ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року м. Київ № 826/5927/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

13.04.2018 ОСОБА_1 (ОСОБА_1.) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Лівобережне ОУПФ України в м. Києві) про:

- визнання дій щодо відмови в перерахунку пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ протиправними;

- зобов'язання з 27.03.2018 провести перерахунок пенсії за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно довідок Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 №02.3-48/90/18 та №02.3-48/91/18 у розмірі 60%.

Зазначила, що перебуває на обліку в Лівобережному ОУПФ України в м. Києві та отримує пенсію державного службовця. 27.03.2018 звернулася до відповідача із довідками про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та заявою про перерахунок пенсії.

Посилаючись на те, що відповідачем у перерахунку пенсії неправомірно відмовлено, чим порушено її конституційне право на пенсійне забезпечення, - просила задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового).

02.02.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому Лівобережне ОУПФ України в м. Києві заперечило проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідно до пункту 2 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, зокрема, стаття 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII визнана такою, що втратила чинність.

При цьому, і постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 №865 внесені зміни, а саме пункт 4, яким визначалися умови перерахунку пенсій державним службовцям, виключено.

Таким чином, підстави для перерахунку пенсії, призначеної відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, на думку пенсійного органу, відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2018 за клопотанням позивача замінено відповідача у справі з Лівобережного ОУПФ України в м. Києві на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків Лівобережного ОУПФ України в м. Києві.

Отже, дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережному ОУПФ України в м. Києві та з 10.05.2010 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

27.03.2018 позивач звернулася до Лівобережного ОУПФ України в м. Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії №3791 по заробітній платі згідно довідки Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 №02.3-48/90/18.

Листом від 10.04.2018 №6262/09 Лівобережне ОУПФ України в м. Києві у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовило мотивуючи це тим, що Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ не передбачає проведення перерахунку пенсії, в тому числі призначених відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. А оскільки і постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 №865 скасовано, підстави для видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій, який був передбачений статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, відсутні.

Тобто здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця виходячи із нових складових заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади, рангу, надбавок, премій та інших виплат, згідно поданих довідок від 26.03.2018 №02.3-48/90/18 та №02.3-48/91/18 в управління відсутні правові підстави.

Вважаючи відмову відповідача в проведені перерахунку пенсії протиправною, такою, що порушує її права, ОСОБА_1 звернулася із адміністративним позовом до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті виходить з того, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, згідно частини третьої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За змістом частини четвертої статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», нездійснення перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсії позивачу, суд керується положеннями законів та підзаконних актів чинного законодавства України, рішеннями і висновками Конституційного Суду України, чинної судової практики України, практики Європейського суду з прав людини, а також доказами наданими сторонами.

Так, за змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції Закону, що діяв на час призначення позивачу пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно із статтею 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (в редакції Закону, що діяв на час призначення позивачу пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення позивачу пенсії» від 31.05.2000 №865 (в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» від 16.01.2003 №432-IV заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Відповідно до пункту 5 цієї ж постанови Кабінету Міністрів України, перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII з 01.01.2015, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII з 01.04.2015 передбачалося, що у разі неприйняття до 01.06.2015 Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 №1013 до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31.05.2000 №865 внесені зміни, а саме пункт 4, яким визначалися умови перерахунку пенсій державним службовцям з 01.12.2015 виключено, а абзац перший пункту 5 викладено в такій редакції: « 5. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.».

Тобто, у період з 01.12.2015 до 01.05.2016, як і станом на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України на виконання статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, відповідно до пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого, визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

У свою чергу, вказаними пунктами 10 та 12 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 цього Закону у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, надаючи оцінку посиланням Лівобережного ОУПФ України в м. Києві на скасування пунктом 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII із 01.06.2015 норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсію призначено відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ», то суд враховує, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 Розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визнано неконституційним вказаний пункт у частині, тобто таким, що звужує права людини.

Що стосується доводів Лівобережного ОУПФ в м. Києві про набрання з 01.05.2016 чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, яким скасовано Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ», а можливість застосування статті 37 цього Закону передбачено лише як виключення стосовно обмеженого кола осіб, то суд зазначає, що якщо враховувати сутність пенсії за віком державного службовця, то застосування положень чинного законодавства без врахування принципів є протиправним та таким, що позбавляє особу можливості отримувати пенсію за віком як державний службовець на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Це вказує на звуження рівня соціальних гарантій, передбачених як Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ», так і Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, суперечить принципам законних очікувань, передбачуваності, правової визначеності, справедливості, які є складовими елементами визначеного статтею 8 Основного Закону України принципу верховенства права.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, ОСОБА_1 працює на посаді, яка відноситься до посад державної служби та має стаж понад 14 років на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ».

Згідно з пунктами 10 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII отримала затверджену постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 №1-3 формою довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 вказаного Закону та звернулася до Лівобережного ОУПФ України в м. Києві.

При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, наведені правові положення, статті 8, 22 Конституції України, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для здійснення відповідачем перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

В інакшому випадку слід зазначити, що відповідно до статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно із статтею 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 №422/96-ВР рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України тягнуть за собою відповідальність згідно з законом, що визначено частиною четвертою статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України».

З огляду на вказані вище обставини, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами, в тому числі і Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII. Тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Аналізуючи категорію «звуження змісту прав і свобод», Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) констатував: «Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики» (абз. 5, 6 пункту 4).

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 №5-рп/2005 роз'яснив зміст словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в статті 22 Конституції. Так, Конституційний Суд України вважає, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена».

Таким чином, суд вважає, що зміни у законодавстві про скасування порядку і умов перерахунку пенсії державного службовця є обмеженням, гарантованих Основним Законом України прав.

У такому випадку слід зазначати, що відповідно до частин першої, другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №№ 68385/10 та 71378/10) від 26.09.2014 відмова у перерахунку пенсії через невстановлення Урядом певного порядку була кваліфікована Європейським судом з прав людини, як порушення майнового інтересу заявника, що передбачено у статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 51-56). За правовою позицією Суду у цій справі, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Аналогічну правову позицію Європейського суду з прав людини викладено у рішенні по справі «Будченко проти України» (заява №38677/06) від 24.07.2014. Суть цієї справи полягала у тому, що Кабінет Міністрів України повинен був запровадити правові механізми, необхідні для реалізації прав громадян на соціальні пільги, на які мав право заявник. Проте такий механізм був запроваджений лише через декілька років після набрання Законом чинності. Наведений стан був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що порушив майновий інтерес заявника, тривале незапровадження відповідного механізму було втручанням у право заявника мирно володіти своїм майном, передбачене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграф 39 у справі «Будченко проти України»).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Будь-яке коректування пенсійного забезпечення повинно здійснюватися поступово, обережно і у заздалегідь прорахований спосіб. Будь-який інший підхід може поставити під загрозу соціальний мир, передбачуваність пенсійної системи та правову визначеність (рішення у справі «Андрлє проти Чеської Республіки» від 17.02.2011 заява №6268/08).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних, допустимих доказів та не доведено правомірність його дій, суд доходить висновку, що вимоги позивача повністю доведені матеріалами справи, а відтак, наявні підстави для захисту прав в судовому порядку.

Порушені права та інтереси позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ на підставі довідок Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 №02.3-48/90/18 та №02.3-48/91/18 у розмірі 60%.

Здійснені ОСОБА_1 судові витрати стягуються відповідно до частини першої статті 139 КАС України на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі - ГУ ПФ України в м. Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (02225, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ протиправними.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) з 27.03.2018 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (02225, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за віком як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно довідок Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2018 №02.3-48/90/18 та №02.3-48/91/18 у розмірі 60%.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (02225, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак