ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018 Справа № 904/7861/17

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т.М., при секретарі судового засідання Сілаєвій О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Лайт"

до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне підприємство "Верес"

про повернення незаконно перерахованих та знятих коштів з банківського рахунку в сумі 368212,00 грн.

За участю представника відповідача: Каспір О. М.

від позивача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

встановив:

До господарського суду Полтавської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" до Публічного акціонерного товариства "Полтава-банк" про повернення незаконно перерахованих та знятих коштів з банківського рахунку в сумі 368212,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 20.12.2015року працівники ПАТ "Полтава-банк" провели операцію, в результаті якої з рахунку позивача були втрачені кошти в розмірі 368212,00грн. Відповідач порушив п.п.4,5,7 Закону України "Про банк і банківську діяльність" в редакції станом на 11.10.2013р. щодо зобов'язання ідентифікувати клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Відповідач порушив вимоги статей 6,15 і 16 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму" щодо ідентифікації та вивчення у частині проведення готівкового розрахунку з невідомою особою; порушив вимоги Постанови НБУ №210 від 06.06.2013р. щодо встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі; порушив п.п.4,5,7 Закону України "Про банк і банківську діяльність" в редакції станом на 11.10.2013р. щодо зобов'язання ідентифікувати клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу. Оскільки всупереч вимогам ст.1166, ст.1172 ЦК України та ст. 227 ГК України відповідач відшкодування шкоди позивачу не провів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві (вхід. № 48418/17 від 05.09.2017р.; вхід. №3468 від 03.04.2018р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що господарським судом Полтавської області вже прийнято рішення від 27.01.2016р. у справі № 917/2532/15 між тими сторонами із тих підстав, яким у позові відмовлено повністю. Дане рішення набрало законну силу. Позивачеві рахунок в ПАТ "Полтава-банк" не відкривався. Поточний рахунок позивача відповідно до даних документів відкрито в АТ "Банк Богуслав". При проведенні фінансових операцій працівниками банку не було порушено вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму". Видача готівки клієнту з каси банку здійснювалася з дотриманням Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011р. №174 з пред'явленням паспорта уповноваженої особи, що отримує кошти та ідентифікації цієї особи. Видача клієнту банку ПП "Верес" не підлягала фінансовому моніторингу. Обмеження встановлені Постановою НБУ № 210 від 06.06.2013р. стосуються готівкових розрахунків між юридичними та фізичними особами і не стосуються операцій з отримання готівки з кас банків. ПП "Верес" мало право отримати в банку зі свого поточного рахунку готівку в розмірі, необхідному для забезпечення потреб, а у відповідача були відсутні правові підстави для відмови своєму клієнтові у видачі з належного йому рахунку через касу банку суми коштів готівкою в розмірі 368212,00грн. Обмеження щодо видачі готівки через каси банків запроваджено НБУ постановою № 328 від 30.05.2014р. (т.1, а.с.124-130, т.2, а.с.122-128).

Відповідач подав заяву від 12.09.2017р. про застосування позовної давності (т.2 а.с.3-4).

За ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017р. справа № 904/7861/17 була передана за територіальною підсудністю до господарського суду Полтавської області згідно ст. 17 Господарського процесуального кодексу України (т.2, а.с. 26-27).

Господарський суд Полтавської області ухвалою від 20.10.2017р. дану справу прийняв до провадження (т.2, а.с.32).

Господарський суд Дніпропетровської області листом від 23.10.2017р. № 904/7861/17/49040/17 (вхід. № 13140 від 30.10.2017) витребував дану справу в зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "Макс Лайт" на ухвалу від 03.10.2017р. про передачу справи за територіальною підсудністю, та необхідністю подальшого направлення справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду (т.2, а.с.41).

В зв'язку з цим за ухвалою від 01.11.2017 року провадження у справі було зупинено; матеріали справи направлені до господарського суду Дніпропетровської області (т.2, а.с.38).

04.12.2017р. дана справа була повернута до господарського суду Полтавської області, оскільки за ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.11.17р. апеляційна скарга була повернута скаржнику (т.2, а.с.53).

Ухвалою від 14.12.2017р. провадження у справі було поновлено, справа була призначена до розгляду (т.2, а.с.54-55).

Господарський суд Дніпропетровської області листом від 19.12.2017р. № 904/7861/17/57244/17 (вхід. № 15787 від 26.12.2017) повторно витребував дану справу в зв'язку з надходженням апеляційної скарги ТОВ "Макс Лайт" на ухвалу від 03.10.2017р. про передачу справи за територіальною підсудністю, та необхідністю подальшого направлення справи до Дніпропетровського апеляційного господарського суду (т.2, а.с.58).

29.12.2017р. дана справа була направлена до господарського суду Дніпропетровської області (т.2, а.с.60).

За результатом апеляційного перегляду справи Дніпропетровський апеляційний господарський суд виніс постанову від 01.03.2018р., якою ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017р. про передачу справи за підсудністю була залишена без змін (т.2, а.с.107-108).

15.03.2018р. справа була повернута до господарського суду Полтавської області.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладене, а також з урахування критерії в визначених ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд за ухвалою від 16.03.2018р. призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження на 05.04.2018р. на 10 год. 00 хв. (т.2, а.с.111-113).

За ухвалою від 05.04.2018р. суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засіданні на 18.04.2018р. (т.2,а.с.149-150).

За ухвалою від 18.04.2018р. суд відклав підготовче засіданні на 25.05.2018р. (т.2, а.с.161-162).

За ухвалою від 25.05.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (т.2 а.с.215-216). За клопотанням позивача суд ухвалою від 19.07.2018р. відклав розгляд справи на 19.07.2018р. (т.2 а.с.215-216).

Про час і місце розгляду справи по суті сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 18.06.2018р. (т.2 а.с.217, 218).

Неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 19.07.2018р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч. 6 ст. 233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що у нього був відкритий поточний рахунок в AT "Банк Богуслав", з якого 20.12.2013 невстановлена особа шляхом несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем позивача списала (перерахувала) з поточного рахунку ТОВ "Макс лайт" 368212,00 грн.

В підтвердження даної обставини позивач надав копію банківської виписки від 20.12.2013р. на суму 368212,00 грн. (т.1 а.с.19).

Позивач зазначає, що дані кошти були перераховані тією ж невідомою особою на відкритий у ПАТ "Полтава-Банк" (відповідач) на поточний рахунок Приватного підприємства "Верес", і згодом через злочинну фінансову схему відмивання коштів були через касу банку зняті в готівковій формі. Тому до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості під №12013110100018714 за ознаками кримінального правопорушення, склад якого зафіксований ч. 1 ст, 367 Кримінального кодексу України ("Службова недбалість"), доказом чого є витяг з вказаного реєстру (т. 1 а.с.18).

Оскільки всупереч вимогам ст.1166, ст.1172 ЦК України та ст. 227 ГК України відповідач відшкодування шкоди позивачу не провів, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому вимагає зобов'язати ПАТ "Полтава-банк" повернути незаконно перераховані та зняті кошти з банківського рахунку в сумі 368212,00 грн.

При цьому позивач послався на те, що працівниками відповідача при проведенні банківської операції були порушені приписи ст. 1087 ЦК України щодо необхідності проведення розрахунків виключно в безготівковій формі; ст.ст. 6, 15 та 16 Закону України "Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму" в частині необхідності проведення ідентифікації клієнта банку та зупинення операцій по рахунку; п. 1 Постанови НБУ № 210 щодо встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі; п. 5.12 постанови правління НБУ № 189 від 14.05.2003 щодо порядку ідентифікації та вивчення клієнта.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За приписами вказаної статті для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2013 № 3-72гс12).

За змістом ст.ст. 218, 219 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Позивач не довів належними доказами наявність усіх елементів складу правопорушення в діях відповідача, які могли б стати підставами для відшкодування шкоди.

Згідно зі ст. 35 ГПК України обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою є, зокрема вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

В підтвердження вини працівників відповідача позивач надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, який свідчить про внесення відомостей під №12013110100018714 за ознаками кримінального правопорушення, склад якого зафіксований ч. 1 ст, 367 Кримінального кодексу України ("Службова недбалість"), (т. 1 а.с.18).

В додаткових поясненнях позивач повідомив про те, що досудове розслідування триває (т.1 а.с.183). В підтвердження чого позивач також надав лист Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.08.2015р. (т.2 а.с.13).

Жодних доказів щодо закінчення досудового розслідування та наявності вироку суду позивачем господарському суду не надано.

Враховуючи те, що несанкціоноване втручання в роботу комп'ютерних систем, незаконне списання коштів з рахунку позивача та перерахування цих коштів на рахунок іншої особи мають ознаки кримінального правопорушення, а позивачем на підтвердження цих обставин не надано вироку суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, тому доводи позивача з приводу протиправності поведінки працівників відповідача є безпідставними.

Також позивачем не доведено протиправності поведінки відповідача щодо проведення операції з видачі готівки із каси банку Приватному підприємству "Верес", який є клієнтом ПАТ "Полтава-банк".

Так, 11.03.2009 Приватному підприємству "Верес" було відкрито поточний рахунок № 260077262 у Публічному акціонерному товариству "Полтава-банк", що підтверджується довідкою № 011-001/22/3 від 01.09.2017р., обороти за яким складали 295885,00 грн. (т.1 а.с.150).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Кошти, що знаходяться на поточних рахунках клієнтів, є власністю клієнтів.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Згідно з вимогами ст.ст. 1066 та 1074 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як стверджує відповідач, при відкритті поточного рахунку ПП "Верес" даного клієнта було ідентифіковано в т. ч. відповідно до вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Видача готівки клієнту - ПП "Верес" з каси банку здійснювалася з дотриманням Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01.06.2011 № 174, з пред'явленням паспорта уповноваженої особи, що отримує кошти, та ідентифікації цієї особи.

При проведенні спірної фінансової операції з видачі готівки через касу банку працівниками останнього не було порушено вимог Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" № 249-ІV в редакції, що була чинна станом на 23.12.2013.

Вказаний факт підтверджується тим, що відповідно до ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова операція підлягала обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 50 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень), та має одну або більше визначених статтею 15 ознак, зокрема, зарахування коштів на поточний рахунок юридичної або фізичної особи - підприємця чи списання коштів з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з дня реєстрації, або зарахування коштів на поточний рахунок чи списання готівки з поточного рахунка юридичної або фізичної особи - підприємця у разі, якщо операції на зазначеному рахунку не здійснювалися з дня його відкриття (пункт 5); здійснення розрахунку за фінансовою операцією у готівковій формі (пункт 10).

Фінансові операції по рахунку Приватного підприємства "Верес" здійснювались з дня його відкриття, а операція з отримання готівки через касу банку не є розрахунком за фінансовою операцією у готівковій формі в розумінні ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), адже отримуючи кошти зі свого рахунку, клієнт банку не здійснював розрахунок, а лише отримував свої кошти.

При цьому твердження позивача про обов'язковість фінансового моніторингу операції з видачі готівки клієнту банку є безпідставними, оскільки вони не узгоджуються з вимогами чинного законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин.

Також безпідставними є доводи позивача про те, що працівниками Банку при проведенні банківської операції були порушені вимоги Постанови НБУ № 210 від 06.06.2013 щодо встановлення граничних сум розрахунків у готівковій формі.

Так, п. 1 постанови НБУ № 210 від 06.06.2013 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" встановлено граничну суму розрахунків готівкою: підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10 000 (десяти тисяч) гривень; фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень; фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Відповідно до п. 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ № 637 від 15.12.2004, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Пунктом 2.3 цього Положення встановлено, що підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Таким чином, обмеження встановлені Постановою НБУ № 210 від 06.06.2013, стосуються готівкових розрахунків між юридичними та фізичними особами і не стосуються операцій з отримання готівки з кас банків.

Такої позиції також дотримується Національний банк України в листі № 50-01015/19595 від 24.03.2015 , копія якого надана позивачем (т.2 а.с.11-12).

Крім того відповідно до п. 2.9 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування.

Виходячи з цього, ПП "Верес" мало право отримати в банку зі свого поточного рахунку готівку у розмірі, необхідному для забезпечення потреб, що виникли у процесі його функціонування, тобто без обмеження, а у відповідача були відсутні правові підстави для відмови своєму клієнтові у видачі з належного йому рахунку через касу банку суми коштів готівкою в розмірі 368.212,00 грн.

Операції по рахунку клієнта з отримання коштів готівкою підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу лише з 06.02.2015 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" від 14.10.2014 № 1702-VII, який набрав чинності 06.02.2015.

Стосовно тверджень позивача щодо порушення відповідачем вимог пункту 5.12 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ № 189 від 14.05.2003, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.12 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, банк зобов'язаний проводити обов'язкове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення клієнта в разі: а) зміни власника істотної участі, контролера; б) зміни місцезнаходження (проживання та/або перебування) власника рахунку, довіреної особи; в) унесення змін до установчих документів; г) закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів. Для клієнтів, ризик проведення якими фінансових операцій з легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму оцінюється банком як низький та які не підтримують ділових відносин з банком або не здійснюють подальших разових фінансових операцій на значну суму (у разі наявності попередньої разової фінансової операції на значну суму) протягом останніх 6 місяців, банк проводить уточнення/обов'язкове уточнення інформації щодо ідентифікації та вивчення таких клієнтів під час їх наступного звернення до банку та/або ініціювання ними проведення фінансових операцій. При цьому під разовою фінансовою операцією на значну суму у даному Положенні (пункт 1.2.) слід розуміти проведення фінансової операції без відкриття рахунку клієнту з готівкою на суму, що дорівнює або перевищує 150000 гривень, або на суму, еквівалентну зазначеній сумі в іноземній валюті.

Приватне підприємство "Верес" не відноситься до клієнтів з низьким рівнем ризиків проведення фінансових операцій. Крім того дане підприємство, як зазначалось вище, має відкритий рахунок в установі банку відповідача.

Позивач у позовній заяві посилається на те, що 20.12.2015 невстановлена особа шляхом несанкціонованого втручання в роботу комп'ютерних систем списала з рахунку позивача, відкритого в АТ «Банк Богуслав», та перерахувала на рахунок ПП «Верес» грошові в розмірі 368.212,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, між відповідачем та позивачем договір банківського рахунку не укладався, позивачеві в ПАТ «Полтава-банк» рахунок не відкривався.

Поточний рахунок позивача відповідно до наданих документів відкритий в АТ "Банк Богуслав".

Відповідно до п. 7.1.2. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином, крім розрахунково-касового обслуговування саме банк позивача виконував функції зберігача коштів, що знаходилися на його рахунку.

Також судом враховується, що в провадженні господарського суду Полтавської області була справа за позовом ТОВ «Макс Лайт» про стягнення з ПАТ «Полтава-банк» 368212,00 грн. шкоди, понесеної позивачем внаслідок незаконного списання коштів з його рахунку невстановленими особами. Господарським судом Полтавської області від 27.01.2016 року по справі № 917/2532/15 було винесено рішення, яким в позові ТОВ «Макс Лайт» до ПАТ «Полтава-банк» було відмовлено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. у справі №917/2532/15 рішення першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2016р. у справі №917/2532/15 рішення першої та апеляційної інстанції залишено без змін (т.2 а.с.140-150).

Вказаними судовими інстанціями було встановлено факти, зокрема, щодо підстав проведення фінансового моніторингу, правомірності видачі готівкових коштів, що досліджуються в цій справі № 904/7861/17, встановлено, що ПАТ «Полтава-банк» не є особою, яка несе відповідальність у даних обставинах, та надано правові висновки питань, що ставляться позивачем в даній позовній заяві.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним підписом, не приймається до виконання. Учасник платіжної системи має передбачити під час приймання електронних документів на переказ: процедуру перевірки електронного підпису; процедуру перевірки цілісності, достовірності та авторства електронного документа на переказ.

У разі недотримання зазначених вимог банк або інша установа - учасник платіжної системи несуть відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач будь-яких претензій АТ "Банк Богуслав" не висував. Доказів в спростування викладеного позивач суду не надав.

ПАТ «Полтава-банк» майна чи коштів від ТОВ «Макс Лайт» не отримував та не набував.

Між відповідачем та позивачем договір банківського рахунку не укладався. Позивачеві в ПАТ «Полтава-банк» рахунок не відкривався. Тобто договірні відносини між ПАТ «Полтава-банк» та ТОВ «Макс Лайт» відсутні.

Поточний рахунок позивача відповідно до наданих документів відкрито в AT «Банк Богуслав».

Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином, крім розрахунково-касового обслуговування банк позивача, тобто саме AT «Банк Богуслав», виконував функції зберігача коштів, що знаходилися на його рахунку.

З огляду на викладене вище, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо повернення позивачу вказаних коштів.

Отже, у позові слід відмовити.

Оскільки позовні вимоги визнані судом такими, що не підлягають задоволенню по суті, тому підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача від 12.09.2017р. (т2 а.с.3-4), не має.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При подачі даного позову позивачем сплачено 5523,19 грн. судового збору за банківською квитанцією від 26.07.2017р. № 45 (т.1 а.с.16, 17).

Відповідач до відшкодування судових витрат не заявляв.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення: 30.07.2018р.

Суддя Т. М. Безрук