ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2018 року
м. Одеса
Справа № 916/421/18
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Богатиря К.В.
Суддів: Аленіна О.Ю., Мишкіної М.А.
Секретар судового засідання: Чеголя Є.О.
За участю представників учасників справи:
від ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» - Роман В.С., за довіреністю;
від ФОП Автутової О.С. - Моряков К.І., за довіреністю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» та Фізичної особи-підприємця Автутової Оксани Сергіївни
на рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року (суддя суду першої інстанції: Степанова Л.В.; дата складання повного тексту: 11.05.2018 року; час і місце оголошення рішення: 11.05.2018 року о 13:33 год.; 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29; Господарський суд Одеської області, зала судових засідань № 11)
по справі № 916/421/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА»
до Фізичної особи-підприємця Автутової Оксани Сергіївни
про стягнення 74 460 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав
В С Т А Н О В И В:
У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» (далі - ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА», Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Автутової Оксани Сергіївни (далі - ФОП Автутова О.С., Відповідач), в якому просило суд стягнути з останнього на свою користь грошові кошти в сумі 74 460 грн. в якості компенсації за порушення майнових авторських прав на аудіовізуальний твір «Лунтик и его друзья».
Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статей 201,421, 423, 424, 426, 431, 432, 438, 439, 440, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 7, 8, 9, 14, 15, 17, 50, 51, 52, 53 Закону України «Про авторське право і суміжні права», мотивовано порушенням майнових прав Позивача на персонаж «Лунтик» із аудіовізуального твору «Лунтик и его друзья», шляхом розповсюдження (продажу) товару - стакан «Лунтик» 10 шт. та тар. 18 СМ «Лунтик» 10 шт., які містять малюнок із зображенням названого об'єкта авторського права.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 (суддя суду першої інстанції: Степанова Л.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ФОП Автутової О.С. на користь ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» грошові кошти в сумі 16 000 грн. в якості компенсації за порушення майнових авторських прав та витрати на оплату судового збору в сумі 1 762 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що Позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність у нього виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья» та на його складові частини, в тому числі і на персонаж «Лунтик», а отже і наявність права захищати свої права, зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Також, судом встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт порушення Відповідачем майнових авторських прав ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» шляхом розповсюдження (продажу) товарів, що містять зображення персонажу «Лунтик» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», як частини цього аудіовізуального твору, в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК».
Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд керувався приписами пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме у мінімальному встановленому ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» розмірі - 10 мінімальних заробітних плат. У визначенні розміру компенсації на час прийняття рішення у справі судом застосовано розрахункову величину у розмірі 1 600 грн., у в'язку з чим сума компенсації склала 16 000 грн. (10 х 1 600 грн. = 16 000 грн.).
В задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що покладання на Відповідача надміру високої суми компенсації не відповідатиме критеріям справедливості, добросовісності та розумності.
Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування усіх обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 58 460 грн. компенсації за порушення авторських прав та в цій частині постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, що в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку про вчинення Відповідачем єдиного тривалого порушення прав Позивача на персонаж «Лунтик», проте не врахував цей критерій при визначенні суми компенсації і призначив її в сумі 16 000 грн.. Однак, Відповідачем було розповсюджено (продано) 2 види контрафактного товару (тарілки та стакани) у загальній кількості 20 шт., але місцевий господарський суд стягнув за таке правопорушення компенсацію в сумі 16 000 грн., що, на думку скаржника, є неспіврозмірним порушенню.
Крім того, скаржник зазначає, що законодавець наділив суд правом постановляти рішення про стягнення компенсації за порушення авторських майнових прав, виходячи виключно з розміру мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму станом на дату винесення рішення. Проте, господарський суд вийшов за межі Закону України «Про авторське право і суміжні права» у визначенні розміру компенсації, застосувавши розмір прожиткового мінімуму, а не розмір мінімальної заробітної плати.
Апелянт також посилається на практику судів касаційної інстанції, зокрема, постанову Верховного Суду від 26.04.2018 року по справі № 369/508/16-ц, постанову Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 922/1448/17 та постанову Вищого господарського суду України від 18.07.2017 року по справі № 910/27853/15 та зазначає, що суди касаційної інстанції у даних постановах дійшли висновку про те, що при визначені розміру компенсації необхідно також враховувати кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, а також приписи ч.2 ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Більш детальніше доводи викладені у скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Автутова О.С. висловила заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» та просить останню залишити без задоволення.
Також не погодившись з судовим рішенням місцевого господарського суду, ФОП Автутова О.С. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове у відповідній частині про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом у мотивувальній частині оскаржуваного рішення жодним чином не мотивовано відхилення аргументу Відповідача про те, що надані Позивачем копії документів під назвою: «Прокатне посвідчення» від 21.11.2006 року та «Посвідчення національного фільму» № 10998 не містять скріплення гербовою печаткою, як то передбачено ч. 1 ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифікована Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 року), у зв'язку з чим не можуть бути прийняті як докази у справі, тому що не відповідають вимогам допустимості доказів, передбачених ст. 77 ГПК України.
Сторона також посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення судом попередньої інстанції не здійснено розподілу судового збору, натомість судом вирішено стягнути з Відповідача на користь Позивача всю суму судового збору (1 762 грн.), хоча позов задоволено частково. Оскільки сума задоволених судом першої інстанції позовних вимог у 4,65 рази менше, ніж сума заявлених позовних вимог, то суд повинен був стягнути з Відповідача 378, 92 грн. замість 1 762 грн.: 1 762/4,65=378, 92 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До того ж, апелянт зазначає, що судом першої інстанції жодним чином не мотивовано відхилення аргументу Відповідача про те, що для визначення факту подібності зображень необхідні спеціальні знання та це не може бути здійснено судом самостійно, внаслідок чого по даній справі доцільним та необхідним є призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності.
Крім цього, скаржник не погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що факт продажу товарів із зображенням персонажу «Лунтик» підтверджується відеофіксацією, що була здійснена представником Позивача, оскільки не відповідає обставинам справи. Відеофіксація (навіть якщо не приймати до уваги неодноразові переривання запису, що дає підстави ставити під сумнів її справжність та стверджувати про можливість монтажу) взагалі не містить жодного кадру із зображенням Відповідача - Автутової Оксани Сергіївни (копія паспорту з фотографією Автутової Оксани Сергіївни, виданого 16.02.2016 р., міститься у матеріалах справи).
Більш детальніше доводи викладені у скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» висловило заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги ФОП Автутова О.С. та просить останню залишити без задоволення.
24 липня 2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові письмові пояснення по справі у вигляді заяви від представника ФОП Автутової О.С. - Морякова К.І., відповідно до яких останній посилається на недоведеність факту здійснення купівлі товарів саме у Відповідача. Надані відеозаписи також не містять фіксації продажу товарів саме Відповідачем. Особа зафіксована на відеозаписі не є Автутовою О.С..
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 30 травня 2018 року колегією суддів у складі головуючого судді: Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г., відкрито апеляційне провадження по справі № 916/421/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» на рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 10-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року у тому же складі колегії суддів відкрито апеляційне провадження по справі № 916/421/18 за апеляційною скаргою ФОП Автутової О.С. на рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; призначено сумісний розгляд апеляційних скарг ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» та ФОП Автутової О.С. на рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 10-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 червня 2018 року задоволено клопотання ФОП Автутової О.С. про розгляд апеляційних скарг у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи; справу № 916/421/18 призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін на 16 липня 2018 року о 15:00 год..
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Філінюка І.Г. з 02 липня 2018 року, по справі № 916/421/18 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи від 12.07.2018 року, яка відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 року розподілена складу колегії: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Аленін О.Ю., Мишкіна М.А..
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12 липня 2018 року справу № 916/421/18 прийнято до провадження у зміненому складі суддів з призначеним розглядом на 16 липня 2018 року о 15:00 год..
В судовому засіданні від 16 липня 2018 року по справі № 916/421/18 було протокольно оголошено перерву щодо розгляду апеляційних скарг до 25 липня 2018 року до 16:00 год., про що під розписку повідомлено представника ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» - Роман В.С. та представника ФОП Автутової О.С. - Моряков К.І..
24 липня 2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника ФОП Автутової О.С. - Морякова К.І. про відкладення розгляду справи № 916/421/18 на строк, достатній для отримання відповідей від Міністерства юстиції України та Вищої ради правосуддя щодо вірності тлумачення та застосування положень статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (ратифікована Законом України № 240/94-ВР від 10.11.1994 року), з врахуванням поштового обігу, але в будь-якому випадку не менше 30 днів.
Вищевказане клопотання представника ФОП Автутової О.С. - Морякова К.І. було розглянуто судовою колегією в судовому засіданні 25 липня 2018 року та за результатами її розгляду винесено ухвалу в протокольній формі, що відображено у протоколі судового засідання від 25 липня 2018 року по справі № 916/421/18.
Судовою колегією відмовлено представнику ФОП Автутової О.С. - Морякову К.І. у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки існує обмеження строку розгляду апеляційної скарги, визначеного ст. 273 ГПК України. Також, судова колегія зауважує, що порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»). Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі «Красношапка проти України»).
Положеннями ч. 1 та 2 ст. 216 ГПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Частиною 2 статті 202 ГПК України визначено підстави, з яких суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
За змістом ч. 11 ст. 270 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
З огляду на зазначене, судова колегія зауважує, що отримання відповідей на лист Відповідача від Міністерства юстиції України та Вищої ради правосуддя не є тією підставою, яка підпадає під вимоги ГПК України, якими регламентоване відкладення розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
В судовому засіданні від 25 липня 2018 року, представник Позивача апеляційну скаргу ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» підтримав, проте заперечував проти задоволення апеляційної скарги ФОП Автутової О.С. та просив судову колегію рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 58 460 грн. компенсації за порушення авторських прав та в цій частині постановити нове про задоволення позову у повному обсязі. Представник Відповідача апеляційну скаргу ФОП Автутової О.С. підтримав, проти задоволення апеляційної скарги ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» - заперечував та просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 скасувати в частині задоволення позову та ухвалити нове у відповідній частині про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Інші заяви та клопотання до суду не заявлялись.
Вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Так, право на звернення до господарського суду в установленому ГПК України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 1 та 2 ст. 4 ГПК України).
Завданням суду при здійсненні правосуддя є захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
За приписами п. «А» ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.
Передбачені статтею 16 ЦК України загальні способи захисту цивільних прав та інтересів поширюються на захист авторського права і (або) суміжних прав, зазначений перелік не є вичерпним. Спеціальні способи захисту авторського права і (або) суміжних прав передбачені статтею 432 ЦК України та статтею 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», зокрема, стягнення компенсації як окремий спосіб такого захисту.
Як з'ясовано судовою колегією, в даному випадку предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
При цьому, позовні вимоги ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» направлені на стягнення з ФОП Автутової О.С. суми компенсації у розмірі 74 460 грн., у зв'язку із порушенням останнім виключних авторських прав ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» шляхом розповсюдженням (продажу) контрафактних товарів, на яких незаконно (без відповідного дозволу) розміщено зображення персонажу «Лунтик» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», як частини цього аудіовізуального твору.
Положеннями ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність Позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав Відповідачем, по-друге, додержання Відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
Оцінюючи належність ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» авторського права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья» та його персонажів, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ст. 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
За приписами ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів за № 214057306 від 21.11.2006 року, кіновідеофільм «Лунтик и его друзья» випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» на строк дії авторського права на твір (Том 1, а.с. 29).
Крім того, в матеріалах справи знаходиться Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської федерації за № 10998, відповідно до якого продюсером анімаційного фільму «Лунтик и его друзья» (перші 389 серій) є ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» (Том 1, а.с. 30-31).
За змістом ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори (ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Статтею 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Крім того, ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованої постановою Верховної ради України 19 грудня 1992 року, учасниками якої є Україна та Російська Федерація передбачено, що документи, видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, приймаються на території інших держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав без будь-якого спеціального посвідчення.
Документи, які на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядаються як офіційні документи, мають на території інших держав - учасниць Співдружності доказову силу офіційних документів.
Частиною 2 статті 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, учасниками якої є України та Російська Федерація, встановлено, що документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.
Довіреність від імені юридичної особи видаються за підписом його керівника чи іншої особи, уповноваженої на це відповідно до закону та установчих документів (ч. 4 ст. 185.1 Цивільного Кодексу РФ).
Як вбачається з Виписки з єдиного реєстру юридичних осіб від 08.06.2017 року № ЮЭ9965-17-10166559, генеральним директором ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» є Боярський Олександр Іонович, який має повноваження діяти від імені юридичної особи без довіреності.
Підпунктом 1.7 загальних положень Статуту ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» встановлено, що Товариство мас круглу печать, яка містить його повне фірмове найменування на російській мові та вказівку на місце його знаходження. Товариство вправі мати штампи та бланки з свої найменуванням, власну емблему, а також реєстровані у встановленому порядку товарні знаки та інші засоби візуального ідентифікації.
Підпунктом 9.1. Статуту ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» передбачено, що органами управління товариством є Генеральний директор - одноосібний виконавчий орган.
Підпунктом 9.9.1 Статуту визначено, що керівництво поточної діяльності Товариства здійснюється одноособовим виконавчим органом Товариства - Генеральним директором.
Вищезазначеним підпунктом також передбачені повноваження Генерального директора Товариства, а саме:
1) без довіреності діяти від імені Товариства, в тому числі представляти його інтереси та здійснювати угоди;
2) видавати довіреності на право представництва від імені Товариства, в тому числі довіреності з правом передоручення.
В даному випадку, довіреність на представництво інтересів прошита та підписана саме Генеральним директором Товариства Боярським Олександром Іоновичем та скріплена круглою печаткою ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА».
Отже, аналізуючи положення міжнародних нормативно-правових актів, положення Цивільного Кодексу договірної держави, чинне законодавство України, а також правовстановлюючі документи ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» вбачається правомірним посвідчення Генеральним директором офіційних документів, які надаються представником Позивача до суду та виданих ним довіреностей на представництво Товариства.
До того ж, в судовому засіданні від 16 липня 2018 року судовою колегією було оглянуто засвідчені копії документів, наданих представником Позивача на вимогу суду, на підставі яких ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» має бути представником на території України, а саме: свідоцтво про внесення запису до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, зареєстрованих до 01.06.2002 року; витяг до Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 06.09.2017 року; прокатне посвідчення від 21.06.2006 року за № 214057306; посвідчення національного фільму № 10998; статут ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА». Під час огляду та з врахуванням пояснень представника Позивача судовою колегією було встановлено, що усі вищевказані копії документів засвідчені підписом генерального директора ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» Боярським О.І. та скріплені печаткою Позивача (підпис та печатка оригінальні). Зазначене підтверджується протоколом судового засідання від 16 липня 2018 року по справі № 916/421/18.
В судому засіданні від 25 липня 2018 року судовою колегією також було оглянуто першу серію візуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья» та встановлено, що в заключних титрах фільму вказано знак копірайту- ©, назва власника авторського права - Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА», а також рік публікації - 2006 рік.
Судова колегія відзначає, що © - знак охорони авторського права, являє собою латинську літеру C (перша буква слова «copyright»), вміщену в центрі кола. Знак охорони авторського права не створює додаткових прав. Він тільки повідомляє, що авторські права належать вказаній фізичній або юридичній особі.
У країнах, що приєдналися тільки до Всесвітньої конвенції про авторське право, наявність знаку є визначальним для надання захисту авторських прав, відповідно до п. 1 ст. ІІІ Бернської Конвенції про охорону літературних і художніх творів в редакції 24 липня 1971 року. До вказаної Конвенції Україна приєдналась 31 травня 1995 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья» та на його складові частини, в тому числі і на персонаж «Лунтик», а отже і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Тобто, ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» є власником виключних прав у повному обсязі також і на персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», в тому числі персонаж «Лунтик», який в силу статті 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» охороняється як твір відповідно до цього Закону.
Як зазначає Позивач, представникам ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» стало відомо про те, що в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61, в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП Автутова О.С., незаконно розповсюджується (здійснюється продаж) контрафактного товару із зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья».
30 серпня та 08 вересня 2017 року представником ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» було придбано товари у вищевказаному магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», що підтверджується чеками від 30.08.2017 року за № 10062 та від 08.09.2017 року за № 10347 (Том 1, а.с. 56).
Відповідно до чеку за № 10062 від 30.08.2017 року, представником придбано в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК» стакан Лунтик 10 шт., ціна - 20,00 грн., а за чекам № 10347 від 08.09.2017 року придбано тар.18 СМ Лунтик 10 шт., ціна - 20,05 грн., при цьому на кожній упаковці товару міститься відповідна наклейка - штрих-код.
Так, на наклейці на упаковці зі стаканами зазначено: СПД Прегон О.С., ІПН НОМЕР_1, св. № НОМЕР_4 від 20.11.2015 року, «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», Ген. Петрова 61, стакан Лунтик 10 шт., ціна 20,00 грн., а на наклейці на упаковці з тарілками вказано наступне: СПД Прегон О.С., ІПН НОМЕР_1, св. № НОМЕР_4 від 20.11.2015 року, «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», Ген. Петрова 61, тар. 18 см Лунтик 10 шт., ціна 20,05 грн. (Том 1, а.с. 51-54).
При цьому, зазначена дата та номер державної реєстрації на вищевказаних наклейках (штрих-кодах) співпадає з датою та номером, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Автутової Оксани Сергіївни, що, на думку Позивача, дає підстави встановити зв'язок між товаром та чеками, адже назва магазину, назва товару та ціна повністю співпадають, а ідентифікаційний номер, що зазначається на упаковці товару належить саме ФОП Автутовій О.С..
Як вказує ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА», на реалізованому товарі незаконно, без дозволу останнього відтворено зображення персонажу «Лунтик», як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», права на який належать ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА».
Для ідентифікації зображення, що розміщені на контрафактних товарах з персонажем «Лунтик», як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», Позивачем було надано порівняльну таблицю з аналізом відтворення зображення мультиплікаційного персонажу «Лунтик» в порівнянні із зображеннями, що відтворені на товарах «Тар. 18 см Лунтик 10 шт.» та «Стакан Лунтик 10 шт.».
Представник ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» звернувся з листом до ФОП Автутовій О.С. щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору, що підтверджується описом вкладення до листа та фіскальним чеком ПАТ «УКРПОШТА» від 31.10.2017 року, проте даний лист було проігноровано та залишено без відповіді (Том 1, а.с. 58-62).
Використання мультиплікаційного персонажу «Лунтик» без належного дозволу, привело до порушення майнових авторських прав ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА», що стало підставою для звернення останнім до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що Позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья», у той час Відповідачем не наведено доказів, які б свідчили про наявність у нього правових підстав для використання аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», або його частини. Посилаючись на п. 3 розділу ІІ Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та єдине тривале порушення, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум, як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права (заходи, що застосовуються, мають компенсувати збитки автора і зробити економічно недоцільними (унеможливити) подібні дії винної особи в майбутньому), обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 16 000 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія Одеського апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 418 ЦК України передбачено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).
Пунктом 2 частини 1 статті 441 Цивільного кодексу України встановлено, що використанням твору є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
Аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими (ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжна права»).
За змістом ст. 443 ЦК України визначено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом (ст. 440 ЦК України).
За приписами ч.ч. 1-3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.
Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Положеннями ч. 2 ст. 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції (ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
Факт придбання представником ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» контрафактного товару в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61, підтверджується чеками за № 10062 від 30.08.2017 року (стакан Лунтик 10 шт., ціна - 20,00 грн.) та № 10347 від 08.09.2017 року (тар.18 см Лунтик 10 шт., ціна - 20,05 грн.). На кожній упаковці товару міститься наклейка - штрих-код, на якій зазначено наступне: ІПН НОМЕР_1, «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», Ген. Петрова 61, тар. 18СМ Лунтик 10 шт. /або/ стакан Лунтик 10 шт., ціна 20,00 грн. /або/ 20,05 грн.. При цьому, на наклейці (штрих-коді) також зазначена дата та номер державної реєстрації, що співпадає з датою та номером, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Автутової Оксани Сергіївни.
В судовому засіданні від 16 липня 2018 року, судовою колегією було оглянуто речові докази (контрафактний товар), а саме стакани та тарілки. При огляді судовою колегією було встановлено, що:
- стакани одноразові в поліетиленовому пакеті у кількості 10 шт., на ціннику зазначено: СПД Прегон О.С., інд. № НОМЕР_1, св. № НОМЕР_4 від 20.11.2015р., «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», Генерала Петрова, 61, Стакан Лунтик 10 шт., ціна: 20, 00 грн.;
- тарілки одноразові в поліетиленовому пакеті у кількості 10 шт., на ціннику зазначено: СПД Прегон О.С., інд. №3368708248, св. № НОМЕР_4 від 20.11.2015р., «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», Генерала Петрова, 61, Тар. 18 см. Лунтик 10 шт., ціна: 20,05 грн.
Зазначене підтверджується протоколом судового засідання від 16 липня 2018 року по справі № 916/421/18.
До того ж, в матеріалах справи знаходиться Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1003961571 від 11 травня 2018 року, яким підтверджується факт зміни прізвища Автутової О.С. (Том 1, а.с. 103-105).
Крім того, в матеріалах справи знаходиться диск Axent DVD+R (4,7 GB, 120 min, 16х), на якому знаходяться відеоматеріали з відеофіксацією продажу товарів із зображенням персонажу «Лунтик» від 30.08.2017 року та 08.09.2017 року в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61 (Том 1, а.с. 55).
На думку Позивача, вищезазначене підтверджує факт придбання контрафактного товару саме у Відповідача (ФОП Автутовій О.С.) по справі, проте з таким твердженням судова колегія погодитись не може та зазначає наступне.
Як вже зазначалось вище, пунктом 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» роз'яснено, що позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, та додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України «Про авторське право і суміжні права» при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
Абзацом 17 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів". Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування (п. 15 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»).
Положеннями ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
За змістом абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Оглянувши в судовому засіданні оригінал чеку № 10062 від 30.08.2017 року (стакан Лунтик 10 шт., ціна - 20,00 грн.), а також за № 10347 від 08.09.2017 року (тар.18 см Лунтик 10 шт., ціна - 20,05 грн.), що підтверджує реалізацію (продаж) контрафактного товару, копії яких знаходяться в матеріалах справи, судова колегія зазначає, що зазначені докази не підтверджують факт купівлі контрафактного товару саме у Відповідача (ФОП Автутовій О.С.), оскільки не містять особистого підпису Відповідача, а також не містять ніяких інших реквізитів Відповідача, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, судова колегія зазначає, що представлені представником ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» відеозаписи на диску Axent DVD+R (4,7 GB, 120 min, 16х) з відеофіксацією продажу товарів із зображенням персонажу «Лунтик» від 30.08.2017 року та 08.09.2017 року в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61, також не містять фіксації продажу контрафактного товару саме Відповідачем, оскільки особа, яка зафіксована на відеозаписі, не є Автутовою Оксаною Сергіївною, а іншою особою, тобто продаж товарів здійснено невстановленою особою. На підтвердження цього, в матеріалах справи є копія паспорту Автутової О.С. за № 000240943, запис № 19920325-02221, виданий органом 5114, 16.02.2016 року, з фотографією (Том 1, а.с. 119), аналіз якої дає підстави дійти до такого висновку та для такого аналізу непотрібно будь-яких спеціальних знань, оскільки є очевидним.
До того ж, відповідно до Податкової декларації платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця Автутової О.С. від 23.10.2017 року за податковий (звітний) період - три квартали 2017 року (у тому числі серпень-вересень 2017 року), фактична чисельність найманих працівників у цьому звітньому періоді склала - 0 осіб, тобто на день придбання контрафактного товару представниками Позивача у Відповідача були відсутні наймані працівники.
Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме ФОП Автутова О.С. є власником або користувачем (орендарем) приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61, а також доказів про здійснення в цьому приміщення господарської діяльності саме ФОП Автутової О.С., тобто Відповідачем по справі.
У судових засіданнях від 16 липня та 25 липня 2018 року представник ФОП Автутової О.С. пояснював, що ФОП Автутова О.С. не веде свою господарську діяльність в магазині «СОЛНЕЧНЫЙ ШАРИК», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61.
Таким чином, з огляду на зазначене, надані Позивачем до матеріалів справи докази не доводять факту порушення його виняткових прав на товарний знак і аудіовізуальний твір саме Відповідачем (ФОП Автутовою О.С.) по даній справі.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Положеннями ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
За приписами ст. 78 ГПК України зазначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Таким чином, наклейки із штрих-кодом на упаковках з товаром, що містять відомості про Відповідача ФОП Автутову О.С., не приймаються до уваги колегією суддів як достовірні та допустимі докази по даній справі щодо розповсюдження (продажу) саме Відповідачем товару із зображенням персонажу «Лунтик», оскільки відповідно до діючого законодавства таким доказом при здійснені операції з купівлі-продажу товару фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності може бути виключно розрахунковий документ у вигляді чеку, квитанції тощо.
Враховуючи вищевикладені обставини, оцінивши надані учасниками справи докази, судова колегія дійшла висновку, що Позивачем належними, достовірними та достатніми доказами не доведено факту розповсюдження саме Відповідачем продукції, яка є контрафактною, а відтак не доведено порушення авторських прав ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» саме ФОП Автутовою О.С..
Недоведеність з боку Позивача факту розповсюдження (продажу) Відповідачем контрафактного товару унеможливлює покладення на останнього відповідальності за порушення права інтелектуальної власності у вигляді відшкодування шкоди, завданої Позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» до ФОП Автутової О.С. про стягнення 74 460 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав задоволенню не підлягають.
Проте, на вищевказане місцевий господарський суд уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про доведеність факту розповсюдження Відповідачем продукції, яка є контрафактною, що не відповідає обставинам справи.
Результати розгляду апеляційних скарг.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України визначено підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення якими, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Висновки, які покладені судом в основу оскарженого рішення, не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову, оскільки ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» не доведено у відношенні ФОП Автутової О.С. факту її протиправної поведінки, зокрема, використання об'єкта права інтелектуальної власності без дозволу правовласника, причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою Відповідача та завданою шкодою та наявності вини Відповідача у заподіянні шкоди.
За таких обставин, апеляційна скарга ФОП Автутової О.С. підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 скасуванню в частині стягнення компенсації за порушення авторських прав в сумі 16 000 грн. та стягнення судового збору в сумі 1 762 грн., в іншій частині рішення залишається без змін, виклавши його резолютивну частину в новій редакції, при цьому апеляційна скарга ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» - залишаться без задоволення.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА», оскільки останні фактично зводяться до визначення розміру компенсації, що підлягає до стягнення за порушення авторських прав, коли в позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю Позивачем факту реалізації (продажу) контрафактного товару саме Відповідачем.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги ФОП Автутової О.С., враховуючи її задоволення, покладається на ТОВ «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА».
Керуючись ст.ст. 269-271, 275, 277, 281-284, Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Автутової Оксани Сергіївни - задовольнити.
3. Рішення Господарського суду Одеської області від 11 травня 2018 року по справі № 916/421/18 скасувати в частині стягнення компенсації за порушення авторських прав в сумі 16 000 грн. та стягнення судового збору в сумі 1 762 грн., в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» до Фізичної особи-підприємця Автутової Оксани Сергіївни про стягнення 74 460 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав - відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «МЕЛЬНИЦА» (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корпус 2, літера А; ІНН 7825124659; КПП 781101001; ОДРН 1037843046141; інші відомості відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця Автутової Оксани Сергіївни (65070, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; інші відомості відсутні) грошові кошти в сумі 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні в рахунок відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано судом 27.07.2018р.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя М.А. Мишкіна