ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

Львів

№ 876/4841/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Богаченка С.І., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Грицюк П.П.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 10 травня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в якому просив: визнати неправомірними дії щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року та з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі; зобов'язати зарахувати в пільговому обчисленні(зарахувавши кожен рік роботи за один рік і шість місяців) період роботи з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року та з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року як трудовий стаж, вироблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі; зобов'язати зробити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового стажу з 25 вересня 2010 року(з моменту призначення пенсії).

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач відмовився зарахувати позивачу стаж роботи за період часу з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року та з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року здобутий в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. ОСОБА_1 вважає, що вказаний стаж, має бути врахований в пільговому обчисленні, а саме зараховано один рік роботи за один рік і шість місяців, оскільки це передбачено указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" та "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постанові Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування пільг до осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1 в застосуванні пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (однин рік за один рік і 6 місяців) у період його роботи з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити з 26 вересня 2017 року перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, із урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі період його роботи з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року, зарахувавши зазначений стаж його роботи як один рік за один рік і 6 місяців. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за трудовим договором протягом більше 11 років документально підтверджений, зокрема, записами в трудовій книжці, та відповідною довідкою. Відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську провести перерахунок ОСОБА_1, зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року, як трудовий стаж, зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців, а також зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зробити перерахунок пенсії, що виплачується ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу є правомірними та підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду, оскільки поважних підстав для поновлення позовної давності з 25 вересня 2010 року (з моменту призначення пенсії) позивачем суду не наведено та судом не встановлено. Разом з тим, відсутні підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях з 1 січня 1991 року, оскільки ні в Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також не йдеться про пільгове обчислення такого стажу в Законах України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не застосовано норми Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, в якій зазначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається сторонами. Також, відповідно до ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що для отримання права на пільги, передбачені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», особа повинна укласти строковий трудовий договір. Також, Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року встановлені спеціальні правила врахування таких періодів роботи лише при визначенні права на пенсію, а не при обчисленні розміру стажу.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Рішення в частині задоволення позовних вимог не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в м. Івано-Франківську з 10 грудня 2010 року, йому призначена та виплачується пенсія за віком, що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивача № 10591 від 04 березня 2011 року (а.с.38).

14 листопада 2017 року позивач звернувся із заявою до УПФУ в м. Івано-Франківську, в якій просив зарахувати стаж роботи здобутий в Нижньо-Єлісейській нафто розвідувальній експедиції за період з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року, при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком, однин рік роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи. Вважає, що зарахування стажу в одинарному обчисленні зменшило розмір призначеної пенсії (а.с.16).

Управління пенсійного фонду України листом № 497/Г-15 від 28 листопада 2017 року надало відповідь на звернення ОСОБА_1 з приводу обчислення трудового стажу роботи в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі та районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні та повідомило наступне. Відповідно до частини 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Питання обчислення стажу роботи на Крайній Півночі було врегульовано п. 110 Положення про порядок призначення і виплату державних пенсій, затвердженого постановою Радим Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року (з наступними змінами і доповненнями). Робота в районах Крайньої Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01 березня 1960 року по 01 січня 1991 року зараховується до стажу в полуторному розмірі при умові, що працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення стажу провадиться на підставі документів (трудової книжки, довідки), які б стверджували право на пільги, що встановлені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів. Таким документом був і письмовий трудовий договір, який укладався із робітниками і службовцями, що прибували, направлялись після закінчення вищих та середніх спеціальних навчальних закладів чи запрошувались для роботи на Крайній Півночі. Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 працював з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року в районах Крайньої Півночі, проте не зазначено, що були заключні строкові трудові договори, як і не зазначено, що він користувався пільгами відносно кратності стажу 1 рік за 1,5 встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року. Тому, немає підстав зарахувати вищезазначений період в пільговому обчисленні (1 рік роботи як 1 рік і 6 місяців) та проводити перерахунок (а.с.17-18).

14 січня 2018 року ОСОБА_1 подав до пенсійного фонду заяву, в якій звернув увагу фонду на те, що при обчисленні пенсії не зараховано стаж роботи з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року в ТзОВ "Содружество Радужний" в м. Радужний, Ханти - Мансійський автономний округ - Югра, Російської Федерації, що зменшує розмір призначеної пенсії. Вважає, що питання пенсійного забезпечення відповідно до статті 7 Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення (підписана 15 січня 1993 року), регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми Угодами в цій сфері. Згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (а.с.22).

Управління ПФУ листом № 54/Г-15 від 09 лютого 2018 року повідомило ОСОБА_1, що він працював вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайній Півночі ( Ханти - Мансійський автономний округ - Югра Тюменської області) в період з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року, тобто в період після 01 січня 1991 року, коли пільгове обчислення стажу роботи на Крайній Півночі та місцевостях, прирівняних до цих районів, не застосовувалось при призначенні пенсії. Зазначений період роботи обчислювався в одинарному розмірі, оскільки чинним законодавством іншого не передбачено. Враховуючи вказане, немає підстав для пільгового зарахування періоду роботи з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року (а.с.23).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу за період роботи з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі та зобов'язання зарахувати в пільговому обчисленні(зарахувавши кожен рік роботи за один рік і шість місяців) такий стаж, а також зобов'язання зробити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового стажу з 25 вересня 2010 року(з моменту призначення пенсії).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно трудової книжки та довідки ТзОВ «Содружество-Радужний-2» від 16 січня 2008 року № 18 ОСОБА_1 працював з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року вахтово-експедиційним методом, в тому числі в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області).

Відповідно до пункту 4 статті 24 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV, в редакції чинній на час призначення пенсії, (далі Закон №1058-IV) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Зарахування пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі після 1991 року здійснюється на підставі Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода).

Відповідно до статті 1 Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.

Згідно зі статтею 3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01 січня 1991 року У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із пунктом 1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р.).

Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року № 290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 676/7065/14-а.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року, в даному випадку період роботи з 14 червня 2006 року по 22 січня 2008 року, в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні, а тому судове рішення у цій частині слід залишити без змін.

Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно застосовано норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 01 вересня 1977 року по 24 жовтня 1988 року.

Щодо строку, з якого слід здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачеві, то колегія суддів зазначає, що такий був правильно визначений судом першої інстанції, однак судом було помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог за період з 25 вересня 2010 року по 25 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата. Отже, позивач, отримуючи щомісячно з 25 вересня 2010 року по дату звернення до суду з позовом пенсію, був обізнаний щодо її розміру.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що встановлений ст. 122 КАС України строк не застосовується до спірних правовідносин, з огляду на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 495/6612/16-а.

Разом з тим, задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав, який визначено ст. 122 КАС України, проте, помилково застосував правові наслідки пропуску такого строку та відмовив в задоволенні частини позовних вимог за період з 25 вересня 2010 року по 25 вересня 2017 року, замість залишення позову в цій частині без розгляду.

Відповідно до ст. 351 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи, що правовими наслідками пропуску строку звернення до суду є залишення позовних вимог без розгляду, як це передбачено ст. 122 та ст. 123 КАС України, а не відмова в задоволенні позову, колегія суддів вважає за можливе змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, виклавши абзац четвертий в іншій редакції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у справі № 809/534/18 - змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в частині зобов'язання здійснити перерахунок раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, із урахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період з 25 вересня 2010 року по 25 вересня 2017 року, включно, залишити без розгляду.»

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

О. Б. Заверуха

судді

С. І. Богаченко

Р. М. Шавель