КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16914/17 Головуючий у І інстанції Шевченко Н.М.

Суддя-доповідач Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року м.Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Літвіної Н.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України, третя особа: Військова частина № НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суд міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної гвардії України, третя особа: військова частина № НОМЕР_1 , у якому просив:

визнати протиправними дії Головного управління Національної гвардії України щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

зобов`язати відповідача призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку зі зміною групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що приймав участь у антитерористичній операції та внаслідок поранення отримав інвалідність. Зокрема, 11 липня 2016 року йому було встановлено 2 групу інвалідності захворювання пов`язане з проходженням військової служби. На підставі рішення Головного управління Національної гвардії України йому виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму в сумі 130 500,00 грн. 13 березня 2017 року йому було встановлено 2 групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання пов`язаного з захистом Батьківщини. Після звернення до Головного управління Національної гвардії України йому було виплачено 13 500,00 грн. Вважає такі дії протиправними та те, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, з урахуванням вже виплаченої одноразової грошової допомоги в розмірі 130 500,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку зі зміною причини групи інвалідності має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

25 липня 2018 року надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Національної гвардії України, у якому зазначається, що одноразова грошова допомога позивачу виплачена в повному обсязі у 90-кратному прожитковому мінімумі, установленого законом для працездатних осіб, як військовослужбовцю строкової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до довідки Військової частини № НОМЕР_2 від 19.06.2015 року №37 позивач в період з 09.05.2014 року по 19.06.2014 року приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції: сектор «М», м. Маріуполь Донецької обл.

Згідно з даними довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 13.07.2016 серії 12 ААА №203889, виданої Комунальним закладом «Черкаська обласна медико-соціальна експертиза Черкаської обласної ради» обласної МСЕК №2, позивачу при первинному огляді з 11.07.2016 року встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

На підставі рішення Головного управління Національної гвардії України позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму - 130 500,00 грн.

У подальшому, постановою ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» від 23.12.2016 року № 76 з приводу перегляду причинного зв`язку захворювань в постанові ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» від 27.11.2015 року №18 колишнього військовослужбовця строкової служби в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_1 , 1990 року народження, останньому встановлено захворювання пов`язане з захистом Батьківщини. Постанову про причинний зв`язок захворювань в постанові ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» від 27.11.2015 року №18 відмінено. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2017 року серії 12 ААА №538784, виданої Комунальним закладом «Черкаська обласна медико-соціальна експертиза Черкаської обласної ради» обласної МСЕК №2, позивачу при повторному огляді з 13.03.2017 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини.

05.05.2017 року позивач звернувся до командира військової частини № НОМЕР_1 Північного оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України із заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок одноразової грошової допомоги у зв`язку з уточненням діагнозу та зміною причинного зв`язку захворювання (встановлено захворювання пов`язане з захистом Батьківщини).

У відповідь на вказану вище заяву, командир військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковник ОСОБА_2 повідомив позивача, що комісією Головного управління Національної гвардії України прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975. Відповідно до вказаної постанови із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №335 від 18.05.2017, які застосовуються з 01 січня 2017 року, а саме у підпункті 3 пункту 6 граничний розмір одноразової грошової допомоги складає 90-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом. Відповідно до п. 8 вказаної постанови, якщо рішенням МСЕК встановлено іншу причину інвалідності, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Таким чином, позивачу виплачено 130 500,00 грн. та буде зроблено перерахунок відповідно до пп. 3 п. 6 Постанови у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року.

Не погодившись з такою відповіддю, позивач 21 листопада 2017 року повторно звернувся до командира військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою в якій просив здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги та виплатити різницю 200-кратних прожиткових мінімумів.

Листом від 27.11.2017 №1/68-802 позивача повідомлено про те, що Головним управлінням Національної гвардії України його документи були опрацьовані та відповідно прийнято рішення щодо виплати коштів у сумі 13 500,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним висновком відповідача, вважаючи його дії протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у липні 2017 року, після звернення позивача із заявою, комісія Головного управління Національної гвардії України, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за інвалідність 2 групи, пов`язаної з захистом Батьківщини у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року (з урахуванням раніше виплаченої суми), діяла в межах своїх повноважень з урахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення.

Згідно з частиною сьомою статті 13 цього Закону особам, зазначеним у пунктах 11 - 14 частини другої статті 7 цього Закону, за рахунок коштів державного бюджету призначається і виплачується одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності у розмірі, визначеному підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Якщо особа у зв`язку з встановленням інвалідності одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією частиною, та одноразової грошової допомоги відповідно до інших законів України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому положення частини сьомої статті 13 поширюються на осіб, які визнані інвалідами до набрання чинності Законом України від 03.11.2015 року № 735-VIII «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо виплати одноразової грошової допомоги волонтерам, добровольцям, які захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, та членам сімей загиблих».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив службу в складі Національної гвардії України, тобто інвалідність, яка пов`язана із захистом Батьківщини, йому встановлена після набрання чинності вказаною нормою, а саме 18.03.2017 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Отже, при первинному встановленні причини інвалідності одноразова грошова допомога виплачена позивачу згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Згідно статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка визначає розмір одноразової грошової допомоги по категоріям військовослужбовців.

Відповідно до абзацу перший підпункту 3 пункту 6 цього Порядку одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов`язаному чи резервісту під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Як уже зазначалося раніше, при первинному огляді позивачу з 11.07.2016 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби саме як військовослужбовцю строкової служби.

Комісією Головного управління Національної гвардії України прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги за інвалідність 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням строкової військової служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату установлення інвалідності, у сумі 130 500,00 грн.

У подальшому, позивачу при повторному огляді з 13.03.2017 року встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з захистом Батьківщини, тобто, змінено причину виникнення інвалідності.

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що у липні 2017 року, після звернення позивача із заявою, комісія Головного управління Національної гвардії України, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за інвалідність 2 групи, пов`язаної із захистом Батьківщини у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року (з урахуванням раніше виплаченої суми), комісія діяла в межах своїх повноважень з урахуванням вимог чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Аналогічні положення закріплені в пункті 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (в редакції, чинній на момент встановлення групи інвалідності), зокрема, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Медичний огляд позивача та встановлення йому інвалідності проводився відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800), оскільки позивач приймав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей у складі зведеного загону Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області.

Відповідно до підпункту «г» пункту 21.5 цього Положення постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

Позивач отримав довідку про участь в антитерористичні операції, як особа, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України в районах проведення антитерористичній операції, тому йому обґрунтовано змінено причину інвалідності.

Відповідач, в свою чергу, виплатив позивачу різницю між 90-кратним прожитковим мінімумом, установленим законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, тобто станом на 01 травня 2016 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив - 1450 гривень. Станом на 01 січня 2017 року 1600 гривень (закони України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», «Про Державний бюджет України на 2017 рік»).

1450 х 90 = 130500 гривень.

1600 х 90 130500 = 13500 гривень.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач при виплаті різниці одноразової грошової допомоги діяв в межах закону.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Н.М. Літвіна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 30.07.2018 року.