недотримання встановленого маршруту або термінів не повинно спричиняти стягнення мит та податків, які потенційно підлягають сплаті, за умови, що митна служба впевнилася у дотриманні всіх інших вимог. Зазначені правила також спростовують доводи відповідача про настання гарантійного випадку.

Як зазначено судом першої інстанції перевізником дійсно були порушені строки доставки товарів, які переміщуються у митному режимі транзит, до органу призначення, але при цьому були дотримані всі інші вимоги. колегія суддів також погоджується, що у даному випадку, перевізник повинен бути притягнений лише до адміністративної відповідальності, а не повинно спричиняти стягнення мита та податків, які потенційно підлягають сплаті, тобто у особи, відповідальної за сплату митних платежів та гаранта не виникає обов'язку щодо такої сплати.

До матеріалів справи наданий протокол про порушення перевізником митних правил від 05.09.2017 року за № 0650/80500/17, складений Сумською митницею ДФС згідно ст. 470 МК України, яким винну особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, судом встановлено, що оскільки відсутній факт невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, відповідно, у гаранта не виникає зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, оскільки у відповідності до вимог п. 1.3. угоди гарантійний випадок - це факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку із настанням якого гарант зобов'язується сплатити органу доходів та зборів кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.

Тому, враховуючи факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання та відповідною відсутністю факту настання гарантійного випадку, у відповідача були відсутні підстави на складання акту про настання гарантійного випадку від 21.08.2017 року.

Також слід зазначити, що від встановлення наявності факту невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання та відповідною відсутністю факту настання гарантійного випадку, також залежить і правомірність спірної вимоги про сплату таких митних платежів.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо складання акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року та скасування вимоги про сплату митних платежів за гарантією від 23.07.2017 року судом першої інстанції правомірно визнано обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягали задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання скласти та направити висновок щодо надмірно сплачених митних платежів, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку тій обставині, що сплачена позивачем сума коштів у розмірі 183 430,17 грн. не може вважатися надміру сплаченою, оскільки відповідає сумі, зазначеній у спірній вимозі.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий

Смілянець Е. С.

Судді

Сушко О.О. Залімський І. Г.