ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року справа №234/19122/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гайдара А.В.., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю представника відповідача Черняк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 червня 2018 р. у справі № 234/19122/17 (головуючий І інстанції Заборський В.О.), яке складено в повному обсязі 04 червня 2018 року у м.Краматорськ Донецької області, за позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Донецькій області (далі - відповідач, апелянт) в якому просив скасувати Постанову №04-18 від 01.06.2017 року про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження по справі.

В обґрунтування позову зазначив, що 01.06.2017 року працює головним інженером КАТП-052810, отримав Постанову №04-18 від 01.06.2017 року, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 136,00 грн., за те, що нібито при перевірці підприємства КАТП-052810 Державною екологічною інспекцією у Донецькій області виявлено порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме не забезпечено здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел, та здійснення викидів без дозволу паливовикористовувальним обладнанням. Зазначив, що його притягнуто екологічною інспекцією за здійснення підприємством викидів без дозволу паливовикористовувальним обладнанням необґрунтовано, без належних та допустимих доказів, які б свідчили про такі викиди, на підставі непрямих доказів - бухгалтерської довідки і статистичної звітності, які були відсутні в матеріалах адміністративної справи під час розгляду протоколу. Екологічним інспектором зафіксовано, що під час здійснення перевірки виявлено наявність встановлених твердопаливних котлів та печей, однак, при цьому, в акті перевірки не вказано і жодним доказом не підтверджено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Матеріали перевірки не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевірки, здійснює викиди забруднюючих речовин, кількість, найменування або інші індивідуальні ознаки, місцезнаходження таких котлів та печей визначені лише приблизно. Потужність виявлених котлів та печей не визначена, що є необхідним для визначення яку номінальну теплову потужність твердопаливні печі мають задля віднесення до джерел утворення викидів для яких необхідне отримання дозволу згідно Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел. Оскільки, як зазначено в акті перевірки, під час перевірки котли та печі не експлуатувались доказів здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказаним обладнання відповідачем не надано. В ході перевірки підприємства інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, відомості щодо віднесення виявлених котлів та печей до джерел, які потребують отримання дозволу відсутні, що із урахуванням відсутності факту експлуатації котлів та встановлення їх робочого стану, є підставою для задоволення позову. Крім того, дозволом від 15.02.2017 не передбачається терміну вимірювань параметрів викидів від забруднюючих речовин пересувних джерел, оскільки пересувні джерела регулярно проходять технічний огляд, в яких вказано екологічний рівень технічного стану автотранспорту. Технічний огляд транспортних засобів був проведений підприємством відповідно до Постанови КМ від 30 січня 2012 № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортного засобу».

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Скасував Постанову Державної екологічної інспекції у Донецькій області №04-18 від 01.06.2017 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що у діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП,

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги управління зазначає, що твердження що протокол про адміністративне правопорушення №000451 від 18.05.2017 року складений за ст.78-1 КУпАП є безпідставним. Не відповідають дійсності і твердження позивача про те, що під час розгляду справи інспектором Черняком О.О. не надано жодного доказу вчинення правопорушення. Також зазначили, що у діючому законодавстві відсутній обов'язок надання доказів при притягненні особи до адміністративної відповідальності. Не мають під собою підґрунтя і твердження позивача щодо не ознайомлення його з матеріалами справи, бо на час притягнення позивача до адміністративної відповідальності в матеріалах справи знаходився тільки протокол про адміністративне правопорушення, з яким позивач був ознайомлений. Наявною бухгалтерською довідкою і формами №4-МТП підтверджується, що на підприємстві використовувалося вугілля в котлах для опалення, наслідком чого є здійснення викидів стаціонарними джерелами без дозволу, а твердження позивача, що всі котли ні в опалювальний період, ні на момент перевірки не працювали не мають під собою документального підтвердження.

Також зазначили, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, суд був упереджений при розгляді справи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення та підтримав доводи апеляційній скарги в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При таких обставинах суд розглянув справу у відсутність особи, яка не з'явилась.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 17.02.2017 року надано дозвіл Державній екологічній інспекції у Донецькій області на проведення позапланової виїзної перевірки на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами суб'єкта господарської діяльності КАТП 052810.

Державною екологічною інспекцією у Донецькій області, на підставі наказу №121 від 24.04.2017 року, направлення на перевірку від 24.04.2017 року №93, проведена перевірка КАТП 052810 з 04.05.2017 року по 18.05.2017 року.

За результатами перевірки складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами КАТП 052810.

18.05.2017 року на підставі Акту перевірки, державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Донецької області Черняком О.О. складено протокол №000451 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.78 КУпАП відносно головного інженера КАТП 052810 ОСОБА_2, згідно якого о 10-00 год. 18.05.2017 року при перевірці КАТП 052810 виявлено порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме не забезпечено здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел та здійснення викидів без дозволу паливовикористовувальним обладнанням, що є порушенням ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Постановою державного інспектора Черняка О.О. від 01.06.2017 року за №04-18 головного інженера КАТП 052810 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.78 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 грн.

Копія постанови надіслана ОСОБА_2 1 01.06.2017 року рекомендованим листом з повідомленням та отримана ним 09.06.2017 року.

09.06.2017 року ОСОБА_2 в порядку ст.ст. 287-289 КУпАП оскаржив постанову №04-18 від 01.06.2017 року, звернувшись із скаргою до начальника Державної екологічної інспекції у Донецькій області Вишневського В.Л.

Спірним по справі є правомірність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Наказом №86 від 28.02.2017 року директора КАТП 052810 головного інженера ОСОБА_2 призначено відповідальним за організацію природоохоронної діяльності та зобов'язано останнього встановити контроль за дотриманням умов дозволу на утворення і розміщення відходів, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, виданих підприємству Держуправлінням екології і природних ресурсів України в Донецькій області.

Згідно норми ч.1 ст.78 КУпАП, адміністративне правопорушення визначено як викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади або недодержання вимог, передбачених наданим дозволом, інші порушення порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря або перевищення технологічних нормативів допустимого викиду забруднюючих речовин та нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел під час експлуатації технологічного устаткування, споруд і об'єктів.

Пунктом 6 «Положення про Державну екологічну інспекцію», затвердженого від 13.04.2011 року Указом Президента України № 454/2011 (далі Положення №454/2011), Держекоінспекція України, для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, проводити перевірки з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження; виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря.

Відповідно до пункту 7 Положення №454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

З 05.05.2017 року, дня офіційного опублікування, набрало чинності «Положення про Державну екологічну інспекцію України», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року №275(далі Положення №275).

Відповідно до Положення №275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Положення №275 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Підпунктами 9 та 10 п.6 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:

- здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання;

- проводити перевірку стану організації та здійснення виробничого контролю за дотриманням суб'єктами господарювання нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, за здійсненням інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин із стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок, за дотриманням установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води об'єктів у контрольних створах і перевірку дотримання правил визначення якості вод.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №166-р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади», яке набрало чинності через два місяці з дня його опублікування в газеті «Урядовий кур'єр» від 21.03.2017 року №53, тобто 21.05.2017 року, скасований як такий, що не відповідає Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» «Порядок організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464 (далі Порядок №464), яким було визначено, що акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання, який складався за результатами проведеної планової або позапланової перевірки державним інспектором. Не допускається включення до акту перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами. В акті перевірки зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначається посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань. У разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з КУпАП передбачено адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004 №264 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 року за №934/9533.

Згідно п. 2.4. Інструкції при складанні протоколу вказується частина статті та стаття КУпАП, згідно з якою наступає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії. У протоколі обов'язково зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення повинна бути описана таким чином, щоб вона найточніше відповідала термінології, що вживається у законах України, які передбачають відповідальність; інші відомості, необхідні для вирішення справи (відомості про наявність актів обстеження підприємств, установ, організацій і об'єктів, відмітки про наявність документів та речей, які слугують доказами в справі, тощо).

Пунктом 3.9 Інструкції визначено, що усі матеріали на кожного правопорушника формуються в окремі справи про адміністративне правопорушення. Справа на правопорушника оформляється з моменту складання протоколу. У справі накопичуються усі матеріали, які стосуються правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, протоколи лабораторно-аналітичних досліджень, висновки експертиз, повідомлення про попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи у разі відсутності відповідної відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення, засвідченої її підписом, письмові пояснення, повідомлення, копії постанови про накладення адміністративного стягнення, листування з порушником, з органами державної виконавчої служби, суду, внутрішніх справ, документи, які підтверджують сплату штрафу порушником, у разі наявності майнової шкоди - документи про відшкодування шкоди, а також інші документи та матеріали, які мають відношення до згаданої справи.

Згідно пунктів 4.10, 4.11, 4.13, 4.14 Інструкції постанову у десятиденний термін з дня винесення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено або потерпілою особою, а також потерпілим у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд, рішення якого є остаточним; при оскарженні постанови по справі про адміністративне правопорушення у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення (надалі - скарга) подається посадовій особі, яка винесла постанову; скарга повинна бути розглянута посадовою особою вищестоящого органу або його заступником у десятиденний термін з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України; копія рішення про розгляд скарги на постанову про накладення адміністративного стягнення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено.

В акті перевірки зазначено, що:

- на підприємстві виявлені джерела викиду об'єкти з яких надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина (джерело утворення викидів) та стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (організований викид), які не включені в Дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря №1412900000-102 від 15.02.2017 року виданого КАТП 052810 Департаментом екології та природних ресурсів Донецької облдержадміністрації, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме джерела викиду (забруднення): котел на твердому паливі розміщений в будівлі ремонтних майстерень що межують з вулканізаційним відділенням (котельна №3 будівля майстерень), два котла на твердому паливі розміщені в будівлі гаражу біля адміністративного (котельна №1 будівлі АПК), котел на твердому паливі розміщений в виробничій будівлі біля в'їзду на підприємство (котельна №2 будівля АБК), котел на твердому паливі розміщений в будівлі КПП на полігоні ТПВ, в яких організований викид - труби, на момент перевірки котли не працювали, але працювали в зимовий період, що підтверджується наданою підприємством довідкою про кількість вугілля використаного в зимовий період; деревообробне обладнання, неорганізований викид, на момент перевірки обладнання не працювало; піч на твердому паливі розміщена в нежитловому приміщенні на полігоні ТПВ (інвентаризаційний номер будівлі 000003) та піч на твердому паливі розміщена в нежитловому приміщенні на полігоні ТПВ (інвентарний номер 000007), в яких організований викид труба, на момент перевірки печі не працювали;

- відповідно до довідки наданої підприємством, на обліку КАТП 052810 перебувають 37 одиниць автомобільної техніки, 4 одиниці тракторної техніки. Заходами визначеними Дозволом №1412900000-102 від 15.02.2017 року, чинним законодавством передбачено проведення перевірки автотранспорту на відповідність вимогам ДСТУ 4277-2004, ДСТУ 4276-2004. Інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел не проведено, що є порушенням умов Дозволу на викиди та статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Згідно частин 5, 6 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

За визначенням, наявним у статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п'ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» джерелом викиду є об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

У пункті 1.15.5. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Мінекобезпеки від 10.02.1995 року №7, надано визначення стаціонарному джерелу забруднення атмосфери, яким є підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу. Аналогічне визначення міститься також у пункті14.1.230 статті 14 Податкового кодексу України.

При цьому для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку забруднюючих речовин, затверджених КМУ, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зі змісту акту перевірки суд апеляційної інстанції зазначає, що перевіряючим зафіксовано, що під час здійснення відповідачем перевірки виявлено наявність встановлених твердопаливних котлів, печей на твердому паливі, деревообробного обладнання, однак, при цьому, в акті перевірки не вказано і жодним доказом не підтверджено, які саме речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи цих об'єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища. Крім того, матеріали перевірки не містять жодних даних, які б дали змогу ідентифікувати обладнання, яке за висновком перевірки, здійснює викиди забруднюючих речовин, кількість, найменування (модель, марка) або інші індивідуальні ознаки, місцезнаходження таких котлів не визначені. Потужність виявлених котлів, печей, деревообробного обладнання не визначена, що є необхідним для визначення, яку номінальну теплову потужність вони мають задля віднесення до джерел утворення викидів для яких необхідне отримання дозволу згідно Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, до якого у сфері енергетики та переробної промисловості, затвердженогонаказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 року №317.

Оскільки під час перевірки котли, печі та обладнання не експлуатувались, доказів здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря вказаним обладнання, як зазначено в акті перевірки, відповідачем не надано.

Відповідно до пунктів 4.4-4.6 «Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства», затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року №464, який діяв під час перевірки та втратив чинність на дату видачі оскаржуваного припису (далі - Порядок №464), дія останнього поширюється на інспекторів державної екологічної інспекції, під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

При цьому, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання - на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Отже, посадова особа, яка проводить перевірку, для з'ясування певних обставин та для підтвердження висновків щодо наявності порушення має право здійснювати огляд території суб'єкта господарювання та застосовувати методи інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

А згідно пункту 4.14 Порядку №464 не допускається включення до акту перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

«Перелік типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел», затверджений наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16 серпня 2004 року №317,передбачає таке устаткування, як теплосилові установки, номінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт.

Розробка вказаних нормативів для устаткування є передумовою отримання дозволу на їх використання, як джерел викидів забруднюючих речовин, та, зокрема, критерієм визначення чи потребує таке устаткування отримання дозволу взагалі.

Зі змісту акту перевірки, пояснень сторін судом встановлено, що в ході перевірки позивача інструментально-лабораторні вимірювання не здійснювалися, проби не відбиралися, технічна документація на обладнання не досліджувалася, відомості щодо віднесення виявлених котлів, печей та обладнання до джерел, які потребується отримання дозволу відсутні, що із урахуванням відсутності факту експлуатації даного обладнання та встановлення їх робочого стану не є беззаперечним доказом порушення ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що є підставою для притягнення посадової особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.78 КУпАП. Бухгалтерська довідка підприємства про кількість вугілля використаного в зимовий період беззаперечно не доводить використання вугілля саме в обладнанні, яке не зазначено в Дозволі.

Необхідно зазначити, що в Акті не вказано на підставі яких дій та досліджень перевіряючий дійшов висновку, що на підприємстві не проводяться інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел на відповідність вимогам ДСТУ 4277-2004, ДСТУ 4276-2004, що є порушенням умов Дозволу на викиди та статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідачем не спростовані доводи позивача відносно того, що технічний огляд транспортних засобів був проведений підприємством відповідно до Постанови КМ від 30 січня 2012 № 137 «Про затвердження Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортного засобу» та без відповідних вимірів протокол про технічно справний стан не був би виданий взагалі.

У відповідності до ч.1ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ч.ч.1,2ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності дост.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов висновку, що оскаржувана постанова №04-18 винесена 01.06.2017 року інспектором Черняком О.О. на підставі протоколу №000451 від 18.05.2017 року про адміністративне правопорушення в якому не зазначено дату вчинення правопорушення та формально вказано склад правопорушення, без дослідження інших доказів, які доводять вчинене правопорушення, зокрема Акту перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення. Крім того, як встановлено під час розгляду справи до акту перевірки внесено інформацію та висновки, які не підтверджені документально. Суду не надано доказів того, що на час розгляду протоколу, ОСОБА_2 був ознайомлений з іншими доказами, крім протоколу, які доводять його вину у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП, та інспектором Черняком О.О. не надано можливості позивачу з ними ознайомитись, що підтверджено в судовому засіданні показаннями свідка.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, який дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що у діях позивача міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.78 КУпАП.

Крім того, за приписами ст. 38 КУпАП встановлено, що у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Краматорського міського суду від 17.02.2017 у справі 234/2076/17 провадження №1-кс/234/910/17 у кримінальному проваджені №42016051390000089 від 28.10.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України, наданий дозвіл Державній екологічній інспекції у Донецькій області на проведення позапланової виїзної перевірки на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, суб'єкта господарської діяльності комунального автотранспортного підприємства «052810» (ЄДРПОУ 05448946), зареєстрованого за адресом: Донецька область, м. Краматорськ, вулиця Артема, будинок №235.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відомостей щодо закриття кримінального провадження №42016051390000089 від 28.10.2016 року або наявності вироку за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України не має.

Аналізуючи склад правопорушення по ст.241 КК України та ст.78 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку що склад статті Кримінального кодексу охоплює склад ст.78 КУпАП.

Таким чином, з аналізу статті 38 КУпАП вбачається, що прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення в даному випадку за ч.1 ст.78 КУпАП не можливо до розгляду по суті кримінальної справи.

При таких обставинах спірна постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена передчасно.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним доводи апелянта щодо упередженості суду під час розгляду справи. Обставини, які б стали підставою для відводу судді, під час розгляду справи не встановлені. Крім того, під час розгляду справи, суд першої інстанції розглядав клопотання про відвід та підстав для його задоволенні не знайшов. Суд апеляційної інстанції також не вбачає порушення норм процесуального права щодо виклику відповідача у судове засідання та розгляд справи за відсутності саме представника юридичного сектору, оскільки відповідач належним чином повідомлений про судове засідання призначене на 01.06.2018 року (на попередньому засіданні 03.05.2018 був присутнім представник відповідача)

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 24 липня 2018 року.

Керуючись статями 272, 286, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Донецькій області на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 червня 2018 р. у справі № 234/19122/17- залишити без задоволення.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 04 червня 2018 р. у справі № 234/19122/17- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч.3 ст.272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

А.В.Гайдар