Справа № 214/4198/17

2/214/815/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 липня 2018 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Прасолова В.М.

при секретарі - Усік М.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (надалі - ПАТ «ЦГЗК») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 шкоду, що становить витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у розмірі 161 398 грн. 71 коп.

В обґрунтування позову навів наступне. 10 січня 2016 року о 22 год. 20 хв. в Саксаганському районі м. Кривого Рогу по вкритому снігом асфальтному покриттю проїжджої частини дороги вул. Марійської з боку вул. Волгоградської в напрямку вул. Світлогірської, рухався автомобіль «Huyndai H1» реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі за текстом «автомобіль «Хюндай») під керуванням водія ОСОБА_3 В цей час в зустрічному напрямку по проїжджій частині дороги вул. Світлогорської з боку вул. Калінінградської в напрямку вул. Марійської, рухався автомобіль «Деу Ланос», реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі за текстом «автомобіль «ДЕУ») , яким в порушення вимог п.п. 2.1. «а», 2.9. «в» Правил дорожнього руху та здійснив дорожньо-транспортну пригоду, в якій автомобілі отримали механічні пошкодження. На місці скоєння дорожньо-транспортної пригоди, інспекторами ДАІ Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області була складена схема дорожньо-транспортної пригоди та відібрано пояснення від учасників самої пригоди, в результаті чого відносно водія ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КпАП України, який був направлений на розгляд Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 19.01.2016р. під час досудового слідства встановлено, що ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, однак зважаючи, що в результаті ДТП було травмовано лише останнього, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, але вбачаються склади адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ст.124, ч.2 ст.126 КУпАП. Постановою судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 2 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, неправомірними діями якого було спричинено шкоду транспортному засобу «Хюндай» внаслідок порушення ним Правил дорожнього руху України. На підставі цієї ж постанови, суд застосував до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Власником автомобіля «Хюндай», є приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат», який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 22 листопада 2016 року (21 липня 2011 року дата першої реєстрації) серія СХО № 825080, виданого Криворізьким РЕВ УДАІ ГУ МВС України в Дніпропетровській області. Власником транспортного засобу «ДЕУ», є ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: 37-500 АДРЕСА_1 співвласник ОСОБА_5, який мешкає за адресою: 61000 АДРЕСА_2 що має фактичну ознаку володільця. На підставі ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, був пошкоджений автомобіль позивача, що заподіяло йому матеріальну шкоду, і така шкода підлягає відшкодуванню відповідачами, з наступних підстав. Сума майнової шкоди, яка спричинена ПРАТ «ЦГЗК» в результаті ДТП за участю автомобіля «Хюндай» відповідно до висновку експертного автоварознавчого дослідження становить 279590,29 грн., а загальна вартість ремонту відповідно до ремонтної калькуляції № 08/16 (9 аркуш висновку цього дослідження) становить 354557,84 грн. 29 грудня 2015 року між ПРАТ «ЦГЗК» і ПРАТ «УАСК АСКА» укладено договір страхування транспортного. Згідно листа ПРАТ «УАСК АСКА» від 15.02.2016р. згідно п.4.6. вищезазначеного договору, страхове відшкодування за одним страховим випадком не може перевищувати страхової суми. Таким чином, сума страхового відшкодування за заявленим ПРАТ «ЦГЗК» випадком від 10.01.2016 р. складає 131521, 49 грн., що дорівнює страховій сумі за договором згідно Додатку №1. Дана сума була перерахована на вказані ПРАТ «ЦГЗК» реквізити згідно заяви від 24.02.2016р. №976/10. Закон України «Про дорожній рух» (далі Закон), визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, творення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону). Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, а законодавство надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Правильність вищезазначеної правової позиції підтверджується Постановою Верховного Суду України по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016р. (номер рішення в ЄДРСР 55159571). Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в розділі «Суб'єктивний склад сторін у спорі» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках» від 20 червня 2012 року, було роз'яснено, що доказами, що підтверджують правову підставу володіння автомобілем, можуть бути свідоцтво про реєстрацію автомобіля або документ, що підтверджує право користування та (або) розпорядження вказаним автомобілем, і виданий на період дії такого документа тимчасовий реєстраційний талон. Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(далі - Закон N 1961-IV). Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону N 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. За змістом Закону N 1961-IV (статті 9, 22 - 31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу). Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином. Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року (номер рішення в ЄДРСР55159571),наданій заявником для порівняння. Вказує, що 21.11.2016 р. позивач звернувся із заявою до МТСБУ щодо ДТП, яка мала місце 10.01.2016р., з метою відшкодування шкоди. 13.04.2017р. надійшла відповідь від МТСБУ вих.№3.1-05/9108 про прийняте рішення щодо відшкодування шкоди ПРАТ «ЦГЗК» у розмірі 3068,80 грн. Дана сума розрахована виходячи із змісту ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів», а саме: власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та після ДТП. Згідно експертного висновку, заявленого страховою компанією АСКА, вартість автомобіля до ДТП складає 279590,29 грн. Вартість автомобіля після ДТП була взята страховою компанією АСКА, яка склала 145000,00 грн. Отже, МТСБУ відшкодувала шкоду в розмірі 3068,80 грн., розрахунок якої наступний: 279590,29грн. (вартість автомобіля до ДТП) - 145000,00 грн. (вартість автомобіля після ДТП) - 131521, 49 грн. (страхове відшкодування АСКА). 22 листопада 2016р. ПРАТ «ЦГЗК» уклав Додаткову угоду №4394 з ФОП ОСОБА_7 до договору №757-52-10 від 07.07.2015р. щодо поточного відновлювального ремонту автомобіля «Хюндай» на загальну суму 295989,00 грн. з ПДВ. 14.02.2017р. ПРАТ «ЦГЗК» та ФОП ОСОБА_7 склали акт наданих послуг №7/2 на суму 295989,00 грн. Доказом вчинення винних та неправомірних дій ОСОБА_2, спрямованих на заподіяння шкоди позивачу, вважає постанову судді Саксаганського районного суду від 3 березня 2016 року, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративні правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Обставини справи щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди та факту заподіяння шкоди позивачу саме з вини третьої особи, в силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню під час розгляду справи предметом якої є цивільно-правові наслідки дій третьої особи. Таким чином, враховуючи те, що третя особа в момент дорожньо-транспортної пригоди керувала транспортним засобом «ДЕУ», цивільно-правову відповідальність за шкоду, яка була заподіяна позивачу з вини третьої особи, з підстав передбачених ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, несе виключно власник зазначеного транспортного засобу, який є володільцем джерела підвищеної небезпеки та третя особа, яка під час керування транспортним засобом і завдала шкоди позивачу. Отже, виходячи з вищевикладеного, розмір шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 складає 161 398, 71 грн., розрахунок якого наступний: 295989,00 грн. (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу) - 131 521,49 грн. (страхове відшкодування АСКА) - 3068, 80 грн.(страхове відшкодування МТСБУ).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала повністю та підтвердила зміст позову. При цьому підтвердила зміст своїх письмових пояснень, відповідно до яких просить стягнути з відповідача 161398, 71 грн., яка розраховується наступним чином: 295989,00 грн. (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу) - 131521,49 грн. (страхове відшкодування АСКА) - 3068, 80 грн.(страхове відшкодування МТСБУ). 21.03.2016р. ПРАТ «УАСК АСКА» перерахувала 161398,71 грн. ФОП «ОСОБА_7 Залишок вартості ремонту згідно додаткової угоди №5 (№4394) до договору №757-52-10 від 07.07.2015 р., акту наданих послуг №7/2 від 14.02.2017 р. у сумі 164 467,51 грн. Позивач перерахував ФОП «ОСОБА_7.» 07.04.2017р. Вказує, що позивач повністю розрахувався з ФОП «ОСОБА_7.» за виконаний поточний ремонт автомобіля «Хюндай». Згідно копії довідки інспектора патрульної поліції Криворізького відділу поліції ГУ Національної поліції в Дніпропетровській на момент скоєння Д ТП громадянин ОСОБА_2 не отримав посвідчення водія на право керування транспортними засобами.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання заяв не надавав, у зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 223, 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: свідоцтва (а.с.10-11, 12), постанова (а.с.13), висновок (а.с.14-32), постанова суду (а.с.33-36), договір страхування (а.с.37-51), платіжні доручення (а.с.52,53,54,55,56), лист (а.с.57), повідомлення (а.с.58-59), витяг (а.с.60-63), наказ (а.с.64), додаткова угода (а.с.65), дефектна відомість (а.с.66-67), додаток №2 (а.с.68-69), заява (а.с.70), акт (а.с.71-75), рахунок-фактура (а.с.76), повідомлення (а.с.77, 78-79, 80-81), схема ДТП (а.с.82), технічний паспорт (а.с.83-85).

Суд , керуючись вимогами ст. 60 ЦПК України, згідно якої доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, відповідно до ст. 58 ЦПК України, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд, вважає досліджені у судовому засіданні свідоцтва та технічний паспорт (а.с.10-11, 12, 83-85), належними доказами, так як ці докази містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про власників автомобілів «Хюндай» та «ДЕУ».

Суд, вважає досліджені у судовому засіданні постанови (а.с.13, 33-36), схему (а.с. 82) належними доказами, так як ці докази містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про обставини, при яких був пошкоджений автомобіль «Хюндай».

Суд, відповідно до ст. 58 ЦПК України, вважає досліджений у судовому засіданні договір (а.с.37-51), належним доказом, так як цей доказ містить інформацію щодо предмета доказування, а саме про укладення договору страхування.

Суд, вважає досліджені у судовому засіданні: платіжні доручення (а.с.52, 53, 54, 55, 56), лист (а.с.57), повідомлення (а.с.58-59), додаткову угоду (а.с.65), дефектну відомість (а.с.66-67), додаток №2 (а.с.68-69), заяву (а.с.70), акт (а.с.71-75), рахунок-фактуру (а.с.76), повідомлення (а.с.77, 78-79, 80-81) належними доказами, так як ці доказ містять інформацію щодо предмета доказування, а саме про розмір шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Хюндай», страхові виплати та витрати позивача.

Суд , відповідно до ст. 59 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Визнані судом належними та допустимими докази на думку суду є достовірними.

Суд , оцінюючи відповідно до ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо, досліджені наявні у справі докази, вважає, що у судовому засіданні на підставі належних, допустимих, достовірних, взаємопов'язаних між собою у сукупності доказів, встановлені наступні факти та обставини.

Станом на 10 січня 2016 року автомобіль «Хюндай» належав позивачу, автомобілем «ДЕУ» керував відповідач. Вказані обставини встановлені свідоцтвами (а.с.10-11, 12).

10 січня 2016 року о 22 год. 20 хв. відповідач, керуючи автомобілем «ДЕУ», виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай», яким керував Трет'яков С.Г. Вказані обставини встановлені постановами (а.с.12, 33-36).

29 грудня 2015 року між ПРАТ «ЦГЗК» і ПРАТ «УАСК АСКА» укладено договір страхування автомобіля «Хюндай», згідно якого страхове відшкодування за одним страховим випадком не може перевищувати страхової суми, яка складає 131521 грн. 49 коп., дана сума була перерахована на вказані ПРАТ «ЦГЗК» реквізити, згідно заяви від 24 лютого 2016 року, позивач отримав також 3068 грн. 80 коп. страхового відшкодування МТСБУ, що підтверджується платіжними дорученнями.

21 березня 2016 року ПРАТ «УАСК АСКА» перерахувала 161398 грн. 71 коп. ФОП «ОСОБА_7.», що підтверджується платіжними дорученнями. Залишок вартості ремонту у сумі 164467 грн. 51 коп. позивач перерахував ФОП «ОСОБА_7.» за виконаний ремонт автомобіля «Хюндай» 7 квітня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням.

Взаємини між сторонами регулюються нормами ЦК України, Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правої відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», водій, як учасник дорожнього руху, зобов'язаний дотримуватися «Правил дорожнього руху». Водій Трет'яков С.Г. та відповідач, як водії, керуючи відповідно автомобілями, були учасниками дорожнього руху, відповідно до вимог ст. 14 названого Закону повинні були дотримувати вимог «Правил дорожнього руху», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі за текстом «Правила»).

Судом встановлено, що 10 січня 2015 року відповідач, порушив п.12.1 «Правил дорожнього руху» України, виїхав на смугу зустрічного руху, де скоїв зіткнення з автомобілем «Хюндай», що рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого був пошкоджений автомобіль «Хюндай». Порушень вимог «Правил» позивачем допущено не було.

Стаття 22 ЦК України надає право особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Сума матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Хюндай», яка складається з вартості виконання відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, дорівнює 295989 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі - володіє транспортним засобом. Згідно ст.1188 ч.1 п.1 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою. У судовому засіданні встановлено, що відповідач станом на 10 січня 2015 року був володільцем автомобіля «ДЕУ», який є джерелом підвищеної небезпеки. Оскільки автомобіль «Хюндай» пошкоджений внаслідок винних дій водія автомобіля «ДЕУ», то ОСОБА_2, як володілець автомобіля «ДЕУ», повинен нести відповідальність за завдану позивачеві шкоду.

Враховуючі, що відповідач не довів, що шкода позивачу завдана не з вини ОСОБА_2, позивач має право на відшкодування завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди у сумі 295989 грн. 00 коп.

Відповідно до преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих. Судом встановлено, що між позивачем та ПРАТ «УАСК АСКА» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тому, згідно ст. 1.3 цього Закону, позивач є потерпілим, ПРАТ «УАСК АСКА» - страховиком. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону, обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої майну потерпілих, внаслідок дорожньо - транспортних пригод.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як передбачено ст.28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу. Відповідно до статті 29 цього ж Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Судом встановлено, що позивач витратив на ремонт автомобіля 295989 грн. 00 коп., з яких йому відшкодовано 134590 грн. 29 коп.

Іншу частину матеріальної шкоди, заподіяної ОСОБА_2, що складає 161398 грн. 71 коп., позивачу зобов'язаний відшкодувати відповідач.

Суд вважає, що позивач обґрунтовано, відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України звернулася до суду з позовом до відповідача за захистом свого порушеного права на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Отже , вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається та ст. 13 ЦПК України згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Також суд враховує, що задоволення позову буде відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав позивача.

Відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у сумі 2420 грн. 98 коп.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.14 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст.22, 28, 29, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правої відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 223, 258-260, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» (ідентифікаційний код юридичної особи 00190977, м. Кривий Ріг, Покровський район) до ОСОБА_2 (який зареєстрований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Олонецька, 37) - задовольнити повністю.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» з ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди - 161398 грн. 71 коп.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» з ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі - 2420 грн. 98 коп.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 30 липня 2018 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов