Справа № 815/2586/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Дочірнього підприємства “Лидер” до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області про визнання протиправними дії та скасування розрахунку № 32 від 25.04.2018 року, –

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства “Лидер” до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, в якому позивач просить:

Визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області щодо складання акту №0004300 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.04.2018 року, довідки №0012906 про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2018 року та розрахунку №32 від 25.04.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 25.04.2018 року №4300.

Визнати протиправними та скасувати розрахунок №32 від 25.04.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 25.04.2018 року №4300.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 21.06.2018 року представник позивача заявив клопотання про витребування письмових доказів у справі у відповідача, а саме:

документи чи розрахунки, які підтверджують яким чином було визначено пройдену відстань (122 км.) в розрахунку № 32 від 25.04.2018 року згідно акта № 0004300 від 25.04.2018 року автомобіля НОМЕР_1 Дочірнього підприємства “Лидер”, за результатами якого було складено акт № 0004300 від 25.04.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок № 32 від 25.04.2018 року;

документи, які підтверджують як було визначено маршрут руху автомобіля НОМЕР_1, вказаний в розрахунку № 32 від 25.04.2018 року згідно акта № 0004300 від 25.04.2018 року;

документи, які підтверджують проведення періодичної повірки (метрологічної атестації) зважувального обладнання, яке 25.04.2018 року використовувалось для визначення вагових параметрів автомобіля НОМЕР_1 Дочірнього підприємства “Лидер”.

Ухвалою суду від 21.06.2018р., яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача про витребування письмових доказів у відповідача задоволено.

Також у судовому засіданні 21.06.2018 року судом було запропоновано представнику позивача надати додаткові письмові докази на підтвердження власної правової позиції. У зв’язку із необхідністю отримання вищезазначених документів, усною ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, розгляд справи було відкладено.

20.07.2018 року за вх..№ 21039/18 від представника позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме копія договору поставки, копії платіжних доручень, копії документів на підтвердження пройденого шляху.

24.07.2018 року за вх..№ 21244/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розгляд справи призначено на 24.07.2018 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 25.04.2018 року на пункті габаритно-вагового контролю, який розташований на 211 км+920 м автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське – Миколаїв (через Вознесенськ)» спеціалістами Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області було здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля VOLVO VNL (ВН5197НС), який належить позивачу. Як результат проведення контролю, відповідачем було складено довідку №0012906 про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2018 року, акт №0004300 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.04.2018 року, розрахунок №32 від 25.04.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 25.04.2018 року №4300. Вказані рішення відповідача позивач вважає протиправними, безпідставними та такими, що порушують норми чинного законодавства, а саме Закону України “Про автомобільні дороги”, Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” (далі - Порядок № 879), Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР). Так, позивач просив визнати протиправними та скасувати вищезазначені рішення, а позов задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача у встановлений законом строк не надано ані відзиву, ані жодних письмових пояснень по суті спору, ані жодних письмових доказів, в тому числі витребуваних судом доказів. Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 року про відкриття провадження, а також позов з додатками отримано відповідачем 11.06.2018 року (а.с. 28). Крім того, судом було направлено лист про витребування письмових доказів та зазначено про необхідність їх надання в тому числі засобами електронного зв’язку у строк до 09.07.2018 року. Згідно наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення лист від 22.06.2018 року про витребування доказів відповідачем отримано 02.07.2018 року (а.с.37).

Станом на 27.07.2018 року витребувані судом докази відповідачем не надано.

У судове засідання 24.07.2018 року сторони не з’явились, про дату, час та місце судового засідання сповіщені належним чином та завчасно, про що у матеріалах справи наявні докази такого сповіщення (а.с. 34, 37). 24.07.2018 року за вх..№ 21244/18 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами. Від відповідача жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило.

Згідно ч.1 ст.205 КАСУ неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.9 ст.205 КАСУ якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).

За таких обстанин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Дочірнього підприємства “Лидер” до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області Одеському окружному адміністративному суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є господарюючим суб’єктом, основним видом діяльності якого, згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 20)

Згідно наявного у матеріалах справи Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивачу ДП «Лидер» на праві власності належить автомобіль НОМЕР_2 (а.с. 11).

Судом також встановлено, що згідно умов договору поставки №30-01-2018, укладеного між ТОВ «Корпорація Бугські кар’єри» та ДП «Лидер» 03.01.2018 року (а.с. 39), позивач25.04.2018 року здійснював перевезення Щебеню 40/70 загальною масою 16 620 кг. від Южно-Бугського кар’єру ТОВ «Корпорація Бугські кар’єри». Дані обставини підтверджуються накладною №30 від 25.04.2018 року (а.с. 12). Як зазначає представник позивача, вантаж водій отримав у с. Олександрівка, Вознесенького р-ну, Миколаївської області.

Під час перевезення вантажу автомобіль було зупинено для проведення габаритно-вагового контролю посадовими особами відповідача на 211 км+920 м автомобільної дороги Н-24 «Благовіщенське – Миколаїв (через Вознесенськ)». За результатами проведення контролю було складено талон №734 від 25.04.2018 року з визначенням вагових показників по осям та в цілому (а.с. 13), довідку №0012906 про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2018 року (а.с. 14), акт №0004300 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.04.2018 року (а.с. 15), розрахунок №32 від 25.04.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акта від 25.04.2018 року №4300 (а.с. 16). Згідно Розрахунку №32 позивачеві визначено суму до сплати 153,72 євро.

У зв’язку із незгодою з вищезазначеними актами позивач і звернувся до Одеського окружного адміністративного суду для захисту своїх прав та інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про автомобільні дороги”, Законом України “Про автомобільний транспорт”, Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування” (далі - Порядок № 879), Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР) та Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18 січня 2001 року (далі - Правила № 30).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, регулюється Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок контролю).

Відповідно до п.3 Порядку контролю, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління. При цьому згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року за №592 “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідується, є Державна служба з безпеки на транспорті.

Пунктом 4 Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на порозі).

Частиною 2 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Окрім того, ч. 4 ст. 48 Закоун України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або валових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР (пункт 3 Правил № 30).

Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Згідно із абз.3 п. 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів з завантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - завантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 “Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування”.

Особливості габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15-25 зазначеного Порядку.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу місця.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача складено акт проведення перевірки, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, якими встановлено навантаження по осям: 6,85 тон на першу вісь (при допустимій 11 тон), 10,25 тон на другу вісь (при допустимій 11 тон), 9,6 тон на третю вісь (при допустимій 11 тон). Нормативно допустима маса, згідно з п.8 акту № 0004300 зазначена, як 40 тон, а фактична становила 26,7 тон (а.с. 15).

Надавши правову оцінку визначеним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно пп. 2 п. 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Законом, що регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності, є Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Згідно ч.1 ст. 3 цього Закону сферою законодавчо регульованої метрології є визначені цим Законом види діяльності, щодо яких з метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності здійснюється державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювання та засобів вимірювальної техніки.

До сфери законодавчо регульованої метрології належить, в тому числі, контроль безпеки дорожнього руху та технічного стану транспортних засобів.

Згідно ч. 3 ст.7 цього Закону методики вимірювань у сфері законодавчо регульованої метрології, що є обов’язковими до застосування, визначаються в нормативно-правових актах або в нормативних документах, на які є відповідні посилання в нормативно-правових актах.

Як зазначає представник позивача у своєму позові та вбачається з матеріалів справи, встановлення тієї методики, яку використовував відповідач під час здійснення габаритно-вагового контролю, не вбачається можливим. Жодних посилань на таку методику не вказано ані в наданому позивачеві талоні №734, ані в довідці №0012906 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, ані в Акті №0004300 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Такі дії посадових осіб не можуть вважатись правомірними, адже ст.. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов’язком посадових осіб у разі проведення габаритно-вагового контролю полягає у роз’ясненні того, яким чином був здійснений контроль, які засоби використовувались та яка нормативно-правова база була застосована відповідачем. Відсутність законодавчо визначених підстав прийняття рішення призводить до неправомірності його винесення.

З метою з’ясування вищезазначених обставин позивачем здійснювались адвокатські запити на адресу відповідача. Про це свідчить копія адвокатського запиту №02-05/18 від 08.05.2018 року (а.с. 17). Згідно наявних у матеріалах справи фіскального чеку №ПН215600426655 від 08.05.2018 року та опису вкладення до цінного листа (а.с. 18) запит було направлено відповідачу 08.05.2018 року. Згідно копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач даний запит отримав 11.05.2018 року (а.с. 19). Проте ані на момент подачі позову, ані на момент розгляду справи відповіді на запит не надано.

Відповідачем відзиву на позов та жодних заперечень чи пояснень з приводу цього не надавалось.

Крім того, п.16 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Згідно наявних у матеріалах справи Накладної №30 від 25.04.2018 року (а.с. 12) та видаткової накладної №609 від 25.04.2018 року (а.с. 41) вага вантажу складала 16,62 тон.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, маса автомобіля без навантаження складає 7,5 тон, а повна маса – 26 тон (а.с. 11).

Згідно наявних у справі матеріалів загальна маса автомобілю під час здійснення перевезення складала 24,12 тон.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При виявленні розбіжності між документальною та фактичною перевіркою ваги у 2,58 тон виникають обґрунтовані сумніви щодо правильності вибору методики від час здійснення габаритно-вагового контролю та щодо урахування всіх обставин під час винесення оскаржуваних рішень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність прийнятого відповідачем рішення за результатами габаритно-вагового контролю, оскільки відповідач не діяв у встановлений чинним законодавством України спосіб.

Представник позивача в позові також зазначав, що відповідачем невірно визначено пройдену автомобілем НОМЕР_3, результатом чого стало невірне нарахування плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, визначеної у Розрахунку №32 від 25.04.2018 року (а.с. 16).

Суд зазначає, що законодавчо не визначено механізм визначення відстані перевезення вантажу, а відповідачем таке “визначення” відстані документально не підтверджене, тобто відповідач її визначив приблизно.

При цьому, у визначеній пунктом 30 Порядку № 879 формулі П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, за якою визначається плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, В - це відстань перевезення, кілометрів.

Також відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі.

Таким чином, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється саме за пройдену частину маршруту.

Тому такий важливий для визначення плати параметр як відстань повинен визначатися достовірно й у точній відповідності із законом.

Відповідачем не надано жодного підтвердження визначення пройденої водієм відстані у 122 км. Натомість, позивач у адміністративному позові наголосив на тому, що початком маршруту автомобіля став Южно-Бугський кар’єр ТОВ «Корпорація Бугські кар’єри», який знаходиться у с. Олександрівка, Вознесенького р-ну, Миколаївської області.

Згідно п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

При визначені вартості плати за проїзд відповідачем беруться до уваги також вагові показники, перевищення яких пливає на вартість проїзду, а саме показник «Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду». Зважаючи на те, що судом вже встановлено неправомірність результатів здійснення габаритно-вагового контролю, цей показник не може використовуватись при вирахуванні вартості проїзду, а тому постановлена до стягнення сума не лише невірно вирахуваною, а й протиправною та безпідставною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а дії відповідача безпідставними та протиправними

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано ані відзиву на позов, ані жодних доводів на підтвердження власної правової позиції, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази та доводи, наведені позивачем під час розгляду адміністративної справи, є обґрунтованими, а відповідач жодним чином не заперечував проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири гривні), що підтверджується платіжним дорученням №735 від 18.05.2018 року (а.с. 10).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства “Лидер” (код ЄДРПОУ 34168990) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири гривні).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Дочірнього підприємства “Лидер” (місцезнаходження: 65496, Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Таїровська, вул. Ак. Вільясмса, 93; код ЄДРПОУ 34168990) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (місцезнаходження: 54056, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дії та скасування розрахунку № 32 від 25.04.2018 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області щодо складання акту № 0004300 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.04.2018 року, довідки № 0012906 про здійснення габаритно-вагового контролю від 25.04.2018 року та розрахунку № 32 від 25.04.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 25.04.2018 року № 4300.

Визнати протиправним та скасувати розрахунок № 32 від 25.04.2018 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно акту від 25.04.2018 року № 4300.

Стягнути з Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства “Лидер” (код ЄДРПОУ 34168990) судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п’ятсот двадцять чотири грн.00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.М. Тарасишина

.